Рішення № 140122527, 23.09.2026, Шевченківський районний суд міста Полтави (до 25.04.2025 - Октябрський районний суд м. Полтави)

Дата документу 23.09.2026Справа № 554/8187/26 Провадження № 2/554/4254/2026

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 вересня 2026 року м. Полтава

Шевченківський районний суд міста Полтави у складі:

головуючого судді Чуванової А.М.,

за участю секретаря судового засідання Єсліковської О.А.,

за участю учасників справи:

представник відповідача: адвокат Кузь Ю.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, -

ВСТАНОВИВ:

У травні 2026 року представник ТОВ «Юніт Капітал» звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 , в якому позивач просить стягнути на свою користь з відповідача заборгованість за кредитним договором № LM504146178 від 13.12.2024 року у розмірі 15 509,84 грн. та судові витрати.

В обґрунтування позову зазначає, що 13.12.2024 року ТОВ «Оптимальні кредити» та відповідач уклали кредитний договір № LM504146178 на суму 5 006,00 грн. Кредитний договір укладено у формі електронного документа з використанням електронного підпису. Договір підписаний відповідачем за допомогою одноразового ідентифікатора WXVR-5783.

Відповідач, за допомогою мережі Інтернет, перейшов на офіційний сайт Товариства - https://optimal-loans.com.ua/, ознайомився з Правилами надання грошових коштів у позику, які є невід`ємною частиною кредитного договору. Після чого добровільно без примусу чи тиску відповідач заявив про бажання отримання коштів, подавши відповідну заявку, в якій вказав свої персональні дані, а саме: прізвище, ім`я, по-батькові, паспортні дані, номер телефону, ідентифікаційний номер, адресу електронної пошти, номер банківської картки для перерахування коштів та місце реєстрації/проживання.

Згідно з умовами Кредитного договору первісний кредитор належним чином виконав свої зобов`язання та надав відповідачу грошові кошти у сумі 5006,00 грн. шляхом перерахування через банк-провайдер. Факт надання грошових коштів підтверджується платіжним дорученням.

12.02.2025 року між первісним кредитором та Товариством з обмеженою відповідальністю «Таліон Плюс» укладено Договір факторингу № ОК-ТП/21.

Первісний кредитор та ТОВ «Таліон Плюс» на виконання Договору факторингу 1 підписали Реєстр прав вимоги № Б/Н від 12.02.2025 року, за яким від первісного кредитора до ТОВ «Таліон Плюс» відступлено право грошової вимоги до відповідача за Кредитним договором у розмірі зазначеному у реєстрі прав вимоги.

30.09.2025 року між ТОВ «Таліон Плюс» та позивачем укладено Договір факторингу №30/0925-01.

ТОВ «Таліон Плюс» та позивач на виконання Договору факторингу 2 підписали Реєстр прав вимоги № 1 від 30.09.2025 до Договору факторингу 2, за яким від ТОВ «Таліон Плюс» до позивача відступлено право грошової вимоги до відповідача за Кредитним договором у розмірі зазначеному у Реєстрі прав вимоги.

Загальна сума заборгованості ОСОБА_1 перед позивачем на момент подання позовної заяви за Кредитним договором, становить 18 012,84 грн., яка складається з: 5006,00 грн - заборгованість по тілу кредиту; 10 253,54 грн - заборгованість по несплаченим відсотків за користування кредитом; 250,30 грн - заборгованість за комісією; 2 503,00 грн заборгованість за штрафними санкціями (пеня, штрафи).

Позивач звертає увагу суду на те, що вимоги щодо стягнення штрафних санкцій у межах даного позову не заявляються, у зв`язку з чим загальний розмір грошових вимог до стягнення становить 15 509,84 грн.

Ухвалою суду від 01.06.2026 року відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін.

20.08.2026 року від адвоката Кузь Ю.О. в інтересах відповідача ОСОБА_1 надійшов відзив на позовну заяву, в якому представник просить позовні вимоги задовольнити частково; стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» заборгованість за тілом кредиту в розмірі 5006,00 грн; у задоволенні решти позовних вимог, а саме: в частині стягнення заборгованості за відсотками у розмірі 10 253,54 грн. та заборгованості за комісією у розмірі 250,30 грн. відмовити повністю; клопотання відповідача про зменшення витрат на оплату правничої допомоги позивача задовольнити; зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають стягненню з відповідача, та покласти судові витрати (судовий збір та правничу допомогу) на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог; стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» на користь ОСОБА_1 судові витрати на професійну правничу допомогу пропорційно розміру відхилених позовних вимог.

В обґрунтування відзиву зазначила, що відповідач є військовослужбовцем Збройних Сил України та з 25 грудня 2025 року по теперішній час проходить військову службу у лавах ЗСУ під час дії воєнного стану та особливого періоду, що підтверджується Довідкою про проходження військової служби № 1439/3677 від 25.12.2025 року, виданою Військовою частиною НОМЕР_1 , Довідкою про проходження військової служби № 2029/102 від 14.08.2026 року, виданою Військовою частиною НОМЕР_2 та копією Військового квитка Серії НОМЕР_3 .

Згідно з частиною 15 статті 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», військовослужбовцям, які призвані на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, або прийняті на військову службу за контрактом, з початку і до закінчення особливого періоду проценти за користування кредитом, штрафні санкції, пеня за невиконання зобов`язань перед підприємствами, установами і організаціями усіх форм власності, у тому числі банками, та фізичними особами не нараховуються.

Нарахована позивачем сума відсотків у розмірі 10 253,54 грн. та комісії у розмірі 250,30 грн. є повністю протиправною. Відповідач визнає лише суму заборгованості за тілом кредиту в розмірі 5006, 00 грн.

Крім того, позивач просить стягнути з відповідача витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 7 000,00 грн. Відповідач категорично заперечує проти стягнення вказаних витрат у повному обсязі, вважаючи їх очевидно завищеними та неспівмірними, оскільки справа є типовою та спрощеною: дана судова справа відноситься до категорії малозначних, є типовою та стандартною для банківських установ. Текст позовної заяви сформований на основі наявного у позивача цифрового шаблону і не вимагав від його представника аналізу складної чи унікальної судової практики, значних витрат часу чи вивчення великого обсягу доказів. Не співмірність із сумою реального боргу: витрати на адвоката позивача у розмірі 7 000,00 грн. становлять майже 70% від розміру реальної заборгованості за тілом кредиту (10 500,00 грн.), що суперечить принципам розумності та справедливості судових витрат (а.с.65-67).

21.08.2026 року від представника Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» надійшла відповідь на відзив, у якій представник вказує на те, що відповідач у відзиві на позов зазначає, що не мав змоги виконувати умови договору з певних причин, та заперечує проти нарахування відсотків, керуючись ч. 15 ст. 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей». Вищезгадана норма передбачає що військовослужбовцям, які були призвані на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період або на військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період на весь час їх призову, а також їх дружинам (чоловікам), а також іншим військовослужбовцям, під час дії особливого періоду, які брали або беруть участь у захисті незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України і брали безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції у період її проведення, у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації в Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення, перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів, у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку із збройною агресією Російської Федерації проти України, їх дружинам (чоловікам) - штрафні санкції, пеня за невиконання зобов`язань перед підприємствами, установами і організаціями усіх форм власності, у тому числі банками, та фізичними особами, а також проценти за користування кредитом не нараховуються, крім кредитних договорів щодо придбання майна, яке віднесено чи буде віднесено до об`єктів житлового фонду (жилого будинку, квартири, майбутнього об`єкта нерухомості, об`єкта незавершеного житлового будівництва, майнових прав на них), та/або автомобіля.

На підтвердження своєї позиції відповідачем подано до суду довідку форми 5, із змісту якої вбачається, що ОСОБА_1 вступив до лав ЗСУ 25.12.2025 року, тобто через 1 рік після укладання Кредитного договору № LM504156178 від 13.12.2024 року. Нарахування відсотків здійснювалось з 13.12.2024 по 10.07.2025 року, тобто поза межами несення відповідачем військової служби.

Відповідач не заперечує щодо укладання Кредитного договору № LM504156178 від 13.12.2024 року, щодо отримання грошових коштів, а отже, підтверджує невиконання взятих на себе зобов`язань.

Відповідно до п. 8.7.1. договору, за період від 13.12.2024 року до 12.01.2025 року (включно) кредитодавець надає позичальнику знижку в розмірі 50,00 (п`ятдесят) % від розміру Базової процентної ставки, відповідно до чого розрахунок витрат за кредитом може здійснюватися за Дисконтною процентною ставкою 0,49 відсотків від суми кредиту за кожний день користування ним, що становить 178,85 (сто сімдесят вісім цілих вісімдесят п`ять сотих) відсотків річних. Нарахування відсотків здійснюється за такою формулою: 5 006,00 грн. (сума виданого кредиту)*30(строк кредиту)*0,49(процентна ставка)/100 = 735,89 грн. (сума нарахованих відсотків за користування кредитом строком 30 днів) 735,89/30 = 24,53 грн. (сума за один день користування кредитом), що здійснювалось за період 13.12.2024 12.01.2025.

Згідно з п. 8.7.2. договору, на період після 12.01.2025 р. кредитодавець надає позичальнику знижку в розмірі 0,00 (нуль) % від розміру базової процентної ставки, відповідно до чого розрахунок витрат за кредитом може здійснюватися за індивідуальною процентною ставкою 0,98 відсотків в день від суми кредиту за кожний день користування ним, що становить 357,70 (триста п`ятдесят сім цілих сім десятих) відсотків річних. 5 006,00 грн. (сума виданого кредиту)*0,98(процентна ставка)/100 = 49,06 грн. (сума за один день користування кредитом після закінчення Дисконтного періоду), що здійснювалось за період 17.01.2025 10.07.2025.

Під час укладення договору відповідач ознайомився з його текстом та змістом в цілому, паспортом споживчого кредиту, зміст договору жодним чином не порушує його законних прав та інтересів, жодних заперечень щодо уточнення чи зміни його викладу не висловила та з ними погодилась, про що свідчать її підписи та згода обробку персональних даних та доступ до кредитної історії.

Крім того, позичальник, підписуючи кредитний договір, підтвердив факт ознайомлення з Правилами надання грошових коштів у позику, отримання повної та достовірної інформації щодо умов кредитування, вартості кредиту та всіх платежів, пов`язаних із його отриманням. Таким чином, на момент укладення договору позичальник був належним чином поінформований про наявність комісії, її розмір, порядок нарахування та добровільно погодився з відповідними умовами договору.

Відповідно до пункту 8.5 договору розмір комісії за надання першого траншу становить 250,30 грн. Вказана умова є чіткою, зрозумілою та не допускає неоднозначного тлумачення. Станом на дату укладення договору жодних заперечень щодо умов про сплату комісії позичальник не висловлював, договір не оскаржувався, недійсним у встановленому законом порядку не визнавався. Також слід враховувати, що комісія була нарахована одноразово за фактом надання кредитних коштів та прямо передбачена умовами договору як складова загальної вартості кредиту. Позивач фактично скористався кредитними коштами, отримав економічне благо від виконання кредитодавцем своїх зобов`язань, тому не може вибірково відмовлятися від виконання окремих умов договору, які були погоджені сторонами при його укладенні. За таких обставин вимоги про невизнання або несплату комісії за надання кредиту є необґрунтованими, а нарахування комісії у розмірі 516,00 грн здійснено відповідно до умов договору та на підставі вільного волевиявлення сторін. (а.с.72-77).

31.08.2026 року від адвоката Кузь Ю.О. в інтересах ОСОБА_1 надійшли заперечення на відповідь на відзив, в яких представник зазначає, що позивач звернувся до суду з даним позовом 28.05.2026 року, тобто через 5 місяців після того, як відповідач став до лав ЗСУ (25.12.2025). На момент подачі позову та протягом усього судового процесу відповідач перебуває у статусі військовослужбовця. Отже, задоволення вимог про стягнення відсотків та комісії з діючого військовослужбовця є прямим порушенням його законних прав та державних гарантій, незалежно від того, в який період банк відобразив ці нарахування у своїй внутрішній бухгалтерії. Закон забороняє саме утримання та стягнення цих сум з військового під час дії воєнного стану. Позивач стверджує, що нараховував відсотки лише до 10.07.2025 року, при цьому в матеріалах справи відсутні будь-які докази (досудові вимоги, повідомлення, додаткові угоди тощо), які б пояснювали правові підстави припинення нарахувань саме в цей день, якщо відповідач вступив до лав ЗСУ лише 25.12.2025 року.

Позивач самостійно і безпідставно визначив цей період у своїй відповіді на відзив. Зупинення нарахувань у липні 2025 року свідчить про те, що позивач або в односторонньому порядку змінив умови договору (строк кредитування), або визнав кредит дефолтним і зафіксував суму значно раніше.

Позивач вимагає стягнення комісії у розмірі 250,30 грн. Згадана ч.15 ст.14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців…» чітко зазначає, що військовослужбовці звільняються не лише від відсотків, а й від штрафних санкцій, пені, а також інших платежів, пов`язаних із обслуговуванням кредиту. Комісія банку підпадає під категорію інших платежів за обслуговування, а тому її стягнення з військовослужбовця є протиправним (а.с.78-79).

31.08.2026 року від представника Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» надійшли додаткові пояснення по справі. Зазначає, що ТОВ «Оптимальні кредити» та ТОВ «Таліон плюс» не є банківськими фінансовими установами. Товариство в межах виконання умов укладеного Договору здійснюють розрахунки заборгованості, де чітко відображено нарахування відсотків, погашення заборгованості, залишок суми богу. Підготовлені розрахунки не суперечать один одному та узгоджується з іншими доказами у справі, зокрема із витягами Реєстру прав вимоги № Б\Н від 12.02.2025 до Договору факторингу № ОК-ТП/21 від 12.02.2025, Реєстру прав вимоги № 1 від 30.09.2025 за Договором факторингу № 30/0925-01 від 30.09.2025 року.

Наголошує, що за весь період перебування права вимоги за вищезазначеними договорами, позивач не здійснив жодних додаткових нарахувань і не застосував жодних штрафних санкцій до боржника. Отже, розрахунки заборгованості, долучені до матеріалів справи в сукупності з платіжними дорученнями про перерахування коштів є беззаперечними доказами факту заборгованості, а отже позовні вимоги доведені позивачем в повній мірі (а.с.80-81).

Представник позивача до суду не з`явився, позивач надав заяву, в якій просить справу розглянути у відсутність свого представника, на задоволенні позову наполягає.

Суд вважає можливим, у відповідності до положень ст.211 ЦПК України, розглянути справу у відсутність представника позивача.

Представник відповідача адвокат Кузь Ю.О. в судовому засіданні позов повністю не визнала з підстав, зазначених у відзиві.

Заслухавши представника відповідача, дослідивши матеріали справи, суд вважає позов таким, що підлягає задоволенню частково з наступних підстав.

Судом встановлено, що 13.12.2024 року ТОВ «Оптимальні кредити» та відповідач уклали кредитний договір № LM504146178 на суму 5 006,00 грн. Кредитний договір укладено у формі електронного документа з використанням електронного підпису. Договір підписаний відповідачем за допомогою одноразового ідентифікатора WXVR-5783 (а.с.32-зворот-34).

Відповідно до п. 2.1. договору кредитодавець зобов`язується надати позичальникові кредит у формі кредитної лінії, на умовах строковості, зворотності, платності, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом та комісію за надання кредиту відповідно до умов, зазначених у цьому Договорі, додатках до нього та Правилах надання коштів та банківських металів у кредит Товариства з обмеженою відповідальністю «Оптимальні кредити».

П.2.2. Загальний розмір Кредиту за цим Договором становить 5006 грн 00 коп. (п`ять тисяч шість грн. нуль коп.). Разом із тим позичальнику на умовах та у порядку, що передбачені цим Договором, можуть бути надані додаткові грошові кошти у кредит шляхом надання додаткових Траншів.

П. 2.3. кредитодавець надає позичальнику перший Транш за Договором у розмірі, що дорівнює загальному розміру Кредиту 13.12.2024 (що є датою надання Кредиту).

12.02.2025 року між первісним кредитором та Товариством з обмеженою відповідальністю «Таліон Плюс» укладено Договір факторингу № ОК-ТП/21 (а.с.38-40).

Первісний кредитор та ТОВ «Таліон Плюс» на виконання Договору факторингу 1 підписали Реєстр прав вимоги № Б/Н від 12.02.2025 року, за яким від первісного кредитора до ТОВ «Таліон Плюс» відступлено право грошової вимоги до відповідача за Кредитним договором у розмірі зазначеному у Реєстрі прав вимоги (а.с.44).

30.09.2025 року між ТОВ «Таліон Плюс» та позивачем укладено Договір факторингу № 30/0925-01 (а.с.10-13).

ТОВ «Таліон Плюс» та позивач на виконання Договору факторингу 2 підписали Реєстр прав вимоги № 1 від 30.09.2025 до Договору факторингу 2, за яким від ТОВ «Таліон Плюс» до позивача відступлено право грошової вимоги до відповідача за Кредитним договором у розмірі зазначеному у Реєстрі прав вимоги (а.с. 15).

Відповідно до частини першої статті 512 ЦК України, кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок: 1) передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги); 2) правонаступництва; 3) виконання обов`язку боржника поручителем або заставодавцем (майновим поручителем); 4) виконання обов`язку боржника третьою особою.

Згідно положень статей 1077, 1078 ЦК України, за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога). Майбутня вимога вважається переданою фактору з дня виникнення права вимоги до боржника. Якщо передання права грошової вимоги обумовлене певною подією, воно вважається переданим з моменту настання цієї події.

В обґрунтування заявлених вимог на підтвердження переходу до нього права вимоги за договором від 13.12.2024 року № LM504156178 позивач надав суду: договір факторингу № ОК-ТП/21 від 12.02.2025 року укладений між ТОВ «Оптимальні кредити» та ТОВ «Таліон плюс»; реєстр прав вимоги від 12.02.2025 року, договір факторингу № 30/0925-01 від 30.09.2025 року, укладений між ТОВ «Таліон плюс» і ТОВ «Юніт Капітал», реєстр права вимоги № 1 від 30.09.2025 року.

Оскільки предметом судового розгляду є спір про стягнення із відповідача на користь ТОВ «Юніт Капітал» заборгованості за кредитним договором, а договори факторингу відповідачем не оспорювалися, у даному випадку, слід виходити з презумпції правомірності правочину, а також презумпції обов`язковості виконання договору, що узгоджується з приписами статті 204 ЦК України.

Відповідно до позову, загальна сума заборгованості ОСОБА_1 перед позивачем за кредитним договором становить 15 509,84 грн., яка складається з: 5 006,00 грн - заборгованість по тілу кредиту; 10 253,54 грн - заборгованість по несплаченим відсотків за користування кредитом; 250,30 грн - заборгованість за комісією.

Згідно з ч.1 ст.205 ЦК України, правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до ч.1 ст.207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-телекомунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку.

Згідно з ч.3 ст.11 Закону України «Про електронну комерцію», електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Частиною 12 статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

Відповідно до абзацу 3 ч.1 ст.12 Закону України «Про електронну комерцію», за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом.

Відповідно до ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до ч. 1 ст. 525 ЦК України, одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Стаття 526 ЦК України встановлює, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору.

Згідно з ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Частиною 1 ст. 599 ЦК України визначено, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до ч. 1 ст. 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом (ч. 1ст. 611 ЦК України).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч. 1 ст. 612 ЦК України).

Частиною 1 ст. 625 ЦК України встановлено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Згідно ч. 2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Що стосується наданої довідки № 1439/3677 про те, що рядовий ОСОБА_1 25.12.2025 року призваний на військову службу під час мобілізації в особливий період та направлений для проходження служби до військової частини НОМЕР_4 .

Дійсно у пункті 15 частини 3 статті 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» зазначено, що військовослужбовцям, які були призвані на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період або на військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період на весь час їх призову, а також їх дружинам (чоловікам), а також іншим військовослужбовцям, під час дії особливого періоду, які брали або беруть участь у захисті незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України і брали безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції у період її проведення, у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації в Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення, перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів, у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку із збройною агресією Російської Федерації проти України, їх дружинам (чоловікам) - штрафні санкції, пеня за невиконання зобов`язань перед підприємствами, установами і організаціями усіх форм власності, у тому числі банками, та фізичними особами, а також проценти за користування кредитом не нараховуються, крім кредитних договорів щодо придбання майна, яке віднесено чи буде віднесено до об`єктів житлового фонду (жилого будинку, квартири, майбутнього об`єкта нерухомості, об`єкта незавершеного житлового будівництва, майнових прав на них), та/або автомобіля, а також крім кредитних договорів щодо придбання та встановлення фотоелектричних модулів та/або вітрових електроустановок разом із гібридними інверторами та установками зберігання енергії, проценти за якими можуть бути погашені чи компенсовані за рахунок третіх осіб або держави.

У постанові Верховного Суду від 15 липня 2020 року у справі №199/3051/14 (провадження № 61-10861св18) викладено правовий висновок про перелік необхідних документів доведеності статусу особи, яка має право на пільги, визначені пунктом 15 частини третьої статті 14 Закону України «Про соціальний і правовий статус військовослужбовців та членів їх сімей», який полягає у тому, що для звільнення від нарахування штрафів, пені та відсотків за користування кредитом мобілізовані позичальники повинні надати банку перелік документів, встановлений листом Міністерства оборони України від 21 серпня 2014 року №322/2/7142.

Такими документами є: військовий квиток, в якому у відповідних розділах здійснюються службові відмітки, або довідка про призов військовозобов`язаного на військову службу, видана військовим комісаріатом або військовою частиною, а для резервістів - витяг із наказу або довідка про зарахування до списків військової частини, які видаються військовою частиною. На вказані пільги мають право лише мобілізовані позичальники.

Згідно до ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Статтею 76 ЦПК України визначено, що доказами, є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Письмовими доказами, якими є документи, що містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору (ч. 1 ст. 95 ЦПК України).

Статтею 89 ЦПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Звертаючись до суду з позовом позивач просив стягнути заборгованість у розмірі 15 509,84грн., яка складається з: 5 006,00 грн. - заборгованість по тілу кредиту; 10 253,54 грн. - заборгованість по несплаченим відсотків за користування кредитом; 250,30 грн. заборгованість за комісією.

Суд звертає увагу на надані відповідачем докази перебування його на військовій службі саме з 25.12.2025 року та, відповідно, наявність у первинного кредитора права нараховувати відсотки в період дії договору з 17.01.2025 10.07.2025 року.

Таким чином, зважаючи на укладання кредитного договору та його дію до часу перебування ОСОБА_1 в лавах ЗСУ, останній не звільнений від нарахування відсотків по кредитному договору, а отже з нього на користь позивача підлягає стягненню заборгованість по кредитному договору в сумі 15 259,53 грн.

Вирішуючи позовні вимоги про стягнення комісії (заборгованості по комісії 250,30 грн.), суд враховує правову позицію, викладену у постанові Верховного Суду України від 06 листопада 2023 року № 204/224/21.

10 червня 2017 року набув чинності Закон України «Про споживче кредитування», у зв`язку із чим у Законі України «Про захист прав споживачів» текст статті 11 викладено в такій редакції: «Цей Закон застосовується до відносин споживчого кредитування у частині, що не суперечить Закону України «Про споживче кредитування».

Положення частин першої, другої, п`ятої статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів» з набуттям чинності Закону України «Про споживче кредитування» залишилися незмінними.

Відповідно до пункту 4 частини першої статті 1 Закону України «Про споживче кредитування», загальні витрати за споживчим кредитом - витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та супутні послуги кредитодавця та кредитного посередника (за наявності), для отримання, обслуговування і повернення кредиту.

Згідно з частиною другою статті 8 Закону України «Про споживче кредитування» до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, комісії кредитодавця, пов`язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо.

Отже, Закон України «Про споживче кредитування» передбачає право банку встановлювати у кредитному договорі комісію за обслуговування кредиту.

На виконання вимог, у тому числі, пункту 4 частини першої статті 1 та частини другої статті 8 Закону України «Про споживче кредитування» Правління Національного банку України постановою від 08 червня 2017 року № 49 затвердило Правила розрахунку банками України загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит (далі - Правила про споживчий кредит). Цією ж постановою визнано такою, що втратила чинність, постанову Правління Національного банку України від 10 травня 2007 року № 168 «Про затвердження Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту».

Відповідно до пункту 5 Правил про споживчий кредит банк надає споживачу детальний перелік складових загальної вартості кредиту у вигляді графіка платежів (згідно зі строковістю, зазначеною в договорі про споживчий кредит, - за кількістю днів, щомісяця, щокварталу) у розрізі сум погашення основного боргу, сплати процентів за користування кредитом, вартості всіх додаткових та/або супутніх послуг банку, кредитного посередника (за наявності) та третіх осіб за кожним платіжним періодом за формою, наведеною в додатку 2 до цих Правил.

Банк має право обчислювати загальні витрати за споживчим кредитом, базуючись на припущенні, що платежі за послуги банку залишатимуться незмінними та застосовуватимуться протягом строку дії договору про споживчий кредит, якщо договір про споживчий кредит містить умови, що дозволяють зміну процентної ставки та/або інших платежів за послуги банку, включених до загальних витрат за споживчим кредитом, і така зміна не може бути визначена на момент обчислення загальної вартості кредиту та реальної річної процентної ставки (пункт 8 Правил про споживчий кредит).

Згідно з додатком 1 до Правил про споживчий кредит загальні витрати за споживчим кредитом, тобто витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та супутні послуги банку (у тому числі за ведення рахунків) та кредитного посередника (за наявності), які сплачуються споживачем і пов`язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту.

Правила про споживчий кредит розроблені й затверджені на виконання вимог Закону України «Про споживче кредитування» та підтверджують правомірність дій банку щодо встановлення у договорі споживчого кредиту комісії за обслуговування кредитної заборгованості.

Закон України «Про споживче кредитування» розмежовує оплатність та безоплатність надання інформації про кредит залежно від періодичності звернення споживача із запитом щодо надання такої інформації.

Відповідно до частини першої статті 11 Закону України «Про споживче кредитування» після укладення договору про споживчий кредит кредитодавець на вимогу споживача, але не більше одного разу на місяць, у порядку та на умовах, передбачених договором про споживчий кредит, безоплатно повідомляє йому інформацію про поточний розмір його заборгованості, розмір суми кредиту, повернутої кредитодавцю, надає виписку з рахунку/рахунків (за їх наявності) щодо погашення заборгованості, зокрема інформацію про платежі за цим договором, які сплачені, які належить сплатити, дати сплати або періоди у часі та умови сплати таких сум (за можливості зазначення таких умов у виписці), а також іншу інформацію, надання якої передбачено цим Законом, іншими актами законодавства, а також договором про споживчий кредит.

Згідно з частиною п`ятою статті 12 Закону України «Про споживче кредитування» умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними.

З урахуванням викладеного, комісія за обслуговування кредитної заборгованості може включати плату за надання інформації про стан кредиту, яку споживач вимагає частіше одного разу на місяць. Умова договору про споживчий кредит, укладеного після набуття чинності Законом України «Про споживче кредитування» щодо оплатності інформації про стан кредитної заборгованості, яку споживач вимагає один раз на місяць, є нікчемною відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п`ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».

Такий правовий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 13 липня 2022 року у справі № 496/3134/19.

Визнання судом нікчемного правочину недійсним за вимогою сторони не є належним способом захисту прав, оскільки не призведе до реального відновлення порушених прав позивача, оскільки нікчемний правочин є недійсним в силу закону з моменту його укладення.

Схожі правові висновки викладені у постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 14 вересня 2022 року у справі № 755/11636/21 (провадження № 61-7098св22), від 08 лютого 2023 року у справі № 168/349/20 (провадження № 61-2223св21), та постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 16 листопада 2022 року у справі №755/9486/21 (провадження № 61-5581св22).

Таким чином, суд не вбачає підстав для задоволення вимог в частині стягнення заборгованості за комісією.

Отже, суд вважає доводи позивача обґрунтованими, з відповідача ОСОБА_1 належить стягнути на користь ТОВ «Юніт Капітал» заборгованість за кредитним договором № LM504146178 від 13.12.2024 у розмірі 15 259,53 грн.

Щодо стягнення витрат на правничу допомогу у розмірі 7 000,00 грн. суд зазначає наступне.

За п. 1 ч. 3 ст.133 ЦПК України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до ч.ч. 2, 3 ст.137 ЦПК України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Згідно з ч. 4 ст. 137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Встановлено, що у матеріалах справи міститься копія договору надання правничої допомоги від 20.01.2026 № 20/01/26-02, копія додаткової угоди № 25771386273 до договору надання правничої допомоги від 20.01.2026 № 20/01/26-02, протокол погодження вартості послуг, свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю.

Виходячи з аналізу положень статті 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту адвокат отримує винагороду у вигляді гонорару, обчислення якого, підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.

При цьому адвокатський гонорар може існувати в двох формах - фіксований розмір та погодинна оплата. Вказані форми відрізняються порядком обчислення при зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту, і навпаки, підставою для виплати гонорару, який зазначено як погодинну оплату, є кількість годин помножена на вартість такої години того чи іншого адвоката у залежності від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв (аналогічну правову позицію викладено у постанові Верховного Суду від 07.09.2020 у справі №910/4201/19).

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц).

Загальне правило розподілу судових витрат визначене в частині 2 статті 141 ЦПК України, відповідно до якого інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Разом із цим, у частині 3 статті 137 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

У додатковій постанові Верховного Суду від 08.09.2021 року у справі № 206/6537/19 зазначено, що попри волю сторін договору визначати розмір гонорару адвоката, суд не позбавлений права оцінювати заявлену до відшкодування вартість правничої допомоги на підставі критеріїв співмірності, визначених частиною четвертою статті 137 ЦПК України.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 року у справі №922/1964/21 зроблено висновок, що під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд, за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу. У такому випадку суд відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею витрат на правову допомогу повністю або частково та відповідно не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення. При цьому в судовому рішенні суд повинен конкретно вказати, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести мотивацію такого рішення та правові підстави для його ухвалення. Зокрема, вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв`язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.

Важливими є також висновки у постановах Верховного Суду у справі №905/1795/18 та у справі № 922/2685/19, де визначено, що суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспівмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

Виходячи з визначених у частині 3 статті 137 ЦПК України критеріїв, суд зазначає, що розмір гонорару адвоката позивача свідчить про необґрунтованість та непропорційність цих витрат до предмета спору.

Отже, суд при розподілі витрат на професійну правничу допомогу враховує, що справа є незначної складності, в даній категорії справ наявна узгоджена та усталена судова практика, через що позовні заяви у даних справах є майже типовими, існує відпрацьована адвокатська практика у даній категорії справ, обсяг досліджених доказів є невеликим, а тому вважає за необхідне зменшити суму стягнення з відповідача на користь позивача до 2000 грн. витрат на правничу допомогу. Саме такий розмір витрат є об`єктивним, співмірним з виконаною адвокатом роботою у цій справі.

Відповідно до ч.1 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Так, позивачем заявлені позовні вимоги на загальну суму 15 509,84 грн. Судом стягнуто 15 259,53грн., тобто позовні вимоги задоволені на 98,38%. За таких підстав, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір в сумі 2 619,26 грн.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст.526, 527, 530, 625 ЦК України, ст.ст.141,263-265,354 ЦПК України, суд -

В И Р І Ш И В:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , адреса: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_5 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал», місцезнаходження: вул.Лесі Українки, 34 оф. 333 м.Київ 01133, код ЄДРПОУ 43541163, заборгованість за кредитним договором №LM504146178 від 13.12.2024 року у розмірі 15 259,53 гривень.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , адреса: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_5 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал», місцезнаходження: вул.Лесі Українки, 34 оф. 333 м.Київ 01133, код ЄДРПОУ 43541163, судові витрати, що складаються із судового збору в сумі 2 619,26 гривень та 2000,00 гривень витрат на правничу допомогу.

Рішення може бути оскаржене на підставі ч. 1 ст. 354 ЦПК України протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга на рішення суду на підставі ч. 1 ст. 355 ЦПК України подається безпосередньо до Полтавського апеляційного суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст судового рішення складено 28.09.2026 року.

Учасники справи:

позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал», місцезнаходження: вул.Лесі Українки, 34 оф. 333 м. Київ 01133, код ЄДРПОУ 43541163;

відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , адреса: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_5 .

Суддя А.М.Чуванова