Рішення № 140114552, 28.09.2026, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61700, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28 вересня 2026 року № 520/23934/26

Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Тарасенка І.М., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 (адреса реєстрації: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області (юридична адреса: 36000, Полтавська обл., м. Полтава, вул. Гоголя, 34, код ЄДРПОУ 13967927) про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області. Просить суд: 1) визнати дії Головного управління Пенсійного фонду України у Полтавській області про відмову у призначенні пенсії за віком, неврахування до страхового стажу періодів роботи згідно записів відповідно до трудової книжки серії НОМЕР_2 від 12.06.1980 року, а саме: періоду роботи з 13.03.1995 року по 05.08.1995 року на посаді завідувача сектору зі спорту управління з розвитку культури, справ молоді та спорту Виконавчого комітету Кіровської міської ради Луганської області (наразі це м. Голубівка) та період перебування на обліку в Кіровському міському центрі зайнятості Луганської області та виплати допомоги по безробіттю з 23.12.2002 року для призначення пенсійного забезпечення за віком, неправомірними та скасувати рішення про відмову в призначенні пенсії Головного Управління Пенсійного фонду України у Полтавській області від 26.06.2026 року № 204050010692; 2) зобов`язати Головне Управління Пенсійного фонду України у Полтавській області зарахувати до страхового стажу період роботи згідно записів трудової книжки серії НОМЕР_2 від 12.06.1980 року, а саме: періоду роботи з 13.03.1995 року по 05.08.1995 року на посаді завідувача сектору зі спорту управління з розвитку культури, справ молоді та спорту Виконавчого комітету Кіровської міської ради Луганської області (наразі це м. Голубівка) та періоду перебування на обліку в Кіровському міському центрі зайнятості Луганської області та отримання допомоги по безробіттю з 23.12.2002 року по 17.12.2003 року (оскільки наступний запис про роботу зроблено 16.06.2004 року) для призначення пенсійного забезпечення за віком.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області № 204050010692 від 26.06.2026 року йому було відмовлено у призначенні пенсії за віком. Позивач вважає, що Пенсійним фондом протиправно не зараховано до його страхового стажу період роботи з 13.03.1995 року по 05.08.1995 року та період отримання допомоги по безробіттю з 23.12.2002 року по 17.12.2003 року.

Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 11 серпня 2026 року відкрито провадження в даній адміністративній справі та призначено розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін.

Представник Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області надав суду відзив на позов ОСОБА_1 в якому зазначив, що після розгляду заяви позивача про призначення йому пенсії, було встановлено, що загальний страховий стаж становить 29 років 08 місяців 09 днів, якого недостатньо для призначення пенсії за віком.

До загального страхового стажу згідно трудової книжки НОМЕР_2 від 12.06.1980 року не враховано: період з 13.03.1995 року по 05.08.1995 року, оскільки відсутні номери наказів прийняття та звільнення, період виплати допомоги по безробіттю з 23.12.2002 року, оскільки відсутній запис про припинення виплати допомоги.

Отже, представник відповідача зазначає, що рішення про відмову у призначенні пенсії позивача прийнято у відповідності до діючого законодавства, а позовні вимоги ОСОБА_1 є такими, що не підлягають задоволенню.

За приписами частини 5 статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Дослідивши докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, суд встановив наступне.

Позивач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , є громадянкою України, що підтверджується паспортом серії НОМЕР_3 .

21 червня 2026 року ОСОБА_1 звернувся до територіального органу Пенсійного фонду України з заявою про призначення пенсії за віком у зв`язку з досягненням пенсійного віку, визначеного ст. 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, а саме досягненням 60 років.

За принципом екстериторіальності його заяву було розглянуто Головним управлінням Пенсійного фонду України в Полтавській області.

Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області № 204050010692 від 26.06.2026 року позивачу було відмолено у призначенні пенсії, у зв`язку із відсутністю необхідного страхового стажу.

До страхового стажу ОСОБА_1 не зараховані періоди згідно з трудовою книжкою серія НОМЕР_2 від 12.06.1980 року, а саме: період роботи з 13.03.1995 року по 05.08.1995 року на посаді завідувача сектору зі спорту управління з розвитку культури, справ молоді та спорту Виконавчого комітету Кіровської міської ради Луганської області, оскільки відсутні номери розпоряджень на прийняття та звільнення з роботи та період перебування на обліку в Кіровському міському центрі зайнятості Луганської області та отримання допомоги по безробіттю з 23.12.2002 року оскільки відсутній запис про припинення виплати допомоги.

Позивач не згоден із вказаним рішенням, та звернулась до суду із даним позовом.

Суд, перевіривши матеріали справи, вирішивши питання, чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються, чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження, яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин, приходить до висновку про те, що позов підлягає частковому задоволенню, з таких підстав.

Статтею 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статті 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Правовідносини, що виникають у сфері пенсійного забезпечення громадян, регулюються Законом України від 05 листопада 1991 року № 1788-ХІІ «Про пенсійне забезпечення» (далі Закон № 1788-ХІІ) та Законом України від 09 липня 2003 року № 1058-ІV «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (далі Закону № 1058-ІV).

У розумінні приписів статті 1 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» Підприємство страхувальник, а позивач застрахована особа.

Приписами частини 1 статті 24 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» встановлено, що страховий стаж період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.

Отже, трудовий стаж стає страховим виключно за умови сплати страхових внесків.

У даному випадку обов`язок їх утримання і сплати покладався на Підприємство, що встановлено приписами частини 1 статті 14 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Спірним питанням даної справи є саме не зарахування страхового стажу, у зв`язку із тим, що на титульній сторінці трудової відсутня печатка уповноваженої особи, чим порушено пункт 2.11 «Інструкції про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, в установах і організаціях» від 20.06.1974 року № 162.

Згідно ст. 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» встановлено, що основним документом, який підтверджує стаж роботи, є трудова книжка, а порядок підтвердження наявного трудового стажу за відсутності останньої або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України, який затвердив постановою від 12 серпня 1993 року № 637 Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній.

Постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року № 637 затверджено Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній.

Пунктом 1 цього Порядку передбачено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

Пунктом 3 Порядку за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.

Зважаючи на викладене, у разі відсутності відповідних записів у трудовій книжці, особа має право подати до органів пенсійного фонду довідку, що містить інформацію на підтвердження загального страхового стажу.

Згідно п. 18 вказаного Порядку за відсутності документів, про наявний стаж роботи і неможливістю одержання їх внаслідок ліквідації підприємства, установи, організації або відсутності архівних даних з інших причин, ніж ті, які зазначені в п. 17 цього Порядку, трудовий стаж установлюється на підставі показань неменше двох свідків, які знають заявника по спільній роботі на одному підприємстві, в установі, організації (в тому числі колгоспі) або в одній системі і мали документи про свою роботу за час, стосовно якого вони підтверджують роботу заявника.

Відповідно до ст. 24 Конституції України, громадяни мають рівні конституційні права і свободи та є рівними перед законом. Не може бути привілеїв чи обмежень за ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, за мовними або іншими ознаками.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є, зокрема, захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових та службових осіб.

Згідно із частиною другою статті 20 Закону № 1058-IV обчислення страхових внесків застрахованих осіб, зазначених у пунктах 1, 2, 5 - 7, 9, 10, 12, 15, 17 і 18 статті 11 цього Закону, здійснюється страхувальниками на підставі бухгалтерських та інших документів, відповідно до яких провадиться нарахування (обчислення) або які підтверджують нарахування (обчислення) заробітної плати (доходу), грошового забезпечення, на які відповідно до цього Закону нараховуються страхові внески.

Як передбачено частинами четвертою шостою, дев`ятою, десятою статті 20 Закону № 1058-IV, сплата страхових внесків здійснюється виключно в грошовій формі шляхом внесення відповідних сум страхових внесків до солідарної системи на банківські рахунки виконавчих органів Пенсійного фонду, а сум страхових внесків до накопичувальної системи пенсійного страхування - на банківський рахунок Накопичувального фонду або на банківський рахунок обраного застрахованою особою недержавного пенсійного фонду - суб`єкта другого рівня системи пенсійного забезпечення. Страхові внески сплачуються страхувальниками шляхом перерахування безготівкових сум з їх банківських рахунків. Страхувальники зобов`язані сплачувати страхові внески, нараховані за відповідний базовий звітний період, не пізніше ніж через 20 календарних днів із дня закінчення цього періоду. Базовим звітним періодом є: для страхувальників, зазначених у пунктах 1, 2, 4 статті 14 цього Закону, - календарний місяць. Днем сплати страхових внесків вважається: у разі перерахування сум страхових внесків у безготівковій формі з банківського рахунку страхувальника на банківський рахунок органу Пенсійного фонду - день списання установою банку, органом, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, суми платежу з банківського (спеціального реєстраційного) рахунку страхувальника незалежно від часу її зарахування на банківський рахунок органу Пенсійного фонду. Якщо страхувальники несвоєчасно або не в повному обсязі сплачують страхові внески, до них застосовуються фінансові санкції, передбачені цим Законом, а посадові особи, винні в порушенні законодавства про сплату страхових внесків, несуть дисциплінарну, адміністративну, цивільно-правову або кримінальну відповідальність згідно із законом.

Системний аналіз вказаних вище правових норм дає підстави дійти висновку про те, що до страхового стажу зараховується період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески.

Крім того, суд також зазначає що позивач, як фізична особа та найманий працівник не може відповідати за заповнення свої трудової книжки посадовими особами підприємства на якому він працював.

Як вбачається з записів трудової книжки серії НОМЕР_2 , ОСОБА_1 в період з 13.03.1995 року по 05.08.1995 року на посаді завідувача сектору зі спорту управління з розвитку культури, справ молоді та спорту Виконавчого комітету Кіровської міської ради Луганської області (записи №№ 31, 33).

Суд зазначає, що відповідачем не доведений факт того, що ОСОБА_1 не працював в спірний періоди: з 13.03.1995 року по 05.08.1995 року на посаді завідувача сектору зі спорту управління з розвитку культури, справ молоді та спорту Виконавчого комітету Кіровської міської ради Луганської області.

Крім того, суд вказує відповідачу на те, що саме Пенсійний фонд, як орган владних повноважень на якого покладено функції призначення пенсії має достатньо повноважень на перевірку інформації, щодо роботи особи, яка звернулась за призначенням пенсії.

Отже, підсумовуючи зазначене, суд приходить до висновку, що позивач не є уповноваженою особою за заповнення трудових книжок, а тому не може нести відповідальності за дії власника або уповноваженого ним органу, тому стаж роботи, інформація про який міститься в трудовій книжці серії НОМЕР_2 повинен бути зарахований.

Суд також зазначає, що перевірка достовірності виданих документів покладається на пенсійний орган, а сумніви останнього щодо обґрунтованості їх видачі або відсутність можливості їх перевірити, самі по собі, не можуть бути підставою для відмови у призначенні пільгової пенсії.

Аналогічна позиція викладена, зокрема, в постановах Верховного Суду від 21 листопада 2018 року у справі № 672/914/16-а та від 11 липня 2019 року у справі № 127/1849/17.

Отже, період роботи позивача з 13.03.1995 року по 05.08.1995 року на посаді завідувача сектору зі спорту управління з розвитку культури, справ молоді та спорту Виконавчого комітету Кіровської міської ради Луганської області повинен бути зарахований до його страхового стажу.

Щодо не зарахованого періоду отримання допомоги по безробіттю з 23.12.2002 року по 17.12.2003 року, суд зазначає наступне.

Згідно з ч. 3 ст. 28 Закону України «Про зайнятість населення» від 01.03.1991 року № 803-XI, що був чинним у період отримання позивачем допомоги по безробіттю, допомога по безробіттю виплачується з восьмого дня після реєстрації громадянина у державній службі зайнятості до працевлаштування, але не більше 360 календарних днів протягом двох років.

Пунктом «з» частини 1 ст. 30 Закону «Про зайнятість населення» від 01.03.1991 року № 803-XI встановлено, що виплата допомоги по безробіттю та матеріальної допомоги по безробіттю припиняється у разі закінчення строку їх виплати.

Як вбачається з запису № 40 трудової книжки серії НОМЕР_2 , з 23.12.2002 року ОСОБА_1 розпочато виплату допомоги по безробіттю.

Частина 4 статті 22 Закону України № 1533-ІІ, в редакції, що діяла на момент отримання позивачем допомоги по безробіттю, встановлювала максимальну тривалість виплати 360 календарних днів на протязі 2 років.

Отже, останнім днем такої виплати є 17.12.2003 року.

Таким чином, в цьому випадку в трудовій книжці підставою припинення виплати допомоги по безробіттю визначено Наказ від 24.09.2002 № 161-5п, яким призначено виплату такої допомоги по безробіттю на максимальний строк, що встановлено чинним на той час Законом України «Про зайнятість населення», а тому зазначення підставою припинення виплати цієї допомоги наказ від 24.09.2002 року № 161-5п про її призначення не є недоліком оформлення запису.

Крім цього, суд зазначає, що, в будь-якому випадку, позивач, як особа на яку не покладено обов`язку щодо організації ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок, не може нести відповідальність за правильність внесених до його трудової книжки відомостей, а тому помилки оформлення записів трудової книжки не є достатньою підставою для неврахування страхового стажу. Наведене в повній мірі узгоджується з позицією Верховного Суду, викладеній у постанові від 21.02.2018 року у справі № 687/975/17.

З огляду на наявність в трудовій книжці записів, внесених уповноваженим на те суб`єктом органом Державної служби зайнятості про отримання позивачем допомоги по безробіттю в період з 23.12.2002 року по 17.12.2003 року неврахування відповідачем цього періоду до страхового стажу є неправомірним.

Пунктом 1.9 Порядку № 22-1 передбачено, що у разі якщо до заяви про призначення пенсії додані не всі необхідні документи, орган, що призначає пенсію, письмово повідомляє заявника про те, які документи необхідно подати додатково, про що в заяві про призначення пенсії робиться відповідний запис (у разі подання заяви через вебпортал таке повідомлення надсилається особі через електронний кабінет користувача вебпорталу). Якщо вони будуть подані не пізніше трьох місяців із дня повідомлення про необхідність подання додаткових документів, то днем звернення за призначенням пенсії вважається день прийняття заяви про призначення пенсії або дата, зазначена на поштовому штемпелі місця відправлення заяви, або дата реєстрації заяви на вебпорталі.

Тобто, органом пенсійного фонду не вчинено заходів, визначених Законом України «Про пенсійне забезпечення» та Законом України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», для з`ясування обставин наявності у позивача стажу.

Якщо поданих документів достатньо для визначення права особи на призначення пенсії, пенсія призначається на підставі таких документів.

При надходженні додаткових документів у визначений строк розмір пенсії переглядається з дати призначення; у разі надходження додаткових документів пізніше трьох місяців із дня повідомлення про необхідність їх подання пенсія перераховується зі строків, передбачених ч. 4 ст. 45 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Позивачу листа, щодо продовження строку розгляду заяви та необхідності проведення її перевірки відповідачем позивачу не надавалось.

Відповідно до ч. 2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Отже, враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області від 26.06.2026 року № 204050010692 є протиправним та таким, що підлягає скасуванню.

При цьому, дії Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області щодо відмови у задоволенні заяви позивача про перерахунок пенсії виразились у прийнятті вказаного рішення.

Так, суд у даній справі прийшов до висновку про протиправність рішення пенсійного органу, а тому визнання протиправними дії не потребується для ефективного поновлення прав позивача.

Отже, позовні вимоги в частині визнання протиправними дії задоволенню не підлягають.

Частиною другою статті 9 КАС України визначено, що суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

З огляду на те, що відповідачем неналежним чином розглянуто заяву позивача, суд приходить до висновку, що для ефективного захисту прав позивача є підстави для виходу за межі позовних вимог та задоволення позову шляхом зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 21.06.2026 року про призначення пенсії, з урахуванням висновків суду.

В силу вимог ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Частиною 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ст. 6 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави; суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини

З огляду на вищевикладене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області (про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії, є такими що підлягають частковому задоволенню.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд виходить з такого.

Відповідно до частини третьої статті 139 КАС України, при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

Як вбачається з матеріалів справи позивач при зверненні до суду сплатив судовий збір у розмірі 1331,20 грн (квитанція 3256-5885-3482-7386 від 31.07.2026 року).

Як вбачається з характеру позовних вимог ОСОБА_1 при зверненні до суду із даним позовом повинна була сплатити судовий збір у розмірі 1064,96 грн (позов був поданий через систему «Електронний суд»).

Отже, враховуючи викладене, та враховуючи співмірність заявлених та задоволених вимог, суд приходить до висновку про необхідність стягнення з Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області за рахунок бюджетних асигнувань на користь позивача судових витрат зі сплати судового збору у розмірі 532,48 грн.

Суд зазначає, що позивач може звернутися до суду із заявою про повернення надмірно сплаченого судового збору у розмірі 266,24 грн.

Керуючись ст.ст.2-15, 19-20, 42-48, 72-77, 90, 139, 118, 159-165, 199, 205, 244-250, 255, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 (адреса реєстрації: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області (юридична адреса: 36000, Полтавська обл., м. Полтава, вул. Гоголя, 34, код ЄДРПОУ 13967927) про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області (юридична адреса: 36000, Полтавська обл., м. Полтава, вул. Гоголя, 34, код ЄДРПОУ 13967927) про відмову ОСОБА_1 (адреса реєстрації: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) в призначенні пенсії № 204050010692 від 26.06.2026 року.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області (юридична адреса: 36000, Полтавська обл., м. Полтава, вул. Гоголя, 34, код ЄДРПОУ 13967927) повторно розглянути заяву ОСОБА_1 (адреса реєстрації: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) про призначення пенсії від 21.06.2026 року, зарахувавши до його страхового стажу періоду роботи з 13.03.1995 року по 05.08.1995 року на посаді завідувача сектору зі спорту управління з розвитку культури, справ молоді та спорту Виконавчого комітету Кіровської міської ради Луганської області та періоду перебування на обліку в Кіровському міському центрі зайнятості Луганської області та отримання допомоги по безробіттю з 23.12.2002 року по 17.12.2003 року.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Стягнути на користь ОСОБА_1 (адреса реєстрації: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області (юридична адреса: 36000, Полтавська обл., м. Полтава, вул. Гоголя, 34, код ЄДРПОУ 13967927) судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 532 (п`ятсот тридцять дві) грн 48 коп.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Другого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя Тарасенко І.М.