Рішення № 140127870, 28.09.2026, Хмельницький окружний адміністративний суд

Справа № 560/47/26

РІШЕННЯ

іменем України

28 вересня 2026 рокум. Хмельницький

Хмельницький окружний адміністративний суд в особі головуючого-судді Блонського В.К. розглянувши адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області , Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області про визнання протиправним, скасування рішення та зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовом до відповідачів, у якому просить:

1. Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області від 23.12.2025 № 2207903455 щодо відмови у переведенні ОСОБА_1 на пенсію за віком відповідно до Закону України "Про державну службу".

2. Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області зарахувати ОСОБА_1 до стажу державної служби період роботи в органах місцевого самоврядування з 10.07.2002 по 13.06.2025.

3. Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області здійснити нарахування і виплату ОСОБА_1 з 14.12.2025 пенсію державного службовця відповідно до статті 37 Закону України від 16.12.1993 №3723-ХІІ "Про державну службу" в розмірі 60% від заробітку, зазначеного у Довідці про складові заробітної плати для державного службовця, який до 1 січня 2024 р, працював та звільнився з державних органів, що провели класифікацію посад державної служби, або який працював у державних органах, що провели класифікацію посад державної служби, посаду якого не було класифіковано, бо який працював у державних органах, що не провели класифікацію посад державної служби (посадови оклад, надбавка за ранг, надбавка за вислугу років) №П/5003-02-01 від 04.12.2025, та у Довідці про інші складові заробітної плати для призначення пенсії державного службовця, який до 1 січня 2024 р, працював та звільнився з державних органів, що провели класифікацію посад державної служби, або який працював у державних органах, що провели класифікацію посад державної служби, посаду якого не було класифіковано, бо які працювали у державних органах, що не провели класифікацію посад державної служби (за будь-які 60 календарних місяців роботи підряд) № П/5003/1 -02-01 від 04.12.2025 виданих виконавчим комітетом Кам`янець-Подільської міської ради.

Позивач обґрунтовує позов тим, що з 10.07.2002 по 13.06.2025 він безперервно працював на посадах в органах місцевого самоврядування: у виконавчому комітеті Кам`янець-Подільської міської ради. Станом на 01.05.2016 він займав посаду в органі місцевого самоврядування та мав понад 10 років стажу. Відповідно до пункту 8 розділу XI "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про державну службу" від 10.12.2015 № 889-VIII стаж державної служби за період до 01.05.2016 обчислюється за Порядком обчислення стажу державної служби, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 03.05.1994 № 283. Цей Порядок, як і чинний Порядок, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 25.03.2016 № 229, передбачає зарахування до стажу державної служби часу роботи на посадах в органах місцевого самоврядування. Позивач досяг передбаченого статтею 37 Закону України "Про державну службу" від 16.12.1993 № 3723-XII віку та має необхідний страховий стаж. Отже, на його думку, відмова у переведенні на пенсію державного службовця є протиправною. Він посилається на постанови Верховного Суду від 10.05.2018 у справі № 351/1792/17 та від 26.06.2018 у справі № 735/939/17. Позивач також вважає, що довідки про заробітну плату, видані виконавчим комітетом Кам`янець-Подільської міської ради, відповідачі недійсними не визнавали і не відкликали, тому пенсію слід обчислювати з урахуванням заробітної плати, зазначеної в них.

Ухвалою суду від 05.01.2026 відкрито провадження в адміністративній справі та вирішено розглядати її за правилами спрощеного позовного провадження. У Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області витребувано належним чином засвідчені копії пенсійної справи позивача. Витребувані докази до суду не надійшли.

Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області подало відзив на позовну заяву, в якому просило відмовити в задоволенні позову. У відзиві зазначено, що з 04.07.2001 набрав чинності Закон України "Про службу в органах місцевого самоврядування" від 07.06.2001 № 2493-III, згідно з яким керівні працівники і спеціалісти місцевих рад набули статусу посадових осіб місцевого самоврядування. Посадові особи місцевого самоврядування не є державними службовцями, тому період роботи в органах місцевого самоврядування може бути зарахований до стажу державної служби лише до 04.07.2001. Крім того, відповідно до пункту 11 частини третьої статті 3 Закону України "Про державну службу" від 10.12.2015 № 889-VIII період роботи посадових осіб місцевого самоврядування не враховується до стажу державної служби. Станом на 01.05.2016 позивач не обіймав посади державної служби, а стаж державної служби в нього відсутній. Довідки про заробітну плату державних службовців видаються виключно для призначення пенсії згідно з пунктами 10 і 12 розділу XI "Прикінцеві та перехідні положення" цього Закону, тому підстави для їх видачі та застосування відсутні. Вимога щодо врахування довідок, на думку цього відповідача, є передчасною, оскільки спір першочергово виник щодо права на пенсію державного службовця.

Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області подало відзив на позовну заяву, в якому просило відмовити в задоволенні позову. У відзиві зазначено, що позивач перебуває на обліку в цьому управлінні та отримує пенсію за віком відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування". Заяву позивача від 14.12.2025 за принципом екстериторіальності розглянуло Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області. Основним критерієм зарахування періоду роботи до стажу, що дає право на пенсію за статтею 37 Закону України "Про державну службу" від 16.12.1993 № 3723-XII, є встановлення за посадою рангу державного службовця. Натомість позивач прийняв присягу посадової особи місцевого самоврядування, і йому присвоювалися ранги посадової особи місцевого самоврядування. Відповідач також зазначив, що дія Закону України "Про державну службу" від 10.12.2015 № 889-VIII не поширюється на посадових осіб місцевого самоврядування. Постанова Кабінету Міністрів України від 18.04.1994 № 239, якою посади працівників місцевих рад та їх виконавчих комітетів відносилися до категорій посад державних службовців, діяла до набрання чинності Законом України "Про службу в органах місцевого самоврядування". Виконавчий комітет Кам`янець-Подільської міської ради не є державним органом, тому довідки від 04.12.2025 № П/5003-02-01 і № П/5003/1-02-01 видані безпідставно. До того ж до заробітку для обчислення пенсії не включаються виплати разового характеру. Вимогу про зобов`язання нарахувати та виплатити пенсію державного службовця відповідач вважає втручанням у його дискреційні повноваження. Визнання рішення протиправним разом з його скасуванням, на думку відповідача, є одночасним застосуванням двох способів захисту.

У відзиві також заявлено клопотання про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Щодо цього клопотання суд зазначає таке.

Відповідно до частини першої статті 263 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суд розглядає за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) справи щодо, зокрема, оскарження фізичними особами рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень щодо обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту, пільг (пункт 2).

Згідно з частиною шостою статті 262 КАС України суд може відмовити в задоволенні клопотання сторони про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням сторін: у випадках, визначених статтею 263 цього Кодексу; якщо характер спірних правовідносин та предмет доказування у справі незначної складності не вимагають проведення судового засідання з повідомленням сторін для повного та всебічного встановлення обставин справи.

Ця справа стосується оскарження фізичною особою рішення суб`єкта владних повноважень щодо призначення пенсійних виплат. Отже, вона належить до справ, визначених пунктом 2 частини першої статті 263 КАС України, і підлягає розгляду в письмовому провадженні. З огляду на вказане суд відмовляє в задоволенні клопотання.

Дослідивши матеріали справи, суд встановив такі обставини.

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Хмельницькій області та отримує пенсію за віком, призначену відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування".

Відповідно до записів трудової книжки НОМЕР_1 від 12.10.1977 позивач 10.07.2002 призначений за конкурсом на посаду заступника начальника з питань будівництва управління містобудування та архітектури (розпорядження від 09.07.2002 № 384-к). 10.07.2002 він прийняв присягу посадової особи місцевого самоврядування, і йому присвоєно 11 ранг посадової особи місцевого самоврядування. Надалі позивачу присвоювалися чергові ранги посадової особи місцевого самоврядування, зокрема 13.01.2014 - 7 ранг у межах четвертої категорії посад (розпорядження від 13.01.2014 № 5-к). 22.09.2009 позивача переведено на посаду заступника начальника управління, начальника відділу архітектурно-будівельного контролю управління містобудування та архітектури. 16.05.2011 його переведено на посаду начальника управління містобудування та архітектури, головного архітектора міста. 12.01.2012 його переведено на посаду директора Департаменту містобудування, архітектури та земельних відносин. 02.11.2012 його переведено на посаду директора Департаменту містобудування та архітектури, головного архітектора міста у зв`язку зі змінами в структурі. 13.06.2025 позивача звільнено із займаної посади у зв`язку з досягненням граничного віку перебування на службі в органах місцевого самоврядування (розпорядження Кам`янець-Подільського міського голови від 05.06.2025 № 118-к).

Отже, з 10.07.2002 по 13.06.2025 позивач безперервно перебував на посадах в органах місцевого самоврядування. Станом на 01.05.2016 він займав посаду директора Департаменту містобудування та архітектури, головного архітектора міста виконавчого комітету Кам`янець-Подільської міської ради.

14.12.2025 позивач звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області із заявою про переведення на пенсію за іншим законом, а саме на пенсію державного службовця. До заяви він додав довідки виконавчого комітету Кам`янець-Подільської міської ради від 04.12.2025 № П/5003-02-01 за формою згідно з додатком 4 та № П/5003/1-02-01 за формою згідно з додатком 5 про надбавки, премії та інші виплати за період з червня 2020 року по травень 2025 року.

Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області від 23.12.2025 № 2207903455, прийнятим за принципом екстериторіальності, позивачу відмовлено в переході на пенсію за віком відповідно до Закону України "Про державну службу". У рішенні зазначено, що вік заявника становить 65 років, страховий стаж - 45 р. 10 м. 24 дн., на дату звернення він не працює. Посада директора Департаменту містобудування не відноситься до категорій посад державних службовців, визначених статтею 25 Закону № 3723 та актами Кабінету Міністрів України. Посадові особи місцевого самоврядування не є державними службовцями, тому періоди роботи на посадах в органах місцевого самоврядування не можуть бути зараховані до стажу державної служби. Висновок рішення: Відмовити ОСОБА_1 в проведені перерахунку пенсії щодо переходу на пенсію згідно Закону України «Про державну службу» через відсутність стажу роботи на посадах, що дають право на такий перерахунок.

Не погоджуючись із зазначеним рішенням, позивач звернувся до суду.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд враховує таке.

Статтею 90 Закону України від 10 грудня 2015 року № 889-VIII "Про державну службу" (далі - Закон № 889-VIII), який набрав чинності 01.05.2016, визначено:

1. Пенсійне забезпечення державних службовців здійснюється відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування".

Відповідно до підпункту 1 пункту 2 розділу XI "Прикінцеві та перехідні положення" Закону № 889-VIII визнано таким, що втратив чинність, Закон України "Про державну службу" (Відомості Верховної Ради України, 1993 р., № 52, ст. 490 із наступними змінами), крім статті 37, що застосовується до осіб, зазначених у пунктах 10 і 12 цього розділу.

Пунктами 8, 10, 12 розділу XI "Прикінцеві та перехідні положення" Закону № 889-VIII передбачено:

8. Стаж державної служби за періоди роботи (служби) до набрання чинності цим Законом обчислюється у порядку та на умовах, установлених на той час законодавством.

9. Державні службовці, які на день набрання чинності цим Законом займають посади державної служби та мають не менш як 10 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців, визначених статтею 25 Закону України "Про державну службу" (Відомості Верховної Ради України, 1993 р., № 52, ст. 490 із наступними змінами) та актами Кабінету Міністрів України, мають право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону України "Про державну службу" (Відомості Верховної Ради України, 1993 р., № 52, ст. 490 із наступними змінами) у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.

10. Для осіб, які на день набрання чинності цим Законом мають не менш як 20 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державної служби, визначених статтею 25 Закону України "Про державну службу" (Відомості Верховної Ради України, 1993 р., № 52, ст. 490 із наступними змінами) та актами Кабінету Міністрів України, зберігається право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону України "Про державну службу" (Відомості Верховної Ради України, 1993 р., № 52, ст. 490 із наступними змінами) у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.

Частиною першою статті 37 Закону України від 16 грудня 1993 року № 3723-XII "Про державну службу" (далі - Закон № 3723-XII) встановлено, що на одержання пенсії державних службовців мають право чоловіки, які досягли віку 62 роки, та жінки, які досягли пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", за наявності страхового стажу, необхідного для призначення пенсії за віком у мінімальному розмірі, передбаченого абзацом першим частини першої статті 28 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", у тому числі стажу державної служби не менш як 10 років, та які на час досягнення зазначеного віку працювали на посадах державних службовців, а також особи, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, незалежно від місця роботи на час досягнення зазначеного віку. Пенсія державним службовцям призначається в розмірі 60 відсотків суми їх заробітної плати, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, а особам, які на час звернення за призначенням пенсії не є державними службовцями, - у розмірі 60 відсотків заробітної плати працюючого державного службовця відповідної посади та рангу за останнім місцем роботи на державній службі, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування.

Згідно з абзацом першим частини першої статті 28 Закону України від 9 липня 2003 року № 1058-IV "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" (далі - Закон № 1058-IV) мінімальний розмір пенсії за віком за наявності у чоловіків 35 років, а у жінок 30 років страхового стажу встановлюється в розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом. У разі виплати застрахованій особі довічної пенсії, передбаченої цим Законом, пенсії або аналогічної виплати, встановленої в інших державах, мінімальний розмір пенсії за віком у солідарній системі встановлюється з урахуванням зазначених сум.

Аналогічні положення містять пункти 2, 3 Порядку призначення пенсій деяким категоріям осіб, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 14 вересня 2016 року № 622 (далі - Порядок № 622), відповідно до яких:

2. Згідно з пунктами 10 і 12 розділу XI Прикінцеві та перехідні положення Закону України від 10 грудня 2015 р. № 889-VIII Про державну службу на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону України від 16 грудня 1993 р. № 3723-XII Про державну службу (далі - Закон) мають право особи, які на день набрання чинності Законом України від 10 грудня 2015 р. № 889-VIII Про державну службу:

мають не менш як 20 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державної служби, визначених статтею 25 Закону та актами Кабінету Міністрів України;

займають посади державної служби та мають не менш як 10 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців, визначених статтею 25 Закону та актами Кабінету Міністрів України.

3. Право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону за наявності страхового стажу, необхідного для призначення пенсії за віком у мінімальному розмірі, передбаченого абзацом першим частини першої статті 28 Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, з урахуванням стажу державної служби, передбаченого пунктом 2 цього Порядку, якщо до набрання чинності Законом України від 10 грудня 2015 р. № 889-VIII Про державну службу не призначалася пенсія відповідно до Закону, мають:

чоловіки, які досягли віку 62 роки. До досягнення зазначеного віку право на призначення пенсії мають чоловіки 1955 року народження і старші після досягнення ними такого віку:

61 рік - які народилися по 31 грудня 1954 р.;

61 рік 6 місяців - які народилися з 1 січня 1955 р. по 31 грудня 1955 р.;

жінки, які досягли пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування.

Верховний Суд у рішенні від 04.04.2018 у зразковій справі № 822/524/18, а також у постанові від 22.05.2024 у справі № 500/1404/23 дійшов такого висновку. Обов`язковою умовою для збереження в особи права на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону № 3723-ХІІ після 01.05.2016 є дотримання сукупності вимог, визначених частиною першою статті 37 Закону № 3723-ХІІ і Прикінцевими та перехідними положеннями Закону № 889-VIII, а саме щодо віку, страхового стажу та стажу державної служби. При цьому у постанові від 22.05.2024 у справі № 500/1404/23 Верховний Суд зазначив: тобто, за наявності у особи станом на 01 травня 2016 року певного стажу державної служби (10 років для осіб, що на зазначену дату займали посади державної служби, або 20 років незалежно від того, чи працювала особа станом на 01 травня 2016 року на державній службі), така особа зберігає право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону № 3723-ХІІ у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.

Отже, спірним у цій справі є питання про те, чи зараховується до стажу державної служби для цілей пунктів 10, 12 розділу XI "Прикінцеві та перехідні положення" Закону № 889-VIII час роботи позивача на посадах в органах місцевого самоврядування після 04.07.2001. Також спірним є те, чи поширюється пункт 10 зазначеного розділу на посадових осіб місцевого самоврядування, які станом на 01.05.2016 займали посади в органах місцевого самоврядування.

Відповідно до пункту 8 розділу XI "Прикінцеві та перехідні положення" Закону № 889-VIII стаж державної служби за періоди роботи до 01.05.2016 обчислюється у порядку та на умовах, установлених на той час законодавством. До 01.05.2016 діяв Порядок обчислення стажу державної служби, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 3 травня 1994 року № 283 (далі - Порядок № 283). Абзацом тринадцятим пункту 2 Порядку № 283, доповненим згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 26 жовтня 2001 року № 1435, передбачено, що до стажу державної служби зараховується робота (служба) на посадах в органах місцевого самоврядування, передбачених у статті 14 Закону України "Про службу в органах місцевого самоврядування", а також на інших посадах, не зазначених у цій статті, віднесених Кабінетом Міністрів України до відповідної категорії посад в органах місцевого самоврядування.

Отже, протягом усього періоду роботи позивача в органах місцевого самоврядування до 01.05.2016 ця норма була чинною і прямо передбачала зарахування такої роботи до стажу державної служби.

У постанові від 22.05.2024 у справі № 500/1404/23 Верховний Суд виснував, що при призначенні пенсії на підставі пунктів 10 і 12 розділу XI "Прикінцеві та перехідні положення" Закону № 889-VIII (відповідно до статті 37 Закону №3723-ХІІ) після 01 травня 2016 року необхідно враховувати три критерії: вік особи, страховий стаж та стаж державної служби. При цьому до стажу державної служби може бути враховано лише стаж, набутий на посадах державної служби або прирівняних до них посад до 01 травня 2016 року та обрахований у відповідності до положень Порядку № 283. Водночас стаж, набутий після 01 травня 2016 року на посадах державної служби зараховується до страхового стажу і відповідно до статті 90 Закону № 889-VІІІ слугує підставою для призначення пенсії та обрахунку її розміру у відповідності до Закону №1058-IV.

Чинне законодавство так само відносить час служби в органах місцевого самоврядування до стажу державної служби. Відповідно до пункту 4 частини другої статті 46 Закону № 889-VIII до стажу державної служби зараховується час перебування на посадах в органах місцевого самоврядування, передбачених Законом України "Про службу в органах місцевого самоврядування".

Пунктом 4 Порядку обчислення стажу державної служби, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 березня 2016 року № 229 (далі - Порядок № 229), передбачено, що до стажу державної служби зараховується, зокрема, час перебування на посадах в органах місцевого самоврядування, передбачених Законом України Про службу в органах місцевого самоврядування. Згідно з пунктом 6 Порядку № 229 стаж державної служби за періоди роботи (служби) до набрання чинності Законом обчислюється відповідно до пункту 8 розділу XI Прикінцеві та перехідні положення Закону.

Можливість зарахування служби в органах місцевого самоврядування до стажу державної служби Верховний Суд підтвердив у постановах від 10.05.2018 у справі № 351/1792/17, від 26.06.2018 у справі № 735/939/17 та від 19.03.2019 у справі № 357/1457/17.

Посилання відповідачів на пункт 11 частини третьої статті 3 Закону № 889-VIII суд відхиляє. Згідно з цією нормою дія цього Закону не поширюється на депутатів місцевих рад, посадових осіб місцевого самоврядування. Ця норма визначає сферу дії Закону № 889-VIII щодо відносин, пов`язаних зі вступом на державну службу, її проходженням та припиненням. Вона не скасовує спеціальних приписів того самого Закону щодо обчислення стажу державної служби (пункт 4 частини другої статті 46, пункт 8 розділу XI) і не змінює правил обчислення стажу за періоди до 01.05.2016.

Суд також враховує правове регулювання пенсійного забезпечення посадових осіб місцевого самоврядування. До 01.10.2017 діяла частина сьома статті 21 Закону України від 7 червня 2001 року № 2493-III "Про службу в органах місцевого самоврядування" (далі - Закон № 2493-III) в редакції Закону України від 02.10.2003 № 1215-IV. Перше речення цієї норми передбачало: пенсійне забезпечення посадових осіб місцевого самоврядування, які мають стаж служби в органах місцевого самоврядування та/або державної служби не менше 10 років, здійснюється у порядку, визначеному законодавством України про державну службу.

Отже, станом на 01.05.2016 закон прямо пов`язував пенсійне забезпечення посадових осіб місцевого самоврядування зі стажем служби в органах місцевого самоврядування та/або державної служби не менше 10 років. Для таких осіб він відсилав до законодавства про державну службу. З 01.05.2016 цим законодавством став Закон № 889-VIII, зокрема пункти 10 і 12 розділу XI "Прикінцеві та перехідні положення". Станом на 01.05.2016 позивач мав 13 років 9 місяців 21 день стажу служби в органах місцевого самоврядування, тобто належав до кола осіб, визначених цією нормою.

Відповідно до частини сьомої статті 21 Закону № 2493-III в редакції Закону України від 03.10.2017 № 2148-VIII, яка застосовується з 01.10.2017, пенсійне забезпечення посадових осіб місцевого самоврядування здійснюється відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування".

Конституційний Суд України у Рішенні від 20 січня 2026 року № 1-р/2026 проаналізував зазначене регулювання. Суд виснував, що з 1 січня 1994 року до 30 квітня 2016 року умови пенсійного забезпечення посадових осіб місцевого самоврядування були врегульовані Законом № 3723, зокрема його статтею 37, а з 1 травня 2016 року до 30 вересня 2017 року - Законом № 889, а саме його статтею 90, підпунктом 1 пункту 2, пунктами 10, 12 розділу ХІ "Прикінцеві та перехідні положення" (підпункт 3.3 пункту 3 мотивувальної частини). Далі Конституційний Суд України зазначив, що пенсійне забезпечення державних службовців, посадових осіб місцевого самоврядування з 1 травня 2016 року здійснюється не на умовах, визначених спеціальним законом, а на загальних підставах за Законом № 1058, за винятком випадків, коли на день набрання чинності Законом № 889 особи мали потрібний для призначення пенсії за Законом № 3723 стаж державної служби, служби в органах місцевого самоврядування (пункт 4 мотивувальної частини). Також він наголосив, що державні службовці, посадові особи місцевого самоврядування, які на день набрання чинності Законом № 889 мали 10 років стажу державної служби, служби в органах місцевого самоврядування, та особи, які на день набрання чинності Законом № 889 мали 20 років стажу державної служби, служби в органах місцевого самоврядування, відповідно до підпункту 1 пункту 2 розділу ХІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону № 889 мають право на призначення пенсії на підставі статті 37 Закону № 3723 (підпункт 4.5 пункту 4 мотивувальної частини). Крім того, Конституційний Суд України вказав, що частина сьома статті 21 Закону № 2493 є відсильною і встановлює лише загальну модель законодавчого регулювання пенсійного забезпечення, а не конкретні права й обов`язки зазначених категорій осіб (підпункт 4.6 пункту 4 мотивувальної частини).

Отже, посадова особа місцевого самоврядування, яка станом на 01.05.2016 займала посаду в органі місцевого самоврядування і мала не менш як 10 років стажу служби в органах місцевого самоврядування, зарахованого до стажу державної служби, належить до кола осіб, визначених пунктом 10 розділу XI "Прикінцеві та перехідні положення" Закону № 889-VIII. Така особа зберігає право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону № 3723-XII. Застосування з 01.10.2017 частини сьомої статті 21 Закону № 2493-III цього права не скасовує, оскільки ця норма є загальною відсильною нормою і не усуває винятків, установлених пунктами 10, 12 розділу XI "Прикінцеві та перехідні положення" Закону № 889-VIII.

Суд відхиляє доводи відповідачів про те, що основним критерієм зарахування стажу є ранг державного службовця, а також про те, що посади позивача не віднесені до категорій посад, визначених статтею 25 Закону № 3723-XII. Пункти 10, 12 розділу XI "Прикінцеві та перехідні положення" Закону № 889-VIII відсилають до посад, віднесених до відповідних категорій як статтею 25 Закону № 3723-XII, так і актами Кабінету Міністрів України. Порядок № 283, яким час роботи на посадах в органах місцевого самоврядування зараховувався до стажу державної служби, є саме таким актом Кабінету Міністрів України. Присвоєння позивачу рангів посадової особи місцевого самоврядування в межах четвертої категорії посад в органах місцевого самоврядування підтверджує зайняття ним посад, передбачених статтею 14 Закону № 2493-III, а не спростовує зарахування цього часу до стажу державної служби.

Застосовуючи наведене до обставин справи, суд встановив, що з 10.07.2002 по 30.04.2016 позивач перебував на посадах в органах місцевого самоврядування. Цей період становить 13 років 9 місяців 21 день і підлягає зарахуванню до стажу державної служби відповідно до пункту 8 розділу XI "Прикінцеві та перехідні положення" Закону № 889-VIII та Порядку № 283. Станом на 01.05.2016 позивач займав посаду директора Департаменту містобудування та архітектури, головного архітектора міста виконавчого комітету Кам`янець-Подільської міської ради. Отже, на день набрання чинності Законом № 889-VIII позивач мав не менш як 10 років стажу державної служби і займав посаду, робота на якій зараховується до стажу державної служби.

Із самого оскаржуваного рішення вбачається, що на дату звернення позивачу виповнилося 65 років, а його страховий стаж становить 45 р. 10 м. 24 дн. Тобто позивач досяг передбаченого частиною першою статті 37 Закону № 3723-XII віку 62 роки і має страховий стаж, більший за 35 років, передбачених абзацом першим частини першої статті 28 Закону № 1058-IV. Пункт 10 розділу XI "Прикінцеві та перехідні положення" Закону № 889-VIII відсилає до порядку, визначеного для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців. Для таких осіб частина перша статті 37 Закону № 3723-XII не пов`язує право на пенсію з місцем роботи на час досягнення пенсійного віку, тому звільнення позивача 13.06.2025 на це право не впливає.

Відповідачі не спростували наявності в позивача права на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону № 3723-XII. Тому рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області від 23.12.2025 № 2207903455 є протиправним і підлягає скасуванню.

Доводи Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області щодо помилковості одночасного визнання рішення протиправним та його скасування суд не бере до уваги. Визнання рішення суб`єкта владних повноважень протиправним та його скасування є одним способом захисту, прямо передбаченим процесуальним законом. Постанова Пленуму Вищого адміністративного суду України від 20.05.2013 № 7 стосується скасування або визнання нечинним нормативно-правового акта, тобто інших за змістом способів захисту.

Щодо позовної вимоги про зарахування до стажу державної служби періоду роботи з 10.07.2002 по 13.06.2025 суд зазначає таке. Як виснував Верховний Суд у постанові від 22.05.2024 у справі № 500/1404/23, для призначення пенсії на підставі пунктів 10 і 12 розділу XI "Прикінцеві та перехідні положення" Закону № 889-VIII до стажу державної служби може бути враховано лише стаж, набутий до 01.05.2016. Стаж, набутий після цієї дати, зараховується до страхового стажу. Тому зазначена позовна вимога підлягає задоволенню частково: до стажу державної служби слід зарахувати період роботи в органах місцевого самоврядування з 10.07.2002 по 30.04.2016.

Щодо вимоги про нарахування і виплату пенсії державного службовця з 14.12.2025 суд зазначає таке.

Відповідно до частини першої статті 10 Закону № 1058-IV особі, яка має одночасно право на різні види пенсії (за віком, по інвалідності, у зв`язку з втратою годувальника), призначається один із цих видів пенсії за її вибором. Згідно з абзацом першим частини третьої статті 45 Закону № 1058-IV переведення з одного виду пенсії на інший здійснюється з дня подання заяви на підставі документів про страховий стаж, заробітну плату (дохід) та інших документів, що знаходяться на час переведення з одного виду пенсії на інший в пенсійній справі, а також додаткових документів, одержаних органами Пенсійного фонду.

Абзацом першим пункту 4 Порядку № 622 визначено, що пенсія державним службовцям призначається з дати звернення, але не раніше дати виникнення права, в розмірі 60 відсотків суми їх заробітної плати, до якої включаються всі види оплати праці, з якої сплачено єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, а особам, які на час звернення за призначенням пенсії не є державними службовцями, - заробітної плати працюючого державного службовця відповідної посади та відповідного рангу за останнім місцем роботи на державній службі, до якої включаються всі види оплати праці, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування.

Відповідно до пункту 5 Порядку № 622 довідки про заробітну плату державних службовців, визначені за формами згідно з додатками 1-6, видаються виключно для призначення згідно з пунктами 10 і 12 розділу XI Прикінцеві та перехідні положення Закону України від 10 грудня 2015 р. № 889-VIII Про державну службу пенсії відповідно до статті 37 Закону України від 16 грудня 1993 р. № 3723-XII Про державну службу та не є підставою для перегляду раніше призначеної пенсії державного службовця.

Отже, щоб перевести особу на пенсію державного службовця, пенсійний орган має встановити наявність права на таку пенсію. Крім того, він повинен визначити заробітну плату, з якої обчислюється пенсія, на підставі поданих довідок. Для цього потрібно перевірити, чи відповідають довідки формам згідно з додатками до Порядку № 622, і з`ясувати, які виплати включаються до заробітку для обчислення пенсії.

З оскаржуваного рішення вбачається, що Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області відмовило позивачу з єдиної підстави, через відсутність стажу державної служби. Суд визнав цю підставу необґрунтованою. Водночас довідки виконавчого комітету Кам`янець-Подільської міської ради від 04.12.2025 № П/5003-02-01 та № П/5003/1-02-01, додані до заяви від 14.12.2025, відповідач не досліджував. Оцінки їх відповідності вимогам Порядку № 622 і складу включених до них виплат рішення не містить.

Отже, процедура розгляду заяви позивача не завершена. Суд у цьому спорі перевіряє правомірність рішення суб`єкта владних повноважень і не може підміняти його, вперше надаючи оцінку документам, які той не розглядав. Він також не може наперед визначати, з якої заробітної плати має бути обчислена пенсія.

Відповідно до частини четвертої статті 245 КАС України у випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов`язати відповідача - суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.

У разі якщо ухвалення рішення на користь позивача передбачає право суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов`язує суб`єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.

З наведеного випливає, що суд зобов`язує суб`єкта владних повноважень прийняти конкретне рішення на користь позивача лише тоді, коли для його прийняття виконано всі визначені законом умови. У цій справі суд встановив наявність у позивача права на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону № 3723-XII. Проте обставини, від яких залежить обчислення пенсії, зокрема належність і достовірність довідок про заробітну плату, пенсійний орган не з`ясовував. Тому ефективним способом захисту прав позивача є зобов`язання повторно розглянути його заяву від 14.12.2025 з урахуванням правової оцінки, наданої судом у цьому рішенні. Такий спосіб узгоджується з пунктом 10 частини другої статті 245 КАС України. Під час повторного розгляду відповідач має виходити з того, що позивач має право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону № 3723-XII з урахуванням пункту 10 розділу XI "Прикінцеві та перехідні положення" Закону № 889-VIII. До стажу державної служби відповідач має зарахувати період роботи в органах місцевого самоврядування з 10.07.2002 по 30.04.2016. Подані позивачем довідки відповідач повинен розглянути та оцінити відповідно до вимог Порядку № 622.

Визначаючи орган, на який слід покласти обов`язок вчинити дії, суд враховує позицію Верховного Суду, висловлену в постанові від 08.02.2024 у справі № 500/1216/23. Згідно з нею дії зобов`язального характеру має вчинити територіальний орган Пенсійного фонду України, визначений за принципом екстериторіальності. Заяву позивача від 14.12.2025 за принципом екстериторіальності розглянуло Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області, яке й прийняло оскаржуване рішення. Отже, саме цей орган має зарахувати позивачу до стажу державної служби зазначений період і повторно розглянути його заяву.

Відповідно до частини другої статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області не довело правомірності оскаржуваного рішення.

З урахуванням викладеного позов підлягає задоволенню частково.

Позивач звільнений від сплати судового збору відповідно до пункту 9 частини першої статті 5 Закону України "Про судовий збір", а доказів понесення інших судових витрат суду не надано. Тому підстави для розподілу судових витрат відповідно до статті 139 КАС України відсутні.

Керуючись статтями 6, 72-77, 139, 244, 246, 250, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області від 23.12.2025 № 2207903455 про відмову ОСОБА_1 в переведенні на пенсію за віком відповідно до Закону України "Про державну службу".

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області зарахувати ОСОБА_1 до стажу державної служби період роботи в органах місцевого самоврядування з 10.07.2002 по 30.04.2016.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 14.12.2025 про переведення на пенсію державного службовця відповідно до статті 37 Закону України "Про державну службу" від 16.12.1993 № 3723-XII з урахуванням правової оцінки, наданої судом у цьому рішенні.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Позивач:ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер - НОМЕР_2 ) Відповідач:Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області (вул. Гната Чекірди, 10,м. Хмельницький,Хмельницький р-н, Хмельницька обл.,29005 , код ЄДРПОУ - 21318350) Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області (вул. Зодчих, 22,м. Вінниця,Вінницький р-н, Вінницька обл.,21005 , код ЄДРПОУ - 13322403)

Головуючий суддя В.К. Блонський