Рішення № 140114540, 28.09.2026, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61700, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м.Харків

28 вересня 2026 року №520/27426/26

Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Смагар С.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області (адреса: 61022, м. Харків, майдан Свободи, буд. 5, Держпром, 3 під`їзд, 2 поверх, ЄДРПОУ 14099344) про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулася до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області, в якому просить: «Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області щодо не проведення перерахунку пенсії ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , шляхом збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії за 2022-2024 роки у розмірі 15 057,09 грн., на коефіцієнт у розмірі 1,121, починаючи з 01.03.2026 року для забезпечення індексації пенсії»; «Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області провести починаючи з 01.03.2026 року перерахунок пенсії ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , відповідно до частини другої статті 42 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» шляхом збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховувався для обчислення пенсії ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за 2022-2024 рр. в розмірі 15 057,09 грн., на коефіцієнт збільшення у розмірі 1,121, та у зв`язку з цим здійснити відповідну щомісячну виплату пенсії ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , без застосування будь-яких обмежень щодо виплати заборгованості, в тому числі поетапного чи часткового».

Ухвалою суду від 02 вересня 2026 року прийнято до розгляду позовну заяву та відкрито провадження в адміністративній справі № 520/27426/26. Розгляд справи вирішено проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні). Цією ж ухвалою у відповідача витребувано належним чином засвідчені копії протоколу про призначення пенсії, рішення про перерахунок пенсії з 01.03.2026 № 205050014924 із зазначенням застосованого коефіцієнта, розрахунку заробітної плати та середньої заробітної плати, відомостей з пенсійної справи про розмір і складові пенсії, а також відомостей про нараховані та фактично виплачені суми пенсії помісячно з 01.03.2026.

Згідно з нормами частини третьої статті 263 Кодексу адміністративного судочинства України у справах, визначених частиною першою цієї статті, заявами по суті справи є позов та відзив.

Позивачка в обґрунтування позовних вимог зазначає, що при перерахунку її пенсії з 01.03.2026 відповідач застосував знижений коефіцієнт збільшення показника середньої заробітної плати 1,024 замість загального коефіцієнта 1,121, що Закон такої диференціації не передбачає, а відповідно до частини третьої статті 7 Кодексу адміністративного судочинства України у разі невідповідності правового акта закону суд застосовує акт вищої юридичної сили.

Відповідач подав відзив на позовну заяву від 21.09.2026 № 2000-1005-8/163816, надісланий на електронну адресу суду 21 вересня 2026 року, і просив відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі. Доводи відповідача полягають у такому: позивачка отримує пенсію за віком, обчислену з урахуванням показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні за 2022-2024 роки у розмірі 15 057,09 грн; механізм перерахунку визначено Порядком проведення перерахунку пенсій відповідно до частини другої статті 42 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 20.02.2019 № 124, за яким кожний наступний перерахунок проводиться з урахуванням збільшеного у попередніх роках показника; пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України від 25.02.2026 № 236 встановлено коефіцієнт збільшення 1,121, і з 01.03.2026 перерахунок пенсії проведено з урахуванням цієї постанови; відповідач діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. До відзиву додано рішення про перерахунок пенсії з 01.03.2026 від 27.02.2026.

Суд, розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, встановив.

ОСОБА_1 призначено пенсію за віком з 20 лютого 2025 року.

При обчисленні пенсії позивачки застосовано показник середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за 2022-2024 роки у розмірі 15 057,09 грн.

Рішенням про перерахунок пенсії № 205050014924 від 27 лютого 2026 року з 01 березня 2026 року відповідач провів перерахунок пенсії позивачки, вид перерахунку зазначено як індексація заробітку; середньомісячний заробіток визначено у розмірі 22 142,76 грн, загальний розмір пенсії - 9437,72 грн. Відповідно до розрахунку заробітку для обчислення пенсії позивачки до показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні за 2022-2024 роки у розмірі 15 057,09 грн застосовано коефіцієнт збільшення 1,024, збільшений показник становить 15 418,46 грн, індивідуальний коефіцієнт заробітної плати - 1,43612.

Позивачка в усному порядку звернулася до відповідача з проханням провести перерахунок пенсії із застосуванням коефіцієнта 1,121, проте перерахунок у цьому розмірі проведено не було.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.

Згідно із частиною другою статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Наведена норма означає, що суб`єкт владних повноважень зобов`язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов`язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.

Абзацом першим частини другої статті 42 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» встановлено, що для забезпечення індексації пенсії щороку з 1 березня проводиться перерахунок раніше призначених пенсій шляхом збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії.

Абзацом другим частини другої цієї статті встановлено, що показник середньої заробітної плати (доходу) в Україні, який застосовується для обчислення пенсії, щороку збільшується на коефіцієнт, що відповідає 50 відсоткам показника зростання споживчих цін за попередній рік та 50 відсоткам показника зростання середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року, в якому проводиться збільшення, порівняно з трьома календарними роками, що передували року, який є попереднім щодо року, в якому проводиться збільшення.

Абзацом четвертим частини другої статті 42 цього Закону встановлено, що розмір та порядок такого збільшення визначаються у межах бюджету Пенсійного фонду за рішенням Кабінету Міністрів України з урахуванням мінімального розміру збільшення, визначеного абзацом другим цієї частини.

Системний аналіз наведених норм свідчить, що законодавець визначив, по-перше, ОБ`ЄКТ індексації - показник середньої заробітної плати (доходу) в Україні, який враховується для обчислення пенсії конкретної особи, і, по-друге, МІНІМАЛЬНИЙ розмір щорічного збільшення, обчислений за формулою абзацу другого частини другої статті 42 Закону. Кабінет Міністрів України уповноважений визначати розмір і порядок збільшення, проте лише з урахуванням цього мінімального розміру, тобто може встановити коефіцієнт, вищий за мінімальний, але не нижчий за нього.

Пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України від 25 лютого 2026 року № 236 «Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткові заходи щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2026 році» установлено, що з 1 березня 2026 р. перерахунок пенсій згідно з Порядком проведення перерахунку пенсій відповідно до частини другої статті 42 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 20 лютого 2019 р. № 124 «Питання проведення індексації пенсій у 2019 році» (Офіційний вісник України, 2019 р., № 19, ст. 663), проводиться із застосуванням коефіцієнта збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії (далі - коефіцієнт збільшення), у розмірі 1,121 з урахуванням положень, передбачених пунктом 3 цієї постанови.

Підпунктом 6 пункту 2 цієї постанови установлено, що з 1 березня 2026 р. з метою зменшення диспропорцій у розмірах пенсій, призначених у різні роки, пенсії, призначені відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон) за зверненнями, що надійшли до 31 грудня 2025 р. включно, які не підвищені згідно з пунктом 1 цієї постанови, перераховуються шляхом збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, який використовувався для призначення/ перерахунку пенсії, (…) на коефіцієнт збільшення: (…) для пенсій, призначених/перерахованих із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховувався для призначення пенсії у 2025 році, - 1,024.

Пунктом 3 цієї постанови, на положення якого міститься посилання в пункті 1, установлено, що «у разі, коли розмір підвищення пенсії в результаті її перерахунку, передбаченого пунктом 1 і підпунктами 1-7 пункту 2 цієї постанови, не досягає 100 гривень, встановлюється щомісячна доплата до пенсії в сумі, що не вистачає до зазначеного розміру, яка враховується під час подальших перерахунків пенсії» та що «розмір підвищення пенсії в результаті її перерахунку, передбаченого пунктом 1 та підпунктами 1-7 пункту 2 цієї постанови, не може перевищувати 2595 гривень». Отже, застереження пункту 1 постанови № 236 стосується доплати до пенсії та граничного розміру її підвищення і іншого коефіцієнта збільшення не встановлює.

Таким чином, коефіцієнт збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, визначений Кабінетом Міністрів України з 01 березня 2026 року для перерахунку пенсій відповідно до частини другої статті 42 Закону, становить 1,121.

Застосований відповідачем до пенсії позивачки коефіцієнт 1,024 є НИЖЧИМ за цей коефіцієнт, що підтверджується розрахунком заробітку для обчислення пенсії позивачки, у якому зазначено коефіцієнт збільшення 1,024 і збільшений показник 15 418,46 грн. Відповідач у відзиві не навів розрахунку і не подав доказів того, що коефіцієнт 1,024 відповідає мінімальному розміру збільшення, визначеному абзацом другим частини другої статті 42 Закону.

Диференціація коефіцієнта збільшення залежно від року, в якому було призначено пенсію, частиною другою статті 42 Закону не передбачена. Ця норма пов`язує перерахунок виключно з показником, який враховується для обчислення пенсії конкретної особи, і не допускає зменшення мінімального розміру збільшення для окремих категорій пенсіонерів.

Відповідно до частини третьої статті 7 Кодексу адміністративного судочинства України у разі невідповідності правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу.

Отже, дії відповідача щодо застосування до пенсії позивачки коефіцієнта 1,024 замість 1,121 є протиправними.

Такий висновок узгоджується з правовою позицією, викладеною у постанові Верховного Суду у складі судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду від 16 квітня 2025 року у справі № 200/5836/24.

Щодо доводу відповідача про те, що з 01.03.2026 перерахунок пенсії позивачки проведено з урахуванням постанови Кабінету Міністрів України від 25.02.2026 № 236, пунктом 1 якої встановлено коефіцієнт збільшення 1,121, суд зазначає, що цей довід спростовується матеріалами справи. Відповідно до розрахунку заробітку для обчислення пенсії позивачки до показника 15 057,09 грн застосовано коефіцієнт 1,024, і збільшений показник становить 15 418,46 грн (15 057,09 х 1,024). Середньомісячний заробіток 22 142,76 грн, визначений у доданому до відзиву рішенні про перерахунок пенсії від 27.02.2026, є добутком саме цього показника та індивідуального коефіцієнта заробітної плати позивачки 1,43612 (15 418,46 х 1,43612 = 22 142,76). У разі застосування коефіцієнта 1,121 збільшений показник становив би 16 879,00 грн (15 057,09 х 1,121). Застосування до пенсії позивачки коефіцієнта 1,121 відповідач жодним розрахунком не підтвердив.

Суд окремо враховує, що з витребуваних ухвалою суду доказів відповідач надав лише рішення про перерахунок пенсії від 27.02.2026, а протоколу щодо призначення пенсії, розрахунку заробітної плати та середньої заробітної плати, застосованого при перерахунку пенсії з 01.03.2026, і відомостей про нараховані та фактично виплачені суми пенсії не надав, а отже правомірності своїх дій не довів. За приписами частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, а суб`єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.

Щодо вимоги про здійснення відповідної щомісячної виплати пенсії суд зазначає, що в цій частині вимога є похідною від вимоги про перерахунок і полягає у виплаті пенсії в розмірі, визначеному за результатами такого перерахунку, а тому підлягає задоволенню разом з нею.

Разом із тим суд не вбачає підстав для задоволення позовних вимог у частині зобов`язання відповідача здійснити виплату пенсії «без застосування будь-яких обмежень щодо виплати заборгованості, в тому числі поетапного чи часткового». Відповідно до частини першої статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України кожна особа має право звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси. Матеріали справи не містять доказів того, що відповідач прийняв рішення чи вчинив дії щодо поетапної або часткової виплати позивачці пенсії чи заборгованості з неї, і позивачка таких рішень чи дій не оскаржує. У цій частині вимога спрямована на захист від порушення, яке може настати в майбутньому, а не на захист порушеного права. Крім того, порядок виплати сум, нарахованих на виконання судового рішення, визначається законодавством про виконання судових рішень, і суд не може наперед вирішувати питання виконання рішення, яке ще не набрало законної сили. Тому в цій частині позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Завданням адміністративного судочинства відповідно до положень статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Згідно з нормами частини другої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з частиною першою статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Відповідно до частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Суб`єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.

Решта доводів та аргументів сторін не спростовують наведених висновків суду та не мають вирішального значення для вирішення спору по суті.

Ухвалюючи рішення, суд керується статтею 246 КАС України, статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, практикою Європейського суду з прав людини та Висновком №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів (пункт 41) щодо якості судових рішень.

Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний із належним здійсненням правосуддя, у рішенні судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (параграф 58 рішення у справі Серявін та інші проти України).

Пунктом 41 Висновку № 11(2008) Консультативної ради європейських суддів зазначено, що обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Наведене дає підстави для висновку, що доводи сторін у кожній справі повинні оцінюватись судами на предмет їх відповідності критеріям конкретності, доречності та важливості у рамках відповідних правовідносин з метою належного обґрунтування позиції суду. Відтак, решта доводів та аргументів сторін, що наведена у заявах по суті справи, не потребує окремої оцінки суду, оскільки зроблених судом висновків не спростовують.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд зазначає наступне.

Відповідно до частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі.

Відповідно до частини третьої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Позивачкою сплачено судовий збір у сумі 1331,20 грн. З урахуванням часткового задоволення позову на користь позивачки за рахунок бюджетних асигнувань відповідача підлягає стягненню судовий збір у сумі 1300,00 грн.

Всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд доходить висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими частково, а адміністративний позов належить задовольнити частково.

Керуючись статтями 2, 9, 72-77, 90, 139, 241-246, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області (адреса: 61022, м. Харків, майдан Свободи, буд. 5, Держпром, 3 під`їзд, 2 поверх, ЄДРПОУ 14099344) про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії - задовольнити частково.

Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області щодо непроведення ОСОБА_1 перерахунку пенсії шляхом збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески та який враховується для обчислення пенсії, за 2022-2024 роки у розмірі 15 057,09 грн на коефіцієнт збільшення у розмірі 1,121, починаючи з 01 березня 2026 року.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області (ЄДРПОУ 14099344) здійснити починаючи з 01 березня 2026 року перерахунок пенсії ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) відповідно до частини другої статті 42 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» шляхом збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески та який враховується для обчислення пенсії, за 2022-2024 роки у розмірі 15 057,09 грн на коефіцієнт збільшення у розмірі 1,121 та здійснити відповідну щомісячну виплату пенсії ОСОБА_1 у визначеному за результатами такого перерахунку розмірі.

В іншій частині позовних вимог у задоволенні відмовити.

Стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області (ЄДРПОУ 14099344) за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) витрати по сплаті судового збору у розмірі 1300 грн. 00 коп. (одна тисяча триста гривень 00 копійок).

Рішення ухвалене та повне судове рішення складено 28 вересня 2026 року.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) рішення (ухвалу) суду або якщо розгляд справи здійснювався в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається до Другого апеляційного адміністративного суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя С.В. Смагар