Рішення № 140114547, 28.09.2026, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61700, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м.Харків

28 вересня 2026 року №520/27657/26

Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Смагар С.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Міністерства освіти і науки України (адреса: 01135, м. Київ, проспект Берестейський, буд. 10, ЄДРПОУ 38621185), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - Державне підприємство «Інфоресурс» (адреса: 03057, м. Київ, вул. О. Довженка, буд. 3, ЄДРПОУ 37533381), про визнання протиправною відмови та зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Міністерства освіти і науки України, в якому просить: «Визнати протиправною відмову Міністерства освіти і науки України №3/6504-26 від 26.08.2026 року у внесенні змін до відомостей, що містяться в Єдиній державній електронній базі з питань освіти щодо ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 »; «Зобов`язати Міністерство освіти і науки України внести зміни до даних, що містяться в Єдиній державній електронній базі з питань освіти щодо порушення ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 послідовності здобуття освіти, визначеної статтею 10 Закону України «Про освіту», а саме: в розділі «На підставі даних, що містяться в ЄДЕБО, поточне здобуття освіти не порушує послідовності, визначеної ч.2 ст. 10 ЗУ «Про освіту» - вказати «Так, не порушує».

Ухвалою суду від 04 вересня 2026 року прийнято до розгляду позовну заяву та відкрито провадження в адміністративній справі № 520/27657/26. Розгляд справи вирішено проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні). До участі у справі як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача залучено Державне підприємство «Інфоресурс». Цією ж ухвалою у відповідача витребувано копії всіх доказів, що стосуються предмету спору, а також докази щодо наявності відповідного розділу Єдиної державної електронної бази з питань освіти та його відомостей, щодо формування довідки і суб`єкта, який її сформував, щодо повноважень, підстав і фізичної можливості Міністерства освіти і науки України вносити записи та змінювати видані іншими особами довідки, а третій особі запропоновано подати письмові пояснення.

Згідно з частиною другою статті 159 Кодексу адміністративного судочинства України заявами по суті справи є позовна заява; відзив на позовну заяву (відзив); відповідь на відзив; заперечення; пояснення третьої особи щодо позову або відзиву.

Позивач в обґрунтування позовних вимог зазначає, що у 2014 році здобув освітньо-кваліфікаційний рівень молодшого спеціаліста, у 2015 році вступив на навчання для здобуття ступеня бакалавра, проте 21.01.2016 був відрахований без отримання диплома, а у 2026 році вступив на навчання для здобуття ступеня бакалавра повторно. Оскільки ступінь бакалавра раніше здобутий не був, поточне здобуття освіти послідовності, визначеної частиною другою статті 10 Закону України «Про освіту», не порушує, проте у сформованій довідці з Єдиної державної електронної бази з питань освіти зазначено протилежне, а у внесенні змін відповідач відмовив.

09 вересня 2026 року до суду надійшли відзив Міністерства освіти і науки України на позовну заяву, підписаний представником відповідача Матвіюком М.А., та заява відповідача про виправлення технічної помилки в першому абзаці відзиву, у якому помилково зазначено інший суд і інший номер справи. Заперечуючи проти позову, відповідач зазначив, що Міністерство освіти і науки України не вносить відомостей до Єдиної державної електронної бази з питань освіти, не формує і не видає довідок, оскільки внесення інформації про здобувача освіти належить до компетенції суб`єктів освітньої діяльності, а на державне підприємство «Інфоресурс» покладено технічні функції; що він не вносив до Єдиної державної електронної бази з питань освіти відомостей стосовно позивача і не видавав йому довідки, рішення приймає у формі наказів, а тому протиправні дії з його боку відсутні; що алгоритм визначення послідовності здобуття освіти встановлено згідно з дорученням Міністра освіти і науки України від 31.05.2024 № 1/34-Д-24; що позивач протягом півроку набував компетентностей за освітнім рівнем бакалавра, тому повторне зарахування на той самий рівень вищої освіти свідчить про здобуття освіти в непослідовному порядку, оскільки за результатами будь-якого долучення особи до освітнього процесу в будь-якому обсязі у неї формуються компетентності на відповідному рівні вищої освіти, а відрахована особа має поновитися на навчання, а не вступати повторно; що лист від 26.08.2026 № 3/6504-26 має інформаційний характер і не є актом індивідуальної дії; що спір не є публічно-правовим і підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства; що фізична особа отримує відомості про себе через офіційний вебсайт Єдиної державної електронної бази з питань освіти; а також заперечив проти розміру витрат на професійну правничу допомогу і в разі їх заявлення просив обмежити їх розмір сумою не більше 1000 грн.

Третя особа письмових пояснень не надала.

14 вересня 2026 року позивач подав відповідь на відзив, у якій зазначив, що попередній розрахунок судових витрат складається лише із судового збору, а інших витрат позивач не передбачає; що Міністерство освіти і науки України є держателем Єдиної державної електронної бази з питань освіти і володільцем інформації в ній, вживає організаційних заходів щодо її функціонування та встановлює вимоги до її програмного забезпечення, за допомогою якого довідка формується автоматично; що законом не передбачено процедури визначення послідовності здобуття освіти, а алгоритм, встановлений дорученням Міністра освіти і науки України від 31.05.2024 № 1/34-Д-24, виходить за межі частини другої статті 10 Закону України «Про освіту» та пункту 62 Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16.05.2024 № 560, оскільки прирівнює незавершене навчання до здобутого рівня освіти, тоді як, за визнанням самого відповідача, листи міністерства нормативно-правовими актами не є; що рівень освіти підтверджується документом про освіту, якого за освітнім ступенем бакалавра позивач не отримував, а у 2026 році він вступив до іншого закладу освіти за іншою спеціальністю. Позивач також послався на постанови Верховного Суду у справах № 620/16629/24 і № 200/5372/24 та зазначив, що спір є публічно-правовим, оскільки формування довідки за даними цієї бази є реалізацією відповідачем публічно-владних управлінських функцій.

Суд, розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, встановив.

ОСОБА_1 у період з 01.09.2010 по 27.06.2014 навчався у машинобудівному коледжі та здобув освітньо-кваліфікаційний рівень молодшого спеціаліста, що підтверджується дипломом серії НОМЕР_2 від 27.06.2014.

25 серпня 2015 року позивача зараховано на навчання для здобуття освітнього ступеня бакалавра за заочною формою. 21 січня 2016 року позивача відраховано із закладу освіти. Диплом бакалавра позивачу не видавався, відомості про здобуття позивачем освітнього ступеня бакалавра у Єдиній державній електронній базі з питань освіти відсутні.

13 серпня 2026 року на підставі наказу № 1-ПК позивача зараховано на навчання для здобуття освітнього ступеня бакалавра за денною формою за державним замовленням.

Згідно з довідкою з Єдиної державної електронної бази з питань освіти від 14.08.2026 № 869146 у графі щодо послідовності здобуття освіти зазначено «Ні, порушує». У розділі документів про освіту цієї довідки зазначено лише диплом молодшого спеціаліста серії НОМЕР_2 .

18 серпня 2026 року представник позивача звернулася до Міністерства освіти і науки України з адвокатським запитом вих. № 20151, у якому просила сформувати довідку із зазначенням «Так, не порушує». Відповідач розглянув цей запит як адвокатський запит від 19.08.2026 № 44111/0/1-26.

Листом від 26 серпня 2026 року № 3/6504-26 Міністерство освіти і науки України повідомило про відсутність підстав для внесення змін до Єдиної державної електронної бази з питань освіти в частині формування відповідної довідки, зазначивши: «Повторне зарахування означає, що особа знову формуватиме такі знання, уміння, навички та загальні компетентності на тому самому рівні вищої освіти. У термінах визначення послідовності здобуття освіти це свідчить про здобуття вищої освіти в непослідовному порядку». Як на підставу відповідач послався також на пункт 23 розділу III Порядку прийому на навчання для здобуття вищої освіти в 2026 році, затвердженого наказом Міністерства освіти і науки України від 26.02.2026 № 373, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 20.03.2026 за № 374/45768, за яким у разі зарахування на навчання для здобуття певного ступеня вищої освіти особи, яка в минулому здобувала такий самий або вищий ступінь вищої освіти, і відповідний ступінь не було присуджено, особа вважається такою, що здобуває рівень освіти, що не є вищим за раніше здобутий рівень освіти у послідовності, визначеній частиною другою статті 10 Закону України «Про освіту».

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.

Згідно із частиною другою статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Наведена норма означає, що суб`єкт владних повноважень зобов`язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов`язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.

Відповідно до пункту 23 частини першої статті 1 Закону України «Про освіту» рівень освіти - завершений етап освіти, що характеризується рівнем складності освітньої програми, сукупністю компетентностей, які визначені, як правило, стандартом освіти та відповідають певному рівню Національної рамки кваліфікацій.

Здобуття освітнього ступеня підтверджується документом про освіту встановленого зразка. Особа, яку відраховано із закладу вищої освіти без завершення навчання і без отримання документа про освіту, відповідного освітнього ступеня не здобула.

Матеріалами справи підтверджено, що позивача відраховано із закладу вищої освіти 21.01.2016 без отримання диплома бакалавра, а відомості про здобуття ним освітнього ступеня бакалавра у Єдиній державній електронній базі з питань освіти відсутні. Єдиним підтвердженим рівнем вищої освіти позивача є початковий рівень (короткий цикл) вищої освіти, здобутий у 2014 році.

Отже, вступ позивача у 2026 році на навчання для здобуття освітнього ступеня бакалавра є здобуттям наступного, вищого за раніше здобутий, рівня вищої освіти і послідовності, визначеної частиною другою статті 10 Закону України «Про освіту», не порушує.

Такий висновок узгоджується з правовими позиціями Верховного Суду, викладеними у постановах від 29 жовтня 2025 року у справі № 200/5372/24 та від 12 листопада 2025 року у справі № 620/16629/24.

Щодо доводу відповідача про те, що позивач протягом півроку набував компетентностей за освітнім рівнем бакалавра і повторне зарахування на той самий рівень свідчить про непослідовність здобуття освіти, суд зазначає, що пунктом 23 частини першої статті 1 Закону України «Про освіту» рівень освіти визначено як завершений етап освіти, тому послідовність, визначена частиною другою статті 10 цього Закону, пов`язується із завершенням попереднього рівня освіти, а не з фактом навчання на ньому. Навчання, перерване відрахуванням без здобуття освітнього ступеня, завершенням рівня освіти не є. Теза відповідача про те, що за результатами будь-якого долучення особи до освітнього процесу в будь-якому обсязі особа має здобуту освіту на відповідному рівні, наведеному законодавчому визначенню рівня освіти як завершеного етапу освіти суперечить.

Щодо доводу відповідача про те, що відрахована особа має поновитися на навчання, а не вступати до закладу освіти повторно, суд зазначає, що жодна норма законодавства не ставить право особи на вступ до закладу освіти в залежність від попереднього відрахування і не зобов`язує її саме поновлюватися на навчання. Крім того, у 2026 році позивача зараховано до іншого закладу вищої освіти, за іншою спеціальністю та за іншою формою навчання, ніж у 2015 році. Суд також враховує, що за наведеним у відзиві алгоритмом не вважається порушенням послідовності поновлення або переведення особи, попереднє навчання якої за таким самим рівнем освіти завершилося відрахуванням. Отже, за алгоритмом самого відповідача незавершене навчання за освітнім ступенем бакалавра саме по собі не свідчить про порушення послідовності здобуття освіти, а розмежування таких випадків за способом початку навчання (поновлення, переведення чи вступ) законом не передбачено.

Щодо посилання відповідача в листі від 26.08.2026 № 3/6504-26 на пункт 23 розділу III Порядку прийому на навчання для здобуття вищої освіти в 2026 році суд зазначає таке. Пунктом 1 частини третьої статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» визначено, що призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період не підлягають також «здобувачі професійної, фахової передвищої та вищої освіти, які навчаються за денною або дуальною формою здобуття освіти і здобувають рівень освіти, що є вищим за раніше здобутий рівень освіти у послідовності, визначеній частиною другою статті 10 Закону України «Про освіту», а також докторанти та особи, зараховані на навчання до інтернатури». Отже, закон пов`язує послідовність із раніше здобутим рівнем освіти, яким згідно з пунктом 23 частини першої статті 1 Закону України «Про освіту» є завершений етап освіти. Наказ Міністерства освіти і науки України, яким затверджено порядок прийому на навчання, не може прирівнювати незавершене навчання до здобутого рівня освіти і тим самим звужувати зміст наведених норм закону. Відповідно до частини третьої статті 7 Кодексу адміністративного судочинства України у разі невідповідності правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу.

Щодо доводу відповідача про те, що Міністерство освіти і науки України не вносить відомостей до Єдиної державної електронної бази з питань освіти і не формує довідок, суд зазначає, що відповідач є держателем і володільцем цієї бази. Висновок про порушення або відсутність порушення послідовності здобуття освіти формується за алгоритмом, який, як зазначив сам відповідач у відзиві, встановлено згідно з дорученням Міністра освіти і науки України від 31.05.2024 № 1/34-Д-24 і відповідно до якого доопрацьовано програмне забезпечення Єдиної державної електронної бази з питань освіти. Верховний Суд у постанові від 12 листопада 2025 року у справі № 620/16629/24 дійшов висновку, що «саме МОН України та технічний адміністратор ДП «Інфоресурс» мають повноваження щодо внесення змін до ЄДЕБО про наявність чи відсутність порушення послідовності здобуття освіти, визначеної частиною другою статті 10 Закону України «Про освіту», натомість навчальний заклад, в якому навчається позивач, виконує лише технічну функцію, оскільки довідка формується автоматично на підставі даних ЄДЕБО». Крім того, сам відповідач долучив до відзиву наказ Міністерства освіти і науки України від 21.03.2025 № 490 «Про забезпечення виконання судових рішень», яким установлено, що Директорат вищої освіти та освіти дорослих спільно з юридичним департаментом надає державному підприємству «Інфоресурс» копії судових рішень та інформацію, необхідну для внесення змін, а державне підприємство «Інфоресурс» не пізніше наступного робочого дня з дати отримання такої інформації вносить відповідні зміни до цієї бази. Отже, відповідач має і повноваження, і фактичну можливість забезпечити внесення відповідних змін, а його власний доказ спростовує його ж довід. Доручення Міністра освіти і науки України, яким встановлено зазначений алгоритм, нормативно-правовим актом не є і не може прирівнювати незавершене навчання до здобутого рівня освіти, звужуючи зміст пункту 23 частини першої статті 1 та частини другої статті 10 Закону України «Про освіту». Покладення на державне підприємство «Інфоресурс» технічних функцій цього висновку не змінює, оскільки за наказом № 490 зміни до бази це підприємство вносить на підставі інформації, наданої структурними підрозділами відповідача. Та обставина, що відповідач оформлює свої рішення наказами і відомостей про позивача до бази не вносив, не виключає судового контролю, оскільки пунктом 1 частини першої статті 19 Кодексу адміністративного судочинства України юрисдикцію адміністративних судів поширено на спори щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, а в цій справі оскаржується відмова відповідача щодо відомостей, сформованих за встановленим ним алгоритмом. Посилання відповідача на можливість отримання фізичною особою відомостей про себе через офіційний вебсайт цієї бази предмета спору не стосується, оскільки позивач оспорює не спосіб отримання відомостей, а їх зміст.

Щодо доводу відповідача про те, що лист від 26.08.2026 № 3/6504-26 має інформаційний характер і не є актом індивідуальної дії, суд зазначає, що цим листом розглянуто звернення позивача по суті і відмовлено у внесенні змін до Єдиної державної електронної бази з питань освіти. Такий лист породжує для позивача правові наслідки, оскільки саме ним відмовлено у задоволенні його вимоги, а тому підлягає перевірці судом на відповідність критеріям частини другої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України.

Щодо доводу відповідача про те, що спір не є публічно-правовим, суд зазначає, що Міністерство освіти і науки України є суб`єктом владних повноважень, Єдина державна електронна база з питань освіти є державною інформаційною системою, а спір виник з приводу реалізації відповідачем владних управлінських функцій. Отже, спір є публічно-правовим і підлягає розгляду за правилами адміністративного судочинства.

Щодо доводу відповідача про розмір витрат на професійну правничу допомогу суд зазначає, що вимог про відшкодування таких витрат позивач не заявляв, а у відповіді на відзив зазначив, що інших судових витрат, крім судового збору, не передбачає, а тому цей довід, у тому числі прохання обмежити розмір таких витрат сумою 1000 грн, є безпредметним.

Суд також враховує, що на виконання пунктів 5 і 6 ухвали суду від 04 вересня 2026 року відповідач доказів щодо суб`єкта, який сформував довідку, щодо наявності та змісту відповідного розділу Єдиної державної електронної бази з питань освіти, а також щодо підстав і повноважень внесення відповідного запису не надав. Доручення Міністра освіти і науки України від 31.05.2024 № 1/34-Д-24 та лист Міністерства освіти і науки України від 03.06.2024 № 1/9758-24, які у відзиві зазначено як додані, до відзиву не додано.

Враховуючи наведене, суд доходить висновку, що відмова Міністерства освіти і науки України, викладена у листі від 26.08.2026 № 3/6504-26, є протиправною, а позовні вимоги підлягають задоволенню.

Завданням адміністративного судочинства відповідно до положень статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Згідно з нормами частини другої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з частиною першою статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Відповідно до частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Суб`єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.

Решта доводів та аргументів сторін не спростовують наведених висновків суду та не мають вирішального значення для вирішення спору по суті.

Ухвалюючи рішення, суд керується статтею 246 КАС України, статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, практикою Європейського суду з прав людини та Висновком №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів (пункт 41) щодо якості судових рішень.

Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний із належним здійсненням правосуддя, у рішенні судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (параграф 58 рішення у справі Серявін та інші проти України).

Пунктом 41 Висновку № 11(2008) Консультативної ради європейських суддів зазначено, що обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Наведене дає підстави для висновку, що доводи сторін у кожній справі повинні оцінюватись судами на предмет їх відповідності критеріям конкретності, доречності та важливості у рамках відповідних правовідносин з метою належного обґрунтування позиції суду. Відтак, решта доводів та аргументів сторін, що наведена у заявах по суті справи, не потребує окремої оцінки суду, оскільки зроблених судом висновків не спростовують.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд зазначає наступне.

Відповідно до частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі.

Позивачем сплачено судовий збір у розмірі 1331,20 грн згідно з платіжною інструкцією від 02.09.2026 № H693-5X37-K1MH-M2A3. Позовну заяву подано через підсистему «Електронний суд», а тому належний розмір судового збору за подання позовної заяви немайнового характеру фізичною особою становить 1064,96 грн. Саме ця сума підлягає стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача. Надміру сплачений судовий збір у розмірі 266,24 грн відповідно до пункту 1 частини першої статті 7 Закону України «Про судовий збір» може бути повернутий за клопотанням позивача.

Всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд доходить висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими, а адміністративний позов належить задовольнити повністю.

Керуючись статтями 2, 9, 72-77, 90, 139, 241-246, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Міністерства освіти і науки України (адреса: 01135, м. Київ, проспект Берестейський, буд. 10, ЄДРПОУ 38621185), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - Державне підприємство «Інфоресурс» (адреса: 03057, м. Київ, вул. О. Довженка, буд. 3, ЄДРПОУ 37533381), про визнання протиправною відмови та зобов`язання вчинити певні дії - задовольнити повністю.

Визнати протиправною відмову Міністерства освіти і науки України, викладену в листі від 26 серпня 2026 року № 3/6504-26, у внесенні змін до відомостей, що містяться в Єдиній державній електронній базі з питань освіти щодо ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Зобов`язати Міністерство освіти і науки України (ЄДРПОУ 38621185) внести зміни до відомостей Єдиної державної електронної бази з питань освіти щодо ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ), зазначивши у відомостях про поточне здобуття ОСОБА_1 освіти за освітнім ступенем бакалавра за спеціальністю G9 «Прикладна механіка» за денною формою навчання у Центральноукраїнському національному технічному університеті (код закладу освіти в Єдиній державній електронній базі з питань освіти 90, картка здобувача освіти 13107334, наказ про зарахування від 13.08.2026 № 1-ПК, період навчання з 01.09.2026 по 30.06.2030), що на підставі даних, які містяться в Єдиній державній електронній базі з питань освіти, поточне здобуття освіти не порушує послідовності, визначеної частиною другою статті 10 Закону України «Про освіту».

Стягнути з Міністерства освіти і науки України (ЄДРПОУ 38621185) за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) витрати по сплаті судового збору у розмірі 1064 грн. 96 коп. (одна тисяча шістдесят чотири гривні 96 копійок).

Рішення ухвалене та повне судове рішення складено 28 вересня 2026 року.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) рішення (ухвалу) суду або якщо розгляд справи здійснювався в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається до Другого апеляційного адміністративного суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя С.В. Смагар