Рішення № 140114539, 28.09.2026, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61700, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м.Харків

28 вересня 2026 року №520/27403/26

Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Смагар С.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (адреса: 49094, м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, буд. 26, ЄДРПОУ 21910427), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - Головне управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області (адреса: 88000, м. Ужгород, площа Народна, буд. 4, ЄДРПОУ 20453063), про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - Головне управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області, в якому просить:

- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, щодо припинення виплати пенсії ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з липня 2026 року;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області відновити виплату пенсії призначеної ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за рішенням суду з 09.08.2023 року за ч.3 ст.114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне страхування», та здійснювати її фактичну щомісячну виплату в повному нарахованому розмірі до 25 числа кожного місяця у відповідності до статті 47 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» №1058-IV, без застосування Постанови КМУ № 821 від 14.07.2025, а також інших підзаконних нормативно-правових актів, які звужують зміст та обсяг прав, встановлених статтею 47 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», незалежно від наявності чи відсутності бюджетного фінансування, бюджетних асигнувань, надходження коштів з Державного бюджету України або інших обставин, пов`язаних із фінансуванням Пенсійного фонду України.

Ухвалою суду від 02 вересня 2026 року позовну заяву залишено без руху. Недоліки позовної заяви усунуто.

Ухвалою суду від 04 вересня 2026 року прийнято до розгляду позовну заяву та відкрито провадження в адміністративній справі № 520/27403/26. Розгляд справи вирішено проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні). До участі у справі як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача залучено Головне управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області. Цією ж ухвалою у відповідача витребувано, зокрема, рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області від 07.05.2026 № 054450004433, протокол про призначення пенсії від 22.05.2026, документ, на підставі якого з липня 2026 року припинено виплату пенсії, із зазначенням правової підстави, та відомості про періоди і розміри фактично здійснених виплат.

Згідно з нормами частини третьої статті 263 Кодексу адміністративного судочинства України у справах, визначених частиною першою цієї статті, заявами по суті справи є позов та відзив.

Позивач в обґрунтування позовних вимог зазначає, що пенсію за віком на пільгових умовах незалежно від віку йому призначено з 09.08.2023 на виконання судових рішень, а 22.05.2026 відповідач провів перерахунок пенсії, зафіксувавши у протоколі тривалість підземної роботи за професіями, передбаченими постановою Кабінету Міністрів України від 31.03.1994 № 202, - 25 років 07 місяців 21 день. Попри це з липня 2026 року виплату пенсії припинено. Позивач наголошує, що рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області про відмову від 07.05.2026 не могло бути підставою для припинення виплати вже призначеної пенсії, що це рішення датоване 07.05.2026, проте підписане кваліфікованим електронним підписом лише 10.05.2026, що після 22.05.2026 жодного рішення про скасування чи перегляд рішення про призначення пенсії не приймалося і до відома позивача не доводилося, а тому на момент припинення виплати існувало чинне рішення самого відповідача про призначення пенсії. Позивач також указує, що частина п`ята статті 45 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» не передбачає повноваження органу Пенсійного фонду на повторний перегляд тієї самої заяви, а обраний ним спосіб захисту має бути ефективним у розумінні статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідач надав відзив на позовну заяву, в якому заперечував проти позовних вимог, просив відмовити у задоволенні позову у повному обсязі. В обґрунтування відзиву зазначив, що на виконання судових рішень у справі № 160/10976/25 Головним управлінням Пенсійного фонду України в Закарпатській області повторно розглянуто заяву позивача від 09.08.2023 та призначено пенсію за віком на пільгових умовах незалежно від віку відповідно до частини третьої статті 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» з 09.08.2023, однак у подальшому цим органом виявлено помилку та прийнято рішення про відмову від 07.05.2026 № 054450004433 у зв`язку з відсутністю необхідного пільгового стажу; страховий стаж позивача становить 39 років 02 місяці 15 днів, тривалість підземної роботи згідно з постановою № 202 - 24 роки 11 місяців 12 днів, тривалість роботи за Списком № 1 - 10 місяців 28 днів, у зв`язку з чим підстав для застосування Роз`яснення Міністерства соціального забезпечення України від 20.01.1992 № 8 немає; нарахування та виплата пенсії припинена у зв`язку із відсутністю права на призначення пенсії, а тому вимога про виплату пенсії без урахування постанови Кабінету Міністрів України від 14.07.2025 № 821 є передчасною. Додатково відповідач послався на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 07.07.2026 у справі № 160/13304/26, яким позивачу відмовлено у задоволенні позову, на порядок оформлення документів для призначення пенсії за Порядком, затвердженим постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 № 22-1, на розташування ДП «Шахта № 4-21» на тимчасово окупованій території та на підтвердження пільгового стажу за даними реєстру застрахованих осіб.

Третя особа надала пояснення, в яких просила відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі. В обґрунтування пояснень зазначила, що умови призначення пенсії визначаються виключно законом, навела зміст частин третьої та п`ятої статті 114, статей 8, 9, 24, 44 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», постанови Кабінету Міністрів України від 31.03.1994 № 202, Порядку підтвердження наявного трудового стажу та Порядку застосування Списків № 1 і № 2, і дослівно відтворила розрахунок пільгового стажу, наведений у рішенні від 07.05.2026, за яким тривалість підземної роботи згідно з постановою № 202 становить 24 роки 11 місяців 12 днів.

Суд, розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, встановив.

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_1 , перебуває на обліку як внутрішньо переміщена особа згідно з довідкою від 01.05.2022 № 1216-7500839654.

Згідно з трудовою книжкою серії НОМЕР_2 від 04.05.2005 позивач працював за професією гірника очисного забою з 28.04.2006 та за професією машиніста гірничих виймальних машин з 15.10.2012.

09 серпня 2023 року позивач звернувся із заявою про призначення пенсії, за результатами розгляду якої рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області від 16.08.2023 № 054450004433 у призначенні пенсії відмовлено.

Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 27.11.2023 у справі № 160/23223/23 у позові відмовлено; постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 21.02.2024 це рішення скасовано і ухвалено нове рішення про часткове задоволення позову, яким рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області від 16.08.2023 № 054450004433 визнано протиправним та скасовано та зобов`язано повторно розглянути заяву позивача із зарахуванням відповідних періодів.

Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області від 11.03.2024 № 054450004433 у призначенні пенсії відмовлено повторно. Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 08.07.2024, залишеним без змін постановою суду апеляційної інстанції від 28.01.2025, у справі № 160/11149/24 цю відмову скасовано.

Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області від 24.02.2025 № 054450004433 у призначенні пенсії відмовлено втретє. Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 12.09.2025, залишеним без змін постановою суду апеляційної інстанції від 10.02.2026, у справі № 160/10976/25 цю відмову скасовано.

На виконання зазначених судових рішень 03 березня 2026 року прийнято рішення про призначення пенсії № 054450004433, у якому зазначено: «ПРИЗНАЧЕННЯ ЗА РІШЕННЯМ СУДУ з 09.08.2023 по довічно». У формі РС-право до цього рішення тривалість роботи за рядком «Роботи підземні, професії за пост. № 202 (25)» зазначено як 25 років 07 місяців 21 день.

07 травня 2026 року Головним управлінням Пенсійного фонду України в Закарпатській області прийнято рішення № 054450004433 про відмову в призначенні пенсії, в якому зазначено: «Тривалість роботи підземної згідно пост.№202 становить 24 роки 11 місяці 12 днів» та «Враховуючи, що тривалість роботи за Списком №1 в заявника становить 10 місяців 28 днів, застосувати роз`яснення №8 при обчисленні пільгового стажу немає підстав». Це рішення підписано кваліфікованим електронним підписом 10 травня 2026 року та зареєстровано 10.05.2026 за № 6712/03-16.

08 травня 2026 року службовою запискою Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області № 83982/01-16 запропоновано призупинити виплату пенсії позивачу з посиланням на те, що «у зв`язку з програмним забезпеченням був неправильно розрахований пільговий стаж».

22 травня 2026 року Головним управлінням Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області у порядку масового перерахунку (вид перерахунку «Уточнення показників середньої ЗП по НГ (міс.) (масовий)») складено протокол про перерахунок пенсії № 054450004433, у якому тривалість роботи за рядком «Роботи підземні, професії за пост. № 202 (25)» зазначено як 25 років 07 місяців 21 день, страховий стаж - 41 рік 07 місяців 15 днів, розмір пенсії визначено у сумі 25 786,57 грн з 01.04.2026 довічно, а в рядку «Причина блокування виплати пенсії» зазначено «ІНШЕ».

Листом від 29.05.2026 № 0400-010505-8/102635 відповідач звернувся до банківської установи з приводу повернення виплачених сум пенсії за квітень 2026 року, а листом від 21.07.2026 № 0400-010505-8/139210 повідомив про переплату пенсії за період з 01.08.2023 по 30.06.2026.

З липня 2026 року нарахування та виплату пенсії позивачу припинено, що відповідачем не заперечується.

Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області від 31.07.2026 № 046350023635 та рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області від 21.08.2026 № 046350023635 за наступними заявами позивача у призначенні пенсії відмовлено. При цьому у рішенні від 31.07.2026 тривалість підземної роботи за провідними професіями зазначено як 17 років 11 місяців 27 днів і стаж за Списком № 1 - 1 рік 07 місяців 09 днів, а у рішенні від 21.08.2026 - відповідно 19 років 11 місяців 12 днів, 24 роки 08 місяців 12 днів за постановою № 202 і 10 місяців 28 днів за Списком № 1.

Рішення або розпорядження Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про припинення позивачу виплати пенсії з липня 2026 року в матеріалах справи відсутнє. Такий документ витребовувався ухвалою суду від 04 вересня 2026 року і відповідачем суду не наданий.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.

Згідно із частиною другою статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Наведена норма означає, що суб`єкт владних повноважень зобов`язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов`язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.

Статтею 46 Конституції України визначено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Право на соціальний захист відноситься до основоположних прав і свобод, які гарантуються державою і за жодних умов не можуть бути скасовані, а їх обмеження не допускається, крім випадків, передбачених Конституцією України (статті 22 та 64).

Крім того, суд зазначає, що пенсії відповідають ознакам такої категорії як власність, а тому їх протиправне позбавлення буде порушенням гарантій, передбачених частиною четвертою статті 41 Конституції України, відповідно до якої ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності; право приватної власності є непорушним.

Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій визначені Законом України від 09.07.2003 № 1058-IV «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон № 1058-IV).

Абзацом першим частини третьої статті 114 Закону № 1058-IV встановлено, що працівники, безпосередньо зайняті повний робочий день на підземних і відкритих гірничих роботах (включаючи особовий склад гірничорятувальних частин) з видобутку вугілля, сланцю, руди та інших корисних копалин, на будівництві шахт і рудників та в металургії, - за списком робіт і професій, що затверджується Кабінетом Міністрів України, мають право на пенсію незалежно від віку, якщо вони були зайняті на зазначених роботах не менше 25 років, а працівники провідних професій на таких роботах: робітники очисного вибою, прохідники, вибійники на відбійних молотках, машиністи гірничих виймальних машин, сталевари, горнові, агломератники, вальцювальники гарячого прокату, оброблювачі поверхневих дефектів металу (вогневим засобом вручну) на гарячих дільницях, машиністи кранів металургійного виробництва (відділень нагрівальних колодязів та стриперних відділень), - за умови, що вони були зайняті на таких роботах не менше 20 років.

Відповідно до абзацу першого частини першої статті 47 Закону № 1058-IV пенсія виплачується щомісяця, у строк не пізніше 25 числа місяця, за який виплачується пенсія, виключно в грошовій формі за зазначеним у заяві місцем фактичного проживання пенсіонера в межах України незалежно від задекларованого або зареєстрованого місця проживання пенсіонера організаціями, що здійснюють виплату і доставку пенсій, або через установи банків у порядку, передбаченому Кабінетом Міністрів України.

Підстави для припинення виплати пенсії визначені частиною першою статті 49 Закону № 1058-IV, згідно з якою виплата пенсії за рішенням територіальних органів Пенсійного фонду або за рішенням суду припиняється: 1) якщо пенсія призначена на підставі документів, що містять недостовірні відомості; 2) на весь час проживання пенсіонера за кордоном, якщо інше не передбачено міжнародним договором України, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України; 2-1) за заявою пенсіонера про припинення виплати пенсії у зв`язку з тимчасовим проживанням за кордоном; 3) у разі смерті пенсіонера, визнання його безвісно відсутнім або оголошення померлим у встановленому законом порядку; 3-1) у разі надання пенсіонеру статусу особи, зниклої безвісти за особливих обставин, відповідно до Закону України «Про правовий статус осіб, зниклих безвісти за особливих обставин»; 4) у разі неотримання призначеної пенсії протягом 6 місяців підряд; 4-1) у разі непроходження фізичної ідентифікації у випадках, передбачених законодавством; 5) в інших випадках, передбачених законом.

За приписами частини другої статті 49 Закону № 1058-IV поновлення виплати пенсії здійснюється за рішенням територіального органу Пенсійного фонду протягом 10 днів після з`ясування обставин та наявності умов для відновлення її виплати.

Отже, припинення виплати пенсії можливе лише на підставі відповідного рішення, що прийнято органом Пенсійного фонду або судом, і лише з підстав, визначених статтею 49 Закону № 1058-IV, перелік яких є вичерпним та передбачає можливість припинення виплати пенсії з інших підстав виключно у випадках, передбачених законом. Зазначений перелік підстав для припинення виплати пенсії розширеному тлумаченню не підлягає.

Такий висновок узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 20.04.2022 у справі № 236/2495/17, за якою припинення виплати пенсії можливе виключно на підставі рішення територіальних органів Пенсійного фонду або за рішенням суду.

У спірних правовідносинах позивачу призначено пенсію за віком на пільгових умовах незалежно від віку відповідно до частини третьої статті 114 Закону № 1058-IV з 09.08.2023, проте з липня 2026 року нарахування та виплату пенсії припинено.

В судовому порядку виплата пенсії позивачу не припинялася. Органом Пенсійного фонду рішення про припинення виплати пенсії з встановлених законом підстав не приймалося. Витребуваний судом документ, на підставі якого з липня 2026 року припинено виплату пенсії, відповідачем не наданий, а у відзиві підставу припинення викладено єдиною фразою про відсутність права на призначення пенсії.

Суд окремо наголошує, що жодна з підстав, перелічених у частині першій статті 49 Закону № 1058-IV, у спірних правовідносинах відповідачем не встановлювалася: пенсія не призначалася на підставі документів, що містять недостовірні відомості, позивач за кордоном не проживає, із заявою про припинення виплати не звертався, відомостей про смерть, визнання безвісно відсутнім чи оголошення померлим немає, шість місяців підряд неотримання призначеної пенсії з дня її призначення не минуло, а відомостей про непроходження позивачем фізичної ідентифікації відповідач не навів.

Щодо посилання відповідача на виявлену помилку в обчисленні пільгового стажу суд зазначає таке. Частиною третьою статті 49 Закону № 1058-IV передбачено, що у разі виявлення недостовірних даних у документах та відомостях, на підставі яких було встановлено та/або здійснюється виплата пенсії, рішенням територіального органу Пенсійного фонду України розмір та підстави для виплати пенсії переглядаються відповідно до цього Закону без урахування таких даних. Ця норма пов`язує перегляд розміру та підстав виплати саме з недостовірністю даних у документах та відомостях, а не з власною помилкою органу Пенсійного фонду в обчисленні стажу за достовірними документами. Недостовірності жодного з поданих позивачем документів відповідач не встановив і на таку обставину у відзиві не посилається. Крім того, і в цьому випадку перегляд здійснюється рішенням територіального органу, якого в матеріалах справи немає.

Щодо посилання відповідача на рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області від 07.05.2026 № 054450004433 як на підставу припинення виплати суд зазначає, що за своїм змістом це рішення є рішенням про відмову в призначенні пенсії, а не рішенням про припинення виплати вже призначеної пенсії. Ці два рішення мають різні підстави, різні правові наслідки і приймаються в різних процедурах: відмова в призначенні пенсії вирішується за наслідками розгляду заяви про призначення пенсії, тоді як припинення виплати пенсії можливе лише з підстав статті 49 Закону № 1058-IV. Рішення про відмову в призначенні пенсії не скасовує раніше прийнятого рішення про призначення пенсії і само по собі підставою для припинення виплати бути не може.

Крім того, суд враховує, що рішення про призначення пенсії від 03.03.2026 № 054450004433 і протокол про перерахунок пенсії від 22.05.2026 № 054450004433 на час розгляду справи не скасовані, не визнані протиправними і не переглянуті в установленому порядку, що відповідачем не спростовано.

Водночас суд не погоджується з доводом позивача про те, що протоколом від 22.05.2026 відповідач повторно визнав за ним право на пенсію. Цей протокол складено в порядку масового перерахунку у зв`язку з уточненням показника середньої заробітної плати, і в ньому ж зазначено причину блокування виплати пенсії «ІНШЕ». Отже, протокол від 22.05.2026 не є новим рішенням про призначення пенсії, проте він підтверджує, що станом на цю дату рішення про призначення пенсії від 03.03.2026 залишалося чинним.

Розбіжність між тривалістю підземної роботи за постановою № 202 у формі РС-право до рішення від 03.03.2026 (25 років 07 місяців 21 день) і в рішенні від 07.05.2026 (24 роки 11 місяців 12 днів) становить 08 місяців 09 днів. Як зазначено у самому рішенні від 07.05.2026, у відзиві та в поясненнях третьої особи, вона пов`язана з тим, що при призначенні пенсії період роботи за Списком № 1 з 04.05.2005 по 31.03.2006 (10 місяців 28 днів) зараховано до стажу підземної роботи із застосуванням Роз`яснення Міністерства соціального забезпечення України від 20.01.1992 № 8, а в рішенні від 07.05.2026 - ні, оскільки тривалість такої роботи менша за повний рік.

Разом з тим правильність обчислення пільгового стажу позивача не є предметом цього спору. Рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області від 07.05.2026 № 054450004433 у цій справі не оскаржується, а тому суд не надає оцінки його правомірності. Рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області від 31.07.2026 та Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області від 21.08.2026 прийняті за наступними заявами позивача від 23.07.2026 і 12.08.2026 та так само стосуються права на призначення пенсії, а не підстав припинення виплати вже призначеної пенсії.

Незгода органу Пенсійного фонду України з розрахунком стажу, на підставі якого пенсію вже призначено, може бути реалізована лише у визначений законом спосіб - рішенням територіального органу Пенсійного фонду з підстав, передбачених статтею 49 Закону № 1058-IV, а не фактичним припиненням виплати пенсії. Такого рішення відповідач не приймав, а тому доводи відповідача та третьої особи про відсутність у позивача необхідного пільгового стажу висновку про протиправність дій відповідача щодо припинення виплати пенсії не спростовують.

Щодо доводу відповідача про те, що вимоги позивача є передчасними з огляду на відмову в призначенні пенсії, суд зазначає, що предметом цього спору є не призначення пенсії, а правомірність дій щодо припинення виплати пенсії, призначеної чинним і нескасованим рішенням. Правомірність таких дій перевіряється за підставами статті 49 Закону № 1058-IV, і відсутність у відповідача рішення про припинення виплати є самостійною і достатньою підставою для висновку про протиправність цих дій незалежно від оцінки достатності пільгового стажу.

Щодо посилання відповідача на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 07.07.2026 у справі № 160/13304/26 суд зазначає таке. Копія цього рішення до матеріалів справи не долучена, доказів набрання ним законної сили не надано, а тому підстав для застосування частини четвертої статті 78 Кодексу адміністративного судочинства України немає. Більше того, з наведеної у відзиві цитати вбачається, що предметом розгляду в тій справі було застосування постанови Кабінету Міністрів України від 14.07.2025 № 821, а не правомірність припинення виплати пенсії з липня 2026 року. Відповідно до частини сьомої статті 78 Кодексу адміністративного судочинства України правова оцінка, надана судом певному факту при розгляді іншої справи, не є обов`язковою для суду.

Щодо доводів відповідача і третьої особи про порядок оформлення документів для призначення пенсії, екстериторіальний розподіл заяв, ведення електронної пенсійної справи, розташування ДП «Шахта № 4-21» на тимчасово окупованій території та підтвердження стажу за даними реєстру застрахованих осіб суд зазначає, що всі ці доводи стосуються процедури розгляду заяви про призначення пенсії та обчислення стажу і жодним чином не стосуються підстав припинення виплати вже призначеної пенсії, а тому спростувати висновок про протиправність дій відповідача не можуть.

Щодо доводів третьої особи суд додатково зазначає, що пояснення Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області не містять жодного аргументу щодо припинення виплати пенсії з липня 2026 року, щодо протоколу про перерахунок пенсії від 22.05.2026 та щодо причин розбіжності у розрахунках стажу, тобто не стосуються предмета цього спору. Наведений у поясненнях розрахунок дослівно відтворює розрахунок рішення від 07.05.2026 і жодних нових обставин не встановлює.

Суд також враховує, що єдиним наданим відповідачем документом, у якому йдеться про припинення виплати пенсії позивачу, є службова записка від 08.05.2026 № 83982/01-16, яка за своєю природою є внутрішнім документом органу і не є рішенням суб`єкта владних повноважень у розумінні статті 49 Закону № 1058-IV. До того ж ця службова записка складена 08.05.2026, тобто раніше, ніж рішення від 07.05.2026 було підписано кваліфікованим електронним підписом (10.05.2026), на яке відповідач посилається як на підставу своїх дій.

Враховуючи наведене, суд доходить висновку, що дії Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо припинення з липня 2026 року нарахування та виплати позивачу пенсії є протиправними, а нарахування і виплата пенсії підлягають поновленню з липня 2026 року.

Щодо позовної вимоги в частині зобов`язання здійснювати виплату пенсії без застосування постанови Кабінету Міністрів України від 14.07.2025 № 821 та інших підзаконних нормативно-правових актів, а також незалежно від наявності чи відсутності бюджетного фінансування, бюджетних асигнувань і надходження коштів з Державного бюджету України, суд зазначає таке. Ця вимога сформульована щодо невизначеного кола майбутніх правовідносин і невизначеного кола нормативно-правових актів, тоді як предметом спору є конкретні дії відповідача щодо припинення виплати пенсії з липня 2026 року. Окремої мотивації щодо застосування постанови № 821 позовна заява не містить, а відповідач у відзиві послався на те, що підставою відмови у виплаті пенсії є не застосування цієї постанови, а рішення від 07.05.2026 № 054450004433. Спору щодо порядку здійснення видатків на виплату пенсій, призначених на виконання судових рішень, між сторонами на час розгляду справи не виникло, а адміністративний суд не вирішує питання про застосування нормативно-правових актів на майбутнє поза межами конкретного порушеного права. Так само не потребує окремого зобов`язання судом здійснення виплати пенсії в повному нарахованому розмірі не пізніше 25 числа кожного місяця, оскільки такий обов`язок відповідача прямо встановлений частиною першою статті 47 Закону № 1058-IV, а доказів його порушення щодо виплати, яка підлягає поновленню, немає. За таких обставин у задоволенні позовних вимог у цій частині належить відмовити.

Завданням адміністративного судочинства відповідно до положень статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Згідно з нормами частини другої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з частиною першою статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Згідно з частиною першою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Суб`єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.

Решта доводів та аргументів сторін не спростовують наведених висновків суду та не мають вирішального значення для вирішення спору по суті.

Ухвалюючи рішення, суд керується статтею 246 КАС України, статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, практикою Європейського суду з прав людини та Висновком №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів (пункт 41) щодо якості судових рішень.

Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний із належним здійсненням правосуддя, у рішенні судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (параграф 58 рішення у справі Серявін та інші проти України).

Пунктом 41 Висновку № 11(2008) Консультативної ради європейських суддів зазначено, що обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Наведене дає підстави для висновку, що доводи сторін у кожній справі повинні оцінюватись судами на предмет їх відповідності критеріям конкретності, доречності та важливості у рамках відповідних правовідносин з метою належного обґрунтування позиції суду. Відтак, решта доводів та аргументів сторін, що наведена у заявах по суті справи, не потребує окремої оцінки суду, оскільки зроблених судом висновків не спростовують.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд зазначає наступне.

Відповідно до частини третьої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Позивачем сплачений судовий збір у сумі 1064,96 грн, що підтверджується квитанцією від 01.09.2026 № Q49R-QUL3-R56E. З огляду на часткове задоволення позовних вимог на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача підлягає стягненню судовий збір у сумі 1000,00 грн.

Всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд доходить висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими частково, а адміністративний позов належить задовольнити частково.

Керуючись статтями 2, 9, 72-77, 90, 139, 241-246, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (адреса: 49094, м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, буд. 26, ЄДРПОУ 21910427), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - Головне управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області (адреса: 88000, м. Ужгород, площа Народна, буд. 4, ЄДРПОУ 20453063), про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії - задовольнити частково.

Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо припинення з липня 2026 року нарахування та виплати ОСОБА_1 пенсії.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (адреса: 49094, м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, буд. 26, ЄДРПОУ 21910427) поновити ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) з липня 2026 року нарахування та виплату пенсії за віком на пільгових умовах, призначеної з 09 серпня 2023 року відповідно до частини третьої статті 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

В іншій частині позовних вимог у задоволенні відмовити.

Стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (адреса: 49094, м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, буд. 26, ЄДРПОУ 21910427) за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) витрати по сплаті судового збору у розмірі 1000 грн. 00 коп. (одна тисяча гривень 00 копійок).

Рішення ухвалене та повне судове рішення складено 28 вересня 2026 року.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) рішення (ухвалу) суду або якщо розгляд справи здійснювався в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається до Другого апеляційного адміністративного суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя С.В. Смагар