Рішення № 140128068, 19.08.2026, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

19.08.2026Справа № 910/7187/26

Господарський суд міста Києва у складі судді Сівакової В.В. розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження матеріали справи

за позовом Комунального підприємства по ремонту і утриманню мостів і шляхів м. Києва

«Київавтошляхміст»

до Приватного акціонерного товариства «Українська страхова компанія «Княжа

Вієна Іншуранс Груп»

про стягнення 22.325,59 грн

Представники сторін: не викликались

СУТЬ СПОРУ:

12.06.2026 до Господарського суду міста Києва через підсистему ЄСІТС «Електронний суд» надійшла позовна заява Комунального підприємства по ремонту і утриманню мостів і шляхів м. Києва «Київавтошляхміст» до Приватного акціонерного товариства «Українська страхова компанія «Княжа Вієна Іншуранс Груп» про стягнення страхового відшкодування у розмірі 22.325,59 грн.

Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що 04.08.2025 внаслідок дорожньо-транспортної пригоди за участю автомобіля «BMW 735І», д.н.з. НОМЕР_1 , під керуванням ОСОБА_1 та автомобіля «Skoda Octavia», д.н.з. НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_2 , було пошкоджено колесовідбійне огородження шляхопроводу на перетині проспекту Науки та магістралі безперервного руху, який перебуває на праві господарського відання на балансі позивача. Відповідальність власника транспортного засобу - автомобіля марки «BMW 7351», д.н.з. НОМЕР_1 під керуванням ОСОБА_1 , якою скоєно ДТП, застрахована відповідачем на підставі договору обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (поліс № 227628117), а тому позивач звернувся до відповідача із заявою про виплату страхового відшкодування № 053/282/01-11/1771 від 18.09.2025, проте останнім відмовлено у її задоволенні. У зв`язку з викладеним, позивач звернувся до суду з вимогою стягнути з відповідача 22.325,59 грн суми страхового відшкодування.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 19.06.2026 відкрито провадження у справі № 910/7187/26 та прийнято позовну заяву до розгляду; розгляд справи вирішено здійснювати у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи.

Даною ухвалою суду встановлено відповідачу строк у п`ятнадцять днів з дня вручення даної ухвали для подачі відзиву на позов з урахуванням вимог ст. 165 Господарського процесуального кодексу України з доданням доказів, що підтверджують обставини викладені в ньому, та докази направлення цих документів позивачу.

У відповідності до ст. 242 Господарського процесуального кодексу України ухвалу про відкриття провадження у справі від 19.06.2026 було надіслано відповідачу в його електронний кабінет в підсистемі ЄСІТС «Електронний суд», яка отримана останнім 26.06.2026 о 15:14 год., що підтверджується наявним у справі повідомленням про доставлення процесуального документа до електронного кабінету особи, а тому відповідач мав подати відзив на позов у строк до 13.07.2026 включно.

23.06.2026 від відповідача до суду надійшов відзив, відповідно до якого відповідач проти задоволення позовних вимог заперечує посилаючись на те, що у відповідача відсутній обов`язок виплатити страхове відшкодування, оскільки обов`язковою умовою для виплати є наявність вини страхувальника у вчинення ДТП, однак доказів притягнення страхувальника до адміністративної чи кримінальної відповідальності у встановленому законом порядку не подано. Відповідач вважає, що розмір страхового відшкодування має встановлюватись на підставі звіту, акту чи висновку про оцінку завданої матеріальної шкоди, однак позивачем відповідні документи не подано.

07.07.2026 від Моторного (транспортного) страхового бюро України до суду надійшла запитувана судом інформація щодо полісу № ЕР/227628117.

Відповідно до ст. 248 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Згідно з ч. 4 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Розглянувши подані документи і матеріали, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

З постанови Голосіївського районного суду міста Києва від 29.09.2025 у справі № 752/19713/25 вбачається, що ОСОБА_1 04.08.2025 о 09:13 год, керуючи транспортним засобом марки «BMW 7351», д.н.з. НОМЕР_1 в місті Києві на пр. Науки, 5 рухаючись на перехресті по другорядній дорозі, не була уважною, під час виїзду на головну дорогу не надала перевагу в русі транспортному засобу марки «Skoda Octavia», д.н.з. НОМЕР_2 , який рухався по головній дорозі, внаслідок чого відбулося зіткнення, що призвело механічних пошкоджень транспортних засобів, чим порушила вимоги п. 2.3б, 16.11 Правил дорожнього руху України.

Даною постановою суду ОСОБА_1 визнано винуватою у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення та накладено на неї адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 850,00 грн.

Згідно наданої інформації Моторного (транспортного) страхового бюро України вбачається, що цивільна відповідальність транспортного засобу BMW 7351 д.н.з. НОМЕР_1 відповідно до полісу обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № ЕР/227628117 застрахована у Приватного акціонерного товариства «Українська страхова компанія «Княжа Вієна Іншуранс Груп».

Відповідно до умов договору (полісу) № ЕР/227628117 ліміт відповідальності за шкоду заподіяну майну визначено в сумі 250.000,00 грн, розмір франшизи не встановлено.

Правові, економічні, організаційні та соціальні засади забезпечення функціонування автомобільних доріг, їх будівництва, реконструкції, ремонту та утримання в інтересах держави і користувачів автомобільних доріг визначаються Законом України «Про автомобільні дороги».

Відповідно до абзацу 1 статті 9 Закону України «Про автомобільні дороги» складовими автомобільної дороги загального користування у межах смуги відведення є: земляне полотно; проїзна частина; дорожнє покриття; смуга руху; споруди дорожнього водовідводу та водоочисні споруди; споруди шумозахисні; штучні споруди; засоби технологічного зв`язку; інженерне облаштування: спеціальні споруди та засоби, призначені для забезпечення безпечних та зручних умов руху (освітлення, стаціонарні комплекси вимірювання вагових і габаритних параметрів транспортних засобів, примусового зниження швидкості руху, технічні засоби (прилади контролю) для фіксації адміністративних правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху в автоматичному режимі); архітектурне облаштування: архітектурні споруди та декоративні насадження, призначені для забезпечення естетичного вигляду автомобільних доріг; технічні засоби організації дорожнього руху, автопавільйони, лінійні споруди і комплекси, що забезпечують функціонування і збереження доріг; елементи санітарного облаштування; зелені насадження; спеціально облаштовані місця для зупинки маршрутних транспортних засобів.

Статтею 10 Закону України «Про автомобільні дороги» встановлено, що органами, що здійснюють управління автомобільними дорогами загального користування, є: центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері дорожнього господарства; центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері дорожнього господарства та управління автомобільними дорогами загального користування державного значення; Рада міністрів Автономної Республіки Крим, обласні та Севастопольська міська державні адміністрації.

Позивач здійснює розпорядження шляхопроводом на перетині проспекту Науки та магістралі безперервного руху, який обліковується у нього на балансі на підставі господарського відання, закріпленого відповідно до наказу Головного управління комунальної власності м. Києва Виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) № 404 від 07.12.2007.

Позивач звернувся до відповідача із заявою № 053/282/01-11/1771 від 18.09.2025, якою повідомив про завдання страхувальником відповідача шкоди майну, яке перебуває на балансі у позивача та просив здійснити страхове відшкодування розміру реальних збитків у сумі 22.325,59 грн.

Відповідач листом № 250001391831-1 від 21.10.2025 повідомив, що після надання позивачем заяви про страхову виплату разом з постановою суду щодо пошкодження майна (колесовідбійне огородження шляхопроводу), які відбулось в результаті ДТП 04.08.2025 саме в результаті порушення ПДР України ОСОБА_1 і як наслідок буде визнано винною у скоєнні ДТП відповідач розгляну надані документи та прийме рішення в строк, передбачені законодавством.

Позивач 30.10.2025 звернувся до відповідача із заявою про страхову виплату надавши копію постанову Голосіївського районного суду міста Києва від 29.09.2025.

Відповідач листом № 250001391831-5 від 29.12.2025 відмовив позивачу у виплаті страхового відшкодування посилаючись на те, що позивачем не подано постанови суду із зазначенням вини ОСОБА_1 в пошкодженні майна (металеве дорожнє огородження), що знаходиться на балансі позивача внаслідок ДТП, що сталась 04.08.2025.

Спір виник внаслідок того, що на думку позивача відмова відповідача у виплаті страхового відшкодування є неправомірною та кошти підлягають стягненню з відповідача.

Оцінюючи подані сторонами докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Спеціальним законом, що регулює питання виплати страхового відшкодування за полісом обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів та яким керується страховик цивільно-правової відповідальності є Закон України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».

20.06.2024 набрав чинності новий Закон України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» № 3720-IX, який введено в дію з 01.01.2025.

У ч. 6 розділу 6 «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» № 3720-IX від 20.06.2024 зазначено, що дія положень цього Закону поширюється виключно на страхові випадки, які настали за договорами страхування, що набрали чинності після введення в дію цього Закону.

Судом встановлено, що договір обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (поліс № ЕР/227628117) набрав чинності 08.03.2025, а страхова подія сталася 04.08.2025, тобто після введення в дію та під час дії Закону України № 3720-IX від 21.05.2024.

Таким чином, до правовідносин за полісом № ЕР/227628117 застосовуються норми Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» № 3720-IX від 21.05.2024.

Так, за змістом ст. 4 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» предметом договору обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності є передача страхувальником за плату ризику, пов`язаного з об`єктом страхування, страховику на умовах, визначених цим Законом.

Об`єктом страхування за договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності є відповідальність за шкоду, заподіяну внаслідок використання забезпеченого транспортного засобу особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, життю, здоров`ю та/або майну потерпілих осіб внаслідок настання страхового випадку.

Згідно зі ст. 5 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страховим випадком за договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності є дорожньо-транспортна пригода за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої у особи, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, виник обов`язок відшкодувати шкоду, заподіяну життю, здоров`ю та/або майну потерпілих осіб.

У відповідності до ч. 1 ст. 14 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», у разі настання страхового випадку страховик зобов`язаний здійснити страхову виплату в межах страхової суми відповідно до цього Закону.

Відповідно до ч. 1 ст. 26 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у разі заподіяння внаслідок дорожньо-транспортної пригоди шкоди майну потерпілої особи такій особі відшкодовуються матеріальні збитки, пов`язані, зокрема, з: 2) пошкодженням чи знищенням дороги, дорожніх споруд, технічних засобів регулювання руху.

Позивачем долучено до матеріалів справи акт приймання-виконання будівельних робіт за серпень 2025 року № 08-409/2 від 05.08.20125, відповідно до якого вартість робіт з ліквідації пошкодженого майна після ДТП на шляхопроводі - перетин проспекту Науки та магістралі безперервного руху становить 22.325,59 грн.

Щодо заперечень відповідача стосовно неналежності поданого позивачем акта приймання-виконання будівельних робіт як доказу розміру завданих збитків суд зазначає таке.

Відповідно до ст. 29 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у разі пошкодження чи знищення дороги, дорожніх споруд, технічних засобів регулювання руху та іншого майна, ніж транспортний засіб, страхова (регламентна) виплата визначається в розмірі матеріальних збитків, заподіяних внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, визначеному страховиком (МТСБУ) відповідно до положень законодавства про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні чи суб`єктом оціночної діяльності, оцінювачем, судовим експертом на замовлення страховика (МТСБУ), а у випадку, передбаченому частиною четвертою статті 31 цього Закону, - потерпілої особи або за домовленістю між страховиком (МТСБУ) та потерпілою особою.

Водночас наведена норма не встановлює імперативної вимоги про те, що розмір матеріальних збитків, заподіяних пошкодженням майна внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, у судовому спорі може підтверджуватися виключно звітом суб`єкта оціночної діяльності, висновком оцінювача або висновком судового експерта.

Зміст статті 29 зазначеного Закону визначає спосіб встановлення розміру страхової (регламентної) виплати, зокрема шляхом визначення розміру матеріальних збитків відповідними особами, однак не позбавляє потерпілу особу можливості доводити фактичний розмір понесених збитків іншими належними та допустимими доказами в порядку, передбаченому процесуальним законом.

Поданий позивачем акт приймання-виконання будівельних робіт за серпень 2025 року № 08-409/2 від 05.08.2025 містить відомості про характер, обсяг та вартість виконаних робіт і є первинним документом, який підтверджує факт виконання відповідних робіт та їх вартість.

Відповідачем не наведено обставин, які б свідчили про недостовірність зазначеного документа, не надано доказів того, що роботи, зазначені в акті, фактично не виконувалися, їх обсяг є завищеним або вартість не відповідає фактичним витратам на відновлення пошкодженого майна.

Саме по собі неподання позивачем звіту суб`єкта оціночної діяльності чи висновку судового експерта не свідчить про недоведеність розміру заявлених до стягнення збитків, оскільки законом не встановлено, що такі документи є єдиним допустимим засобом доказування вартості відновлювальних робіт.

При цьому відповідач, заперечуючи проти розміру заявлених збитків, фактично обмежився посиланням на відсутність звіту чи висновку експерта, не надавши власного розрахунку вартості відновлення пошкодженого майна, доказів проведення оцінки, альтернативного визначення вартості відповідних робіт або інших доказів, які б спростовували достовірність та обґрунтованість суми, зазначеної в акті приймання-виконання робіт.

Поряд з цим, абзацом 2 частини 1 статті 1192 Цивільного кодексу України встановлено, що розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

Суд не приймає до уваги доводи відповідача щодо відсутності підстав для виплати страхового відшкодування у зв`язку з неподанням позивачем постанови суду із зазначенням вини ОСОБА_1 у пошкодженні майна позивача.

Як вбачається з матеріалів справи, факт пошкодження металевого дорожнього огородження внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, яка сталася 04.08.2025, зафіксований безпосередньо працівниками поліції у схемі місця ДТП, складеній відповідно до вимог Інструкції з оформлення поліцейських матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху. У зазначеній схемі у графі «Перелік видимих (зовнішніх) пошкоджень» вказано: «пошкодження: відбійник шляхопроводу, деформація, світлоповертальні елементи».

Крім того, факт пошкодження дорожнього огородження підтверджується фотоматеріалами з місця дорожньо-транспортної пригоди, на яких зафіксовано обидва транспортні засоби - учасники ДТП, а також деформоване (зігнуте) металеве дорожнє огородження шляхопроводу. Вказані фотоматеріали у сукупності зі схемою місця ДТП об`єктивно підтверджують як факт пошкодження майна позивача, так і його наявність безпосередньо на місці події.

Таким чином, факт пошкодження майна позивача був належним чином зафіксований безпосередньо під час оформлення дорожньо-транспортної пригоди та підтверджується сукупністю доказів, а тому не залежить виключно від наявності постанови суду про притягнення винної особи до адміністративної відповідальності.

Крім того, постановою Голосіївського районного суду міста Києва від 29.09.2025 у справі № 752/19713/25 ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за вчинення правопорушення, пов`язаного із зазначеною дорожньо-транспортною пригодою. Отже, посилання відповідача на відсутність встановленої вини ОСОБА_1 спростовуються матеріалами справи.

Частиною першою статті 1187 Цивільного кодексу України встановлено, що джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов`язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 1188 Цивільного кодексу України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.

Відповідно до статті 1166 Цивільного кодексу України шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Статтею 22 Цивільного кодексу України передбачено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є, зокрема, втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).

Таким чином, суд приходить до висновку, що розмір шкоди у спірних правовідносинах, який підлягає відшкодуванню позивачу відповідачем має визначатися виходячи із реальної вартості виконаних ремонтних робіт, тому вимоги позивача щодо стягнення з відповідача страхового відшкодування підлягають задоволенню повністю в розмірі 22.325,59 грн.

Частинами 3, 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідно з ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідачем не спростовано належними засобами доказування обставин, на які посилається позивач в обґрунтування своїх позовних вимог.

З огляду на вищевикладене, позовні вимоги Комунального підприємства по ремонту і утриманню мостів і шляхів м. Києва «Київавтошляхміст» обґрунтовані та підлягають задоволенню повністю.

Витрати по сплаті судового збору, відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.

Керуючись ст. 129, ст.ст. 237, 238, 240 ГПК України, суд -

У Х В А Л И В:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Українська страхова компанія «Княжа Вієна Іншуранс Груп» (04050, м. Київ, вул. Глибочицька, 44; код ЄДРПОУ 24175269) на користь Комунального підприємства по ремонту і утриманню мостів і шляхів м. Києва «Київавтошляхміст» (01013, м. Київ, вул. Набережно-Печерська, 2; код ЄДРПОУ 03359018) 22.325 (двадцять дві тисячі триста двадцять п`ять) грн. 59 еоп. Страхового відшкодування, 3.328 (три тисячі триста двадцять вісім) грн 00 коп. витрат по сплаті судового збору.

Відповідно до частини 1 статті 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення (частина 1 статті 256 Господарського процесуального кодексу України).

СуддяВ.В.Сівакова