Рішення № 140127133, 23.04.2026, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

23.04.2026Справа № 910/9279/25

Господарський суд міста Києва у складі судді Васильченко Т.В., за участю секретаря судового засідання Шмиги В.О. розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження матеріали справи №910/9279/25

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «П`ята Стража Київ»

до Акціонерного товариства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом»

про стягнення 1351976,70 грн

Представники учасників справи:

від позивача: Ковальов Ю.Ю.;

від відповідача: Гриценко В.С.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «П`ята Стража Київ» (далі - позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва із позовною заявою до Акціонерного товариства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» (далі - відповідач) про стягнення 1351976,70 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач, в порушення взятих на себе зобов`язань за договором «Технічне переоснащення. ВП ЗАЕС, м. Енергодар, Промислова, 133. Енергоблок №5. Реакторне відділення. Заміна устаткування автоматичної пожежної сигналізації (впровадження засобів протипожежної сигналізації у відповідності із спеціальними вимогами). 1, 2, 3 СБ. Будівельно-монтажні та пусконалагоджувальні роботи. Енергоблок №5. Реакторне відділення. Турбінне відділення. Модернізація системи автоматичної пожежної сигналізації приміщень РВ, ДВ, МЗ, ЕЕТУ, БНС. Будівельно-монтажні та пусконалагоджувальні роботи» №20682-2019/20-121-01-19-08047 від 29.05.2019 не сплатив частину вартості робіт після реєстрації податкових накладних №14 від 01.02.2022 та №16 від 11.02.2022, у зв`язку з чим позивачем заявлено до стягнення основний борг у розмірі 412506,98 грн, інфляційні втрати у розмірі 233370,67 грн та 3% річних у розмірі 42550,38 грн за період з 14.02.2022 по 23.07.2025. Окрім того, за неналежне виконання відповідачем зобов`язань за договором в частині своєчасної та повної оплати виконаних позивачем робіт згідно з довідками про вартість виконаних будівельних робіт та витрати №87 за квітень 2021, №236 за червень 2021 і №317 за серпень 2021 позивачем нараховано та заявлено до стягнення інфляційні втрати у розмірі 538307,60 грн та 3% річних у розмірі 125241,07 грн за період з 22.01.2025 по 23.07.2025.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 06.08.2025 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі №910/9279/25, постановлено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження, встановлено сторонам строки на подачу заяв по суті спору та призначено підготовче засідання у справі на 16.09.2025.

14.08.2025 року до відділу діловодства суду через підсистему ЄСІКС «Електронний суд» від Акціонерного товариства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач проти задоволення позову заперечив, посилаючись на те, що частина робіт на суму 1860000,00 грн та 615041,31 грн із врахуванням ПДВ вже оплачена відповідачем, а відтак вимоги позивача щодо стягнення суми 412506,89 грн є безпідставними, як і вимоги про стягнення нарахованих на суму ПДВ компенсаційних втрат у порядку статті 625 ЦК України.

Разом з тим, відповідач наголошує, що судовими рішеннями встановлено зменшення суми заборгованості на суму проведених правочинів по зарахуванню зустрічних вимог у розмірі 36855,80 грн, що впливає на правильність обрахунку нарахованих та заявлених до стягнення 3% річних та інфляційних втрат на суму основного боргу по договору.

Окрім того, позивачем не вірно визначено період прострочення при розрахунку процентів річних, оскільки 21.01.2025 включено до розрахунку у судовій справі №910/751/25, водночас суди в судових рішеннях по справах №910/12431/23, №910/2148/24, №910/751/25 виснували, що стягнення з відповідача інфляційних втрат та трьох процентів річних на підставі рішення суду у справі № 910/3758/22 та додаткової суми інфляційних втрат у справі, що переглядається, у значній мірі компенсує позивачу негативні наслідки, пов`язані з порушенням відповідачем умов договору, а стягнення з відповідача додатково нарахованої суми трьох процентів річних у повному обсязі, не є співрозмірним з можливими негативними наслідками від порушення відповідачем зобов`язання, а тому стягнення з відповідача додаткових грошових коштів ставить під загрозу фінансування заходів із забезпечення сталої та безпечної роботи об`єктів атомної енергетики чим загрожує безпеці держави.

У судовому засіданні 16.09.2025 оголошено перерву до 14.10.2025.

23.09.2025 року до відділу діловодства суду через підсистему ЄСІКС «Електронний суд» від Товариства з обмеженою відповідальністю «П`ята Стража Київ» надійшла відповідь на відзив, в якій наголошує на тому, що обґрунтування відповідача, наведене у відзиві на позов, про те, що він фактично сплатив ПДВ в складі платежів на суми 615041,31 грн та 1860000 грн, є неспроможними з огляду на те, що позовними вимогами є не стягнення з відповідача сум ПДВ, а стягнення з відповідача частини боргових зобов`язань, термін виконання яких настав, і які дорівнюють сумі ПДВ, задекларованій в податкових накладних, створених і зареєстрованих позивачем в порядку, передбаченому Податковим кодексом України, тобто вимога позивача стягнути з відповідача 412506, 89 грн ґрунтується саме на пункті 2.6. договору, який передбачає, що частина боргу відповідача перед позивачем сплачується після реєстрації податкових накладних.

При цьому, позивач зауважив, що ним надсилалися копії ПН на електронні адреси, зазначені в п. 2.6. договору, проте зазначені файли не були доставлені відповідачеві внаслідок помилки в системі, вірогідно електронні поштові скриньки були закриті.

30.09.2025 року до відділу діловодства суду через підсистему ЄСІКС «Електронний суд» від Акціонерного товариства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» надійшли заперечення, в яких відповідач наголосив, що позивач у своїх заявах по суті спору зазначає про те, що за довідкою №87 підлягало сплаті 7775567,90 грн, відповідно були здійснені платежі в сумі 615041,31 грн та 1860000,00 грн, тому сума боргу за вказаною довідкою складає 5300526,59 грн, а з урахуванням взаємозаліків борг складає 5273143,82 грн, що не можна вважати обґрунтованим та вірним, оскільки позивач виконав умови договору в частині реєстрації податкових накладних частково, відповідно до зареєстрованих в ЄРПН податкових накладних №14 від 01.02.2022 та №16 від 11.02.2022, загальна сума коштів, що підлягають сплаті, 1860000,00 грн (в тому числі ПДВ в розмірі 310000,00 грн) та 615041,32 грн (в тому числі ПДВ в розмірі 102506,89 грн), у зв`язку з чим частину вартості робіт без ПДВ та частину вартості робіт в розмірі суми ПДВ за довідкою №87 від 12.04.2021 відповідачем було оплачено.

Відповідач також заперечив проти вимог в частині нарахування компенсаційних втрат, посилаючись на те, що до розрахунку інфляційних втрат, нарахованих на борг за довідками №87, №236, №317 необґрунтовано включено січень 2025 року так як період до 21.01.2025 включено до розрахунку у судовій справі №910/751/25 та стягнення інфляційних втрат та трьох процентів річних на підставі судових рішень у справах №910/3758/22, №910/12431/23, №910/2148/24, №910/751/25 у значній мірі вже компенсує позивачу негативні наслідки, пов`язані з порушенням умов договору.

14.10.2025 року до відділу діловодства суду через підсистему ЄСІКС «Електронний суд» від Товариства з обмеженою відповідальністю «П`ята Стража Київ» надійшло клопотання, у якому відповідач з огляду на технічні несправності у підсистемі Електронний суд під час подачі позову, просив приєднати до матеріалів справи акт звіряння взаємних розрахунків №216 станом на 30.04.2025.

У судовому засіданні 14.10.2025, виходячи з того, що судом здійснено усі необхідні та достатні дії для забезпечення правильного і своєчасного розгляду справи по суті, суд, у відповідності до частини 4, 5 статті 233 Господарського процесуального кодексу України, постановив ухвалу, яка занесена до протоколу судового засідання, про закриття підготовчого провадження у справі та призначення справи для розгляду по суті.

Під час розгляду справи по суті, у відповідності до приписів статті 216 Господарського процесуального кодексу України, оголошувались перерви, зокрема, до 08.04.2026.

У судовому засіданні 08.04.2026 року представник позивача, заявлені вимоги підтримав, просив позов задовольнити, у свою чергу, представник відповідача проти задоволення позову заперечив, просив відмовити.

В судовому засіданні 08.04.2026 року, судом було здійснено розгляд справи по суті, та у відповідності до частин 1, 2 статті 219 Господарського процесуального кодексу України, постановлено ухвалу, яка занесена до протоколу судового засідання, про перехід до стадії ухвалення судового рішення та час його проголошення у судовому засіданні 23.04.2026.

На виконання вимог ст. 223 Господарського процесуального кодексу України складено протоколи судових засідань, які долучено до матеріалів справи.

У судовому засіданні 23.04.2026 відповідно до ст. 240 Господарського процесуального кодексу України судом було проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін під час розгляду справи по суті, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва , -

ВСТАНОВИВ:

29.05.2019 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «П`ята Стража Київ» (далі - підрядник) та Державним підприємством «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» (правонаступником якого є Акціонерне товариство «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом») в особі Відокремленого підрозділу «Запорізька атомна електрична станція» (далі - замовник) було укладено договір «Технічне переоснащення. ВП ЗАЕС, м. Енергодар, Промислова, 133. Енергоблок №5. Реакторне відділення. Заміна устаткування автоматичної пожежної сигналізації (впровадження засобів протипожежної сигналізації у відповідності із спеціальними вимогами). 1, 2, 3 СБ. Будівельно-монтажні та пусконалагоджувальні роботи. Енергоблок №5. Реакторне відділення. Турбінне відділення. Модернізація системи автоматичної пожежної сигналізації приміщень РВ, ДВ, МЗ, ЕЕТУ, БНС. Будівельно-монтажні та пусконалагоджувальні роботи» №20682-2019/20-121-01-19-08047 (далі - договір), за умовами пункту 1.1 якого замовник доручає, а підрядник приймає на себе зобов`язання виконати роботи за темою: «Технічне переоснащення. ВП ЗАЕС, м. Енергодар, Промислова, 133. Енергоблок №5. Реакторне відділення. Заміна устаткування автоматичної пожежної сигналізації впровадження засобів протипожежної сигналізації у відповідності із спеціальними вимогами). 1,2,3 СБ. Будівельно-монтажні та пусконалагоджувальні роботи. Енергоблок № 5. Реакторне відділення. Турбінне відділення. Модернізація системи автоматичної пожежної сигналізації приміщень РВ, ДВ, МЗ, ЕЕТУ, БНС. Будівельно-монтажні та пусконалагоджувальні роботи».

Відповідно до пункту 1.2 договору вимоги щодо якості, виду та результатів робіт за цим договором зазначені у Технічних вимогах (додаток № 2 до договору), що є невід`ємною частиною договору.

Згідно пункту 2.1 договору вартість робіт згідно з цим договором складає - 58087362,00 грн (п`ятдесят вісім мільйонів вісімдесят сім тисяч триста шістдесят дві гривні 00 коп.) окрім того ПДВ - 11617472,40 грн, разом 69704834,40 грн (шістдесят дев`ять мільйонів сімсот чотири тисячі вісімсот тридцять чотири гривні 40 коп.).

За умовами пункту 2.2 договору вартість робіт за договором підлягає уточненню, шляхом оформлення сторонами додаткової угоди, у випадках: зміни проектно-кошторисної документації; зміни чинного законодавства України з питань оподаткування, якщо це впливає на вартість робіт. Зміна вартості робіт за договором здійснюється тільки в межах договірної ціни (додаток №1 до договору), що є невід`ємною частиною договору.

Пунктом 2.4 договору встановлено, що оплата виконаних робіт замовником проводиться на підставі довідки про вартість виконаних будівельних робіт (ф. КБ-3), оформленої у встановленому порядку, шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок підрядника, протягом 45 днів з дати підписання довідки замовником. Оплата замовником частини вартості робіт у розмірі суми ПДВ здійснюється після отримання ним від підрядника податкової накладної, оформленої та зареєстрованої в Єдиному реєстрі податкових накладних (ЄРПН) у встановлених ПК України випадках та порядку.

Підрядник зобов`язаний протягом 45 днів, з дати оформлення технічного акта виконаних робіт в об`ємі проектно-кошторисної документації, надати замовнику остаточний акт виконаних будівельних робіт (ф.КБ-2в) та довідку про вартість виконаних будівельних робіт (ф.КБ-3) (пункт 2.5 договору).

Відповідно до пункту 2.6 договору підрядник зобов`язаний надати замовнику податкову накладну за формою, визначеною чинною редакцією наказу Мінфіну №1307 від 31.12.2015, складену в електронній формі з дотриманням умов щодо її реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи, і зареєстровану в Єдиному реєстрі податкових накладних (ЄРПН), шляхом направлення її на електронну адресу Замовника «pdv1@atom.gov.ua та pdvzaes@mgw.npp.zp.ua» протягом терміну, визначеного чинною редакцією ПКУ. Підрядник зобов`язаний вказувати в податковій накладній позначення, одиниці вимірювання послуги, що надається за договором, згідно з вимогами «Класифікатору системи позначень одиниць вимірювання та обліку», ДК 011-96, затвердженого наказом Держстандарту України №8 від 09.01.1997р.

Згідно пункту 3.1 договору строк виконання робіт: червень 2019 - листопад 2019. Закінчення робіт фіксується технічним актом виконаних робіт в об`ємі проектно-кошторисної документації та Технічних вимог (додаток №2 до цього договору).

Пунктом 4.1 договору передбачено, що підрядник, щомісячно в строк до 20 числа, надає замовнику акт виконаних будівельних робіт (ф. КБ-2В) та довідку про вартість виконаних будівельних робіт (ф.КБ-3) в 4 екземплярах. Замовник протягом 5-ти робочих днів перевіряє реальність акту в частині об`ємів і вартості виконаних робіт, оформлює акт (ф. КБ-2B) та довідку про вартість виконаних будівельних робіт (ф.КБ-3) у встановленому порядку або направляє мотивовану відмову від приймання робіт.

Відповідно до пункту 6.1 договору місце виконання робіт: Енергоблок №5 ВП ЗАЕС.

Договір вважається укладеним з моменту підписання сторонами і діє до 30.03.2020 (пункт 12.1 договору).

За умовами пункту 1 додаткової угодою №1/20-121-01-19-08047 від 24.10.2019 до договору (далі - додаткова угода №1) сторони домовились викласти п. 3.1 в новій редакції: «Строки виконання робіт: червень 2019 - 15 грудня 2020». Закінчення робіт фіксується технічним актом виконаних робіт в об`ємі проектно-кошторисної документації та технічних вимог (додаток №2 до цього договору).

Пунктом 2 додаткової угоди №1 сторони домовились пункт 12.1 викласти у наступній редакції: «Договір вважається укладеним з моменту підписання сторонами і діє до 31.03.2021».

Відповідно до пунктів 1, 2 додаткової угоди №2 від 18.01.2021 до договору (далі - додаткова угода №2) сторони вирішили тимчасово зупинити виконання робіт за договором №20682-2019/2-121-01-19-08047 від 29.05.2019. Після вирішення питання фінансування робіт за договором №20682-2019/2-121-01-19-08047 від 29.05.2019 на 2021 рік продовжити виконання робіт з оформленням відповідної додаткової угоди на зміну строку виконання робіт за даним договором. Пункт 12.1 договору №20682-2019/2-121-01-19-08047 від 29.05.2019 викласти у наступній редакції: «Договір вважається укладеним з моменту підписання Сторонами і діє до 30.03.2022» В усьому, що не обумовлено даною додатковою угодою сторони керуються умовами договору №20682-2019/2-121-01-19-08047 від 29.05.2019 та діючим законодавством України (пункти 3, 4 додаткової угоди №2).

З долучених до позову доказів вбачається, що на виконання умов договору сторонами було складено та підписано, зокрема, довідки про вартість виконаних будівельних робіт та витрати №87 за квітень 2021 року на суму 9330681,48 грн, №236 за червень 2021 року на суму 2675467,91 грн та №317 за серпень 2021 року на суму 988671,08 грн.

Позивач, у зв`язку із неналежним виконанням відповідачем умов спірного договору, звертався до Господарського суду міста Києва з позовом до останнього з вимогами про стягнення заборгованість у розмірі 8353974,59 грн, інфляційних втрат у розмірі 1302665,89 грн та 3% річних у розмірі 409076,18 грн.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 10.02.2023, яке залишено без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 08.06.2023 у справі №910/3758/22, стягнуто з Державного підприємства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «П`ята Стража Київ» основний борг в розмірі 8353974,59 грн, інфляційні втрати в розмірі 1302665,89 грн, 3% річних в розмірі 409076,18 грн та судовий збір в розмірі 150985,75 грн.

Під час розгляду справи №910/3758/22 суд встановив факт виконання позивачем робіт за спірним договором, порушення ДП «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» умов договору в частині оплати виконаних ТОВ «П`ята Стража Київ» робіт, суму невиконаного грошового зобов`язання у розмірі 8353974,59 грн та наявність підстав для нарахування на суму основної заборгованості інфляційних втрат і 3% річних. Розрахунок розміру інфляційних втрат та 3% річних, відповідно до якого суд задовольнив вимоги позивача у вказаній справі, здійснювався за весь період прострочення до 13.05.2022 включно.

У подальшому, рішеннями Господарського суду міста Києва від 13.09.2023 у справі №910/12431/23, яке змінено постановою Північного апеляційного господарського суду від 29.05.2024; від 03.06.2024 у справі №910/2148/24, яке змінено постановою Північного апеляційного господарського суду від 05.11.2024; від 01.04.2025 у справі №910/751/25, було донараховано та стягнуто з відповідача 3% річних та інфляційні втрати за період по 21.01.2025.

Частиною 2 статті 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» передбачено, що судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України. Обов`язковість урахування (преюдиційність) судових рішень для інших судів визначається законом.

Законодавчі вимоги щодо застосування преюдиції у господарському процесі передбачені частиною 4 статті 75 Господарського процесуального кодексу України, згідно з якою обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Преюдиціальність - обов`язковість фактів, установлених судовим рішенням, що набрало законної сили в одній справі для суду при розгляді інших справ. Преюдиціально встановлені факти не підлягають доказуванню, оскільки їх з істинністю вже встановлено у рішенні чи вироку і немає необхідності встановлювати їх знову, тобто піддавати сумніву істинність і стабільність судового акта, який вступив в законну силу. Суть преюдиції полягає в неприпустимості повторного розгляду судом одного й того ж питання між тими ж сторонами. Правила про преюдицію спрямовані не лише на заборону перегляду фактів і правовідносин, які встановлені в судовому акті, що вступив в законну силу. Вони також сприяють додержанню процесуальної економії в новому процесі. У випадку преюдиціального установлення певних обставин особам, які беруть участь у справі (за умови, що вони брали участь у справі при винесенні преюдиціального рішення), не доводиться витрачати час на збирання, витребування і подання доказів, а суду - на їх дослідження і оцінку. Усі ці дії вже здійснювалися у попередньому процесі, і їхнє повторення було б не лише недоцільним, але й неприпустимим з точки зору процесуальної економії. Для рішень господарських судів важливою умовою преюдиціальності фактів, що містяться в рішенні господарського суду, є суб`єктний склад спору. Отже, преюдиціальне значення мають лише рішення зі справи, в якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини. Преюдицію утворюють виключно лише ті обставини, які безпосередньо досліджувалися і встановлювалися судом, що знайшло відображення в мотивувальній частині судового акта.

Вказаний висновок щодо застосування норм права викладено у постановах Верховного Суду від 19.01.2023 у справі №920/291/21, від 30.08.2022 у справі №904/1427/21 та від 24.05.2018 у справі №922/2391/16.

Отже, не потребують доказування преюдиціальні обставини, тобто встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, - при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини. При цьому не має значення, в якому саме процесуальному статусі виступали відповідні особи у таких інших справах - позивачів, відповідачів, третіх осіб тощо. Преюдиціальне значення процесуальним законом надається саме обставинам, встановленим судовими рішеннями (в тому числі в їх мотивувальних частинах), а не правовій оцінці таких обставин, здійсненій іншим судом.

При цьому, частиною 4 статті 11 Господарського процесуального кодексу України унормовано, що суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Так, преамбулою та статтею 6 параграфу 1 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, а також рішеннями Європейського суду з прав людини від 25.07.2002 року в справі «Совтрансавто-Холдінг» проти України» та від 28.11.1999 року в справі «Брумареску проти Румунії» встановлено, що існує усталена судова практика конвенційних органів щодо визначення основним елементом верховенства права принципу правової певності, який передбачає серед іншого і те, що у будь-якому спорі рішення суду, яке вступило в законну силу, не може бути поставлено під сумнів.

Принцип юридичної визначеності вимагає поваги до принципу res judicata, тобто поваги до остаточного рішення суду. Згідно з цим принципом жодна сторона не має права вимагати перегляду остаточного та обов`язкового до виконання рішення суду лише з однією метою - домогтися повторного розгляду та винесення нового рішення у справі. Повноваження судів вищого рівня з перегляду мають здійснюватися для виправлення судових помилок і недоліків, а не задля нового розгляду справи. Таку контрольну функцію не слід розглядати як замасковане оскарження, і сама лише ймовірність існування двох думок стосовно предмета спору не може бути підставою для нового розгляду справи. Відхід від цього принципу можливий лише тоді, коли цього вимагають відповідні вагомі й непереборні обставини (рішення Європейського суду з прав людини у справах «Христов проти України» від 19.02.2009 та «Пономарьов проти України» від 03.04.2008).

Таким чином, встановлені рішенням Господарського суду міста Києва від 10.02.2023, яке залишено без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 08.06.2023, у справі №910/3758/22 розмір та обґрунтованість грошових вимог позивача в сумі 8353974,59 грн до відповідача в силу імперативних приписів статті 75 Господарського процесуального кодексу України мають преюдиційне значення для даної справи та не підлягають повторному доказуванню.

При цьому, відповідачем було сплачено на користь позивача грошові кошти у розмірі 615041,31 грн, в тому числі ПДВ - 102506,89 грн, що підтверджується платіжною інструкцією №2309 (#913369212709) від 01.02.2022, та у розмірі 1860000,00 грн, в тому числі ПДВ - 310000,00 грн, що підтверджується платіжною інструкцією №3380 (#920291099309) від 11.02.2022.

Позивач під час розгляду справи наголошував, що сторонами договору використовується касовий метод податкового обліку відповідно до положень Податкового кодексу України, що не було спростовано відповідачем в ході розгляду даного спору.

Відтак, після отримання від відповідача наведених вище оплат, на виконання умов пункту 2.6 договору, позивачем було складно та зареєстровано податкові накладні № 14 від 01.02.2022 на суму 615041,32 грн у тому числі ПДВ - 102506,89 грн та №16 від 11.02.2022 на суму 1860000,00 грн у тому числі ПДВ - 310000,00 грн, які направлені на електронні адреси відповідача, зазначені у пункті 2.6 договору, а відтак термін оплати відповідачем частини вартості робіт у сумі ПДВ в розмірі 412506,89 грн настав.

Втім відповідач оплату вказаних сум належним чином не здійснив, як і не сплатив основний борг, який стягнутий судовим рішенням в повному обсязі, у зв`язку з чим позивач звернувся до суду з даним позовом.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та, враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов таких висновків.

Відповідно до частини 1 статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

Пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України передбачено, що підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

В силу положень статті 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Частиною 1 статті 627 Цивільного кодексу України визначено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно з положеннями статті 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Укладений між сторонами договір є договором підряду, а відтак між сторонами виникли правовідносини, які підпадають під правове регулювання Глави 61 Цивільного кодексу України та Глави 33 Господарського кодексу України.

Статтею 875 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором будівельного підряду підрядник зобов`язується збудувати і здати у встановлений строк об`єкт або виконати інші будівельні роботи відповідно до проектно-кошторисної документації, а замовник зобов`язується надати підрядникові будівельний майданчик (фронт робіт), передати затверджену проектно-кошторисну документацію, якщо цей обов`язок не покладається на підрядника, прийняти об`єкт або закінчені будівельні роботи та оплатити їх.

Договір будівельного підряду укладається на проведення нового будівництва, капітального ремонту, реконструкції (технічного переоснащення) підприємств, будівель (зокрема житлових будинків), споруд, виконання монтажних, пусконалагоджувальних та інших робіт, нерозривно пов`язаних з місцезнаходженням об`єкта.

До договору будівельного підряду застосовуються положення цього Кодексу, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до частин 1, 2 статті 837 Цивільного кодексу України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов`язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов`язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.

Згідно з частиною четвертою статті 879 Цивільного кодексу України оплата робіт провадиться після прийняття замовником збудованого об`єкта (виконаних робіт), якщо інший порядок розрахунків не встановлений за погодженням сторін.

Відповідно до частини 1 статті 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно із статтею 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до частини 1 статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Пунктом 2.4 договору встановлено, що оплата виконаних робіт замовником проводиться на підставі довідки про вартість виконаних будівельних робіт (ф. КБ-3), оформленої у встановленому порядку, шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок підрядника, протягом 45 днів з дати підписання довідки замовником. Оплата замовником частини вартості робіт у розмірі суми ПДВ здійснюється після отримання ним від підрядника податкової накладної, оформленої та зареєстрованої в Єдиному реєстрі податкових накладних (ЄРПН) у встановлених ПК України випадках та порядку.

Відповідно до пункту 2.6 договору підрядник зобов`язаний надати замовнику податкову накладну за формою, визначеною чинною редакцією наказу Мінфіну №1307 від 31.12.2015, складену в електронній формі з дотриманням умов щодо її реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи, і зареєстровану в Єдиному реєстрі податкових накладних (ЄРПН), шляхом направлення її на електронну адресу Замовника «pdv1@atom.gov.ua та pdvzaes@mgw.npp.zp.ua» протягом терміну, визначеного чинною редакцією ПКУ. Підрядник зобов`язаний вказувати в податковій накладній позначення, одиниці вимірювання послуги, що надається за договором, згідно з вимогами «Класифікатору системи позначень одиниць вимірювання та обліку», ДК 011-96, затвердженого наказом Держстандарту України №8 від 09.01.1997р.

Зі змісту означених пунктів договору вбачається, що термін оплати частини вартості робіт у розмірі суми ПДВ встановлений сторонами відповідно до абзацу 2 частини 1 статті 530 Цивільного кодексу України вказівкою на подію, яка неминуче має настати - отримання замовником від підрядника податкової накладної, оформленої та зареєстрованої в ЄРПН.

Судом встановлено, що відповідачем було сплачено на користь позивача грошові кошти у розмірі 615041,31 грн, в тому числі ПДВ - 102506,89 грн, що підтверджується платіжною інструкцією №2309 (#913369212709) від 01.02.2022, та у розмірі 1860000,00 грн, в тому числі ПДВ - 310000,00 грн, що підтверджується платіжною інструкцією №3380 (#920291099309) від 11.02.2022.

Відповідно до підпункту 14.1.266 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України касовий метод для цілей оподаткування згідно з розділом V цього Кодексу - метод податкового обліку, за яким дата виникнення податкових зобов`язань визначається як дата зарахування (отримання) коштів на рахунки платника податку, відкриті в установах банків та/або в органах, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів, у касу платника податків або дата отримання інших видів компенсацій вартості поставлених (або тих, що підлягають поставці) ним товарів (послуг), а дата віднесення сум податку до податкового кредиту визначається як дата списання коштів з рахунків платника податку, відкритих в установах банків, та/або в органах, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів, дата видачі з каси платника податків або дата надання інших видів компенсацій вартості поставлених (або тих, що підлягають поставці) йому товарів (послуг).

З матеріалів справи вбачається, що позивачем було складно та зареєстровано податкові накладні № 14 від 01.02.2022 на суму 615041,32 грн у тому числі ПДВ - 102506,89 грн та №16 від 11.02.2022 на суму 1860000,00 грн у тому числі ПДВ - 310000,00 грн.

На виконання умов пункту 2.6 договору, позивачем було направлено податкові накладні 21.02.2022 року на електронні адреси відповідача, зазначені у пункті 2.6 договору, втім зазначені файли не були доставлені відповідачеві внаслідок помилки в системі, ймовірно електронні поштові скриньки були закриті або заблоковані, що не було спростовано відповідачем в ході розгляду даного спору.

При цьому, суд виходить також із того, що податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

З метою отримання податкової накладної/розрахунку коригування, зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних, покупець надсилає в електронному вигляді запит до Єдиного реєстру податкових накладних, за яким отримує в електронному вигляді повідомлення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних та податкову накладну/розрахунок коригування в електронному вигляді. Такі податкова накладна/розрахунок коригування вважаються зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних та отриманими покупцем.

Покупцю товарів/послуг податкова накладна/розрахунок коригування можуть бути надані продавцем таких товарів/послуг в електронній формі з дотриманням вимог законів України «Про електронні документи та електронний документообіг» та «Про електронні довірчі послуги».

Відтак, зважаючи на приписи чинного законодавства, відповідач наділений правом самостійно довідатись про реєстрацію вказаної податкової накладної з моменту її реєстрації контролюючим органом.

Таким чином, суд приходить висновку, що позивачем належним чином виконано умови пункту 2.6 договору, незважаючи на те, що вказані листи не були одержані відповідачем внаслідок обставин не залежних від позивача, а тому з урахуванням положень статті 530 Цивільного кодексу України у відповідача виник обов`язок з оплати частини вартості робіт у розмірі суми ПДВ, що складає 412506,89 грн з 22.02.2022 року в силу приписів статті 253 Цивільного кодексу України.

Відповідно до частини 1 статті 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 Цивільного кодексу України).

Враховуючи те, що загальна сума основного боргу відповідача за договором, яка складає розмір ПДВ в сумі 412506,89 грн, підтверджена належними доказами, наявними у матеріалах справи, і відповідач на момент прийняття рішення не надав документи, які свідчать про погашення вказаної заборгованості перед позивачем, суд дійшов висновку про законність та обґрунтованість вимог позивача до відповідача в частині стягнення вказаної суми основного боргу, у зв`язку з чим позов у цій частині підлягає задоволенню.

Відповідно до частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних в порядку ст. 625 Цивільного кодексу України є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові (аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду №910/12604/18 від 01.10.2019).

Відтак позивачем на суму несплаченого ПДВ нараховано та заявлено до стягнення за період з 14.02.2022 по 23.07.2025 інфляційні втрати у розмірі 233370,67 грн та 3% річних у розмірі 42550,38 грн та оскільки відповідач не сплатив повністю основний борг (вартість виконаних робіт) згідно довідок про вартість виконаних будівельних робіт та витрати №87, №236 та №317, позивачем на несплачену суму у розмірі 8326592,41 грн було також додатково нараховано та заявлено до стягнення за період з 22.01.2025 по 23.07.2025 інфляційні втрати у розмірі 538307,60 грн та 3% річних у розмірі 125241,07 грн.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок 3% річних та інфляційних втрат на суму несплаченого ПДВ, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог в цій частині, з огляду на те, що позивачем під час визначення періоду прострочення не було враховано положення пункту 2.6 договору щодо виникнення обов`язку зі сплати суми ПДВ після направлення зареєстрованих податкових накладних на електронну адресу відповідача та приписів статті 253 Цивільного кодексу України, а тому суд, здійснивши власний перерахунок компенсаційних втрат в порядку статті 625 Цивільного кодексу України за період з 23.02.2022 по 23.07.2025 на суму несплаченого ПДВ, встановив, що належною до стягнення сумою 3% річних є 41499,32 грн, а інфляційних втрат 223199,32 грн, тоді як в решті вимог в цій частині належить відмовити.

Щодо заявлених до стягнення 3% річних та інфляційних втрат на несплачену суму вартості виконаних робіт по договору за довідками №87, №236 та №317, судом встановлено, що заявлений до стягнення розмір компенсаційних втрат було нараховано на суму боргу без урахування її зменшення, у зв`язку із зарахуванням зустрічних однорідних вимог, що встановлено у рішенні Господарського суду міста Києва від 01.04.2025 у справі №910/751/25 та не підлягає доказуванню у відповідності до ч. 4 ст. 75 Господарського процесуального кодексу України.

Таким чином, здійснивши власний розрахунок 3% річних та інфляційних втрат на несплачену суму вартості виконаних робіт по договору за довідками №87, №236 та №317, з урахуванням її зменшення, у зв`язку із зарахуванням зустрічних однорідних вимог, що встановлено у рішенні Господарського суду міста Києва від 01.04.2025 у справі №910/751/25 - 8317118,00 грн, за період з 22.01.2025 по 23.07.2025, судом встановлено що обґрунтованою до стягнення сумою 3% річних є 125098,57 грн, а інфляційних втрат 432697,32 грн, в решті вимог в цій частині слід відмовити.

При цьому, посилання відповідача на те, що позивачем було безпідставно розраховано компенсаційні втрати в порядку статті 625 Цивільного кодексу України на несплачену суму вартості виконаних робіт по договору за період з 21.01.2025 судом відхиляються, оскільки, як вбачається з наведеного у позові розрахунку, позивачем визначено початок періоду з 22.01.2025.

Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до статей 76-79 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

За приписами ч. 1 ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Відповідач під час розгляду справи не надав суду належних та допустимих доказів, які б спростовували заявлені позовні вимоги та свідчили про відсутність у нього обов`язку сплатити заявлену до стягнення заборгованість та компенсаційні втрати у встановленому судом розмірі.

При цьому, аналізуючи питання обсягу дослідження доводів учасників справи та їх відображення у судовому рішенні, суд першої інстанції спирається на висновки, що зробив Європейський суд з прав людини від 18.07.2006р. у справі «Проніна проти України», в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що п.1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення.

Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суді, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

У рішенні Європейського суду з прав людини «Серявін та інші проти України» вказано, що усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п. 29).

Аналогічна правова позиція викладена у постанові від 13.03.2018 Верховного Суду по справі №910/13407/17.

Суд також зважає, що як неодноразово вказував ЄСПЛ, право на вмотивованість судового рішення сягає своїм корінням більш загального принципу, втіленого в Конвенції, який захищає особу від сваволі; рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторони. Лише той факт, що суд окремо та детально не відповів на кожний аргумент, представлений сторонами, не є свідченням несправедливості процесу (рішення ЄСПЛ у справі «Шевельов проти України»).

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 25.05.2023 у справі №924/1351/20(924/214/22).

З огляду на вищевикладене та встановлені фактичні обставини справи, суд дає вичерпну відповідь на всі питання, що входять до предмета доказування у даній справі та виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах. При цьому суд наголошує, що усі інші доводи та міркування сторін, окрім зазначених у мотивувальній частині рішення, взяті судом до уваги, однак не спростовують висновків суду та не суперечать дійсним обставинам справи і положенням чинного законодавства.

З огляду на вищезазначене, приймаючи до уваги встановлені судом обставини щодо часткової доведеності та обґрунтованості вимог позивача, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог.

Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

У той же час, приписи статті 238 Господарського процесуального України покладають на суд обов`язок у разі необхідності у резолютивній частині вирішити питання про повернення судового збору.

Сплата позивачем судового збору підтверджується долученою до матеріалів справи платіжною інструкцією №107 від 24.07.2025 на суму 20279,65 грн.

Як вбачається з матеріалів справи, позовну заяву подано в електронній формі з використанням системи «Електронний суд» у зв`язку з чим має бути застосований понижуючий коефіцієнт у розмірі 0,8, визначений частиною третьою статті 4 Закону України «Про судовий збір» при поданні до суду процесуальних документів, при цьому, позивач в частині надмірно сплаченого судового збору не позбавлений права звернутися до суду з відповідним клопотанням про його повернення.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 у справі №916/228/22.

Таким чином, надмірно сплачений судовий збір у сумі 4055,93 грн не підлягає розподілу між сторонами за наслідками розгляду спору у справі №910/9279/25 та має бути повернутий особі, яка його сплатила - Товариству з обмеженою відповідальністю «П`ята Стража Київ».

Тоді як, решта судового збору згідно п. 2 ч. 1 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України покладається на сторін пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись статтями 13, 73, 74, 76-80, 129, 236-242 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «П`ята Стража Київ» до Акціонерного товариства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» про стягнення 1351976,70 грн задовольнити частково.

2. Стягнути з Акціонерного товариства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» (01032, м. Київ, вул. Назарівська, буд. 3; ідентифікаційний код 24584661) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «П`ята Стража Київ» (01013, м. Київ, вул. Будіндустрії, буд. 7; ідентифікаційний код 35838823) основний борг у розмірі ПДВ в сумі 412506 (чотириста дванадцять тисяч п`ятсот шість) грн 89 коп., 3% річних у розмірі 166597 (сто шістдесят шість тисяч п`ятсот дев`яносто сім) грн 89 коп., інфляційні втрати у розмірі 655896 (шістсот п`ятдесят п`ять тисяч вісімсот дев`яносто шість) грн 64 коп. та судовий збір у розмірі 14820 (чотирнадцять тисяч вісімсот двадцять) грн 02 коп.

3. Видати наказ позивачу після набрання рішенням суду законної сили.

4. В решті позовних вимог відмовити.

5. Повернути Товариству з обмеженою відповідальністю «П`ята Стража Київ» (01013, м. Київ, вул. Будіндустрії, буд. 7; ідентифікаційний код 35838823) з Державного бюджету України судовий збір у розмірі 4055 (чотири тисячі п`ятдесят п`ять) грн 93 коп.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Рішення, відповідно до ст. 256 Господарського процесуального кодексу України може бути оскаржено до апеляційного господарського суду шляхом подання апеляційної скарги протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено та підписано 28.09.2026.

СуддяТ.В. Васильченко