Рішення № 140128578, 25.09.2026, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

65618, м. Одеса, просп. Шевченка, 29, тел.: (0482) 307-983, e-mail: inbox@od.arbitr.gov.ua

веб-адреса: http://od.arbitr.gov.ua

_____________________________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"25" вересня 2026 р.м. Одеса Справа № 916/2729/26

Господарський суд Одеської області у складі судді Літвінов С.В., розглянувши справу № 916/2729/26 за правилами спрощеного позовного провадження в порядку ст.ст.247-252 ГПК України без повідомлення учасників справи у порядку письмового провадження

за позовом: Департамента комунальної власності Одеської міської ради; (вул.Артилерійська,1,Одеса,Одеська область,65039)

до відповідача: Громадська організація "Інваліди надії в майбутнє" (вул. Героїв Крут, буд.32А, кв.20,Одеса,Одеська область,65076)

про стягнення 311778,72 грн.;

ВСТАНОВИВ:

Департамент комунальної власності Одеської міської ради звернулось до Господарського суду Одеської області з позовом до Громадської організації "Інваліди надії в майбутнє" про стягнення неустойку за прострочення повернення об`єкта оренди у розмірі 311 778,72 грн.

Ухвалою суду від 06.07.2026 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 916/2729/26; постановлено справу розглядати за правилами спрощеного позовного провадження, в порядку ст.ст.247-252 ГПК України без повідомлення учасників справи у порядку письмового провадження.

Відповідачу ухвала про відкриття провадження у справі була надіслана в межах строку, встановленого Господарським процесуальним кодексом України до електронного кабінету.

Згідно сформованої довідки про доставку електронного листа, ухвала суду була доставлена до електронного кабінету відповідча 07.07.2026.

Згідно з ч.ч. 5, 7 ст. 252 ГПК України ст.252 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учассуд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін. Клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін відповідач має подати в строк для подання відзиву, а позивач - разом з позовом або не пізніше п`яти днів з дня отримання відзиву.

Клопотань про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін від учасників справи до суду не надходило.

Водночас суд зауважує, що відповідно до пунктів 3 та 4 ст. 13 Господарського процесуального кодексу кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи, і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Зі змісту ст. 165 Господарського процесуального кодексу України вбачається, що свої заперечення проти позову відповідач може викласти у відзиві на позовну заяву. При цьому, згідно ч. 4 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України, якщо відзив не містить вказівки на незгоду відповідача з будь-якою із обставин, на яких ґрунтуються позовні вимоги, відповідач позбавляється права заперечувати проти такої обставини під час розгляду справи по суті, крім випадків, якщо незгода з такою обставиною вбачається з наданих разом із відзивом доказів, що обґрунтовують його заперечення по суті позовних вимог, або відповідач доведе, що не заперечив проти будь-якої із обставин, на яких ґрунтуються позовні вимоги, з підстав, що не залежали від нього.

Відповідач своїм процесуальним правом на подання відзиву не скористався, жодних заперечень проти позову не надав, з огляду на що суд вважає за можливе відповідно до ч.9 ст.165 ГПК України розглянути справу за наявними в ній матеріалами.

Згідно положень ст. 248 Господарського процесуального кодексу України, суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

У відповідності до ч. 4 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України, у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Розглянувши матеріали справи суд встановив.

Як встановлено судом при безпосередньому дослідженні доказів, Громадській організації «Інваліди надії в майбутнє» (далі - Орендар) згідно з договором оренди від 05.08.2013 № 526/203 (далі - Договір) укладеним з Департаментом комунальної власності Одеської міської ради (далі - Департамент), надано у строкове платне користування об`єкт комунальної власності нежитлові приміщення підвалу, загально площею 265,1 кв.м, розташовані за адресою: м. Одеса, вул. Євгена Чикаленка, (Академіка Вільямс), 61-А, про що підписано акт приймання-передачі від 05.08.2013.

Територіальній громаді міста Одеси в особі Одеської міської ради на праві комунальної власності належать нежилі приміщення підвалу загальною площею 265,1 кв.м, розташовані за адресою: м. Одеса, вул. Євгена Чикаленка (Ак. Вільямса), 61, що підтверджується свідоцтвом про право власності серії САВ №817164 від 11.04.2008, виданим Виконавчим комітетом Одеської міської ради, та витягом про реєстрацію права власності на нерухоме майно №18866444 від 19.05.2008.

Відповідно до п. 1.3. Договору, термін дії договору оренди визначено до 05.07.2016. В силу пункту 1.2 договору №526/203 від 05.08.2013 передача в оренду об`єкта зазначеного у пункті 1.1 цього договору, здійснюється на підставі Цивільного та Господарського кодексів України , Закону України "Про оренду державного та комунального майна" , розпорядження міського голови №823-01р. від 05.08.2013 "Про передачу в оренду Громадській організації "Інваліди надії в майбутнє" приміщення нежитлового фонду, що розташоване за адресою: м. Одеса, вул. Євгена Чикаленка (Академіка Вільямса), 61-А".

У пункті 1.3 договору №526/203 від 05.08.2013 узгоджено строк дії цього договору з 05.08.2013 до 05.07.2016.

Згідно з пунктами 2.1- 2.5 договору №526/203 від 05.08.2013 орендна плата визначається на підставі статті 19 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" , Методики розрахунку і порядку використання плати за оренду державного майна, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 04.10.1995 зі змінами та доповненнями. За орендоване приміщення Орендар зобов`язується сплачувати орендну плату, що становить 1980,73 грн (без урахування податку на додану вартість та індексу інфляції) і є базовою ставкою орендної плати за місяць. Податок на додану вартість розраховується відповідно до вимог чинного законодавства. До орендної плати не входить плата за комунальні послуги, вартість експлуатаційних витрат, плата за користування земельною ділянкою та інші послуги, які надаються спеціалізованими організаціями. Орендар зобов`язаний вносити орендну плату щомісячно до 15 числа поточного місяця, незалежно від результатів його господарської діяльності. Розмір орендної плати змінюється у випадках зміни методики її розрахунку, цін і тарифів та в інших випадках, передбачених законодавчими актами України та рішеннями міської ради, що набрали чинності, в порядку, передбаченому чинним законодавством.

За умовами пункту 3.4 договору №526/203 від 05.08.2013 Орендодавець зобов`язується передати Орендарю в оренду нежилі приміщення згідно з пунктом 1.1 цього договору за актом приймання-передачі, який підписується обома сторонами.

Пунктом 4.1 договору №526/203 від 05.08.2013 передбачено, що вказані у пункті 1.1 цього договору приміщення Орендодавцем передається Орендарю виключно для використання під розміщення громадської організації.

Відповідно до пункту 4.7 договору №526/203 від 05.08.2013 після закінчення строку дії договору чи у випадку його дострокового розірвання Орендар зобов`язаний у 15-денний термін передати Орендодавцю приміщення за актом у належному стані, не гіршому ніж на момент передачі їх в оренду, та відшкодувати Орендодавцеві збитки у разі погіршення стану або втрати (повної чи часткової) об`єкта оренди.

Положеннями пункту 4.10 договору №526/203 від 05.08.2013 визначено, що у випадку припинення дії цього договору у зв`язку із закінченням строку чи дострокового розірвання договору Орендар сплачує неустойку в розмірі подвійної орендної плати з урахуванням щомісячного індексу інфляції по день підписання акту приймання-передачі приміщення.

В силу пункту 7.1 договору №526/203 від 05.08.2013 питання, не врегульовані цим договором, вирішуються відповідно до чинного законодавства України.

Зміна або розірвання договору можуть мати місце за погодженням сторін. Зміни та доповнення, що вносяться до договору, розглядаються сторонами протягом 20 днів і вносяться у тій самій формі, в якій укладено цей договір. Одностороння відмова від виконання договору та внесених змін не допускається (пункт 7.5 договору №526/203 від 05.08.2013).

У пункті 7.11 договору №526/203 від 05.08.2013 вказано, що дія договору оренди припиняється, зокрема, внаслідок закінчення строку, на який його було укладено.

Згідно з пунктами 7.13, 7.14 договору №526/203 від 05.08.2013 вступ Орендаря у користування приміщеннями настає одночасно з підписанням акта приймання передачі вказаних приміщень. Передача приміщень в оренду не означає передачу Орендарю права власності на це приміщення. Власником об`єкта оренди залишається територіальна громада міста Одеси.

За умовами пункту 7.17 договору №526/203 від 05.08.2013 цей договір набуває чинності з моменту підписання його сторонами.

Додатком до договору №526/203 від 05.08.2013 є підписаний сторонами без зауважень розрахунок орендної плати.

На підставі акта приймання-передачі б/н від 05.08.2013, підписаного на виконання умов договору №526/203 від 05.08.2013, відповідачеві були передані нежитлові приміщення підвалу загальною площею 265,1 кв.м, розташовані за адресою: м. Одеса, вул. Академіка Вільямса, 61-А.

В подальшому до договору № 526/203 від 05.08.2013 було укладено низку додаткових договорів, а саме:

- Додатковим договором від 13.02.2014 № 1 на підставі рішення Одеської міської ради від 13.02.2014 № 4631-VI Орендарю встановлено пільгову орендну плату, яка з 16.08.2013 по 01.09.2014 становить 1,00 грн. в рік за все приміщення (без урахування податку на додану вартість індексу інфляції);

- Додатковим договором від 11.09.2014 № 2 на підставі рішення Одеської міської ради від 27.08.2014 № 5289-VI Орендарю встановлено пільгову орендну плату, яка з 01.09.2014 по 31.12.2014 становить 1,00 грн. в рік за все приміщення (без урахування податку на додану вартість індексу інфляції);

- Додатковим договором від 12.01.2015 № 3 на підставі рішення Одеської міської ради від 24.12.2014 № 6047-VI Орендарю встановлено пільгову орендну плату, яка з 01.01.2015 по 31.12.2015 становить 1,00 грн. в рік за все приміщення (без урахування податку на додану вартість індексу інфляції);

- Додатковим договором від 13.01.2016 № 5 на підставі рішення Одеської міської ради від 16.12.2015 № 70-VII Орендарю встановлено пільгову орендну плату, яка з 01.01.2016 по 31.12.2016 становить 1,00 грн. в рік за все приміщення (без урахування податку на додану вартість індексу інфляції);

- Додатковим договором від 25.05.2016 № 6 продовжено термін дії Договору до 31.12.2016 та на підставі рішення Одеської міської ради від 16.12.2015 № 70-VII Орендарю встановлено пільгову орендну плату, яка з 01.01.2016 по 31.12.2016 становить 1,00 грн. в рік за все приміщення (без урахування податку на додану вартість індексу інфляції);

- Додатковим договором від 23.09.2016 № 7 продовжено термін дії Договору до 23.08.2019 та на підставі рішення Одеської міської ради від 16.12.2015 № 70-VII Орендарю встановлено пільгову орендну плату, яка з 23.09.2016 по 31.12.2016 становить 1,00 грн. в рік за все приміщення (без урахування податку на додану вартість індексу інфляції);

- Додатковим договором від 14.12.2016 № 8 на підставі рішення Одеської міської ради від 07.12.2016 № 1433-VII Орендарю встановлено пільгову орендну плату, яка з 01.01.2017 по 31.12.2017 становить 1,00 грн. в рік за все приміщення (без урахування податку на додану вартість індексу інфляції), а з 01.01.2018 у розмірі 4 631,30 грн., що розрахована на 01.12.2016 (без урахування податку на додану вартість індексу інфляції) та є базовою ставкою орендної плати за місяць;

- Додатковим договором від 22.02.2018 № 9 на підставі рішення Одеської міської ради від 14.12.2017 № 2782-VII Орендарю встановлено пільгову орендну плату, яка з 01.01.2018 по 31.12.2018 становить 1,00 грн. в рік за все приміщення (без урахування податку на додану вартість індексу інфляції);

- Додатковим договором від 29.12.2018 № 10 на підставі рішення Одеської міської ради від 12.12.2018 № 4066-VII Орендарю встановлено пільгову орендну плату, яка з 01.01.2019 по 23.08.2019 становить 1,00 грн. в рік за все приміщення (без урахування податку на додану вартість індексу інфляції), а з 23.08.2019 у розмірі 5 734,20 грн., що розрахована на 01.12.2018 (без урахування податку на додану вартість індексу інфляції) та є базовою ставкою орендної плати за місяць;

- Додатковим договором від 09.08.2019 № 11 продовжено термін дії Договору з 09.08.2019 до 09.08.2020 та на підставі рішення Одеської міської ради від 12.12.2018 № 40663-VII Орендарю встановлено пільгову орендну плату, яка з 09.08.2019 по 31.12.2019 становить 1,00 грн. в рік за все приміщення (без урахування податку на додану вартість індексу інфляції), а з 01.01.2020 у розмірі 5 992,69 грн., що розрахована на 01.07.2019 (без урахування податку на додану вартість індексу інфляції) та є базовою ставкою орендної плати за місяць;

- Додатковим договором від 27.02.2020 № 12 на підставі рішення Одеської міської ради від 06.02.2020 № 5697-VII Орендарю встановлено пільгову орендну плату, яка з 01.01.2020 по 09.08.2020 становить 1,00 грн. в рік за все приміщення (без урахування податку на додану вартість індексу інфляції), а з 10.08.2020 у розмірі 6 031,47 грн ., що розрахована на 01.02.2020 (без урахування податку на додану вартість індексу інфляції) та є базовою ставкою орендної плати за місяць.

Позивач повідомляє, що у провадженні Господарського суду Одеської області слухалась справа № 916/3909/22 за позовом Департаменту до ГО «Інваліди надії майбутнє» про виселення та стягнення неустойки.

Рішенням Господарського суду Одеської області від 05.07.2023 по справі № 916/3409/22 відмовлено в задоволенні позову Департаменту комунальної власності Одеської міської ради в частині вимоги про виселення ГО Інваліди надії в майбутнє з нежитлового приміщення підвалу, загальною площею 265,1 кв.м., розташованого за адресою: м. Одеса, вул. Ак. Вільямса, 61. Судове рішення мотивоване тим, що зобов`язання сторін, яке виникло на підставі укладеного між ними договору оренди нежитлового приміщення №526/203 від 05.08.2013, припинилося у зв`язку зі спливом строку дії вказаного договору, між тим, беручи до уваги факт звільнення Громадською організацією "Інваліди надії в майбутнє" нежитлового приміщення підвалу загальною площею 265,1 кв.м за адресою: м. Одеса, вул. Ак. Вільямса, 61 з 09.03.2020, правові підстави для виселення відповідача з даного приміщення відсутні. Тобто, Позивачем визнано та підтверджено обставину звільнення Відповідачем орендованого приміщення з 09.03.2022.

Постановою Південно західного апеляційного господарського суду від 29.11.2023 по вищезазаначеній справі, Апеляційну скаргу Департаменту комунальної власності Одеської міської ради задоволено частково. Рішення Господарського суду Одеської області від 05.07.2023 у справі №916/3409/22 в частині відмови у задоволенні позовних вимог про стягнення з Громадської організації "Інваліди надії в майбутнє" на користь Департаменту комунальної власності Одеської міської ради 438914,39 грн неустойки скасувано, позов в цій частині задоволено, в частині розподілу судових витрат змінити, в решті рішення залишити без змін, виклавши пункти 2, 3, 4 його резолютивної частини в наступній редакції: "2. Стягнути з Громадської організації "Інваліди надії в майбутнє" на користь Департаменту комунальної власності Одеської міської ради 438919 грн неустойки. Означена неустойка стягується за період з 25.08.2020 по 31.10.2022.

При цьому, перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності застосування Господарським судом Одеської області норм матеріального та процесуального права, Колегія суддів апеляційної інстанції зазначила, що у матеріалах справи відсутні докази на підтвердження повернення відповідачем Департаменту комунальної власності Одеської міської ради об`єкта оренди за договором №526/203 від 05.08.2013 на підставі акта приймання-передачі. При цьому суд апеляційної інстанції наголошує на тому, що звільнення відповідачем нежитлового приміщення підвалу загальною площею 265,1 кв.м, розташованого за адресою: м. Одеса, вул. Академіка Вільямса, 61-А, від свого майна та передача його у користування Обслуговуючому кооперативу "Житлово-будівельний кооператив "Центральний-26", тобто сторонній особі, яка не виступає стороною договору №526/203 від 05.08.2013 або повноважним представником позивача у спірних правовідносинах, не свідчить про належне виконання Громадською організацією "Інваліди надії в майбутнє" свого обов`язку щодо повернення орендованого майна.

За таких обставин, з огляду на припинення між сторонами договірних орендних відносин, апеляційний господарський суд зауважує, що Громадська організація "Інваліди надії в майбутнє" своєчасно не повернула позивачеві орендоване майно за відсутності будь-яких правових підстав для продовження володіння та користуванням вказаним майном, при цьому у матеріалах справи відсутні та відповідачем до суду першої інстанції не подано жодного доказу на підтвердження відсутності його вини в несвоєчасному поверненні орендодавцю спірного нерухомого майна комунальної форми власності, що, з огляду на встановлену законом презумпцію вини порушника зобов`язання, свідчить про можливість застосування до орендаря наслідків, передбачених положеннями частини другої статті 785 Цивільного кодексу України , а саме: покладення на нього обов`язку зі сплати неустойки, нарахованої за період з 25.08.2020 (перший день прострочення повернення об`єкта оренди) по 31.10.2022 (останній день в межах визначеного позивачем періоду нарахування неустойки).

Окрім того, позивач повідомляє, що рішенням Господарського суду Одеської області від 11.08.2025 по справі № 916/1779/25 задоволено частково позовні вимоги Департаменту до Громадської організації «Інваліди надії в майбутнє» про стягнення неустойки за прострочення повернення об`єкта оренди в сумі 272 609,99 грн. за період з 01.11.2022 по 31.03.2025.

Водночас, Ухвалою Господарського суду Одеської області від 11.08.2025, якеа залишена буз змін постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 10.12.2025 та постановою Верховного Суду у складі Касаційного господарського суду від 03.02.2026 закрито провадження у справі №916/1779/25 в частині позовних вимог Департаменту комунальної власності Одеської міської ради до Громадської організації "Інваліди надії в майбутнє" про виселення з нежитлового приміщення підвалу загальною площею 265,1 кв.м, розташованого за адресою: м. Одеса, вул. Євгена Чикаленка, 61-А, на користь Департаменту комунальної власності Одеської міської ради.

Департамент вважає, що саме у зв`язку з невиконанням Орендарем зобов`язання щодо повернення орендованого майна самостійно за актом приймання-передачі, Громадській організації «Інваліди надії в майбутнє» за прострочення виконання зобов`язань щодо повернення об`єкта оренди нарахована неустойка у розмірі подвійної орендної плати за кожен місяць прострочення, що за період з 01.04.2025 по 31.05.2026, яка складає 311 778,72 грн.

Враховуючи вищевикладене, Департамент комунальної власності Одеської міської ради звернувся до Господарського суду Одеської області з позовом до Громадської організації "Інваліди надії в майбутнє" про стягнення неустойку за прострочення повернення об`єкта оренди у розмірі 311 778,72 грн.

Дослідивши матеріали справи, проаналізувавши норми чинного законодавства суд дійшов наступних висновків.

Приймаючи до уваги, що укладений між сторонами Договір за своєю правовою природою відноситься до договорів оренди, а майно, яке виступає предметом Договору, належить до комунальної власності, а відтак, між сторонами виникли правовідносини, які підпадають під правове регулювання Цивільного кодексу України , Закону України «Про оренду державного та комунального майна»

Відповідно до ст.15 Цивільного кодексу України . , кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

За приписами ст.16 цього Кодексу , кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Згідно зі ст. 4 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» місцеве самоврядування в Україні здійснюється, зокрема, на принципах судового захисту прав місцевого самоврядування.

Відповідно до ст. 145 Конституції України, права місцевого самоврядування захищаються в судовому порядку.

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона зобов`язана вчинити на користь другої сторони певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Зобов`язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 Цивільного кодексу України.

За змістом ст. 11 Цивільного кодексу України, підставами для виникнення господарських зобов`язань, зокрема, є: договори та інші правочини.

Згідно зі ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов`язання повинні виконуватись належним чином, відповідно до норм законодавства.

Нормами ч. 1 ст. 759 Цивільного кодексу України, визначено, що за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.

Відповідно до ст. 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається.

Відповідно до ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Положеннями ст. 629 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

За ст. 762 ЦК України за найм (оренду) майна з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Якщо розмір плати не встановлений договором, він визначається з урахуванням споживчої якості речі та інших обставин, які мають істотне значення. Плата за найм (оренду) майна може вноситися за вибором сторін у грошовій або натуральній формі. Форма плати за найм (оренду) майна встановлюється договором найму. Договором або законом може бути встановлено періодичний перегляд, зміну (індексацію) розміру плати за найм (оренду) майна.

Крім того, відповідно до ч.1 ст. 19 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» від 10.04.1992 № 2269-XII (в редакції чинній на дату укладення Договору) орендар за користування об`єктом оренди вносить орендну плату незалежно від наслідків господарської діяльності. Отже, прийнявши на себе зобов`язання щодо своєчасної та у повному обсязі сплати орендної плати у встановленому Договором розмірі та у встановлені Договором строки відповідач мав виконувати прийняті на себе зобов`язання.

Положеннями ч. 1 ст. 763 Цивільного кодексу України встановлене загальне правило, за яким договір найму укладається на строк, встановлений договором.

Згідно з ст. 654 Цивільного кодексу України зміна або розірвання договору вчиняється в такій самій формі, що й договір, що змінюється або розривається, якщо інше не встановлено договором або законом чи не випливає із звичаїв ділового обороту.

Договір оренди припиняється у випадку наявності підстав, передбачених частиною першою статті 24 Закону України «Про оренду державного та комунального майна».

Частиною другою Закону України «Про оренду державного та комунального майна» встановлено, що договір оренди може бути достроково припинений за згодою сторін. Договір оренди може бути достроково припинений за рішенням суду та з інших підстав, передбачених цим Законом або договором.

У свою чергу, припинення договору оренди свідчить про відсутність у Орендаря правових підстав для подальшого користування об`єктом оренди.

У відповідності до ч. 2 ст. 795 Цивільного кодексу України та п. 4.7. Договору, після закінчення строку дії договору чи у випадку його дострокового розірвання, Орендар зобов`язаний у 15-денний термін передати Орендодавцю приміщення за актом у належному стані, не гіршому ніж на момент передачі його в оренду, та відшкодувати Орендодавцеві збитки у разі погіршення стану або втрати об`єкта оренди. За змістом ст. 610 , 611 , 612 Цивільного кодексу України невиконання зобов`язання у погоджений сторонами в договорі строк є порушенням зобов`язання, що зумовлює застосування до боржника наслідків, установлених договором або законом.

У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки (п. 3 ч. 1 ст. 611 Цивільного кодексу України ).

Законодавець у ч. 1 ст. 614 Цивільного кодексу України визначив, що особа, яка порушила зобов`язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов`язання.

Невиконання передбаченого ч. 1 ст. 785 вказаного вище Кодексу обов`язку щодо негайного повернення наймодавцеві речі (у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі) у разі припинення договору є порушенням умов Договору, що породжує право на застосування відповідно до ч. 2 ст. 785 Цивільного кодексу України такої форми майнової відповідальності як неустойка у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення.

Отже, відповідно до ст. 614 Цивільного кодексу України наслідків, передбачених ч. 2 ст. 785 цього Кодексу , для застосування , необхідна наявність вини (умислу або необережності) в особи, яка порушила зобов`язання.

Аналогічний висновок викладений у правовій позиції Верховного Суду України у постанові від 02.09.2014 у справі № 3-85гс14, а також Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду у постановах від 11.04.2018 у справі № 914/4238/15, від 24.04.2018 у справі № 910/14032/17 та від 09.09.2019 у справі № 910/16362/18 (пункт 51).

До предмета доказування при розгляді спорів щодо стягнення неустойки в порядку частини 2 статті 785 Цивільного кодексу України , як подвійної плати за користування орендованим майном після спливу строку дії договору оренди, входять обставини невжиття орендарем належних заходів щодо повернення орендодавцю об`єкта оренди за наслідком припинення орендних правовідносин за відсутності умов, які б перешкоджали орендарю вчасно повернути майно орендодавцю у визначений договором оренди строк; умисне ухилення орендаря від обов`язку щодо повернення орендодавцю об`єкта оренди; утримання орендованого майна у володінні орендаря та перешкоджання орендарем в доступі орендодавця до належного йому об`єкта оренди; відсутності з боку орендодавця бездіяльності та невчинення ним дій, спрямованих на ухилення від обов`язку прийняти орендоване майно від орендаря та оформити повернення наймачем орендованого майна.

При розгляді спорів про стягнення неустойки судам необхідно враховувати, що право наймодавця вимагати оплати неустойки відповідно до частини 2 статті 785 Цивільного кодексу України та обов`язок наймача сплачувати таку неустойку зберігається до моменту повернення наймачем наймодавцю орендованого майна. Аналогічної позиції дотримується Верховний Суд у постанові від 31.01.2020 у справі №916/2724/18

Положеннями ст. 549 Цивільного кодексу України , визначено загальне поняття штрафних санкцій, яке у господарському судочинстві включає неустойку, штраф, пеню, яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил господарської діяльності, невиконання господарського зобов`язання.

За приписами ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання .

Відповідно до ч. 1 ст. 546 Цивільного кодексу України виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком, правом довірчої власності.

Виконання зобов`язання (основного зобов`язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом (ч. 1ст. 548 Цивільного кодексу України ).

Тобто, неустойка згідно із ч. 2 ст. 785 Цивільного кодексу України розглядається як законна неустойка і застосовується незалежно від погодження сторонами цієї форми відповідальності в договорі найму (оренди).

Неустойка, стягнення якої передбачено ч. 2 ст. 785 зазначеного вище Кодексу, є самостійною формою майнової відповідальності у сфері орендних правовідносин, яка застосовується у разі (після) припинення Договору - якщо наймач не виконує обов`язку щодо негайного повернення речі, і є належним способом захисту прав та інтересів орендодавця після припинення Договору, коли користування майном стає неправомірним.

В пункті 5.4 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування законодавства про оренду (найм) майна» від 29.05.2013 р. № 12 зазначено, що застосовуючи приписи статті 785 ЦК України у розгляді справ зі спорів про стягнення неустойки за прострочення виконання зобов`язань з повернення об`єкта оренди, господарським судам слід звертати увагу на те, що неустойка, стягнення якої передбачено частиною 2 ст. 785 ЦК України, є самостійною майновою відповідальністю у сфері орендних правовідносин і визначається як подвійна плата за користування річчю за час прострочення. Ця неустойка не може бути ототожнена з неустойкою (штрафом, пенею), передбаченою пунктом 1 частини другої статті 258 ЦК України. Таким чином, застосування до відповідних позовів спеціальної позовної давності, передбаченої пунктом 1 частини другої статті 258 ЦК України, є неправильним. ).

Закінчення строку договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке сталося під час дії договору (ч. 4 ст. 631 Цивільного кодексу України

Згідно із ст. 599 Цивільного кодексу України, зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Суд вважає за необхідне звернути увагу суду на те, що саме у зв`язку з невиконанням Орендарем зобов`язання щодо повернення орендованого майна самостійно за актом приймання-передачі, Громадській організації «Інваліди надії в майбутнє» за прострочення виконання зобов`язань щодо повернення об`єкта оренди нарахована неустойка у розмірі подвійної орендної плати за кожен місяць прострочення, що за період з 01.04.2025 по 31.05.2026, яка складає 311 778,72 грн.

Додатково суд зазначає, що відповідно до Акта обстеження нежитлового приміщення, розташованого за адресою: м. Одеса, вул. Євгена Чикаленка (Академіка Вільямса), 61-А від 04.03.2025 комісія у складі начальника орендного відділу, головного спеціаліста орендного відділу, заступника начальника орендного відділу КУ «Муніципальна служба комунальної власності Одеської міської ради» в присутності голови ОК «Житлово-будівельний кооператив «Центральний-26» та Голови Громадської організації «Інваліди надії в майбутнє» встановила, що приміщення орендарем не використовується у зв`язку з зайняттям об`єкта оренди особами ОК «Житлово-будівельний кооператив «Центральний-26», який отримав ключ від однієї з дверей у магазині «Оптика», де знаходиться також «елеваторний вузол». ОК «Житлово будівельний кооператив «Центральний-26» використовує даний підвал для розміщення бомбосховища з 09.03.2022. Вказаний акт затверджено 04.03.2025 заступником директора Департаменту комунальної власності Одеської міської ради Юрієм Філіповим.

Правові, економічні та організаційні відносини, пов`язані з передачею в оренду майна, що перебуває в державній та комунальній власності, майна, що належить Автономній Республіці Крим, а також передачею права на експлуатацію такого майна врегульовано положеннями Закону України «Про оренду державного та комунального майна».

Відповідно до ст. 22 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» орендар має право за письмовою згодою орендодавця з урахуванням законодавства, статуту або положення балансоутримувача про погодження уповноваженим органом управління, до сфери управління якого належить балансоутримувач, передати в суборенду державне та комунальне майно, за виключенням майна, отриманого таким орендарем без проведення аукціону (конкурсу), та якщо інше не передбачено договорами оренди, укладеними до моменту набрання чинності цим Законом.

Строк надання майна в суборенду не може перевищувати строку дії договору оренди (частина 2 статті 22).

Відповідно до п 4.9. Договору, орендар не має права без згоди Орендодавця передавати приміщення у користування третім особам за цивільно-правовими правочинами, укладати відносно цього приміщення будь-які цивільно-правові правочини, в тому числі попередні договори та передавати будь-яким шляхом право оренди іншим особам.

Матеріалами справи не підтверджено, що Департамент як орендодавець не надавав згоду Відповідачу 1 на передачу об`єкта оренди в суборенду Обслуговуючому кооперативу Житлово-будівельний кооператив «Центральний - 26» або будь яким іншим особам, порядок суборенди, передбачений статтею 22 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» Відповідачами не було дотримано.

Отже, передача частини орендованого майна в суборенду відбулось без погодження Департаменту, в порушення підпункту «е» пунктом 4.2., п. 2.2. 2.4, Договору оренди, а також в порушення п. 4.9 Договору оренди передано об`єкт оренди в користування третіх осіб, без належних на те підстав.

Відповідно до ч.3 ст.13 ГПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Згідно ст. 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Згідно ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Статтею 79 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Відповідно до ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Враховуючи вищевикладене, заявлені позивачем позовні вимоги підлягають задоволенню повністю в розмірі 311 778,72 грн.

Судові витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача пропорційно задоволеним вимогам, відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України.

Разом з тим, суд зазначає, що згідно з приписами ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожній фізичній або юридичній особі гарантується право на розгляд судом упродовж розумного строку цивільної, кримінальної, адміністративної або господарської справи, а також справи про адміністративне правопорушення, в якій вона є стороною.

Європейський суд з прав людини щодо критеріїв оцінки розумності строку розгляду справи визначився, що строк розгляду має формувати суд, який розглядає справу. Саме суддя має визначати тривалість вирішення спору, спираючись на здійснену ним оцінку розумності строку розгляду в кожній конкретній справі, враховуючи її складність, поведінку учасників процесу, можливість надання доказів тощо.

Поняття розумного строку не має чіткого визначення, проте розумним слід уважати строк, який необхідний для вирішення справи відповідно до вимог матеріального та процесуального законів.

При цьому, Європейський суд з прав людини зазначає, що розумність тривалості провадження повинна визначатися з огляду на обставини справи та з урахуванням таких критеріїв: складність справи, поведінка заявника та відповідних органів влади, а також ступінь важливості предмета спору для заявника (рішення Європейського Суду з прав людини у справах Савенкова проти України від 02.05.2013, Папазова та інші проти України від 15.03.2012).

Європейський суд щодо тлумачення положення "розумний строк" в рішенні у справі "Броуган (Brogan) та інші проти Сполученого Королівства" роз`яснив, що строк, який можна визначити розумним, не може бути однаковим для всіх справ, і було б неприродно встановлювати один строк в конкретному цифровому виразі для усіх випадків. Таким чином, у кожній справі виникає проблема оцінки розумності строку, яка залежить від певних обставин.

Згідно ст. 114 ГПК України суд має встановлювати розумні строки для вчинення процесуальних дій. Строк є розумним, якщо він передбачає час, достатній, з урахуванням обставин справи, для вчинення процесуальної дії, та відповідає завданню господарського судочинства.

Отже у зв`язку з великою кількістю навантаження, враховуючи принцип незмінності складу суду, з огляду на положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини, судом здійснено розгляд справи впродовж розумного строку.

На підставі зазначеного, керуючись ст.ст. 123, 129, 232, 238, 240, 241 ГПК України, суд

УХВАЛИВ:

1. Позовну заяву задовольнити повністю.

2. Стягнути з Громадської організації «Інваліди надії в майбутнє» (65076, м. Одеса, вул. Героїв Крут, буд. 32А, кв. 20, код ЄДРПОУ 38227221) на користь Департаменту комунальної власності Одеської міської ради (вул. Артилерійська, 1, м. Одеса, 65039; код ЄДРПОУ 26302595; р/р: № НОМЕР_1 ) неустойку за прострочення повернення об`єкта оренди у розмірі 311 778,72 грн. та судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 3741,34 грн.

Наказ видати згідно зі ст. 327 ГПК України.

Відповідно до ст. 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя С.В. Літвінов