Рішення № 140124168, 28.09.2026, Вінницький міський суд Вінницької області

Справа № 127/19312/26

Провадження № 2/127/5481/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 вересня 2026 рокумісто Вінниця

Вінницький міський суд Вінницької області у складі головуючого судді Сичука М.М., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін у письмовому провадженні в змішаній формі цивільну справу за позовом Акціонерного товариства «Універсал Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

ВСТАНОВИВ:

Акціонерне товариство «Універсал Банк» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Позовні вимоги мотивовані тим, що АТ «Універсал Банк» є правонаступником ПАТ «Універсал Банк».

У жовтні 2017 року АТ «Універсал Банк» запустило проект «Monobank», в рамках якого між банком та клієнтами укладаються договори про надання банківських послуг.

06.12.2017 року АТ «Універсал Банк» затверджено Умови і правила обслуговування в АТ «Універсал Банк».

26.12.2017 року відповідач ОСОБА_1 підписав анкету-заяву до Договору про надання банківських послуг, відповідно до якої приєднався до Умов і правил обслуговування в АТ «Універсал Банк».

Згідно з пунктами 2.1, 2.2 розділу І Умов і правил обслуговування в АТ «Універсал Банк» договір про надання банківських послуг є змішаним договором та містить, зокрема, умови договору банківського рахунку та договору про споживчий кредит.

Відповідно до пунктів 3.1, 3.4, 3.5 розділу ІІ Умов і правил обслуговування в АТ «Універсал Банк» підписання анкети-заяви до договору про надання банківських послуг є укладенням договору про надання банківських послуг, а датою укладення договору є дата підписання клієнтом анкети-заяви та отримання ним картки.

Відповідно до умов договору відповідачу було встановлено кредитний ліміт, а також відкрито рахунок № НОМЕР_1 .

Позивач зазначає, що відповідно до умов договору відповідач отримав платіжну картку № НОМЕР_2 та мав можливість користуватися кредитними коштами.

Відповідно до пункту 5 розділу ІІ Умов і правил обслуговування в АТ «Універсал Банк» кредитний ліміт встановлюється банком, а користування кредитними коштами здійснюється у межах встановленого кредитного ліміту.

Згідно з пунктом 5.9 розділу ІІ Умов і правил обслуговування в АТ «Універсал Банк» проценти за користування кредитом нараховуються за кожний календарний день користування кредитними коштами відповідно до тарифів.

Відповідно до тарифів банку пільговий період користування кредитними коштами становить до 62 днів, базова процентна ставка 3,1 % на місяць, а підвищена процентна ставка за прострочену заборгованість 6,2 % на місяць.

Позивач зазначає, що свої зобов`язання за договором виконав належним чином, надавши відповідачу можливість користуватися кредитними коштами.

Відповідач, у свою чергу, свої зобов`язання щодо своєчасного погашення заборгованості не виконував, у зв`язку з чим утворилася заборгованість.

Згідно з розрахунком заборгованості за договором станом на дату його складання загальний розмір заборгованості відповідача становить 56 292 грн 16 коп., з яких: 55 583 грн 86 коп. заборгованість за кредитом; 708 грн 30 коп. пеня; заборгованість за процентами 0 грн 00 коп.; заборгованість за порушення грошового зобов`язання 0 грн 00 коп.

Позивач зазначає, що відповідач допустив прострочення виконання зобов`язань, у зв`язку з чим банк 28.12.2025 року направив відповідачу повідомлення про істотне порушення умов договору та необхідність погашення заборгованості.

У зв`язку з невиконанням відповідачем вимог банку кредитна заборгованість, відповідно до умов договору, стала такою, що підлягає поверненню.

Позивач просить стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договором у розмірі 56 292 грн 16 коп., а також понесені судові витрати.

Ухвалою Вінницького міського суду Вінницької області від 09.06.2026 року відкрито провадження у справі та постановлено розглядати справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін, у письмовому провадженні, у змішаній формі.

Копію ухвали про відкриття провадження у справі направлено відповідачу рекомендованим листом з повідомленням про вручення поштового відправлення за адресою його зареєстрованого місця проживання. Поштове відправлення повернулося до суду з відміткою «адресат відсутній».

У встановлений судом строк відповідач відзив на позовну заяву не подав, будь-яких заперечень проти позовних вимог, заяв чи клопотань до суду не надав.

Відповідно до частини восьмої статті 178 ЦПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Враховуючи, що справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін, суд розглядає справу за наявними у ній матеріалами.

Суд, дослідивши матеріали справи, оцінивши надані докази в їх сукупності, приходить до наступного.

Відповідно до статті 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно зі статтею 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого майнового права та інтересу.

Відповідно до статті 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, у якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію, зокрема сплатити гроші, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

За правилами статті 525 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до статті 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства.

Згідно зі статтею 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк його виконання, воно підлягає виконанню у цей строк.

Відповідно до статті 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання.

Статтею 629 ЦК України встановлено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа зобов`язується надати грошові кошти позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до статті 1055 ЦК України кредитний договір укладається у письмовій формі.

Згідно з частиною першою статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у тому числі електронних, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.

Судом встановлено, що 26.12.2017 року відповідач ОСОБА_1 підписав анкету-заяву до Договору про надання банківських послуг АТ «Універсал Банк».

У зазначеній анкеті-заяві відповідач підтвердив приєднання до Умов і правил обслуговування в АТ «Універсал Банк», Тарифів банку, таблиці обчислення вартості кредиту та паспорта споживчого кредиту.

Отже, між сторонами укладено договір про надання банківських послуг, який містить умови договору банківського рахунку та споживчого кредиту.

Такий висновок відповідає загальним положенням цивільного законодавства про укладення договорів та правовим позиціям Верховного Суду щодо можливості укладення кредитних договорів у дистанційній та електронній формі.

Так, Верховний Суд у постанові від 12.01.2021 року у справі № 524/5556/19 зазначив, що електронний договір може бути укладений у відповідній формі за умови дотримання передбаченої законом процедури його укладення, а включення до електронного договору умов, що містяться в іншому електронному документі, шляхом відсилання до такого документа саме по собі не свідчить про недійсність договору, якщо сторони мали можливість ознайомитися з відповідними умовами.

У даній справі відповідач власноруч підписав анкету-заяву, якою підтвердив ознайомлення з Умовами і правилами обслуговування, Тарифами та іншими документами, що є складовими договору.

При цьому матеріалами справи підтверджується, що відповідачу було відкрито рахунок № НОМЕР_1 та надано платіжну картку № НОМЕР_2 , що забезпечило можливість користування кредитними коштами.

Доказів визнання договору недійсним, його розірвання або припинення у встановленому законом порядку матеріали справи не містять.

Судом також встановлено, що позивач виконав свої договірні зобов`язання та надав відповідачу можливість користуватися кредитними коштами.

Відповідно до частини першої статті 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику у строк та в порядку, встановлені договором.

Згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами, то у разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому.

Отже, невиконання відповідачем обов`язку зі сплати передбачених договором платежів є порушенням договірного зобов`язання та створює для кредитодавця право вимагати повернення заборгованості у встановленому законом і договором порядку.

З наданого позивачем розрахунку заборгованості вбачається, що станом на дату розрахунку заборгованість відповідача за кредитом становить 55 583 грн 86 коп.

При цьому позивачем не заявлено до стягнення процентів за користування кредитом, оскільки відповідно до розрахунку заборгованість за процентами становить 0 грн 00 коп.

Суд звертає увагу, що Велика Палата Верховного Суду у постанові від 28.03.2018 року у справі № 444/9519/12 сформулювала правовий висновок про те, що право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування або у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України. Після припинення такого права права та інтереси кредитодавця забезпечуються, зокрема, положеннями статті 625 ЦК України.

Зазначена правова позиція має значення і для оцінки заявлених позовних вимог у цій справі, оскільки суд має встановити правову природу кожної складової заявленої заборгованості та не може стягувати платежі лише на підставі їх зазначення у розрахунку кредитодавця.

У даній справі позивач заявляє до стягнення саме заборгованість за кредитом та пеню, при цьому процентна заборгованість відсутня.

Відповідно до частин першої, п`ятої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

За змістом статті 89 ЦПК України суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Відповідач доказів погашення заборгованості, доказів іншого розміру боргу або доказів належного виконання зобов`язань за договором суду не надав.

Таким чином, з урахуванням досліджених доказів суд приходить до висновку, що факт існування у відповідача заборгованості за кредитом у розмірі 55 583 грн 86 коп. позивачем доведено.

Щодо вимоги про стягнення пені суд зазначає наступне.

Згідно зі статтею 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до частини першої статті 550 ЦК України право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов`язання.

Водночас відповідно до частини першої статті 551 ЦК України предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно.

За змістом статті 552 ЦК України сплата неустойки не звільняє боржника від виконання свого обов`язку в натурі.

Таким чином, пеня є видом цивільно-правової відповідальності за порушення зобов`язання та може бути стягнута лише за наявності правових підстав, установлених договором і законом.

Разом з тим спірні правовідносини виникли з договору про споживчий кредит, а тому до них підлягають застосуванню не лише загальні положення ЦК України, а й спеціальні норми Закону України «Про споживче кредитування».

Закон України «Про споживче кредитування» набрав чинності 10.06.2017 року, тобто до укладення сторонами договору 26.12.2017 року.

Відповідно до пункту 6 розділу IV «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про споживче кредитування» у разі прострочення споживачем у період з 01.03.2020 року до припинення зобов`язань за договором про споживчий кредит, укладеним до тридцятого дня включно з дня набрання чинності відповідним законом, споживач звільняється від відповідальності перед кредитодавцем за таке прострочення.

Цією нормою прямо передбачено, що споживач у разі допущення такого прострочення звільняється, зокрема, від обов`язку сплати кредитодавцю неустойки (штрафу, пені) та інших платежів, передбачених договором про споживчий кредит за прострочення виконання зобов`язань.

Крім того, законом прямо встановлено, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, нараховані за відповідний період за прострочення виконання зобов`язань за договором про споживчий кредит, підлягають списанню кредитодавцем. Відповідні зміни були внесені Законом України № 3498-IX від 22.11.2023 року.

Таким чином, зазначена норма має імперативний характер та виключає можливість стягнення зі споживача неустойки, яка охоплюється передбаченим законом періодом звільнення від відповідальності.

З урахуванням дати укладення договору між сторонами 26.12.2017 року він є договором про споживчий кредит, на який поширюється дія пункту 6 розділу IV «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про споживче кредитування».

При цьому заявлена позивачем пеня у розмірі 708 грн 30 коп. є саме санкцією за прострочення виконання відповідачем договірних зобов`язань.

Із позовної заяви та розрахунку заборгованості вбачається, що пеню нараховано відповідно до умов договору за прострочення виконання відповідачем обов`язку щодо погашення заборгованості.

За таких обставин суд приходить до висновку, що заявлена до стягнення пеня не може бути стягнута з відповідача, оскільки закон прямо звільняє споживача від відповідальності у вигляді неустойки за прострочення у визначений законом період.

При цьому суд враховує і правову позицію Великої Палати Верховного Суду, викладену у постанові від 28.03.2018 року у справі № 444/9519/12, відповідно до якої договірні проценти та передбачена договором неустойка не можуть нараховуватися без урахування встановлених законом меж кредитування та відповідальності позичальника.

Отже, саме по собі передбачення договором відповідальності у вигляді пені не є достатньою правовою підставою для її стягнення, якщо на момент нарахування та стягнення такої пені законом встановлено звільнення споживача від відповідальності.

Враховуючи наведене, у задоволенні позовних вимог у частині стягнення пені у розмірі 708 грн 30 коп. необхідно відмовити.

Суд також враховує, що позивач не заявляє до стягнення інших платежів за договором, а тому питання щодо правомірності стягнення комісій чи інших платежів перед судом не ставиться та судом не вирішується.

Відповідно до частини першої статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Позивачем при зверненні до суду сплачено судовий збір у розмірі 2 662 грн 40 коп.

Загальний розмір заявлених позовних вимог становить 56 292 грн 16 коп.

Судом задоволено позовні вимоги на суму 55 583 грн 86 коп., що становить 98,74 відсотка від загального розміру заявлених позовних вимог.

Таким чином, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір пропорційно до задоволених позовних вимог у розмірі 2 628 грн 90 коп.

На підставі викладеного, керуючись статтями 12, 13, 76-81, 89, 141, 258, 259, 263-265, 274-279 ЦПК України, статтями 15, 16, 207, 509, 525, 526, 530, 549, 550, 551, 552, 610, 629, 1049, 1050, 1054, 1055 ЦК України, Законом України «Про споживче кредитування», суд,

ВИРІШИВ:

Позов Акціонерного товариства «Універсал Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Універсал Банк» заборгованість за кредитним договором у розмірі 55 583 (п`ятдесят п`ять тисяч п`ятсот вісімдесят три) гривні 86 копійок.

У задоволенні позовних вимог Акціонерного товариства «Універсал Банк» до ОСОБА_1 про стягнення пені у розмірі 708 (сімсот вісім) гривень 30 копійок відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Універсал Банк» судовий збір у розмірі 2 628 (дві тисячі шістсот двадцять вісім) гривень 90 копійок.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку безпосередньо до Вінницького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Сторони у справі:

Позивач Акціонерне товариство «Універсал Банк», 04080, м. Київ, вул. Оленівська, 23, код ЄДРПОУ 21133352.

Відповідач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , АДРЕСА_1 .

Повний текст рішення складено 28 вересня 2026 року.

Суддя