Рішення № 140122526, 23.09.2026, Шевченківський районний суд міста Полтави (до 25.04.2025 - Октябрський районний суд м. Полтави)

Дата документу 23.09.2026Справа № 554/16343/25 Провадження № 2/554/1369/2026

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 вересня 2026 року м. Полтава

Шевченківського районний суд міста Полтави у складі:

головуючого судді Чуванової А.М.,

за участю секретаря судового засідання Єсліковської О.А.,

за участю учасників справи:

відповідач: ОСОБА_1 ,

представник відповідача: адвокат Лепій О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК Єврокредит» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, -

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «ФК Єврокредит» у листопаді 2025 року звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, в якому просить стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договором у розмірі 92 941,51 грн. та судові витрати.

В обґрунтування поданого позову посилається на те, що 18.02.2021 року між Акціонерним товариством «Мегабанк» та ОСОБА_1 було укладено Кредитний договір № TDB.2021.0002.3836 про приєднання до Договору про комплексне банківське обслуговування фізичних осіб щодо карткових продуктів todobank, який складається з публічної частини договору, яким є Договір про комплексне банківське обслуговування фізичних осіб щодо карткових продуктів todobank з додатками, розміщений у місці інформування клієнта та на сайті АТ «Мегабанк»: www.megabank.ua та в мережі інтернет www.todobank.com, та індивідуальної частини, якою є вказана Заява - Договір.

На поточний рахунок у гривні банк надав клієнту кредит, встановивши доступний ліміт кредитної лінії у межах максимального ліміту кредитної лінії, що встановлений у п.4. розділу «Запевнення та умови» Кредитного договору. Спосіб надання кредиту шляхом встановлення відновлювальної кредитної лінії на поточному рахунку клієнта (п. 3 Паспорту споживчого кредиту).

У порушення умов кредитного договору, ОСОБА_1 зобов`язання за кредитним договором належним чином не виконує та має загальну заборгованість за кредитним договором № TDB.2021.0002.3836 від 18.02.2021 року у розмірі 92 941,51 грн., з яких 21 083,35 грн. - сума заборгованості за кредитом (в тому числі прострочена); 60 858,16 грн. - сума заборгованості по сплаті відсоткам (в тому числі прострочена).

03.09.2024 року відповідно до результатів відкритих торгів (аукціону), оформлених протоколом № GFD001-UA-20240618-01260 від 09.07.2024 року між Акціонерним товариством «Мегабанк» та Товариством з обмеженою відповідальністю «ФК «Мустанг Фінанс» був укладений Договір № GL1N426240 про відступлення прав вимоги.

Таким чином, новий кредитор ТОВ «Фінансова компанія «Мустанг Фінанс» набув право вимоги до боржників за основними договорами, серед яких і право вимоги до відповідача за Кредитним договором № TDB.2021.0002.3836 від 18.02.2021 року.

27.12.2024 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Мустанг Фінанс» уклало з Товариством з обмеженою відповідальністю «ФК Єврокредит» Договір № 1/12 про відступлення прав вимоги.

Таким чином, відповідно до умов Договору № 1/12 ТОВ «ФК Єврокредит» набуло право вимоги і є поточним кредитором щодо заборгованості боржників за основними Договорами.

Відповідно до Додатку №1 «Друкований Реєстр Боржників» до вказаного договору про відступлення прав вимоги серед інших, до ТОВ «ФК Єврокредит» перейшло і право вимоги до відповідача за Кредитним договором № TDB.2021.0002.3836 від 18.02.2021 року.

Таким чином, ОСОБА_1 має непогашену заборгованість перед ТОВ «ФК Єврокредит» за кредитним договором № TDB.2021.0002.3836 від 18.02.2021 року у розмірі 92 941,51 грн., з яких 21 083,35 грн. - сума заборгованості за кредитом (в тому числі прострочена); 60 858,16 грн. - сума заборгованості по сплаті відсотків (в тому числі прострочена).

Всі нарахування, що відбувались до дати отримання ТОВ «Фінансова компанія «Мустанг Фінанс», а в подальшому ТОВ «ФК Єврокредит», права грошової вимоги, здійснювались безпосередньо AT «Мегабанк» станом на день відступлення права вимоги 03.09.2024 року. У свою чергу, ні ТОВ «Фінансова компанія «Мустанг Фінанс», ні ТОВ «ФК Єврокредит» не здійснювало жодних додаткових нарахувань, умови Кредитного договору в односторонньому порядку не змінювало.

З урахуванням вищенаведеного, просить позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

Ухвалою Шевченківського районного суду міста Полтави (суддя Блажко І.О.) від 11.12.2025 року відкрито провадження по справі.

20.01.2026 року від відповідача ОСОБА_1 надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач просить позовні вимоги залишити без задоволення та відмовити позивачу у стягненні судового збору та витрат на правову допомогу. Зазначає, що відповідно до п.3 договору відступлення права вимоги №GLN426240 від 03.09.2024 року між Акціонерним товариством «Мегабанк» та Товариством з обмеженою відповідальністю «ФК «Мустанг Фінанс» «новий кредитор зобов?язаний повідомити боржників про відступлення прав вимоги за Основними договорами протягом 5 (п?яти) календарних днів з дня набрання чинності вищевказаним договором...», що зроблено не було, і відповідач не був повідомлений про переуступлення заборгованості новому кредитору, що є порушенням чинного законодавства.

Відповідно до п.3 договору відступлення права вимоги №1/12 від 27.12.2024 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «ФК «Мустанг Фінанс» та Товариством з обмеженою відповідальністю «ФК Єврокредит» (новий кредитом) «первісний кредитор зобов?язаний повідомити боржників про відступлення прав вимоги за Основними договорами протягом 10 (десяти) робочих днів з дня набрання чинності вищевказаним договором...», що зроблено не було, і відповідач не був повідомлений про переуступлення заборгованості новому кредитору, що є порушенням чинного законодавства.

Як зазначено в позовній заяві, в Акціонерному товаристві «Мегабанк» станом на 14.11.2025 року розпочато процедуру ліквідації відповідно до Рішення дирекції від 21.07.2022 року №506. А відповідно до п.б розділу «Запевнення та умови» Кредитного договору, він набирає чинності з моменту підписання заяви Договору та діє протягом 3 років, але оскільки банк знаходиться в стадії ліквідації, то пролонгація дії договору не можлива.

Крім того, відповідно до документів позовної заяви не зрозуміла структура відсотків, які вимагаються до погашення позивачем, оскільки відповідно до п.3 паспорту споживчого кредиту, що є додатком до кредитного договору №TDB.2021.0002.3836 від 18.02.2021 року встановлено кредитний ліміт 0.00 грн., відповідно до розрахунку кредитної заборгованості ОСОБА_1 за вищезазначеним договором, що надана АТ «Мегабанк» станом на 03.09.2024 року первинна сума видачі кредиту становила 33 300 грн. (пункт від 18.02.2021 в таблиці «Розрахунок заборгованості за кредитом». Виходячи з того, що на думку позивача, відповідач як позичальник припинив виконувати обов?язки зі сплати заборгованості за кредитним договором, тобто на нього мали бути накладені штрафні санкці, що рахуються у відсотках від сумки кредиту, тобто при відступленні права вимоги сума відсотків, що вимагаються позивачем в позовній заяві, також включає вказані грошові кошти. Тому керуючись ст. 21 Закону України «Про споживче кредитування» сукупна сума платежів, що підлягають сплаті споживачем за порушення виконання його зобов?язань на підставі договору про споживчий кредит, не може перевищувати половини суми, одержаної споживачем за таким договором і не може бути збільшена за домовленістю сторін тобто сума, що може 33 000*0,5- 16 500 грн. стягнути позивач за відсотками по кредиту повинна становити не більше, як здійснення відповідачем платежів за кредитом.

Відповідно до наявних матеріалів у справі, не в повній мірі розкрито здійснення відповідачем платежів за кредитом.

Підсумовуючи викладене, заборгованість зі сплати позивачу становить: ???за тілом кредиту 7 724,5 грн. (33 000 грн. 25 275.5 грн. згідно вищенаданих матеріалів); за відсотками 5 961.15 грн. (16 500 грн. 10 538,85 грн.). Загальна сума 13 685,65 грн. (7 724,5 грн.+5 961,15 грн.).

З 01.11.2022 року відповідач призваний на військову службу за призовом під час мобілізації, в особливий період до лав Збройних Сил України та приймає участь у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації.

Відповідно до частини 15 статті 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» №2012-ХI від 20.12.1991 року (зі змінами) військовослужбовцям, призваним на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, на весь час їх призову, а військовослужбовцям під час дії особливого періоду, які брали або беруть участь у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення, які перебували або перебувають безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів, - штрафні санкції, пеня за невиконання зобов?язань перед підприємствами, установами і організаціями усіх форм власності, у тому числі банками, та фізичними особами, а також проценти за користування кредитом не нараховуються.

Щодо стягнення судових витрат то відповідно до п. 8 ст. 25 Закону України «Про споживче кредитування» забороняється покладати на споживача обов?язок з оплати/компенсації витрат на здійснення врегулювання простроченої заборгованості. Витрати на врегулювання простроченої заборгованості, крім оплати зобов?язань за договором про споживчий кредит або іншим договором здійснюється виключно за рахунок коштів кредитодавця, нового кредитора, колекторської компанії, тобто судові витрати позивача - це і є витрати на врегулювання простроченої заборгованості, а тому не можуть стягуватися з відповідача.

Стосовно вимоги позивача щодо відшкодування судових витрат на оплату судового збору 2 422,4 грн. та отримання майбутньої професійної правничої допомоги адвоката у розмірі 11 200 грн. є заперечення, а саме: докази щодо обсягу наданих послуг з правничої допомоги та їх вартості підписані АТ «ФК Єврокредит» та Адвокатським об?єднанням «Альянс ДЛС» не містять конкретних сум вартості наданих послуг. Справа є малозначною, а витрати є необгрунтованими та високими (т. 1 а.с.96-99).

10.02.2026 року від представника Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК Єврокредит» надійшла заява про зменшення розміру позовних вимог, в якій представник просить зменшити розмір позовних вимог і вважати їх наступними: стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариство з обмеженою відповідальністю «ФК Єврокредит» суму заборгованості в розмірі 46 566,32 грн., що складається з: заборгованості за кредитом (в тому числі прострочена): 32 083,35 грн.; заборгованості по сплаті відсотків (в тому числі прострочена): 14 482,97 грн.; стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариство з обмеженою відповідальністю «ФК Єврокредит» судові витрати: зі сплати судового збору в сумі 2 422,40 грн.; на оплату професійної правничої допомоги адвоката в сумі 11 200,00 грн.

З висновками відповідача у відзиві неможливо погодитися. 18.02.2021 року між Акціонерним товариством «Мегабанк та ОСОБА_1 було укладено Заява-Договір №TDB.2021.0002.3836 про приєднання до Договору про комплексне банківське обслуговування фізичних осіб щодо карткових продуктів todobank. У вказаній Заяві-Договорі відповідач просив «відкрити на моє ім`я поточні рахунки: в гривні, доларах США, у Євро та надати платіжну картку міжнародної платіжної системи». Також, відповідно до змісту вказаної Заяви-Договору, відповідач вказав: «Прошу встановити на мій поточний рахунок у гривнях ліміт кредитної лінії в розмірі до 200 000 (двохсот тисяч) гривень на умовах згідно Тарифами банку та Паспортом споживчого кредиту». Відповідно до п. 4 розділу «Запевнення та умови» Кредитного договору, банк може надавати клієнту кредит шляхом сплати з карткового рахунку платежів клієнта, здійснення його розрахункових операцій та видачі йому готівки на суму, що перевищує залишок на цьому рахунку, але в межах доступного ліміту кредитної лінії, а саме: сума максимального ліміту кредитної лінії 200 000,00 грн.; сума доступного ліміту кредитної лінії згідно з Паспортом споживчого кредиту.

Згідно з п. 3 Паспорту споживчого кредиту, «сума/ліміт кредиту від 0 до 200 000,00 грн (в залежності від суми, яка погоджена відповідно до внутрішніх процедур банку та/або повідомлена клієнту з використанням сервісів мобільного додатку або іншим способом з використанням каналів дистанційного обслуговування)».

З наведеного вище слідує, що банком АТ «Мегабанк» на підставі Кредитного договору було відкрито ОСОБА_1 картковий рахунок із початковим доступним лімітом кредитної лінії, розмір якого було встановлено у мобільному додатку відповідно до умов Кредитного договору та Паспорту споживчого кредиту, а відповідачу було надано у користування платіжну картку. Вказану платіжну картку відповідач мав право використовувати для внесення готівкових коштів, у тому числі власних, для здійснення оплати за товари та послуги за рахунок внесених коштів, що узгоджується з умовами Кредитного договору. Питання збільшення або зменшення доступного ліміту кредитної лінії банк мав право вирішувати на власний розсуд у межах максимального ліміту кредитної лінії.

Таким чином, банк свої зобов`язання за кредитним договором виконав у повному обсязі, а саме надав відповідачу можливість розпоряджатись кредитними коштами на умовах передбачених кредитним договором та в межах максимального ліміту кредитної лінії.

Відповідач почав користуватися кредитними коштами у січні 2021 року, але в процесі користування кредитним рахунком не надавав своєчасно банку грошові кошти для погашення заборгованості за борговими зобов`язаннями. У зв`язку з чим і утворилася заборгованість за Кредитним договором. Отже, за умовами Кредитного договору банк мав право встановити клієнту доступний ліміт кредитної лінії в межах погодженого з клієнтом діапазону максимального ліміту кредитної лінії (від 0,00 грн до 200 000,00 грн). В той же час клієнт на власний розсуд приймав рішення щодо користування кредитними коштами.

Розпочавши користування кредитними коштами у січні 2021 року, що видно з виписки по особовому рахунку, відповідач вчинив конклюдентні дії що свідчать про прийняття укладеного Кредитного договору зі збільшеним доступним лімітом кредитної лінії, який створив для нього певні цивільні права та обов`язки. Однак, відповідач в порушення умов Кредитного договору не повернув кредит та не виконав всі грошові зобов`язання за Кредитним договором, внаслідок чого у нього виникла заборгованість.

Уклавши договір № TDB.2021.0002.3836 про встановлення кредитного ліміту у відповідача виникло право користуватися коштами у розмірі до 200 000,00 грн., які банк готовий позичити клієнту для оплати товарів чи послуг кредитною картою. В подальшому цей ліміт міг бути змінений банком самостійно. Таким чином, грошові кошти в розмірі 200 000,00 грн. не є кредитом, який був наданий (перерахований банком клієнту на рахунок одночасно), а є лімітом, в рамках якого банк кредитував відповідача. Таким чином, як вбачається з виписки по рахунку кредитної заборгованості відповідача, кошти ним періодично витрачались за рахунок встановленого ліміту, а періодично повертались шляхом внесення відповідачем коштів на погашення заборгованості, що у свою чергу частково відновлювало граничну суму доступних для використання коштів кредитного ліміту. Крім того, в залежності від об`єму використаних кредитних кошів, банком здійснювалось нарахування процентів у погодженому розмірі за відповідний період. Таким чином, в різний період строку дії кредитного ліміту, ним був використаний різний об`єм кредитного ліміту, відповідно банк здійснював в залежності від цього нарахування процентів на різні суми та за різні проміжки часу підтвердити суму нарахованих відсотків можна за допомогою співставлення даних виписки з рахунку та проведення калькуляції відповідно до умов зазначеної Угоди.

Крім того, із наданих відповідачем документів слідує, що ОСОБА_1 проходить військову службу з 01.11.2022 року по теперішній час, має статус військовослужбовця. З огляду на вказані обставини, позивач зменшує розмір позовних вимог на суму нарахованих процентів за користування кредитом з 01.11.2022 року та у період дії в Україні військового стану. Для можливості відокремити відсотки, нараховані з 01.11.2022 року, від суми боргу, що підлягає стягненню з відповідача становить 46 566,32 грн та складається з: заборгованість за кредитом (в тому числі прострочена): 32 083,35 грн; заборгованість по сплаті відсотків (в тому числі прострочена): 14 482,97 грн.

Відповідач, заперечуючи проти заявлених позивачем витрат на оплату правничої допомоги адвоката, не довів неспівмірності витрат на оплату правничої допомоги адвоката. Згідно з приписами чинного законодавства та висновками Верховного Суду, недостатньо просто заявити про неспівмірність витрат на правову допомогу, що понесені іншою стороною. Неспівмірність витрат має бути доведена стороною, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (т. 1 а.с. 109-114).

03.03.2026 року від представника відповідача ОСОБА_1 адвоката Лепій О.В. надійшов відзив на уточнену позовну заяву, в якому представник просить відмовити у задоволенні позовних вимог. Зазначає, що відповідач заперечує суму основної заборгованості вказаної в перерахунку, який 09.02.2026 року був наданий позивачем до суду.

18.02.2021 року АТ «Мегабанк» надав кредитні кошти в розмірі 33 300 грн. у рахунок погашення заборгованості згідно заяви клієнта. Після цього більше ніяких додаткових угод між сторонами не укладалося. Позивач додає до матеріалів справи виписку з особового рахунку з 18.02.2021 року станом на 03.09.2024 року. З даної виписки вбачається, що клієнтом погашено загальну суму заборгованості за кредитним договором в розмірі 35 814,35 грн. з яких 25 275,50 грн основної заборгованості, 10 538,55 грн відсотки по кредиту. Крім цієї виписки в матеріалах справи знаходиться ще виписка з 18.02.2021 по 02.12.2022 року, з якої вбачається, що до суми основної заборгованості в розмірі 58 453,60 грн. первісним кредитором включено заборгованість - 33 300 грн. та ще і відсотки по кредиту в сумі - 12 153,60 грн., які чомусь увійшли до загальної суми заборгованості. Тобто цими діями первісний кредитор намагається двічі стягнути суму по відсотках, завуальовано включивши її до основної заборгованості.

Також, у вищевказаній виписці фігурує сума в розмірі 13 000 грн. (включена до основної заборгованості), яка була нібито знята з карткового рахунку. Проте, відповідач повідомляє, що ніяких додаткових коштів не знімав, ініціюючий кредитор лише надав 33 300 грн. в погашення попередньої заборгованості. Позивачем не надано доказів дійсного отримання відповідачем суми в розмірі 13 000 грн. Дані документальні докази повинні були бути подані разом із позовною заявою, адже відповідно до п. 6 Договору факторингу, новий кредитор отримав від первісного кредитора всі наявні документи, що підтверджують право вимоги до боржника. Тому, відповідач вважає, що загальна сума до стягнення основної заборгованості складатиме 8 024,50 грн. 33 300 грн (основний борг) 25 275,50 (погашена сума заборгованості) = 8 024,50 грн.

Відповідач вважає, що сума відсотків також нарахована позивачем не коректно.Останній перерахував їх у відповідності до Закону України «Про соціальний і правовий захиствійськовослужбовців та членів їх сімей», адже у ОСОБА_1 є статусвійськовослужбовця з 01.11.2022 року.Позивачем нараховано (уточнено) відсотки в сумі 14 482,97 грн.Відповідачем прораховано самостійно відсотки відповідно до наданого позивачемрозрахунку з 01.03.2022 по 01.10.2022, і заборгованість становить 12 714,41 грн.Проте, на думку відповідача, він як позичальник припинив виконувати обов`язки зісплати заборгованості за кредитним договором, тобто на нього мали бути накладеніштрафні санкції, що рахуються у відсотках від сумки кредиту, тобто при відступленніправа вимоги сума відсотків, що вимагаються позивачем в позовній заяві, такожвключає вказані грошові кошти. Тому, керуючись ст. 21 Закону України «Проспоживче кредитування» сукупна сума платежів, що підлягають сплаті споживачемза порушення виконання його зобов`язань на підставі договору про споживчийкредит не може перевищувати половини суми, одержаної споживачем за такимдоговором і не може бути збільшена за домовленістю сторін тобто сума, що можестягнути позивач за відсотками по кредиту повинна становити не більше, як33 300*0,5-16 650 грн.Тому, відповідач вважає, що загальна сума за відсотками складає 6111,15 грн (16650 грн 10538,85 грн).Загальна сума до стягнення за вищевказаним кредитним договором становить 14 135,65 грн.

Щодо витрат на правову допомогу відповідно до п. 3.4.4 умов Договору про надання правничої допомоги № 1/07, наявного в матеріалах справи, винагорода виплачується у національній грошовій одиниці України шляхом безготівкового перерахування клієнтом на поточний рахунок Об`єднання, вказаний в Договорі, протягом 60 (шістдесяти) календарних днів від дати підписання сторонами Актів приймання -передачі наданих послуг на підставі наданого Об`єднанням рахунку. В матеріалах справи відсутні докази оплати - платіжна інструкція (основний доказ понесення таких витрат) із призначенням платежу за адвокатськi послуги, вiдповiдно до договору про надання правничої допомоги № 1/07 вiд 01.07.2025 по боржнику ОСОБА_1 . У зв`язку з вищевикладеним, вважає, що сума витрат на правничу допомогу є непідтвердженою, а тому виходячи з конкретних обставин справи вважає, що суд

повинен відмовити у її стягненні.

Відповідно до пункту 13 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір» від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються учасники бойових дій, постраждалі учасники Революції Гідності, Герої України - у справах, пов`язаних з порушенням їхніх прав. ОСОБА_1 , відповідно до посвідчення серії НОМЕР_1 видане Відділом персоналу штабу військової частини НОМЕР_2 є учасником бойових дій. Це посвідчення підтверджує його участь у виконанні бойових завдань у складі підрозділів ЗСУ, що має важливе значення для захисту нашої країни. За цей період брав активну участь в обороні держави, захищаючи її незалежність, територіальну цілісність та суверенітет (т. 1 а.с.142-145).

09.03.2026 року від представника Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК Єврокредит» надійшла відповідь на відзив, в якій представник вказує, що згідно з кредитним договором № TDB.2021.0002.3836 від 18.02.2021 року банк надав відповідачу кредит шляхом встановлення відновлювальної кредитної лінії на поточному рахунку, що передбачає можливість багаторазового використання кредитних коштів у межах встановленого ліміту. Такий механізм кредитування прямо передбачає, що фактична сума використаного кредиту формується в результаті здійснення операцій з рахунку клієнта і не обмежується лише початковою сумою встановлення кредитного ліміту. Отже твердження відповідача про те, що банк нібито надав лише 33 300 грн. і після цього не відбувалося жодних кредитних операцій, суперечить умовам кредитного договору та характеру кредитної лінії, яка є відновлювальною і передбачає можливість повторного використання коштів у межах встановленого ліміту. Саме тому визначення розміру заборгованості здійснюється на підставі руху коштів по рахунку позичальника, що підтверджується банківськими виписками.

Банківські виписки, надані позивачем, підтверджують факт користування відповідачем кредитними коштами та формування заборгованості. Зокрема станом на 03.09.2024 року за даними обліку банку заборгованість за кредитом становила 32 083,35 грн, а заборгованість за процентами 60 858,16 грн. Крім того виписка з рахунку, сформована в системі НБУ, підтверджує, що за рахунком відповідача було віднесено прострочену кредитну заборгованість у розмірі 32 083,35 грн., що свідчить про наявність непогашеного кредитного зобов`язання. Доводи відповідача щодо нібито подвійного включення відсотків до складу основної заборгованості також не відповідають фактичним даним. З банківських виписок убачається, що облік кредитної заборгованості та нарахованих процентів здійснюється на різних рахунках банківського обліку, що відповідає вимогам бухгалтерського обліку банківських операцій. Відповідно прострочені відсотки обліковуються окремо від основного боргу, а їх віднесення на відповідні рахунки простроченої заборгованості не свідчить про їх включення до суми основного боргу.

Щодо твердження відповідача про відсутність доказів отримання 13 000 грн. зазначає, що всі операції за рахунком відповідача відображені у банківських виписках, які є первинними бухгалтерськими документами банку та підтверджують здійснення відповідних операцій. Відповідно до усталеної судової практики Верховного Суду банківські виписки є належними доказами здійснення фінансових операцій за рахунком клієнта.

Позивач уже врахував статус відповідача як військовослужбовця та зменшив розмір позовних вимог, виключивши нарахування процентів після 01.11.2022 року. Таким чином, сума вимог була зменшена до 46 566,32 грн, що складається з основної заборгованості 32083,35 грн та процентів у сумі 14 482,97 грн.

Таким чином, доводи відзиву відповідача фактично ґрунтуються на неправильному тлумаченні умов кредитного договору, особливостей функціонування відновлювальної кредитної лінії та порядку банківського обліку кредитної заборгованості, тоді як матеріали справи містять належні та допустимі докази існування заборгованості. З огляду на викладене, доводи відповідача, викладені у відзиві на уточнену позовну заяву, є безпідставними, ґрунтуються на неправильному тлумаченні умов кредитного договору, а також не підтверджені належними та допустимими доказами. Натомість матеріали справи містять достатні докази, які підтверджують факт укладення кредитного договору, користування відповідачем кредитними коштами та нарахування заборгованості (а.с.151-153).

12.03.2026 року від представника відповідача ОСОБА_1 адвоката Лепій О.В. надійшли заперечення на відповідь на відзив, в яких вказує, що саме поняття відновлювальна кредитна лінія і передбачає, просто можливість користуватися більшою сумою кредитних коштів у разі часткового погашення попередньо взятої та не передбачає нарахування процентів за увесь період, включно до закриття кредиту, а лише за фактичне використання коштів які були зняті, а не на весь ліміт. Збільшення суми боргу відбулося за рахунок того, що банк самостійно, без окремого розпорядження чи згоди відповідача, збільшував кредитний ліміт (надавав овердрафт) виключно для погашення нарахованих відсотків. Тобто банк фактично видавав новий кредит для погашення відсотків за старим кредитом, капіталізуючи борг.

Відповідач не надавав згоди на списання відсотків за рахунок автоматичного збільшення кредитного ліміту. Така практика є прихованою формою нарахування відсотків на відсотки (анатоцизму), що заборонено без прямої домовленості сторін. Дане підтверджується випискою з особового рахунку з 18.02.2021 станом на 03.09.2024 року. З якої вбачається, що клієнтом погашено загальну суму заборгованості за кредитним Договором в розмірі 35 814,35 грн. з яких 25 275,50 грн. основної заборгованості, 10538,55 грн. відсотки по кредиту. Крім цієї виписки в матеріалах справи знаходиться ще виписка з 18.02.2021 по 02.12.2022 року, з якої вбачається, що до суми основної заборгованості в розмірі 58 453,60 грн. первісним кредитором включено заборгованість - 33300 грн. та ще і відсотки по кредиту в сумі - 12 153,60 грн, які чомусь увійшли до загальної суми заборгованості. Тобто цими діями первісний кредитор намагається двічі стягнути суму по відсотках, завуальовано включивши її до основної заборгованості.

Також, вважає, що первісний кредитор у виписці по рахунках приховав інформацію щодо списання тіла і "хаотично" нараховував проценти та багаторазово їх переносив. Не можуть бути правомірно нарахованими і проценти на проценти, оскільки проценти є лише оплатою за користування "тілом кредиту"; нарахованими процентами позичальник не може користуватись ніяким чином не може їх переказувати, знімати готівкою тощо. Проценти за користування тілом не можуть стати частиною тіла. Враховуючи все вищевикладене, відповідач вважає, що загальна сума до стягнення основної заборгованості складатиме 8 024,50 грн. 33 300 грн (основний борг) 25 275,50 (погашена сума заборгованості) = 8 024,50 грн.

Стосовно відсотків відповідач вважає, що сума відсотків також нарахована позивачем не коректно. Останній перерахував їх у відповідності до Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», адже у ОСОБА_1 є статусу військовослужбовця з 01.11.2022 року. Позивачем нараховано (уточнено) відсотки в сумі 14 482,97 грн. Відповідачем прораховано самостійно відсотки відповідно до наданого позивачем розрахунку з 01.03.2022 по 01.10.2022 року, і заборгованість становить 12 714,41 грн.

Проте, на думку відповідача, він як позичальник припинив виконувати обов`язки зі сплати заборгованості за кредитним договором, тобто на нього мали бути накладені штрафні санкції, що рахуються у відсотках від сумки кредиту, тобто при відступленні права вимоги сума відсотків, що вимагаються позивачем в позовній заяві, також включає вказані грошові кошти. Тому, керуючись статтею 21 Закону України «Про споживче кредитування» сукупна сума платежів, що підлягають сплаті споживачем за порушення виконання його зобов`язань на підставі договору про споживчий кредит не може перевищувати половини суми, одержаної споживачем за таким договором і не може бути збільшена за домовленістю сторін тобто сума, що може стягнути позивач за відсотками по кредиту повинна становити не більше, як 33 300*0,5-16 650 грн. Тому, відповідач вважає, що загальна сума за відсотками складає 6 111,15 грн (16 650 грн 10 538,85 грн). Загальна сума до стягнення за вищевказаним кредитним Договором становить 14 135,65 грн. (т.1 а.с.158-163).

Згідно з розпорядженням керівника апарату Шевченківського районного суду міста Полтави №690 від 20.07.2026 року призначено повторний автоматизований розподіл судових справ, у зв`язку з рішенням Вищої ради правосуддя від 23.06.2026 року «Про звільнення ОСОБА_2 з посади судді Шевченківського районного суду міста Полтави у зв`язку з поданням заяви про відставку».

Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями, головуючим по справі визначено суддю Чуванову А.М.

Ухвалою Шевченківського районного суду міста Полтави суду від 27.07.2026 року справу прийнято до провадження за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін.

В судове засідання представник позивача не з`явився, надав до суду заяву, в якій просить про розгляд справи за його відсутності, позовні вимоги підтримує в повному обсязі.

Суд вважає можливим, у відповідності до ст.211 ЦПК України, розглянути справу у відсутність представника позивача.

Відповідач ОСОБА_1 в судовому засіданні позов не визнав, просив відмовити в задоволенні вимог.

Представник відповідача адвокат Лепій О.В. в судовому засіданні заперечувала проти задоволення позовних вимог з підстав, зазначених у відзивах.

Суд, заслухавши відповідача та його представника, дослідивши матеріали справи, вважає позов таким, що підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що 18.02.2021 року між Акціонерним товариством «Мегабанк» та ОСОБА_1 було укладено Кредитний договір № TDB.2021.0002.3836 про приєднання до Договору про комплексне банківське обслуговування фізичних осіб щодо карткових продуктів todobank, який складається з публічної частини договору, яким є Договір про комплексне банківське обслуговування фізичних осіб щодо карткових продуктів todobank з додатками, розміщений у місці інформування клієнта та на сайті АТ «Мегабанк»: www.megabank.ua та в мережі інтернет www.todobank.com, та індивідуальної частини, якою є вказана Заява - Договір.

На поточний рахунок у гривні банк надав клієнту кредит, встановивши доступний ліміт кредитної лінії у межах максимального ліміту кредитної лінії, що встановлений у п.4. розділу «Запевнення та умови» Кредитного договору. Спосіб надання кредиту шляхом встановлення відновлювальної кредитної лінії на поточному рахунку клієнта (п. 3 Паспорту споживчого кредиту) (т. 1 а.с.50-51).

Статтею 509 ЦК України передбачено, що зобов`язання є правовідношення, в яких одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Згідно зі ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно з ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.

Згідно з ч. 2 ст. 1056-1 ЦК України розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.

Відповідно до ст. 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

03.09.2024 року відповідно до результатів відкритих торгів (аукціону), оформлених протоколом № GFD001-UA-20240618-01260 від 09.07.2024 року, між Акціонерним товариством «Мегабанк» та Товариством з обмеженою відповідальністю «ФК «Мустанг Фінанс» був укладений Договір № GL1N426240 про відступлення прав вимоги (т. 1 а.с. 13-15).

Таким чином, новий кредитор ТОВ «Фінансова компанія «Мустанг Фінанс» набув право вимоги до боржників за основними договорами, серед яких і право вимоги до відповідача за Кредитним договором № TDB.2021.0002.3836 від 18.02.2021 року.

27.12.2024 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Мустанг Фінанс» уклало з Товариством з обмеженою відповідальністю «ФК Єврокредит» Договір № 1/12 про відступлення прав вимоги (т. 1 а.с.11-12).

Таким чином, відповідно до умов Договору № 1/12 ТОВ «ФК Єврокредит» набуло право вимоги і є поточним кредитором щодо заборгованості боржників за основними Договорами.

Відповідно до Додатку №1 «Друкований Реєстр Боржників» до вказаного договору про відступлення прав вимоги серед інших, до ТОВ «ФК Єврокредит» перейшло і право вимоги до відповідача за Кредитним договором № TDB.2021.0002.3836 від 18.02.2021 року(т. 1 а.с.31).

Частинами 1 та 2 ст. 512 ЦК України передбачено, що кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок: 1) передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги); 2) правонаступництва; 3) виконання обов`язку боржника поручителем або заставодавцем (майновим поручителем); 4) виконання обов`язку боржника третьою особою. Кредитор у зобов`язанні може бути замінений також в інших випадках, встановлених законом.

Відповідно до ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 516 ЦК України заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.

Таким чином, до ТОВ «ФК Єврокредит» перейшли всі права щодо права вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором № TDB.2021.0002.3836 від 18.02.2021 року. Отже, судом було встановлено, що до ТОВ «ФК Єврокредит» перейшло право вимоги до ОСОБА_1 .

Суд критично оцінює доводи відповідача про те, що неотримання ним письмового повідомлення про відступлення права вимоги є підставою для відмови у позові.

Відповідно до ч. 2 ст. 516 ЦК України, заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Неповідомлення боржника про заміну кредитора не тягне за собою недійсність правочину про цесію і не звільняє боржника від обов`язку виконання зобов`язання загалом. Дана норма має на меті захист боржника від ризику подвійної оплати. Неповідомлення має лише той наслідок, що виконання боржником свого обов`язку первісному кредитору (АТ «Мегабанк») визнається належним. Факт відсутності повідомлення не впливає на обсяг його відповідальності перед новим законним кредитором ТОВ «ФК Єврокредит».

Відповідно до розрахунку заборгованості позивача за кредитним договором №TDB.2021.0002.3836 від 18.02.2021 року, заборгованість ОСОБА_1 становить 46 566,32 грн., що складається з: заборгованості за кредитом (в тому числі прострочена): 32 083,35 грн.; заборгованості по сплаті відсотків (в тому числі прострочена): 14 482,97 грн.

Частиною 1 ст. 1050 ЦК України встановлено, що якщо позичальник своєчасно не повернув речі, визначені родовими ознаками, він зобов`язаний сплатити неустойку відповідно до статей 549-552 цього Кодексу, яка нараховується від дня, коли речі мали бути повернуті, до дня їх фактичного повернення позикодавцеві, незалежно від сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Отже, встановлено, що ОСОБА_1 було порушено зобов`язання стосовно своєчасного повернення сум отриманих кредитів та сплати нарахованих за користування кредитними коштами відсотків, внаслідок чого утворилася заборгованість за кредитним договором № TDB.2021.0002.3836 від 18.02.2021 року року у сумі 46 566,32 грн., що складається з: заборгованості за кредитом (в тому числі прострочена): 32 083,35 грн.; заборгованості по сплаті відсотків (в тому числі прострочена): 14 482,97 грн.

Згідно зі ст.ст. 525, 526, 530 ЦК України зобов`язання мають виконуватися належним чином і в термін передбачений договором, одностороння відмова від виконання зобов`язання не допускається, боржник не звільняється від відповідальності за виконання грошового зобов`язання.

Порушення боржником умов договору є цивільним правопорушенням, оскільки стаття 629 ЦК встановлює принцип обов`язковості виконання договору.

Доводи відповідача про те, що він не знімав додаткові 13 000 грн., а банк хаотично капіталізував 12 153,60 грн. відсотків під виглядом овердрафту, повністю спростовуються матеріалами справи.

Позивачем до матеріалів справи долучено виписки з особового рахунку відповідача за весь період дії договору. Згідно зі ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» банківська виписка є належним, допустимим та первинним бухгалтерським документом, який відображає всі касові та розрахункові операції. Виписка містить хронологічний та математичний опис кожної транзакції.

Судом встановлено, що кредитна лінія за картковим продуктом todobank мала відновлювальний характер. Це означає, що відповідач мав можливість повторно використовувати кошти після їх часткового внесення. Здійснення операцій та зміна ліміту відбувалися дистанційно через мобільний додаток, що погоджено сторонами у п. 3 Паспорта споживчого кредиту.

Твердження відповідача про автоматичне рефінансування відсотків банком «всередині системи» є безпідставними, оскільки облік тіла кредиту та нарахованих процентів ведеться на абсолютно різних балансових рахунках банківського обліку згідно з інструкціями НБУ. Віднесення прострочених процентів на відповідні рахунки обліку є технічною вимогою законодавства і не означає їх приєднання до тіла. Відповідач не надав жодного належного доказу, який би спростував математичну точність наданої виписки.

Щодо застосування 50%-го ліміту за ст. 21 ЗУ «Про споживче кредитування», суд не погоджується з контррозрахунком відповідача, який базується на ст. 21 Закону України «Про споживче кредитування». Частина 3 статті 21 вказаного Закону обмежує виключно сукупну суму неустойки (штрафу, пені) та інших платежів за порушення виконання зобов`язань, яка не може перевищувати половини суми, одержаної споживачем. Натомість позивач ТОВ «ФК Єврокредит» у своїх уточнених вимогах взагалі не заявляє до стягнення жодних штрафних санкцій, пені чи штрафів. Сума 14 482,97 грн. є виключно базова заборгованість за відсотками (платою за користування грошима), яка нарахована за звичайною ставкою договору за період до мобілізації відповідача. Позивач у повній мірі та самостійно врахував статус військовослужбовця відповідача згідно з ч. 15 ст. 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців...», подавши заяву про зменшення вимог та повністю списавши відсотки після 01.11.2022 року.

Виходячи з викладеного, суд приходить до висновку про те, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "ФК Єврокредит" ґрунтуються на законі, а тому підлягають задоволенню.

У відповідності до ч. 3 ст. 141 ЦПК України, при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує, зокрема, чи пов`язані ці витрати з розглядом справи, чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін.

Згідно з ч. 8 ст. 141 ЦПК України, розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку із розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів. Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів сторона зробила про це відповідну заяву.

Положеннями ст. 133 ЦПК України визначено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Вирішуючи питання про стягнення з відповідача на користь позивача витрат на професійну правничу допомогу, суд виходить із диспозиції ч. 1 ст. 137 ЦПК України, у відповідності до якої витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Як вбачається з матеріалів справи, понесені позивачем витрати на професійну правничу допомогу, пов`язані з розглядом даної справи, підтверджуються наданими копіями: договору про надання правничої допомоги № 1/07 від 01.07.2025 року (т. а.с.23-26), довідкою про вартість послуг (т. 1 а.с.27-зворот), актом приймання передачі послуг з правничої допомоги (т. 1 а.с.28).

Вирішуючи питання обґрунтованості щодо стягнення витрат на правничу допомогу в розмірі 11 200 грн., суд приймає до уваги наступне.

Виходячи з аналізу положень статті 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту адвокат отримує винагороду у вигляді гонорару, обчислення якого, підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.

При цьому адвокатський гонорар може існувати в двох формах - фіксований розмір та погодинна оплата. Вказані форми відрізняються порядком обчислення при зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту, і навпаки, підставою для виплати гонорару, який зазначено як погодинну оплату, є кількість годин помножена на вартість такої години того чи іншого адвоката у залежності від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв (аналогічну правову позицію викладено у постанові Верховного Суду від 07.09.2020 у справі №910/4201/19).

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц).

Загальне правило розподілу судових витрат визначене в частині 2 статті 141 ЦПК України, відповідно до якого інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Разом із цим, у частині 3 статті 137 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

У додатковій постанові Верховного Суду від 08.09.2021 року у справі № 206/6537/19 зазначено, що попри волю сторін договору визначати розмір гонорару адвоката, суд не позбавлений права оцінювати заявлену до відшкодування вартість правничої допомоги на підставі критеріїв співмірності, визначених частиною четвертою статті 137 ЦПК України.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 року у справі №922/1964/21 зроблено висновок, що під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд, за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу. У такому випадку суд відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею витрат на правову допомогу повністю або частково та відповідно не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення. При цьому в судовому рішенні суд повинен конкретно вказати, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести мотивацію такого рішення та правові підстави для його ухвалення. Зокрема, вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв`язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.

Важливими є також висновки у постановах Верховного Суду у справі № 905/1795/18 та у справі № 922/2685/19, де визначено, що суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспівмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

Виходячи з визначених у частині 3 статті 137 ЦПК України критеріїв, суд зазначає, що розмір гонорару адвоката позивача свідчить про необґрунтованість та непропорційність цих витрат до предмета спору.

Отже, суд при розподілі витрат на професійну правничу допомогу враховує, що справа є незначної складності, в даній категорії справ наявна узгоджена та усталена судова практика, через що позовні заяви у даних справах є майже типовими, існує відпрацьована адвокатська практика у даній категорії справ, обсяг досліджених доказів є невеликим, а тому вважає за необхідне зменшити суму стягнення з відповідача на користь позивача до 2000 грн. витрат на правничу допомогу. Саме такий розмір витрат є об`єктивним, співмірним з виконаною адвокатом роботою у цій справі.

Суд відхиляє твердження відповідача про звільнення його від сплати судового збору на підставі п. 13 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір». Зазначена норма звільняє учасників бойових дій від сплати судового збору виключно у справах, пов`язаних із порушенням їхніх безпосередніх прав як військовослужбовців. Цей спір є цивільно-правовим, виникає з кредитних відносин, де відповідач виступає споживачем фінансових послуг, а тому загальні цивільні обов`язки щодо відшкодування судових витрат покладаються на нього на загальних підставах. Відтак, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір у сумі 2 422,40 грн.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст.526, 527, 530, 625 ЦК України, ст.ст.141,263-265,354 ЦПК України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК Єврокредит» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 ,ІНФОРМАЦІЯ_1 , адреса: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_3 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК Єврокредит» (адреса місцезнаходження: пров. Ушинського, 1, оф. 105, м. Дніпро, код ЄДРПОУ 40932411), заборгованість за кредитним договором у розмірі 46 566,32 гривень.

Стягнути з ОСОБА_1 ,ІНФОРМАЦІЯ_1 , адреса: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_3 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК Єврокредит» (адреса місцезнаходження: пров. Ушинського, 1, оф. 105, м. Дніпро, код ЄДРПОУ 40932411), судовий збір у розмірі 2 422,40 гривень та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 2 000 гривень.

Рішення може бути оскаржене на підставі ч. 1 ст. 354 ЦПК України протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Полтавського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги у тридцяти денний строк з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 цього Кодексу.

Повний текст судового рішення складено 28.09.2026 року.

Учасники справи:

позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «ФК Єврокредит», місцезнаходження: пров. Ушинського, 1, оф. 105, м. Дніпро, код ЄДРПОУ 40932411;

відповідач: ОСОБА_1 ,ІНФОРМАЦІЯ_1 , адреса: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_3 .

Суддя А.М.Чуванова