Рішення № 140118089, 21.09.2026, Камінь-Каширський районний суд Волинської області

Справа № 157/1418/26

Провадження № 2-а/157/48/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 вересня 2026 рокумісто Камінь-Каширський

Камінь-Каширський районний суд Волинської області

у складі головуючого судді Ходачинського Р.О.,

за участю секретаря судового засідання Зеленка В.С.,

представника відповідача Любохинця І.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління патрульної поліції у Волинській області Департаменту патрульної поліції про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення,

встановив:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Управління патрульної поліції у Волинській області Департаменту патрульної поліції про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення.

Позов обґрунтований тим, що 31.07.2026 поштовим зв`язком він отримав постанову серія ЕНА №7612287 від 25.07.2026, винесену сержантом поліції Богушем В.В. про притягнення його до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 122 КУпАП та накладення стягнення у виді штрафу в розмірі 340 грн, згідно з якою він нібито порушив вимоги дорожнього знаку 2.2 «Проїзд без зупинки заборонено» та горизонтальної дорожньої розмітки 1.12 (стоп-лінія) на перехресті автомобільних доріг М-07 та Р-14 (в районі с. Оконськ / смт Маневичі).

Вважає вказану постанову незаконною, необґрунтованою та такою, що підлягає скасуванню. Зазначає, що 25.07.2026 він, керуючи автомобілем марки «Мерседес Бенс 350 В», номер державної реєстрації НОМЕР_1 , рухаючись зі сторони Києва перед перехрестям доріг траси М07 Київ-Ковель-Ягодин та трасі Р-14 (траса Оконськ-Маневичі), у нього виникла необхідність заїхати на автозаправку БРСМ, оскільки в салоні автомобіля перебувала його малолітня внучка 8 місяців, яка потребувала певних гігієнічних процедур та сильно плакала, ці гігієнічні процедури можна було зробити на автозаправці. Дорожня розмітка по його траєкторії руху не дозволяла заїхати до цієї заправки, тому на перехресті по напрямку руху йому потрібно було робити поворот ліворуч, розворот та поворот праворуч. Зважаючи на траєкторію руху його транспортного засобу, дорожній знак 2.2 «Проїзд без зупинки заборонено» (STOP) та відповідна дорожня розмітка 1.12 (стоп-лінія) знаходилися поза зоною його видимості, оскільки були розгорнуті в протилежний від напрямку його початкового руху бік. Оскільки він здійснив розворот в найближчому місці, де дозволяла дорожня розмітка, то дорожня обстановка не дозволяла йому ідентифікувати знак 2.2, так як цей знак знаходився за межами його видимості з зони його розвороту.

Підтверджуючи обставини наявними у нього доказами, позивач просить визнати протиправною та скасувати постанову серії ЕНА № 7612287 від 25.07.2026 у справі про адміністративне правопорушення, а провадження у справі закрити.

Ухвалою судді від 07.08.2026 відкрито провадження в адміністративній справі, розгляд справи вирішено провести у спрощеному позовному провадженні з викликом сторін.

У поданому відзиві представник відповідача вважає, що вимога позивача про скасування оскаржуваної постанови не підлягає до задоволення. Зазначив, що оскаржувана постанова відповідає вимогам ст. 283 КУпАП України. Не погоджуючись із твердженням позивача про те, що він не виконав вимоги зупинки перед дорожньою розміткою, оскільки не мав можливості сприйняти вимогу знаку 2.2, так як перед цим виконував маневр розвороту, враховуючи, що цей знак знаходився не в зоні його видимості.

Із доданого до постанови відеозапису із камер зовнішнього відеоспостереження вбачається, що при наближенні до перехрестя транспортного засобу під керуванням позивача, дорожній знак 2.2 «Проїзд без зупинки заборонено» знаходиться безпосередньо перед його автомобілем, на шляху його слідування, при цьому автомобіль позивача рухається прямо, жодних перешкод у видимості дорожнього знаку для водія немає. Організація дорожнього руху на даній ділянці дороги влаштована таким чином, що при здійсненні маневру розвороту у найближчому дозволеному місці дорожні знаки, які інформують водія про вимогу обов`язкової зупинки, знаходяться у зоні видимості водія та жодних перешкод у їх ідентифікації немає.

Доводи позивача, що при проїзді ним перехрестя дорожня розмітка була частково відсутня, у зв`язку із чим він виконав зупинку перед дорожнім знаком, є надуманими та спростованими наявними у матеріалах справи відеозаписами, що додані до оскаржуваної постанови. Зокрема, запис камери зовнішнього відеоспостереження, що встановлена стаціонарно на дорожній станції патрульної поліції, який містить необхідні метадані, що ідентифікують дату та час вчинення адміністративного правопорушення, відтворює дорожню обстановку, на ньому видно наявність перехрещуваної проїзної частини, встановлений дорожній знак 2.2 та нанесену дорожню розмітку 1.12. Зі змісту відеозапису також вбачається, що на перехресті автомобільних доріг до перехрещуваної проїзної частини наближається транспортний засіб «MERCEDES-BENZ 350 D» реєстраційний номерний знак НОМЕР_1 , при цьому, при наближенні до дорожньої горизонтальної розмітки 1.12, автомобіль проїжджає її не зупинившись, тим самим не виконавши вимогу про обов`язкову зупинку перед дорожньою розміткою.

Поліцейським всебічно, повно і об`єктивно було досліджено всі обставини вчинення позивачем адміністративного правопорушення за ч. 1 ст. 122 КУпАП, заслухано та враховано його усні пояснення, а тому ним, як уповноваженою особою органу Національної поліції, було винесено оскаржувану постанову.

Фактичними даними, що підтверджують факт вчинення позивачем адміністративного правопорушення за ч. 1 ст. 122 КУпАП є постанова про адміністративне правопорушення серії ЕНА № 7612287 від 25.07.2026, відеозапис з камер зовнішнього відеоспостереження, що встановленні на дорожній станції патрульної поліції, на якому зафіксований факт керування ОСОБА_1 транспортним засобом «MERCEDES-BENZ 350 D», а також вчинення ним адміністративного правопорушення, та відеозапис із портативного відео реєстратора 477991, що використовувався поліцейським Богушем В.В., на якому зафіксовано розгляд справи щодо позивача, такий запис підтверджує дотримання поліцейським визначеної процедури розгляду справи, а також оголошення позивачу під час розгляду справи норм ст. 268 КУпАП та 63 Конституції України.

Враховуючи зазначене, просить відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Позивачем подано до суду клопотання про виключення доданого до відзиву на позовну заяву відеодоказу під назвою «IMG_9437» з числа доказів порушення, оскільки такий зроблений невідомим записуючим пристроєм без реєстраційного номера, названий як камера зовнішнього відеостеження, що встановлена на дорожній станції поліції. Зазначений відеоматеріал долучений поліцією після складення оскаржуваної постанови, після оформлення та фіксації доказів, оскільки в постанові зазначене лише відео з камери портативного відеореєстратора № 477991.

Позивач ОСОБА_1 у судове засідання 21.09.2026 не з`явився.

Представник Управління патрульної поліції у Волинській області Департаменту патрульної поліції Любохинець І.С. у судовому засіданні позовні вимоги не визнав з підстав, зазначених у відзиві на позовну заяву, просив відмовити у задоволенні позову. Не заперечив проти розгляду справи без участі позивача, який був належно повідомлений про розгляд справи.

Заслухавши пояснення представника відповідача, проаналізувавши матеріали справи, суд вважає позов таким, що підлягає частковому задоволенню.

У судовому засіданні встановлено, що постановою поліцейського 4 взводу 5 роти 1 батальйону Відділу організації несення служби в м. Ковель Управління патрульної поліції у Волинській області Богуша В.В. серії ЕНА № 7612287 від 25.07.2026 ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 122 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 340 грн.

Цією постановою позивача визнано винним у тому, що він 25.07.2026 о 20 год 03 хв на автодорозі М07 Київ Ковель Ягодин 382 км 400 м, керуючи автомобілем марки «MERSEDES-BENZ 350 D» реєстраційний номер НОМЕР_1 , не виконав вимогу дорожнього знаку 2.2 «Проїзд без зупинки заборонено» у поєднанні з дорожньою розміткою 1.12 «Стоп-лінія» та здійснив проїзд без зупинки перед дорожньою розміткою, чим порушив підпункт «б» п. 8.4 ПДР та вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 122 КУпАП, за що на нього накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 340 грн.

Згідно зі ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Частиною 1 ст. 122 КУпАП передбачена відповідальність за перевищення встановлених обмежень швидкості руху транспортних засобів більш як на двадцять кілометрів на годину, порушення вимог дорожніх знаків та розмітки проїзної частини доріг, правил перевезення вантажів, буксирування транспортних засобів, зупинки, стоянки, проїзду пішохідних переходів, ненадання переваги у русі пішоходам на нерегульованих пішохідних переходах, а так само порушення встановленої для транспортних засобів заборони рухатися тротуарами чи пішохідними доріжками

Підпунктом «б» п. 8.4 ПДР передбачено, що дорожні знаки поділяються на групи: знаки пріоритету. Встановлюють черговість проїзду перехресть, перехрещень проїзних частин або вузьких ділянок дороги.

Згідно з п. 2 розділу 33 ПДР знак пріоритету 2.2 «Проїзд без зупинки заборонено». Забороняється проїзд без зупинки перед розміткою 1.12 (стоп-лінія), а у разі, коли вона відсутня, перед знаком. Необхідно дати дорогу транспортним засобам, що рухаються дорогою, яка перетинається, а за наявності таблички 7.8 - транспортним засобам, що рухаються головною дорогою, а також праворуч рівнозначною дорогою.

Згідно із ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Частиною 1 статті 222 КУпАП встановлено, що органи Національної поліції розглядають справи про такі адміністративні правопорушення, зокрема, про порушення правил дорожнього руху, правил, що забезпечують безпеку руху транспорту, правил користування засобами транспорту, зокрема передбачені ч. 1 ст. 122 КУпАП.

Згідно з ч. 2 ст. 222 КУпАП від імені органів Національної поліції розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право працівники органів і підрозділів Національної поліції, які мають спеціальні звання, відповідно до покладених на них повноважень.

Відповідно до п. 4 розділу І Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженої Наказом МВС України від 07.11.2015 № 1395 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 10.11.2015 № 1408/27853 (далі по тексту Інструкція № 1395) у разі виявлення правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, розгляд якого віднесено до компетенції Національної поліції України, поліцейський виносить постанову у справі про адміністративне правопорушення без складання відповідного протоколу. Постанова виноситься у разі виявлення адміністративних правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, передбачених зокрема статтею 122 КУпАП.

Згідно з пунктами 1 та 2 розділу ІІІ Інструкції № 1395 справа про адміністративне правопорушення розглядається за місцем його вчинення, за місцем проживання особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, за місцем реєстрації транспортного засобу та на місці вчинення адміністративного правопорушення.

Статтею 251 КУпАП встановлено, що доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, безпеки на автомобільному транспорті та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.

Згідно зі ст. 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Нормами ст. 77 КАС України встановлено, що за загальним правилом, що випливає з принципу змагальності, кожна сторона повинна подати докази на підтвердження обставин, на які вона посилається, або на спростування обставин, про які стверджує інша сторона. При розгляді справи щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень встановлена презумпція його винуватості. Презумпція винуватості покладає на суб`єкта владних повноважень обов`язок аргументовано, посилаючись на докази, довести правомірність свого рішення, дії чи бездіяльності та спростувати твердження позивача про порушення його прав, свобод та інтересів.

Суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності (ст. 90 КАС України).

Клопотання позивача про виключення доданого до відзиву на позовну заяву відеодоказу під назвою «IMG_9437» з числа доказів порушення, оскільки він долучений після винесення оскаржуваної постанови, оформлення та фіксації доказів, а також у зв`язку з тим, що у постанові не зазначено назву засобу, яким здійснено цей відеозапис, суд вважає необґрунтованим, оскільки у п. 7 оскаржуваної постанови зазначено, що до неї додаються відео з портативного відеореєстратора поліцейського 477991 та зовнішнього відеонагляду.

Долучені до матеріалів справи докази не викликають сумнівів у їх достовірності та дають можливість встановити дійсні обставини справи.

Суд звертає увагу, що виходячи із міркувань розумності та доцільності, деякі вимоги до процедури прийняття акта необхідно розуміти не як вимоги до самого акта, а як вимоги до суб`єктів владних повноважень, уповноважених на їх прийняття. Дефектні процедури прийняття адміністративного акта, як правило, тягнуть настання дефектних наслідків. Разом із тим, не кожен дефект акта робить його неправомірним.

Фундаментальне порушення - це таке порушення суб`єктом владних повноважень норм права, допущення суттєвої, істотної помилки при прийнятті певного рішення, яке мало наслідком прийняття незаконного рішення. Стосовно ж процедурних порушень, то в залежності від їх характеру такі можуть мати наслідком нікчемність або оспорюваність акта, а в певних випадках, коли йдеться про порушення суто формальні, взагалі не впливають на його дійсність. Відтак, порушення такої процедури може бути підставою до скасування рішення суб`єкта владних повноважень лише за тієї умови, що воно вплинуло або могло вплинути на правильність рішення.

Аналогічний вимір суттєвості порушень застосовує Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), який у своїх рішеннях демонструє виважений підхід до оцінки характеру допущених порушень належної процедури з точки зору їх можливого впливу на загальну справедливість судового розгляду. Метод «оцінки справедливості процесу в цілому» не передбачає дослідження правомірності будь-якої окремої процесуальної дії у відриві від інших етапів процесу. По суті, ЄСПЛ у своїх рішеннях акцентує увагу на необхідності з`ясувати, «чи перетворили допущені порушення (в контексті конкретних обставин справи) судовий розгляд у цілому на несправедливий». При цьому, як свідчить практика ЄСПЛ, навіть виявлення судом серйозних (чи вагомих), на його думку, порушень права на справедливий судовий розгляд, допущених національними судами, не завжди тягне загальну оцінку проведеного судового розгляду та ухваленого підсумкового рішення як несправедливого.

Інакше кажучи, за принципами, що сповідує ЄСПЛ, скасування акта адміністративного органу з одних лише формальних мотивів не буде забезпечувати дотримання балансу принципу правової стабільності та справедливості. Зокрема, не може бути скасовано правильне по суті рішення та відступлено від принципу правової визначеності лише задля правового пуризму. Рішення може бути скасоване лише для виправлення істотної помилки. Процесуальні норми є вторинними порівняно з матеріальними, оскільки призначення перших полягає в забезпеченні реалізації других. Тобто характер, зміст і призначення процесуальних норм підпорядковані вимогам матеріальних норм і тому зумовлені ними та є похідними від них. Процедурні порушення, допущені контролюючим органом при розгляді справи про правопорушення не можуть бути обставиною, яка звільняє від відповідальності, у разі підтвердження факту правопорушення. Процедурні порушення не повинні сприйматися як безумовне свідчення протиправності прийнятого за наслідками розгляду справи про правопорушення рішення.

Незазначення у постанові про накладення адміністративного стягнення ЕНА № 7612287 від 25.07.2026 номера технічного засобу, на який здійснювалась фіксація зовнішнього відеонагляду, не вплинули на можливість порушника захистити свої права, тому суд визнає цей доказ допустимим.

Суд вважає недостовірними обґрунтування позивача, зазначені ним у позовній заяві. ОСОБА_1 не довів, що не бачив та не міг належно оцінити дорожні знаки після здійснення розвороту. Із досліджених у судовому засіданні схеми дорожніх знаків та власноручної схеми, долученої до позовної заяви, встановлено, що позивач міг здійснити розворот виключно навпроти автомийки, тобто до встановлених дорожніх знаків.

При цьому суд констатує, що під час розгляду справи не знайшов свого підтвердження сам факт вчинення інкримінованого правопорушення позивачем. Досліджений у судовому засіданні відеозапис, долучений разом з відзивом відповідачем, спростовує об`єктивну сторону вчинення інкримінованого порушення Правил дорожнього руху.

На відеозаписі під назвою «IMG_9437» зафіксовано рух транспортних засобів, зокрема транспортного засобу «MERCEDES-BENZ 350 D», реєстраційний номерний знак НОМЕР_1 , під керуванням позивача, який, рухаючись по крайній правій смузі руху наближається до перехрестя та здійснює маневр повороту праворуч, не виїхавши безпосередньо на саме перехрестя, при цьому перетнувши широку суцільну лінію горизонтальної дорожньої розмітки, яка на доданій до відзиву схемі дорожнього руху позначена 1.2. Суд також зауважує, що лінія 1.2 на відеозаписі не виглядає суцільною та має затертості, що створює хибне уявлення у водія про можливість її перетину.

Згідно з п. 1 розділу 34 ПДР горизонтальна розмітка 1.2 (широка суцільна лінія) - позначає край проїзної частини (крайова розмітка) автомобільних доріг та вулиць, межі смуги для руху маршрутних транспортних засобів або велосипедної смуги, яку, згідно з ПДР, дозволяється перетинати в разі вимушеної зупинки, якщо цією лінією позначено край проїзної частини, суміжний з узбіччям.

Із дослідженого відеозапису не встановлено порушення позивачем підпункту «б» п. 8.4 ПДР, а саме те, що ОСОБА_1 не виконав вимогу дорожнього знаку 2.2 «Проїзд без зупинки заборонено» у поєднанні з дорожньою розміткою 1.12 «Стоп-лінія», здійснивши проїзд без зупинки перед цією розміткою. На відеозаписі зафіксовано, що транспортний засіб здійснив поворот праворуч ще до визначеної дорожніми знаками стоп-лінії. При цьому зафіксовано перетин лінії 1.2, якою позначено край проїзної частини, суміжний з узбіччям.

Отже, в судовому засіданні не здобуто доказів вчинення позивачем інкримінованого йому порушення пункту 8.4.б Правил дорожнього руху.

Суд зауважує, що встановивши відсутність об`єктивної сторони складу порушення п. 8.4.б ПДР, суд не зробив висновку щодо дотримання позивачем інших вимог Правил дорожнього руху, зокрема підставності перетину лінії 1.2 та підставності вимушеної зупинки, оскільки це є компетенцією органу, що уповноважений розглядати справи про адміністративні правопорушення у сфері безпеки дорожнього руху.

Оскільки в діях ОСОБА_1 наявні ознаки порушення Правил дорожнього руху, а також ознаки вимушеної зупинки, про що він одразу повідомляє поліцейського після зупинки, суд вважає за потрібне повернути справу на новий розгляд для надання об`єктивної оцінки діям позивача, зокрема й щодо підставності перетину лінії 1.2, для прийняття належного процесуального рішення.

Відповідно до ст. 286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право: залишити рішення суб`єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення; скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи); скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення; змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає за необхідне скасувати оскаржувану постанову та направити справу про адміністративне правопорушення до Управління патрульної поліції у Волинській області Департаменту патрульної поліції на новий розгляд.

Відповідно до ч. 3 ст. 139 КАС України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. Згідно з нормою ч. 8 ст. 139 КАС України, якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.

Попри часткове задоволення позовних вимог, суд вважає, що спір виник внаслідок неправильної кваліфікації дій позивача суб`єктом владних повноважень, тому покладає судовий збір на відповідача.

Керуючись ст. 77, 90, 139, 242-246, 286 КАС України, ст. 293 КУпАП, суд

вирішив:

Позов задовольнити частково.

Скасувати постанову поліцейського 4 взводу 5 роти 1 батальйону відділу організації несення служби в місті Ковель Управління патрульної поліції у Волинській області Департаменту патрульної поліції Богуша Володимира Володимировича серії ЕНА № 7612287 від 25.07.2026 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 122 КУпАП, а справу про адміністративне правопорушення надіслати до Управління патрульної поліції у Волинській області Департаменту патрульної поліції на новий розгляд.

Відмовити у задоволенні вимоги про закриття провадження у справі.

Стягнути з Департаменту патрульної поліції за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень на користь держави 605 (шістсот п`ять) гривень 60 коп. сплаченого судового збору.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене до Восьмого апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів з дня складення повного судового рішення.

Позивач: ОСОБА_1 , АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 .

Відповідач: Управління патрульної поліції у Волинській області Департаменту патрульної поліції, 43006, Волинська обл., м. Луцьк, вул. Залізнична, 15, код ЄДРПОУ 40108646.

Повний текст рішення суду складений 25.09.2026.

СуддяРоман ХОДАЧИНСЬКИЙ