Рішення № 140128579, 25.09.2026, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

65618, м. Одеса, просп. Шевченка, 29, тел.: (0482) 307-983, e-mail: inbox@od.arbitr.gov.ua

веб-адреса: http://od.arbitr.gov.ua

_____________________________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"25" вересня 2026 р.м. Одеса Справа № 916/2509/26

Господарський суд Одеської області у складі судді Літвінов С.В., розглянувши матеріали за позовом Державного підприємства зовнішньоекономічної діяльності "Укрінтеренерго" (вул. Кирилівська, 85, м. Київ, 04080 ЄДРПОУ 19480600) до відповідача: ЛИМАНСЬКОЇ СЕЛИЩНОЇ РАДИ РОЗДІЛЬНЯНСЬКОГО РАЙОНУ ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ (67452, Одеська обл., Роздільнянський р-н, селище міського типу Лиманське, вул. Центральна, будинок 79, ЄДРПОУ 05384548) про стягнення 605 830,39 грн.

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до ч. 13 ст. 8, ч. 2, 5 ст. 252 ГПК України, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами без повідомлення учасників справи.

Державне підприємство зовнішньоекономічної діяльності "Укрінтеренерго" звернулось до Господарського суду Одеської області з позовом до ЛИМАНСЬКОЇ СЕЛИЩНОЇ РАДИ РОЗДІЛЬНЯНСЬКОГО РАЙОНУ ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ про стягнення 605 830,39 грн., з яких: 260 450,47 грн - борг за спожиту електричну енергію в грудні 2021р. на рахунок НОМЕР_1 в АТ «Ощадбанк», 173 268,55 грн - інфляційні втрати, 2 996,96 грн - пеня, 169 114,41 грн 15% річних

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем зобов`язань щодо повної та своєчасної оплати спожитої електричної енергії за договором про постачання електричної енергії постачальником "останньої надії" на умовах публічного договору постачання електричної енергії постачальника "останньої надії" та комерційної пропозиції, розробленої з урахуванням вимог Цивільного кодексу України та у відповідності до вимог Закону України "Про ринок електричної енергії", Правил роздрібного ринку електричної енергії, затверджених Постановою НКРЕКП від 14.03.2018р. № 312.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 01.04.2026 позовну заяву Державного підприємства зовнішньоекономічної діяльності "Укрінтеренерго" прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі. Справу постановлено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи у порядку письмового провадження. В ухвалі сторонам встановлено строк на подання суду заяв по суті справи, а також роз`яснено про можливість звернення до суду з клопотанням про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін у строки, визначені ч.7 ст.252 ГПК України.

06.07.2026 за вх.№23582/26 господарським судом одержано відзив на позовну заяву.

Обгрунтовуючи відзив відповідач зазначає, що Акт за спожиту електричну енергію за грудень 2021 року на суму 260 450,47 грн. разом із рахунком надійшов до Лиманської селищної ради лише 14.01.2022 року, тобто після завершення бюджетного періоду 2021 року.

Відповідач зазначає, що з метою забезпечення виконання договірних зобов`язань та погашення існуючої заборгованості Лиманською селищною радою були передбачені у кошторисі на 2022 рік відповідні бюджетні асигнування для погашення заборгованості за зазначеним договором. Але, постачальник так ані протягом 2022 року, ані наступних років, і не надав жодних підтверджуючих документів, які б могли стати підставою для здійснення розрахунків та погашення заборгованості за спожиту електричну енергію.

Крім того, відповідач вказує, що з метою врегулювання ситуації Лиманська селищна рада надіслала листа директору ДПЗД «Укрінтеренерго» від 27 січня 2026 року №147 з проханням реструктуризації боргу та просила надіслати проєкт договору про реструктуризацію.

Також, у відзиві на позов відповідач вказує, що Лиманська селищна рада не заперечувала наявність боргу і мала намір сплатити кошти за отриману електричну енергію, але без надання відповідних документів (договору, рахунку тощо) від постачальника це зробити неможливо.

Відповідач стверджує, що у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється: від відповідальності, визначеної ст. 625 Цивільного кодексу України (ч. 2 ст. 625 ЦКУ говорить, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3 % річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом), а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Тобто не можна притягнути боржника до відповідальності за прострочення виконання грошового зобовязання, яке виникло до 24 лютого 2022 року. Крім цього, було встановлено, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

07.07.2026 за вх.№23774/26 господарським судом одержано відповідь на відзив, відповідно якої факт споживання електричної енергії споживачем оператор підтверджує шляхом надання постачальнику «останньої надії» Звіту за фактичне споживання електричної енергії споживачами постачальника за розрахунковий період.

Крім того, позивач наголошує, що доводи Відповідача щодо необхідності укладення окремого Договору після завершення періоду постачання є безпідставними та не ґрунтуються на вимогах законодавства. Позивач не має правових підстав укладати Договір щодо вже поставленої електричної енергії. Зауважимо, що Договір не потребує акцептування з боку Споживача. Приєднання Споживача до умов Договору відбувається на підставі даних від ОСР. Саме повідомлення ОСР про здійснення постачання електроенергії постачальником «останньої надії» споживачам є підставою для виникнення договірних правовідносин.

Також, позивач стверджує, що у пункті 7.4. Комерційної пропозиції №4, якраз визначено інший розмір річних, а саме: Споживач, який прострочив виконання грошового зобов`язання з оплати електроенергії, на вимогу Постачальника зобов`язаний, крім оплати штрафних санкцій та збитків, сплатити суму боргу за електроенергію з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення зобов`язання, а також п`ятнадцять процентів річних від простроченої суми невиконаного або неналежним чином виконаного зобов`язання.

Позивач вказує, що положеннями пункту 5.11. Договору встановлено, що у разі порушення Споживачем строків оплати за цим Договором, Постачальник має право вимагати сплати пені. Пеня нараховується за кожен прострочений день оплати за цим Договором. Споживач має сплатити за вимогою Постачальника пеню у розмірі, яка зазначається в комерційній пропозиції. При цьому, положеннями пункту 6.1. розділу 6 Комерційної пропозиції №4 встановлено, що за внесення передбачених умовами Договору платежів з порушенням термінів, визначених даною комерційною пропозицією, Постачальник має право нарахувати Споживачу пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України від суми заборгованості за кожний день прострочення платежу, враховуючи день фактичної оплати. Споживач зобов`язується сплатити пеню на підставі рахунку та/або вимоги (претензії) Постачальника.

Позивач зауважує, що нарахування пені здійснюється лише до 24.02.2022 року.

14.07.2026 за вх. №24679/26 господарським судом одержано заперечення на відповідь на відзив.

16.07.2026 за вх. №25117/26 господарським судом одержані заперечення позивача.

24.07.2026 за вх. №25966/26 господарським судом одержані заперечення відповідача на заперечення позивача.

Клопотання про призначення проведення розгляду справи в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін у строки, визначені ч.7 ст. 252 ГПК України, від сторін до суду також не надходило.

Відповідно до ч. 4 ст. 240 ГПК України у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення (повне або скорочене) без його проголошення.

Відповідно до ст. 3 Конституції України людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю.

Приймаючи до уваги, що судове засідання не відбулося, а також розуміючи відповідальність держави перед людиною у сфері захисту її життя і здоров`я, недоторканості і безпеки, суд вважає доцільним призначити судове засідання у справі на іншу дату.

Разом з тим, суд зазначає, що згідно з приписами ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожній фізичній або юридичній особі гарантується право на розгляд судом упродовж розумного строку цивільної, кримінальної, адміністративної або господарської справи, а також справи про адміністративне правопорушення, в якій вона є стороною.

Європейський суд з прав людини щодо критеріїв оцінки розумності строку розгляду справи визначився, що строк розгляду має формувати суд, який розглядає справу. Саме суддя має визначати тривалість вирішення спору, спираючись на здійснену ним оцінку розумності строку розгляду в кожній конкретній справі, враховуючи її складність, поведінку учасників процесу, можливість надання доказів тощо.

Поняття розумного строку не має чіткого визначення, проте розумним слід уважати строк, який необхідний для вирішення справи відповідно до вимог матеріального та процесуального законів.

При цьому, Європейський суд з прав людини зазначає, що розумність тривалості провадження повинна визначатися з огляду на обставини справи та з урахуванням таких критеріїв: складність справи, поведінка заявника та відповідних органів влади, а також ступінь важливості предмета спору для заявника (рішення Європейського Суду з прав людини у справах Савенкова проти України від 02.05.2013, Папазова та інші проти України від 15.03.2012).

Європейський суд щодо тлумачення положення "розумний строк" в рішенні у справі "Броуган (Brogan) та інші проти Сполученого Королівства" роз`яснив, що строк, який можна визначити розумним, не може бути однаковим для всіх справ, і було б неприродно встановлювати один строк в конкретному цифровому виразі для усіх випадків. Таким чином, у кожній справі виникає проблема оцінки розумності строку, яка залежить від певних обставин.

Згідно ст. 114 ГПК України суд має встановлювати розумні строки для вчинення процесуальних дій. Строк є розумним, якщо він передбачає час, достатній, з урахуванням обставин справи, для вчинення процесуальної дії, та відповідає завданню господарського судочинства.

Отже у зв`язку з великою кількістю навантаження, враховуючи принцип незмінності складу суду, з огляду на положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини, судом здійснено розгляд справи впродовж розумного строку.

Розглянувши матеріали справи, суд встановив наступне.

Між Державним підприємством зовнішньоекономічної діяльності «Укрінтеренерго», яке виконує функції постачальника «останньої надії» (далі - Позивач, Постачальник, ДПЗД «Укрінтеренерго»), діє на підставі ліцензії на постачання електричної енергії споживачу, виданої постановою НКРЕКП від 06.11.2018 № 1344 та Розпорядження Кабінету Міністрів України від 12.12.2018 № 1023-р, відповідно до ст. 64 Закону України «Про ринок електричної енергії» (надалі - ЗУ «Про ринок електричної енергії»), Правил роздрібного ринку електричної енергії, затверджених постановою НКРЕКП від 14.03.2018 № 312 (надалі - ПРРЕЕ) та Лиманською селищною радою Роздільнянського району Одеської області (надалі - Лиманська селищна рада, Відповідач, Споживач) укладений Договір про постачання електричної енергії постачальником «останньої надії» (надалі - Договір) на умовах публічного договору постачання електричної енергії постачальника «останньої надії» та комерційної пропозиції, розробленої з урахуванням вимог Цивільного кодексу України та у відповідності до вимог ЗУ «Про ринок електричної енергії», ПРРЕЕ, оператором системи є Акціонерне товариство «ДТЕК Одеські електромережі» (надалі - АТ «ДТЕК Одеські електромережі», ОСР)

За приписами п. 3.4.3 ПРРЕЕ, постачальник «останньої надії» зобов`язаний постачати електричну енергію споживачам за ціною, що формується ним відповідно до методики, затвердженої Регулятором. Також Постачальник зобов`язаний повідомляти споживача на своєму веб-сайті або через засоби масової інформації про зміни тарифів (цін) у строки, визначені порядком формування ціни, за якою здійснює постачання електричної енергії споживачам постачальник «останньої надії».

Згідно з п. 2.1. Договору, постачальник продає електричну енергію Споживачу для забезпечення потреб електроустановок Споживача, а Споживач оплачує Постачальнику вартість спожитої (купленої) електричної енергії та здійснює інші платежі згідно з умовами цього Договору, що зазначені в Додатку 1 до Договору (комерційна пропозиція).

Згідно із п. 5.8. Договору - розрахунковим періодом за цим Договором є календарний місяць.

Пунктом 4.1 Комерційної пропозиції №4 визначено: споживач сплачує 100% від орієнтованої вартості прогнозованого обсягу споживання електричної енергії за розрахунковий період протягом 5 банківських (робочих) днів з моменту отримання Споживачем рахунку. У разі не отримання рахунку Споживач зобов`язується здійснити 100% оплату самостійно (без рахунку) на поточний рахунок Постачальника, зазначений у Договорі, не пізніше ніж за 1 банківський (робочий) день до початку розрахункового періоду, виходячи з прогнозованого обсягу споживання електричної енергії у розрахунковому періоді та діючої у розрахунковому періоді ціни на електричну енергію. Ця норма не застосовується до акцептування умов Договору, порядок якого визначений пунктом 7.1. даної комерційної пропозиції. Орієнтовна вартість розраховується шляхом множення прогнозованого обсягу споживання електричної енергії на ціну, за якою здійснюється постачання електричної енергії Постачальником. Прогнозований обсяг споживання електричної енергії визначається на підставі даних, отриманих Постачальником від Оператора системи розподілу (передачі) (далі - ОС).

Відповідно до п.4.3 Комерційної пропозиції №4, рахунки вважаються отриманими Споживачем належним чином у разі їх направлення особистим врученням (нарочним) або із застосуванням послуг пошти на адресу Споживача, зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань та/або на адресу, надану ОС Постачальнику. Датою отримання таких рахунків буде вважатися дата їх особистого вручення, що підтверджується підписом одержувача на рахунку або супровідному листі, та/або реєстрацією вхідної кореспонденції, або третій календарний день від дати отримання поштовим відділенням зв`язку, в якому обслуговується одержувач (у разі направлення поштою рекомендованим або цінним листом).

У разі направлення рахунків електронною поштою або із застосуванням інших засобів електронного зв`язку, датою отримання таких рахунків буде вважатися дата відправлення Постачальником відповідного електронного повідомлення (лист, факс та інше).

Електронна пошта Відповідача: limanskoeps@gmail.com , limanskacr@ukr.net розміщена на офіційному веб-сайті Лиманської селищної ради Роздільнянського району Одеської області.

Відповідно до п. 5.10 Договору, оплата виставленого Постачальником рахунка за цим договором має бути здійснена Споживачем в терміни, визначені в рахунку, але не менше 5 робочих днів з дати отримання Споживачем цього рахунку, або протягом 5 робочих днів від строку оплати, зазначеного у комерційній пропозиції, прийнятої споживачем.

01.10.2021р. ОСР - АТ «ДТЕК Одеські електромережі» листом №101/19/03 5698 направив Повідомлення про споживачів, постачання електричної енергії яким здійснюється постачальником «останньої надії», згідно з яким Відповідача віднесено до категорії споживачів, постачання електричної енергії яким здійснює постачальник «останньої надії» з 01.10.2021р.

Таким чином, згідно отриманої від ОСР інформації, Відповідач приєднався до публічного договору постачання електричної енергії Постачальником «останньої надії», який вважається укладеним з початку фактичного постачання електричної енергії такому споживачу, та у грудні 2021 року споживав електричну енергію на умовах зазначеного договору.

На виконання зазначеного Договору на підставі Звіту ОСР - АТ «ДТЕК Одеські електромережі» за грудень 2021 Позивачем було складено Рахунок №000005384548/13/О12/24860 від 14.01.2022р. та акт купівлі-продажу електричної енергії №017416 від 31.12.2021р., за розрахунковий період грудень 2021р., з обсягом споживання електроенергії - 39 267 кВт*год на суму 260 450,47 грн (з ПДВ).

Рахунок та акт були вручені Відповідачу 26.01.2022р. рекомендованим повідомленням №0100100270093

Позивач вказує, що Відповідач не сплатив по вказаному рахунку.

Згідно з розрахунком заборгованості за спожиту електричну енергію за Відповідачем обліковується заборгованість за період постачання електричної енергії в грудні 2021 року, становить 260 450,47 грн.

Враховуючи вищевикладене, Державне підприємство зовнішньоекономічної діяльності "Укрінтеренерго" звернулось до Господарського суду Одеської області з позовом до ЛИМАНСЬКОЇ СЕЛИЩНОЇ РАДИ РОЗДІЛЬНЯНСЬКОГО РАЙОНУ ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ про стягнення 605 830,39 грн., з яких: 260 450,47 грн - борг за спожиту електричну енергію в грудні 2021р., 173 268,55 грн - інфляційні втрати, 2 996,96 грн - пеня, 169 114,41 грн 15% річних

Дослідивши матеріали справи, суд зазначає наступне.

Відповідно до вимог ч.ч.1,2 ст.509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

У п.1 ч.2 ст.11 ЦК України встановлено, що однією із підстав виникнення цивільних прав та обов`язків є договір, який в силу вимог ч.1 ст.629 ЦК України є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно з ч. ч. 1-4 ст. 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги. Підприємець не має права надавати переваги одному споживачеві перед іншим щодо укладення публічного договору, якщо інше не встановлено законом. Підприємець не має права відмовитися від укладення публічного договору за наявності у нього можливостей надання споживачеві відповідних товарів (робіт, послуг).

Частиною 1 ст. 634 ЦК України передбачено, що договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Згідно з ч.1 ст.4 Закону України "Про ринок електричної енергії" учасники ринку електричної енергії провадять свою діяльність на ринку електричної енергії на договірних засадах. Для забезпечення функціонування ринку електричної енергії укладається, зокрема, договір про постачання електричної енергії постачальником "останньої надії" (п.16).

Відповідно до ст.1 Закону України "Про ринок електричної енергії" постачальник "останньої надії" - визначений відповідно до цього Закону електропостачальник, який за обставин, встановлених цим Законом, не має права відмовити споживачу в укладенні договору постачання електричної енергії на обмежений період часу.

Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 12.12.2018 № 1023-р (з подальшими змінами та доповненнями) Державне підприємство зовнішньоекономічної діяльності "Укрінтеренерго" визначено постачальником "останньої надії" з 1 січня 2019 року до 31 грудня 2026.

Відповідно до ч.1 ст.64 Закону України "Про ринок електричної енергії" постачальник "останньої надії" надає послуги з постачання електричної енергії споживачам у разі, зокрема, необрання споживачем електропостачальника, зокрема після розірвання договору з попереднім електропостачальником; в інших випадках, передбачених правилами роздрібного ринку.

Відповідно до ч.5 ст.64 Закону України "Про ринок електричної енергії" постачальник "останньої надії" зобов`язаний постачати електричну енергію споживачам за ціною, що формується ним відповідно до методики (порядку), затвердженої Регулятором, та включає, зокрема, ціну купівлі електричної енергії на ринку електричної енергії, ціну (тариф) на послуги постачальника "останньої надії" та ціну (тариф) на послуги оператора системи передачі. Постачальник "останньої надії" зобов`язаний повідомляти споживача на своєму веб-сайті або через засоби масової інформації про зміни тарифів (цін) у строки, визначені порядком формування ціни, за якою здійснює постачання електричної енергії споживачам постачальник "останньої надії". Споживачі постачальника "останньої надії" оплачують послуги з передачі та розподілу електричної енергії оператору системи передачі та оператору системи розподілу згідно з умовами укладених договорів про надання відповідних послуг.

Для забезпечення постачання електричної енергії споживачам постачальник "останньої надії" здійснює купівлю-продаж електричної енергії на ринку електричної енергії за вільними цінами. Методика (порядок) розрахунку ціни електричної енергії, що застосовується постачальником "останньої надії" при формуванні ціни постачання електричної енергії споживачам, затверджується Регулятором.

Ціни, за якими здійснюється постачання електричної енергії постачальником "останньої надії", мають бути економічно обґрунтованими, прозорими та недискримінаційними і не повинні перешкоджати конкуренції на ринку електричної енергії.

Згідно з ч.6 ст.64 Закону України "Про ринок електричної енергії" постачальник "останньої надії" здійснює постачання електричної енергії у порядку, визначеному правилами роздрібного ринку, на умовах типового договору постачання електричної енергії постачальником "останньої надії", що затверджується Регулятором, та є публічним договором приєднання. Постачальник "останньої надії" оприлюднює відповідний договір на своєму офіційному веб-сайті.

Відповідно до ч.ч.8,9 ст.64 Закону України "Про ринок електричної енергії" Постачальник "останньої надії" здійснює постачання з моменту припинення постачання електричної енергії попереднім електропостачальником. Договір постачання електричної енергії між постачальником "останньої надії" і споживачем вважається укладеним з початку фактичного постачання електричної енергії такому споживачу.

Постачальник "останньої надії" постачає електричну енергію споживачу протягом строку, що не може перевищувати 90 днів. Після завершення зазначеного строку постачальник "останньої надії" припиняє електропостачання споживачу.

Відповідно до п.3.4.4 Правил роздрібного ринку електричної енергії, затверджених Постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг 14.03.2018 №312 (далі - ПРРЕЕ) Постачальник "останньої надії" здійснює постачання з дати припинення постачання електричної енергії попереднім електропостачальником. Договір постачання електричної енергії між постачальником "останньої надії" і споживачем вважається укладеним з початку фактичного постачання електричної енергії такому споживачу.

Як вище встановлено господарським судом, 01.10.2021р. ОСР - АТ «ДТЕК Одеські електромережі» листом №101/19/03 5698 направив Повідомлення про споживачів, постачання електричної енергії яким здійснюється постачальником «останньої надії», згідно з яким Відповідача віднесено до категорії споживачів, постачання електричної енергії яким здійснює постачальник «останньої надії» з 01.10.2021р

Таким чином, згідно отриманої від ОСР інформації, Відповідач приєднався до публічного договору постачання електричної енергії Постачальником «останньої надії», який відповідно частини 8 статті 64 ЗУ «Про ринок електричної енергії» вважається укладеним з початку фактичного постачання електричної енергії такому споживачу, та у жовтні - грудні 2021 року споживав електричну енергію на умовах зазначеного договору

Відповідно до ч.3 ст.58 Закону України "Про ринок електричної енергії" споживач зобов`язаний, зокрема, сплачувати за електричну енергію та надані йому послуги відповідно до укладених договорів; надавати постачальникам послуг комерційного обліку, з якими він уклав договір, доступ до своїх електроустановок для здійснення монтажу, технічного обслуговування та зняття показників з приладів обліку споживання електричної енергії.

Статтею 525 Цивільного Кодексу України встановлено, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно із приписами ч.1 ст.526 Цивільного Кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

В силу положень ст.530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Між тим, відповідачем спожиту у грудні 2021 електричну енергію загальною вартістю 260 450,47грн. не оплачено, внаслідок чого у нього наявний борг перед позивачем у розмірі 260450,47 грн., які підлягають стягненню з відповідача.

При цьому посилання відповідача на закінчення терміну дії договору та на те, що відповідач в наступному бюджетному періоді не може взяти на себе зобов`язання з оплати електроенергії, так як в іншому випадку буде припущене порушення вимог Бюджетного кодексу України, господарським судом не приймаються до уваги з огляду на те, що відсутність бюджетного асигнування у відповідному бюджетному періоді не є підставою для звільнення відповідача від виконання зобов`язання з оплати спожитої електричної енергії.

В матеріалах справи міститься лист АТ «ДТЕК Одеські електромережі» від 11.01.2022, яким було надано Звіт Постачальнику за грудень 2021 року.

Саме після отримання Звіту за грудень 2021 рік, Позивачем було сформовано рахунок та акт купівлі-продажу електроенергії.

Тому проведення розрахунків між Відповідачем та оператором системи розподілу, а також дата виставлення останнім рахунку за розподіл електричної енергії, жодним чином не впливають на порядок визначення Позивачем обсягів спожитої електричної енергії та не свідчать про виникнення обов`язку сформувати рахунок до отримання офіційного Звіту.

Посилання відповідача на те, що з підстав врегулювання ситуації Лиманська селищна рада надіслала листа директору ДПЗД «Укрінтеренерго» від 27 січня 2026 року №147 з проханням реструктуризації боргу та просила надіслати проєкт договору про реструктуризацію, суд зазначає, що Позивач реалізовуючи своє право, гарантоване ст.55 Конституції України, ст. 4 ГПК України, звернувся до суду за захистом порушених прав.

Відповідно до ст.5 ГПК України здійснюючи правосуддя, господарський суд захищає права та інтереси фізичних і юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного права чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

Реалізація права на звернення до суду не може ставитися у залежність від можливості позасудового врегулювання спору.

Статтею 19 ГПК України не регламентовано обов`язок договір про реструктуризацію заборгованості. сторін укладати Можливість укладання договору про реструктуризацію заборгованості є правом сторін, як способів позасудового врегулювання спору, застосування якого залежить від волевиявлення сторін.

Позивач не зобов`язаний укладати договір про реструктуризацію заборгованості або вживати такий спосіб врегулювання спору до звернення до суду.

Відтак, факт відсутності договору про реструктуризацію заборгованості не свідчить про необґрунтованість позовних вимог Позивача..

Господарський суд зауважує, що вказаний у актах купівлі-продажу електроенергії до договору про постачання електричної енергії постачальником "останньої надії" за грудень 2021 обсяг спожитої відповідачем електричної енергії відповідає обсягу, вказаному у звітах щодо фактичного (звітного) корисного відпуску електричної енергії, наданих оператором системи розподілу АТ "ДТЕК Одеські електромережі", що узгоджується з встановленими ПРЕЕ правилами визначення обсягу фактично спожитої електричної енергії.

Відповідно до ст.610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

У п.3 ч.1 ст.611 ЦК України встановлено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Відповідно до ст.625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно з п.7.4 Комерційних пропозицій №4 визначено, що споживач, який прострочив виконання грошового зобов`язання з оплати електроенергії, на вимогу Постачальника зобов`язаний, крім оплати штрафних санкцій та збитків, сплатити суму боргу за електроенергію з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення зобов`язання, а також п`ятнадцять процентів річних від простроченої суми невиконаного або неналежним чином виконаного зобов`язання.

Перевіривши розрахунок заявлених до стягнення 15% річних та інфляційних втрат, який здійснений позивачем, та згідно з яким розмір 15% річних за загальний період з 03.02.2022р. по 02.06.2026р. становить 169 114,41 грн., інфляційні втрати з 03.02.2022р. по 02.06.2026р. становлять 173 268,55 грн., господарським судом встановлено відповідність цього розрахунку обставинам справи щодо прострочення відповідача.

Водночас господарський суд враховує загальний висновок Великої Палати у справі №902/417/18 щодо права суду за певних умов зменшити розмір процентів річних, нарахованих на підставі статті 625 ЦК України, яка викладена у постанові від 18.03.2020, в якій вказано: "З огляду на наведені мотиви про компенсаційний характер заходів відповідальності у цивільному праві Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що, виходячи з принципів розумності, справедливості та пропорційності, суд за певних умов може зменшити розмір як неустойки, штрафу, так і процентів річних за час затримки розрахунку відповідно до статті 625 ЦК України, оскільки всі вони спрямовані на відновлення майнової сфери боржника. Отже, з урахуванням конкретних обставин справи, які мають юридичне значення, та, зокрема, зазначених вище критеріїв, суд може зменшити загальний розмір відсотків річних як відповідальності за час прострочення грошового зобов`язання."

При цьому Велика Палата Верховного Суду виклала такий висновок з обставин справи №902/417/18, в якій сторони у договорі погодили зміну розміру процентної ставки, передбаченої частиною другою статті 625 ЦК України і встановили її у розмірі 40 % річних від несплаченої вартості товару протягом 90 календарних днів з дати, коли товар повинен бути оплачений, та 96% річних від несплаченої ціни товару з моменту спливу дев`яноста календарних днів до дня повної оплати. Велика Палата Верховного Суду встановила, що, фактично, визначені договором 96% річних є саме способом отримання кредитором доходу, тому, з метою запобігання такому безпідставному збагаченню, розмір належної до стягнення суми відсотків річних було обмежено.

Отже за висновком Великої Палати Верховного Суду, викладеним у постанові від 18.03.2020 у справі №902/417/18 суд має право на зменшення розміру заявлених на підставі ст.625 ЦК України відсотків саме у випадку їх збільшення сторонами у договорі.

Згідно з висновком Верховного Суду, викладених у постанові від 22.02.2024 у справі №915/1723/21, виходячи з принципів розумності, справедливості та пропорційності, суд за певних умов може зменшити розмір як неустойки, штрафу, так і процентів річних, нарахованих відповідно до статті 625 ЦК України, за час затримки розрахунку за договором, оскільки, вказані нарахування спрямовані на відновлення майнової сфери боржника. Водночас, зменшуючи нараховані відсотки річні, на підставі ст. 551 ЦК України, ст. 233 ГК України, необхідно враховувати, що таке зменшення можливе за умови, якщо такі відсотки річні передбачені у договорі у розмірі більшому, ніж визначено положеннями ст. 625 ЦК України, тобто більше ніж 3 % річних (аналогічний висновок, викладено у постанові Верховного Суду від 15.06.2023 у справі № 921/94/21).

Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 02.07.2025 у справі № 903/602/24 викладений висновок, згідно з яким суд при визначенні розміру, до якого можна зменшити проценти річних, обмежений нормою частини 2 статті 625 ЦК України, яка визначає, що боржник має сплатити кредитору три проценти річних (якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом) від простроченої суми.

За таких обставин, враховуючи вищевикладені висновки Верховного Суду, приймаючи до уваги, що відповідачем у справі є військова частина, а також приймаючи до уваги наявний воєнний стан та нетривалий період прострочення відповідача, господарський суд вважає справедливим, доцільним, обґрунтованим та таким, що цілком відповідає принципу верховенства права висновок щодо необхідності зменшення розміру нарахованих відповідачу 15% річних на підставі ст.625 ЦК України на 3% - до 33 822,88 грн.

За приписами п.3 ч.1 ст.611 ЦК України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: сплата неустойки.

Частинною 3 ст. 549 ЦК України визначено, що пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення зобов`язання.

Згідно з положеннями статті 548 ЦК України виконання зобов`язання (основного зобов`язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом. Одним із видів забезпечення виконання зобов`язань відповідно до положень ст. 546 та ст. 549 ЦК України та статті 199 ГК України, є неустойка (штраф, пеня), розмір якої визначається відповідно до умов договору, що не суперечать чинному законодавству України.

Положеннями пункту 5.11. Договору про постачання електричної енергії

постачальником «останньої надії» встановлено, що у разі порушення Споживачем строків оплати за цим Договором, Постачальник має право вимагати сплати пені. Пеня нараховується за кожен прострочений день оплати за цим Договором. Споживач має сплатити за вимогою Постачальника пеню у розмірі, яка зазначається в комерційній пропозиції.

Відповідно до п.6.1. Комерційної пропозиції №4, постачальник має право нарахувати Споживачу пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України від суми заборгованості за кожний день прострочення платежу, враховуючи день фактичної оплати. Споживач зобов`язується сплатити пеню на підставі рахунку Постачальника.

Згідно з п. 13.1. Комерційної пропозиції №4, встановлено, що сторони Договору домовились, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання або неналежне виконання зобов`язання припиняється через один рік від дня, коли зобов`язання мало бути виконано. Сплата штрафних санкцій не звільняє Споживача від обов`язку відшкодувати Постачальнику в повному обсязі збитки, спричинені порушенням умов Договору.

Згідно з п. 16 постанови НКРЕКП від 26.04.2022 № 413 зупинено нарахування та стягнення штрафних санкцій, передбачених договорами, що укладені відповідно до ЗУ «Про ринок електричної енергії», між учасниками ринку електричної енергії, саме тому Позивачем здійснено нарахування пені до 24.02.2022 р. за прострочення грошового зобов`язання.

Перевіривши розрахунок заявлених до стягнення пені, який здійснений позивачем, та згідно з яким розмір пені за загальний період з 03.02.2022р. по 23.02.2022р. становить 2 996,96 грн., господарським судом встановлено відповідність цього розрахунку обставинам справи щодо прострочення відповідача.

посилання Відповідача на п.18 Прикінцевих та Перехідних положень ЦК України є безпідставним, оскільки зазначена норма не підлягає застосуванню до спірних правовідносин. Пунктом 18 Прикінцевих та Перехідних положень ЦК України прямо встановлено, що від відповідальності, передбаченої ст. 625 ЦК України, звільняється саме позичальник, який прострочив виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого йому було надано кредит (позику) банком або іншим кредитором. Отже, вказані положення ЦК України чітко визначають суб`єктний склад, предмет договору та його вид.

Пункт 18 Прикінцевих та Перехідних положень ЦК України є спеціальною нормою, який стосується лише Договорів кредиту та позики та не може застосовуватися за аналогією до інших видів договорів.

Таким чином, п.18 Прикінцевих та Перехідних положень ЦК України не поширюється на правовідносини, що виникли між Позивачем та Відповідачем, а тому відсутні правові підстави для звільнення Відповідача від сплати інфляційних втрат, річних передбачених ст. 625 ЦК України та пені.

Відповідно до ч.3 ст.13 ГПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Згідно ст. 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Згідно ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Статтею 79 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Відповідно до ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

За таких обставин, господарський суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог Державного підприємства зовнішньоекономічної діяльності "Укрінтеренерго" .

Згідно ч.1 ст.123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Положення п.2 ч.1, п. 3 ч.4 ст.129 ГПК України передбачають, що судовий збір покладається: у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог

За розгляд даного позову судом позивач поніс витрати на оплату судового збору в сумі 7269,96 грн, який підлягає відшкодуванню позивачу за рахунок відповідача в повному обсязі внаслідок самостійного зменшення судом пені та п`ятнадцяти відсотків річних.

Керуючись ст. ст. 129, 232, 233, 236-238, 240, 241, 247-252 Господарського процесуального кодексу України, суд

У Х В А Л И В :

1.Позов Державного підприємства зовнішньоекономічної діяльності "Укрінтеренерго" задовольнити частково.

2.Стягнути з ЛИМАНСЬКОЇ СЕЛИЩНОЇ РАДИ РОЗДІЛЬНЯНСЬКОГО РАЙОНУ ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ (67452, Одеська обл., Роздільнянський р-н, селище міського типу Лиманське, вул. Центральна, будинок 79, ЄДРПОУ 05384548) на користь Державного підприємства зовнішньоекономічної діяльності "Укрінтеренерго" (04080, м. Київ, вул. Кирилівська, 85, код ЄДРПОУ 19480600) 260 450,47 грн - борг за спожиту електричну енергію в грудні 2021р. на рахунок НОМЕР_1 в АТ «Ощадбанк»; 173 268,55 грн - інфляційні втрати, 2 996,96 грн - пеню, 33 822,88 грн 3% річних.

3. Стягнути з ЛИМАНСЬКОЇ СЕЛИЩНОЇ РАДИ РОЗДІЛЬНЯНСЬКОГО РАЙОНУ ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ (67452, Одеська обл., Роздільнянський р-н, селище міського типу Лиманське, вул. Центральна, будинок 79, ЄДРПОУ 05384548) на користь Державного підприємства зовнішньоекономічної діяльності "Укрінтеренерго" (04080, м. Київ, вул. Кирилівська, 85, код ЄДРПОУ 19480600, рахунок IBAN UA458201720355340299019480600 в ГУ ДКСУ у Київській області) витрати по сплаті судового збору у розмірі 7269,96грн.

4. У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Накази видати згідно зі ст. 327 ГПК України.

Відповідно до ст. 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя С.В. Літвінов