Рішення № 140120638, 16.09.2026, Макарівський районний суд Київської області

"16" вересня 2026 р. Справа № 370/2024/26

Провадження № 2/370/1075/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 вересня 2026 рік с-ще Макарів

Макарівський районний суд Київської області у складі:

головуючого судді Бізяєвої Н.О.

за участю секретаря судового засідання Мінасян Я.А.

розглянувши в порядку спрощеного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

ВСТАНОВИВ:

ТОВ «ФК «ЄАПБ» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 , в якому просить суд стягнути з відповідача на користь позивача суму заборгованості за кредитним договором № 100668653 від 17.10.2025 р. у загальному розмірі 24 947,72 грн., з яких: 8 979,80 грн. сума заборгованості за основною сумою боргу (тіло кредиту); 5 047,92 грн. сума заборгованості за відсотками; 5 920,00 грн. сума комісії за обслуговування кредитної заборгованості; 5 000,00 грн. сума заборгованості за неустойкою (штрафом), а також понесені судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 2 662,40 грн.

В обґрунтування заявлених вимог позивач зазначає, що 17.10.2025 року між первісним кредитором ТОВ «Мілоан» та відповідачем ОСОБА_1 , шляхом використання інформаційно-комунікаційної системи, було укладено кредитний договір № 100668653. Позивач вказує, що відповідач пройшла процедуру реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі, заповнила Заявку-анкету, ознайомилася з Паспортом споживчого кредиту та добровільно акцептувала публічну оферту через спеціальний канал залучення. Кредитний договір та Додаток №1 (Графік платежів) до нього були підписані відповідачем електронним підписом одноразовим ідентифікатором у вигляді алфавітно-цифрової послідовності (СМС-коду), надісланим у повідомленні на її верифікований номер мобільного телефону, що за правовими наслідками прирівнюється до власноручного підпису відповідно до статей 11, 12 Закону України «Про електронну комерцію» та статей 205, 207, 639 ЦК України. Відповідно до умов укладеного договору, первісний кредитор виконав свої зобов`язання в повному обсязі, здійснивши 17.10.2025 року безготівкове перерахування грошових коштів (тіла кредиту) в розмірі 10 000,00 грн. на платіжну картку відповідача № НОМЕР_1 через платіжний сервіс онлайн-послуг платіжної інфраструктури ТОВ «ФК «Контрактовий дім» (EasyPay). Згідно з п. 1.2 та п. 1.4 Договору, кредит надавався строком на 360 днів із фіксованою процентною ставкою 2.50% в день та щомісячною комісією за обслуговування кредиту в розмірі 740,00 грн. 24.04.2026 року між ТОВ «Мілоан» та ТОВ «ФК «ЄАПБ» було укладено Договір факторингу № 24042026 та підписано відповідний Акт прийому-передачі Реєстру боржників № 2. Відповідно до умов вказаного правочину та вимог ст. 514 ЦК України, до позивача перейшло право грошової вимоги до відповідача в обсязі та на умовах, що існували на момент переходу цих прав. Станом на дату відступлення права вимоги, зафіксована у Реєстрі сума чистого залишку основного боргу склала 8 979,80 грн., а заборгованість за процентами - 4 649,40 грн., яку позивач з урахуванням подальших донарахувань просить стягнути в судовому порядку. Позивач наголошує, що відповідач всупереч вимогам статей 525, 526, 530, 610-612 ЦК України належним чином зобов`язання не виконала, внаслідок чого виникла прострочена заборгованість. Позивач зазначає, що після набуття права вимоги новим кредитором, заборгованість за основним зобов`язанням зафіксувалася та додаткові штрафні санкції не нараховувалися. Також позивач вказує, що відповідач не була позбавлена можливості виконати зобов`язання на рахунки первісного кредитора, проте ухилилася від добровільного погашення боргу. З огляду на малозначність та незначну складність спору, позивач просить розглядати справу в порядку спрощеного позовного провадження та повністю задовольнити позовні вимоги, стягнувши з відповідача заборгованість у сумі 24 947,72 грн., судовий збір у розмірі 2 662,40 грн.

Ухвалою Макарівського районного суду Київської області від 16 липня 2026 року відкрито провадження у справі та призначено розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.

Представник позивача у судове засідання не з`явився, просив здійснювати розгляд справи за відсутності сторони позивача.

Відповідач ОСОБА_1 у судове засідання не з`явилася, про дату, час та місце розгляду справи повідомлена належним чином. Проте, скориставшись своїми процесуальними правами, 01.08.2026 року відповідач подала до суду через систему «Електронний суд» відзив на позовну заяву. У відзиві відповідач позовні вимоги не визнала, вказавши на відсутність первинних бухгалтерських документів про видачу кредиту, передчасність позову, а також наголосила на імперативній нікчемності комісії за обслуговування та забороні нарахування штрафів (неустойки) у період дії воєнного стану.

06.08.2026 року подав до суду через систему «Електронний суд» Відповідь на відзив. У вказаній відповіді представник позивача заперечувала проти доводів відповідача, зазначивши, що кредитний договір є укладеним у повній відповідності до Закону України «Про електронну комерцію», оскільки оферта була акцептована відповідачем шляхом введення одноразового СМС-ідентифікатора. Також позивач наголосив, що перерахування коштів відбулося через небанківську платіжну систему, а тому наявний у справі інформаційний лист платіжного сервісу є належним первинним документом на підтвердження видачі тіла кредиту.

З огляду на повне забезпечення сторонам права на висловлення своєї правової позиції, суд ухвалив здійснити розгляд справи та вирішити спір по суті за наявними матеріалами.

У відповідності до ч.2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, чи в разі якщо відповідно до положень цього кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності осіб, які беруть участь у справі фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального засобу не здійснюється.

Вивчивши матеріали справи, надані сторонами докази, дослідивши їх всебічно, повно, безпосередньо та об`єктивно, оцінивши їх належність, допустимість, достовірність, достатність і взаємний зв`язок у сукупності, з`ясувавши усі обставини справи, суд приходить до наступного.

Судом встановлено, що 17.10.2025 року між первісним кредитором ТОВ «Мілоан» та відповідачем ОСОБА_1 було укладено договір про надання фінансового кредиту № 100668653.

Відповідно до п.п. 1.1, 1.2 цього Договору, товариство надає клієнту фінансовий кредит у гривні в розмірі 10 000,00 грн. на умовах строковості, зворотності, платності, строком на 360 днів із визначенням початкового базового періоду кредитування тривалістю 30 днів. Клієнт зобов`язується повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитом та щомісячну комісію в порядку та на умовах, визначених цим договором.

Згідно з п. 1.4 Договору, за користування кредитом товариством нараховуються проценти за стандартною ставкою в розмірі 2,50% в день від залишку суми кредиту. Також умовами договору зокрема, п. 1.5.2 передбачено нарахування щомісячної комісії за обслуговування кредитної заборгованості в сумі 740,00 грн. за кожен період прострочення.

Підписавши 17.10.2025 року Паспорт споживчого кредиту та текст договору за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором, надісланим в СМС-повідомленні, відповідач підтвердила ознайомлення з інформацією про умови кредитування, реальну процентну ставку та орієнтовну загальну вартість кредиту, надані виходячи із обраних нею умов.

Також відповідачем за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором, надісланим в СМС-повідомленні від 17.10.2025 року о 23:44:48, було підписано Графік платежів (Додаток № 1 до договору) за умовою акцепту «Halloween25-R-S-wtoa / sms», відповідно до якого базовий платіж складався з 10 000,00 грн. тіла кредиту, 750,00 грн. відсотків (за пільговий період) та щомісячної комісії за обслуговування в розмірі 740,00 грн. за кожен період прострочення.

Додаткових угод щодо збільшення суми кредитування між сторонами укладено не було, і сума кредиту за кредитним договором № 100668653 від 17.10.2025 року залишилась незмінною в базовому еквіваленті та становила 10 000,00 грн.

24 квітня 2026 року між ТОВ «МІЛОАН» (клієнт) та ТОВ «ФК «ЄАПБ» (фактор) було укладено Договір факторингу № 24042026, на підставі якого первісний кредитор відступив, а новий кредитор прийняв право грошової вимоги до боржників, включаючи право вимоги до відповідача ОСОБА_1 за вказаним кредитним договором

У відповідності до умов вказаного договору факторингу, ТОВ «Мілоан» відступило ТОВ «ФК «ЄАПБ» за плату належні йому права вимоги, а ТОВ «ФК «ЄАПБ» прийняло належні ТОВ «Мілоан» права вимоги до боржників, включно із сумою основного зобов`язання (кредиту), платою за кредитом (процентами), комісіями та іншими платежами, право на одержання яких належить клієнту, згідно з Реєстром боржників від 24.04.2026 року.

Відповідно до витягу з Реєстру боржників та наданого Акту прийому-передачі реєстру боржників № 2 від 24.04.2026 року до Договору факторингу № 24042026, ТОВ «ФК «ЄАПБ» набуло право грошової вимоги до відповідача ОСОБА_1 , при цьому на момент відступлення права вимоги заборгованість відповідача за даними Реєстру становила: 8 979,80 грн. сума заборгованості за основною сумою боргу (тіло кредиту); 4 649,40 грн. сума заборгованості за процентами; 5 180,00 грн. сума заборгованості за комісією за обслуговування.

Згідно з п. 1.1 договору факторингу, фактор зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження клієнта за плату, а клієнт - відступити факторові права грошової вимоги до третіх осіб - боржників, включаючи суму основного зобов`язання, плату за кредитом та інші супутні платежі, право на одержання яких належить клієнту.Згідно з п. 1.2 договору факторингу, сторони погодили, що перехід від клієнта до фактора прав вимоги заборгованості до боржників відбувається в момент підписання сторонами Акту прийому-передачі реєстру боржників згідно з додатком № 2, після чого фактор стає кредитором по відношенню до боржників стосовно заборгованостей та набуває відповідні права вимоги. Підписаний сторонами та скріплений їх печатками Акт прийому-передачі реєстру боржників підтверджує факт переходу від клієнта до фактора прав вимоги заборгованості та є невід`ємною частиною цього договору.

Надаючи правову оцінку обставинам справи, суд зазначає наступне.

Так, згідно з ч. 1 ст. 627 ЦК України відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ст. ст. 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася (частина 2 ст. 639 ЦК України).

Абзац 2 ч. 2 ст. 639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін, вважається укладеним в письмовій формі.

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Частиною 2 ст. 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (ст. 1055 ЦК України).

Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України "Про електронну комерцію".

Згідно з п. 6 ч. 1 ст. 3 Закону України "Про електронну комерцію" електронний підпис одноразовим ідентифікатором - це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших; електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

При цьому одноразовий ідентифікатор - це алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб`єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв`язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти догові (п. 12 ч. 1 ст. 3 Закону України "Про електронну комерцію").

Відповідно до ч. 3 ст. 11 Закону України "Про електронну комерцію" електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (ч. 4 ст. 11 Закону України "Про електронну комерцію").

Згідно з ч. 6 ст. 11 Закону України "Про електронну комерцію" відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

За правилом ч. 8 ст. 11 Закону України "Про електронну комерцію" у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного в письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.

Стаття 12 Закону України "Про електронну комерцію" визначає порядок підписання угоди в сфері електронної комерції. Якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Укладання договору в електронному вигляді через інформаційно-комунікаційну систему можливе за допомогою електронного підпису лише за умови використання засобу електронного підпису усіма сторонами цього правочину.

В іншому випадку електронний правочин може бути підписаний сторонами електронним підписом одноразового ідентифікатора та/або аналогом власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

17.10.2025 року між первісним кредитором - ТОВ «Мілоан» та відповідачачем ОСОБА_1 укладено Кредитний договір № 100668653. 24.04.2026 року між ТОВ «Мілоан» та ТОВ «ФК «ЄАПБ» було укладено Договір факторингу № 24042026, у відповідності до умов якого ТОВ «Мілоан» відступає ТОВ «ФК «ЄАПБ» за плату належні йому права вимоги, а ТОВ «ФК «ЄАПБ» приймає належні ТОВ «Мілоан» права вимоги до боржників, вказаних у Реєстрі боржників від 24.04.2026 року, зокрема і до відповідача.

Відповідно до позовної заяви та наданого розрахунку заборгованості, ТОВ «ФК «ЄАПБ» просить стягнути з відповідача ОСОБА_1 загальну суму 24 947,72 грн., з яких: 8 979,80 грн. сума заборгованості за основною сумою боргу (тіло кредиту); 5 047,92 грн. сума заборгованості за відсотками; 5 920,00 грн. сума комісії за обслуговування кредитної заборгованості; 5 000,00 грн. сума заборгованості за неустойкою (штрафом).

Розглядаючи заперечення відповідача, викладені у відзиві на позовну заяву, про недопустимість поданих позивачем паперових копій електронних доказів і необхідність витребування в позивача оригіналу кредитного договору суд відхиляє, оскільки кредитний договір, оферта, акцепт, паспорт споживчого кредиту, візуальна форма послідовності дій клієнта та підтвердження про переказ коштів подані позивачем в електронній формі як електронні докази, підписані кваліфікованими електронними підписами уповноважених осіб із можливістю перевірки їх достовірності, а на виконання вимог ч. 4 ст. 100 ЦПК України позивач повідомив про наявність у нього оригіналів електронних доказів. Додатково до відповіді на відзив позивач подав примірник кредитного договору з кваліфікованим електронним підписом директора товариства та протокол перевірки підпису. Підстав, передбачених ч. 5 ст. 100 ЦПК України, для витребування оригіналу електронного доказу та для висновку про невідповідність поданих документів оригіналам судом не встановлено.

Доводи відповідачащодо неукладеності договору та відсутності належних первинних бухгалтерських документів про видачу кредитних коштів, суд зазначає таке.

Відповідно до статей 77, 79, 80 та 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та об`єктивному дослідженні наявних у справі матеріалів у їх сукупності. Факт укладення Кредитного договору № 100668653 в електронній формі, реєстрації в ІТС первісного кредитора та безготівкового перерахування коштів на платіжну картку відповідача № НОМЕР_1 через платіжну інфраструктуру ТОВ «ФК «Контрактовий дім» (EasyPay) у повному обсязі підтверджується сукупністю належних, допустимих та взаємопов`язаних електронних доказів: верифікованим логом транзакцій інформаційної системи, Паспортом споживчого кредиту та Реєстром боржників.

Більше того, з наданого технічного логу системи вбачається, що відповідач частково визнавала умови договору, здійснивши погашення заборгованості, зокрема платіж від 01.12.2025 року на суму 810,20 грн., внаслідок чого початкове тіло кредиту зменшилось з 10 000 грн. до заявленого залишку 8 979,80 грн. Просте заперечення відповідачем факту авторизації та неотримання коштів без надання альтернативного розрахунку чи доказів несанкціонованого доступу до її карткових рахунків не спростовує презумпцію дійсності правочину у частині основного зобов`язання. Заявлений залишок тіла кредиту в сумі 8 979,80 грн. та нараховані договірні відсотки у розмірі 5 047,92 грн., в межах умов договору факторингу за ст. 514 ЦК України є арифметично та юридично доведеними стороною позивача.

Проте, суд вважає слушними доводи відповідача про нарахування та стянення з відповідача відсотків, які нараховані в порядку ст.625 ЦК України в період воєнного стану, що прямо суперечить п. 18 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України та щодо стягнення комісії.

Щодо позовної вимоги про стягнення заборгованості за неустойкою (штрафом) у розмірі 5 000,00 грн., суд зазначає, що відповідно до Указу Президента України № 64/2022 від 24 лютого 2022 року "Про введення воєнного стану в Україні", у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, на території України було введено воєнний стан, перебіг якого неодноразово продовжувався відповідними Указами Президента України і який є діючим на теперішній час.

Відповідно до закону, а саме пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України, у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник повністю звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавцем) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають обов`язковому списанню кредитодавцем.Аналогічні імперативні норми та правові гарантії містяться у пункті 6-1 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про споживче кредитування».

Як вбачається з матеріалів справи та детального розрахунку заборгованості, спірний Кредитний договір № 100668653 було укладено 17.10.2025 року, тобто під час дії воєнного стану, а всі штрафні санкції (неустойка) у загальному розмірі 5 000,00 грн. були нараховані за прострочення виконання зобов`язань у періоди 20252026 років, які повністю охоплюються часом дії воєнного стану в державі.

Таким чином, здійснене первісним кредитором нарахування неустойки (штрафу) у розмірі 5 000,00 грн. виконано всупереч імперативним заборонам матеріального закону та принципу правової визначеності як складової верховенства права. Новий кредитор за Договором факторингу не міг набути більше прав, ніж мав первісний кредитор ст. 514 ЦК України, у зв`язку з чим у задоволенні цієї частини позовних вимог про стягнення 5 000,00 грн. штрафу слід відмовити повністю.

Щодо позовної вимоги про стягнення комісії за обслуговування кредитної заборгованості у розмірі 5 920,00 грн., суд дійшов висновку про безпідставність та протиправність її нарахування з огляду на таке.

Відповідно до частин 1, 2 статті 11 Закону України «Про споживче кредитування», кредитодавцю безоплатно на вимогу споживача повідомляється інформація про поточний розмір заборгованості, а умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними ч. 5 ст. 12 вказаного Закону. Кредитодавцю забороняється встановлювати у договорі про споживчий кредит будь-які збори, відсотки, комісії, платежі тощо за дії, які не є послугою у визначенні цього Закону.

Згідно з усталеною та обов`язковою для застосування правовою позицією Великої Палати Верховного Суду, викладеною у постановах від 13 липня 2022 року у справі № 496/3134/19 та від 23 травня 2018 року у справі № 363/1834/17, банк чи інша фінансова установа не може стягувати з позичальника платежі за дії, які вона вчиняє на власну користь, оскільки такі дії не становлять окремої супровідної послуги, яку замовив споживач, а є лише реалізацією прав та обов`язків самого кредитора.

Окреме нарахування щомісячної комісії поверх процентної ставки за день є завуальованим збільшенням реальної вартості кредиту. Умови Кредитного договору № 100668653 у частині покладення на відповідача обов`язку сплачувати комісію за обслуговування кредиту є нікчемними в силу закону статті 203, 215 ЦК України та не потребують окремого визнання недійсними судом. Відтак, позовна вимога щодо комісії у розмірі 5 920,00 грн. задоволенню не підлягає.

Відповідно до частини першої статті 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи, що позовні вимоги ТОВ «ФК «ЄАПБ» до ОСОБА_1 підлягають задоволенню частково на загальну суму 14 027,72 грн. із заявлених 24 947,72 грн., що становить 56,23% від загальної ціни позову, судовий збір у розмірі 2 662,40 грн., сплачений позивачем при подачі позову через підсистему «Електронний суд», підлягає стягненню з відповідача на користь позивача пропорційно задоволеним вимогам і складає 1 497,06 грн.

Керуючись ст. ст. 12, 13, 81, 89, 263-265, 279, 354 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» заборгованість за кредитним договором № 100668653 від 17.10.2025 року у розмірі 14 027,72 грн. (чотирнадцять тисяч двадцять сім гривень 72 коп.), яка складається із заборгованості за основною сумою боргу (тіло кредиту) - 8 979,80 грн. та заборгованості за процентами за користування кредитом - 5 047,92 грн.

У задоволенні решти позовних вимог -відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» витрати по сплаті судового збору в розмірі 1 497,06 грн. (одна тисяча чотириста дев`яносто сім гривень 06 коп.).

Рішення може бути оскаржено до Київського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено 25 вересня 2026 року.

Відомості про учасників справи згідно п. 4 ч. 5 ст. 265 ЦПК України:

Позивач: Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів»: код ЄДРПОУ: 35625014, адреса: 07400, Київська обл., Броварський р-н, м. Бровари, вул. Лісова, буд. 2, поточний рахунок IBAN: № НОМЕР_2 в АТ «ТАСкомбанк»;

Відповідач: ОСОБА_1 : ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_3 , адреса: АДРЕСА_1 .

Суддя: Н.О. Бізяєва