Рішення № 140129076, 28.09.2026, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

8-й під`їзд, Держпром, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

________________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"28" вересня 2026 р.м. ХарківСправа № 922/2554/26

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Сальнікової Г.І.

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження справу

за позовом Акціонерного товариства "Укргазвидобування" (04053, м. Київ, вул. Кудрявська, буд. 26/28) до Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий будинок "Харківмаш" (61099, м. Харків, вул. Лодзька, буд. 7А) про стягнення 376830,00 грн. без виклику учасників справи

ВСТАНОВИВ:

На розгляд Господарського суду Харківської області подано позовну заяву Акціонерного товариства "Укргазвидобування" до відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий будинок "Харківмаш" про стягнення пені у розмірі 376830,00 грн., а також судові витрати.

Позов обґрунтовано неналежним виконанням з боку відповідача взятих на себе зобов`язань за договором поставки (за графіком) №УГВС170/31-23 від 05.06.2023 в частині повної та своєчасної поставки товару, а тому позивачем здійснено розрахунок пені за період 01.08.2025 по 27.05.2026 у розмірі 376830,00 грн. відповідно до пункту 7.8. договору.

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 27.07.2026 позовну заяву прийнято судом до розгляду та відкрито провадження у справі. Беручи до уваги те, що ціна позову у справі не перевищує п`ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, з метою економії процесуального часу учасників справи та виконання завдань господарського судочинства, визначених у статті 2 ГПК України, в тому числі щодо забезпечення своєчасного вирішення судом спору, враховуючи необхідність недопущення випадків загрози життю, здоров`ю та безпеці учасників справи у зв`язку із введенням воєнного стану в Україні, розгляд справи постановлено здійснювати в письмовому провадженні без повідомлення (виклику) сторін за наявними матеріалами справи на підставі частини 5 статті 252 ГПК України.

Суд зазначає, що 18.10.2023 введено в дію зміни, що внесені в Господарський процесуальний кодекс України Законом України №3200-IX від 29.06.2023 "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо обов`язкової реєстрації та використання електронних кабінетів в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документам", який набрав чинності 21.07.2023.

Відповідно до частини 6 статті 6 ГПК України усі юридичні особи реєструють свої електронні кабінети в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, в обов`язковому порядку. Інші особи реєструють свої електронні кабінети в ЄСІТС або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, в добровільному порядку.

Враховуючи зазначене, сторони зобов`язані мати зареєстрований Електронний кабінет в підсистемі Електронний суд ЄСІТС.

Відповідно до пункту 17 розділу ІІІ Положення про порядок функціонування окремих підсистем Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, затвердженого рішенням Вищої ради правосуддя від 17.08.2021 №1845/0/15-21, особам, які зареєстрували Електронний кабінет в ЄСІТС, суд вручає будь-які документи у справах, у яких такі особи беруть участь, виключно в електронній формі шляхом їх надсилання до Електронного кабінету таких осіб, що не позбавляє їх права отримати копію судового рішення в паперовій формі за окремою заявою.

Отже, процесуальним законодавством передбачено два способи належного повідомлення сторони про розгляд справи - шляхом направлення рекомендованим листом з повідомленням про вручення та в електронній формі - через "Електронний кабінет".

Правовий висновок викладено в постановах Верховного Суду від 30.03.2023 у справі №910/6322/21, від 29.06.2022 у справі №906/184/21.

Матеріали справи свідчать, що станом на дату відкриття провадження у даній справі, сторони зареєстрували електронний кабінет в підсистемі Електронний суд ЄСІТС, а тому копію ухвали суду про відкриття провадження у справі було надіслано до зареєстрованого електронного кабінету сторін, про що свідчать довідки про доставку електронного листа.

Пунктом 2 частини 6 статті 242 ГПК України передбачено, що днем вручення судового рішення є: день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення до електронного кабінету особи.

Окрім того, за змістом статей 2, 4 Закону України "Про доступ до судових рішень" кожен має право на доступ до судових рішень у порядку, визначеному цим Законом. Судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання. Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України.

Ухвала Господарського суду Харківської області від 27.07.2026 по справі №922/2554/26 була оприлюднена в електронному вигляді в Єдиному державному реєстрі судових рішень, що вбачається за веб-адресою: https://reyestr.court.gov.ua/.

Отже, матеріали справи свідчать, що учасники справи повідомлені належним чином про розгляд даної справи.

Відповідно до частини 5 статті 252 ГПК України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше.

Будь-яких заяв або клопотань про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін відповідно до статті 252 ГПК України від учасників справи на адресу суду не надходило.

30.07.2026 в системі діловодства Господарського суду Харківської області зареєстровано відзив на позовну заяву (вх. №18689), в якому відповідач просить суд прийняти відзив на позовну заяву та долучити його разом із доданими доказами до матеріалів справи. Зменшити розмір заявленої АТ "Укргазвидобування" пені на 90 % - із 376830,00 грн. до 37683,00 грн. Долучити адвоката Бєлову О.Є. до системи "Електронний суд" по даному провадженню, який досліджено та долучено судом до матеріалів справи.

В обґрунтування заперечень у заяві по суті справи, зокрема, зазначено, що відповідач не оспорює обставин укладення між сторонами договору поставки №УГВС 170/31-23 від 05.06.2023, а також здійснення часткової поставки товару. Водночас наявність формальних підстав для застосування договірної відповідальності не означає, що визначений арифметичним розрахунком розмір неустойки у будь-якому випадку підлягає стягненню судом у повному обсязі.

Цей позов є вже черговим позовом АТ "Укргазвидобування" про стягнення пені за те саме порушення одного й того самого зобов`язання. Раніше штрафні санкції за договором були предметом розгляду у справах №922/3001/24, №922/844/25 та №922/4091/25. Розмір заявленої пені підлягає зменшенню на підставі частини 3 статті 551 ЦК України.

Сукупний розмір пені вже є надмірним порівняно з вартістю непоставленого товару у справі №922/844/25. Позивач заявив до стягнення 341659,20 грн. пені. Суд визнав наявність підстав для її зменшення на 50% та стягнув 170829,60 грн. Серед істотних обставин суд урахував здійснення відповідачем господарської діяльності у прифронтовому Харкові, відсутність доказів завдання позивачу збитків, відсутність прямого умислу відповідача та необхідність збереження балансу інтересів сторін. У справі №922/4091/25 позивач заявив до стягнення ще 185902,80 грн. пені. Рішенням від 25.02.2026 її розмір також було зменшено на 50% - до 92951,40 грн. Разом із пенею, заявленою у справі №922/2554/26, загальний розмір санкцій лише за трьома позовами становить: 341659,20 грн + 185902,80 грн + 376830,00 грн = 904392,00 грн. Ця сума дорівнює 72% вартості непоставленого товару, яка становить 1256100,00 грн. При цьому до наведеного розрахунку взагалі не включено штрафні санкції, які були предметом першої справи №922/3001/24. Отже, питання співмірності у цій справі не може оцінюватися ізольовано лише шляхом порівняння 376830,00 грн. із вартістю непоставленої продукції.

Суд має урахувати, що позивач послідовно нараховує і стягує пеню за одне триваюче порушення, а її сукупний розмір уже наближається до вартості самого невиконаного зобов`язання. За таких обставин стягнення чергової суми пені у повному обсязі надасть неустойці переважно карального характеру та створить для позивача майновий результат, непропорційний фактичним негативним наслідкам порушення. Верховний Суд наголошує, що правила про зменшення неустойки покликані запобігати збагаченню кредитора за рахунок боржника та виникненню у кредитора економічної заінтересованості у тривалому невиконанні зобов`язання. У позовній заяві позивач не зазначає про понесення конкретних витрат, необхідність придбання аналогічного товару в іншого постачальника за вищою ціною, зупинення виробництва, втрату доходу або настання інших майнових наслідків саме внаслідок непоставки залишку товару. Позовні вимоги обґрунтовані фактом прострочення та арифметичним застосуванням погодженої сторонами ставки пені. Більше того, відсутність доказів завдання позивачу збитків унаслідок цього самого порушення вже враховувалася судами як одна з підстав для зменшення пені у попередніх справах між сторонами.

Звертає увагу суду, що відповідачем не заперечується ані право позивача на стягнення штрафних санкцій, ані вину відповідача щодо непоставки частини товару. Відповідач посилається лише на наявність обставин, через які сума штрафних санкцій підлягає зменшенню. Позивачем не наведено та не надано доказів понесення ним збитків, додаткових витрат, втрати доходів, зупинення виробничих процесів або настання інших конкретних негативних майнових наслідків унаслідок непоставки частини товару. Водночас стягнення чергової суми пені в повному розмірі призведе до подальшого збільшення вже істотної диспропорції між наслідками порушення зобов`язання та обсягом відповідальності відповідача, внаслідок чого неустойка фактично набуде карального, а не компенсаційного характеру.

Відповідач не намагається уникнути відповідальності та не заперечує право позивача на застосування передбачених договором штрафних санкцій. Заявлене клопотання спрямоване виключно на забезпечення справедливого, розумного та пропорційного співвідношення між допущеним порушенням і його майновими наслідками. Ураховуючи ступінь виконання відповідачем договірних зобов`язань, відсутність доведених збитків позивача, сукупний розмір уже заявлених штрафних санкцій, попереднє зменшення судами пені у спорах між тими самими сторонами, необхідність дотримання принципів справедливості, добросовісності, розумності та пропорційності, наявні достатні підстави для застосування частини 3 статті 551 ЦК України та зменшення заявленої до стягнення пені на 90%.

Разом з тим, матеріали справи свідчать, що правом на подання відповіді на відзив відповідно до статті 166 ГПК України, позивач не скористався.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 року, яка ратифікована Україною 17.07.1997 року, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи у продовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

Відтак, судом створено всім учасникам справи належні умови для доведення останніми своїх правових позицій, надання ними доказів для обґрунтування своїх вимог та заперечень. Суд дійшов висновку про вчинення усіх необхідних дій для розгляду справи та про достатність у матеріалах справи доказів для повного та всебічного з`ясування усіх обставин справи та вирішення господарського спору по суті в межах строку, що передбачений статтею 248 ГПК України.

Відповідно до частини 4 статті 240 ГПК України унормовано, що у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Дослідивши матеріали справи, всебічно та повно з`ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, а також заперечення проти них, об`єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

З матеріалів справи убачається, що 05.06.2023 між Акціонерним товариством "Укргазвидобування" в особі Філії "УГВ-Сервіс" (далі - позивач, покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Торговий будинок "Харківмаш" (далі - відповідач, постачальник) було укладено договір поставки №УГВС 170/31-33 (далі - договір).

Згідно з пунктом 1.1 договору постачальник зобов`язується поставити покупцеві калібри різьбові (надалі - товар), зазначений в специфікації, що додається до договору і є його невід`ємною частиною, а покупець - прийняти і оплатити такий товар. Під поставкою сторони розуміють передачу товару постачальником для прийняття покупцем.

Найменування/асортимент товару, одиниця виміру, кількість, ціна за одиницю товару та загальна вартість товару вказується у специфікації (далі - Специфікація), яка є Додатком №1 до Договору та є його невід`ємною частиною. Строк поставки товару визначається Графіком поставки товару, який є Додатком №3 до Договору та є його невід`ємною частиною (п.1.2 договору).

Згідно умов пункту 3.2 договору загальна ціна (сума) договору визначається загальною вартістю товару, вказаного в Специфікації до цього договору та становить до 2598900,00 грн., в тому числі ПДВ 433150,00 грн.

Відповідно до пункту 6.3.1 договору постачальник зобов`язаний забезпечити поставку товару у строки, встановлені цим договором.

Згідно пункту 5.1. договору строк поставки, умови та місце поставки товару, інформація про вантажовідправників і вантажоотримувачів вказується в Специфікації та Графіку поставки до цього Договору. Здійснення поставки товару не потребує будь-яких додаткових погоджень, крім тих, що передбачені договором.

Згідно з пунктом 5.2 договору датою прийняття товару є дата підписання уповноваженими представниками сторін акту приймання-передачі товару, або видаткової накладної. Датою передачі постачальником товару для прийняття покупцем є дата прибуття товару до місця поставки зазначена у відповідному товарно-транспортному документі або дата підписання сторонами акту приймання-передачі товару, якщо покупець за допомогою товарно-транспортних документів не може визначити дату їх передачі для прийняття. Право власності на товар, ризик випадкового знищення/пошкодження переходить від постачальника до покупця з дати підписання сторонами акту приймання-передачі товару або видаткової накладної (при наявності двох дат, датою підписання акту приймання-передачі товару або видаткової накладної вважається дата підписання покупцем).

Згідно умов пункту 7.1 договору у разі невиконання або неналежного виконання своїх зобов`язань за договором сторони несуть відповідальність, передбачену законодавством України та цим договором.

Пунктом 7.8. договору передбачено, що у разі порушення прострочення постачальником виконання зобов`язань з поставки товару, останній сплачує покупцю пеню у розмірі 0,1% від вартості непоставленого або несвоєчасно поставленого товару за кожен день прострочення, я за прострочення понад тридцять днів додаткового сплачує штраф у розмірі 7% від вказаної вартості. Сторони домовились, що нарахування пені здійснюється до моменту належного виконання постачальником порушеного зобов`язання.

Пунктом 10.1 договору встановлено, що договір набирає чинності з дати його підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення печатками сторін (за наявності), за умови надання постачальником забезпечення виконання зобов`язань по договору, які відповідають вимогам, вказаним у п.10.2 цього договору і діє до 30.06.2024 року (включно).

Відповідно до пункту 3 Специфікації №1 від 05.06.2023 (Додаток №1 до договору), встановлений строк поставки товару: впродовж 210 календарних днів з дати укладання даного договору про закупівлю (відповідно до Графіка поставки) та з правом дострокової поставки.

Графіком поставки від 05.06.2023 (Додаток №3 до договору) сторони погодили, що строк поставки товару: впродовж 210 календарних днів з дати укладання даного договору про закупівлю та з правом дострокової поставки.

Позивачем в обґрунтування позовних вимог зазначено про те, що граничною датою поставки товару є 31.12.2023. При цьому відповідач свої зобов`язання з поставки товару виконав частково, здійснивши поставку товару 25.10.2023 на суму 98304,00 грн. та 04.03.2024 на суму 1244496,00 грн. Вартість непоставленого товару складає 1256100,00 грн.

Позивачем звернуто увагу, що сторонами було вирішено питання та узгоджені суперечності щодо сплати штрафних санкцій відповідно до пункту 7.8 договору за період з 01.04.2024 по 31.07.2025. Вказані спори були предметам розгляду у справах: №922/3001/24 (стягнення штрафних санкцій за період з 05.03.2024 по 06.06.2024), №922/844/25 (стягнення штрафних санкцій за період з 07.06.2024 по 05.03.2025), №922/4091/25 (стягнення штрафних санкцій за період з 06.03.2025 по 31.07.2025).

Враховуючи, що закінчення строку дії договору не є підставою для припинення зобов`язань за договором, зобов`язання продовжує існувати, позивач заявляє вимогу про стягнення пені за порушення існуючого зобов`язання. Оскільки умовами пункту 7.8 договору сторони погодили строк, за який нараховується пеня, а саме до моменту належного виконання постачальником порушеного зобов`язання, пеня за прострочення виконання відповідачем, як постачальником товару за договором, має нараховуватися за період встановлений договором. Станом на дату звернення до суду з позовною заявою, товар відповідачем не поставлений, що є підставою для застосування до відповідача пункту 7.8 договору та донарахування пені в розмірі 376830,00 грн. за період з 01.08.2025 по 27.05.2026.

З метою вжиття заходів досудового врегулювання спору, позивачем скеровано на адресу відповідача вимогу №1039-006.21-006.01 від 29.05.2026, в якій вимагав сплатити пеню у розмірі 376830,00 грн. за період з 01.08.2025 по 27.05.2026 за договором поставки (за графіком) №УГВС170/31-23 від 05.06.2023, яка залишилась без задоволення.

Вказані обставини, на думку позивача, свідчать про порушення його прав та охоронюваних законом інтересів і є підставою для їх захисту у судовому порядку.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним вище обставинам, суд керується наступним.

Стаття 11 ЦК України вказує, що цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки, й серед підстав виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, передбачає договори та інші правочини.

Відповідно до статті 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно до статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов`язками наділені обидві сторони договору.

Статтею 712 ЦК України передбачено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до положень статті 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно з частиною 1 статті 662 ЦК України продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.

Аналіз наведених норм права свідчить, що договір поставки за своєю правовою природою відноситься до двосторонніх, консенсуальних, оплатних договорів, укладення якого зумовлює взаємне виникнення у кожної зі сторін прав та обов`язків. У таких правовідносинах обов`язку продавця (постачальника) з передачі у власність (поставки) покупцю товару відповідає обов`язок покупця з прийняття та оплати цього товару.

Окрім того, Верховний Суд у постанові від 06.11.2019 у справі №909/51/19 вказав, що ключовою рисою цивільного права є автономія волі сторін, яка знаходить своє втілення у принципі свободи договору. Свобода договору, закріплена у якості однієї із засад цивільного законодавства, сформульована у статтях 6 та 627 ЦК України, у відповідності до яких сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

В частині 1 статті 638 ЦК України зазначено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Відповідно до статті 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно із частиною 1, 4 статті 251 ЦК України строком є певний період у часі, зі спливом якого пов`язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Строк та термін можуть бути визначені актами цивільного законодавства, правочином або рішенням суду.

Статтею 663 ЦК України визначено, що продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

Відповідно до частини 1 статті 664 ЦК України обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: 1) вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов`язок продавця доставити товар; 2) надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару. Договором купівлі-продажу може бути встановлений інший момент виконання продавцем обов`язку передати товар. Товар вважається наданим у розпорядження покупця, якщо у строк, встановлений договором, він готовий до передання покупцеві у належному місці і покупець поінформований про це. Готовий до передання товар повинен бути відповідним чином ідентифікований для цілей цього договору, зокрема шляхом маркування.

Згідно умов пункту 3.2 договору загальна ціна (сума) договору визначається загальною вартістю товару, вказаного в Специфікації до цього договору та становить до 2598900,00 грн., в тому числі ПДВ 433150,00 грн.

Відповідно до пункту 6.3.1 договору постачальник зобов`язаний забезпечити поставку товару у строки, встановлені цим договором.

Згідно пункту 5.1. договору строк поставки, умови та місце поставки товару, інформація про вантажовідправників і вантажоотримувачів вказується в Специфікації та Графіку поставки до цього Договору. Здійснення поставки товару не потребує будь-яких додаткових погоджень, крім тих, що передбачені договором.

Згідно з пунктом 5.2 договору датою прийняття товару є дата підписання уповноваженими представниками сторін акту приймання-передачі товару, або видаткової накладної. Датою передачі постачальником товару для прийняття покупцем є дата прибуття товару до місця поставки зазначена у відповідному товарно-транспортному документі або дата підписання сторонами акту приймання-передачі товару, якщо покупець за допомогою товарно-транспортних документів не може визначити дату їх передачі для прийняття. Право власності на товар, ризик випадкового знищення/пошкодження переходить від постачальника до покупця з дати підписання сторонами акту приймання-передачі товару або видаткової накладної (при наявності двох дат, датою підписання акту приймання-передачі товару або видаткової накладної вважається дата підписання покупцем).

Разом з тим, відповідно до пункту 3 Специфікації №1 від 05.06.2023 (Додаток №1 до договору), встановлений строк поставки товару: впродовж 210 календарних днів з дати укладання даного договору про закупівлю (відповідно до Графіка поставки) та з правом дострокової поставки.

Графіком поставки від 05.06.2023 (Додаток №3 до договору) сторони погодили, що строк поставки товару: впродовж 210 календарних днів з дати укладання даного договору про закупівлю та з правом дострокової поставки.

Матеріалами справи свідчать та відповідачем не заперечується, що граничною датою поставки є 31.12.2023.

При цьому матеріали справи свідчать, що відповідач зобов`язання з поставки товару виконав частково, здійснивши поставку товару на суму 98304,00 грн. згідно видаткової накладної №30 від 23.10.2023 та поставку товару на суму 1244496,00 грн. згідно видаткової накладної №5 від 28.02.2024. Вартість непоставленого товару складає 1256100,00 грн., що відповідачем також не заперечується.

Таким чином, із обставин справи та наявних в матеріалах справи належних та допустимих доказів судом достеменно встановлено порушення відповідачем взятих на себе договірних зобов`язань в частині поставки товару у визначений умовами договору строк, що свідчить про прострочення відповідачем виконання договірних зобов`язань.

Відповідно до статті 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами, згідно приписів статті 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Наведене положення законодавства вказує, що коли одна із сторін за умовами договору взяла на себе певні зобов`язання, то інша сторона вправі очікувати, що такі будуть виконані належним чином у встановлені строки. У разі ж коли така сторона порушила умови договору, зобов`язання вважається не виконаним.

Згідно зі статтями 610, 611 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

За приписами статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Системний аналіз положень чинного законодавства вказує, що забезпечення виконання зобов`язання має своєю правовою метою надання контрагентам можливості передбачити у відповідному правочині правові наслідки неналежного виконання обов`язків за відповідним правочином.

Згідно умов пункту 7.1 договору у разі невиконання або неналежного виконання своїх зобов`язань за договором сторони несуть відповідальність, передбачену законодавством України та цим договором.

Згідно умов пункту 7.8. договору погоджено, що у разі порушення прострочення постачальником виконання зобов`язань з поставки товару, останній сплачує покупцю пеню у розмірі 0,1% від вартості непоставленого або несвоєчасно поставленого товару за кожен день прострочення, я за прострочення понад тридцять днів додаткового сплачує штраф у розмірі 7% від вказаної вартості. Сторони домовились, що нарахування пені здійснюється до моменту належного виконання постачальником порушеного зобов`язання.

Позивачем звернуто увагу, що сторонами було вирішено питання та узгоджені суперечності щодо сплати штрафних санкцій відповідно до пункту 7.8 договору за період з 01.04.2024 по 31.07.2025. Вказані спори були предметам розгляду у справах: №922/3001/24 (стягнення штрафних санкцій за період з 05.03.2024 по 06.06.2024), №922/844/25 (стягнення штрафних санкцій за період з 07.06.2024 по 05.03.2025), №922/4091/25 (стягнення штрафних санкцій за період з 06.03.2025 по 31.07.2025).

З матеріалів справи убачається, що рішенням Господарського суду Харківської області від 19.11.2024 по справі №922/3001/24 за позовом АТ "Укргазвидобування" до ТОВ "Торговий будинок "Харківмаш" про стягнення пені у розмірі 118073,40 грн. за період з 05.03.2024 по 06.06.2024 позов задоволено частково. Стягнуто з відповідача на користь позивача пеню у розмірі 45507,89 грн. та судовий збір. Постановою Східного апеляційного господарського суду від 22.01.2025 по справі №922/3001/24 апеляційну скаргу АТ "Укргазвидобування" задоволено частково, рішення змінено, стягнуто з ТОВ "Торговий будинок "Харківмаш" на користь АТ "Укргазвидобування" пеню у розмірі 59036,70 грн. та судовий збір.

Господарський суд Харківської області та Східний апеляційний господарський суд у судових рішеннях по справі №922/3001/24 дійшли висновку про порушення з боку ТОВ "Торговий будинок "Харківмаш" зобов`язань за договором поставки (за графіком) №УГВС170/31-23 від 05.06.2023 в частині строку поставки товару, а також наявність підстав для стягнення пені на підставі пункту 7.8. договору та її зменшення на 50%.

З матеріалів справи убачається, що рішенням Господарського суду Харківської області від 08.05.2025 по справі №922/844/25 за позовом АТ "Укргазвидобування" до ТОВ "Торговий будинок "Харківмаш" про стягнення пені у розмірі 341659,20 грн. за період з 07.06.2024 по 05.03.2025 позов задоволено частково. Стягнуто з відповідача на користь позивача пеню у розмірі 170829,60 грн. та судовий збір. Постановою Східного апеляційного господарського суду від 18.07.2025 по справі №922/844/25 апеляційну скаргу АТ "Укргазвидобування" залишено без задоволення, рішення без змін.

Господарський суд Харківської області та Східний апеляційний господарський суд у судових рішеннях по справі №922/844/25 дійшли висновку про порушення з боку ТОВ "Торговий будинок "Харківмаш" зобов`язань за договором поставки (за графіком) №УГВС170/31-23 від 05.06.2023 в частині строку поставки товару, а також наявність підстав для стягнення пені на підставі пункту 7.8. договору та її зменшення на 50%.

З матеріалів справи убачається, що рішенням Господарського суду Харківської області від 25.02.2026 по справі №922/4091/25 за позовом АТ "Укргазвидобування" до ТОВ "Торговий будинок "Харківмаш" про стягнення пені у розмірі 185902,80 грн. за період з 06.03.2025 по 31.07.2025 позов задоволено частково. Стягнуто з відповідача на користь позивача пеню у розмірі 92951,40 грн. та судовий збір. Постановою Східного апеляційного господарського суду від 20.05.2026 по справі №922/4091/25 апеляційну скаргу АТ "Укргазвидобування" залишено без задоволення, рішення без змін.

Господарський суд Харківської області та Східний апеляційний господарський суд у судових рішеннях по справі №922/4091/25 дійшли висновку про порушення з боку ТОВ "Торговий будинок "Харківмаш" зобов`язань за договором поставки (за графіком) №УГВС170/31-23 від 05.06.2023 в частині строку поставки товару, а також наявність підстав для стягнення пені на підставі пункту 7.8. договору та її зменшення на 50%.

Перевіривши правомірність здійсненого позивачем розрахунку пені у розмірі 376830,00 грн. за період з 01.08.2025 по 27.05.2026 у даній справі суд зазначає, що розрахунок не суперечить положенням законодавства, погодженим умовам договору, встановленим обставинам справи, розрахунок виконано арифметично вірно, а тому позовна вимога про стягнення пені у розмірі 376830,00 грн. є обґрунтованою.

Водночас відповідачем у відзиві на позовну заяву заявлено клопотання про зменшення розміру пені, про що суд зазначає наступне.

За приписами частини 3 статті 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо вона значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Тобто, частиною 3 статті 551 ЦК України передбачено умови як підстави для зменшення штрафних санкцій, і ця норма не передбачає вимог щодо обов`язкової їх наявності у поєднанні, а тому достатнім для зменшення неустойки може бути наявність лише однієї з них, зокрема наявність інших обставин, які мають істотне значення.

Вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, господарський суд повинен об`єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов`язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов`язання, наслідків порушення зобов`язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов`язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.

Застосоване у статті 551 ЦК України словосполучення "суд має право" та "може бути зменшений за рішенням суду" свідчить про те, що саме суд користується певною можливістю розсуду щодо зменшення розміру штрафних санкцій, оцінюючи обставини, які мають істотне значення (правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 03.12.2024 у cправі №904/872/24).

При цьому, ні у зазначеній нормі, ні в чинному законодавстві України не міститься переліку виняткових випадків (обставин, які мають істотне значення), за наявності яких господарським судом може бути зменшено неустойку, тому вирішення цього питання покладається безпосередньо на суд, який розглядає відповідне питання з урахуванням всіх конкретних обставин справи в їх сукупності.

Загальною ознакою цивільно-правової відповідальності є її компенсаторний характер. Заходи цивільно-правової відповідальності спрямовані не на покарання боржника, а на відновлення майнової сфери потерпілого від правопорушення. Одним з принципів цивільного права є компенсація майнових втрат особи, що заподіяні правопорушенням, вчиненим іншою особою.

Так, зокрема, неустойка спрямована на забезпечення компенсації майнових втрат постраждалої сторони. Для того щоб неустойка не набула ознак каральної санкції, діє правило частини 3 статті 551 ЦК України про те, що суд вправі зменшити розмір неустойки, якщо він є завеликим порівняно зі збитками, які розумно можна було б передбачити.

Якщо відповідальність боржника перед кредитором за неналежне виконання обов`язку щодо своєчасного розрахунку не обмежена жодними межами, а залежить виключно від встановлених договором процентів (штрафу, пені, річних відсотків), то за певних обставин обсяг відповідальності може бути нерозумним з огляду на його непропорційність наслідкам правопорушення. Він може бути несправедливим щодо боржника, а також щодо третіх осіб, оскільки майновий тягар відповідних виплат може унеможливити виконання боржником певних зобов`язань, зокрема з виплати заробітної плати своїм працівникам та іншим кредиторам, тобто цей тягар може бути невиправдано обтяжливим чи навіть непосильним.

Зазначена правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі №902/417/18.

Чинним законодавством не врегульований розмір (відсоткове співвідношення) можливого зменшення розміру штрафних санкцій. Відповідно, таке питання вирішується господарським судом згідно із статтею 86 ГПК України, тобто за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (правові висновки Верховного Суду у постановах від 06.09.2019 у справі №914/2252/18, від 14.07.2021 у справі №916/878/20).

Відповідно до положень статті 3, частини 3 статті 509 ЦК України загальними засадами цивільного законодавства та, водночас, засадами на яких має ґрунтуватися зобов`язання між сторонами, є добросовісність, розумність і справедливість.

Загалом зміст цих принципів полягає в тому, що тексти законів, правочинів та їх застосування суб`єктами цивільних правовідносин мають бути належними і справедливими та відповідати загальновизнаним нормам обороту та нормам закону (правова позиція Верховного Суду у постанові від 06.12.2019 у справі №910/353/19).

З огляду на наведене вище, суд зазначає, що господарські відносини повинні ґрунтуватись на засадах справедливості, добросовісності, розумності, як складових елементів принципу верховенства права. Однак наявність у кредитора можливості стягувати з боржника надмірні грошові суми як неустойку спотворює її дійсне правове призначення, оскільки із засобу розумного стимулювання боржника виконувати основне зобов`язання неустойка з огляду на обставини справи перетворюється на несправедливо непомірний тягар для боржника та слугує джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків кредитором (правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 22.10.2019 у справі №904/5830/18, від 13.01.2020 у справі №902/855/18).

У постанові від 19.01.2024 у справі №911/2269/22, Верховний Суд зазначив, що визначення конкретного розміру штрафних санкцій належить до дискреційних повноважень суду. При цьому, реалізуючи свої дискреційні повноваження, які передбачені ст.551 ЦК України та 233 ГК України щодо права зменшення розміру належних до сплати штрафних санкцій, суд, враховуючи загальні засади цивільного законодавства, передбачені ст.3 ЦК України (справедливість, добросовісність, розумність) має забезпечити баланс інтересів сторін, та з дотриманням правил ст.86 ГПК України визначити конкретні обставини справи (як-то: ступінь вини боржника; його дії щодо намагання належним чином виконати зобов`язання; ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язані; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, дії/бездіяльність кредитора тощо), які мають значення, і з огляду на мотиви про компенсаційний, а не каральний характер заходів відповідальності з урахуванням встановлених обставин справи не допускати фактичного звільнення від їх сплати без належних правових підстав.

Отже, зменшення розміру заявленої до стягнення пені є правом суду, а за відсутності переліку таких виняткових обставин, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення пені.

Суд зазначає, що у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України Указом Президента України від 24.02.2022 №64/2022 введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24.02.2022, який є продовженим до теперішнього часу.

Згідно з статтею 1 Закону України "Про правовий режим воєнного стану" воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню, військовим адміністраціям та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози, відсічі збройної агресії та забезпечення національної безпеки, усунення загрози небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.

Згідно з наказом Міністерства розвитку громад та територій України від 28.02.2025 р. за №376 (із змінами та доповненнями), територія Харківської міської територіальної громади, де знаходиться відповідач, внесено до переліку територій, які розташовані в районі проведення можливих воєнних (бойових) дій або тимчасово окупованих російською федерацією і перебуває у ньому до теперішнього часу.

Згідно інформації з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, місцезнаходженням відповідача є: 61099, м. Харків, вул. Лодзька, буд. 7А.

Загальновідомо, що з початком введення в Україні воєнного стану Харківська територіальна громада, на території якої розташован відповідач, з перших днів знаходилась в зоні активних бойових дій, а саме місто Харків з перших днів прийняло на себе удар збройної агресії та зазнає збройну агресію до цього часу.

Очевидно, що в умовах воєнного стану господарюючі суб`єкти, що знаходяться на території Харківської міської територіальної громади із центром у м. Харків, зазнали влив від військової агресії, що викликане припиненням діяльності багатьох із них, порушенням господарських ланцюгів з суміжними підприємствами. Введення воєнного стану призвело до скорочення обсягів товарообігу та продажу, порушення логістичних ланцюгів, дефіцит транспортних потужностей, дефіцит рухомого складу, руйнація шляхів сполучення, виробничих приміщень та інших потужностей внаслідок ракетних, артилерійських обстрілів та інших бойових дій.

Відповідні обставини, в силу приписів частини 3 статті 75 ГПК України, є загальновідомими та такими, що не підлягають доведенню.

В контексті спірних правовідносин, суд враховує, що відповідач знаходиться та здійснює господарську діяльність у прифронтовому місті Харкові. Загальновідомим є факт, що підприємства Харківщини постраждали від повномасштабного російського вторгнення, однак продовжують у складних умовах підтримувати економіку країни.

Суд приймає до уваги посилання як позивача, так і відповідача про те, що цей позов є черговим позовом АТ "Укргазвидобування" про стягнення пені за те саме порушення одного й того самого зобов`язання. Штрафні санкції за спірним договором були предметом розгляду у вище вказаних справах №922/3001/24, №922/844/25 та №922/4091/25.

Отже, питання співмірності у цій справі не може оцінюватися ізольовано лише шляхом порівняння заявленої до стягнення пені у розмірі 376830,00 грн. із вартістю непоставленої продукції. Суд враховує, що позивач послідовно нараховує і стягує пеню за одне триваюче порушення, а її сукупний розмір наближається до вартості самого невиконаного зобов`язання. За таких обставин стягнення чергової суми пені у повному обсязі надасть неустойці переважно карального характеру та створить для позивача майновий результат, непропорційний негативним наслідкам порушення.

У позовній заяві не зазначено про понесення конкретних витрат, необхідність придбання аналогічного товару в іншого постачальника за вищою ціною, зупинення виробництва, втрату доходу або настання інших майнових наслідків саме внаслідок непоставки залишку товару відповідачем. Позовна заява обґрунтована лише фактом прострочення відповідачем строку поставки товару та арифметичним застосуванням погодженої сторонами умовами пункту 7.8. договору пені.

Безумовно, відповідно до статті 550 ЦК України право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків. Однак відсутність доведених збитків має істотне значення саме під час вирішення питання про розмір відповідальності та застосування частини 3 статті 551 ЦК України. Більше того, відсутність доказів завдання позивачу збитків унаслідок цього самого порушення вже враховувалася судами як одна з підстав для зменшення пені у вказаних вище справах.

Також, згідно висновків Верховного Суду у постанові від 12.02.2020 у справі №924/414/19, відсутність чи невисокий розмір збитків може бути підставою для зменшення судом розміру неустойки, що стягується з боржника.

Суд також враховує, що відповідачем не заперечується ані право позивача на стягнення штрафних санкцій, ані вину відповідача щодо непоставки частини товару, обґрунтовується поважність причин прострочення строку поставки та підтверджено факт прострочення такого строку. Позивачем не наведено та не надано доказів понесення ним збитків, додаткових витрат або втрати доходів, зупинення виробничих процесів або настання інших конкретних негативних майнових наслідків унаслідок непоставки частини товару.

З матеріалів справи убачається та відповідачем не заперечується, що спірний договір в частині поставки відповідачем товару виконано частково, а позивач не здійснював на користь відповідача попередню оплату та не поніс збитків внаслідок часткового невиконання відповідачем договору.

Окрім того, суд приймає до уваги, що відповідач не намагається уникнути відповідальності за прострочення строку поставки товару та не заперечує саме право позивача на застосування погоджених пунктом 7.8. договору штрафних санкцій.

Суд приймає до уваги, що сам по собі факт прострочення відповідачем строку поставки товару є підставою для застосування відповідальності згідно умов пункту 7.8 договору, однак сам факт прострочення не усуває обов`язку суду перевірити правомірність та обґрунтованість нарахування в силу фактичних обставин справи на предмет відповідності принципам розумності, справедливості та пропорційності.

Верховний Суд у постанові від 23.11.2023 по справі №917/991/22 виснував, що встановивши відповідні обставини, суд вирішує стосовно можливості зменшення розміру заявлених до стягнення сум штрафних санкцій, що є правом суду, яке реалізується ним на власний розсуд.

Суд зазначає, що зменшення розміру пені свідчитиме про дотримання балансу інтересів сторін, не призведе до порушення засад розумності, справедливості та добросовісності, не стане для відповідача в силу встановлених судом фактичних обставин справи несправедливим фінансовим тягарем.

Відтак, необхідність зменшення заявленого до стягнення розміру пені у даному разі не може свідчити про нівелювання мети існування наведеної штрафної санкції як відповідальності за прострочення виконання договірного зобов`язання.

Водночас викладений відповідачем у клопотанні про зменшення розміру пені відсоток зменшення - 90% є, на думку суду, безпідставним, оскільки законодавець надає суду право зменшувати розмір неустойки, а не фактично звільняти боржника від її сплати, оскільки в такому разі нівелюється сутнісний зміст штрафних санкцій по відношенню до боржника.

При цьому суд приймає до уваги висновки Верховного Суду у постановах від 04.02.2020 у справі №918/116/19, від 15.06.2022 у справі №922/2141/21 про те, що зменшення штрафних санкцій судами попередніх інстанцій на 99% фактично нівелює мету існування неустойки як цивільної відповідальності за порушення зобов`язання.

Водночас суд враховує висновки Верховного Суду у постанові від 30.03.2021 у справі №902/538/18, який звернув увагу, що виходячи з принципів добросовісності, розумності, справедливості суд, в тому числі і з власної ініціативи може зменшити розмір неустойки до її розумного та справедливого розміру.

Враховуючи зазначене, з урахуванням важливості та необхідності дотримання балансу інтересів сторін, виходячи з міркувань розумності та справедливості, беручи до уваги матеріальні інтереси сторін, характер господарської діяльності, ступінь виконання відповідачем зобов`язання в силу встановлених судом обставин справи з поставки товару, відсутність у відповідача прямого умислу в порушенні зобов`язання, зважаючи на процесуальну поведінку відповідача у підтвердженні прострочення, а також наявності у позивача права на стягнення пені, відсутність доказів понесення позивачем збитків або інших негативних наслідків внаслідок такого прострочення, суд вбачає наявність обставин, з якими пов`язується можливість реалізації дискреційних повноважень та часткового задоволення клопотання про зменшення розміру пені.

З огляду на вказане, на цілковите переконання суду, з урахуванням принципу збалансованості інтересів сторін та верховенства права, обґрунтованим, розумним та справедливим слід вважати зменшений розмір пені на 50%, який підлягає стягненню з відповідача у розмірі 188415,00 грн. В задоволенні решти заявленого до стягнення розміру пені суд вважає за необхідне відмовити.

Суд констатує, що присудження до стягнення пені у розмірі 188415,00 грн., з урахуванням обставин справи, відповідає вимогам чинного законодавства України, є цілком адекватною мірою відповідальності за неналежне виконання відповідачем зобов`язань в частині дотримання строку поставки товару, проявом балансу між інтересами кредитора і боржника, способом стимулювання боржника до належного виконання зобов`язань.

Відповідно до статті 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Відповідно до статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

З огляду на встановлені фактичні обставини, суд дав відповідь на істотні питання, що входять до предмету доказування у даній справі та виникають при кваліфікації спірних відносин у матеріально-правовому та процесуальному сенсах. Разом з тим, судом надано оцінку щодо належності, допустимості, достовірності кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

З урахуванням наведеного, оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об`єктивному розгляді усіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку, що позовна заява підлягає частковому задоволенню.

Здійснюючи розподіл судових витрат, суд керується положеннями статті 129 ГПК України, та покладає витрати зі сплати судового збору на відповідача.

Разом з тим, суд враховує, що у разі зменшення неустойки в резолютивній частині судового рішення зазначається про часткове задоволення позову і розмір суми неустойки, що підлягає стягненню. Судовий збір у разі зменшення судом розміру неустойки покладається на відповідача повністю, без урахування зменшення неустойки, що узгоджується з правовою позицією Верховного Суду у постанові від 03.04.2018 у справі №902/339/16.

На підставі викладеного, керуючись статтями 124, 129-1 Конституції України, статтями 4, 12, 20, 73, 74, 76-79, 86, 129, 231, 236-238 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий будинок "Харківмаш" (61099, м. Харків, вул. Лодзька, буд. 7А, код ЄДРПОУ 37876085) на користь Акціонерного товариства "Укргазвидобування" (04053, м. Київ, вул. Кудрявська, буд. 26/28, код ЄДРПОУ 30019775) пеню у розмірі 188415,00 грн. та витрати зі сплати судового збору у розмірі 4521,96 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

В задоволенні решти позову - відмовити.

Рішення Господарського суду Харківської області може бути оскаржене в порядку, встановленому ст. 254, 256-259 ГПК України.

Повне рішення складено "28" вересня 2026 р.

СуддяГ.І. Сальнікова