Рішення № 140131027, 29.09.2026, Нетішинський міський суд Хмельницької області

Провадження № 2/679/1162/2026

Справа № 679/1230/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

(заочне)

29 вересня 2026 року м.Нетішин

Нетішинський міський суд Хмельницької області в складі:

судді Гавриленко О. М.,

секретар судового засідання Рябуха О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами спрощеного позовного провадження в залі суду в м. Нетішин цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Свеа фінанас» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст та обґрунтування позовних вимог

Товариство з обмеженою відповідальністю «Свеа фінанс» (надалі ТОВ «Свеа фінанс») звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 , в якому просить стягнути з відповідача заборгованість за кредитними договорами № 2064939 від 01.02.2025, № 5286927 від 02.02.2025, № 6901184 від 12.02.2025 в сумі 70667,92 грн, а також судовий збір в сумі 2662,40 грн.

Вимоги мотивовані тим, що 01.02.2025 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Селфі кредит» (надалі ТОВ «Селфі кредит») та ОСОБА_1 було укладено договір № 2064939 про надання споживчого кредиту шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію». За умовами договору відповідач отримав грошові кошти в сумі 9000,00 грн строком на 357 днів з стандартною процентною ставкою 1% в день, яка застосовується у межах строку кредиту, шляхом їх перерахування на карту позичальника. Відповідач виконував взяті на себе зобов`язання з істотним порушенням умов договору, сплачуючи поточні щомісячні платежі з простроченням дати їх сплати, не в повному обсязі та/або не сплачуючи взагалі, що спричинило виникнення простроченої заборгованості.

Заборгованість ОСОБА_1 за договором № 2064939 станом на дату складання позовної заяви складає 30420,00 грн, яка складається з: 9000,00 грн - тіло кредиту, 16920,00 грн - відсотки, 4500,00 - пеня.

26.08.2025 між ТОВ «Селфі кредит» та ТОВ «Свеа фінанс» укладено договір факторингу № 01.02-34/25, відповідно до умов якого позивач набуває права грошової вимоги до боржників, в тому числі за кредитним договором № 2064939.

Відповідно до Реєстру боржників, що є додатком №1 до договору факторингу, заборгованість ОСОБА_1 за кредитним договором № 2064939 складає 30420,00 грн.

Крім того, 02.02.2025 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Лінеура Україна» (надалі ТОВ «Лінеура Україна») та ОСОБА_1 укладений договір про надання коштів на умовах споживчого кредиту № 5286927 шляхом обміну електронними повідомленнями, який підписаний у порядку, визначеному ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію». Відповідно до умов кредитного договору ТОВ «Лінеура Україна» надало позичальнику кредит в сумі 6000,00 грн, а позичальник зобов`язався одержати та повернути кошти, сплатити проценти за користування кредитом та виконати інші обов`язки, передбачені договором. Кредит надавався строком на 360 днів, стандартна процентна ставка визначена у розмірі 0,95% в день.

ТОВ «Лінеура Україна» свої зобов`язання за кредитним договором виконало та надало позичальнику грошові кошти шляхом їх перерахування на картку позичальника, яку він вказав при оформленні кредиту. Відповідач виконував взяті на себе зобов`язання з істотним порушенням умов договору, не здійснивши передбачені договором платежі вчасно, що спричинило виникнення простроченої заборгованості. У зв`язку з цим, станом на день складання позовної заяви утворилась заборгованість у розмірі 20397,00 грн, з яких заборгованість за тілом кредиту 5999,92 грн; заборгованість за нарахованими відсотками 11398,00 грн; пеня/штраф - 3000,00 грн.

23.02.2026 ТОВ «Лінеура Україна» та ТОВ «Свеа фінанс» уклали договір факторингу № 01.02-5/26, відповідно до умов якого клієнт (первісний кредитор) відступає (передає) фактору (новий кредитор) права вимоги, а фактор набуває права вимоги за кредитними договорами від клієнта та сплачує клієнту за відступлення прав вимоги грошові кошти у сумі, що дорівнює ціні договору у порядку та у строки встановлені цим договором.

Відповідно до Реєстру боржників, що є додатком №1 до договору факторингу, заборгованість ОСОБА_1 за кредитним договором № 5286927 складає 20397,92 грн.

Крім того, 12.02.2025 між ТОВ «Мілоан» та ОСОБА_1 було укладено договір № 6901184 про надання споживчого кредиту шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію». За умовами договору відповідач отримав грошові кошти в сумі 5000,00 грн строком на 345 днів з стандартною процентною ставкою 0,0010% відсотків річних від фактичного залишку кредиту, комісія за надання кредиту становить 1250,00 грн, комісія за обслуговування кредиту 15400,00 грн та нараховується за ставкою 14,00% від загальної суми кредиту в перший день кожного наступного розрахункового періоду за попередній розрахунковий період. Відповідач виконував взяті на себе зобов`язання з істотним порушенням умов договору, сплачуючи поточні щомісячні платежі з простроченням дати їх сплати, не в повному обсязі та/або не сплачуючи взагалі, що спричинило виникнення простроченої заборгованості.

Заборгованість ОСОБА_1 за договором № 6901184 станом на дату складання позовної заяви складає 19850,00 грн, яка складається з: 5000,00 грн тіло кредиту, 0 грн відсотки, 1250,00 - комісія за надання кредиту, 5600,00 - комісія за обслуговування кредиту, 8000,00 - штраф.

27.06.2025 між ТОВ «Мілоан» та ТОВ «Свеа фінанс» укладено договір факторингу № 01.02-16/25, відповідно до умов якого позивач набуває права грошової вимоги до боржників, в тому числі за кредитним договором № 6901184.

Відповідно до Реєстру боржників, що є додатком №1 до договору факторингу, заборгованість ОСОБА_1 за кредитним договором № 6901184 складає 19850,00 грн.

Представник позивача в судове засідання не з`явилася, подала до суду клопотання в якому просила розгляд справи проводити у її відсутності, не заперечувала проти заочного розгляду справи та винесення заочного рішення.

Відповідач, будучи належним чином повідомленим про час, місце та дату розгляду справи, в судове засідання повторно не з`явився, про причини неявки суду не повідомив, заяв про розгляд справи у його відсутності чи відкладення розгляду справи суду не подав.

У зв`язку з неявкою в судове засідання учасників справи, відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального засобу не здійснюється.

Заяви, клопотання та інші процесуальні дії у справі.

13.08.2026 ухвалою судді позовна заява прийнята до розгляду та відкрито провадження у справі, розгляд справи постановлено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.

29.09.2026 судом постановлено ухвалу про заочний розгляд справи із ухваленням заочного рішення.

Виклад встановлених судом обставин та зміст спірних правовідносин

Між сторонами виникли правовідносини щодо заборгованості за кредитним договором, які регулюються нормами Цивільного кодексу України (далі ЦК України).

Суд встановив, що 01.02.2025 між ТОВ «Селфі кредит» та відповідачем укладено кредитний договір № 2064939, відповідно до умов якого товариство надало відповідачу грошові кошти у безготівковій формі шляхом їх перерахування за реквізитами платіжної карти, надані відповідачем, а відповідач зобов`язався повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитом в порядку та строки, визначені договором. Договір укладено в електронній формі, шляхом його підписання електронними підписами сторін, відповідач підписав його 01.02.2025 о 03:02:06 шляхом введення електронного підпису з одноразовим ідентифікатором «Х774», надісланий на його номер телефону.

Відповідно до п. 1.1.-1.5 договору кредит надається в гривні, споживач зобов`язується одержати та повернути грошові кошти, сплатити проценти за користування ними, сума кредиту 9000,00 грн, строк кредиту 357 днів, тип процентної ставки фіксована, стандартна процентна ставка 1% в день та застосовується в межах строку кредитування.

Пунктом 2.1. договору передбачено, що кредитні кошти надаються товариством у безготівковій формі шляхом їх перерахування на поточний рахунок споживача, включаючи реквізити платіжної картки № НОМЕР_1 .

ТОВ «Селфі кредит» виконало умови договору та надало відповідачу грошові кошти за договором в сумі 9000,00 грн, що підтверджується повідомленням ТОВ «Пейтек» вих.№ 20250827-1155 від 27.08.2025 про здійснення переказу кредитних коштів 01.02.2025 в сумі 9000,00 грн на платіжну картку № НОМЕР_2 .

За умовами цього договору відповідач зобов`язався повернути отримані грошові кошти у визначений договором строк.

Кредитодавець виконав своє зобов`язання за кредитним договором та надав відповідачу кредитні кошті згідно умов кредитного договору, позичальник свої зобов`язання не виконав та не повернув отримані в борг грошові кошти, внаслідок чого в нього виникла заборгованість за вказаним договором.

За даними розрахунку заборгованості за договором № 2064939 від 01.02.2025 станом на дату складання розрахунку заборгованість ОСОБА_1 становить 30420,00 грн, яка складається з 9000,00 грн - заборгованості за тілом, 16920,00 грн - заборгованості за відсотками, 4500,00 грн - заборгованості за пенею.

Згідно розрахунку заборгованості за кредитом, відповідачем було сплачено 1620,00 грн відсотків за користування кредитом.

26.08.2025 між ТОВ «Селфі кредит» та ТОВ «Свеа фінанс» укладено договір факторингу № 01.02-34/25, відповідно до умов якого первісний кредитор передає (відступає) новому кредитору, а новий кредитор набуває права вимоги первісного кредитора за кредитними договорами та сплачує первісному кредитору за відступлення права вимоги, грошові кошти у сумі, що дорівнює ціні договору у порядку та строки встановлені кредитним договором № 2064939 від 01.02.2025.

Таким чином, за вказаним договором факторингу до ТОВ «Свеа фінанс» перейшло право вимоги за зобов`язанням відповідача по вищевказаному договору.

Вказані обставини підтверджуються письмовими доказами: копією кредитного договору № 2064939 від 01.02.2024, паспортом споживчого кредиту; розрахунком заборгованості за кредитним договором; копією повідомлення ТОВ «Пейтек» від 27.08.2025; копією договору факторингу 01.02-34/25 від 26.08.2025; платіжною інструкцією № 10161 від 02.09.2025 про оплату згідно з договором факторингу №01.02-34/25 від 26.08.2025, копією реєстру боржників до договору факторингу та іншими матеріалами справи.

Крім того,02.02.2025 відповідачем ОСОБА_1 було здійснено реєстрацію в Інформаційно-телекомунікаційній системі ТОВ «Лінеура Україна» і заповнено електронну заявку на отримання споживчого кредиту на сайті ТОВ «Лінеура Україна» в мережі Інтернет https://credit7.ua/, після чого ТОВ «Лінеура Україна» 02.02.2025 направило ОСОБА_1 пропозицію (оферту) укласти договір № 5286927 про надання коштів на умовах споживчого кредиту у вигляді розміщення в особистому кабінеті позичальника на сайті повного тексту кредитного договору.

Ознайомившись з істотними умовами договору, відповідач виразив згоду на укладення договору, шляхом підписання договору електронним підписом одноразовим ідентифікатором «30866».

Таким чином 02.02.2025 ТОВ «Лінеура Україна» та ОСОБА_1 уклали договір про надання коштів на умовах споживчого кредиту № 5286927.

Відповідно до п. 1.2, 1.3 кредитного договору, товариство надало відповідачу кредитні кошти в сумі 6000,00 грн зі сплатою процентів за користування кредитом на умовах строковості, зворотності, платності, на строк 360 днів, зі сплатою фіксованої стандартна процентної ставки в розмірі 0,95%, яка нараховується в межах всього строку кредиту.

Згідно п. 2.1. договору кредитні кошти надаються товариством у безготівковій формі шляхом їх перерахування на банківський рахунок клієнта за реквізитами електронного платіжного засобу клієнта, маска карти НОМЕР_1 .

Пунктом 1.4.1 договору передбачено, що стандартна процентна ставка становить 0,95% за кожен день користування кредитом та застосовується в межах всього строку кредитування, вказаного в п. 1.3 цього договору.

ТОВ «Лінеура Україна» виконало своє зобов`язання за кредитним договором та надало відповідачу кредитні кошти згідно умов кредитного договору в сумі 6000,00 грн, що підтверджується інформацією ТОВ «Пейтек» за вих. № 20260223-108 від 23.02.2026, відповідно до якого перерахування коштів здійснювалось 02.02.2025 в сумі 6000,00 грн на платіжну картку відповідача.

23.02.2026 між ТОВ «Лінеура Україна» та ТОВ «Свеа фінанс» було укладено договір факторингу № 01.02-5/26, відповідно до якого ТОВ «Лінеура Україна» відступило на користь ТОВ «Свеа фінанс» права грошової вимоги до позичальників, у тому числі за договором про надання коштів на умовах споживчого кредиту № 5286927, що підтверджується витягом з Реєстру боржників за договором факторингу № 01.02-5/26 від 23.02.2026, платіжною інструкцією кредитового переказу коштів № 10305 від 23.02.2026.

Відповідно до розрахунку заборгованості за договором № 5286927 від 02.02.2025, станом на 23.02.2026 сума заборгованості відповідача становить 20397,92 грн, з яких прострочена заборгованість за тілом кредиту - 5999,92 грн; прострочена заборгованість за нарахованими процентами - 11398,00 грн, штрафні санкції - 3000,00 грн.

Також згідно розрахунку відповідачем частково сплачено кредитні кошти в сумі 8047,67 грн.

Таким чином, відповідач свої зобов`язання перед кредитором щодо повернення кредиту не виконав, кредитні кошти повністю не повернув.

Встановлені обставини підтверджуються письмовими доказами: договором про надання коштів на умовах споживчого кредиту № 5286927від 02.02.2025 з додатками, паспортом споживчого кредиту, договором факторингу та реєстром боржників за договором факторингу, розрахунком заборгованості, іншими матеріалами справи.

Крім того, 12.02.2025 між ТОВ «Мілоан» та ОСОБА_1 укладено договір про надання споживчого кредиту № 6901184 у формі електронного документа, який підписано електронним підписом одноразовим ідентифікатором.

За умовами кредитного договору сума кредиту складає 5000,00 грн, строк кредиту 345 днів, дата повернення кредиту 23.01.2026 (п. 1.2. 1.4. Договору).

Згідно з п.1.5. договору загальні витрати за кредитом складають 16850,00 грн. Орієнтовна загальна вартість кредиту для позичальника складає 21650,00 грн.

Відповідно до п.1.5.1. договору комісія за надання кредиту: 1250,00 грн, яка нараховується за ставкою 25 % від суми кредиту одноразово в момент видачі кредиту.

За даними п.1.5.2. договору комісія за обслуговування кредиту (за весь строк кредитування): 115400,00 грн, що нараховується за ставкою 14,00 % від суми кредиту в перший день кожного наступного розрахункового періоду за попередній розрахунковий період (крім останнього періоду), що встановлені Графіком платежів, який є додатком №1 до цього Договору.

Згідно з п.1.5.3. договору проценти за користування кредитом протягом першого розрахункового періоду, визначеного Графіком платежів, нараховуються за ставкою 0,0010% річних на фактичну заборгованість за кредитом.

Проценти за користування кредитом протягом решти строку кредитування нараховуються за стандартною процентною ставкою 0,0010 % річних від фактичного залишку кредиту починаючи з другого розрахункового періоду, визначеного Графіком платежів. Нараховані згідно з п.1.5.3 та 1.5.4 Договору проценти за користування кредитом за весь строк кредитування, складатимуть: 0.00 грн (п.1.5.4. договору).

Відповідно до п.2.1. договору кредитні кошти надаються позичальнику безготівково на рахунок з використанням карти НОМЕР_1 .

ТОВ «Мілоан» свої зобов`язання перед відповідачем за кредитним договором виконало та надало йому кредит в сумі 5000,00 грн шляхом зарахування кредитних коштів на його платіжну картку, що підтверджується платіжним дорученням № 147836461 від 12.02.2025.

За даними розрахунку заборгованості за договором станом на дату складання розрахунку заборгованість ОСОБА_1 становить 19850,00 грн, яка складається з 5000,00 грн - заборгованості за тілом кредиту, 1250,00 грн - заборгованості за комісією за надання кредиту, 5600,00 грн - заборгованості за комісією за обслуговування кредиту, 8000,00 - штраф.

Згідно розрахунку заборгованості за кредитом, відповідачем не було сплачено жодних платежів.

Відповідно до договору факторингу № 01.02-16/25 від 27.06.2025, акту прийому-передачі реєстру боржників до вказаного договору, платіжної інструкції № 10108 від 30.06.2025 про оплату згідно з договором факторингу № 01.02-16/25 від 27.06.2025 та реєстру боржників право вимоги за кредитним договором № 6901184 від 12.02.2025 перейшло до ТОВ «Свеа Фінанс» у розмірі заборгованості 19850,00 грн, яка складається з 5000,00 грн - заборгованості за тілом кредиту, 1250,00 грн - заборгованості за комісією за надання кредиту, 5600,00 грн - заборгованості за комісією за обслуговування кредиту, 8000,00 - штраф.

Відповідач свої зобов`язання перед кредитором щодо повернення кредиту не виконав, кредитні кошти не повернув.

Встановлені обставини підтверджуються письмовими доказами: договором про надання коштів на умовах споживчого кредиту № 6901184 від 12.02.2025 з додатками, паспортом споживчого кредиту, договором факторингу та реєстром боржників за договором факторингу, розрахунком заборгованості, іншими матеріалами справи.

Норми права, які застосував суд

Відповідно до ч. 1 ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Згідно зі ст. 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Відповідно до ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно з ст. ч. 1 ст. 205 ЦК України, правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до ст. 207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-телекомунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів, або іншим чином врегульовується порядок його використання сторонами.

Відповідно до ст. 6 ЦК України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ч.1ст. 627 ЦК України).

За змістом статей 626, 628 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною 1 ст. 638 ЦК України, встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася (ч. 2 ст. 639 ЦК України).

Абзац 2 ч. 2 ст. 639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін вважається укладеним в письмовій формі.

За висновками Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у постанові від 09.09.2020 року у справі № 732/670/19, будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексів України може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статі 207, 207 ЦК України).

Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію».

Згідно із ч. 12 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію», електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.

Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Кодексу; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею (ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Згідно із ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію», якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронну комерцію», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Відповідно до ч. 1 ст. 512 ЦК України, кредитор у зобов`язанні (крім випадків, передбачених статтею 515 ЦК України) може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема, передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

До нового кредитора переходять права первісного кредитора в зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом згідно зі ст. 514 ЦПК України.

Відступлення права вимоги є одним із випадків заміни кредитора в зобов`язанні, яке відбувається на підставі правочину. Відступлення права вимоги не є окремим видом договору, це правочин, який опосередковує перехід права. Відступлення права вимоги може відбуватися, зокрема, внаслідок укладення договору: купівлі-продажу чи міни (частина третя статті 656 ЦК України); дарування (частина друга статті 718 ЦК України); факторингу (глава 73 ЦК України).

Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до частини першої статті 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частиною другою статті 530 ЦК України визначено, що якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час.

За змістом частини першої статті 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні (крім випадків, передбачених статтею 515 ЦК України) може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема, передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Згідно зі статтею 514 цього Кодексу до нового кредитора переходять права первісного кредитора в зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з частиною першою статті 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Згідно з ч.1 ст. 1078 ЦК України предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).

Статтею 1079 ЦК України визначено, що сторонами у договорі факторингу є фактор і клієнт. Клієнтом у договорі факторингу може бути фізична або юридична особа, яка є суб`єктом підприємницької діяльності. Фактором може бути банк або інша фінансова установа, яка відповідно до закону має право здійснювати факторингові операції.

Відповідно до ч. 1 ст. 1084 ЦК України якщо відповідно до умов договору факторингу фінансування клієнта здійснюється шляхом купівлі у нього фактором права грошової вимоги, фактор набуває права на всі суми, які він одержить від боржника на виконання вимоги, а клієнт не відповідає перед фактором, якщо одержані ним суми є меншими від суми, сплаченої фактором клієнтові.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).

У постанові від 28 березня 2018 року Велика Палата Верховного Суду сформулювала правовий висновок про те, що відповідно до частини першої статті 1048 та частини першої статті 1054 ЦК України кредитодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми кредиту, розмір і порядок одержання яких встановлюються договором. Після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється. Права та інтереси кредитодавця в охоронних правовідносинах забезпечуються частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.

Відповідно до частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Мотиви та висновки суду.

Суд встановив, що відповідач ОСОБА_1 01.02.2025 уклав з ТОВ «Селфі кредит» кредитний договір № 2064939, 02.02.2025 уклав з ТОВ «Лінеура Україна» кредитний договір № 5286927 та 12.02.2025 уклав з ТОВ «Мілоан» кредитний договір № 6901184, підписав їх електронним підписом з одноразовим ідентифікатором. У договорах сторони дійшли згоди щодо усіх істотних умов, домовилися щодо розміру кредитних коштів, отриманих відповідачем у позику, щодо строку повернення кредитних коштів, щодо розміру процентної ставки за користування кредитними коштами, розміру комісії.

Після підписання договору у сторін виникли взаємні права та обов`язки, зокрема у відповідача виникло зобов`язання по поверненню суми отриманих кредитів та сплати відповідної плати за користування кредитами.

Первісні кредитори виконали свої зобов`язання - надали відповідачу кредитні кошти у розмірі, визначеними договорами, шляхом перерахування коштів на платіжну картку відповідача. Проте відповідач не виконав зобов`язань по поверненню грошових коштів, чим порушив умови зазначених ви ще кредитних договорів, у зв`язку з чим утворилась заборгованість, розмір якої відповідачем не оспорений.

Відповідно до договорів факторингу № 01.02-5/26 від 23.02.2026 між ТОВ «Лінеура Україна» та позивачем, № 01.02.-16/25 від 27.06.2025 між ТОВ «Мілоан» та позивачем, № 01.02.-34/25 від 26.08.2025 між ТОВ «Селфі кредит» та позивачем право вимоги за кредитним договором № 2064939 від 01.02.2025 укладеним ТОВ «Селфі кредит» із ОСОБА_1 , кредитним договором № 5286927 від 02.02.2025 укладеним ТОВ «Лінеура Україна» із ОСОБА_1 та кредитним договором № 6901184, від 12.02.2025 укладеним ТОВ «Мілоан» із ОСОБА_1 , перейшли до ТОВ «Свеа фінанс».

Оскільки відповідач уклав договори про надання споживчого кредиту, отримав кредитні кошти, проте свої зобов`язання за кредитними договорами не виконав, тому його заборгованість перед позивачем підлягає стягненню з останнього:

за кредитним договором № 2064939 від 01.02.2025 в розмірі 25920,00 грн, яка складається з тіла кредиту 9000,00 грн та відсотків 16920,00 грн;

за кредитним договором № 5286927 від 02.02.2025 в розмірі 17397,92 грн, яка складається з тіла кредиту - 5999,92 та відсотків 11398,00 грн;

за кредитним договором № 6901184 від 12.02.2025 в розмірі 6250,00 грн, яка складається з тіла кредиту 5000,00 грн та комісії 1250,00 грн.

Щодо позовних вимог про стягнення комісії за обслуговування кредиту по кредитному договору укладеному між ТОВ «Мілоан» та відповідачем № 6901184 від 12.02.2025 в сумі 5600,00 грн, то суд зазначає наступне.

Відповідно до пункту 4 частини 1 статті 1 Закону України «Про споживче кредитування», загальні витрати за споживчим кредитом - витрати споживача, пов`язані з отриманням, обслуговуванням та поверненням кредиту, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та/або супутні послуги кредитодавця, кредитного посередника (за наявності) та третіх осіб.

Згідно з частиною 2 статті 8 Закону України «Про споживче кредитування», до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, комісії кредитодавця, пов`язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо.

Отже, Закон України «Про споживче кредитування» передбачає право банку встановлювати у кредитному договорі комісію за обслуговування кредиту.

Водночас, Закон України «Про споживче кредитування» розмежовує оплатність та безоплатність надання інформації про кредит залежно від періодичності звернення споживача із запитом щодо надання такої інформації.

Відповідно до частини 1 статті 11 Закону України «Про споживче кредитування» (в редакції, чинній на час укладення договору) після укладення договору про споживчий кредит кредитодавець на вимогу споживача, але не частіше одного разу на місяць, у порядку та на умовах, передбачених договором про споживчий кредит, безоплатно повідомляє йому інформацію про поточний розмір його заборгованості, розмір суми кредиту, повернутої кредитодавцю, надає виписку з рахунку/рахунків (за їх наявності) щодо погашення заборгованості, зокрема інформацію про платежі за цим договором, які сплачені, які належить сплатити, дати сплати або періоди у часі та умови сплати таких сум (за можливості зазначення таких умов у виписці), а також іншу інформацію, надання якої передбачено цим Законом, іншими актами законодавства, а також договором про споживчий кредит.

Згідно з частиною 5 статті 12 Закону України «Про споживче кредитування», умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними.

З урахуванням викладеного, комісія за обслуговування кредитної заборгованості може включати плату за надання інформації про стан кредиту, яку споживач вимагає частіше одного разу на місяць. Умова договору про споживчий кредит, укладеного після набуття чинності Законом України «Про споживче кредитування», щодо сплати комісії за обслуговування кредитної заборгованості, є нікчемною відповідно до частин 1 та 2 статті 11, частини 5 статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».

Такий правовий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 13 липня 2022 року у справі № 496/3134/19.

У постанові Верховного Суду від 31 серпня 2022 року у справі №202/5330/19 вказано, що «у кредитному договорі не зазначено перелік додаткових та супутніх банківських послуг кредитодавця та/або кредитного посередника, які пов`язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту, які надаються позивачу та за які банком встановлена щомісячна комісія за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування). При цьому до таких послуг не може бути віднесене щомісячне надання інформації про стан кредиту, яку споживач має право отримувати безоплатно згідно з частинами першою та другою статті 11 Закону України «Про споживче кредитування». Банк не зазначив та не надав доказів наявності, переліку таких послуг і погодження їх зі споживачем при укладення оспорюваного кредитного договору. За таких обставин положення пункту 1.2 та розділу 4 кредитного договору щодо обов`язку позичальника щомісячно сплачувати плату за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування) є нікчемними відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п`ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».

Аналогічні висновки викладені у постанові Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 06.11.2023 у справі № 204/224/21.

Судом встановлено, що умовами кредитного договору передбачено сплату відповідачем щомісячної комісії за обслуговування кредитної заборгованості.

Необхідність внесення плати за обслуговування кредитної заборгованості передбачена і в графіку платежів.

Договором передбачено визначення Комісії за обслуговування кредиту (кредитної заборгованості, встановленої пунктом 1.5.2).

Пунктом 1.5.2 договору встановлено плату за обслуговування кредитної заборгованості, про те така не містить конкретизації послуг.

Такий пункт договору не обґрунтовує комісію як оплату реальних послуг.

Таким чином, суд дійшов до висновку, що позивачем не доведено правомірності стягнення з відповідача передбаченої умовами договору комісії за обслуговування кредиту, з огляду на висновки Верховного Суду, а тому його положення щодо обов`язку позичальника щомісяця сплачувати плату за обслуговування кредитної заборгованості є нікчемними відповідно до частин 1 та 2 статті 11, частини 5 статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».

З урахуванням викладеного, позовна вимога про стягнення комісії за обслуговування в розмірі 5600,00 грн. є необґрунтованою та задоволенню не підлягає.

Щодо вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості:

за нарахованою пенею за кредитним договором № 2064939 від 01.02.2025 в розмірі 4500,00 грн;

за нарахованими штрафом/пенею за кредитним договором № 5286927 від 02.02.2025 в розмірі 3000,00 грн;

за нарахованим штрафом за кредитним договором № 147836461 від 12.02.2025 в розмірі 8000,00 грн, то суд враховує наступне.

24.02.2022 Указом Президента України № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» введено в Україні воєнний стан із 05 год 30 хв 24 лютого 2022 року, Дія воєнного стану в Україні неодноразово продовжена та діє дотепер.

Відповідно до Закону України від 15 березня 2022 року № 2120-IX «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану», розділ «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України доповнено пунктом 18, який передбачає, що у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцяти денний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Встановлено, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Із зазначеного слідує, що законодавець звільнив позичальників від відповідальності визначеної статтею 625 ЦПК України, а також неустойки (штрафу, пені) та від інших платежів за прострочення виконання зобов`язань за договором, які були нараховані у період дії в Україні воєнного стану, тобто з 24.02.2022 та такі нарахування підлягають списанню.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що вимога позивача про стягнення заборгованості за нарахованою пенею за кредитним договором № 2064939 від 01.02.2025 в розмірі 4500,00 грн, за нарахованими штрафом/пенею за кредитним договором № 5286927 від 02.02.2025 в розмірі 3000,00 грн, за нарахованим штрафом за кредитним договором № 147836461 від 12.02.2025 в розмірі 8000,00 грн задоволенню не підлягає.

Відтак суд вважає, що позов є частково обґрунтованим, позовні вимоги частково доведеними, а тому з відповідача на користь позивача підлягає стягненню заборгованість:

за кредитним договором № 2064939 від 01.02.2025 в розмірі 25920,00 грн, яка складається з тіла кредиту 9000,00 грн та відсотків 16920,00 грн;

за кредитним договором № 5286927 від 02.02.2025 в розмірі 17397,92 грн, яка складається з тіла кредиту - 5999,92 та відсотків 11398,00 грн;

за кредитним договором № 6901184 від 12.02.2025 в розмірі 6250,00 грн, яка складається з тіла кредиту 5000,00 грн та комісії 1250,00 грн, а всього 49567,92 грн.

Розподіл судових витрат.

Згідно із ч. 1 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

При подачі позову позивачем сплачено судовий збір в сумі 2662,40 грн, позов задоволено частково на 70,14% (49567,92 х100%:70667,92), а тому з відповідача на користь позивача слід стягнути 1867,41 грн судового збору.

Керуючись ст.ст. 12, 13, 81, 141, 223, 259, 263-265, 282-284, 289 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Свеа фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Свеа фінанс» заборгованість за кредитними договорами:

№ 2064939 від 01 лютого 2025 року в розмірі 25920 гривень 00 копійок,

№ 5286927 від 02 лютого 2025 року в розмірі 17397 гривень 92 копійки,

№ 6901184 від 12 лютого 2025 року в розмірі 6250 гривень 00 копійок та судовий збір в розмірі 1867 гривень 41 копійка, а всього 51435 (п`ятдесят одну тисячу чотириста тридцять п`ять) гривень 33 копійки.

В решті позову відмовити.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Заочне рішення може бути переглянуте Нетішинським міським судом Хмельницької області за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому цим Кодексом.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Хмельницького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Відомості про учасників справи:

позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Свеа Фінанс», код ЄДРПОУ 37616221, адреса: 04070, м. Київ, вул. Іллінська, буд. 8;

відповідач: ОСОБА_1 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 .

Повне судове рішення складено 29 вересня 2026 року.

Суддя Гавриленко О.М.