Рішення № 140133858, 28.09.2026, Заводський районний суд м. Дніпродзержинська

справа № 207/647/26

провадження № 2/208/3798/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 вересня 2026 р. м. Кам`янське

Заводський районний суд міста Кам`янського у складі:

головуючого судді - Гречаної В.Г.,

за участі секретаря судового засідання - Якимчук В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у місті Кам`янське в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу № 207/647/26 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Свеа Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення кредитної заборгованості,-

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Свеа Фінанс" звернулось до Південного районного суду міста Кам`янського із позовною заявою до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

В обґрунтування позову позивач посилається на те, що 06.01.2025 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «СЕЛФІ КРЕДИТ» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № 2003261, шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію».

На підставі кредитного договору відповідачу надано кредит у розмірі 7300 грн, строком на 350 днів, з процентною ставкою 1 % на день.

Підписанням кредитного договору відповідач підтвердив, що він ознайомився з наявними схемами кредитування, отримав проект цього кредитного договору разом з додатками, ознайомився з усіма його умовами, приймаючи умови кредитного договору, відповідач також підтверджує, що умови договору йому зрозумілі.

На підставі договору факторингу № 01.02-25/25 від 28.07.2025 року, укладеного між ТОВ «Свеа Фінанс» і ТОВ «СЕЛФІ КРЕДИТ», ТОВ «СЕЛФІ КРЕДИТ» відступило свої права вимоги, а ТОВ «Свеа Фінанс» набуло право вимоги за первинним договором, у розмірі заборгованості боржника перед ТОВ «СЕЛФІ КРЕДИТ», визначеними в реєстрі боржників. У тому числі за даним договором факторингу ТОВ «Свеа Фінанс» було відступлено право вимоги за заборгованістю ОСОБА_1 перед ТОВ «СЕЛФІ КРЕДИТ» за договором № 2003261 від 06.01.2025 року.

Відповідно до додатку № 1 (реєстру боржників) до договору факторингу № 001.02-25/25 від 28.07.2025 року, ТОВ «Свеа Фінанс» набуло право грошової вимоги до відповідача на суму 36319 грн.

Станом на дату складання позовної заяви заборгованість за Договором № 2003261 від 06.01.2025 року становить:

- Заборгованість по тілу - 7300 грн.

- Заборгованість по відсотках - 14419 грн.

- Пеня - 14600,00 грн.

Загальна заборгованість - 36319 грн.

Враховуючи викладене, позивач просив стягнути з ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 , дата народження ІНФОРМАЦІЯ_1 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Своє Фінанс», код ЄДРПОУ 37616221, місцезнаходження: місто Київ, вулиця Іллінська, будинок 8, заборгованість за договором № 23261 від 06.01.2025 року в розмірі 36 319 грн, а також судові витрати, які складаються зі сплати судового збору в розмірі 2 662 грн 40 коп.

Ухвалою судді Південного районного суду міста Кам`янського від 19.02.2026 року цивільну справу передано за підсудністю до Заводського районного суду міста Кам`янського.

Відповідно ч. 1 ст. 27 ЦПК України, позови до фізичної особи пред`являються в суд за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем її проживання або перебування, якщо інше не передбачено законом.

Згідно із відповіддю № 2473768 від 17.03.2026 року з Єдиного державного демографічного реєстру, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 .

Ухвалою суду від 20.03.2026 року відкрито провадження у справі № 207/647/26 за првилами спрощеного позовного провадження та призначено судовий розгляд.

Разом з позовними вимогами, позивач надав суду клопотання, в якому просить провести розгляд справи без участі представника позивача, та було надано згоду на винесення заочного рішення.

Відповідач 03.04.2026 року надала суду відзив на позовну заяву, в якому просила у задоволенні позову відмовити в повному обсязі. Проте, зазначила про готовність сплатити тіло кредиту та судовий збір.

В обґрунтування відзиву відповідач зазначила, що позовні вимоги в повному обсязі не визнає, з огляду на відсутність доказів перерахування їй кредитних коштів та укладення кредитного договору. Також відповідач зазначила, що їй не було повідомлено розмір відсоткової ставки на день укладення кредитного договору, кредитором не надано жодної копії договору та не попереджено про продаж кредитного договору.

Крім того, відповідач вказала, що нараховані відсотки, штрафи та пеня є незаконними, значно перевищують основну суму боргу та порушують вимоги Цивільного кодексу України. Розрахунок заборгованості, наданий ТОВ «Своє Фінанс», на її думку, є необґрунтованим та не містить деталізації платежів. Також відповідач зазначила, що нарахування відсотків продовжувалося після закінчення строку дії договору, а про зміну кредитора її не було повідомлено.

Відповідно до ст. 44 ЦПК України, учасники судового процесу та їх представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.

Відповідно до положень ч. 4 ст. 174, ч. 8 ст. 178 ЦПК України суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Положеннями ст.174 ЦПК України закріплено, що при розгляді справи судом у порядку позовного провадження учасники справи викладають письмово свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення та міркування щодо предмета спору виключно у заявах по суті справи, визначених цим Кодексом. Заявами по суті справи є: позовна заява; відзив на позовну заяву (відзив); відповідь на відзив; заперечення; пояснення третьої особи щодо позову або відзиву. Подання заяв по суті справи є правом учасників справи.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються вимоги позову, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступні обставини справи.

Судом встановлено, що 06 січня 2025 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Селфі Кредит» та ОСОБА_1 укладено договір про надання споживчого кредиту за продуктом «New Short» № 203261.

Відповідно до умов кредитного договору сума кредиту складає 7300 грн, строк кредиту 350 днів, періодичність платежів зі сплати процентів кожні 25 днів. Стандартна процентна ставка становить 1 % в день та застосовується в межах строку кредиту, вказаного в пункті 1.3 цього договору.

Відповідно до пункту 2.1 договору кошти надаються товариством у безготівковій формі шляхом їх перерахування на рахунок споживача, зокрема з використанням реквізитів електронного платіжного засобу споживача № НОМЕР_2 .

Вказаний кредитний договір підписано відповідачем електронним підписом одноразовим ідентифікатором X406 06.01.2025 року.

Також відповідачем підписано додаток № 1 до договору про надання споживчого кредиту графік платежів одноразовим ідентифікатором X406, а також паспорт споживчого кредиту одноразовим ідентифікатором M331.

Згідно з умовами паспорта споживчого кредиту сума кредиту становить 7300 грн, строк кредитування 350 днів, стандартна процентна ставка 1 % в день, пеня не передбачена. Штраф становить 1095 грн за четвертий день невиконання та/або неналежного виконання зобов`язань з повернення кредиту та/або процентів за користування кредитом та 219 грн, починаючи з п`ятого дня, за кожний день невиконання або неналежного виконання зобов`язань з повернення кредиту та/або процентів за користування кредитом.

Згідно з розрахунком заборгованості за договором № 203261 від 06.01.2025 року загальна сума заборгованості складає 36319 грн, з яких заборгованість за тілом кредиту 7300 грн, заборгованість за процентами за користування кредитом 14419 грн, сума заборгованості за штрафними санкціями 14600 грн.

На підтвердження факту переказу грошових коштів відповідачу на підставі кредитного договору позивачем надано довідку № 1-307 від 30.07.2025 року, видану Товариством з обмеженою відповідальністю «Універсальні платіжні рішення», відповідно до якої 06.01.2025 року останнім перераховано 7 300 грн на номер картки № НОМЕР_2 . Номер транзакції в системі IP.ua 61640-1583. Призначення платежу зарахування 7300 грн на картку № НОМЕР_2 .

28 липня 2025 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Селфі Кредит» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Своє Фінанс» укладено договір факторингу № 01.02-25/25.

Відповідно до умов договору факторингу клієнт відступає фактору права вимоги, а фактор набуває право вимоги від клієнта та сплачує клієнту за відступлення прав вимоги фінансування в сумі, що дорівнює ціні договору, у порядку та строки, встановлені цим договором.

Відповідно до пункту 3.1.3 договору право вимоги переходить до фактора після підписання сторонами цього договору, з моменту підписання сторонами акта приймання-передачі реєстру боржників в електронному вигляді за формою додатка № 5 до цього договору та оплати фактором суми фінансування у строки, передбачені пунктом 4.2 договору. Після цього фактор стає кредитором по відношенню до боржників стосовно їхньої заборгованості за кредитними договорами. Разом із правом вимоги до кредитора переходять усі інші передбачені цими договорами права в обсязі та на умовах, що існували на момент переходу цих прав та передбачені договором факторингу.

Пунктом 4.1 договору визначено, що фінансування (ціна договору) складає 2610244 грн 77 коп.

28 липня 2025 року між сторонами підписано акт приймання-передачі реєстру боржників в електронному вигляді від 28.07.2025 року до договору факторингу № 01.02-25/25 від 28.07.2025 року, відповідно до якого клієнт передав, а фактор прийняв реєстр боржників в електронному вигляді від 28.07.2025 року, складений за формою згідно з додатком № 1 до договору. Кількість боржників 1 526.

Також позивачем надано платіжну інструкцію з переказу коштів № 10132 від 30.07.2025 року, відповідно до якої Товариство з обмеженою відповідальністю «Своє Фінанс» сплатило Товариству з обмеженою відповідальністю «Селфі Кредит» 2 610 244 грн 77 коп.

Згідно з витягом з реєстру боржників в електронному вигляді до договору факторингу № 01.02-25/25 від 28.07.2025 року позивач отримав право вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором № 203261 від 06.01.2025 року. Загальна сума заборгованості складає 36319 грн, з яких сума основного боргу 7300 грн, сума нарахованих процентів 14419 грн, сума штрафних санкцій 14600 грн.

Оцінивши надані позивачем докази, суд виходить з наступного.

Частиною 1 статті 205 ЦК України визначено, що правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів.

Відповідно до ст. 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до ч. 1 статті 638 ЦК України істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін, вважається укладеним в письмовій формі (ст. 639 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).

Згідно п. 6 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний підпис одноразовим ідентифікатором - це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших; електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

Відповідно до п. 12 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію» одноразовий ідентифікатор - це алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб`єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв`язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти договір.

Відповідно до ч. 8 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного в письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.

Відповідно до ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначає порядок підписання угоди в сфері електронної комерції. Якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутністю таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) (ст. 610 ЦК України).

Згідно ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

У пункті 1 частини першої статті 1 Закону України «Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги» зазначено, що автентифікація - це електронний процес, що дає змогу підтвердити електронну ідентифікацію фізичної, юридичної особи, інформаційної або інформаційно-комунікаційної системи та/або походження та цілісність електронних даних.

Згідно з пунктом 6 частини першої статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний підпис одноразовим ідентифікатором - це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

Водночас згідно з пунктом 12 частини першої статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» одноразовий ідентифікатор - алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-комунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб`єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв`язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти договір.

За своїм змістом такий підпис є пін-кодом - алфавітно-цифровою послідовністю, яку отримує особа, що авторизувалася в інформаційно- телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції.

Підпис одноразовим ідентифікатором - це комбінація цифр і букв, або тільки цифр, або тільки літер, яку отримує заявник за допомогою електронної пошти у вигляді пароля, іноді в парі «логін-пароль», або смс-коду, надісланого на телефон, або іншим способом. Після отримання ця комбінація має бути введена особою в спеціальне поле на веб-сторінці, і фактично її введення прирівнюється до підписання договору з боку авторизованої особи.

У постанові Верховного Суду від 04.02.2026 року у справі № 758/14925/23 зазначено, що у разі використання електронного підпису одноразовим ідентифікатором цей ідентифікатор може бути прикріплений до даних, які ним підписуються, в будь-якій формі і в будь-який спосіб, який надає змогу установити, що за його допомогою були підписані ті чи інші дані саме тією особою, яка в них указана в якості підписувача. Цей ідентифікатор технічно може існувати окремо від підписуваних за його допомогою даних, однак логічно з ними поєднуватися, що може бути встановлено при огляді інформаційно-комунікаційної системи особи, яка згенерувала і надіслала одноразовий ідентифікатор підписувача. Факт поєднання одноразового ідентифікатора з підписаними за його допомогою даними може підтверджуватися тим, що: (а) особа, яка підписала ті чи інші дані, певним чином ідентифікувалася в інформаційно-комунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, і залишила там свої контактні дані; (б) особа отримала цей ідентифікатор за тими контактними даними, які лишила, і ввела цей ідентифікатор у спеціально відведене поле; (в) ці дії особи були пов`язані саме з її наміром укласти певний договір, що може підтверджуватися тим, що текст договору або посилання на нього візуально розміщувалися поряд із тими полями, в які мав бути введений одноразовий ідентифікатор.

Враховуючи викладене суд вважає необґрунтованим посилання відповідача на ненадання доказів уклдання кредитного договору, оскільки належними доказами по справі підтверджується, що відповідач підписала в електронній формі кредитний договір електронним підписом одноразовим ідентифікатором.

Отже, Товариство з обмеженою відповідальністю «Селфі Кредит» і ОСОБА_1 у письмовій формі досягли згоди з усіх істотних умов кредитного договору, зокрема щодо розміру кредиту, порядку його надання та повернення, розміру комісії, строку кредитування, порядку нарахування та сплати процентів, прав і обов`язків сторін, відповідальності за порушення умов договору тощо.

Щодо посилань відповідача у відзиві на позовну заяву на те, що позивачем не надано доказів перерахування кредитних коштів, суд вважає такі доводи необґрунтованими з огляду на наступне.

Позивачем до позовної заяви долучено довідку, відповідно до якої 06.01.2025 року відповідачу перераховано 7 300 грн на номер платіжної картки № НОМЕР_2 . Номер транзакції в системі IP.ua 61640-1583, призначення платежу зарахування 7 300 грн на картку № НОМЕР_2 .

Зазначений номер платіжної картки вказаний у кредитному договорі як електронний платіжний засіб, реквізити якого зазначені споживачем для отримання суми кредиту.

Враховуючи викладене, а також те, що відповідачем зворотнього не доведено, та не надано жодного доказу на спростування зазначених обставин, суд, керуючись принципом переваги більш переконливих доказів, доходить висновку, що позивачем доведено факт перерахування відповідачу кредитних коштів у розмірі 7300 грн на виконання умов кредитного договору.

Згідно пункту 1 частини 1 статті 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути змінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Згідно зі статтею 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до статті 516 ЦК України заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов`язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов`язку первісному кредиторові є належним виконанням.

Частиною другою статті 517 ЦК України передбачено, що боржник має право не виконувати свого обов`язку новому кредиторові до надання боржникові доказів переходу до нового кредитора прав у зобов`язанні.

За змістом наведених положень закону боржник, який не отримав повідомлення про передачу права вимоги іншій особі, не позбавляється обов`язку погашення заборгованості, а лише має право на її погашення первісному кредитору і таке виконання є належним.

Зазначена правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 23 вересня 2015 року у справі №6-979цс15.

Верховний Суд у своїх постановах неодноразово зазначав, що належним доказом, який засвідчує факт набуття прав вимоги за кредитним договором, є належно оформлені та підписані договори про відступлення права вимоги, реєстр договорів, права вимоги за якими відступаються, за умови, що він містить дані за кредитним договором, а також докази на підтвердження оплати за договором (постанови Верховного Суду від 29 червня 2021 року у справі № 753/20537/18, від 21 липня 2021 року у справі № 334/6972/17, постанова Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 20 грудня 2021 року у справі № 911/3185/20).

Завданням цивільного судочинства є саме ефективний захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Такий захист можливий за умови, що права, свободи чи інтереси позивача власне порушені, а учасники використовують цивільне судочинство для такого захисту (див., зокрема, постанову Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 05 вересня 2019 року в справі № 638/2304/17 (провадження № 61-2417сво19)).

Приватно-правовими нормами визначене обмежене коло підстав відмови у судовому захисті цивільного права та інтересу особи, зокрема, до них належать: необґрунтованість позовних вимог (встановлена судом відсутність порушеного права або охоронюваного законом інтересу позивача); зловживання матеріальними правами; обрання позивачем неналежного способу захисту його порушеного права/інтересу; сплив позовної давності (див., зокрема, постанову Верховного Суду в складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 08 листопада 2023 року в справі № 761/42030/21 (провадження № 61-12101св23), постанову Верховного Суду в складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 11 грудня 2023 року в справі № 607/20787/19 (провадження № 61-11625сво22)).

За договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника) (частина перша статті 1077 ЦК України).

Предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога) (частина перша статті 1078 ЦК України).

Правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним (стаття 204 ЦК України).

Презумпція правомірності правочину означає те, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що зумовлює набуття, зміну чи припинення цивільних прав та обов`язків, доки ця презумпція не буде спростована. Таким чином, до спростування презумпції правомірності правочину всі права, набуті сторонами за ним, можуть безперешкодно здійснюватися, а створені обов`язки підлягають виконанню. Спростування презумпції правомірності правочину відбувається тоді: коли недійсність правочину прямо встановлена законом (тобто має місце його нікчемність); якщо він визнаний судом недійсним, тобто існує рішення суду, яке набрало законної сили (тобто оспорюваний правочин визнаний судом недійсним) (див., зокрема, постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 28 липня 2021 року в справі № 759/24061/19 (провадження № 61-8593св21), постанову Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 24 лютого 2025 року в справі № 183/4256/21 (провадження № 61-15813сво23)).

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом (частина перша статті 81 ЦПК України).

Надані позивачем докази, у їх сукупності, підтверджують факт переходу права грошової вимоги за кредитним договором № 203261 від 06.01.2025 року від первісного кредитора до позивача.

Суд зауважує, що при визначенні розміру заборгованості суд зобов`язаний належним чином дослідити подані стороною докази, зокрема розрахунок заборгованості та його правильність, перевірити їх і оцінити в сукупності та взаємозв`язку з іншими доказами у справі. Якщо суд не погоджується з розрахунком повністю або частково, він повинен навести правові аргументи на його спростування та власний розрахунок.

Враховуючи, що відповідач у відзиві на позовну заяву посилається на безпідставність нарахування процентів, штрафу та пені, зазначає про перевищення вказаною сумою боргу основної суми кредиту, відсутність деталізації платежів у розрахунку заборгованості, а також здійснення нарахувань після закінчення строку дії договору, суд вважає за необхідне зазначити таке.

Відповідно до пункту 1.3 договору строк кредиту становить 350 днів. Вказаний кредитний договір укладено 06.01.2025 року. Враховуючи викладене, датою закінчення строку кредитування є 22.12.2025 року.

Згідно з розрахунком заборгованості, наданим позивачем, проценти за користування кредитом нараховувалися відповідачу у розмірі 73 грн щоденно у період з 06.01.2025 року по 28.07.2025 року.

Враховуючи викладене, відповідачу проценти за користування кредитом нараховувалися в межах строку кредитування, визначеного пунктом 1.3 кредитного договору.

Крім того, відповідно до пункту 1.5.1 кредитного договору стандартна процентна ставка становить 1 % в день та застосовується в межах строку кредиту, вказаного в пункті 1.3 цього договору. Із розрахунку заборгованості вбачається, що проценти нараховувалися за процентною ставкою, погодженою сторонами у пункті 1.5.1 договору.

Отже, доводи відповідача в цій частині не заслуговують на увагу.

Разом з тим щодо вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості за штрафними санкціями у розмірі 14 600 грн суд вважає за необхідне зазначити таке.

Згідно Указу Президента України № 64/2022 від 24.02.2022 року «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженого Законом № 2102-ІХ від 24 лютого 2022 року, в зв`язку з військовою агресією рф проти України, в Україні було введено воєнний стан з 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, з подальшими його продовженнями, який триває і наразі.

У період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної ст. 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем) (п. 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України).

При цьому, згідно правових висновків Верховного Суду викладених в постанові від 18.10.2023 року у справі № 706/68/23 «на кредитний договір розповсюджується дія п. 18 Прикінцеві та перехідні положення ЦК України. Тлумачення п. 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України свідчить, що законодавець передбачив особливості у регулюванні наслідків прострочення виконання (невиконання, часткового виконання) певних грошових зобов`язань. Така особливість проявляється в періоді існування особливих правових наслідків. Таким є період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування; в договорах на які поширюються специфічні правові наслідки. Такими є договір позики, кредитний договір, і в тому числі договір про споживчий кредит; у встановленні спеціальних правових наслідків прострочення виконання (невиконання, часткового виконання). Такі наслідки полягають в тому, що позичальник звільняється від відповідальності, визначеної частиною 2 статті 625 ЦК, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення.

У разі якщо неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Тобто, з огляду на викладене, законодавцем на рівні акту цивільного законодавстві, а саме п. 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, передбачено спеціальний випадок звільнення від обов`язку позичальника сплатити неустойку (штраф, пеню) безпосередньо в період в періоді існування особливих правових наслідків, в даному випадку наявність введеного Указом Президента України № 64/2022 від 24.02.2022 року воєнного стану.

Беручи до уваги, що штрафні санкції в розмірі 14600,00 грн нараховані відповідачу за договором у період введення воєнного стану, то враховуючи положення п. 18 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України, суд відмовляє в задоволенні позовних вимог у цій частині.

Враховуючи, що фактично отримані та використані позичальником кошти у добровільному порядку відповідачем не повернуті, а також вимоги частини другої статті 530 ЦК України, відповідно до якої, якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання в будь-який час, що свідчить про порушення його прав, враховуючи що відповідач визнала позовні вимоги в частині стягнення заборгованості за тілом кредиту, суд вважає, що позовні вимоги ТОВ «Свій Фінанс» підлягають частковому задоволенню шляхом стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за кредитним договором у розмірі 21719 грн, з яких 7 300 грн - заборгованість за тілом кредиту та 14 419 грн - заборгованість за відсотками.

Відповідно до ст. 263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим, ухваленим відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права, має відповідати завданням цивільного судочинства.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обгрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Статтею 141 ЦПК України передбачено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Якщо обидві сторони звільнені від оплати судових витрат, вони компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України, суд стягує з відповідача на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "СВЕА ФІНАНС" судові витрати по справі, пов`язані зі сплатою судового збору при подачі ним позову до суду, пропорційно задоволеним вимогам (59,80 %) в сумі 1 592,13 грн.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст. ст. 141, 247, 263-265 ЦПК України, суд -

УХВАЛИВ:

Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Свеа Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення кредитної заборгованості - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса реєстрації: АДРЕСА_2 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Свеа Фінанс», код ЄДРПОУ 37616221, місцезнаходження: 04070, м. Київ, вул. Іллінська, буд. 8, заборгованість за Кредитним договором № 2003261 від 06.01.2025 року у розмірі 21719 (двадцять одна тисяча сімсот дев`ятнадцять) грн 00 коп., з яких: 7300 (сім тисяч триста) грн 00 коп. - заборгованість за тілом кредиту та 14419 (чотирнадцять тисяч чотириста дев`ятнадцять) грн 00 коп. заборгованість за відсотками.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса реєстрації: АДРЕСА_2 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Свеа Фінанс», код ЄДРПОУ 37616221, місцезнаходження: 04070, м. Київ, вул. Іллінська, буд. 8, судові витрати у розмірі 1592 (одна тисяча п`ятсот дев`яносто дві) грн 13 коп.

В іншій частині позовних вимог - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом 30 днів з дня його проголошення, безпосередньо до суду апеляційної інстанції Дніпровського апеляційного суду.

Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Учасники справи можуть отримати інформацію щодо даної справи в мережі Інтернет за веб-адресою сторінки на офіційному веб-порталі судової влади України - http://zv.dp.court.gov.ua.

Сторони по справі:

Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Свеа фінанс», код ЄДРПОУ 37616221, місцезнаходження: 04070, м. Київ, вул. Іллінська, буд. 8;

Відповідач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса реєстрації: АДРЕСА_2 .

Суддя В.Г. Гречана