Рішення № 140127957, 28.09.2026, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

28.09.2026Справа № 910/9012/26Господарський суд міста Києва у складі судді Грєхової О.А., розглянувши у спрощеному позовному провадженні матеріали господарської справи

за позовом Комунального підприємства "Київтранспарксервіс"

до Фізичної особи-підприємця Стеценка Олега Івановича

про стягнення 12 906,23 грн

Без повідомлення (виклику) сторін.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Комунальне підприємство «Київтранспарксервіс» звернулось до Господарського суду міста Києва із позовними вимогами до Фізичної особи-підприємця Стеценка Олега Івановича про стягнення 12 906,23 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані порушенням відповідачем зобов`язань за Договором про надання права на експлуатацію фіксованих місць паркування № ДНП-2015-07/50 від 30.07.2015, в частині здійснення розрахунків.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 27.07.2026 позовну заяву прийнято судом до розгляду та відкрито провадження у справі № 910/9012/26. Приймаючи до уваги малозначність справи в розумінні частини 5 статті 12 Господарського процесуального кодексу України, враховуючи ціну позову, характер спірних правовідносин та предмет доказування, господарським судом вирішено розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін, у зв`язку з чим надано відповідачу строк для подання відзиву на позовну заяву, а позивачу - для подання відповіді на відзив.

Так, з метою повідомлення відповідача про розгляд справи судом та про його право подати відзив на позовну заяву, на виконання приписів Господарського процесуального кодексу України, ухвала суду про відкриття провадження у справі від 27.07.2026 була направлена судом рекомендованим листом з повідомленням про вручення на адресу місцезнаходження відповідача, зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Втім ухвала суду була повернута органом поштового зв`язку без вручення відповідачу з відміткою «адресат відсутній за вказаною адресою».

Відповідно до ч. 7 ст. 120 ГПК України учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи.

У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають електронного кабінету та яких неможливо сповістити за допомогою інших засобів зв`язку, що забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає чи не перебуває.

При цьому, суд зауважує, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому примірники повідомлень про вручення рекомендованої кореспонденції, повернуті органами зв`язку з позначками «адресат відмовився», «за закінченням терміну зберігання», «адресат вибув», «адресат відсутній» і т.п., врахуванням конкретних обставин справи можуть вважатися належними доказами виконання господарським судом обов`язку щодо повідомлення учасників судового процесу про вчинення цим судом певних процесуальних дій.

У постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 24.12.2020 у справі № 902/1025/19 Верховний Суд звернув увагу на те, що направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, у цьому випадку суду (аналогічний висновок викладено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.04.2018 у справі № 800/547/17 (П/9901/87/18) (провадження № 11-268заі18), постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27.11.2019 у справі № 913/879/17, від 21.05.2020 у справі № 10/249-10/19, від 15.06.2020 у справі № 24/260-23/52-б).

Враховуючи наведене, оскільки відповідачем не повідомлено суд про зміну місцезнаходження та не забезпечено внесення відповідних змін до Єдиного державного демографічного реєстру, як і не забезпечено реєстрацію свого електронного кабінету в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), суд дійшов висновку, що в силу положень пункту 5 частини 6 статті 242 Господарського процесуального кодексу України день складення підприємством поштового зв`язку повідомлення про неможливість вручення поштового відправлення, вважається днем вручення відповідачу ухвали Господарського суду міста Києва від 27.07.2026.

Відповідно до ч. 4 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідно з ч. 9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Згідно з ч. 2 ст. 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Зважаючи на те, що відповідач у строк, встановлений частиною 1 статті 251 Господарського процесуального кодексу України, не подав до суду відзив на позов, а відтак не скористався наданим йому процесуальним правом, за висновками суду, у матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, внаслідок чого справа з метою дотримання процесуальних строків вирішення спору може бути розглянута за наявними у ній документами відповідно до частини 9 статті 165 Господарського процесуального кодексу України та частини 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши подані документи і матеріали, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

30 липня 2015 року між Комунальним підприємством «Київтранспарксервіс» (далі - сторона 1, позивач) та Фізичною особою-підприємцем Стеценком Олегом Івановичем (далі - сторона 2, відповідач) укладено Договір про надання права на експлуатацію фіксованих місць паркування №ДНП-2015-07/50 (далі - Договір), за умовами якого сторона-1 надає за плату стороні-2 право на організацію та експлуатацію 40 місць для платного паркування транспортних засобів, а також 4 спеціальних місць для безкоштовного паркування транспортних засобів, які перевозять інвалідів, що розташовані на паркувальному майданчику за адресою: Деснянський район, проспект Лісовий, 6, в межах ІІІ територіальної зони паркування м. Києва (далі - «Фіксовані місця для паркування»), а також здійснення розрахунків з юридичними та фізичними особами за паркування їхнього автотранспорту.

Під «Фіксованими місцями для паркування» в цьому договорі згідно з п. 1.2 визначено експлуатацію 40 місць для платного паркування транспортних засобів, а також 4 спеціальних місць для безкоштовного паркування транспортних засобів, які перевозять інвалідів, що розташовані на паркувальному майданчику за адресою: Деснянський район, проспект Лісовий, 6, в межах ІІІ територіальної зони паркування м. Києва.

Відповідно до п. 1.3 Договору «Фіксовані місця для паркування» вважаються переданими в експлуатацію стороні-2 з моменту підписання Договору сторонами.

29 грудня 2018 року між сторонами укладено Додаткову угоду № 3 до Договору за умовами якої, сторони дійшли згоди викласти розділи 3 та 8 Договору у новій редакції, зокрема:

- п. 3.3 Плата за провадження діяльності на майданчику для паркування здійснюється в розмірі 100% місячної вартості не пізніше 20 числа місяця, щодо якого проводиться оплата;

- п. 3.4 Сторона 1 не пізніше 5-го числа місяця готує та направляє на адресу електронної пошти сторони 2 рахунок на оплату;

- п. 3.5 Відсутність рахунку на дату оплати визначену п. 3.3 Договору, не звільняє сторону 2 від зобов`язань щодо оплати.

28 липня 2021 року сторонами укладено Додаткову угоду № 5 до Договору, за умовами якої п. 6.1 Договору викладено в наступній редакції: Цей Договір вважається укладеним 30.07.2015 і діє до 29.07.2024.

08 травня 2025 року сторонами укладено Додаткову угоду № 6 до Договору, за умовами якої сторони дійшли згоди про розстрочення погашення заборгованості за надання права на експлуатацію фіксованих місць паркування (далі - основний борг), надане стороні-2 в період з 01.05.2025 по 30.04.2026, що виникла у сторони-2 перед стороною-1 за Договором за період з 01.03.2022 по 05.06.2023.

Загальна сума заборгованості згідно з п. 2.1 Додаткової угоди № 6 від 08.05.2025 до Договору, що підлягає розстроченню відповідно до п. 1.1 Додаткової угоди, складає на дату підписання цієї Додаткової угоди 72 201,28 грн.

Сторона-2 зобов`язується після підписання сторонами цієї Додаткової угоди сплатити заборгованість стороні-1 шляхом її перерахування у розмірах та строки, визначені Графіком погашення заборгованості, узгодженим у п. 2.2 Додаткової угоди № 6 від 08.05.2025 до Договору.

У пунктів 2.6 Додаткової угоди № 6 від 08.05.2025 до Договору сторони дійшли згоди, якщо сторона-2 порушить розмір та строки погашення заборгованості, визначені у п. 2.2 цієї Додаткової угоди (Графіком погашення заборгованості) понад 5 календарних днів, сторона-1 має право стягнути зі сторони-2 за порушення грошового зобов`язання 3% річних від простроченої суми боргу та суму боргу з урахуванням інфляції за весь час прострочення, пеню за несвоєчасне перерахування плати, зазначеної в 3-му розділі Договору з дня, наступного за днем, коли воно мало бути виконане відповідно до умов оплати, вказаних в Договорі та додаткових угодах до нього, які діяли до моменту укладення цієї Додаткової угоди, а також за прострочення понад 30 днів додатково сплачується штраф у розмірі 7% від суми простроченого платежу.

Відповідно до п. 2.7 Додаткової угоди № 6 від 08.05.2025 до Договору сторони дійшли згоди доповнити Договір п.4.3. та викласти його в редакції: «п.4.3.Сторони дійшли згоди збільшити сірок спеціальної позовної давності по стягненню неустойки (штрафу, пені) до 3 років».

Звертаючись з позовом до суду, позивач зазначає, що у зв`язку з неналежним виконанням відповідачем Додаткової угоди № 6 від 08.05.2025 до Договору в частині внесення оплати за період березень 2026 року - квітень 2026 року у ФОП Стеценка О.І. перед КП «Київтранспарксервіс» наявна заборгованість у розмірі 11 881,28 грн.

КП «Київтранспарксервіс» направлено лист-вимогу від 26.05.2026 № 053/05- 2322 на адресу відповідача, проте останнім було залишено без відповіді та задоволення означений лист-вимогу, в зв`язку з чим позивач вимушений був звернутись з даним позовом про стягнення з відповідача заборгованості в розмірі 11 881,28 грн, а також пені в розмірі 770,01 грн, інфляційних втрат у розмірі 177,94 грн та 3% річних у розмірі 77,00 грн.

Оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов наступного висновку.

Згідно зі ст. 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки; підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до статей 6, 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Частиною 1 ст. 626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Статтею 627 ЦК України передбачено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Частиною 1 статті 628 ЦК України визначено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

У постанові Верховного Суду від 15.03.2024 у справі № 910/1248/23 Верховний Суд вказав, що оскільки предметом користування є майданчик для паркування як майно, і таке користування носить строковий та оплатний характер, укладений між сторонами договір за своєю правовою природою є договором найму.

При цьому у вказаній постанові Верховний Суд відступив від висновку, викладеного в постановах Верховного Суду від 04.06.2018 у справі № 910/20720/16 та від 03.02.2020 у справі № 910/6312/19, згідно якого подібний договір є договором надання послуг, а також відступив від висновку викладеного у постанові Верховного Суду від 11.06.2018 у справі № 910/8413/17 про те, що такий договір є договором найму майнових прав.

Таким чином, укладений між сторонами Договір є договором найму, що регулюється положеннями глави 58 ЦК України.

Згідно з частиною першою ст. 759 ЦК України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язаний передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Норми § 1 "Загальні положення про найм (оренду)" глави 58 ЦК України та § 5 глави 30 ГК України (чинного, на момент укладення правочину) є загальними нормами правового регулювання відносин найму (оренди) майна.

Частинами першою та п`ятою ст. 762 ЦК України передбачено, що за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Якщо розмір плати не встановлений договором, він визначається з урахуванням споживчої якості речі та інших обставин, які мають істотне значення. Плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.

08 травня 2025 року сторонами укладено Додаткову угоду № 6 до Договору, за умовами якої сторони дійшли згоди про розстрочення погашення заборгованості за надання права на експлуатацію фіксованих місць паркування (далі - основний борг), надане стороні-2 в період з 01.05.2025 по 30.04.2026, що виникла у сторони-2 перед стороною-1 за Договором за період з 01.03.2022 по 05.06.2023.

Загальна сума заборгованості згідно з п. 2.1 Додаткової угоди № 6 від 08.05.2025 до Договору, що підлягає розстроченню відповідно до п. 1.1 Додаткової угоди, складає на дату підписання цієї Додаткової угоди 72 201,28 грн.

Сторона-2 зобов`язується після підписання сторонами цієї Додаткової угоди сплатити заборгованість стороні-1 шляхом її перерахування у розмірах та строки, визначені Графіком погашення заборгованості, узгодженим у п. 2.2 Додаткової угоди № 6 від 08.05.2025 до Договору.

У пунктів 2.6 Додаткової угоди № 6 від 08.05.2025 до Договору сторони дійшли згоди, якщо сторона-2 порушить розмір та строки погашення заборгованості, визначені у п. 2.2 цієї Додаткової угоди (Графіком погашення заборгованості) понад 5 календарних днів, сторона-1 має право стягнути зі сторони-2 за порушення грошового зобов`язання 3% річних від простроченої суми боргу та суму боргу з урахуванням інфляції за весь час прострочення, пеню за несвоєчасне перерахування плати, зазначеної в 3-му розділі Договору з дня, наступного за днем, коли воно мало бути виконане відповідно до умов оплати, вказаних в Договорі та додаткових угодах до нього, які діяли до моменту укладення цієї Додаткової угоди, а також за прострочення понад 30 днів додатково сплачується штраф у розмірі 7% від суми простроченого платежу.

Звертаючись з позовом до суду, позивач зазначає, що у зв`язку з неналежним виконанням відповідачем Додаткової угоди № 6 від 08.05.2025 до Договору в частині внесення оплати за період березень 2026 року - квітень 2026 року у ФОП Стеценка О.І. перед КП «Київтранспарксервіс» наявна заборгованість у розмірі 11 881,28 грн.

Згідно з ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Статтею 599 ЦК України передбачено, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Доказів на підтвердження оплати платежів за Договором за користування місцями для паркування, в тому числі станом на час розгляду справи в суді, до матеріалів справи не надано.

Згідно зі ст.ст. 525, 526 ЦК України, зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов і вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Порушенням зобов`язання, відповідно до ст. 610 ЦК України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Отже, враховуючи, що факт порушення відповідачем своїх договірних зобов`язань, в частині своєчасної та повної сплати платежів за Договором, сплату яких було розстрочено згідно Додаткової угоди, підтверджений матеріалами справи і не спростований відповідачем за первісним позовом, суд вважає обґрунтованими позовні вимоги про стягнення основного боргу в розмірі 11 881,28 грн.

Також, у зв`язку з порушенням відповідачем взятих на себе зобов`язань за Договором в частині здійснення розрахунків, позивачем нараховано та заявлено до стягнення пеню в розмірі 770,01 грн, інфляційні втрати у розмірі 177,94 грн та 3% річних у розмірі 77,00 грн.

Згідно з частиною 1 статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

У відповідності до норм частини 1 статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Згідно з ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до п. 4.2. Договору за несвоєчасне перерахування плати, зазначеної в п. 3.1 цього Договору, сторона 2 сплачує стороні 1 пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла на момент прострочення, за кожний день прострочення від суми несплати.

Здійснивши перерахунок заявленого до стягнення розміру пені, судом встановлено, що стягненню з відповідача підлягає пеня в розмірі 770,01 грн.

В свою чергу, згідно з ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з врахуванням встановлено індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Здійснивши перерахунок заявлених до стягнення сум 3% річних та інфляційних втрат, судом встановлено, що стягненню з відповідача підлягають 3% у розмірі 77,00 грн та інфляційні втрати у розмірі 177,94 грн.

Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до ст.ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідач під час розгляду справи не надав суду жодних доказів, які б спростовували заявлені позовні вимоги та свідчили про виконання взятих на себе зобов`язань за Договором.

За таких обставин, оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог, з покладенням судового збору на відповідача в порядку ст. 129 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись ст.ст. 74, 76-80, 129, 236 - 242 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Фізичної особи-підприємця Стеценка Олега Івановича ( АДРЕСА_1 ; ідентифікаційний номер картки платника податків: НОМЕР_1 ) на користь Комунального підприємства «Київтранспарксервіс» (01030, м. Київ, вул. Леонтовича, 6; ідентифікаційний код: 35210739) заборгованість у розмірі 11 881 (одинадцять тисяч вісімсот вісімдесят одна) грн 28 коп., пеню в розмірі 770 (сімсот сімдесят) грн 01 коп., інфляційні втрати в розмірі 177 (сто сімдесят сім) грн 94 коп., 3% річних у розмірі 77 (сімдесят сім) грн 00 коп. та витрати по сплаті судового збору в розмірі 2 662 (дві тисячі шістсот шістдесят дві) грн 40 коп.

3. Після набрання рішенням Господарського суду міста Києва законної сили видати відповідний наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) рішення суду або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Повне рішення складено: 28.09.2026

Суддя О.А. Грєхова