Рішення № 140114553, 28.09.2026, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61700, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м.Харків

28 вересня 2026 року №520/27851/26

Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Смагар С.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до ІНФОРМАЦІЯ_1 (адреса: АДРЕСА_2 , ЄДРПОУ НОМЕР_2 ) про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 , в якому просить:

- визнати протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо відмови у виготовленні та наданні до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області нової довідки про розмір грошового забезпечення ОСОБА_1 , розрахованого відповідно до вимог ст. 43 і 63 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», положень постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» із зазначенням відомостей про розміри посадового окладу та окладу за військове (спеціальне) звання, які розраховані шляхом множення прожиткового мінімуму для працездатних осіб (3028,00 грн.), встановленого Законами України «Про Державний бюджет України на 2024 рік», «Про Державний бюджет України на 2025 рік», на відповідний тарифний коефіцієнт згідно додатків 1, 14 до Постанови № 704, надбавки за вислугу років та щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії в розмірах у відсотках, встановлених для відповідної категорії військовослужбовців за відповідною посадою та обчислених з урахуванням розмірів встановлених окладів станом на 2024 рік та станом на 2025 рік, для перерахунку пенсії з 01 лютого 2024 року та з 01 липня 2025 року;

- зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_2 підготувати та надати до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області нову довідку про розмір грошового забезпечення ОСОБА_1 станом на 01.01.2024 року та станом на 18.06.2025 року, у відповідності до вимог ст. 43 і 63 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», положень постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» із обов`язковим зазначенням відомостей про розміри посадового окладу та окладу за військове (спеціальне) звання, які розраховані шляхом множення прожиткового мінімуму для працездатних осіб (3028,00 грн.), встановленого Законами України «Про Державний бюджет України на 2024 рік», «Про Державний бюджет України на 2025 рік», на відповідний тарифний коефіцієнт згідно додатків 1, 14 до Постанови № 704, надбавки за вислугу років та щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії, в розмірах у відсотках, встановлених для відповідної категорії військовослужбовців за відповідною посадою, та обчислених з урахуванням розмірів встановлених окладів станом на 2024 рік та станом на 2025 рік, для здійснення обчислення та перерахунку пенсії з 01 лютого 2024 року та з 01 липня 2025 року.

Ухвалою суду від 08 вересня 2026 року прийнято до розгляду позовну заяву та відкрито провадження в адміністративній справі № 520/27851/26. Розгляд справи вирішено проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні). Цією ж ухвалою у відповідача витребувано копії заяви позивача від 09.07.2026 (вхідний № 5281 від 10.07.2026) і листа від 20.07.2026 № 09/01/1652 з доказами його направлення (вручення) позивачу або представнику позивача, наказу про звільнення позивача з військової служби, документів про посаду, військове звання, тарифний розряд і вислугу років, довідки про розмір грошового забезпечення, що подавалася для призначення пенсії, та усіх раніше виданих довідок, а також відомості про розміри складових грошового забезпечення за посадою позивача станом на 01.01.2024 і на 18.06.2025 і пояснення щодо включення позивача до списків, які подаються органами Пенсійного фонду України. Ухвалу про відкриття провадження відповідач отримав 08 вересня 2026 року (вхідний № 6656).

Згідно з частиною другою статті 159 Кодексу адміністративного судочинства України заявами по суті справи є позовна заява; відзив на позовну заяву (відзив); відповідь на відзив; заперечення; пояснення третьої особи щодо позову або відзиву.

Позивач в обґрунтування позовних вимог зазначає, що є особою з інвалідністю ІІ групи внаслідок війни, звільнений з військової служби, отримує пенсію по інвалідності, і що розміри посадового окладу та окладу за військовим званням для обчислення пенсії мають визначатися за пунктом 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 № 704 у первісній редакції, тобто шляхом множення прожиткового мінімуму для працездатних осіб на відповідний тарифний коефіцієнт. Посилається на статті 43, 51 і 63 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», статтю 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», пункти 2-4 Порядку проведення перерахунку пенсій, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 13.02.2008 № 45, пункти 23, 24 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 30.01.2007 № 3-1, а також на частину третю статті 7 Кодексу адміністративного судочинства України про пріоритет акта вищої юридичної сили, вважаючи, що пункт 4 постанови № 704 у редакції постанови Кабінету Міністрів України від 12.05.2023 № 481 суперечить законам про Державний бюджет України на відповідний рік. Посилається на постанови Верховного Суду від 17.02.2026 у справі № 520/5814/24 і від 02.08.2022 у справі № 440/6017/21 та постанови Великої Палати Верховного Суду від 24.06.2020 у справі № 160/8324/19 і від 09.06.2022 у справі № 520/2098/19. Вважає нерелевантними висновки постанови Верховного Суду від 16.07.2026 у справі № 320/29450/24, оскільки, на думку позивача, у цій справі в позові відмовлено через обраний спосіб захисту без оцінки законності пункту 4 постанови № 704, правовідносини не є подібними за змістовим, суб`єктним та об`єктним критеріями, а відступу від висновків у справах № 440/6017/21 і № 520/5814/24 не здійснено. Дату 18.06.2025 обирає з огляду на визнання у судовому порядку нечинним пункту 2 постанови № 481 рішенням, яке набрало законної сили 18.06.2025, і вважає, що в період з 18.06.2025 до 16.07.2026 пункт 2 постанови № 481 був нечинним, а постанова Верховного Суду від 16.07.2026 породжує наслідки лише на майбутнє.

Відповідач 17 вересня 2026 року подав відзив на позовну заяву, в якому заперечував проти позовних вимог, просив відмовити у задоволенні позову у повному обсязі. В обґрунтування відзиву зазначив, що відповідно до статті 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України; що скасування пункту 6 постанови Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 № 103 не відновило дію первісної редакції пункту 4 постанови № 704, а починаючи з 20.05.2023 посадові оклади та оклади за військовим званням військовослужбовців розраховуються із сталої величини 1762 грн; що перерахунок пенсій здійснюється не автоматично при кожному підвищенні прожиткового мінімуму, а лише у зв`язку з підвищенням грошового забезпечення відповідних категорій діючих військовослужбовців (частина четверта статті 63 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», пункт 1 Порядку № 45), з посиланням, зокрема, на постанову Верховного Суду від 24.06.2025 у справі № 420/5584/24; що рішення суду, яким пункт 2 постанови Кабінету Міністрів України від 12.05.2023 № 481 було визнано нечинним, скасовано постановою Верховного Суду від 16.07.2026 у справі № 320/29450/24, а розрахунковою величиною з 20.05.2023 по теперішній час є 1762 грн; що відповідач фінансується з державного бюджету, отримує фінансування на виплату грошового забезпечення виходячи з розміру 1762 грн, в умовах воєнного стану діє в межах асигнувань і не наділений повноваженнями самостійно встановлювати розмір грошового забезпечення осіб, звільнених з військової служби. На виконання ухвали суду відповідач надав довідку від 09.09.2026 № 04/962, грошовий атестат військової частини НОМЕР_3 від 06.09.2023 № 241, розрахунок грошового забезпечення для призначення пенсії по інвалідності, копії заяви позивача від 09.07.2026 та листа від 20.07.2026 № 09/01/1652.

Суд, розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, встановив.

ОСОБА_1 є особою з інвалідністю ІІ групи внаслідок війни, що підтверджується посвідченням серії НОМЕР_4 .

Позивача звільнено з військової служби 06 вересня 2023 року та виключено зі списків особового складу згідно з наказом військової частини НОМЕР_3 від 06.09.2023 № 255. Грошовий атестат військової частини НОМЕР_3 від 06.09.2023 № 241 містить відомості про посадовий оклад 2730,00 грн, оклад за військовим званням 530,00 грн та надбавку за вислугу років 25 відсотків. Згідно з довідкою відповідача від 09.09.2026 № 04/962 військову службу в ІНФОРМАЦІЯ_3 та підпорядкованих йому районних територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки позивач не проходив.

Пенсію по інвалідності призначено позивачу з 07 вересня 2023 року; розмір грошового забезпечення для обчислення пенсії з 01 жовтня 2023 року становить 9989,77 грн, основний розмір пенсії - 7991,82 грн.

09 липня 2026 року позивач звернувся до відповідача із заявою про виготовлення та надання до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області нової довідки про розмір грошового забезпечення станом на 01.01.2024 та станом на 18.06.2025. Заяву зареєстровано відповідачем 10.07.2026 за вхідним номером 5281.

Листом від 20.07.2026 № 09/01/1652 відповідач повідомив, що «підстави для складання та направлення оновлених довідок станом на 01.01.2024 та станом 18.06.2025 з урахуванням прожиткового мінімуму у ІНФОРМАЦІЯ_4 відсутні».

Позов подано до суду 03 вересня 2026 року.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.

Згідно із частиною другою статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Наведена норма означає, що суб`єкт владних повноважень зобов`язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов`язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.

Пунктом 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» у первісній редакції було встановлено, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, на відповідний тарифний коефіцієнт.

Постановою Кабінету Міністрів України від 12.05.2023 № 481 до пункту 4 постанови № 704 внесено зміни, якими розрахункову величину для визначення розмірів посадових окладів та окладів за військовими (спеціальними) званнями встановлено у фіксованому розмірі. Ці зміни набрали чинності 20 травня 2023 року.

Спірні періоди, за які позивач просить виготовити нову довідку, визначені ним як станом на 01.01.2024 та станом на 18.06.2025, а перерахунок пенсії - з 01 лютого 2024 року та з 01 липня 2025 року. Отже, увесь спірний період настав після 20 травня 2023 року, тобто після набрання чинності змінами, внесеними постановою Кабінету Міністрів України від 12.05.2023 № 481.

За таких обставин розміри посадового окладу та окладу за військовим званням позивача за спірний період підлягали визначенню за пунктом 4 постанови № 704 у редакції, чинній на відповідну дату, тобто із застосуванням установленої постановою № 481 розрахункової величини, а не прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Правових підстав для виготовлення довідки з іншим розрахунком у відповідача не було.

Щодо доводу позивача про те, що з 18.06.2025 пункт 2 постанови Кабінету Міністрів України від 12.05.2023 № 481 був визнаний нечинним у судовому порядку, суд зазначає, що це судове рішення скасовано постановою Верховного Суду від 16 липня 2026 року у справі № 320/29450/24, на що прямо посилається відповідач. Доводи позивача про нерелевантність висновків у справі № 320/29450/24 за змістовим, суб`єктним і об`єктним критеріями суд відхиляє: предметом того спору була саме законність пункту 2 постанови № 481, тобто норми, якою визначено розрахункову величину, що підлягає застосуванню і в цій справі. Крім того, частиною четвертою статті 63 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» № 2262-XII установлено, що усі призначені за цим Законом пенсії підлягають перерахунку у зв`язку з підвищенням грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, на умовах, у порядку та розмірах, передбачених Кабінетом Міністрів України. Аналогічне положення містить пункт 1 Порядку проведення перерахунку пенсій, призначених відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 13.02.2008 № 45 (далі - Порядок № 45). Дата 18.06.2025, станом на яку позивач просить скласти довідку, не пов`язана ні з підвищенням грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців, ні з рішенням Кабінету Міністрів України щодо перерахунку пенсій. Набрання законної сили судовим рішенням у справі щодо оскарження нормативно-правового акта саме по собі розміру грошового забезпечення діючих військовослужбовців не змінило, а доказів збільшення станом на 18.06.2025 посадових окладів та окладів за військовими званнями за посадою, аналогічною посаді позивача, матеріали справи не містять.

Щодо посилання позивача на постанову Верховного Суду від 02 серпня 2022 року у справі № 440/6017/21 суд зазначає, що, як вказує сам позивач, у цій справі вирішувалося питання щодо довідки станом на 01 січня 2021 року, тобто за період до набрання чинності постановою № 481. Постанови Великої Палати Верховного Суду від 24 червня 2020 року у справі № 160/8324/19 і від 09 червня 2022 року у справі № 520/2098/19 ухвалені до прийняття постанови № 481, а тому висновків щодо застосування пункту 4 постанови № 704 у редакції цієї постанови не містять. Постанову судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 17 лютого 2026 року у справі № 520/5814/24, у якій, за твердженням позивача, викладено висновок про застосування первісної редакції пункту 4 постанови № 704 для довідки станом на 01 січня 2024 року, ухвалено в період, коли пункт 2 постанови № 481 вважався нечинним на підставі судового рішення, яке надалі скасоване постановою Верховного Суду від 16 липня 2026 року у справі № 320/29450/24. Відповідно до частини п`ятої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Висновок, викладений у постанові від 16 липня 2026 року, є пізнішим і стосується безпосередньо норми, якою з 20 травня 2023 року встановлено розрахункову величину для визначення посадових окладів, тому суд враховує саме його.

Щодо доводу позивача про пріоритет закону над підзаконним нормативно-правовим актом суд зазначає, що частина третя статті 7 Кодексу адміністративного судочинства України застосовується у разі невідповідності підзаконного акта закону. Такої невідповідності суд не встановив. Статті 43 і 63 Закону № 2262-XII визначають склад грошового забезпечення, з якого обчислюється пенсія, і підстави перерахунку пенсій, проте не встановлюють ані розміру посадових окладів, ані способу їх обчислення. Статтею 7 Законів України «Про Державний бюджет України на 2024 рік» і «Про Державний бюджет України на 2025 рік» установлено розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб 3028 гривень, однак ці закони не визначають прожитковий мінімум для працездатних осіб розрахунковою величиною для обчислення посадових окладів та окладів за військовими званнями військовослужбовців. Відповідно до частини четвертої статті 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України.

Відповідач є органом, який готує довідки про розмір грошового забезпечення для перерахунку пенсій особам, звільненим з військової служби у Збройних Силах України (пункти 2, 3 Порядку № 45), що зазначено і в листі від 20.07.2026 № 09/01/1652 та відповідачем не заперечується; та обставина, що позивач не проходив службу безпосередньо у відповідача, на це не впливає. Щодо доводу позивача про те, що відповідач зобов`язаний скласти довідку за іншим розрахунком, суд зазначає, що територіальний центр комплектування та соціальної підтримки як орган, що видає довідку про розмір грошового забезпечення, зазначає в ній ті розміри, які визначені нормативно-правовими актами, і не наділений повноваженнями самостійно встановлювати інші розміри грошового забезпечення. Видача довідки з розрахунком, що не відповідає чинній редакції пункту 4 постанови № 704, означала б вихід цього органу за межі наданих йому повноважень, що суперечить частині другій статті 19 Конституції України.

Враховуючи наведене, суд доходить висновку, що дії відповідача щодо відмови у виготовленні та наданні нової довідки про розмір грошового забезпечення позивача за спірні періоди вчинені на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені законодавством, а підстав для зобов`язання відповідача виготовити таку довідку немає.

Завданням адміністративного судочинства відповідно до положень статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Згідно з нормами частини другої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з частиною першою статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Згідно з частиною першою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Решта доводів та аргументів сторін не спростовують наведених висновків суду та не мають вирішального значення для вирішення спору по суті.

Ухвалюючи рішення, суд керується статтею 246 КАС України, статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, практикою Європейського суду з прав людини та Висновком №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів (пункт 41) щодо якості судових рішень.

Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний із належним здійсненням правосуддя, у рішенні судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (параграф 58 рішення у справі Серявін та інші проти України).

Пунктом 41 Висновку № 11(2008) Консультативної ради європейських суддів зазначено, що обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Наведене дає підстави для висновку, що доводи сторін у кожній справі повинні оцінюватись судами на предмет їх відповідності критеріям конкретності, доречності та важливості у рамках відповідних правовідносин з метою належного обґрунтування позиції суду. Відтак, решта доводів та аргументів сторін, що наведена у заявах по суті справи, не потребує окремої оцінки суду, оскільки зроблених судом висновків не спростовують.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд зазначає наступне.

Позивача звільнено від сплати судового збору на підставі пункту 9 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір». Судовий збір позивачем не сплачувався, інших судових витрат до відшкодування не заявлено, у зв`язку з чим судові витрати розподілу не підлягають.

Отже, позовні вимоги є необґрунтованими, а в задоволенні адміністративного позову належить відмовити повністю.

Керуючись статтями 2, 9, 72-77, 90, 139, 241-246, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

У задоволенні позовної заяви ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до ІНФОРМАЦІЯ_1 (адреса: АДРЕСА_2 , ЄДРПОУ НОМЕР_2 ) про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії відмовити.

Рішення ухвалене та повне судове рішення складено 28 вересня 2026 року.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) рішення (ухвалу) суду або якщо розгляд справи здійснювався в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається до Другого апеляційного адміністративного суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя С.В. Смагар