Рішення № 140127219, 28.09.2026, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28.09.2026Справа № 911/1510/26Господарський суд міста Києва у складі судді Трофименко Т.Ю., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (без проведення судового засідання) матеріали справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Ей Пі Ем Контролс»

до Акціонерного товариства «Укргазвидобування»

про стягнення 121 328,00 грн,

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

У травні 2026 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Ей Пі Ем Контролс» звернулося до Господарського суду Київської області з позовною заявою до Акціонерного товариства «Укргазвидобування» про стягнення 121 328,00 грн, з яких: 117 000,00 грн - банківська гарантія, 673,15 грн - 3% річних та 3654,85 грн - інфляційні втрати.

Позов обґрунтований тим, що відповідач всупереч положенням п. 10.3 Договору поставки №1492/УПГГК/25 від 07.08.2025 не повернув ТОВ «Ей Пі ЕМ Контролс» суму у розмірі 117 000,00 грн., стягнуту за Банківською гарантією №123106/V-3023 від 06.08.2025. У зв`язку з простроченням виконання грошового зобов`язання позивач також просить суд стягнути з відповідача інфляційні втрати та три відсотки річних, відповідно до ст. 625 ЦК України.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 27.05.2026 матеріали позовної заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «Ей Пі Ем Контролс» до Акціонерного товариства «Укргазвидобування» про стягнення 121 328,00 грн передано за встановленою підсудністю до Господарського суду міста Києва.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 10.06.2026 справу № 911/1510/26 передано на розгляд судді Трофименко Т.Ю.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 15.06.2026 позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Ей Пі Ем Контролс» залишено без руху, встановлено позивачу строк для усунення недоліків.

17.06.2026 до суду від позивача надійшла заява про усунення недоліків.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 22.06.2026 прийнято вказаний позов до розгляду та відкрито провадження у справі № 911/1510/26, розгляд справи постановлено здійснювати у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (без проведення судового засідання), визначено сторонам строки для подання відзиву на позовну заяву, відповіді на відзив та заперечень.

26.06.2026 до суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, у якому відповідач просив відмовити у задоволенні позовних вимог та у своєму відзиві на позовну заяву посилався на наявність процесуальних недоліків позовної заяви, що є підставою для залишення позову без руху на підставі ч. 11 ст. 176 ГПК України.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 11.08.2026 позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Ей Пі Ем Контролс» залишено без руху в порядку ч. 11 ст. 176 Господарського процесуального кодексу України, встановлено позивачу строк для усунення недоліків шляхом подання до суду заяви із зазначенням реквізитів рахунку позивача в банку, небанківському надавачі платіжних послуг та документу, що підтверджує наявність такого рахунку.

12.08.2026 до суду від позивача надійшла заява про усунення недоліків позовної заяви, із зазначенням реквізитів рахунку позивача в банку, небанківському надавачі платіжних послуг та документу, що підтверджує наявність такого рахунку.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 20.08.2026 продовжено розгляд справи № 911/1510/26.

Згідно з ч. 5 ст. 252 ГПК України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Враховуючи, що матеріали справи містять достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, суд вважає, що справа може бути розглянута за наявними у ній документами відповідно до ч. 5 ст. 252 ГПК України.

Згідно з ч. 4 ст. 240 ГПК України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення (повне або скорочене) без його проголошення.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва,

ВСТАНОВИВ:

07.08.2025 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Ей Пі Ем Контролс» (надалі - постачальник, позивач) та Акціонерним товариством «Укргазвидобування» (надалі - покупець, відповідач) укладено договір поставки (за графіком поставки) № 1492/УПГГК/25 (надалі - Договір), згідно з п. 1.1. якого постачальник зобов`язується поставити покупцеві Клапани (надалі - товар), зазначений в специфікації, що додається до Договору і є його невід`ємною частиною (надалі - Специфікація), а покупець - прийняти і оплатити такий товар.

Найменування/асортимент товару, одиниця виміру, кількість, ціна за одиницю товару та загальна вартість товару вказується у Специфікації. Строк поставки товару визначається Графіком поставки товару, який є Додатком № 3 до Договору та невід`ємною його частиною (п. 1.2. Договору).

Загальна ціна Договору визначається загальною вартістю товару, вказаного в Специфікації, та становить 2 340 000,00 грн з ПДВ (включно) (п. 3.2. Договору).

Пунктом 4.1. Договору визначено, що розрахунки проводяться шляхом оплати покупцем з дати підписання сторонами акту приймання-передачі товару або видаткової накладної, та пред`явлення постачальником рахунку на оплату (інвойсу) шляхом перерахування на рахунок постачальника, на умовах, зазначених у Специфікації.

Відповідно до п. 5.1. Договору строк поставки, умови та місце поставки товару, інформація про вантажовідправників і вантажоотримувачів вказується у Специфікації та Графіку поставки до цього Договору.

Специфікацією № 1 від 07.08.2025 визначено загальну вартість товару - 2 340 000,00 грн з ПДВ, а також зазначено строк поставки - відповідно до Графіка поставки товару.

Так, Графіком поставки від 07.08.2025, який є Додатком № 3 до Договору передбачено, що товар згідно із Специфікацією має бути поставлений постачальником впродовж 150 календарних днів з дати укладання договору про закупівлю.

Датою прийняття товару є дата підписання уповноваженими представниками сторін акту приймання-передачі товару, форма якого наведена у Додатку № 4 до цього Договору, який є невід`ємною його частиною, або видаткової накладної. Право власності на товар, ризик випадкового знищення/пошкодження переходить від постачальника до покупця з дати підписання сторонами акту приймання-передачі товару або видаткової накладної (п. 5.2. Договору).

Підпунктом 6.3.1. п. 6.3. Договору передбачено обов`язок постачальника забезпечити поставку товару у строки, встановлені цим Договором.

Договір набирає чинності з дати його підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення печатками сторін (за наявності), за умови надання постачальником забезпечення виконання своїх зобов`язань по Договору, які відповідають вимогам, вказаним у п. 10.2. цього Договору і діє до 30.04.2026 (включно) (п. 10.1. Договору).

Забезпечення виконання зобов`язань по Договору здійснюється до укладання Договору, зокрема, шляхом надання банківської гарантії виконання зобов`язань по Договору, яка повинна відповідати вимогам, вказаним у Типовій формі банківської гарантії виконання зобов`язань постачальником за Договором, яка є Додатком № 6 до Договору, та її сума повинна бути 5% від загальної вартості (ціни) Договору (п. 10.2. Договору).

Відповідно до п. 10.3. Договору, у випадку надання постачальником забезпечення виконання зобов`язань по Договору у формі грошових коштів, банківської гарантії виконання зобов`язань, покупець повертає постачальнику таке забезпечення протягом 5 банківських днів на реквізити постачальника або шляхом направлення відповідної інформації банку (для забезпечення виконання зобов`язань по Договору у формі банківської гарантії виконання зобов`язань) з дня настання одного з випадків: А. після виконання постачальником зобов`язань за Договором у повному обсязі; В. за рішенням суду, яке набрало законної сили, щодо повернення забезпечення Договору у випадку визнання результатів процедури закупівлі/спрощеної закупівлі недійсними або Договору про закупівлю нікчемним; С. в інших випадках, передбачених чинним законодавством України, що регулює публічні закупівлі.

На забезпечення виконання зобов`язань за Договором АТ «АЛЬТБАНК» (надалі - Банк, Гарант) 06.08.2025 видано на користь АТ «Укргазвидобування» (Бенефіціар) Банківську гарантію № 123106/V-3023 (надалі - Гарантія), за умовами якої Банк-гарант приймає на себе безвідкличне зобов`язання сплатити бенефіціару суму, яка не перевищує 117 000,00 грн протягом п`яти робочих днів з дати одержання письмової вимоги бенефіціара про сплату коштів за Гарантією, без необхідності для бенефіціара обґрунтовувати свою вимогу, без подання будь-яких інших документів, крім Вимоги, або виконання будь-яких інших умов. Одержання Банком-гарантом вимоги, що становить належне представлення, буде вважатися достатнім підтвердженням факту настання гарантійного випадку, незалежно від будь-яких заперечень принципала (ТОВ «ЕЙ ПІ ЕМ КОНТРОЛС») та без необхідності бенефіціару або будь-якій третій особі надавати будь-які додаткові докази та/або документи (окрім визначених умовами цієї Гарантії) на підтримку своєї вимоги.

Як вбачається із наданих позивачем доказів, останнім на виконання умов Договору здійснено поставки товару відповідачу, а саме:

26.12.2025 за видатковою накладною № 77 поставлено товар на суму 966 000,00 грн з ПДВ;

06.01.2026 за видатковою накладною № 1 поставлено товар на суму 240 000,00 грн з ПДВ;

02.03.2026 за видатковою накладною № 9 поставлено товар на суму 1 134 000,00 грн з ПДВ.

16.02.2026 АТ «Укргазвидобування» звернулося до ТОВ «ЕЙ ПІ ЕМ КОНТРОЛС» із вимогою № 306.4-306-1-1638 про сплату штрафних санкцій у загальному розмірі 121 818,00 грн за порушення строків поставки товару.

Відповідно до платіжної інструкції від 23.02.2026 № 57 позивачем сплачено на користь відповідача штрафні санкції у розмірі 121 818,00 грн.

Надалі відповідач направив позивачу вимогу від 31.03.2026 № 306.4-306-1-3435, у якій просив також сплатити пеню у розмірі 20 412,00 грн за порушення строків поставки товару, яка позивачем сплачена відповідно до платіжної інструкції від 06.04.2026 № 110.

18.02.2026 АТ «Укргазвидобування» звернулося до Банка-гаранта з Вимогою (SWIFT-повідомлення) здійснення платежу за Гарантією у зв`язку з тим, що принципалом не було виконано своїх зобов`язань за Договором в частині поставки товару у повному обсязі та у встановлені строки.

Отримавши відповідну вимогу платежу від банку, 19.02.2026 позивач здійснив розміщення коштів для сплати за гарантією в сумі 117 000,00 грн (платіжна інструкція № 56), після чого Банк-гарант перерахував вказані кошти на рахунок відповідача.

Листами від 13.04.2026 № 07/04/2026 та від 20.04.2026 № 08/04/26 (досудова вимога) позивач звертався до відповідача відповідно до п. 10.3. Договору просив направити відповідну інформацію в Банк для повернення суми банківської гарантії 117 000,00 грн на користь ТОВ «ЕЙ ПІ ЕМ КОНТРОЛС», у зв`язку з виконанням всіх зобов`язань щодо поставки товару за Договором, а також сплатою пені та штрафів.

Не погоджуючись із такими діями відповідача щодо стягнення та неповернення грошових коштів у сумі 117 000,00 грн за банківською гарантією, посилаючись на те, що товар за Договором поставлено в повному обсязі і в силу приписів ч. 2 ст. 27 Закону України «Про публічні закупівлі» та п. 10.3 Договору вказане забезпечення підлягало поверненню, позивач звернувся до суду з даним позовом. Крім того, позивачем нараховано та заявлено до стягнення з відповідача, крім суми банківської гарантії, інфляційні втрати у розмірі 3654,85 грн та 3% річних у розмірі 673,15 грн.

Відповідач щодо задоволення позовних вимог заперечував, вказуючи, що на момент пред`явлення вимоги до Банка-гаранта постачальник прострочив виконання зобов`язань з поставки товару понад 44 календарні дні та Договір у повному обсязі не було виконано, відтак на момент сплати Банком суми банківської гарантії гарантійний випадок існував, а отримання ним коштів банківської гарантії відбулося за наявності достатньої правової підстави - порушення позивачем основного зобов`язання, забезпеченого гарантією. Крім того, відповідач зауважує, що передбачений п. 10.3. Договору механізм повернення забезпечення виконання зобов`язань у формі банківської гарантії полягає у направленні відповідної інформації Банку (тобто у припиненні дії банківської гарантії як засобу забезпечення), а не у поверненні постачальнику грошових коштів; зазначений механізм застосовується лише до діючої банківської гарантії, тоді як Гарантія на момент звернення позивача із даним позовом до суду є припиненою на підставі п. 1 ч. 1 ст. 568 ЦК України.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов таких висновків.

Статтею 11 ЦК України визначено, що цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки; підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частиною 1 ст. 626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до статей 6, 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Статтею 509 ЦК України визначено, що зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Суд встановив, що укладений між сторонами Договір за своєю правовою природою є договором поставки, за яким, відповідно до ст. 712 ЦК України, продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно з ч. 1 ст. 662 ЦК України продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.

Статтею 663 ЦК України визначено, що продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

У відповідності до норм ч. 1 ст. 664 ЦК України обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: 1) вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов`язок продавця доставити товар; 2) надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару. Договором купівлі-продажу може бути встановлений інший момент виконання продавцем обов`язку передати товар.

Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ч. 1 ст. 530 ЦК України).

Виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком, правом довірчої власності (ч. 1 ст. 546 ЦК України).

Договором або законом можуть бути встановлені інші види забезпечення виконання зобов`язання (ч. 2 ст. 546 ЦК України).

Стаття 560 ЦК України визначає, що за гарантією банк, інша фінансова установа, страхова організація (гарант) гарантує перед кредитором (бенефіціаром) виконання боржником (принципалом) свого обов`язку. Гарант відповідає перед кредитором за порушення зобов`язання боржником.

Гарантія діє протягом строку, на який вона видана (ч. 1 ст. 561 ЦК України).

Відповідно до ст. 562 ЦК України зобов`язання гаранта перед кредитором не залежить від основного зобов`язання (його припинення або недійсності), зокрема і тоді, коли в гарантії міститься посилання на основне зобов`язання.

Частинами першою, третьою ст. 563 ЦК України унормовано, що у разі порушення боржником зобов`язання, забезпеченого гарантією, гарант зобов`язаний сплатити кредиторові грошову суму відповідно до умов гарантії.

У вимозі до гаранта або у доданих до неї документах кредитор повинен вказати, у чому полягає порушення боржником основного зобов`язання, забезпеченого гарантією.

Як передбачено ч. 2 ст. 564 ЦК України, гарант повинен розглянути вимогу кредитора разом з доданими до неї документами в установлений у гарантії строк, а у разі його відсутності - в розумний строк і встановити відповідність вимоги та доданих до неї документів умовам гарантії.

Так, умовами п. 10.2. Договору передбачено, що постачальник забезпечує виконання своїх зобов`язань по Договору у розмірі 5% від загальної вартості договору шляхом надання банківської гарантії № 123106/V-3023, виданою АТ «Альтбанк», на суму 117 000,00 грн.

Грошове забезпечення у розмірі 117 000,00 грн сплачено позивачем на користь Банку 19.02.2026 відповідно до платіжної інструкції № 56.

При цьому, згідно з п. 10.3 Договору після виконання позивачем зобов`язань за Договором в повному обсязі, вказане забезпечення виконання Договору мало бути повернуте позивачу.

Статтею 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Так, як вже зазначалось, за умовами Специфікації товар мав бути поставлений постачальником впродовж 150 календарних днів з дати укладання договору про закупівлю, тобто, до 05.01.2026 (з урахуванням ч. 5 ст. 254 ЦК України).

ТОВ «Ей Пі Ем Контролс» поставило АТ «Укргазвидобування» обумовлений договором товар на загальну суму 2 340 000,00 грн, що підтверджується видатковими накладними від 26.12.2025 № 77, від 06.01.2026 № 1 та від 02.03.2026 № 9, які підписані представниками обох сторін без будь-яких зауважень.

Отже, суд доходить висновку, що позивачем було повністю виконано свої зобов`язання за Договором, що відповідачем не заперечувалось.

Водночас, як зазначає відповідач та не заперечується позивачем, частина товару згідно з Договором була поставлена із порушенням строків, у зв`язку з чим позивач у подальшому сплатив відповідачу штрафні санкції за несвоєчасну поставку у розмірі 121 818,00 грн (платіжна інструкція від 23.02.2026 № 57) та у розмірі 20 412,00 грн (платіжна інструкція від 06.04.2026 № 110).

Відповідач зазначає про відсутність підстав для повернення забезпечення у зв`язку з тим, що позивачем було порушено строки поставки товару.

Невиконання зобов`язання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) ст. 610 ЦК України кваліфікується як порушення зобов`язання.

У розумінні наведеної норми, яка надає визначення порушення зобов`язання, останнє може бути двох видів. По-перше, це невиконання зобов`язання, яке виникає якщо його сторони взагалі не виконують дій, що складають зміст зобов`язання (не передають річ, не виконують роботи, не надають послуги, не сплачують гроші тощо), або продовжують виконувати дії, від яких вони відповідно до зобов`язання мають утримуватися. По-друге, це неналежне виконання зобов`язання, тобто порушення умов, визначених змістом зобов`язання. У разі невідповідності виконання зобов`язання критеріям належності, можна говорити про неналежне виконання, а отже порушення зобов`язання.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 01.04.2019 у справі № 910/2693/18.

Відповідно до ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Умовою виконання зобов`язання є строк (термін) його виконання. Дотримання строку виконання є одним із критеріїв належного виконання зобов`язання, оскільки прострочення є одним із проявів порушення зобов`язання. Строк (термін) виконання зобов`язання за загальним правилом, узгоджується сторонами в договорі.

Оскільки товар мав бути поставлений згідно з Графіком поставки, а підписання видаткових накладних відбувалося з порушенням встановлених строків для окремих партій, що підтверджується сплатою позивачем пені та штрафу, суд погоджується з доводами АТ «Укргазвидобування» про те, що товар був поставлений з простроченням термінів, встановлених договором.

Водночас суд зауважує, що не можна ототожнювати поняття «невиконання договору» та «несвоєчасне виконання договору». Невиконання має місце лише у випадку відсутності дій, які складають зміст зобов`язання, а неналежним виконанням є виконання зобов`язання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 20.06.2019 у справі № 910/6433/18, від 21.02.2020 у справі № 910/4460/19, від 14.01.2019 у справі № 910/3777/18, від 25.09.2024 у cправі № 910/12114/23.

Крім цього, судом встановлено, що Договір укладено за результатами публічної закупівлі, про що вказували як позивач, так і відповідач.

Правові та економічні засади здійснення закупівель товарів, робіт і послуг для забезпечення потреб держави, територіальних громад та об`єднаних територіальних громад визначені Законом України «Про публічні закупівлі» (тут і надалі - Закон у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

Метою цього Закону є забезпечення ефективного та прозорого здійснення закупівель, створення конкурентного середовища у сфері публічних закупівель, запобігання проявам корупції у цій сфері, розвиток добросовісної конкуренції.

Таким чином, до правовідносин у даній справі підлягає застосуванню не лише ЦК України, а і спеціальний закон - Закон України «Про публічні закупівлі», відповідно до ч. 2 ст. 27 якого замовник повертає забезпечення виконання договору про закупівлю після виконання учасником-переможцем процедури закупівлі/спрощеної закупівлі договору про закупівлю, а також за рішенням суду щодо повернення забезпечення договору у випадку визнання результатів процедури закупівлі/спрощеної закупівлі недійсними або договору про закупівлю нікчемним; у випадках, передбачених статтею 43 цього Закону; згідно з умовами, зазначеними в договорі про закупівлю, але не пізніше ніж протягом п`яти банківських днів з дня настання зазначених обставин.

Тобто, вказана норма Закону, яка безпосередньо регулює відносини суб`єктів господарювання у процедурі публічних закупівель, чітко передбачає момент повернення замовником забезпечення договору - після його виконання учасником-переможцем, у той час як можливість неповернення замовником забезпечення виконання договору існує лише у разі невиконання учасником умов договору.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 25.09.2024 у cправі № 910/12114/23.

За таких обставин суд дійшов до висновку, що підставою для утримання банківської гарантії є саме невиконання договору, а не певне порушення строків його виконання.

Стосовно доводів відповідача про те, що порушення строків поставки є самостійною та достатньою підставою для стягнення та утримання банківської гарантії, суд не приймає їх до уваги з огляду на те що, згідно з ч. 2 ст. 27 Закону України «Про публічні закупівлі», та усталеною судовою практикою Верховного Суду можливість неповернення замовником забезпечення виконання договору існує лише у разі невиконання учасником умов договору (відсутності дій, які складають зміст зобов`язання), а не його неналежних (несвоєчасних) дій, за які позивач вже поніс окрему відповідальність у вигляді сплати пені та штрафу.

Призначенням інституту гарантії (§4 глави 49 ЦК України) є надання упевненості учасникам обороту в тому, що бенефіціар гарантовано і швидко одержить платіж, якщо надасть документи, передбачені гарантією (наприклад, товарно-транспортну накладну, акт приймання-передачі виконаних робіт тощо), причому навіть і в тому випадку, коли між принципалом і бенефіціаром існує спір щодо виконання зобов`язання. Запорукою тому має бути надійність банківської системи. Тим самим у разі виникнення спору щодо наявності чи відсутності боргу принципала останній та бенефіціар в частині стягнення боргу міняються місцями: не бенефіціар звертається до суду за стягненням боргу (бо він вже одержав від гаранта суму боргу, яку вважав наявною), а принципал позивається до суду про стягнення з бенефіціара суми, яку принципал вважає отриманою за його рахунок без достатньої правової підстави (глава 83 Цивільного кодексу України (статті 1212-1215) з огляду на відсутність боргу принципала.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 17.05.2024 у справі № 910/17772/20.

Згідно зі ст. 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події. Положення цієї глави застосовуються також до вимог про: 1) повернення виконаного за недійсним правочином; 2) витребування майна власником із чужого незаконного володіння; 3) повернення виконаного однією із сторін у зобов`язанні; 4) відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.

З наведених норм вбачається, що особа, яка набула майно (кошти) без достатньої правової підстави (або підстава набуття цього майна (коштів) згодом відпала) зобов`язана повернути набуте майно (кошти) потерпілому.

Означене недоговірне зобов`язання виникає в особи безпосередньо з норми статті 1212 ЦК України на підставі факту набуття нею майна (коштів) без достатньої правової підстави або факту відпадіння підстави набуття цього майна (коштів) згодом. Це зобов`язання виникає в особи з моменту безпідставного отримання нею такого майна (коштів) або з моменту, коли підстава їх отримання відпала.

Оскільки позивач виконав умови Договору в частині передання товару у повному обсязі, отримані АТ «Укргазвидобування» за Гарантією грошові кошти позивача у розмірі 117 000,00 грн, є безпідставно набутими, а тому підлягають поверненню.

Стосовно доводів відповідача про те, що п. 10.3 Договору передбачено лише направлення інформації банку, суд зазначає, що такий порядок стосується випадків, коли гарантія не була стягнена. Натомість, оскільки відповідач вже фактично отримав кошти за рахунок позивача, а основне зобов`язання з поставки виконано у повному обсязі, правова підстава для подальшого утримання цих грошей відпала, що дає позивачу право вимагати їх повернення на підставі ст. 1212 ЦК України.

Щодо тверджень відповідача про припинення банківської гарантії у зв`язку з її виплатою та неможливістю її повернення, суд вказує, що припинення зобов`язань гаранта перед бенефіціаром дійсно має місце, однак предметом даного спору є не відновлення дії банківської гарантії, а стягнення з бенефіціара (відповідача) на користь принципала (позивача) грошових коштів, які відповідач продовжує безпідставно утримувати після повного виконання позивачем основного зобов`язання з поставки товару.

Стосовно посилань відповідача на наявність первісної правової підстави для отримання коштів, якою відповідач вважає настання гарантійного випадку через порушення позивачем строків поставки та правомірне звернення до банку-гаранта, суд вказує, що за ст. 1212 ЦК України майно підлягає поверненню, якщо підстава його набуття згодом відпала. Оскільки позивач повністю виконав договір, поставивши весь товар, правова підстава для утримання відповідачем забезпечення відпала.

Таким чином, суд доходить висновку про наявність підстав для задоволення позовної вимоги про стягнення з відповідача суми банківської гарантії у розмірі 117 000,00 грн.

Щодо позовних вимог про стягнення інфляційних втрат та процентів річних, суд зазначає таке.

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Виходячи із положень зазначеної норми, наслідки прострочення боржником грошового зобов`язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та трьох процентів річних, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом, не є санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника.

Дія статті 625 ЦК України поширюється на всі види грошових зобов`язань незалежно від підстав їх виникнення (договір чи делікт), у тому числі й на позадоговірне грошове зобов`язання, що виникло на підставі ст. 1212 ЦК України.

Перевіривши надані позивачем розрахунки інфляційних втрат та 3% річних, суд дійшов висновку, що вони є обґрунтованими та арифметично вірними, у зв`язку з чим підлягають стягненню з відповідача.

Статтею 129 Конституції України встановлено, що основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно з частинами 1-3 ст. 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (ч. 1 ст. 86 ГПК України).

Таким чином, позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Ей Пі Ем Контролс» обґрунтовані та підлягають задоволенню повністю.

Витрати по сплаті судового збору, відповідно до ст. 129 ГПК України, підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.

Водночас, суд зазначає, що відповідно до ч. 3 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі, - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.

Відтак, за чинним законодавством позивач мав сплатити за подання через систему Електронний суд до суду цієї позовної заяви судовий збір у розмірі 2 662,40 грн (3328,00 грн х 0,8).

Таким чином, суд звертає увагу позивача, що з відповідача на його користь підлягатиме стягненню судовий збір у розмірі, визначеному законом, а саме - 2 662,40 грн, тоді як позивач не позбавлений права на звернення до суду із відповідним клопотанням про повернення надмірно сплаченої суми судового збору при зверненні із даним позовом до суду.

На підставі викладеного, керуючись статтями 74, 76-80, 129, 236-242 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва

УХВАЛИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Акціонерного товариства «Укргазвидобування» (04053, м. Київ, вул. Кудрявська, буд. 26/28, ідентифікаційний код 30019775) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Ей Пі Ем Контролс» (61046, м. Харків, вул. Василя Вишиваного, буд. 6, корп. 6, кімн. 10, ідентифікаційний код 33816640) кошти безпідставно отриманої банківської гарантії у розмірі 117 000,00 грн, інфляційні втрати у розмірі 3654,85 грн, 3% річних у розмірі 673,15 грн та витрати по сплаті судового збору у розмірі 2 662,40 грн.

3. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів. Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) рішення суду або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено та підписано: 28.09.2026.

Суддя Т. Ю. Трофименко