Рішення № 140128877, 17.09.2026, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 вересня 2026 рокуСправа №160/14425/26

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Голобутовського Р.З.

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами у місті Дніпро адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Центру оцінювання функціонального стану особи Державної установи "Український державний науково-дослідний інститут медико-соціальних проблем інвалідності Міністерства охорони здоров`я України" про визнання протиправним рішення та зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

28.05.2026 ОСОБА_1 (далі - позивач) звернулася до Дніпропетровського окружного адміністративного суду із позовною заявою до Державної установи «Український державний науково-дослідний інститут медико-соціальних проблем інвалідності Міністерства охорони здоров`я України» Центр оцінювання функціонального стану особи (далі відповідач), у якій просить:

- визнати протиправним (незаконним) рішення Центру оцінювання функціонального стану особи Державної установи "Український державний науково-дослідний інститут медико-соціальних проблем інвалідності Міністерства охорони здоров`я України" від 04.05.2026 №113/26/804 щодо відмови у визнанні ОСОБА_1 особою з інвалідністю та невстановлення ОСОБА_1 групи інвалідності;

- зобов`язати Центр оцінювання функціонального стану особи Державної установи "Український державний науково-дослідний інститут медико-соціальних проблем інвалідності Міністерства охорони здоров`я України" повторно розглянути скаргу ОСОБА_1 від 21.04.2026 про скасування рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи від 06.04.2026 №3/26/1146/Р та прийняти нове рішення за наслідками розгляду скарги з урахуванням висновків суду та всієї медичної документації та діагнозів з метою встановлення ОСОБА_1 групи інвалідності.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивачу була встановлена інвалідність починаючи з 2017 року, як дитині з інвалідністю до досягнення 18-річного віку у зв`язку з істотними порушеннями стану здоров`я. У подальшому зазначена інвалідність неодноразово продовжувалася у встановленому законом порядку у зв`язку з тривалим та стійким розладом здоров`я, що підтверджується відповідною медичною документацією, зокрема висновками лікарсько-консультативної комісії (ЛКК). Виписками із медичної карти стаціонарного хворого №3940 та №1001 Позивачу встановлено повний діагноз (основне захворювання та ускладнення): «Вроджена дегенеративна міопія високого ступеня обох очей». 06.04.2026 позивач пройшла експертну команду з оцінювання повсякденного функціонування особи (далі експертна команда) в результаті якої був виданий витяг з рішення ЕКОПФО від 06.04.2026 (номер рішення: №3/26/1146/Р), яким позивачу було відмовлено у встановленні групи інвалідності. 21.04.2026 позивач не погоджуючись з рішенням експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи від 06.04.2026 (номер рішення: №3/26/1146/Р) подала скаргу до ЦОФСО ДУ «УКРДЕРЖНДІМСПІ МОЗ України». Відповідач, відмовляючи у задоволенні скарги позивача на рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи від 06.04.2026 (номер рішення: №3/26/1146/Р) у своєму рішенні (витягу) від 04.05.2026 (номер рішення: №113/26/804) щодо відмови у визнанні позивача особою з інвалідністю та невстановлення групи інвалідності зазначив, що комісія прийшла до висновку, що ступінь функціональних порушень та ступінь обмеження життєдіяльності відповідає, легкому ступеню обмеження життєдіяльності пацієнта, гострота зору (Vis OD=0.03 в/о = 0,1; з/к sph-17.0 D=0.18, Vis OS = 0,02 в/o = 0,08; з/k sph-16,0 D=0.09, та з урахуванням огляду лікарів ЕКОПФО), що не дає підстав для визнання особи особою з інвалідністю. Інвалідність не встановлено. Позивач не погоджується з прийнятим рішення, вказує, що ігнорування супутніх діагнозів та ускладнень призвело до викривлення реальної картини обмежень життєдіяльності позивача, що у свою чергу стало підставою для безпідставного висновку про відсутність критеріїв для встановлення інвалідності. Експертною командою без належного медичного обґрунтування звужено реальний обсяг захворювань позивача, не враховано ключові встановлені діагнози та їх вплив на повсякденне функціонування особи, що свідчить про відсутність повного, всебічного та об`єктивного аналізу медичних документів та стану здоров`я позивача. Наведені обставини стали підставою для звернення до суду з позовом.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 03.06.2026 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито спрощене позовне провадження без повідомлення учасників справи.

Сторони належним чином повідомлені про розгляд справи Дніпропетровським окружним адміністративним судом, що підтверджується матеріалами справи.

08.06.2026 представником відповідача через автоматизовану систему «Електронний суд» подано відзив на позовну заяву, в якому відповідач позовні вимоги не визнав та просив суд відмовити в задоволенні позову. В обґрунтування правової позиції зазначено, що розглянувши надані медико-експертні документи згідно рішення номер №3/26/1146 від 06.04.2026, комісія прийшла до висновку, що ступінь функціональних порушень та ступінь обмеження життєдіяльності відповідає, легкому ступеню обмеження життєдіяльності пацієнта, гострота зору ( Vis OD=0.03 в/о = 0,1; з/к sph-17.0 D=0.18, Vis OS = 0,02 в/о = 0,08; з/к sph-16,0 D=0.09 , та з урахуванням огляду лікарів ЕКОПФО), що не дає підстав для визнання особи особою з інвалідністю. Інвалідність не встановлено. Постанова Кабінету Міністрів України від 15.11.2024 №1338 Рекомендовано д. нагляд та активне лікування у офтальмолога за місцем проживання. Експертна комісія дійшла висновку про підтвердження оскаржуваного рішення. Результати розгляду скарги позивача на рішення експертної команди, відповідно до наказу МОЗ України від 10.12.2024 №2067 «Деякі питання забезпечення проведення оцінювання повсякденного функціонування особи», були оформлені у вигляді: протоколу розгляду скарги на рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи або рішення медико-соціальної експертної комісії від 04.05.2026 №113/26/804; рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи Центру оцінювання функціонального стану особи за результатами розгляду скарги на рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи або рішення медико-соціальної експертної комісії від 04.05.2026 №113/26/804. Суд не може здійснювати власну оцінку підставності прийняття певного висновку МСЕК, оскільки суди не є спеціалізованими установами в медичній сфері і тому оцінка підставності висновку МСЕК виходить за межі необхідного дослідження в контексті застосування норм матеріального права. Суд вправі перевірити законність висновку МСЕК лише в межах дотримання процедури прийняття цього висновку на підставі приписів законодавчих актів про порядок, умови та критерії встановлення інвалідності.

12.06.2026 представником позивача подано до суду відповідь на відзив, в якій зазначено, що відповідач не навів жодної оцінки встановленим позивачу захворюванням та патологічним змінам органів зору, серед яких дегенерація макули та заднього полюса, центральна дистрофія сітківки, міопічні стафіломи, астигматизм та інші супутні патології, що підтверджуються багаторічною медичною документацією. Також у рішенні відповідача від 04.05.2026 №113/26/804 відсутній аналіз прогресуючого характеру захворювання, тривалості його перебігу, необхідності постійного медичного спостереження та лікування, а також впливу сукупності наявних захворювань на повсякденне функціонування позивача. Фактично відповідач обмежився викладенням окремих показників гостроти зору та формальним висновком про відсутність підстав для встановлення інвалідності. При цьому ні в самому рішенні, ні у відзиві не наведено жодного обґрунтування того, яким чином експертна команда дійшла висновку саме про «легкий ступінь обмеження життєдіяльності». Відзив фактично не містить спростування основного доводу позовної заяви про те, що рішення було прийняте без належного дослідження всіх обставин справи та без належного мотивування. Позивач не просить суд здійснювати медичну оцінку стану його здоров`я, встановлювати діагнози або самостійно вирішувати питання про наявність чи відсутність інвалідності. Навпаки, позивач просить суд перевірити дотримання відповідачем вимог закону під час прийняття рішення, зокрема щодо повноти дослідження медичних документів та діагнозів позивача, обґрунтованості висновків та належного мотивування прийнятого рішення.

Згідно з ч. ч. 5, 8 ст. 262 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. При розгляді справи за правилами спрощеного позовного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи.

Дослідивши матеріали справи, суд встановив наступне.

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є громадянкою України, що підтверджується паспортом громадянина України № НОМЕР_1 .

Судом встановлено та не заперечується відповідачем, що позивачу була встановлена інвалідність починаючи з 2017 року, як дитині з інвалідністю до досягнення 18-річного віку у зв`язку з істотними порушеннями стану здоров`я.

У подальшому зазначена інвалідність неодноразово продовжувалася у встановленому законом порядку у зв`язку з тривалим та стійким розладом здоров`я, що підтверджується відповідною медичною документацією, зокрема висновками лікарсько-консультативної комісії (ЛКК).

Виписками із медичної карти стаціонарного хворого №3940 та №1001 позивачу встановлено повний діагноз (основне захворювання та ускладнення): «Вроджена дегенеративна міопія високого ступеня обох очей».

Згідно Виписки із медичної карти стаціонарного хворого № 3940, яка видана КЗ «Рівненська обласна дитяча лікарня» Рівненської обласної ради позивач в період з 03.12.2018 по 13.12.2018 знаходилася на стаціонарному лікуванні з таким діагнозом: «Вроджена дегенеративна міопія високого ступеня обох очей».

Консультаційним висновком спеціаліста від 05.03.2020 №60344 лікарем-офтальмологом ОСОБА_2 позивачу встановлено: «Скарги на приглядання, низький зір, з раннього віку. Постійно користується окулярами ОД -12,0, ОС -12,0. Гострота зору ОД=0,04/0,1 РОД М 20,0/ М 19,0. з кор. -15,0 = 0,15 суб. краще ОС=0,01/0,09 РОС М 19,0/ М 18,0. з кор. -13,0 = 0,2 суб. краще. Положення очей правильне. Екскурсія в нормі. Конвергенція збережена. Оптичні середовища прозорі. Очне дно - ДЗН: чіткі, деколоровані, міопічні стафіломи, судини вузькі, сітківка пігментована зі скупченням в макулярній ділянці, розтягнута.

Висновок спеціаліста (встановлений діагноз): Н44.2 - Хвороби очного яблука > Вроджена дегенеративна міопія високого ступеню обох очей».

Консультаційним висновком спеціаліста від 07.12.2020 №72875 лікарем-офтальмологом ОСОБА_3 позивачу встановлено: «Скарги на приглядання, низький зір, з раннього віку. Постійно користується окулярами ОД-14,0, ОС -12,0. Гострота зору ОД=0,04/0,1 РОД М 20,0/ М 19,0. з кор. -15,0 = 0,15 суб. краще ОC=0,01/0,09 РОС М 19,0/ М 18,0. з кор. -13,0 = 0,2 суб. краше Положення очей правильне. Екскурсія в нормі. Конвергенція збережена. Оптичні середовища прозорі. Очне дно - ДЗН: чіткі, деколоровані, міопічні стафіломи, судини вузькі, сітківка пігментована зі скупченням в макулярній ділянці, розтягнута.

Висновок спеціаліста (встановлений діагноз): H44.2 Дегенеративна міопія обох очей».

Згідно Консультаційного висновку спеціаліста НДСЛ «ОХМАТДИТ» МОЗ України від 17.02.2021 дитячим лікарем-офтальмологом ОСОБА_4 позивачу встановлено: Висновок спеціаліста (встановлений діагноз): Н52.1 - Дегенеративна міопія високого ступеня з астигматизмом обох очей».

Консультаційним висновком спеціаліста від 16.08.2021 №25108 лікарем-офтальмологом ОСОБА_5 позивачу встановлено: «Результати функціонального, рентгенологічного та інших досліджень: Скарги на приглядання, низький зір, з раннього віку. Постійно користується окулярами ОД -14,0, ОС -12,0. Гострота зору ОД=0,02/в/о 0,25 РОД М 20,0/ М 19,0. ОC=0,04/в/о 0,1 РОС М 19,0/ М 18,0. Акомодація знижена. Положення очей правильне. Екскурсія в нормі. Конвергенція збережена. Оптичні середовища прозорі. Очне дно - ДЗН: чіткі, деколоровані, міопічні стафіломи, судини вузькі, сітківка пігментована зі скупченням в макулярній ділянці, розтягнута.

Висновок спеціаліста (встановлений діагноз): Н44.2 - Дегенеративна міопія високого ступеня з астигматизмом обох очей».

Згідно Виписки із медичної карти стаціонарного хворого №7819, яка видана КП «Рівненська обласна дитяча лікарня» Рівненської обласної ради позивач в період з 05.10.2021 по 13.10.2021 знаходилася на стаціонарному лікуванні з таким діагнозом: «H44.2 Дегенеративна міопія обох очей».

Згідно Виписки із медичної карти стаціонарного хворого №4904, яка видана КП «Рівненська обласна дитяча лікарня» Рівненської обласної ради позивач в період з 18.07.2022 по 29.07.2022 знаходилася на стаціонарному лікуванні з таким діагнозом: «H44.2 Дегенеративна міопія обох очей». Відповідно Епікризу №40 який виданий КНП «Зарічненська багатопрофільна лікарня» Зарічненської селищної ради позивач в період з 20.02.2024 по 01.03.2024 знаходилася на стаціонарному лікуванні з таким діагнозом: «Дегенеративна міопія високого ступеня обох очей».

Консультаційним висновком спеціаліста від 08.07.2024 №4936049 дитячим лікарем-офтальмологом ОСОБА_3 позивачу встановлено: «Результати функціонального, рентгенологічного та інших досліджень: Скарги на приглядання, низький зір, з раннього віку. Постійно користується окулярами ОД -14,0, ОС -12,0. Гострота зору ОД=0,02/в/о 0,2 РОД М 20,0/ М 19,0. ОС=0,04/в/о 0,1 РОС М 19,0/ М 18,0. Акомодація знижена. Положення очей правильне. Екскурсія в нормі. Конвергенція збережена. Оптичні середовища прозорі. Очне дно - ДЗН: чіткі, деколоровані, міопічні стафіломи, судини вузькі, сітківка пігментована зі скупченням в макулярній ділянці, розтягнута. Висновок спеціаліста (встановлений діагноз): Н44.2 Дегенеративна міопія».

Відповідно Епікризу №229, який виданий КНП «Зарічненська багатопрофільна лікарня» Зарічненської селищної ради позивач в період з 12.11.2024 по 21.11.2024 знаходилася на стаціонарному лікуванні з таким діагнозом: «Дегенеративна міопія високого ступеня обох очей».

Відповідно Епікризу №79, який виданий КНП «Зарічненська багатопрофільна лікарня» Зарічненської селищної ради, позивач в період з 08.04.2025 по 14.04.2025 знаходилася на стаціонарному лікуванні з таким діагнозом: «Дегенеративна міопія високого ступеня обох очей».

Консультаційним висновком спеціаліста від 22.01.2026, який виданий КП «РОКЛ» ім. Ю.Семенюка» РОР лікарем-офтальмологом ОСОБА_6 позивачу встановлено діагноз: «Н44.2. Дегенеративна міопія, основний, Заключний: Н35.3. Дегенерація макули та заднього полюса, супутній».

06.04.2026 Комунальним некомерційним підприємством «Центральна міська лікарня» Рівненської міської ради прийнято рішення №3/26/1146/Р, номер витягу №3/26/1146/В, в пункті 17.1.7 Діагноз, за яким особу було направлено, відповідно до національного класифікатора НК025:2021 «Класифікатор хвороб та споріднених проблем охорони здоров`я» - Н44.2 Дегенеративна міопія; в пункті 17.1.8 «Встановлення інвалідності безстроково» - не застосовується.

Не погодившись з прийнятим рішенням, представником позивача подано скаргу до Державної установи «Український державний науково-дослідний інститут медико-соціальних проблем інвалідності Міністерства охорони здоров`я України» Центр оцінювання функціонального стану особи, в якій просив: рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи від 06.04.2026 скасувати; прийняте нове рішення, яким встановити ОСОБА_1 групу інвалідності.

04.05.2026 Державною установою «Український державний науково-дослідний інститут медико-соціальних проблем інвалідності Міністерства охорони здоров`я України» Центр оцінювання функціонального стану особи надано витяг з рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи Центру оцінювання функціонального стану особи за результатами розгляду скарги на рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи, номер витягу №113/26/804/ВП, номер рішення №113/26/804.

У витязі зазначено наступне:

- пункт 16 «Форма розгляду скарги» - заочно, без особи, лише за документами;

- пункт 18 «Обґрунтування рішення експертної команди Центру оцінювання функціонального стану особи за результатами розгляду скарги» - розглянувши надані медико-експертні документи згідно рішення номер 3/26/1146 від 06.04.2026 року, комісія прийшла до висновку, що ступінь функціональних порушень та ступінь обмеження життєдіяльності відповідає, легкому ступеню обмеження життєдіяльності пацієнта, гострота зору ( Vis OD=0.03 в/о= 0,1; з/к sph-17.0 D=0.18, Vis OS =0,02 в/о = 0,08; з/к sph-16,0 D=0.09 , та з урахуванням огляду лікарів ЕКОПФО), що не дає підстав для визнання особи особою з інвалідністю. Інвалідність не встановлено. Постанова Кабінету Міністрів України від 15.11.2024 №1338 Рекомендовано д. нагляд та активне лікування у офтальмолога за місцем проживання;

- пункт 19 «Рішення експертної команди Центру оцінювання функціонального стану особи за результатами розгляду скарги на рішення, що оскаржується» - рішення про підтвердження рішення, що оскаржується.

Не погодившись з прийнятим рішенням, позивач звернулася до суду з цим позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Спірні правовідносини врегульовані Законом України «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні» від 21.03.1991 №875-XII (далі - Закон №875-XII), Законом України "Про реабілітацію осіб з інвалідністю в Україні" від 06.10.2005 №2961-IV (далі - Закон №2961-IV) .

За визначенням ст. 2 Закону №875-XII особою з інвалідністю є особа зі стійким розладом функцій організму, що при взаємодії із зовнішнім середовищем може призводити до обмеження її життєдіяльності, внаслідок чого держава зобов`язана створити умови для реалізації нею прав нарівні з іншими громадянами та забезпечити її соціальний захист.

Відповідно до ст. 3 Закону №875-XII інвалідність як міра втрати здоров`я визначається шляхом експертного обстеження в органах медико-соціальної експертизи центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров`я. Положення про медико-соціальну експертизу затверджується Кабінетом Міністрів України з урахуванням думок громадських об`єднань осіб з інвалідністю.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про реабілітацію осіб з інвалідністю в Україні" від 06.10.2005 №2961-IV (далі - Закон №2961-IV) в редакції на час встановлення позивачу інвалідності медико-соціальна експертиза - встановлення ступеня стійкого обмеження життєдіяльності, групи інвалідності, причини і часу їх настання, а також доопрацювання та затвердження індивідуальної програми реабілітації особи з інвалідністю (дитини з інвалідністю) в рамках стратегії компенсації на основі індивідуального реабілітаційного плану та комплексного реабілітаційного обстеження особи з обмеженням життєдіяльності.

Згідно зі ст. 7 Закону №2961-IV медико-соціальна експертиза осіб з обмеженнями повсякденного функціонування та осіб з інвалідністю проводиться медико-соціальними експертними комісіями, а дітей - лікарсько-консультативними комісіями закладів охорони здоров`я. Залежно від ступеня стійкого розладу функцій організму, зумовленого захворюванням, травмою (її наслідками) або вродженими вадами, та можливого обмеження життєдіяльності при взаємодії із зовнішнім середовищем внаслідок втрати здоров`я особі, визнаній особою з інвалідністю, встановлюється перша, друга чи третя група інвалідності. Медико-соціальні експертні комісії визначають, зокрема: групу інвалідності, її причину і час настання.

Наказом від 26.10.2024 №1809 «Про покладання прав та обов`язків Центральної медико-соціальної експертної комісії МОЗ» Міністерство охорони здоров`я України надало права та обов`язки Центральної медико-соціальної експертної комісії МОЗ державній установі "Український державний науково-дослідний інститут медико-соціальних проблем інвалідності Міністерства охорони здоров`я України" з дати підписання цього наказу та затвердив Положення про Центральну медико-соціальну експертну комісію МОЗ.

Згідно з пунктом 11 Положення про Центральну медико-соціальну експертну комісію МОЗ, затвердженого Наказом від 26.10.2024 №1809, комісія, зокрема: проводить перевірку обґрунтованості рішень, прийнятих обласними, центральними міськими, міськими, міжрайонними, районними медико-соціальними експертними комісіями і в разі потреби скасовує їх.

Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо реформування медико-соціальної експертизи та впровадження оцінювання повсякденного функціонування особи» від 19.12.2024 №4170-IX (далі - Закон №4170-IX), який набрав чинності з 31.12.2024, внесені зміни до законів України щодо процедури і повноважень суб`єктів владних повноважень щодо встановлення особам інвалідності.

Зокрема, відповідно до ст. 3 Закону №875-XII в редакції Закону №4170-IX інвалідність повнолітній особі встановлюється за результатами оцінювання повсякденного функціонування особи, проведеного експертною командою з оцінювання повсякденного функціонування особи у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Згідно з абзацом першим пункту 1 Розділу II "Прикінцеві та перехідні положення" Закону №4170-IX цей Закон набирає чинності з дня, наступного за днем його опублікування, та вводиться в дію з 1 січня 2025 року (окрім деяких пунктів).

Відповідно до пункту 3 Розділу II "Прикінцеві та перехідні положення" Закону №4170-IX повноваження, права і обов`язки медико-соціальних експертних комісій щодо проведення медико-соціальної експертизи, а також повноваження, права і обов`язки Центральної медико-соціальної експертної комісії Міністерства охорони здоров`я України припиняються 31.12.2024. З моменту припинення повноважень, прав і обов`язків медико-соціальних експертних комісій щодо проведення медико-соціальної експертизи розгляд направлень на медико-соціальні експертні комісії, що не завершений до моменту припинення повноважень, прав і обов`язків медико-соціальних експертних комісій, припиняється зазначеними комісіями; розгляд зазначених направлень здійснюється експертними командами з оцінювання повсякденного функціонування особи відповідно до цього Закону та Порядку проведення оцінювання повсякденного функціонування особи, затвердженого Кабінетом Міністрів України.

15.11.2024 Кабінет Міністрів України прийняв постанову №1338 "Деякі питання запровадження оцінювання повсякденного функціонування особи" (далі - Постанова №1338), якою затверджені Положення про експертні команди з оцінювання повсякденного функціонування особи; Порядок проведення оцінювання повсякденного функціонування особи; критерії направлення на проведення оцінювання повсякденного функціонування особи; Порядок функціонування електронної системи щодо оцінювання повсякденного функціонування особи.

За змістом пункту 3 Постанови №1338 повноваження, права і обов`язки медико-соціальних експертних комісій щодо проведення медико-соціальної експертизи, а також повноваження, права і обов`язки Центральної медико-соціальної експертної комісії Міністерства охорони здоров`я припиняються 31.12.2024. З моменту припинення повноважень, прав і обов`язків медико-соціальних експертних комісій щодо проведення медико-соціальної експертизи перевірка обґрунтованості рішень медико-соціальних експертних комісій, прийнятих до моменту припинення їх повноважень, прав і обов`язків, проводиться Центром оцінювання функціонального стану особи в порядку, встановленому для перевірки обґрунтованості рішень експертних команд відповідно до Порядку проведення оцінювання повсякденного функціонування особи, затвердженого цією постановою.

Документи, рішення, прийняті медико-соціальними експертними комісіями, документи, видані на підставі цих рішень, є чинними, прирівнюються до рішень експертних команд, документів, виданих на підставі рішень експертних команд (у тому числі витягів з рішень), та продовжують бути підставами для оформлення або продовження надання особам з інвалідністю статусів, пільг, пенсій, допомог, компенсацій, надбавок, інших соціальних гарантій тощо, у тому числі для цілей, визначених у Законах України «Про військовий обов`язок та військову службу» та «;Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», на весь строк дії довідки до акта огляду медико-соціальною експертною комісією до проведення планового оцінювання повсякденного функціонування особи експертними командами.

Отже, з 01.01.2025 перевірка обґрунтованості рішень медико-соціальних експертних комісій, прийнятих до моменту припинення їх повноважень, проводиться Центром оцінювання функціонального стану особи в порядку, встановленому для перевірки обґрунтованості рішень експертних команд відповідно до Порядку проведення оцінювання повсякденного функціонування особи, затвердженого Постановою №1338 (далі - Порядок).

Згідно з пунктом 10 Порядку рішення про встановлення інвалідності, прийняті до набрання чинності постановою Кабінету Міністрів України від 15.11.2024 №1338 "Деякі питання запровадження оцінювання повсякденного функціонування особи", переглядаються Центром оцінювання функціонального стану особи з дотриманням вимог, встановлених цим Порядком.

За змістом підпункту 2 пункту 8 Положення про експертні команди з оцінювання повсякденного функціонування особи, затвердженого Постановою №1338, (далі - Положення) Центр оцінювання функціонального стану особи проводить перевірку обґрунтованості рішень, прийнятих під час оцінювання та/або прийнятих медико-соціальними експертними комісіями на виконання ухвали слідчого судді або рішення.

Якщо за результатами перевірки прийнято рішення про необхідність проведення повторного оцінювання особи, про це повідомляється особі, повторне оцінювання якої має бути проведено, на адресу її електронної пошти, а в разі відсутності електронної пошти - шляхом надсилання в паперовій формі протягом п`яти календарних днів засобами поштового зв`язку рекомендованого листа з повідомленням про вручення на адресу задекларованого/зареєстрованого місця проживання (перебування), а також відображається в електронній системі щодо оцінювання повсякденного функціонування особи для лікаря, який направив на оцінювання, по якому проводиться перевірка обґрунтованості рішення. Оцінювання в такому випадку здійснюється на підставі медичних документів, сформованих за результатами повного медичного обстеження, та проведених необхідних досліджень на базі державної установи "Український державний науково-дослідний інститут медико-соціальних проблем інвалідності Міністерства охорони здоров`я України" або Науково-дослідного інституту реабілітації осіб з інвалідністю навчально-наукового лікувального комплексу Вінницького національного медичного університету імені М. І. Пирогова.

У такому випадку оцінювання за рішенням Центру оцінювання функціонального стану особи проводиться на підставі медичних документів, сформованих за результатами повного медичного обстеження та проведених необхідних досліджень на базі одного із закладів охорони здоров`я, куди направлено особу Центром оцінювання функціонального стану особи, але обов`язково з урахуванням екстериторіального принципу.

Згідно з пунктом 51 Порядку за результатами перевірки обґрунтованості рішень та оцінювання Центр оцінювання функціонального стану особи приймає рішення щодо скасування, підтвердження або формування нового рішення. У разі відмови особи, зазначеної у постанові слідчого, прокурора або ухвалі слідчого судді, від повного медичного обстеження, проведення необхідних досліджень та/або неприбуття такої особи, крім випадків наявності виключних підстав, до державної установи "Український державний науково-дослідний інститут медико-соціальних проблем інвалідності Міністерства охорони здоров`я України" або Науково-дослідного інституту реабілітації осіб з інвалідністю навчально-наукового лікувального комплексу Вінницького національного медичного університету імені М. І. Пирогова приймається рішення про скасування попереднього рішення експертної команди.

Пунктом 7 Положення передбачено, що склад експертної команди формується індивідуально для кожного оцінювання з урахуванням необхідних для проведення оцінювання спеціалізації лікарів з переліку лікарів, які мають право проводити оцінювання в складі експертних команд Центру оцінювання функціонального стану особи.

Відповідно до пунктів 31 і 32 Положення під час розгляду справи члени експертної команди досліджують всі надані документи, а також відповідні медичні записи, що підтверджують стан здоров`я особи, щодо якої проводиться оцінювання, що містяться в електронній системі охорони здоров`я. Якщо наявної інформації недостатньо для прийняття рішення щодо оцінювання, експертна команда має право направити особу на додаткове медичне обстеження.

Отже, в межах процедур, встановлених пунктами 8 Положення та 51 Порядку, перевірка обґрунтованості рішень про встановлення інвалідності здійснюється Центром оцінювання функціонального стану особи шляхом дослідження документів та відповідних медичних записів, що підтверджують стан здоров`я особи, щодо якої проводиться оцінювання, що містяться в електронній системі охорони здоров`я, або шляхом дослідження медичних документів, сформованих за результатами повного медичного обстеження, проведеного на базі державної установи "Український державний науково-дослідний інститут медико-соціальних проблем інвалідності Міністерства охорони здоров`я України" або Науково-дослідного інституту реабілітації осіб з інвалідністю навчально-наукового лікувального комплексу Вінницького національного медичного університету імені М. І. Пирогова , за наявності відповідного рішення експертної команди.

З урахуванням приписів пункту 10 Порядку перевірка обґрунтованості рішень МСЕК про встановлення інвалідності відбувається з дотриманням Центром оцінювання функціонального стану особи вимог, встановлених цим Порядком.

Додатком 1 до Порядку встановлені Критерії визначення форми проведення оцінювання повсякденного функціонування особи (далі - Критерії).

За змістом Критеріїв експертна команда проводить розгляд справ за такими формами: 1) очно, за участю особи або її уповноваженого представника в закладі охорони здоров`я, в якому утворена експертна команда; 2) заочно, без особистої участі особи; 3) із використанням методів і засобів телемедицини; 4) за місцем перебування/лікування особи.

Пунктом 2 Критеріїв експертна команда проводить розгляд справи заочно (без особистої участі особи або її уповноваженого представника) за умов, визначених нижче, за винятком випадків, коли особа повідомила про своє бажання бути присутньою на розгляді. Перелік захворювань та станів, за яких оцінювання повсякденного функціонування особи проводиться заочно, визначений пунктом 4 Критеріїв.

Отже, за загальним правилом, встановленим Порядком, перевірка обґрунтованості рішень, прийнятих медико-соціальними експертними комісіями, здійснюється експертними командами за особистою участю особи, рішення щодо якої підлягає перевірці, або і представника. Заочно перевірка здійснюється лише у випадках, передбачених Критеріями, за винятком випадків, коли особа повідомила про своє бажання бути присутньою на розгляді.

Відповідно до пунктів 36 і 37 Порядку розгляд справи фіксується у відповідному протоколі. Протокол розгляду справи експертної команди містить, зокрема, таку інформацію: 1) форма проведення розгляду; 3) прізвище, власне ім`я та по батькові (за наявності) особи, щодо якої проводиться оцінювання; 5) спосіб участі кожної особи в розгляді.

Таким чином експертна комісія повинна забезпечити право особи, рішення щодо якої підлягає перевірці, на участь у засіданні експертної комісії. Відомості щодо форми участі особи у засіданні під час перевірки обґрунтованості рішення МСЕК про встановлення інвалідності та спосіб участі кожної особи в розгляді обов`язково відображаються в протоколі засідання.

Як встановлено судом, позивач має вроджену дегенеративну міопія високого ступеня обох очей.

Матеріали справи містять медичну документацію позивача за тривалий період, яка свідчить про наявність у неї захворювань органів зору та їх тривалий перебіг.

Зокрема, у різні періоди позивачу встановлювалися діагнози: вроджена дегенеративна міопія високого ступеня обох очей, дегенеративна міопія обох очей, дегенеративна міопія високого ступеня з астигматизмом обох очей.

У медичних документах також зафіксовані міопічні стафіломи, пігментація та зміни сітківки в макулярній ділянці, зниження акомодації та низька гострота зору.

Крім того, відповідно до консультаційного висновку спеціаліста від 22.01.2026, виданого КП «РОКЛ» ім. Ю. Семенюка» РОР, позивачу встановлено основний діагноз Н44.2 «Дегенеративна міопія» та супутній діагноз Н35.3 «Дегенерація макули та заднього полюса».

Разом з тим зі змісту рішення експертної команди Центру оцінювання функціонального стану особи від 04.05.2026 №113/26/804 встановлено, що обґрунтування висновку про відсутність підстав для визнання позивача особою з інвалідністю зведено до зазначення показників гостроти зору та твердження про те, що ступінь функціональних порушень і ступінь обмеження життєдіяльності відповідає легкому ступеню обмеження життєдіяльності.

При цьому рішення не містить відомостей про те, які саме медичні документи позивача були досліджені експертною командою під час розгляду скарги, яку оцінку надано встановленим у них діагнозам, супутнім патологічним змінам органів зору, тривалості та характеру захворювання, а також їх сукупному впливу на повсякденне функціонування позивача.

Зокрема, зі змісту оскаржуваного рішення неможливо встановити, чи досліджувався та яким чином оцінювався встановлений безпосередньо перед проведенням оцінювання діагноз Н35.3 «Дегенерація макули та заднього полюса».

Так само оскаржуване рішення не містить оцінки відомостей медичної документації щодо міопічних стафілом, змін сітківки в макулярній ділянці, астигматизму, зниженої акомодації та інших зафіксованих протягом тривалого часу патологічних змін органів зору.

Суд наголошує, що наведення у рішенні лише показників гостроти зору саме по собі не свідчить про дослідження експертною командою всієї сукупності медичних даних, які характеризують стан здоров`я особи та можливий вплив відповідних порушень на її повсякденне функціонування.

При цьому суд не надає власної медичної оцінки вказаним захворюванням та не робить висновку про те, який ступінь обмеження життєдіяльності вони спричиняють.

Встановлення такого ступеня та вирішення питання щодо наявності підстав для встановлення певної групи інвалідності належить до компетенції відповідної експертної команди, члени якої мають необхідні спеціальні медичні знання.

Водночас межі судового контролю не виключають перевірки того, чи здійснено відповідним суб`єктом повне дослідження передбачених законодавством обставин та документів і чи містить прийняте ним рішення належне обґрунтування висновку, якого він дійшов.

Верховний Суд в постанові від 05.08.2026 у справі №260/6984/25 зазначив, що матеріали справи не містять доказів того, які саме документи були досліджені Експертною командою під час проведення перевірки, яким чином вони оцінювалися та чи могли бути достатньою підставою для прийняття рішення про необґрунтованість встановлення позивачу 2 групи інвалідності.

Принцип офіційного з`ясування всіх обставин у справі кореспондується з принципом офіційності адміністративної процедури, закріпленим у п. 11 ст. 4 Закону №2073-IX.

Відповідно до ст. 16 Закону №2073-IX адміністративний орган зобов`язаний з власної ініціативи з`ясувати всі обставини, які мають значення для прийняття рішення, а у разі потреби - витребувати необхідні документи та відомості. Згідно з частиною другою статті 52 цього Закону адміністративний орган самостійно отримує документи та інформацію, якими володіють інші органи державної влади, якщо такі дані є необхідними для здійснення провадження.

Тобто, обов`язок всебічного з`ясування обставин лежить як на суді, так і на суб`єкті владних повноважень, оскільки його дії також є частиною адміністративної процедури.

Принцип офіційності сприяє реалізації основних засад адміністративного судочинства - законності, об`єктивності та справедливості, забезпечує баланс між активною участю сторін у процесі та відповідальністю суду за всебічне, повне й об`єктивне з`ясування обставин справи.

Зазначене узгоджується з висновками щодо застосування норм процесуального права, викладених у постановах Верховного Суду від 29.11.2019 у справі №818/154/16 та від 20.04.2021 у справі №817/1269/17.

Дотримуючись принципу офіційного з`ясування всіх обставин у справі, та виходячи з того, що предметом судового контролю у цій справі є не правильність медичного висновку як такого, а дотримання відповідачем установленого порядку прийняття рішення, повнота дослідження обставин, на яких воно ґрунтується, та наявність у такому рішенні мотивів, достатніх для розуміння особою причин відмови у встановленні інвалідності, суд зазначає наступне.

Наказом Міністерства охорони здоров`я України від 10.12.2024 №2067 затверджено, зокрема, перелік відомостей, що мають міститися у рішенні експертної команди Центру оцінювання функціонального стану особи за результатами розгляду скарги.

Одним з обов`язкових елементів такого рішення є обґрунтування рішення експертної команди Центру оцінювання функціонального стану особи за результатами розгляду скарги.

Таким чином, нормативно встановлена форма рішення передбачає не лише зазначення кінцевого результату розгляду скарги, а й наведення мотивів його прийняття.

Водночас зміст оскаржуваного рішення від 04.05.2026 №113/26/804 не дозволяє встановити логічний зв`язок між усією наявною щодо позивача медичною інформацією та висновком експертної команди про легкий ступінь обмеження життєдіяльності.

Самого зазначення показників гостроти зору та посилання на постанову Кабінету Міністрів України від 15.11.2024 №1338 недостатньо для висновку про належне виконання відповідачем обов`язку щодо обґрунтування прийнятого рішення.

При цьому відповідачем не пояснено, за якими саме встановленими нормативними критеріями функціональні порушення позивача віднесено до легкого ступеня, які сфери повсякденного функціонування оцінювалися, який вплив встановлених захворювань на такі сфери був визначений та з яких мотивів інші діагностовані патологічні зміни не вплинули на остаточний висновок.

Суд також враховує, що позивач протягом значного періоду часу мала статус дитини з інвалідністю.

Сам по собі факт встановлення інвалідності у минулому не породжує безумовного права на встановлення відповідної групи інвалідності після досягнення повноліття, оскільки таке питання має вирішуватися за результатами актуального оцінювання повсякденного функціонування особи відповідно до чинних критеріїв.

Разом з тим історія захворювання та попереднє встановлення інвалідності є обставинами, що характеризують тривалість розладу здоров`я, а тому не можуть бути залишені поза належним дослідженням під час оцінювання.

Оскаржуване рішення не містить мотивів, які б дозволяли встановити, чи враховувалася експертною командою зазначена обставина та чи оцінювалися зміни функціонального стану позивача у порівнянні з попередніми періодами.

Сам по собі факт проведення розгляду скарги у заочній формі не є безумовною підставою для висновку про протиправність прийнятого рішення, оскільки нормативним регулюванням передбачено можливість застосування різних форм розгляду, у тому числі заочної.

Матеріали справи не містять достатніх доказів того, що позивач до розгляду скарги повідомила Центр оцінювання функціонального стану особи про бажання бути особисто присутньою під час такого розгляду, а відповідач безпідставно позбавив її такої можливості.

Тому суд не встановив підстав визнавати оскаржуване рішення протиправним виключно з мотивів застосування заочної форми розгляду скарги.

Разом з тим саме заочна форма розгляду передбачає прийняття рішення за наявною медичною документацією, у зв`язку з чим повнота дослідження таких документів та належне відображення результатів їх оцінки у мотивувальній частині рішення є обов`язковими елементами прийнятого рішення.

У разі якщо наявної інформації було недостатньо для обґрунтованого вирішення питання щодо ступеня функціональних порушень та обмеження життєдіяльності позивача, чинне нормативне регулювання передбачало можливість вчинення експертною командою дій, спрямованих на отримання необхідної додаткової медичної інформації.

Водночас матеріали справи не свідчать про те, що експертна команда встановила недостатність наявних документів, ініціювала додаткове медичне обстеження позивача або іншим чином намагалася усунути можливі розбіжності чи неповноту медичної інформації.

Натомість за результатами розгляду скарги відповідач фактично відтворив висновок первинної експертної команди про відсутність підстав для встановлення інвалідності, не навівши належних мотивів відхилення доводів скарги та медичних документів, на які посилалася позивач.

Суд зауважує, що процедура адміністративного оскарження рішення експертної команди має забезпечувати реальну перевірку рішення, що оскаржується, а не виключно формальне його підтвердження.

Відповідач не довів, що під час розгляду скарги позивача експертною командою було повно та всебічно досліджено всю наявну медичну документацію, надано оцінку всім установленим захворюванням і патологічним змінам та визначено їх сукупний вплив на повсякденне функціонування особи, не довів належної вмотивованості висновку про віднесення функціональних порушень позивача саме до легкого ступеня обмеження життєдіяльності.

Вказані недоліки є істотними, оскільки стосуються безпосередньо процедури формування та обґрунтування висновку, який став підставою для відмови у визнанні позивача особою з інвалідністю.

За встановлених обставин суд доходить висновку, що оскаржуване рішення Центру оцінювання функціонального стану особи від 04.05.2026 №113/26/804 підлягає скасуванню як протиправне з огляду на відсутність повноти дослідження наданої позивачем медичної документації.

З огляду на викладене, належним способом відновлення порушеного права позивача є зобов`язання Центру оцінювання функціонального стану особи Державної установи "Український державний науково-дослідний інститут медико-соціальних проблем інвалідності Міністерства охорони здоров`я України" повторно розглянути скаргу ОСОБА_1 від 21.04.2026 про скасування рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи від 06.04.2026 №3/26/1146/Р та прийняти нове рішення за наслідками розгляду скарги з урахуванням висновків суду та всієї медичної документації та діагнозів ОСОБА_1 .

Водночас суд відхиляє вимогу позивача про зобов`язання відповідача прийняти нове рішення за наслідками розгляду скарги з урахуванням висновків суду та всієї медичної документації та діагнозів з метою встановлення ОСОБА_1 групи інвалідності, оскільки фактично позивач просить суд зобовязати відповідача за результатами розгляду скарги встановити групу інвалідності.

Однак, питання прийняття рішення входить в межі повноважень відповідача за результатами повторного розгляду скарги, яке станом на день прийняття рішення ще не відбулось.

Відтак, в задоволенні цієї частини позовних вимог належить відмовити.

Зважаючи на встановлені у справі обставини, з огляду на приписи норм чинного законодавства, які регулюють спірні правовідносини, суд дійшов висновку про часткове задоволення адміністративного позову.

Відповідно до ч. 1 ст. 143 Кодексу адміністративного судочинства України суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.

Частиною 3 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Позивачем при зверненні до суду понесені судові витрати, пов`язані зі сплатою судового збору за подання позову до суду в розмірі 1331,20 грн, що документально підтверджується квитанцією від 27.05.2026.

Проте суд звертає увагу, що відповідно до ч. 3 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.

Відтак, при зверненні до суду позивачу необхідно було сплатити суму судового збору із застосування понижуючого коефіцієнту, що складає суму 1064,96 грн. Таким чином має місце сплата судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом на суму 266,24 грн, яка не підлягає стягненню з відповідача та може бути повернута в порядку, встановленому ст. 7 Закону України «Про судовий збір».

Отже, оскільки позовну заяву задоволено частково, сплачений судовий збір за подачу позову до суду у розмірі встановленої ставки в сумі 1064,96 грн підлягає стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача у розмірі пропорційному до задоволених позовних вимог - 798,72 грн.

Керуючись ст. ст. 139, 241-246, 250, 262 Кодексу адміністративного судочинства України,

УХВАЛИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) до Центру оцінювання функціонального стану особи Державної установи «Український державний науково-дослідний інститут медико-соціальних проблем інвалідності Міністерства охорони здоров`я України» (пров. Феодосія Макаревського, буд. 1А, м. Дніпро, 49005, код ЄДРПОУ 03191673) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення Центру оцінювання функціонального стану особи Державної установи «Український державний науково-дослідний інститут медико-соціальних проблем інвалідності Міністерства охорони здоров`я України» від 04.05.2026 №113/26/804 щодо відмови у визнанні ОСОБА_1 особою з інвалідністю та невстановлення ОСОБА_1 групи інвалідності.

Зобов`язати Центр оцінювання функціонального стану особи Державної установи «Український державний науково-дослідний інститут медико-соціальних проблем інвалідності Міністерства охорони здоров`я України» повторно розглянути скаргу ОСОБА_1 від 21.04.2026 про скасування рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи від 06.04.2026 №3/26/1146/Р та прийняти нове рішення за наслідками розгляду скарги з урахуванням висновків суду та всієї медичної документації та діагнозів ОСОБА_1 .

У задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Державної установи «Український державний науково-дослідний інститут медико-соціальних проблем інвалідності Міністерства охорони здоров`я України» Центр оцінювання функціонального стану особи на користь ОСОБА_1 понесені судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 798 (сімсот дев`яності вісім) грн 72 коп.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Р.З. Голобутовський