Рішення № 140127871, 28.09.2026, Хмельницький окружний адміністративний суд

Справа № 560/10078/26

РІШЕННЯ

іменем України

28 вересня 2026 рокум. Хмельницький

Хмельницький окружний адміністративний суд в особі головуючого-судді Блонського В.К. розглянувши адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві , Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області про визнання протиправним, скасування рішення та зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернулася до суду з позовом до відповідачів, у якому просить:

1. Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області від 05.02.2025 №930040323900 про відмову в призначенні (перерахунку) ОСОБА_1 пенсії за віком відповідно до Закону України від 10.12.2015 № 889-VІII «Про державну службу», статті 37 Закону України від 16.12.1993 № 3723-ХІІ «Про державну службу».

2. Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві перевести та виплачувати ОСОБА_1 пенсію за віком з урахуванням довідок від 05.01.2026 №222/1/4/162/405/29, №222/1/4/162/405/30 для призначення пенсії державного службовця відповідно до Закону України «Про державну службу» від 10.12.2015 № 889-VІІІ, починаючи з 28.01.2026.

Позивач обґрунтовує позов тим, що вона перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в м. Києві та отримує пенсію за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». 28.01.2026 вона звернулася із заявою про перехід на пенсію за віком відповідно до Закону України «Про державну службу» від 16.12.1993 № 3723-XII. За принципом екстериторіальності заяву розглянуло Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області. Воно відмовило їй у переході з тих підстав, що з 22.09.2017 по 31.10.2017 позивач вже отримувала пенсію відповідно до цього Закону.

На думку позивача, така відмова є протиправною. Перехід з одного виду пенсії на інший не є новим призначенням пенсії чи її перерахунком. Ні Прикінцеві та перехідні положення Закону України «Про державну службу» від 10.12.2015 № 889-VIII, ні стаття 37 Закону України «Про державну службу» від 16.12.1993 № 3723-XII не забороняють призначати пенсію державного службовця особам, яким така пенсія вже призначалася.

Ухвалою суду від 05.06.2026 відкрито провадження в адміністративній справі та вирішено розглядати її за правилами спрощеного позовного провадження.

Відповідачі відзивів на позовну заяву не подали, хоча ухвалу про відкриття провадження отримали.

Відповідно до частини 6 статті 162 Кодексу адміністративного судочинства України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Представник позивача подав додаткові пояснення. У них зазначив, що пенсію державного службовця позивачу призначили у 2017 році. Проте позивач продовжувала працювати на посаді державної служби, тому пенсію їй виплачували в розмірі, обчисленому відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». З державної служби позивач звільнилася у 2026 році. На думку представника, позивач належить до осіб, визначених пунктом 3-1 Порядку призначення пенсій деяким категоріям осіб, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 14.09.2016 № 622. Тому після звільнення вона має право на обчислення пенсії на умовах цього Порядку з урахуванням довідок від 05.01.2026.

Дослідивши матеріали справи, суд встановив такі обставини.

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в м. Києві (Дніпровський район).

За даними електронної пенсійної справи, наведеними в оскаржуваному рішенні, з 22.09.2017 по 31.10.2017 позивач отримувала пенсію за віком згідно із Законом України «Про державну службу» №3723-XII, а з 01.10.2017 по теперішній час отримує пенсію за віком згідно із Законом України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

28.01.2026 позивач звернулася із заявою (зверненням № 2627) щодо переходу з пенсії за віком згідно із Законом України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» на пенсію за віком згідно із Законом України «Про державну службу». До заяви вона додала довідки від 05.01.2026 № 222/1/4/162/405/29 та № 222/1/4/162/405/30 для призначення пенсії державного службовця, видані військовою частиною НОМЕР_1 .

Заяву позивача за принципом екстериторіальності розглянуло Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області. Своїм рішенням від 05.02.2026 № 930040323900 про відмову в перерахунку пенсії воно відмовило позивачу в переході на пенсію.

Рішення мотивоване тим, що пунктами 10 і 12 Прикінцевих та перехідних положень Закону № 889 передбачено лише право на призначення пенсії згідно зі ст. 37 Закону № 3723 за певних умов. Зокрема, у рішенні зазначено, що пенсія за віком за нормами Закону № 889 призначається, якщо не була призначена пенсія згідно із Законом № 3723. Крім того, відповідач послався на те, що Законом № 889 не передбачено проведення державним службовцям перерахунків пенсій. Висновок рішення: Враховуючи те, що ОСОБА_1 уже отримувала пенсію за нормами Закону України «Про державну службу» №3723, підстави для переведення на пенсію за віком відповідно до Закону України «Про державну службу» № 889 з врахуванням довідок від 05.01.2026 №222/1/4/162/405/29, №222/1/4/162/405/30, відсутні.

Позивач зазначає в позовній заяві, що оскаржуване рішення датоване 05.02.2025. Однак з копії рішення вбачається, що його прийнято 05.02.2026 за наслідками розгляду звернення від 28.01.2026. Номер рішення (№ 930040323900), найменування суб`єкта владних повноважень і зміст рішення збігаються з тими, що зазначені в позовній заяві. Отже, суд вважає, що дату рішення позивач зазначила з очевидною опискою, і що предметом оскарження є рішення від 05.02.2026 № 930040323900.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд враховує таке.

Статтею 90 Закону України від 10 грудня 2015 року № 889-VIII "Про державну службу" (далі - Закон № 889-VIII) визначено:

1. Пенсійне забезпечення державних службовців здійснюється відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування".

Відповідно до підпункту 1 пункту 2 розділу XI "Прикінцеві та перехідні положення" Закону № 889-VIII визнано таким, що втратив чинність, Закон України "Про державну службу" (Відомості Верховної Ради України, 1993 р., № 52, ст. 490 із наступними змінами), крім статті 37, що застосовується до осіб, зазначених у пунктах 10 і 12 цього розділу.

Пунктами 10, 12 розділу XI "Прикінцеві та перехідні положення" Закону № 889-VIII передбачено:

10. Державні службовці, які на день набрання чинності цим Законом займають посади державної служби та мають не менш як 10 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців, визначених статтею 25 Закону України "Про державну службу" (Відомості Верховної Ради України, 1993 р., № 52, ст. 490 із наступними змінами) та актами Кабінету Міністрів України, мають право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону України "Про державну службу" (Відомості Верховної Ради України, 1993 р., № 52, ст. 490 із наступними змінами) у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.

11. Для осіб, які на день набрання чинності цим Законом мають не менш як 20 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державної служби, визначених статтею 25 Закону України "Про державну службу" (Відомості Верховної Ради України, 1993 р., № 52, ст. 490 із наступними змінами) та актами Кабінету Міністрів України, зберігається право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону України "Про державну службу" (Відомості Верховної Ради України, 1993 р., № 52, ст. 490 із наступними змінами) у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.

Частиною першою статті 37 Закону України від 16 грудня 1993 року № 3723-XII "Про державну службу" (далі - Закон № 3723-XII) встановлено, що на одержання пенсії державних службовців мають право чоловіки, які досягли віку 62 роки, та жінки, які досягли пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", за наявності страхового стажу, необхідного для призначення пенсії за віком у мінімальному розмірі, передбаченого абзацом першим частини першої статті 28 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", у тому числі стажу державної служби не менш як 10 років, та які на час досягнення зазначеного віку працювали на посадах державних службовців, а також особи, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, незалежно від місця роботи на час досягнення зазначеного віку. Пенсія державним службовцям призначається в розмірі 60 відсотків суми їх заробітної плати, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, а особам, які на час звернення за призначенням пенсії не є державними службовцями, - у розмірі 60 відсотків заробітної плати працюючого державного службовця відповідної посади та рангу за останнім місцем роботи на державній службі, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування.

Відповідно до частини першої статті 10 Закону України від 9 липня 2003 року № 1058-IV "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" (далі - Закон № 1058-IV) особі, яка має одночасно право на різні види пенсії (за віком, по інвалідності, у зв`язку з втратою годувальника), призначається один із цих видів пенсії за її вибором. Згідно з абзацом першим частини третьої статті 45 Закону № 1058-IV переведення з одного виду пенсії на інший здійснюється з дня подання заяви на підставі документів про страховий стаж, заробітну плату (дохід) та інших документів, що знаходяться на час переведення з одного виду пенсії на інший в пенсійній справі, а також додаткових документів, одержаних органами Пенсійного фонду.

Постановою Кабінету Міністрів України від 14 вересня 2016 року № 622 "Деякі питання пенсійного забезпечення окремих категорій осіб" (далі - постанова № 622) затверджено Порядок призначення пенсій деяким категоріям осіб (далі - Порядок № 622).

Пунктом 2 постанови № 622 визначено:

2. З 1 жовтня 2017 р. пенсії, призначені після набрання чинності Законом України Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи (крім пенсій осіб з інвалідністю I і II груп, осіб з інвалідністю внаслідок війни III групи та учасників бойових дій, осіб, на яких поширюється дія пункту 1 статті 10 Закону України Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту) відповідно до статті 37 Закону України від 16 грудня 1993 р. № 3723-XII Про державну службу, у період роботи на посадах державної служби, визначених Законом України від 10 грудня 2015 р. № 889-VIII Про державну службу, а також на посадах та на умовах, передбачених Законами України Про прокуратуру, Про судоустрій і статус суддів, виплачуються в розмірі, обчисленому відповідно до Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування.

Після звільнення з роботи виплата пенсії, призначеної відповідно до Закону України від 16 грудня 1993 р. № 3723-XII Про державну службу, поновлюється.

Пунктами 3, 3-1 Порядку № 622 передбачено:

3. Право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону за наявності страхового стажу, необхідного для призначення пенсії за віком у мінімальному розмірі, передбаченого абзацом першим частини першої статті 28 Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, з урахуванням стажу державної служби, передбаченого пунктом 2 цього Порядку, якщо до набрання чинності Законом України від 10 грудня 2015 р. № 889-VIII Про державну службу не призначалася пенсія відповідно до Закону, мають:

чоловіки, які досягли віку 62 роки. До досягнення зазначеного віку право на призначення пенсії мають чоловіки 1955 року народження і старші після досягнення ними такого віку:

61 рік - які народилися по 31 грудня 1954 р.;

61 рік 6 місяців - які народилися з 1 січня 1955 р. по 31 грудня 1955 р.;

жінки, які досягли пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування.

3-1. Державні службовці, які на день набрання чинності Законом України від 10 грудня 2015 р. № 889-VIII Про державну службу займали посади державної служби та які пенсію, призначену відповідно до Закону, не отримували з дати призначення до дня набрання чинності Законом України від 10 грудня 2015 р. № 889-VIII Про державну службу, мають право на обчислення пенсії на умовах цього Порядку після звільнення з посади державної служби.

Абзацом першим пункту 4 Порядку № 622 визначено, що пенсія державним службовцям призначається з дати звернення, але не раніше дати виникнення права, в розмірі 60 відсотків суми їх заробітної плати, до якої включаються всі види оплати праці, з якої сплачено єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, а особам, які на час звернення за призначенням пенсії не є державними службовцями, - заробітної плати працюючого державного службовця відповідної посади та відповідного рангу за останнім місцем роботи на державній службі, до якої включаються всі види оплати праці, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування.

Відповідно до пункту 5 Порядку № 622 довідки про заробітну плату державних службовців, визначені за формами згідно з додатками 1-6, видаються виключно для призначення згідно з пунктами 10 і 12 розділу XI Прикінцеві та перехідні положення Закону України від 10 грудня 2015 р. № 889-VIII Про державну службу пенсії відповідно до статті 37 Закону України від 16 грудня 1993 р. № 3723-XII Про державну службу та не є підставою для перегляду раніше призначеної пенсії державного службовця.

Верховний Суд у рішенні від 04.04.2018 у зразковій справі № 822/524/18 дійшов висновку, який підтримано в постанові від 19.03.2025 у справі № 300/936/23. Згідно з ним обов`язковою умовою для збереження в особи права на призначення пенсії державного службовця за віком після 01.05.2016 є дотримання сукупності вимог, визначених частиною першою статті 37 Закону № 3723-ХІІ і Прикінцевих та перехідних положень Закону № 889-VIII, а саме щодо віку, страхового стажу, стажу державної служби.

Отже, у цій справі суд має з`ясувати, чи є законною підставою для відмови в переведенні на пенсію державного службовця те, що таку пенсію позивачу вже призначали у 2017 році. Також суд має з`ясувати, чи повно і всебічно розглянув відповідач заяву позивача від 28.01.2026.

Оскаржуване рішення ґрунтується на тому, що пенсія за віком за нормами Закону № 889 призначається, якщо не була призначена пенсія згідно із Законом № 3723. Проте ні пункти 10 і 12 розділу XI "Прикінцеві та перехідні положення" Закону № 889-VIII, ні стаття 37 Закону № 3723-XII такої умови не містять. Умова, передбачена пунктом 3 Порядку № 622, стосується лише пенсії, яка призначалася до набрання чинності Законом № 889-VIII, тобто до 01.05.2016. З оскаржуваного рішення видно, що пенсію відповідно до Закону № 3723-XII позивачу призначено з 22.09.2017, тобто після 01.05.2016. Тому пункт 3 Порядку № 622 не може бути підставою для відмови.

Посилання відповідача на те, що Законом № 889 не передбачено перерахунку пенсій державним службовцям, суд також вважає необґрунтованим. Позивач звернулася не з заявою про перерахунок раніше призначеної пенсії у зв`язку з підвищенням заробітної плати працюючих державних службовців. Вона просила про перехід з пенсії, яку отримує відповідно до Закону № 1058-IV, на пенсію відповідно до статті 37 Закону № 3723-XII після звільнення з державної служби.

Цим спірні правовідносини відрізняються від правовідносин, які розглядав Верховний Суд у постанові від 19.03.2025 у справі № 300/936/23. У тій справі пенсію відповідно до Закону № 3723-XII призначили особі у 2005 році, і вона фактично отримувала її до 01.05.2020, тобто понад 14 років. Після цього її перевели на пенсію відповідно до Закону № 1058-IV, а переведення назад на пенсію державного службовця вона просила разом з її перерахунком на підставі нових довідок. Верховний Суд виснував, що законодавство не передбачає підстав для перерахунку пенсії, призначеної відповідно до статті 37 Закону № 3723-XII, у зв`язку з підвищенням заробітної плати працюючих державних службовців.

Натомість, як зазначає позивач, пенсію відповідно до Закону № 3723-XII їй призначили у 2017 році в період роботи на посаді державної служби. З 01.10.2017 пенсію виплачують в розмірі, обчисленому відповідно до Закону № 1058-IV. Такий порядок виплати відповідає абзацу першому пункту 2 постанови № 622, яким визначено розмір виплати пенсій, призначених відповідно до статті 37 Закону № 3723-XII, у період роботи на посадах державної служби. Абзацом другим пункту 2 постанови № 622 прямо передбачено, що після звільнення з роботи виплата пенсії, призначеної відповідно до Закону № 3723-XII, поновлюється.

Отже, виплата позивачу пенсії з 01.10.2017 в розмірі, обчисленому відповідно до Закону № 1058-IV, у період роботи на посаді державної служби не свідчить про те, що позивач реалізувала своє право на пенсію державного службовця і втратила його. Не свідчить вона і про вибір позивачем іншого виду пенсії в розумінні частини першої статті 10 Закону № 1058-IV. Такий порядок виплати є наслідком спеціального правового регулювання, яке діє лише в період роботи на посаді державної служби.

Верховний Суд у постанові від 23.04.2025 у справі № 380/16112/23 розмежував обрахунок вперше призначеної на підставі статті 37 Закону № 3723-ХІІ пенсії та перерахунок раніше призначеної пенсії. Суд зазначив таке. Основним документом, який необхідний для здійснення територіальним органом Пенсійного фонду України призначення пенсії за віком відповідно до статті 37 Закону № 3723-ХІІ (при переведенні), ініційованого за заявою пенсіонера, є довідка (довідки) про заробітну плату працюючого державного службовця відповідної посади та відповідного рангу за останнім місцем роботи пенсіонера на державній службі, до якої включаються всі види оплати праці, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування. При такому перерахунку мають враховуватись і особливості передбачені пунктом 4 Порядку № 622 (пункт 47).

Розглядаючи заяву позивача від 28.01.2026, відповідач обмежився лише констатацією того, що пенсію відповідно до Закону № 3723-XII позивачу вже призначали. Решту обставин, від яких залежить вирішення питання, він не з`ясовував. Зокрема, відповідач не встановив правову підставу, з якої з 01.10.2017 пенсію позивачу виплачують в розмірі, обчисленому відповідно до Закону № 1058-IV. Не з`ясував він і дату та підставу звільнення позивача з посади державної служби. Відповідач не надав оцінки тому, чи поширюються на позивача абзац другий пункту 2 постанови № 622 та пункт 3-1 Порядку № 622 і в якому розмірі після звільнення підлягає виплаті її пенсія. Довідки від 05.01.2026 № 222/1/4/162/405/29 та № 222/1/4/162/405/30 та їх відповідність вимогам пунктів 4-6 Порядку № 622 відповідач також не оцінив. Отже, оскаржуване рішення прийнято без урахування всіх обставин, що мають значення для прийняття рішення. Воно ґрунтується на підставі, яка не передбачена законом, тому є протиправним і підлягає скасуванню.

Відповідно до пункту 2 частини другої статті 245 КАС України у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень. Згідно з пунктом 10 частини другої цієї статті суд може прийняти рішення про інший спосіб захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист таких прав, свобод та інтересів.

Відповідно до частини четвертої статті 245 КАС України у випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов`язати відповідача - суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.

У разі якщо ухвалення рішення на користь позивача передбачає право суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов`язує суб`єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.

Отже, суд зобов`язує суб`єкта владних повноважень прийняти конкретне рішення на користь позивача лише тоді, коли для його прийняття виконано всі визначені законом умови. У цій справі обставини, від яких залежить переведення позивача на пенсію державного службовця та визначення її розміру, пенсійний орган не з`ясовував. Зокрема, не встановлено дату звільнення позивача з державної служби, правову підставу виплати пенсії з 01.10.2017 та заробітну плату, з якої має обчислюватися пенсія. Суд не може підміняти суб`єкта владних повноважень і вперше встановлювати ці обставини або оцінювати довідки, які той не розглядав.

Тому, на переконання суду, ефективним способом захисту прав позивача є зобов`язання повторно розглянути її заяву від 28.01.2026 з урахуванням правової оцінки, наданої судом у цьому рішенні. Такий спосіб захисту обрав і Верховний Суд у постанові від 23.04.2025 у справі № 380/16112/23. Під час повторного розгляду відповідач має врахувати таке. Призначення позивачу пенсії відповідно до статті 37 Закону № 3723-XII з 22.09.2017 не є підставою для відмови в переведенні на цю пенсію. Виплата пенсії в розмірі, обчисленому відповідно до Закону № 1058-IV, у період роботи на посаді державної служби не свідчить про реалізацію позивачем права на пенсію державного службовця. Відповідач має встановити дату звільнення позивача з посади державної служби і з`ясувати, чи поширюються на неї абзац другий пункту 2 постанови № 622 та пункт 3-1 Порядку № 622. Також він має розглянути та оцінити довідки від 05.01.2026 № 222/1/4/162/405/29 та № 222/1/4/162/405/30 відповідно до вимог пунктів 4-6 Порядку № 622.

Визначаючи орган, на який слід покласти обов`язок вчинити дії, суд враховує позицію Верховного Суду, висловлену в постанові від 08.02.2024 у справі № 500/1216/23. Згідно з нею дії зобов`язального характеру має вчинити територіальний орган Пенсійного фонду України, визначений за принципом екстериторіальності. Заяву позивача від 28.01.2026 за принципом екстериторіальності розглянуло Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області, яке й прийняло оскаржуване рішення. Отже, повторно розглянути заяву має саме цей орган.

Відповідно до частини другої статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області не довело правомірності оскаржуваного рішення.

З урахуванням викладеного позов підлягає задоволенню частково.

Відповідно до частини першої статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

За подання позову позивач сплатила судовий збір у розмірі 1064,96 грн. Позовні вимоги до Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області задоволено, тому судовий збір у розмірі 1064,96 грн підлягає стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань цього відповідача.

Керуючись статтями 6, 72-77, 139, 244, 246, 250, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області від 05.02.2026 № 930040323900 про відмову ОСОБА_1 в переході з пенсії за віком згідно із Законом України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" на пенсію за віком згідно із Законом України "Про державну службу".

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 28.01.2026 про перехід з пенсії за віком згідно із Законом України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" на пенсію за віком відповідно до статті 37 Закону України "Про державну службу" від 16.12.1993 № 3723-XII з урахуванням правової оцінки, наданої судом у цьому рішенні.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 1064,96 грн за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Позивач:ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер - НОМЕР_2 ) Відповідач:Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві (вул. Бульварно-Кудрявська, 16,м. Київ,04053 , код ЄДРПОУ - 42098368) Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області (вул. Гната Чекірди, 10,м. Хмельницький,Хмельницький р-н, Хмельницька обл.,29005 , код ЄДРПОУ - 21318350)

Головуючий суддя В.К. Блонський