Рішення № 140120835, 18.09.2026, Таращанський районний суд Київської області

Єдиний унікальний номер: 379/2219/25

Провадження № 2/379/171/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 вересня 2026 року м. Тараща

Таращанський районний суд Київської області в складі:

головуючого судді Зінкіна В.І.,

з участю секретаря судового засідання Карпової Т.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду № 1, в порядку загального позовного провадження, цивільну справу за позовною заявою акціонерного товариства «Сенс Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

У С Т А Н О В И В:

Представник АТ «Сенс Банк» звернувся до суду з позовом до відповідача про стягнення заборгованості за кредитним договором.

В обґрунтування позову зазначено, що 30.08.2019 відповідач уклала з АТ «Альфа-Банк» угоду про обслуговування кредитної картки та відкриття відновлювальної кредитної лінії, яка є невід`ємною частиною договору про банківське обслуговування фізичних осіб в АТ «Альфа-Банк». Банк прийняв пропозицію відповідача. Відповідно до умов кредитного договору банк зобов`язується надати позичальнику кредит, а позичальник зобов`язується в порядку та на умовах, визначених кредитним договором повернути кредит, виплачувати проценти за користування кредитом, сплачувати комісію та інші передбачені платежі в сумі, строки на умовах, що передбачені кредитним договором. Банк належним чином виконав свій обов`язок щодо надання позичальнику кредиту. Позичальник своїх зобов`язань за кредитним договором належним чином не виконав, внаслідок чого заборгованість за кредитним договором становить 130929,73 грн, яка складається з 81660,68 грн прострочене тіло кредиту, 49269,05 грн відсотки за користування кредитом. 12.08.2022 загальним зборами акціонерів АТ «Альфа-Банк» затверджено рішення про зміну найменування АТ «Альфа-Банк» на АТ «Сенс Банк». Запис про зміну найменування позивача внесено до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань 30.11.2022. Представник позивача просить суд стягнути з відповідача на користь АТ «Сенс Банк» заборгованість в сумі 130929,73 грн, з яких 81660,68 грн прострочене тіло кредиту, 49269,05 грн відсотки за користування кредитом, а також судовий збір у розмірі 2422,40 грн та витрати на професійну правничу допомогу 10877,98 грн.

У поданому відзиві на позовну заяву (а.с.117-145 т.1) представник відповідача зазначає, що позивач не довів належними доказами фактичне отримання відповідачем кредитних коштів, у заявленому розмірі не надав суду належних первинних банківських документів, які б підтверджували кожну операцію, включену до складу заявленого тіла кредиту. Позивач просить стягнути з відповідача 81 660,68 грн простроченого тіла кредиту, однак не пояснює належним чином, яким чином при первісному ліміті 20 000,00 грн та/або відображеному у виписці ліміті 22000,00 грн могло сформуватися тіло кредиту у розмірі 81 660,68 грн. Встановлення кредитного ліміту не є доказом фактичної видачі кредитних коштів. Позивач фактично ототожнює встановлення або зміну кредитного ліміту з фактичним отриманням відповідачем кредитних коштів. Однак кредитний ліміт є лише максимально можливою сумою, в межах якої клієнт потенційно може користуватися коштами банку. Сам по собі факт встановлення кредитного ліміту не означає, що клієнт фактично отримав кошти, використав їх, зняв готівкою, перерахував третім особам або здійснив покупки. Для доведення фактичного користування кредитними коштами позивач повинен надати первинні документи щодо конкретних операцій.

Позивач заявляє до стягнення 49 269,05 грн відсотків за користування кредитом, однак не доводить належними доказами базу, з якої такі відсотки були нараховані. Відповідач звертає увагу суду, що якщо за матеріалами справи фактично підтверджується кредитний ліміт у розмірі 22 000,00 грн, то нарахування процентів не може здійснюватися з більшої суми, ніж фактично наданий, погоджений та використаний відповідачем кредитний ліміт. В даному випадку, не надано доказів того, що відповідач фактично отримала та використала кредитні кошти у розмірі, більшому ніж 22 000,00 грн. Водночас заявлене позивачем тіло кредиту становить 81 660,68 грн, а відсотки 49 269,05 грн, що очевидно потребує документального пояснення, оскільки такі суми не узгоджуються з кредитним лімітом, який відображений у матеріалах справи. Відповідач заперечує правильність розрахунку заборгованості, оскільки з нього неможливо встановити: які саме операції сформували тіло кредиту; які суми є фактичним використанням кредитних коштів; які суми є процентами; які суми є комісіями; чи не включені до тіла кредиту проценти, комісії або інші платежі; за який період нараховані проценти; за якою формулою вони нараховані; чи відповідає розрахунок умовам договору; чи не нараховувалися проценти після закінчення строку кредитування або після пред`явлення вимоги; чи не включені до розрахунку суми, щодо яких сплив строк позовної давності.

Позивач посилається на виписку по рахунку як на доказ того, що відповідач активувала кредитну картку та користувалася кредитними коштами. Водночас виписка по рахунку сама по собі не доводить належним чином усіх обставин, які входять до предмета доказування у справі.

Позивач у позовній заяві посилається на положення договору, за якими банк нібито міг змінювати ліміт кредитної лінії шляхом повідомлення клієнта різними способами, зокрема електронною поштою, SMS-повідомленням, розміщенням інформації у виписках, банкоматі, письмовим повідомленням або телефонним дзвінком. Однак позивач не надав суду доказів того, що відповідача було належним чином повідомлено про зміну кредитного ліміту.

Також зазначає, що позивач не довів належним чином активацію картки саме відповідачем, не довів належним чином погодження відповідачем усіх умов договору та тарифів. Звертає увагу суду, що позивач не надав належного, повного та беззаперечного доказового обґрунтування того, що саме АТ «Сенс Банк» є належним кредитором за спірними правовідносинами, а також не довів належними доказами, що саме ця юридична особа фактично надала відповідачу кредитні кошти у заявленому до стягнення розмірі.

Відповідач окремо звертає увагу суду, що кредитні документи, на які посилається позивач, були оформлені у 2019 році з АТ «Альфа-Банк», тобто у період до зміни найменування банку на АТ «Сенс Банк» та до подальших змін у структурі контролю над банком. З огляду на загальновідомі обставини, пов`язані з колишньою структурою власності АТ «Альфа-Банк», його зв`язком із російським банківським та фінансово-промисловим капіталом, подальшою зміною найменування на АТ «Сенс Банк» та переходом банку під контроль держави Україна, відповідач вважає, що позивач не може обмежитися формальним посиланням на зміну найменування та витяг зі Статуту.

Крім того, позивач не довів належним чином досудову вимогу та її вручення відповідачу.

Витрати на професійну правничу допомогу позивача вважає неспівмірними, необґрунтованими та такими, що не підлягають стягненню у заявленому розмірі. Позивач просить стягнути з відповідача витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 10 877,98 грн. Проте, з наданих матеріалів вбачається, що фіксована вартість підготовки і подання позовної заяви становить 375,00 грн, отримання рішення суду 225,00 грн, а основна частина заявленої суми сформована як комісійна винагорода у розмірі 7,85 % від стягнутих коштів. Заявлена сума витрат на правничу допомогу фактично складається не з реальної погодинної роботи адвоката у конкретній справі, а переважно з комісійної винагороди від потенційно стягнутих коштів. У зв`язку з викладеним, просить відмовити у задоволенні позову, відмовити у стягненні, з відповідача витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 10 877,98 грн як необґрунтованих, неспівмірних та недоведених.

У поданій відповіді на відзив (а.с.1-11 т.3) представник позивача зазначає, що після зміни розміру кредитного ліміту позичальник не надала до банку заяву про анулювання відновлювальної кредитної лінії та не повернула заборгованість по кредиту, а відтак розмір ліміту відновлювальної кредитної лінії було змінено. Банк діяв відповідно до умов договору про банківське обслуговування фізичних осіб в АТ «Альфа-Банк», з яким позичальник ознайомилась при укладенні угоди про обслуговування кредитної картки та відкриття відновлювальної кредитної лінії від 30.08.2019 року. Відповідно до п. 3.4.21 Додатку № 4 Договору про банківське обслуговування фізичних осіб в АТ «Альфа-Банк» позичальника погодився з тим, що банк надає йому картку в неактивному стані і погоджується самостійно активувати картку. Активація картки відбувається автоматично після: здійснення клієнтом [позичальником] першої транзакції з обов`язковим введенням ПІН-коду в POS-терміналі або банкоматі банку, або будь-якого іншого банку України чи світу; або самостійно через інтернет- сервіс «My Alfa-bank»; або після успішного встановлення ПІН-коду за допомогою системи IVR. Клієнт розуміє та погоджується з тим, що не зможе здійснювати операції із застосуванням картки, до моменту активації картки. Після укладення угоди банк випустив для відповідача міжнародну платіжну картка World Debit НОМЕР_1 , яку відповідач активувала та активно користувалась тривалий період часу.

До позовної заяви додано виписку по рахунку НОМЕР_2 та платіжним карткам World Debit НОМЕР_1 , у яких відображені операції по зняттю готівки та по розрахунках в торгівельних точках за рахунок кредитування та встановлення відновлювальної кредитної лінії на суми, які вказані позивачем у розрахунку заборгованості, а відтак про належне виконання позивачем свого обов`язку із відкриття відновлювальної кредитної лінії, надання кредитних коштів.

Позивач належним чином виконав свій обов`язок із направлення позичальниці вимоги про усунення порушень вимог кредитного договору (копія якої із доказами направлення наявна в матеріалах справи). Позивач направив вимогу про усунення порушень на дві адреси відповідачки ( АДРЕСА_1 та АДРЕСА_2 ), які вказані нею в анкеті-заяві особисто. Направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника.

Відомості про правонаступництво, зміну найменування, чинний юридичний статус АТ «Сенс Банк» викладені в статуті АТ «Сенс Банк», який зареєстрований у визначеному чинним законодавством України порядку. Відповідні відомості внесені до внесені до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, який є загальнодоступним.

З наявних в матеріалах справи виписці та розрахунку заборгованості вбачається, що Відповідач тривалий час активно користувалась коштами відновлювальної кредитної лінії, а відтак будь-які твердження про неукладеність кредитного договору, недосягнення згоди з його істотних умов або неналежне виконання Банком зобов`язань із видачі кредиту є виключно проявом суперечливої поведінки, спрямованої на уникнення відповідальності за невиконання взятих на себе зобов`язань. В зв`язку з чим, просить суд задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

Представник позивача у судове засідання не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належно. У позовній заяви просить суд розглянути справу за його відсутності на підставі наявних у суду матеріалів. Крім того, у поданій 10.06.2026 заяві зазначає, що на виконання вимог статтей 134, 175 ЦПК України попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які позивач поніс і які очкує понести в зв`язку із розглядом справи, наведено в позовній заяві. Остаточний розрахунок розміру судових витрат та докази на його підтвердження будуть надані у строки, що визначені абз. 2 ч. 8 ст. 141 ЦПК України, в тому числі й виходячи з кількості судових засідань та процесуальної поведінки відповідача, яка потребуватиме відповідного правового реагування.

Відповідач у судове засідання не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належно.

Представник відповідача адвокат Слободенюк Г.М. у судовому засіданні позов не визнала в повному обсязі.

Обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин

Відповідач 30.08.2019 звернулася до банку з метою отримання банківських послуг, у зв`язку з чим підписала анкету-заяву до договору про акцепт Публічної пропозиції ПАТ «Альфа-Банк» на укладання договору про банківське обслуговування фізичних осіб в ПАТ «Альфа-Банк», яка містить загальні відомості про особу, яка звернулася із заявою, а також паспорт споживчого кредиту, підтвердивши отримання інформації про дані кредитодавця, умови кредитування, реальної річної процентної ставки та орієнтованої загальної вартості кредиту, порядок повернення кредиту, а також довідку про систему гарантування вкладів фізичних осіб (а.с.6 зворот, 7 т.1).

30.08.2019 відповідачем підписана оферта на укладання угоди про обслуговування кредитної картки та відкриття відновлювальної кредитної лінії, відповідно до якої погоджено такі умови кредитного договору: тип кредиту - кредитування рахунку та встановлення відновлювальної кредитної лінії, найменування продукту «Максимум», мета кредиту - для особистих потреб, умови обслуговування кредитної картки - запропоновано банку відкрити ОСОБА_1 поточний рахунок з електронним платіжним засобом у гривні, повідомити їй реквізити рахунку та випустити міжнародну платіжну картку MC Debit World строком дії 5 років з моменту випуску; ліміт кредитної лінії у розмірі 200 000 грн., процентну ставку за користування коштами відновлювальної кредитної лінії при вчиненні торгових операцій та/або операцій зняття коштів готівкою пропонувала встановити у розмірі 35,99 % річних, тип процентної ставки - фіксована. Обов`язковий мінімальний платіж пропонувала встановити у розмірі 5 % від суми загальної заборгованості за кредитною лінією, але не менше 50 грн (а.с.6 т.1).

Укладаючи угоду про обслуговування кредитної картки та відкриття відновлювальної кредитної лінії позичальниця власним підписом в оферті (розділ ІІІ) погодила ліміт кредитної лінії у розмірі 200000,00 грн (двісті тисяч грн 00 коп.). Суму кредиту, що буде доступна їй в будь-який час протягом строку дії кредитної лінії та угоди у межах ліміту кредитної лінії, вказаного в цій оферті на укладання угоди, просила повідомити в порядку, визначеному договором.

Відповідно до додатку № 4 (а.с.71-85 т.2) до договору про банківське обслуговування фізичних осіб в АТ «Альфа-Банк»: банк має право змінювати встановлений розмір ліміту відновлювальної кредитної лінії (п. 2.3.1.).

У разі перевищення клієнтом встановленого договором ліміту відновлювальної кредитної лінії, на суму перевищення (несанкціонованої кредитної заборгованості) нараховуються відсотки та сплачується неустойка у відповідності з тарифами, які є невід`ємною частиною договору. У подальшому для розрахунку чергової суми ОМП, в тому числі для повернення несанкціонованої кредитної заборгованості, застосовуються правила визначені п.3.4.9. розділу І цього Додатку № 4 (п. 3.4.10).

Платіжний ліміт по рахунку клієнта збільшується на суму поверненої частини кредиту (п. 3.4.12.3.)

Підписанням договору сторони також домовилися, що з огляду на дані, надані клієнтом для встановлення відновлюваної кредитної лінії по рахунку клієнта та/або кредитну історію клієнта, ліміт відновлювальної кредитної лінії може бути змінений в межах, визначених клієнтом в анкеті-заяві про акцепт та п.3.4.1. розділу І цього Додатку № 4 та підтверджених клієнтом в анкеті-заяві про акцепт, шляхом повідомлення банком клієнту інформації про зміну розміру ліміту відновлювальної кредитної лінії одним або декількома способами за вибором банку, а саме:

а) направленням електронного листа на e-mail, зазначений клієнтом в анкеті-заяві про акцепт;

б) направленням sms-повідомлення на номер мобільного телефону, що зазначений клієнтом в анкеті-заяві про акцепт та/або повідомлений клієнтом банку у випадку зміни клієнтом номеру телефону, що здійснена в порядку передбаченому договором;

в) розміщенням інформації у щомісячних виписках по рахунку клієнта;

г) розміщення інформації про зміну розміру ліміту відновлювальної кредитної лінії із зазначенням зміненого розміру ліміту відновлювальної кредитної лінії на екрані банкомату за допомогою якого клієнтом здійснюється операції по рахунку клієнта;

д) направленням письмового повідомлення про зміну розміру ліміту відновлювальної кредитної лінії із зазначенням зміненого розміру ліміту відновлювальної кредитної лінії, на адресу, зазначену клієнтом в анкеті-заяві про акцепт;

є) інформуванням за допомогою з`єднання з клієнтом по номеру мобільного телефону, що зазначений клієнтом в анкеті-заяві про акцепт та/або повідомлений клієнтом банку у випадку зміни клієнтом номеру телефону, що здійснена в порядку передбаченому договором.

В разі незгоди клієнта із зміненим розміром ліміту відновлювальної кредитної лінії клієнт зобов`язаний протягом 30 (тридцяти) календарних днів з дня отримання від банку інформації щодо зміни розміру ліміту відновлювальної кредитної лінії (одним із зазначених вище способів) надати до банку заяву щодо анулювання відновлювальної кредитної лінії та повністю повернути заборгованість по кредиту та/або сплаті процентів за користування відновлювальною кредитною лінією/несанкціонованою кредитної заборгованістю перед банком та/або неустойки чи інших платежів (у разі наявності) за договором. У разі настання обставин, що передбачені цим абзацом та за умови відсутності на момент звернення клієнта до банку із заявою про анулювання відновлювальної кредитної лінії заборгованості по кредиту (за її наявності) та/або сплатити проценти за користування коштами відновлювальної кредитної лінії (за їх наявності)/несанкціонованої кредитної заборгованості перед банком (при наявності) та/або неустойки чи інших платежів (у разі наявності) за договором банк не здійснює подальшого кредитування клієнта і умови договору щодо надання кредиту у вигляді кредитної лінії до відносин, що виникли на між банком та клієнтом на підставі договору не застосовуються.

В разі якщо клієнт протягом вказаного в цьому пункті строку не надав банку заяву щодо анулювання відновлювальної кредитної лінії та/або не повернув заборгованість по сплаті кредиту та/або процентів за користування лімітом відновлювальною кредитною лінією/несанкціонованою кредитною заборгованістю та/або неустойки чи інших платежів перед банком (у разі їх наявності) за договором та/або вчинив операцію щодо отримання коштів в межах зміненого ліміту відновлювальної кредитної лінії у сумі, що перевищує попередньо встановлений розмір ліміту відновлювальної кредитної лінії, сторони вважають, що сторонами досягнуто згоди, на внесення змін до договору у частині встановлення нового розміру ліміту відновлювальної кредитної лінії відповідно до частин 2-3 статті 205 Цивільного кодексу України і що розмір ліміту відновлювальної кредитної лінії є зміненим (п. 3.4.14.).

Збільшення кредитного ліміту відображено у виписці - операції «Збільшення кредитного ліміту. Новий кредитний ліміт» (а.с.10-17 т.1).

В подальшому, акціонерне товариство «Альфа-Банк» (АТ «Альфа-Банк») змінило свою назву на акціонерне товариство «Сенс Банк» (АТ «Сенс Банк»), що підтверджується копією витягу з Статуту АТ «Сенс Банк» в новій редакції (а.с.22-24 т.1).

Банк взяті відповідно до угоди на себе зобов`язання виконав у повному обсязі, надавши відповідачу у розпорядження кредитні кошти, якими відповідач активно користувався, що підтверджується випискою по рахунку за період з 02.09.2019 по 30.06.2025 (а.с.10-17 т.1).

Згідно з наданим банком розрахунком, заборгованість відповідача за кредитом за період з 02.09.2019 станом на 30.06.2025 становить 130 929,73 грн, з яких: 81660,68 грн заборгованість по простроченому тілу кредиту, 49269,05 грн - відсотки за користування кредитом (а.с.18 т.1).

Мотиви, з яких виходив суд, застосовані норми права та висновки суду

Згідно ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

За загальним правилом статей 15, 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу має право звернутися до суду, який може захистити цивільне право або інтерес в один із способів, визначених частиною першою статті 16 ЦК України, або й іншим способом, що встановлений договором або законом.

Вирішуючи спір, суд повинен встановити, чи були порушені, не визнані або оспорені права, свободи чи інтереси позивача, і залежно від установленого вирішити питання про задоволення позовних вимог або відмову в їх задоволенні.

Відповідно до частин першої та другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Згідно із частиною першою статті 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.

За змістом статті 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Частинами першою, третьою статті 509 ЦК України визначено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (у тому числі сплатити гроші), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

За змістом частини першої статті 615 ЦК України не припустима одностороння відмова від зобов`язання.

У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно із статтею 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. Кредитний договір укладається у письмовій формі (ч.1 ст. 1055 ЦК України).

Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).

Згідно зі ст. 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцю таку ж суму грошових коштів (суму позики). Договір позики є укладеним з моменту передання грошей.

Відповідно до ч.1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.

Згідно зі статтею 1049 цього Кодексу позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Згідно ст. 1069 ЦК України якщо відповідно до договору банківського рахунка банк здійснює платежі з рахунка клієнта, незважаючи на відсутність на ньому грошових коштів (кредитування рахунка), банк вважається таким, що надав клієнтові кредит на відповідну суму від дня здійснення цього платежу. Права та обов`язки сторін, пов`язані з кредитуванням рахунка, визначаються положеннями про позику та кредит (параграфи 1 і 2 глави 71 цього Кодексу), якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір плати за використання клієнтом коштів банку, яке не встановлене договором, не може перевищувати подвійну облікову ставку Національного банку України.

Відповідно до ст. 525, 526, 530 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно ч. 1 ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до статті 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання.

Згідно зі статтею 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Статтею 76 ЦПК України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Відповідно до частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Стаття 80 ЦПК України передбачає достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Отже, за змістом цих норм процесуального права сторона справи зобов`язана та має право довести обставини, на які вона посилається на підставі доказів, які вона надає самостійно або за допомогою суду.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово наголошувала на необхідності застосування передбачених процесуальним законом стандартів доказування та зазначала, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зокрема, цей принцип передбачає покладення тягаря доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов`язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний (концепція негативного доказу), оскільки за такого підходу принцип змагальності втрачає сенс (пункт 81 постанови Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі № 129/1033/13-ц).

Цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням балансу вірогідностей. Суд повинен вирішити, чи існує вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує на довіру.

Суд враховує, що кредитний договір має консенсуальний характер, оскільки на відміну від договору позики набирає чинності з моменту, коли сторони в належній формі досягли згоди з усіх його істотних умов (ч. 1 ст. 638 ЦК). Це, в свою чергу, надає сторонам кредитного договору право на відмову від надання або одержання кредиту за вже укладеним договором. Таким чином, укладення кредитного договору підтверджує наявність правовідносин, що наділяє сторін певними правами і обов`язками, однак сам факт укладення договору не є беззаперечним доказом наявності заборгованості.

Виходячи із правових висновків, викладених в постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 липня 2019 року по справі №342/180/17 (провадження №14-131цс19), згідно ч. 1 ст. 1050 ЦК України, з урахуванням положень статей 526, 527, 530 ЦК України, кредитор має довести надання позичальникові грошових коштів у розмірі та на умовах, встановлених договором.

У справах про стягнення кредитних коштів на банк або іншу фінансову установу покладений обов`язок довести факт передачі коштів позичальнику у розмірі та на умовах, встановлених договором, в іншому випадку, без доведення цього факту, втрачається право банку на пред`явлення будь-якої вимоги. Доведення позивачем умов кредитування і наявності заборгованості є обов`язком позивача, виходячи з принципу змагальності сторін, закріпленого статтею 12 ЦПК України.

У свою чергу позичальник наділений правом заперечувати як укладення кредитного договору, так і факт отримання коштів. Проте, у разі твердження про повне чи часткове виконання зобов`язання, позичальник повинен підтвердити це належними доказами, які свідчать про своєчасне повернення суми кредиту та сплату нарахованих відсотків.

Відповідач одержав та використав за цільовим призначенням кредитні кошти, про що свідчить розрахунок заборгованості за кредитом та виписка по рахунку.

Так, з виписки щодо руху коштів вбачається, що відповідач користувався кредитними коштами для особистих потреб, така виписка підтверджує обставини видачі кредиту, його розміру, а також заборгованість за кредитом, розмір якої відображено у детальному розрахунку та не спростовано позичальником.

Однак, відповідач взяті на себе зобов`язання за кредитним договором не виконував, у зв`язку з чим допустив виникнення заборгованості по кредиту.

Суд критично оцінює доводи представника відповідача щодо того, що позивач не довів належними доказами фактичне отримання відповідачем кредитних коштів у заявленому розмірі, оскільки позивачем на підтвердження надання кредитних коштів надано виписку по рахунку відповідача.

Доказами, які підтверджують наявність заборгованості та її розмір є первинні документи, оформлені відповідно до статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність». Згідно з указаними положенням закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі.

Відповідно до пункту 5.6 Положення про організацію операційної діяльності в банках України, затвердженого Постановою Правління Національного банку України від 18 червня 2003 року № 254 (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), виписки з особових рахунків клієнтів є підтвердженням виконаних за день операцій і призначаються для видачі або відсилання клієнту.

У пункті 62 Положення про організацію бухгалтерського обліку, бухгалтерського контролю під час здійснення операційної діяльності в банках України, затвердженого Постановою Правління Національного банку України від 04 липня 2018 року № 75 встановлено, що виписки з особових рахунків клієнтів є підтвердженням виконаних за день операцій і призначаються для видачі або відсилання клієнту. Порядок, періодичність друкування та форма надання виписок (у паперовій/електронній формі) із особових рахунків клієнтів обумовлюються договором банківського рахунку, що укладається між банком і клієнтом під час відкриття рахунку.

До позовної заяви позивач надав виписку по рахунку відповідача за період з 20 червня 2019 року по 20 вересня 2021 року, з якої вбачається надання відповідачу кредиту року, рух коштів по рахунку та наявність заборгованості.

При цьому, виписка з рахунку є первинним бухгалтерським документом відповідно до положень Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність».

Верховний Суд неодноразово звертав увагу на те, що банківські виписки з рахунків позичальника є належними та допустимими доказами у справі, що підтверджують рух коштів по конкретному банківському рахунку, вміщують записи про операції, здійснені протягом операційного дня, та є підтвердженням виконаних за день операцій. Тобто виписки за картковими рахунками можуть бути належними доказами щодо заборгованості за кредитним договором (постанови від 23.09.2019 року у справі № 910/10254/18, від 19.02.2020 року у справі № 910/16143/18, від 25.05.2021 року у справі № 554/4300/16-ц, від 21.09.2022 року у справі № 381/1647/21,від 07.12.2022 року у справі № 298/825/15-ц).

Верховний Суд неодноразово вказував на те, що тягар доказування покладається на обидві сторони спору. Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджувальної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (постанова ВС від 08.05.2024 року у справі № 381/1647/21 провадження № 61-4504св23).

Доказів на спростування факту укладення вищевказаного договору та отримання кредитних коштів відповідачем не надано.

При цьому доказів розірвання договору від 30.08.2019, укладеного між відповідачем та АТ «Альфа-Банк», правонаступником якого є АТ «Сенс Банк», матеріали справи не містять.

Таким чином, позивачем доведено факт укладення кредитного договору, факт отримання відповідачем грошових коштів та порушення ним зобов`язання щодо їх повернення, тому суд висновує, що вимоги позивача щодо стягнення заборгованості за договором від 30.08.2019 в розмірі 130 929,73 грн, з яких 81660,68 грн прострочене тіло кредиту, 49269,05 грн відсотки за користування кредитом, підлягають задоволенню повністю.

Розподіл судових витрат

Відповідно до ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує, у тому числі, питання щодо розподілу між сторонами судових витрат.

Частиною 1 статті 131 ЦПК України передбачено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

У відповідності до ч. 1 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу (п. 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України).

В силу ч. 1 та ч. 2 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Позивачем при зверненні до суду з позовною заявою сплачено судовий збір у розмірі 2 422,40 грн, що підтверджується платіжною меморіальним ордером № 1008647 від 22.08.2025 (а.с.37 т.1).

Тому, враховуючи те, що суд виснував про задоволення позовних вимог у повному обсязі, з відповідача на користь позивача слід стягнути понесені ним витрати по сплаті судового збору у розмірі 2 422,40 грн.

Керуючись статтями 2, 5, 12, 19, 76, 77, 81, 82, 128, 133, 141, 223, 247, 263-265, 268, 273, 274-279, 354 ЦПК України, суд,

У Х В А Л И В:

Позовну заяву акціонерного товариства «Сенс Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити повністю.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь акціонерного товариства «Сенс Банк» заборгованість за угодою про обслуговування кредитної картки та відкриття відновлювальної кредитної лінії від 30.08.2019 в розмірі 130 929,73 грн (сто тридцять тисяч дев`ятсот двадцять дев`ять гривень сімдесят три копійки).

Стягнути з ОСОБА_1 на користь акціонерного товариства «Сенс Банк» судовий збір у розмірі 2 422,40 грн (дві тисячі чотириста двадцять дві гривні сорок копійок).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Київського апеляційного суду.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивні частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повне найменування сторін та інших учасників справи:

позивач: акціонерне товариство «Сенс Банк», ЄДРПОУ 23494714, місцезнаходження: вул. Велика Васильківська, 100, м. Київ;

відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , останнє відоме зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_3 .

Повний текст рішення складено та підписано 28.09.2026.

Головуючий:В. І. Зінкін