Рішення № 140127132, 28.09.2026, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

28.09.2026Справа № 910/7554/26

Господарський суд міста Києва у складі судді Кирилюк Т.Ю., розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без виклику представників сторін матеріали господарської справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Склоресурс»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «ЮК ТІМ»

про стягнення 218 126,58 грн.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Склоресурс» звернулося до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю «ЮК ТІМ» про стягнення 218 126,58 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем своїх грошових зобов`язань за договором від 25.08.2015 № 2508-15.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 29.06.2026 позовну заяву залишено без руху, встановлено строк та спосіб усунення недоліків.

Позивачем 30.06.2026 сформовано у системі «Електронний суд» (зареєстровано 01.07.2026) заяву про усунення недоліків позовної заяви.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 06.07.2026 відкрито провадження у справі; визнано справу малозначною та вирішено здійснювати її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін; визначено сторонам строки для подачі своїх заяв по суті спору.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 08.09.2026 звернуто увагу Товариства з обмеженою відповідальністю «ЮК ТІМ» на наявність у нього обов`язку зареєструвати свій електронний кабінет та про можливість ознайомлення з матеріалами справи через Єдину судову інформаційно-телекомунікаційну систему або її окрему підсистему (модуль), що забезпечує обмін документами.

Враховуючи відсутній електронний кабінет, відповідачу ухвалу про відкриття провадження у даній справі направлено рекомендованим листом з повідомленням про вручення за місцезнаходженням відповідно до інформації Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Виходячи зі змісту статей 120, 242 Господарського процесуального кодексу України, пунктів 11, 17, 82, 83,101-104, Правил надання послуг поштового зв`язку, судом здійснено всі можливі заходи щодо повідомлення відповідача-1 про судовий розгляд спору. Крім того, відповідач мав можливість ознайомитись з ухвалою суду в Єдиному державному реєстрі судових рішень.

Відповідачем відзив суду не надано та позовні вимоги не заперечено. Відповідно до частини дев`ятої статті 165 Господарського процесуального кодексу України справу розглянуто за наявними матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва,

ВСТАНОВИВ:

Сторонами у справі 25.08.2015 укладено договір поставки товару № 2508-15, за умовами пункту 1.1 якого позивач зобов`язався за заявами відповідача в строки, обумовлені договором, поставляти та передавати склопакети, скло, моноскло, гартоване скло (далі іменується - товар) окремими партіями, а відповідач - в порядку та на умовах договору приймати і оплачувати його вартість.

Згідно з пунктами 3.1-3.2 договору ціна товару, яка входить у партію поставки за договором остаточно узгоджується і вказується у видатковій накладній на момент чергової поставки. Ціни є договірними. Загальна сума (ціна) договору складається з вартості товару, зазначеної у видаткових накладних, які підписані сторонами в рамках всього строку дії договору.

Згідно з розділом 2 договір є укладеним з моменту його підписання і діє до 31 грудня 2015 року, але в будь-якому випадку до повного та належного виконання сторонами своїх зобов`язань за договором. У разі, якщо на момент закінчення чергового строку дії договору та наявності заяви від однієї із сторін про небажання продовжувати подальші договірні відносини, сторонами не виконані будь-які взаємні зобов`язання, договір продовжує діяти до виконання сторонами всіх взаємних зобов`язань і проведення остаточних розрахунків між сторонами. Закінчення строку цього договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії цього договору. У випадку, якщо жодна із сторін не заявить про свій намір розірвати договір не пізніше ніж за 20 календарних днів до його закінчення, даний договір вважається пролонгованим на 12 календарних місяців. Пролонгація договору допускається не більше, ніж протягом 3 строків підряд. Після цього, у разі продовження співпраці, сторони обов`язково укладають новий договір.

Статтею 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до статті 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до статті 655 Цивільного кодексу України, за договором купівлі - продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Позивачем поставлено відповідачу товар на суму 29 681,85 грн., що підтверджується видатковими накладними від 21.04.2017 № 1498 на суму 8 994,60 грн., від 24.04.2017 № 1526 на суму 11 851,32 грн та від 03.05.2017 № 1652 на суму 7 768,20 грн., підписані з боку відповідача без зауважень та заперечень (копії наявні у матеріалах справи).

Згідно з частиною першою статті 693 Цивільного кодексу України, якщо договором встановлений обов`язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу.

У разі невиконання покупцем обов`язку щодо попередньої оплати товару застосовуються положення статті 538 цього Кодексу.

Відповідно до пункту 3.5 договору оплата вартості партії товару здійснюється відповідачем на умовах передоплати 100% вартості партії товару протягом строку вказаного у рахунку-фактурі. У випадку перевищення цього строку, рахунок-фактура є недійсним, а відповідач зобов`язаний узгодити з позивачем асортимент, кількість та ціни на замовлений товар.

Судом враховано, що позивач здійснив постачання відповідачу товару на суму 29 681,85 грн. без отримання попередньої оплати.

Позивач претензією від 20.05.2026 вимагав сплатити заборгованість протягом 5 робочих днів з моменту отримання, яку направив відповідачу разом із даним позовом - 18.06.2026.

Відповідно до пункту 2 розділу ІІ Нормативів і нормативних строків пересилання поштових відправлень, затверджених Наказом Міністерства інфраструктури України від 22 грудня 2025 року № 1833 нормативні строки пересилання внутрішніх поштових відправлень, що належать до універсальних послуг поштового зв`язку, операторами поштового зв`язку (без урахування вихідних днів об`єктів поштового зв`язку):

1) в містах - у межах населеного пункту, а в сільській місцевості - у межах території, яка обслуговується одним об`єктом поштового зв`язку - Д + 2;

2) у межах області та між обласними центрами України (у тому числі для міст Києва, Сімферополя, Севастополя)- Д + 3;

3) між районними центрами різних областей України (у тому числі для міст обласного підпорядкування) - Д + 4;

4) між іншими населеними пунктами різних областей України - Д + 5, де Д - день подання поштового відправлення до пересилання в об`єкті поштового зв`язку, поштоматі або опускання простого листа чи поштової картки до поштової скриньки до початку останнього виймання; 2, 3, 4, 5 - кількість днів, протягом яких пересилається поштове відправлення.

З огляду на наведене, з метою справедливого та неупередженого розгляду справи, суд застосовує наступну формулу для обрахунку дати здійснення пересилання претензії - Д+4.

Суд звертає увагу, що у разі направлення позивачем поштового відправлення простою письмовою кореспонденцією, час фактичного отримання його відповідачем, починаючи з моменту доставки поштовою установою відправлення до поштової скриньки відповідача не залежить від позивача, а є виключно результатом дій відповідача.

При цьому, відповідачем не надано доказів, які підтверджують порушення поштовою установою нормативних строків під час здійснення відправлення поштової кореспонденції за № 3560400256388.

Отже, більш вірогідною датою надходження поштового відправлення на адресу відповідача є 22.06.2026.

Таким чином, з 22.06.2026 до 29.06.2026 (27.06.2026 - вихідний день) відповідач був зобов`язаний здійснити оплату поставленого товару, прострочення почалось 30.06.2026.

Відповідачем поставлений товар не оплачено, протилежного суду не доведено.

Статтею 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно з статтею 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання.

Частиною 1 статті 614 Цивільного кодексу України визначено, що особа, яка порушила зобов`язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов`язання. При цьому відсутність своєї вини відповідно до частини 2 статті 614 Цивільного кодексу України доводить особа, яка порушила зобов`язання.

Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до частини 1 статті 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до статей 76, 77 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Згідно з статтею 236 Господарського процесуального кодексу України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом.

За приписами статті 86 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Зважаючи на встановлені факти та вимоги зазначених правових норм, а також враховуючи, що відповідач в установленому порядку обставини, які повідомлені позивачем, не спростував та належних доказів на заперечення відомостей повідомлених позивачем не надав, Господарський суд міста Києва приходить до висновку, що позовні вимоги в частині стягнення суми основного боргу нормативно та документально доведені, тому підлягають повному задоволенню.

Згідно із статтею 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Частиною першою статті 612 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або Законом.

Стаття 611 Цивільного кодексу України передбачає, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, якими зокрема є сплата неустойки.

Згідно з частиною 1 статті 546 Цивільного кодексу України, виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком, правом довірчої власності.

Відповідно до статті 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Відповідно до пункту 7.2 договору у випадку несвоєчасного виконання прийнятих на себе грошових зобов`язань по оплаті, передбачених пунктом 3.5. договору відповідач зобов`язаний на письмову вимогу позивача сплатити на користь позивача пеню в розмірі діючої подвійної облікової ставки НБУ від суми невиконаного грошового зобов`язання за кожний день прострочення виконання.

Позивачем заявлено до стягнення з відповідача пеню у розмірі 79 420,36 грн., нараховану за період часу з 04.05.2017 по 19.05.2026.

Разом із тим, з огляду на встановлену судом дату прострочення здійснення оплати - 30.06.2026, заявлена вимога про стягнення пені не підлягає задоволенню.

Згідно з частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до пункту 7.3 договору за несвоєчасне проведення розрахунків у відповідності до умов даного договору позивач має право стягнути з відповідача проценти за користування чужими коштами в розмірі 25% річних від неоплаченої вартості товару. Проценти підлягають сплаті за весь період прострочення відповідачем зобов`язання.

Позивач, за простроченням грошового зобов`язання з оплати поставленого товару просить стягнути з відповідача 25% річних у розмірі 67 109,44 грн. та інфляційні втрати у розмірі 41 914,93 грн., нараховані за період часу з 04.05.2017 по 19.05.2026.

З огляду на період нарахування позивачем 25% річних та інфляційних втрат, який здійснений до початку прострочення, заявлені вимоги не підлягають задоволенню.

Згідно з статтею 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати зі сплати судового збору покладаються на сторін пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного та керуючись статтями 74, 76-79, 86, 123, 129, 232-233, 237-238, 240 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва,

ВИРІШИВ:

1.Позов задовольнити частково.

2.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ЮК ТІМ» (03148, місто Київ, вулиця Верховинця Василя, будинок 12, офіс 401;ідентифікаційний номер 38792258) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Склоресурс» (35600, Рівненська область, місто Дубно, вулиця Семидубська, будинок 105; ідентифікаційний номер 34629505) 29 681,85 грн. основного боргу та 362,29 грн. витрат зі сплати судового збору.

3. В іншій частині позовних вимог відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Суддя Т.Ю. Кирилюк