Рішення № 140114546, 28.09.2026, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61700, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м.Харків

28 вересня 2026 року №520/27472/26

Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Смагар С.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Барвінківської міської ради Ізюмського району Харківської області (адреса: 64701, Харківська область, Ізюмський район, м. Барвінкове, вул. Центральна, буд. 8, ЄДРПОУ 42360167) про скасування рішення,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Барвінківської міської ради Ізюмського району Харківської області, в якому просить: «Ухвалити рішення, яким позовні вимоги задовольнити повністю та скасувати Рішення Барвінківської міської ради Ізюмського району Харківської області XC сесія VIII скликання від 24 квітня 2026 року №4885-VIII, яким вкотре протиправно відмовлено мені (РНОКПП: НОМЕР_1 ) в наданні податкової пільги зі сплати земельного податку у розмірі 100% за період з 01 січня 2026 року по 31 грудня 2026 року за земельні ділянки (згідно з додатком), в зв`язку з встановленням факту використання земельних ділянок за цільовим призначенням.».

Ухвалою суду від 04 вересня 2026 року прийнято до розгляду позовну заяву та відкрито провадження в адміністративній справі № 520/27472/26. Розгляд справи вирішено проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні). Цією ж ухвалою у відповідача витребувано акти обстеження земельних ділянок від 14.04.2026 у повному обсязі разом з доказами повідомлення власника про час і місце обстеження, розпорядчий акт про утворення комісії та документ про її повноваження, лист від 11.05.2026 № М14/09-13, матеріали розгляду заяв позивача від 30.03.2026, зокрема вхідну реєстрацію, висновки профільної комісії та витяг з протоколу XC сесії, докази надіслання і вручення рішення від 24.04.2026 № 4885-VIII із зазначенням дати вручення, а також відомості про подання контролюючим органам інформації за підпунктом 12.4.6 пункту 12.4 статті 12 Податкового кодексу України за 2026 рік.

Згідно з частиною другою статті 159 Кодексу адміністративного судочинства України заявами по суті справи є позовна заява; відзив на позовну заяву (відзив); відповідь на відзив; заперечення; пояснення третьої особи щодо позову або відзиву.

Позивач в обґрунтування позовних вимог зазначає, що є власником земельних ділянок, розташованих на території Барвінківської міської ради, 30.03.2026 звернувся до відповідача із заявами про визнання цих земельних ділянок непридатними для використання у зв`язку з потенційною загрозою їх забруднення вибухонебезпечними предметами та про встановлення податкової пільги зі сплати земельного податку на 2026 рік, проте оскаржуваним рішенням у наданні пільги відмовлено з підстави встановлення факту використання земельних ділянок за цільовим призначенням. Позивач наголошує, що така підстава законом не передбачена, що акт обстеження від 14.04.2026 не може застосовуватися до правовідносин, які виникли до його складення, з огляду на статтю 58 Конституції України, що за аналогічними рішеннями відповідача за попередні періоди суд уже ухвалював рішення про їх скасування, і що прийняття рішення про встановлення пільги за наявності заяви платника є обов`язком, а не правом ради.

Відповідач надав відзив на позовну заяву, в якому заперечував проти позовних вимог, просив відмовити у задоволенні позову у повному обсязі. В обґрунтування відзиву зазначив, що відповідно до статті 25 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» та частини другої статті 4 Європейської хартії місцевого самоврядування рада самостійно вирішує питання місцевого значення, що податкова пільга не є автоматичною і рада оцінює фактичні обставини, що за результатами обстеження 14.04.2026 встановлено факт використання земельних ділянок за цільовим призначенням з ознаками механічної обробки ґрунту, що комісію утворено рішенням ради від 12.09.2025 № 4225-VIII, що позивач не довів непридатності земельних ділянок для використання, а надання пільги призведе до втрат місцевого бюджету. Крім того, відповідач зазначив, що підпункт 12.4.6 пункту 12.4 статті 12, пункт 283.2 статті 283 і пункт 283-1.3 статті 283-1 Податкового кодексу України не визначають, що відповідні рішення приймаються лише щодо земельних ділянок, розташованих на територіях, включених до Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією, що підставою для ненарахування податку є інформація, яка формується на підставі рішення органу місцевого самоврядування, а отже обов`язку приймати таке рішення лише за фактом подання заяви, без оцінки фактичних обставин, у ради немає, і що під час розгляду заяв рада брала до уваги як розташування земельних ділянок у зазначеному Переліку, затвердженому наказом Міністерства розвитку громад та територій України від 28.02.2025 № 376, так і встановлений факт використання земельних ділянок.

Суд, розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, встановив.

30 березня 2026 року позивач подав до Барвінківської міської ради Ізюмського району Харківської області дві заяви про встановлення податкової пільги зі сплати земельного податку на 2026 рік у розмірі 100 відсотків у зв`язку з потенційною загрозою забруднення земельних ділянок вибухонебезпечними предметами: першу - щодо однієї земельної ділянки, другу - щодо п`ятнадцяти земельних ділянок. Обидві заяви підписані 30.03.2026 удосконаленим електронним підписом позивача, що підтверджується протоколами створення та перевірки підпису.

14 квітня 2026 року комісією у складі ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та Сіргієнко Ю.Ю. складено шістнадцять актів обстеження земельних ділянок, по одному на кожну земельну ділянку. Висновок у п`ятнадцяти актах однаковий: «На підставі проведеного обстеження було встановлено, що земельна ділянка використовується за цільовим призначенням, а саме наявні ознаки механічної обробки грунту. Ознак невикористання земельної ділянки за цільовим призначенням через потенційну загрозу забруднення вибухонебезпечними предметами виявлено не було». В акті щодо земельної ділянки з кадастровим номером, який закінчується цифрами 0344, до ознак використання додатково зазначено наявність посівів озимої пшениці. У всіх шістнадцяти актах у графі про присутність під час обстеження проставлено прочерк, тобто обстеження проведено за відсутності власника земельних ділянок; доказів повідомлення позивача про час і місце обстеження до матеріалів справи не надано.

24 квітня 2026 року Барвінківською міською радою Ізюмського району Харківської області прийнято рішення XC сесії VIII скликання № 4885-VIII «Про відмову в наданні податкової пільги зі сплати місцевих податків і зборів ОСОБА_1 на 2026 рік», яким вирішено: «Відмовити ОСОБА_1 в наданні податкової пільги зі сплати земельного податку у розмірі 100% за період з 01 січня 2026 року по 31 грудня 2026 року за земельні ділянки (згідно з додатком), в зв`язку з встановленням факту використання земельних ділянок за цільовим призначенням.». Правовою підставою рішення зазначено підпункт 12.3.7 пункту 12.3 статті 12 Податкового кодексу України, пункт 28 частини першої статті 26 та статтю 59 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні».

Додатком до рішення визначено перелік з шістнадцяти земельних ділянок позивача.

Витребувані ухвалою суду від 04 вересня 2026 року лист від 11.05.2026 № М14/09-13, витяг з протоколу XC сесії, матеріали розгляду заяв позивача від 30.03.2026 з вхідною реєстрацією, докази повідомлення позивача про час і місце обстеження, докази надіслання і вручення йому рішення від 24.04.2026 № 4885-VIII та відомості про подання контролюючим органам інформації за підпунктом 12.4.6 пункту 12.4 статті 12 Податкового кодексу України за 2026 рік відповідачем суду не надані.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.

Згідно із частиною другою статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Наведена норма означає, що суб`єкт владних повноважень зобов`язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов`язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.

Відповідно до пункту 283.2 статті 283 Податкового кодексу України не сплачується податок за земельні ділянки, непридатні для використання у зв`язку з потенційною загрозою їх забруднення вибухонебезпечними предметами, у випадку прийняття сільськими, селищними, міськими радами, військовими адміністраціями та військово-цивільними адміністраціями рішень про встановлення податкових пільг зі сплати місцевих податків та/або зборів у порядку, визначеному цим Кодексом.

Абзацом другим підпункту 12.3.7 пункту 12.3 статті 12 Податкового кодексу України встановлено, що дія абзацу першого цього підпункту не поширюється на прийняття сільськими, селищними, міськими радами, військовими адміністраціями та військово-цивільними адміністраціями рішень про встановлення податкових пільг зі сплати місцевих податків та/або зборів на підставі заяв платників податків про визнання земельних ділянок непридатними для використання у зв`язку з потенційною загрозою їх забруднення вибухонебезпечними предметами (з обов`язковим зазначенням кадастрових номерів таких земельних ділянок), а також про внесення змін до таких рішень.

Абзацом третім підпункту 12.3.7 пункту 12.3 статті 12 Податкового кодексу України встановлено, що рішення про встановлення податкових пільг зі сплати місцевих податків та/або зборів на підставі заяв платників податків про визнання земельних ділянок непридатними для використання у зв`язку з потенційною загрозою їх забруднення вибухонебезпечними предметами повинні прийматися на кожний календарний рік окремо, за умови наявності відповідних заяв платників податків, та на період не більше ніж до кінця поточного календарного року.

Підпунктом 12.4.6 пункту 12.4 статті 12 Податкового кодексу України до повноважень сільських, селищних, міських рад, військових адміністрацій та військово-цивільних адміністрацій щодо податків та зборів віднесено надання інформації контролюючим органам за місцезнаходженням земельних ділянок щодо рішень про встановлення податкових пільг зі сплати місцевих податків та/або зборів, прийнятих на підставі заяв платників податків про визнання земельних ділянок непридатними для використання у зв`язку з потенційною загрозою їх забруднення вибухонебезпечними предметами.

Системний аналіз наведених норм свідчить, що законодавець пов`язує встановлення податкової пільги зі сплати земельного податку з двома обставинами: наявністю заяви платника податків про визнання земельних ділянок непридатними для використання у зв`язку з потенційною загрозою їх забруднення вибухонебезпечними предметами із зазначенням кадастрових номерів таких земельних ділянок та прийняттям відповідною радою рішення на кожний календарний рік окремо. Жодних інших умов, зокрема пов`язаних з фактичним використанням земельних ділянок за цільовим призначенням, ці норми не встановлюють.

Критерієм, з яким закон пов`язує пільгу, є саме ПОТЕНЦІЙНА ЗАГРОЗА забруднення земельних ділянок вибухонебезпечними предметами. Потенційна загроза за своєю природою є ймовірнісною категорією і не спростовується фактом обробітку земельної ділянки: наявність ознак механічної обробки ґрунту або посівів свідчить лише про те, що власник вживає заходів до використання землі, і жодним чином не доводить відсутності потенційної загрози її забруднення вибухонебезпечними предметами.

Оскаржуване рішення відповідача ґрунтується виключно на встановленні факту використання земельних ділянок за цільовим призначенням. Така підстава для відмови у встановленні податкової пільги законом не передбачена, а тому рішення прийнято не на підставі та не у спосіб, що передбачені Податковим кодексом України.

Щодо доводу відповідача про самостійність органу місцевого самоврядування у вирішенні питань місцевого значення суд зазначає, що стаття 25 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» та частина друга статті 4 Європейської хартії місцевого самоврядування не звільняють раду від обов`язку діяти в межах, визначених статтею 19 Конституції України, і не наділяють її правом встановлювати додаткові, не передбачені Податковим кодексом України, умови надання податкової пільги. Згідно з пунктом 30.5 статті 30 Податкового кодексу України податкові пільги, порядок та підстави їх надання встановлюються з урахуванням вимог законодавства України про захист економічної конкуренції виключно цим Кодексом, рішеннями Верховної Ради Автономної Республіки Крим та органів місцевого самоврядування, прийнятими відповідно до цього Кодексу.

Щодо доводу відповідача про те, що пільга не є автоматичною і рада оцінює фактичні обставини, суд зазначає, що дискреція ради у цих правовідносинах обмежена предметом, визначеним законом. Оцінці підлягає наявність або відсутність потенційної загрози забруднення земельних ділянок вибухонебезпечними предметами, а не факт їх обробітку. Акти обстеження від 14.04.2026 питання вибухонебезпечних предметів формально порушують: у таблиці кожного акта за шістьма критеріями (ознаки довготривалого невикористання; ознаки наявності вибухонебезпечних предметів, штатної укупорки та їх залишків; документально підтверджені факти виявлення таких предметів; ознаки наявності фортифікаційних та оборонних споруд, техніки; інформація про нещасні випадки; наявність звіту щодо проведення нетехнічного обстеження) проставлено відповідь «Ні», а у висновку зазначено: «Ознак невикористання земельної ділянки за цільовим призначенням через потенційну загрозу забруднення вибухонебезпечними предметами виявлено не було». Проте ці записи фіксують відсутність видимих ознак під час візуального огляду, а не відсутність потенційної загрози як такої. Показово, що в тій самій таблиці відповідь «Ні» проставлено і навпроти критерію наявності звіту щодо проведення нетехнічного обстеження земельної ділянки, тобто обстеження, за результатами якого потенційна загроза забруднення вибухонебезпечними предметами може бути встановлена або виключена, не проводилося взагалі. Друга таблиця кожного акта фіксує ознаки використання земельної ділянки: механічну обробку ґрунту та вирощування сільськогосподарських культур - «Так», сінокосіння, випасання худоби і посіви сільськогосподарських культур - «Ні» (в акті щодо земельної ділянки, кадастровий номер якої закінчується цифрами 0344, посіви - «Так»). Отже, обстеження було спрямоване на встановлення саме факту обробітку, а не на оцінку потенційної загрози забруднення. За таких обставин ані оскаржуване рішення, ані акти обстеження висновку про відсутність потенційної загрози не містять і містити не могли.

Щодо доводу відповідача про те, що позивач не довів непридатності земельних ділянок для використання, суд зазначає, що за приписами частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Отже, обґрунтувати відмову має рада, а не платник податків.

Щодо доводів відповідача про те, що підпункт 12.4.6 пункту 12.4 статті 12 і пункт 283-1.3 статті 283-1 Податкового кодексу України не обмежують коло земельних ділянок тими, що розташовані на територіях з Переліку, затвердженого наказом Міністерства розвитку громад та територій України від 28.02.2025 № 376, і що підставою для ненарахування податку є інформація, яка формується на підставі рішення органу місцевого самоврядування, суд зазначає таке. Ці доводи не спростовують позиції позивача, а підтверджують її: саме тому, що ненарахування податку відбувається на підставі інформації, сформованої за рішенням ради, відмова у прийнятті такого рішення з підстави, не передбаченої законом, безпосередньо позбавляє платника податків пільги, встановленої пунктом 283.2 статті 283 Податкового кодексу України. Розташування земельних ділянок у зазначеному Переліку відповідач не заперечує, а саме по собі воно ані замінює оцінку потенційної загрози забруднення вибухонебезпечними предметами, ані є підставою для відмови. Наявність у ради повноваження оцінювати фактичні обставини суд не заперечує, проте, як зазначено вище, предмет такої оцінки визначений законом і зводиться до потенційної загрози забруднення, а не до факту обробітку земельної ділянки.

Щодо актів обстеження від 14.04.2026 суд зазначає, що в усіх шістнадцяти актах у графі про присутність під час обстеження проставлено прочерк, тобто обстеження проведено за відсутності власника земельних ділянок, а доказів повідомлення позивача про час і місце обстеження відповідач суду не надав, хоча такі докази витребовувалися ухвалою суду від 04 вересня 2026 року. Водночас абзацом другим пункту 2.8 Положення про комісію з розгляду звернень щодо звільнення від сплати екологічного податку, плати за землю та податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, затвердженого рішенням Барвінківської міської ради Ізюмського району Харківської області від 12 вересня 2025 року № 4225-VIII (додаток 2), визначено: «Обстеження на місцевості земельної ділянки проводиться з повідомленням платника податків, який подав відповідну заяву. Про час та місце проведення обстеження комісія повідомляє особу засобами телефонного, електронного чи поштового зв`язку». Отже, обов`язок повідомити власника про обстеження покладений на комісію власним рішенням відповідача. Складення актів без повідомлення власника земельних ділянок позбавило його можливості надати пояснення та заперечення до прийняття рішення, тобто рішення прийнято без урахування права особи на участь у процесі прийняття рішення.

Щодо доводу відповідача про втрати місцевого бюджету суд зазначає, що можливі наслідки для доходів бюджету не є передбаченою законом підставою для відмови у встановленні податкової пільги і не можуть підміняти визначені Податковим кодексом України умови її надання.

Суд також враховує, що відповідач не надав суду витребуваних доказів, зокрема матеріалів розгляду заяв позивача від 30.03.2026, витягу з протоколу XC сесії та відомостей про подання контролюючим органам інформації за підпунктом 12.4.6 пункту 12.4 статті 12 Податкового кодексу України. За приписами абзацу другого частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України суб`єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.

Принцип обґрунтованості рішення суб`єкта владних повноважень означає, що рішення повинно бути прийнято з урахуванням усіх обставин, що мають значення для його прийняття, а мотиви такого рішення мають бути наведені в самому рішенні. Цей підхід узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 15.12.2021 у справі № 1840/2970/18.

Враховуючи наведене, суд доходить висновку, що рішення Барвінківської міської ради Ізюмського району Харківської області XC сесії VIII скликання від 24 квітня 2026 року № 4885-VIII прийнято за відсутності передбачених законом підстав, а тому підлягає скасуванню.

Завданням адміністративного судочинства відповідно до положень статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Згідно з нормами частини другої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з частиною першою статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Решта доводів та аргументів сторін не спростовують наведених висновків суду та не мають вирішального значення для вирішення спору по суті.

Ухвалюючи рішення, суд керується статтею 246 КАС України, статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, практикою Європейського суду з прав людини та Висновком №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів (пункт 41) щодо якості судових рішень.

Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний із належним здійсненням правосуддя, у рішенні судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (параграф 58 рішення у справі Серявін та інші проти України).

Пунктом 41 Висновку № 11(2008) Консультативної ради європейських суддів зазначено, що обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Наведене дає підстави для висновку, що доводи сторін у кожній справі повинні оцінюватись судами на предмет їх відповідності критеріям конкретності, доречності та важливості у рамках відповідних правовідносин з метою належного обґрунтування позиції суду. Відтак, решта доводів та аргументів сторін, що наведена у заявах по суті справи, не потребує окремої оцінки суду, оскільки зроблених судом висновків не спростовують.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд зазначає наступне.

Ухвалою суду від 04 вересня 2026 року позивача звільнено від сплати судового збору на підставі пункту 10 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір». Судовий збір позивачем не сплачувався, інших судових витрат до відшкодування не заявлено, у зв`язку з чим судові витрати розподілу не підлягають.

Всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд доходить висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими, а адміністративний позов належить задовольнити повністю.

Керуючись статтями 2, 9, 72-77, 90, 139, 241-246, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Барвінківської міської ради Ізюмського району Харківської області (адреса: 64701, Харківська область, Ізюмський район, м. Барвінкове, вул. Центральна, буд. 8, ЄДРПОУ 42360167) про скасування рішення - задовольнити повністю.

Скасувати рішення Барвінківської міської ради Ізюмського району Харківської області XC сесії VIII скликання від 24 квітня 2026 року № 4885-VIII «Про відмову в наданні податкової пільги зі сплати місцевих податків і зборів ОСОБА_1 на 2026 рік».

Рішення ухвалене та повне судове рішення складено 28 вересня 2026 року.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) рішення (ухвалу) суду або якщо розгляд справи здійснювався в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається до Другого апеляційного адміністративного суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя С.В. Смагар