Рішення № 140127134, 25.09.2026, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

25.09.2026Справа № 910/7619/26Господарський суд міста Києва в складі: головуючого судді Г.П. Бондаренко, розглянувши у спрощеному позовному провадженні без виклику сторін справу №910/7619/26.

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Ферм Агро Логістік»

До Товариства з обмеженою відповідальністю «Імперово Фудз»

про стягнення 482 717, 78 грн

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Ферм Агро Логістік» звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Імперово Фудз» про стягнення заборгованості за Договором №01092025-4-МП на транспортно-експедиційне обслуговування при перевезенні вантажів автомобільним транспортом в міжнародному сполученні від 01.09.2025 у загальному розмірі 625 655, 46 грн, що складається із основного боргу у розмірі 118 882, 28 грн, пені у розмірі 348 221, 71 грн, 3 % річних у розмірі 34 317, 33 грн, інфляційних втрат у розмірі 124 234, 14 грн.

29.06.2026 суд постановив ухвалу про відкриття провадження у справі, в якій вирішив розгляд справи №910/7619/26 здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

07.07.2026 через систему «Електронний суд» від позивача надійшла заява про часткове погашення відповідачем суми основного боргу.

07.07.2026 через систему «Електронний суд» від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач, зокрема, просив закрити провадження в частині основного боргу на підставі частини пункту 2 частини 1 статті 231 Господарського процесуального кодексу України.

16.07.2026 через систему «Електронний суд» від позивача надійшла відповідь на відзив.

16.07.2026 через систему «Електронний суд» від позивача надійшла заява про зменшення розміру позовних вимог та в якій позивач просить стягнути з відповідача 482 717, 78 грн, з яких: 332 440, 63 грн - пеня; 32 738, 94 грн - 3% річних; 117 538, 21 грн - інфляційні втрати.

Відповідно до пункту 2 частини 2 статті 46 Господарського процесуального кодексу України позивач вправі збільшити або зменшити розмір позовних вимог - до закінчення підготовчого засідання або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження.

Згідно частини 2, 3 статті 252 Господарського процесуального кодексу України, розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться. Якщо для розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження відповідно до цього Кодексу судове засідання не проводиться, процесуальні дії, строк вчинення яких відповідно до цього Кодексу обмежений першим судовим засіданням у справі, можуть вчинятися протягом тридцяти днів з дня відкриття провадження у справі.

З огляду на те, що заява про зменшення розміру позовних вимог подана позивачем у строк, передбачений частиною 3 статті 252 Господарського процесуального кодексу України, суд задовольняє таку заяву та ухвалює розгляд справи здійснювати із урахуванням зменшених позовних вимог.

20.07.2026 через систему «Електронний суд» від відповідача надійшли заперечення на відповідь на відзив в яких відповідач зокрема просив закрити провадження в частині основного боргу на підставі частини пункту 2 частини 1 статті 231 Господарського процесуального кодексу України.

23.07.2026 через систему «Електронний суд» від позивача надійшли додаткові пояснення.

Згідно з частиною 2 статті 252 Господарського процесуального кодексу України розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться.

Згідно частини 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України, у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Відповідно до частини 5 статті 240 Господарського процесуального кодексу України, датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, що мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

І. Фактичні обставини, встановлені судом.

01.09.2025 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Імперово Фудз», як замовником (відповідач) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Ферм Агро Логістік», як експедитором (позивач) укладено договір на транспортне-експедиційне обслуговування при перевезенні вантажів автомобільним транспортом в міжнародному сполученні №01092025-4-МП (надалі - Договір).

Договір вступає в силу з моменту підписання його сторонами і діє до 31.12.2025 року. У випадку, якщо за 30 днів до завершення дії Договору жодна із сторін письмово не повідомила іншу сторону про намір припинити дію Договору, то термін дії Договору автоматично продовжується на один календарний рік (пункт 8.3. Договору).

Згідно пункту 1.1. Договору, експедитор зобов`язується надати замовнику транспортно-експедиційні послуги при перевезенні вантажів автомобільним транспортом в міжнародному сполученні, а саме організувати доставку ввіреного замовником (вантажовідправником) вантажу до пункту призначення, в установлений договором строк та видати його уповноваженій особі (вантажоодержувачу), а замовник зобов`язується сплатити за надані послуги плату.

Відповідно до пункту 2.1. Договору, факт здійснення організації перевезення оформлюється товарно-транспортною накладною, належним чином оформленої та погодженої сторонами заявки. Заявка є невід`ємною частиною Договору. Факт надання послуг по кожному окремому замовленні підтверджується відповідним актом виконаних робіт (наданих послуг).

Умовами пункту 4.1. Договору встановлено, що ціна та вартість розрахунків узгоджується сторонами в заявках на перевезення, а також остаточно в актах виконаних робіт.

У відповідності до пунктів 4.3. та 4.4. Договору, протягом 7 робочих днів з моменту надання послуг експедитор складає акт виконаних робіт (наданих послуг) та направляє замовнику для підписання. Сторони визнають, що належним доказом надання експедитором послуг для їх прийняття замовником та підписання акту виконаних робіт є підписана вантажоодержувачем без зауважень CMR та не надходження замовнику протягом 7 робочих днів з моменту отримання вантажу, претензії від вантажоодержувача щодо витрат чи пошкодження вантажу, коли така втрата або пошкодження були неочевидними в момент прийому-передачі.

Пунктом 4.7. Договору сторони узгодили, що оплата наданих експедитором послуг здійснюється замовником шляхом перерахування грошових коштів протягом 5 банківських днів після підписання акту прийому-передачі. Замовник зобов`язаний виконати всі розрахунки з експедитором у повному обсязі і у термін, який передбачений умовами цього Договору.

В період жовтень 2025 року - лютий 2026 року позивач організував для відповідача перевезення вантажів в міжнародному автомобільному сполученні на загальну суму 2232554, 36 грн, що підтверджується наступними доказами:

1. Міжнародні транспортні послуги з перевезення вантажу на загальну суму 104 283,38 грн: (1) Заявка №6328 від 26.09.2025; (2) CMR №231/В від 29.09.2025; (3) Рахунок на оплату №UT-2937 від 26.09.2025; (4) Акт наданих послуг №UT-134 від 04.10.2025.

2. Міжнародні транспортні послуги з перевезення вантажу на загальну суму 228 417,65 грн: (1) Заявка №6355 від 26.09.2025; (2) CMR №б/н від 01.10.2025; (3) Рахунок на оплату №UT-2932 від 07.10.2025; (4) Акт наданих послуг №UT-133 від 09.10.2025.

3. Міжнародні транспортні послуги з перевезення вантажу на загальну суму 235 686,58 грн: (1) Заявка №6321 від 19.09.2025; (2) CMR №8/МК від 30.09.2025; (3) Рахунок на оплату №UT-3164 від 26.09.2025; (4) Акт наданих послуг №UT-150 від 09.10.2025.

4. Міжнародні транспортні послуги з перевезення вантажу на загальну суму 235 734,72 грн: (1) Заявка №6332 від 19.09.2025; (2) CMR №7/МК від 29.09.2025; (3) Рахунок на оплату №UT-3165 від 26.09.2025; (4) Акт наданих послуг №UT-151 від 09.10.2025.

5. Міжнародні транспортні послуги з перевезення вантажу на загальну суму 238 226,76 грн: (1) Заявка №6428 від 30.09.2025; (2) CMR №733705 від 04.10.2025; (3) Рахунок на оплату №UT-3045 від 03.10.2025; (4) Акт наданих послуг №UT-131 від 14.10.2025.

6. Міжнародні транспортні послуги з перевезення вантажу на загальну суму 265 699,98 грн: (1) Заявка №6539 від 07.10.2025; (2) CMR №12/МК від 13.10.2025; (3) Рахунок на оплату №UT-3525 від 17.10.2025; (4) Акт наданих послуг №UT-176 від 21.10.2025.

7. Міжнародні транспортні послуги з перевезення вантажу на загальну суму 232 451,48 грн: (1) Заявка №6725 від 16.10.2025; (2) CMR №б/н від 22.10.2025; (3) Рахунок на оплату №UT-3521 від 22.10.2025; (4) Акт наданих послуг №UT-175 від 29.10.2025.

8. Міжнародні транспортні послуги з перевезення вантажу на загальну суму 220 744,12 грн: (1) Заявка №б/н від 23.10.2025; (2) CMR №001104 від 24.10.2025; (3) Рахунок на оплату №UT-2974 від 24.10.2025; (4) Акт наданих послуг №UT-184 від 03.11.2025.

9. Міжнародні транспортні послуги з перевезення вантажу на загальну суму 214 011,18 грн: (1) Заявка №6976 від 11.11.2025; (2) CMR №759723 від 13.11.2025; (3) Рахунок на оплату №UT-3583 від 13.11.2025; (4) Акт наданих послуг №UT-251 від 19.11.2025.

10. Міжнародні транспортні послуги з перевезення вантажу на загальну суму 257 298,51 грн: (1) Заявка №7844 від 12.01.2026; (2) CMR №761216 від 25.01.2026; (3) Рахунок на оплату №396 від 21.01.2026; (4) Акт наданих послуг №UT-71 від 04.02.2026.

В порядку виконання своїх грошових зобов`язань по Договору, відповідач перерахував позивачу грошові кошти в сумі 2 113 672, 08 грн, що підтверджується наступними платіжними інструкціями: (1) №1306 від 10.03.2026; (2) №1347 від 11.03.2026; (3) №1422 від 17.03.2026; (4) №1994 від 31.03.2026; (5) №2165 від 07.04.2026; (6) №2483 від 23.04.2026; (7) №2974 від 27.05.2026; (8) №3022 від 28.05.2026; (9) №3067 від 29.05.2026; (10) №3059 від 29.05.2026; (11) №3086 від 01.06.2026.

19.01.2026 сторони узгодили та підписали акт коригування надання послуг №2 до акта надання послуг №176 від 21.10.2026, згідно якого зменшено суму наданих послуг на 14 598, 90 грн.

Відповідно на день звернення позивача до суду з позовом (22.06.2026) у відповідача була наявна заборгованість у розмірі 104 283, 38 грн, яку позивач погасив 23.06.2026, що підтверджується платіжною інструкцією №3446 від 23.06.2026, у зв`язку з чим позивачем заявлено заяву про зменшення розміру позовних вимог, яка прийнята судом, про що зазначено в описовій частині даного рішення.

Позивач зазначає, що оскільки відповідач під час здійснення платежів в призначенні платежу не вказував ні номер рахунку, ні номер та дату акту по якому він здійснював платіж, то позивач здійснював зарахування сум згідно практики Верховного Суду (постанова від 26.12.2019 у справі №911/2630/18, від 06.10.2021 у справі №911/2731/20, від 07.09.2023 у справі №905/1965/19) в хронологічному порядку: починаючи з тієї, що виникла у найдавніший період, до повного її погашення.

Однак, як стверджує позивач, відповідачем були порушенні встановлені строки здійснення оплати.

Згідно пункту 5.6. Договору, у випадку прострочення оплати наданих послуг експедитора, замовник оплачує експедитору неустойку (пеню) в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожен день протермінування платежу, але не більше 0,1% від протермінованої суми.

За таких обставин, позивач звернувся до суду з позовом до відповідача в якому просить, з урахування заяви про зменшення розміру позовних вимог від 16.07.2026 стягнути з останнього пеню у розмірі 332 440, 63 грн, 3% річних у розмірі 32 738, 94 грн та інфляційні втрати у розмірі 117 538, 21 грн.

ІI. Предмет позову.

Предметом позову у справі є матеріально-правові вимоги позивача до відповідача про стягнення з останнього 482 717, 78 грн (пеня, 3% річних, інфляційні втрати).

III. Доводи позивача щодо суті позовних вимог.

Позивач на виконання умов Договору в період з жовтня 2025 року по лютий 2026 року організував для відповідача перевезення вантажів в міжнародному автомобільному сполученні на загальну суму 2 232 554, 36 грн. Відповідач в свою чергу здійснив оплату зазначеної суми, проте з прострочення строку встановленого пунктом 4.7. Договору.

За таких обставини, у зв`язку з невчасної оплатою позивач просить стягнути з відповідача пеню, 3% річних та інфляційні втрати у судовому порядку.

IV. Заперечення відповідача у справі.

(1) Відповідач вважає розрахунок пені, який наданий позивачем не обґрунтованим, у зв`язку з чим надає власний контррозрахунок пені на суму 2 232, 59 грн та звертає увагу на застереження щодо нарахування пені, яке міститься у пункті 5.6. Договору, а саме: «…але не більше 0,1% від протермінованої суми».

(2) Позивач неправомірно здійснив нарахування інфляційних втрат за 4 та 9 період, оскільки вказані періоди прострочення виконання грошового зобов`язання складають неповний місяць, що в свою чергу суперечить роз`ясненню методики нарахування інфляційних втрат викладеною Верховним Судом, зокрема у постанові від 20.11.2020 №910/13071/19.

(3) Однак, в прохальній частині відзиву та заперечень на відповідь на відзив відповідач просить відмовити позивачу у стягненні пені, 3% річних та інфляційних втрат у повному обсязі.

(4) В мотивувальній частині відзиву в розділі щодо 3% річних та інфляційних втрат відповідач наводить мотиви щодо зменшення 3% річних та інфляційних втрат. Натомість, в прохальній частині відзиву не просить зменшити розмір 3% річних та інфляційних втрат.

(5) Клопотання відповідача, яке викладену у прохальній частині відзиву та заперечень на відповідь на відзив щодо закриття провадження у справі в частині основного боргу на підставі частини пункту 2 частини 1 статті 231 Господарського процесуального кодексу України, суд залишає без розгляду, у зв`язку із зменшення позивачем розміру позовних вимог, зокрема в повному обсязі в частині основного боргу, що викладене у відповідній заяві від 16.07.2026 та яка прийнята судом, про що зазначено в описовій частині даного рішення.

V. Оцінка судом доказів та висновки суду.

З урахуванням предмету позовних вимог, їх юридичних та фактичних підстав, суд визначає, що перелік обставин, які є предметом доказування у справі, становлять обставини, від яких залежить відповідь на такі ключові питання:

- чи був порушений відповідачем обов`язок по оплаті за надані позивачем послуги по організації перевезенню вантажу за договором №01092025-4-МП від 01.09.2025?

- чи правомірно позивач нарахував пеню, 3% річних та інфляційні втрати відповідачу?

- чи наявні підстави для зменшення розміру 3% річних та інфляційних втрат?

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача підлягають повному задоволенню з наступних підстав.

Договори, укладені між сторонами, є договорами транспортно-експедиторської діяльності, а відтак між сторонами виникли правовідносини, які підпадають під правове регулювання Глави 65 Цивільного кодексу України та Закону України «Про транспортно-експедиторську діяльність».

Транспортно-експедиторська діяльність - підприємницька діяльність із надання транспортно-експедиторських послуг з організації та забезпечення перевезень експортних, імпортних, транзитних або інших вантажів. Транспортно-експедиторська послуга - робота, що безпосередньо пов`язана з організацією та забезпеченням перевезень експортного, імпортного, транзитного або іншого вантажу за договором транспортного експедирування (стаття 1 Закону України «Про транспортно-експедиторську діяльність»).

За договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов`язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов`язаних з перевезенням вантажу. Договір транспортного експедирування укладається у письмовій формі (частина 1 стаття 929 Цивільного кодексу України, частина 1 стаття 9 Закону України «Про транспортно-експедиторську діяльність»).

Договір транспортного експедирування укладається у письмовій формі (частина 1 стаття 930 Цивільного кодексу України, частина 2 стаття 9 Закону України «Про транспортно-експедиторську діяльність»).

Як підтверджено матеріалами справи, 01.09.2025 між сторонами укладено договір на транспортне-експедиційне обслуговування при перевезенні вантажів автомобільним транспортом в міжнародному сполученні №01092025-4-МП, за умовами якого позивач зобов`язується надати відповідачу транспортно-експедиційні послуги при перевезенні вантажів автомобільним транспортом в міжнародному сполученні, а саме організувати доставку ввіреного відповідачем (вантажовідправником) вантажу до пункту призначення, в установлений договором строк та видати його уповноваженій особі (вантажоодержувачу), а відповідач зобов`язується сплатити за надані послуги плату.

Перевезення вантажів супроводжується товарно-транспортними документами, складеними мовою міжнародного спілкування залежно від обраного виду транспорту або державною мовою, якщо вантажі перевозяться в Україні. Такими документами можуть бути, зокрема, міжнародна автомобільна накладна (CMR) (частина 11 стаття 9 Закону України «Про транспортно-експедиторську діяльність»).

Факт надання послуги експедитора при перевезенні підтверджується єдиним транспортним документом або комплектом документів (залізничних, автомобільних, авіаційних накладних, коносаментів тощо), які відображають шлях прямування вантажу від пункту його відправлення до пункту його призначення (частина 12 стаття 9 Закону України «Про транспортно-експедиторську діяльність»).

На підтвердження надання відповідачу послуг з організації перевезення вантажу в жовтні 2025 році - лютому 2026 року на загальну суму 2 232 554, 36 грн позивач до матеріалів справи надав відповідні докази, які передбачені пунктами 2.1., 4.1., 4.3., 4.4. Договору, а саме заявки на перевезення, CMR, рахунки на оплату та акти наданих послуг, які підписані зі сторони відповідача (детальний перелік вказаних доказів наведений у розділі І мотивувальної частини даного рішення).

Розмір плати експедиторові встановлюється договором транспортного експедирування, якщо інше не встановлено законом. Якщо розмір плати не встановлений, клієнт повинен виплатити експедитору розумну плату (стаття 931 Цивільного кодексу України).

Платою експедитору вважаються кошти, сплачені клієнтом експедитору за належне виконання договору транспортного експедирування (частина 8 стаття 9 Закону України «Про транспортно-експедиторську діяльність»).

Згідно пункту 4.7. Договору оплата наданих експедитором послуг здійснюється замовником шляхом перерахування грошових коштів протягом 5 банківських днів після підписання акту прийому-передачі. Замовник зобов`язаний виконати всі розрахунки з експедитором у повному обсязі і у термін, який передбачений умовами цього Договору.

Відповідач здійснив оплату позивачу за організацію останнім перевезення вантажу ,що підтверджується наявними в матеріалах справи копіями платіжних доручень: №1306; №1347; №1422; №1994; №2165; №2483; №2974; №3022; №3067; №3059; №3086; №3446 та актом акт коригування надання послуг №2 від 19.01.2026.

Однак, позивач здійснював платежі з порушенням узгодженого пунктом 4.7. Договору строку, що в свою чергу підтверджується зазначеними вище в даному рішенні підписаними сторонами актами надання послуг та платіжними дорученнями.

Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом (стаття 610 Цивільного кодексу України). Особа, яка порушила зобов`язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом (частина 1 стаття 614 Цивільного кодексу України).

У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки (пункт 3 частина 1 стаття 611 Цивільного кодексу України).

Якщо за порушення зобов`язання встановлено неустойку, то вона підлягає стягненню у повному розмірі, незалежно від відшкодування збитків (частина 1 статті 624 Цивільного кодексу України).

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання (частина 1 статті 549 Цивільного кодексу України).

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити на користь кредитора пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня. Договором може бути визначено менший розмір пені (частина 3 стаття 549 Цивільного кодексу України).

Із змісту частини 1 статті 546, частини 1 статті 547 Цивільного кодексу України слідує, що неустойка є одним із видів забезпечення виконання зобов`язання, щодо якого правочин вчиняється у письмовій формі.

Пунктом 5.6. Договору встановлено, що у випадку прострочення оплати наданих послуг експедитора, замовник оплачує експедитору неустойку (пеню) в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожен день протермінування платежу, але не більше 0,1% від протермінованої суми.

За таких обставини позивач просить стягнути з відповідача пеню у розмірі 332 440, 63 грн (з урахування зменшення позовних вимог).

Відповідача заперечуючи проти заявленої позивачем суми звертає увагу на зміст пункту 5.6. Договору, а саме на частину «…але не більше 0,1% від протермінованої суми», яка на думку відповідача передбачає, що сума нарахованої пені в будь якому разі не може перевищувати 0,1% від простроченної суми, а відтак відповідач зазначає, що позивач неправильно тлумачить зміст даного пункту. З урахуванням наведеного, відповідач надає конррозрахунок згідно якого загальний розмір пені становить 2 232, 59 грн.

Позивач в свою чергу зазначає, що саме відповідач неправильно тлумачить умову вищезазначеного пункту Договору та наголошує, що оскільки на законодавчому рівні передбачена можливість сторін договором зменшити розмір пені (абзац 2 частина 3 статті 549 Цивільного кодексу України), сторони реалізували таку можливість та реченням «але не більше 0,1%» було саме обмежено щоденний розмір пені, який залежить від затвердженого НБУ розміру облікової ставки. Позивач надав розрахунки пені, де показник не перевищує 0,085%, тобто в межах договірного розміру (не більше 0,1%).

В даному випадку, суд погоджується з твердженнями позивача, що формулювання «…але не більше 0,1% від простроченої суми» фактично встановлює верхню межу пені (0,1%) за кожен день прострочення.

Тобто, якщо розрахунок за подвійною обліковою ставкою дає більше 0,1% на день, застосовується 0,1%, як максимальна величина. Якщо ж розрахунок за подвійною ставкою дає менше 0,1% - застосовуються менша величина.

Отже, суд відхиляє доводи відповідача у даній частині.

Суд, здійснивши перевірку розрахунку пені зазначає, що розрахунок є арифметично правильним, а відтак позовні вимоги позивача в частині стягнення пені підлягають задоволенню.

Також позивач просить стягнути з відповідача 3% річних у розмірі 32 738, 94 грн та інфляційні втрати у розмірі 117 538, 21 грн (з урахування зменшення позовних вимог).

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом (частина 2 стаття 625 Цивільного кодексу України).

Передбачене частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України нарахування 3% річних має компенсаційний, а не штрафний характер, оскільки виступає способом захисту майнового права та інтересу, який полягає в отриманні компенсації від боржника (постанова Великої Палати Верховного Суду від 16.01.2019 у справі №464/3790/16-ц).

Нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних входять до складу грошового зобов`язання і є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації від боржника за неналежне виконання зобов`язання (постанова Великої Палати Верховного Суду від 19.06.2019 у справі №703/2718/16-ц та від 19.06.2019 у справі №646/14523/15-ц).

Таким чином, у статті 625 Цивільного кодексу України визначені загальні правила відповідальності за порушення будь-якого грошового зобов`язання незалежно від підстав його виникнення (договір чи делікт). Тобто, приписи цієї статті поширюються на всі види грошових зобов`язань, якщо інше не передбачено договором або спеціальними нормами закону, який регулює, зокрема, окремі види зобов`язань.

Отже, позивач наділений правом здійснювати нарахування відповідачу 3% річних і інфляційних втрат за несвоєчасне виконання останнім грошового зобов`язання.

Твердження відповідача, що позивач неправомірно здійснив нарахування інфляційних втрат за 4 та 9 період, оскільки вказані періоди прострочення виконання грошового зобов`язання складають неповний місяць, судом відхиляються.

Оскільки, згідно роз`яснення викладеного у постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 20.11.2020 №910/13071/19 на яке посилається відповідача, суд зазначив, що сума боргу, внесена за період з 1 до 15 числа включно відповідного місяця, індексується за період з урахуванням цього місяця, а якщо суму внесено з 16 до 31 числа місяця, то розрахунок починається з наступного місяця. За аналогією, якщо погашення заборгованості відбулося з 1 по 15 число включно відповідного місяця - інфляційна складова розраховується без урахування цього місяця, а якщо з 16 до 31 числа місяця - інфляційна складова розраховується з урахуванням цього місяця (абзац 2 пункт 25 постанови).

В пункті 26 вищезазначеної постави Верховний Суд відобразив наступну методику розрахунку інфляційних втрат за неповний місяць прострочення виконання грошового зобов`язання:

- час прострочення у неповному місяці більше півмісяця (> 15 днів) = 1 (один) місяць, тому за такий неповний місяць нараховується індекс інфляції на суму боргу;

- час прострочення у неповному місяці менше або дорівнює половині місяця (від 1, включно з 15 днями) = 0 (нуль), тому за такий неповний місяць інфляційна складова боргу не враховується.

Як вбачається з розрахунків, відповідач здійснював погашення заборгованості саме після 16 числа відповідного місяця, що у свою чергу є більше півмісяця, а тому за вказані періоди позивачем правомірно здійснено нарахування інфляційних втрат.

Суд, здійснивши перевірку наданих позивачем розрахунків 3% річних та інфляційних втрат зазначає, що розрахунки є арифметично правильними, а відтак позовні вимоги позивача в даній частині теж підлягають задоволенню.

Щодо мотивів відповідача щодо зменшення 3% річних та інфляційних втрат, які відображені в мотивувальній частині відзиву (в розділ щодо 3% річних та інфляційних втрат) та не вказані в прохальній частині позову.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина 4 стаття 236 Господарського процесуального кодексу України). Висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права (частина 6 стаття 13 Закону України «Про судоустрій та статус суддів).

З даного питання, суд звертається до правових висновків Великої Палати Верховного Суду, викладених у постанові від 02.07.2025 у справі №903/602/24, де Велика Палата Верховного Суду вказала, що розмір процентів річних, який становить три проценти річних (якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом), - це законодавчо встановлений та мінімальний розмір процентів річних, на які може розраховувати кредитор у разі неналежного виконання зобов`язання боржником, не підлягає зменшенню судом. Інфляційні втрати не є штрафними санкціями чи платою боржника за користування коштами кредитора, вони входять до складу грошового зобов`язання і виступають способом захисту майнового права та інтересу. Тому, на відміну від процентів річних, суд не може зменшити розмір інфляційних втрат.

З огляду на викладене, з урахуванням положень статті 625 Цивільного кодексу України, кредитор має легітимне очікування на компенсацію йому процентів річних за користування боржником утримуваними грошовими коштами, які належать кредиторові, у встановленому законом мінімальному розмірі річних на рівні трьох процентів відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України.

Суд звертає увагу, що в даній справі позивачем заявлено до стягнення саме 3% річних, тобто їх розмір фактично визначений законом (частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України) та договором не збільшувався, отже, в даному випадку відсутні підстави для зменшення заявленого до стягнення мінімального розміру 3% річних.

Отже, законодавчо визначені підстави для зменшення 3% річних (якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом) та інфляційних втрат відсутні.

Враховуючи зазначене суд відмовляє в задоволенні клопотання відповідача про зменшення розміру 3% річних та інфляційних втрат.

Таким чином, підсумовуючи все вищезазначене, судом задовольняються позовні вимоги позивача з урахуванням зменшення розміру позовних вимог в повному обсязі.

VІ. Розподіл судових витрат.

(1) Щодо судового збору.

Судом встановлено, що позивач звертаючись до суду з позовом з ціною позову 625 655, 46 грн сплатив судовий збір з урахуванням коефіцієнту пониження ставки судового збору у розмірі 7 507, 87 грн за платіжною інструкцією №831 від 19.06.2026.

Однак, після зменшення розміру позовних вимог до 482 717, 78 грн, сума судового збору з урахуванням коефіцієнту пониження ставки судового збору становить 5 792, 61 грн.

Відтак, позивач надмірно сплатив судовий збір у розмірі 1 715, 26 грн.

За таких обставин, позивач наділений правом ініціювати питання про повернення надмірно сплаченої суми судового збору у порядку встановленому статтею 7 Закону України «Про судовий збір».

Судовий збір покладається, у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог (пункт 2 частини 1 статті 129 Господарського процесуального кодексу України).

За таких обставин, у зв`язку з повним задоволенням позовних вимог, суд покладає судовий збір за подання позовної заяви на відповідача у розмірі 5 792, 61 грн.

(2) Щодо витрат на професійну правничу допомогу позивача.

Позивач на виконання вимог частини 1 статті 124 та пункту 9 частини 3 статті 162 Господарського процесуального кодексу України в позовній заяві зазначив орієнтовані витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 45 000, 00 грн.

Розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву (частина 8 стаття 129 Господарського процесуального кодексу України).

З огляду на те, що дана справа розглядається за правилами спрощеного позовного провадження, а тому стадія судових дебатів не передбачається, суд констатує, що відповідачу необхідно було подати докази понесення витрат на професійну правничу допомогу або заяву, що такі докази будуть подані протягом 5 днів після ухвалення рішення суду до моменту прийняття рішення.

В позовній заяві позивач заявив, що має намір подати докази понесення судових витрат на підставі частина 8 стаття 129 Господарського процесуального кодексу України протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду у справі.

Відтак, питання щодо розподілу витрат позивача за позовом на професійну правничу допомогу будуть вирішені судом, у випадку подання позивачем відповідних доказів в порядку статті 244 Господарського процесуального кодексу України.

На підставі викладеного, керуючись статтями 13, 73-77, 86, 129, 236-238 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Ферм Агро Логістік» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Імперово Фудз» про стягнення 482 717, 78 грн - задовольнити (з урахуванням зменшених позовних вимог).

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Імперово Фудз» (03680, місто Київ, вулиця Заболотного Академіка, будинок 150 інше приміщення 17; ідентифікаційний код: 34845075) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Ферм Агро Логістік» (01042, місто Київ, вул. Саперне поле, будинок 12; ідентифікаційний код: 45665540) пеню у розмірі 332 440 (триста тридцять дві тисячі чотириста сорок) грн 63 коп., 3% річних у розмірі 32 738 (тридцять дві тисячі сімсот тридцять вісім) грн 94 коп., інфляційні втрати у розмірі 117 538 (сто сімнадцять тисяч п`ятсот тридцять вісім) грн 21 коп. та судовий збір у розмірі 5 792 (п`ять тисяч сімсот дев`яносто дві) грн 61 коп.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя Г.П. Бондаренко