Рішення № 140128069, 18.08.2026, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

18.08.2026Справа № 910/7067/26

Господарський суд міста Києва у складі судді Сівакової В.В. розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження матеріали справи

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Полтаваенергозбут»

до Державного житлово-комунального підприємства Національної академії наук

України

про стягнення 468.182,84 грн

Представники сторін: не викликались

СУТЬ СПОРУ:

11.06.2026 до Господарського суду міста Києва через підсистему ЄСІТС «Електронний суд» надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Полтаваенергозбут» до Державного житлово-комунального підприємства Національної академії наук України про стягнення 468.182,84 грн.

Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що на підставі укладеного між сторонами договору про постачання (закупівлю) електричної енергії у постачальника № 20030467 від 12.01.2026 відповідачем у період березень - квітень 2026 року спожито електричну енергію на загальну суму 462.565,87 грн, однак зобов`язання щодо її оплати не виконано. Враховуючи викладене, позивач звернувся до суду з вимогою про стягнення 468.182,84 грн, з яких 462.565,87 грн основного боргу, 1.425,40 грн 3% річних та 4.191,57 грн інфляційних втрат.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 18.06.2026 відкрито провадження у справі № 910/7067/26 та прийнято позовну заяву до розгляду; розгляд справи постановлено здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи.

Даною ухвалою суду встановлено відповідачу строк у п`ятнадцять днів з дня вручення даної ухвали для подачі відзиву на позов з урахуванням вимог ст. 165 Господарського процесуального кодексу України з доданням доказів, що підтверджують обставини викладені в ньому, та докази направлення цих документів позивачу.

У відповідності до ст. 242 Господарського процесуального кодексу України ухвалу про відкриття провадження у справі від 18.06.2026 було направлено відповідачу в його електронний кабінет в підсистемі ЄСІТС «Електронний суд», яка отримана останнім 22.06.2026 о 19:30 год., що підтверджується наявним у справі повідомленням про доставлення процесуального документа до електронного кабінету особи, а тому відповідач мав подати відзив на позов у строк до 08.07.2026 включно.

23.06.2026 від відповідача до суду через підсистему ЄСІТС «Електронний суд» надійшло клопотання про залучення співвідповідачами Київське квартирно-експлуатаційне управління та Військову частину НОМЕР_1 Міністерства оборони України.

Клопотання мотивовано тим, що фактичним споживачем електричної енергії на об`єкті (готельний комплекс « ІНФОРМАЦІЯ_1 », АДРЕСА_1 ) є військові формування Міністерства оборони України. 16.11.2023 між відповідачем (орендодавець) та Київським квартирно-експлуатаційним управлінням (орендар) укладено договір оренди нерухомого майна № 1107-01, згідно умов якого орендар несе витрати на утримання майна та зобов`язаний компенсувати вартість комунальних послуг, зокрема електроенергії. 09.06.2026 Військова частина НОМЕР_1 скерувала на адресу позивача гарантійний лист № 628/2612, у якому безпосередньо визнала наявність заборгованості за активну електроенергію за березень-квітень 2026 року та штрафних санкцій на загальну суму 464.300,37 грн., а також гарантувала її сплату на користь позивача до 30.06.2026. Наявність прямого гарантійного зобов`язання фактичного користувача (Військової частини НОМЕР_1 ) перед позивачем та умов договору оренди щодо компенсації комунальних витрат орендарем (Київським КЕУ) вказує на те, що вимоги щодо сплати вартості спожитої електричної енергії мають бути звернуті до вказаних осіб.

24.06.2026 від позивача до суду через підсистему ЄСІТС «Електронний суд» надійшли заперечення на клопотання відповідача про залучення співвідповідачів.

Суд розглянувши клопотання відповідача про залучення Київського квартирно-експлуатаційного управління та Військової частини НОМЕР_1 Міністерства оборони України як співвідповідачів відмовляє в його задоволенні, з огляду на наступне

Відповідно до частин першої та другої статті 48 Господарського процесуального кодексу України суд першої інстанції має право за клопотанням позивача до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання, залучити до участі у ній співвідповідача.

Якщо позов подано не до тієї особи, яка повинна відповідати за позовом, суд до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання, за клопотанням позивача замінює первісного відповідача належним відповідачем, не закриваючи провадження у справі.

Отже, положення наведеної статті пов`язують вирішення питання про залучення співвідповідача з відповідним волевиявленням позивача. У даному випадку позивач такого клопотання не заявляв та заперечує проти залучення Київського квартирно-експлуатаційного управління і Військової частини НОМЕР_1 як співвідповідачів.

За таких обставин, з огляду на відсутність відповідного клопотання та згоди позивача на залучення зазначених осіб до участі у справі як співвідповідачів, суд не вбачає правових підстав для задоволення клопотання відповідача.

Суд вважає відзначити, що вказані особи не є сторонами договору про постачання електричної енергії № 20030467 від 12.01.2026, на підставі якого заявлено позовні вимоги.

Посилання відповідача на умови договору оренди нерухомого майна № 1107-01 від 16.11.2023, відповідно до яких Київське КЕУ зобов`язане компенсувати витрати на комунальні послуги, не свідчить про виникнення у останнього безпосереднього грошового зобов`язання перед позивачем, оскільки позивач не є стороною вказаного договору оренди.

Так само факт фактичного споживання електричної енергії Військовою частиною НОМЕР_1 та направлення нею гарантійного листа не змінюють складу сторін договору № 20030467 та не створюють передбачених цим договором зобов`язань Військової частини НОМЕР_1 перед позивачем.

30.06.2026 від відповідача до суду через підсистему ЄСІТС «Електронний суд» надійшло клопотання про розстрочення виконання судового рішення на 10 місяців згідно наведеного у заяві графіку (рівними частинами). Клопотання мотивовано тим, що стягнення всієї суми боргу одноразово є неможливим та призведе до блокування діяльності державного підприємства. Заборгованість виникла внаслідок форс-мажорних обставин - відсутності своєчасного бюджетного фінансування Міністерства оборони України. Об`єкт за адресою: м. Київ, вул. Метрологічна, 14-Б, на який постачалася електроенергія, переданий в оренду Київському квартирно-експлуатаційному управлінню (договір № 1107-01 від 16.11.2023) для розміщення Військової частини НОМЕР_1 . Для компенсації витрат укладено договір № 63-2026130 від 04.02.2026. Орендар та фактичний споживач гарантують оплату, але констатують поточну відсутність бюджетних асигнувань. Негайне примусове стягнення 468.182,84 грн спричинить арешт рахунків ДЖКП НАН України, зупинку виплати заробітної плати працівникам та накопичення боргів за іншими комунальними послугами. Підприємство має намір погасити заборгованість, але потребує розстрочення пропорційними платежами.

01.07.2026 від позивача до суду через підсистему ЄСІТС «Електронний суд» надійшли заперечення на клопотання відповідача про розстрочення виконання рішення.

Відповідач вимог ухвали про відкриття провадження у справі від 18.06.2026 не виконав, письмовий відзив на позовну заяву не подав.

Згідно з ч. 2 ст. 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Відповідно до ст. 248 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Згідно з ч. 4 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Розглянувши подані документи і матеріали, Господарський суд міста Києва,

ВСТАНОВИВ:

12.01.2026 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Полтаваенергозбут» (постачальник, позивач) та Державним житлово-комунальним підприємством Національної академії наук України (споживач, відповідач) укладено договір про постачання (закупівлю) електричної енергії у постачальника № 20030467 (далі - договір).

Відповідно до п. 1.1 договору за цим договором постачальник продає електричну енергію для забезпечення потреб електроустановок споживача, а споживач оплачує постачальнику вартість використаної (купованої) електричної енергії та здійснює інші платежі згідно з умовами цього договору.

Згідно з п. 1.2 договору найменування товару: Електрична енергія з розподілом (код згідно Національного класифікатора ДК 021:2015: 09310000-5) (далі - товар або електрична енергія). Постачання товару за цим договором передбачає поставку електричної енергії для забезпечення потреб електроустановок споживача за допомогою технічних засобів розподілу електричної енергії.

Спір виник внаслідок того, що відповідач в порушення умов укладеного між сторонами договору своєчасно оплату поставленої електричної енергії за період березень та квітень 2026 року у повному обсязі не здійснив, у зв`язку з чим виникла заборгованість у розмірі 462.565,87 грн та позивачем нараховані 1.425,40 грн 3% річних та 4.191,57 грн інфляційних втрат.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно з п. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ст. 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов`язками наділені обидві сторони договору.

Згідно статті 627 Цивільного кодексу України встановлено, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі - продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно ч. 1 ст. 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до ч. 1 ст. 631 Цивільного кодексу України строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов`язки відповідно до договору.

Згідно з п. 12.1 договору він набирає чинності з дати його підписання сторонами та діє до 31.12.2026, а в частині проведення розрахунків - до повного виконання сторонами своїх зобов`язань за договором.

Відповідно до п. 1.3 договору очікуваний обсяг постачання електричної енергії на період 2026 року становить 150 000 кВт*год та відповідає очікуваному обсягу закупівлі послуг з розподілу (передачі) електричної енергії у оператора системи. Обсяги закупівлі електричної енергії можуть бути зменшені залежно від реального фінансування видатків.

Згідно з п. 2.1 договору строк (термін) поставки товару по 31.12.2026.

Відповідно до п. 2.2 договору місце поставки (передачі) товару: м. Київ, вул. Метрологічна, 14 б.

Відповідно до п. 4.1 договору вартість електричної енергії за цим договором визначається з урахуванням суми очікуваної вартості обсягів постачання електричної енергії протягом періоду, вказаного у пункті 1.3 цього договору, та становить 1.287.000,00 грн, крім того ПДВ 257.400,00 грн, всього з ПДВ - 1.544.400,00 грн.

Ціна за 1. кВт*год електричної енергії за цим договором становить 8,58 грн без ПДВ, ПДВ 1,716 грн, разом з ПДВ 10,296 грн.

Ціна електричної енергії визначається за кожен розрахунковий період за формулою, відповідно до додатку 2 до договору.

Постачальник є стороною, відповідальною за баланс своїх споживачів відповідно до положень «Правил ринку», витрати на врегулювання небалансів на балансуючому ринку електричної енергії покладаються на постачальника і включені до вартості електричної енергії та окремо споживачем не оплачуються.

Згідно з п. 4.2 договору ціна електричної енергії має зазначатися постачальником у рахунках про оплату електричної енергії (актах приймання-передачі товару) за цим договором.

Розрахунковим періодом за цим договором є 1 календарний місяць (п. 4.3 договору).

За умовами п. 4.4 договору сторони домовились, що фактична ціна поставки товару є величина змінна та визначається щомісяця (розрахунковий період) після завершення розрахункового періоду шляхом підписання сторонами відповідних актів приймання-передачі товару згідно умов договору. Змінена за результатами розрахункового періоду (місяця постачання) ціна за одиницю постачання товару, застосовується до відносин між сторонами, які виникли до укладення акту приймання-передачі, а саме з першого дня постачання товару в такому розрахунковому періоді. Сторони домовились в разі зміни ціни товару вносити щомісячні зміни до договору шляхом укладання додаткової угоди. У разі зміни складової ціни товару - тарифу на передачу електричної енергії та/або тарифу на розподіл електричної енергії, затвердженого відповідною постановою НКРЕКП, зміна умов цього договору щодо ціни за одиницю товару в частині тарифу здійснюється шляхом укладання та підписання сторонами додаткової угоди до договору.

Відповідно до п. 45 договору на виконання пп. 7 п. 19 Особливостей здійснення публічних закупівель товарів, робіт і послуг для замовників, передбачених Законом України «Про публічні закупівлі», на період дії правового режиму воєнного стану в Україні та протягом 90 днів з дня його припинення або скасування, затверджених постановою Кабінету міністрів України від 12.10.2022 № 1178, сторони домовились, що зміна ціни за одиницю товару та визначення ціни поставки товару за розрахунковий місяць здійснюється у разі зміни та на підставі середньозваженої ціни електричної енергії на Ринку на добу наперед (РДН). Зміна ціни РДН підтверджується інформацією з сайту Оператора ринку https://vvww.oree.eom.ua/. Визначення середньозваженої ціни на РДН здійснюється по об`єднаній енергетичній системі України (ОЕС України).

Додатковою угодою № 2 від 31.03.2026 до договору сторони домовилися, що ціна за електричну енергію за березень 2026 року складає 10,87158 грн кВт*год з ПДВ; фактичний обсяг споживання електричної енергії по об`єкту споживача становить 26347 кВт*год на суму 286.433,52 грн.

Додатковою угодою № 3 від 29.04.2026 сторонами погоджено, що ціна за квітень 2026 року становить 9,027336 грн кВт*год., обсяг спожитої електричної енергії у квітні 2026 року 19511 кВт*год на суму 176.132,35 грн.

Відповідно до п. 4.8 договору оплата рахунка постачальника за цим договором має бути здійснена споживачем у строк, визначений у рахунку, який не може бути меншим 10 (десяти) робочих днів з моменту отримання його споживачем.

З матеріалів справи вбачається, що позивачем сформовано рахунок № А20030467 за березень 2026 року на суму 286.433,52 грн та складено акт приймання-передачі електричної енергії за березень 2026 року у кількості 26 347 кВт*год на суму 286.433,52 грн. Вказані документи надіслано 14.04.2026 на електрону пошту відповідача, що вказана в реквізитах договору (4564630@ukr.net).

Отже, даний рахунок відповідач мав сплатити у строк до 28.04.2026 включно.

Також вбачаться, що позивачем сформовано рахунок № А20030467 за квітень 2026 року на суму 176.132,35 грн та складено акт приймання-передачі електричної енергії за квітень 2026 року у кількості 19 511 кВт*год на суму 176.132,35 грн. Вказані документи надіслано 13.05.2026 на електрону пошту відповідача, що вказана в реквізитах договору (4564630@ukr.net).

Отже, даний рахунок відповідач мав сплатити у строк до 27.05.2026 включно.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Відповідно до пп. 1) п. 5.2 договору споживач зобов`язався забезпечувати своєчасну та повну оплату спожитої електричної енергії відповідно до умов цього договору.

Згідно ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Матеріали справи свідчать, що відповідач в порушення умов договору не виконав зобов`язання по сплаті електричної енергії у повному обсязі, в результаті чого виникла заборгованість перед позивачем за березень та квітень 2026 року, яка не оспорена відповідачем та становить 462.565,87 грн.

Згідно зі ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим до виконання сторонами.

Відповідно до ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 599 Цивільного кодексу України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Доказів того, що відповідачем виконано зобов`язання по сплаті електричної енергії за договором в повному обсязі не подано.

З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку про наявність передбачених чинним законодавством правових підстав для стягнення з відповідача 462.565,87 грн.

В зв`язку з тим, що відповідач припустився прострочення з оплати спожитої електричної енергії позивач на підставі ст. 625 Цивільного кодексу України просить суд стягнути з відповідача 1.425,40 грн 3% річних та 4.191,57 грн інфляційних втрат.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Виходячи із положень зазначеної норми, наслідки прострочення боржником грошового зобов`язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та 3% річних, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом, не є санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника.

Наведена норма свідчить про те, що інфляційні нарахування та 3% річних можуть бути нараховані лише за весь час прострочення платежу, а тому день фактичної оплати та дата зарахування зустрічних однорідних вимог не включається до періоду часу, за який може здійснюватися нарахування.

Об`єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у постанові від 26.06.2020 у справі № 905/21/19 в контексті застосування частини другої статті 625 ЦК України засвідчила наступне:

(1) величина приросту індексу споживчих цін має заокруглюватися до десяткового числа після коми;

(2) при обчисленні інфляційних збитків за наступний період до початкової заборгованості включається вартість грошей (боргу), яка визначається з урахуванням індексу інфляції за попередній період.

Також Верховний Суд у постанові від 26.06.2020 у справі № 905/21/19 виснував, що порядок індексації грошових коштів для цілей застосування статті 625 Цивільного кодексу України визначається із застосуванням індексу споживчих цін (індексу інфляції) за офіційними даними Державного комітету статистики України у відповідний місяць прострочення боржника як результат множення грошового доходу на величину приросту споживчих цін за певний період, поділену на 100 відсотків (абзац п`ятий пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України № 1078).

Статтею 625 Цивільного кодексу України передбачено розрахунок індексу інфляції не за окремі інтервали часу, а в цілому за весь період прострочення і якщо індекс інфляції в окремі періоди є меншим за одиницю та має при цьому економічну характеристику - «дефляція», то це не змінює його правової природи та не може мати наслідком пропуску такого місяця, оскільки протилежне зруйнує послідовність математичного ланцюга розрахунків, визначену Порядком проведення індексації грошових доходів населення.

У постанові Об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 20.11.2020 у справі № 910/13071/19 наведено наступний висновок.

Сума боргу, внесена за період з 1 до 15 числа включно відповідного місяця, індексується за період з урахуванням цього місяця, а якщо суму внесено з 16 до 31 числа місяця, то розрахунок починається з наступного місяця. За аналогією, якщо погашення заборгованості відбулося з 1 по 15 число включно відповідного місяця - інфляційна складова розраховується без урахування цього місяця, а якщо з 16 до 31 числа місяця - інфляційна складова розраховується з урахуванням цього місяця.

Отже, якщо період прострочення виконання грошового зобов`язання складає неповний місяць, то інфляційна складова враховується або не враховується в залежності від математичного округлення періоду прострочення у неповному місяці.

Методику розрахунку інфляційних втрат за неповний місяць прострочення виконання грошового зобов`язання доцільно відобразити, виходячи з математичного підходу до округлення днів у календарному місяці, упродовж якого мало місце прострочення, а саме:

- час прострочення у неповному місяці більше півмісяця (> 15 днів) = 1 (один) місяць, тому за такий неповний місяць нараховується індекс інфляції на суму боргу;

- час прострочення у неповному місяці менше або дорівнює половині місяця (від 1, включно з 15 днями) = 0 (нуль), тому за такий неповний місяць інфляційна складова боргу не враховується.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку про обґрунтованість та задоволення вимог позивача щодо стягнення з відповідача 1.425,40 грн 3% річних та 4.191,57 грн інфляційних втрат (за обґрунтованими розрахунками позивача).

Суд розглянувши клопотання відповідача про розстрочення виконання рішення суду відзначає наступне

Відповідно до частини першої статті 331 Господарського процесуального кодексу України за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може розстрочити виконання рішення, а частиною третьою цієї статті встановлено, що підставою для розстрочки виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.

Водночас розстрочення виконання рішення є винятковим заходом, який застосовується судом з урахуванням конкретних обставин справи та за наявності належних і допустимих доказів на підтвердження обставин, що істотно ускладнюють або унеможливлюють виконання рішення.

Посилання відповідача на відсутність своєчасного бюджетного фінансування, складний фінансовий стан підприємства, можливе блокування рахунків, необхідність виплати заробітної плати працівникам та погашення заборгованості за іншими комунальними послугами самі по собі не свідчать про наявність обставин, які у розумінні статті 331 Господарського процесуального кодексу України є достатніми підставами для розстрочення виконання рішення.

При цьому відповідачем не надано належних доказів, які б підтверджували неможливість виконання рішення суду у встановленому законом порядку, зокрема доказів відсутності коштів на рахунках, фактичного блокування рахунків, недостатності майна або інших обставин, які б об`єктивно унеможливлювали виконання рішення.

Саме по собі посилання на майбутнє бюджетне фінансування та намір погасити заборгованість не є достатнім обґрунтуванням необхідності розстрочення виконання рішення. Крім того, обставини виникнення заборгованості, у тому числі посилання на несвоєчасне бюджетне фінансування та виконання зобов`язань третіми особами, не свідчать про наявність підстав для покладення на позивача негативних наслідків фінансового стану відповідача.

Суд також враховує необхідність дотримання балансу інтересів обох сторін, оскільки розстрочення виконання рішення фактично відтерміновує отримання позивачем належних йому коштів та не повинно необґрунтовано порушувати його майнові інтереси.

За таких обставин, враховуючи відсутність належних доказів істотного ускладнення або неможливості виконання рішення, суд дійшов висновку про відсутність передбачених статтею 331 Господарського процесуального кодексу України підстав для розстрочення його виконання, у зв`язку з чим у задоволенні відповідного клопотання відповідача слід відмовити.

Частинами 3, 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідно ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідачем не спростовано належними засобами доказування обставин, на які посилається позивач в обґрунтування своїх позовних вимог.

З урахуванням викладеного суд доходить висновку, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Полтаваенергозбут» є обґрунтованими та підлягають задоволенню повністю.

Витрати по сплаті судового збору, відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.

Керуючись ст. 129, ст.ст. 237, 238, 240 ГПК України, суд -

У Х В А Л И В:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Державного житлово-комунального підприємства Національної академії наук України (03150, м. Київ, вул. Антоновича, 124-128; код ЄДРПОУ 30573192) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Полтаваенергозбут» (36022, м. Полтава, вул. Панянка, 65Б; код ЄДРПОУ 42223804) 462.565 (чотириста шістдесят дві тисячі п`ятсот шістдесят п`ять) грн 87 коп. основного боргу, 1.425 (одну тисячу чотириста двадцять п`ять) грн 40 коп. 3% річних, 4.191 (чотири тисячі сто дев`яносто одну) грн 57 коп. інфляційних втрат, 5.618 (п`ять тисяч шістсот вісімнадцять) грн 19 коп витрат по сплаті судового збору.

Відповідно до частини 1 статті 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення (частина 1 статті 256 Господарського процесуального кодексу України).

СуддяВ.В.Сівакова