Рішення № 140114538, 28.09.2026, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61700, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м.Харків

28 вересня 2026 року №520/27342/26

Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Смагар С.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до 12 державного пожежно-рятувального загону Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Донецькій області (адреса: 84313, Донецька область, м. Краматорськ, вул. Олекси Тихого, буд. 10-І, ЄДРПОУ 38355198) про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до 12 державного пожежно-рятувального загону Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Донецькій області, в якому просить:

- визнати протиправною бездіяльність 12 державного пожежно-рятувального загону Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Донецькій області стосовно нарахування та виплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за періоди з 01.03.2018 по 31.12.2022 із застосуванням абз. абз. 4-6 п. 5 Постанови КМУ «Про затвердження Порядку проведення індексації грошових доходів населення» від 17 липня 2003 р. № 1078 в фіксованому розмірі 4 086,66 гривень на місяць, без урахування фактично виплачених сум поточної індексації;

- зобов`язати 12 державний пожежно-рятувальний загін Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Донецькій області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію-різницю грошового забезпечення у сумі 4 086,66 грн в місяць у загальній сумі 237 026,28 грн. за період з 01.03.2018 по 31.12.2022, відповідно до приписів абзаців 4, 6 пункту 5 «Порядку проведення індексації грошових доходів населення», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 № 1078, із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб, відповідно до пункту 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15 січня 2004 року №44 та утриманням військового збору у розмірі 1,5 відсотка відповідно п. 2 розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 10.10.2024 № 4015-IX;

- визнати протиправною бездіяльність 12 державного пожежно-рятувального загону Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Донецькій області стосовно нарахування та виплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за періоди з 01.01.2024 по 01.09.2025 із застосуванням абз. абз. 4-6 п. 5 Постанови КМУ «Про затвердження Порядку проведення індексації грошових доходів населення» від 17 липня 2003 р. № 1078 в фіксованому розмірі 4 086,66 гривень на місяць, без урахування фактично виплачених сум поточної індексації;

- зобов`язати 12 державний пожежно-рятувальний загін Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Донецькій області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію-різницю грошового забезпечення у сумі 4 086,66 грн в місяць у загальній сумі 81 869,42 грн. за період з 01.01.2024 по 01.09.2025, відповідно до приписів абзаців 4, 6 пункту 5 «Порядку проведення індексації грошових доходів населення», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 № 1078, із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб, відповідно до пункту 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15 січня 2004 року №44 та утриманням військового збору з суми нарахованої індексації за періоди з 01.03.2018 по 31.12.2022 та з 01.01.2024 по 30.11.2024 у розмірі 1,5 відсотка, а за період з 01.12.2024 по 01.09.2025 - у розмірі 5 відсотків, відповідно п. 2 розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 10.10.2024 № 4015-IX;

- стягнути з 12 державного пожежно-рятувального загону Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Донецькій області на користь ОСОБА_1 компенсації судових витрат, а саме витрат на правову допомогу.

Ухвалою суду від 02 вересня 2026 року позовну заяву залишено без руху, оскільки додані до неї документи стосувалися іншої особи. 02 вересня 2026 року представник позивача подав заяву про виконання ухвали з повним комплектом документів щодо ОСОБА_1 .

Ухвалою суду від 04 вересня 2026 року відкрито провадження в адміністративній справі № 520/27342/26, розгляд справи вирішено проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні), позивача звільнено від сплати судового збору на підставі пункту 13 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір», а у відповідача витребувано відомості про грошове забезпечення позивача за період з 12.06.2025 по 01.09.2025, відомості про нараховані та виплачені суми індексації за період з 01.01.2024 по 01.09.2025, складові грошового забезпечення за лютий і березень 2018 року та розмір підвищення грошового забезпечення, базовий місяць і приріст індексу споживчих цін, відомості про утримані суми податку на доходи фізичних осіб і військового збору, відомості про премії, а також наказ Державної служби України з надзвичайних ситуацій від 23.04.2025 № 461 про правонаступництво.

Згідно з частиною другою статті 159 Кодексу адміністративного судочинства України заявами по суті справи є позовна заява; відзив на позовну заяву (відзив); відповідь на відзив; заперечення; пояснення третьої особи щодо позову або відзиву.

Позивач в обґрунтування позовних вимог зазначає, що з 01 березня 2018 року у зв`язку з набранням чинності постановою Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року № 704 його посадовий оклад і оклад за спеціальним званням були підвищені, тому березень 2018 року став місяцем підвищення доходу (базовим місяцем), з урахуванням якого відповідач з грудня 2018 року нараховував йому поточну індексацію, що позивачем не оспорюється. Водночас розмір підвищення його грошового забезпечення у березні 2018 року (376,49 грн) не перевищив суми можливої індексації, що склалася у цьому місяці (4 463,15 грн), а тому за абзацами четвертим і шостим пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення він мав право на щомісячну фіксовану індексацію-різницю у розмірі 4 086,66 грн, до якої додається поточна індексація, до наступного підвищення посадових окладів. Індексацію-різницю відповідач не нараховував і не виплачував, а суми поточної індексації на її розмір не впливають. Зупинення дії Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» на 2023 рік, на думку позивача, мало обмежений у часі характер, тому з 01.01.2024 відповідач знову мав нараховувати індексацію-різницю. Військовий збір із сум, що належали за періоди до 01.12.2024, на думку позивача, має утримуватися за ставкою 1,5 відсотка відповідно до пункту 2 розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 10 жовтня 2024 року № 4015-IX. Посилається на Закон України «Про індексацію грошових доходів населення», Порядок проведення індексації грошових доходів населення, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року № 1078, постанову Кабінету Міністрів України від 15 січня 2004 року № 44, пункт 168.5 статті 168 та пункт 16-1 підрозділу 10 розділу XX Податкового кодексу України, а також на постанови Верховного Суду від 23.04.2020 у справі № 816/1728/16, від 06.04.2023 у справі № 400/9920/21, від 22.06.2023 у справі № 520/6243/22, від 27.07.2023 у справі № 380/813/22 і від 30.04.2026 у справі № 240/15039/25.

Відповідач подав відзив на позовну заяву, сформований 18 вересня 2026 року, у якому проти позову заперечив і просив відмовити у його задоволенні повністю. Доводи відповідача зводяться до такого: служба цивільного захисту є державною службою особливого характеру, а порядок та умови грошового забезпечення встановлюються Кабінетом Міністрів України (стаття 101, частина друга статті 125 Кодексу цивільного захисту України); індексація грошового забезпечення здійснюється в порядку та розмірах, установлених законодавством (пункт 14 Інструкції, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України від 20.07.2018 № 623); проведення індексації грошових доходів населення здійснюється у межах фінансових ресурсів бюджетів усіх рівнів; розміри соціальних виплат залежать від соціально-економічних можливостей держави (рішення Конституційного Суду України від 26.12.2011 № 20-рп/2011 і від 25.01.2012 № 3-рп/2012); видатки на грошове забезпечення здійснюються лише в межах фонду грошового забезпечення, затвердженого у кошторисах (статті 22, 23, 48, 51 Бюджетного кодексу України), а бюджетні призначення втрачають чинність після закінчення бюджетного періоду; визначення базового місяця та наявності перевищення індексом споживчих цін порогу індексації належить до компетенції відповідача; задоволення позову призведе до безпідставних видатків з державного бюджету; щодо компенсації податку на доходи фізичних осіб - дохід, який виплачується на підставі рішення суду звільненій особі, не є грошовим забезпеченням і оподатковується без урахування пункту 168.5 статті 168 Податкового кодексу України (лист Державної податкової служби України від 28.05.2024 № 6995/5/99-00-24-01-01-05, лист Головного управління ДПС у Донецькій області від 26.06.2026 № 2100/5/05-99-24-01-10); військовий збір з доходу, нарахованого після набрання чинності Законом України від 10.10.2024 № 4015-IX, утримується за ставкою 5 відсотків незалежно від періодів, за які такий дохід нараховується; витрати на правову допомогу відшкодуванню не підлягають, оскільки позов підписано представником Біленком Є.Л., який не має статусу адвоката, а договір укладено з товариством з обмеженою відповідальністю.

Разом з відзивом відповідач подав витребувані судом докази.

Суд, розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, встановив.

ОСОБА_1 проходив службу в органах і підрозділах цивільного захисту: з 09.11.2015 по 11.06.2025 - на посадах 16 державного пожежно-рятувального загону Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Донецькій області (пожежний-рятувальник 40 державної пожежно-рятувальної частини), а з 12.06.2025 по 01.09.2025 - на посаді 40 державної пожежно-рятувальної частини 12 державного пожежно-рятувального загону у зв`язку з реорганізацією 16 державного пожежно-рятувального загону шляхом приєднання до 12 державного пожежно-рятувального загону. Ці обставини підтверджуються витягами з наказів Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Донецькій області від 05.11.2015 № 414, від 03.06.2025 № 401 і від 25.08.2025 № 629 та наказу 12 державного пожежно-рятувального загону від 02.09.2025 № 135.

Наказом Державної служби України з надзвичайних ситуацій від 23 квітня 2025 року № 461 визначено, що 12 державний пожежно-рятувальний загін Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Донецькій області є правонаступником майна, усіх прав та обов`язків 16 державного пожежно-рятувального загону Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Донецькій області, що припиняється. Отже, відповідач є належним у цій справі і відповідає за зобов`язання, що виникли у період служби позивача у 16 державному пожежно-рятувальному загоні.

Позивач є учасником бойових дій (посвідчення серії НОМЕР_2 ).

02 червня 2026 року представник позивача звернувся до відповідача з адвокатським запитом № АЗ/06/2026-01 (зареєстрований 05.06.2026 за № 619-АЗ/50) щодо нарахування та виплати індексації грошового забезпечення.

На адвокатський запит представника позивача - адвоката Берестеня В.В. - від 02.06.2026, зареєстрований відповідачем 05.06.2026 за № 619-АЗ/50, відповідач листом від 10 червня 2026 року № 50 0012-1360/50 0012 03 повідомив, що у 2016-2018 роках нарахування та виплата індексації грошового забезпечення були припинені у зв`язку з обмеженим фінансуванням і з урахуванням роз`яснень Міністерства соціальної політики України, а починаючи з березня 2018 року у зв`язку з введенням в дію постанови Кабінету Міністрів України № 704 посадові оклади було збільшено, тому базовим місяцем для нарахування індексації було встановлено березень 2018 року, і нарахування та виплата індексації за період з 01.03.2018 по 31.12.2022 проведені у повному обсязі, виходячи з цього базового місяця. Саме з цього листа позивач дізнався про порушення свого права.

До позовної заяви позивач також додав лист Міністерства соціальної політики України від 15.01.2024 № 6/0/214-24, наданий на звернення ОСОБА_2 , у якому роз`яснено положення пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення і повідомлено, що дію Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» на 2023 рік зупинено, а відповідно до Закону України від 09.11.2023 № 3460-IX «Про Державний бюджет України на 2024 рік» обчислення індексу споживчих цін для індексації грошових доходів населення провадиться наростаючим підсумком, починаючи з 1 січня 2024 року.

Згідно з довідкою відповідача від 09 червня 2026 року № 12/340 про щомісячні види грошового забезпечення ОСОБА_1 за період з 01.01.2016 по 11.06.2025 та довідкою від 09 червня 2026 року № 12/342 про нараховані та виплачені суми індексації за період з 01.01.2016 по 31.12.2022 індексація грошового забезпечення позивачу не нараховувалася з січня 2016 року по листопад 2018 року включно; за 2018 рік нараховано 71,08 грн, за 2019 рік - 1 930,15 грн, за 2020 рік - 2 664,32 грн, за 2021 рік - 5 503,83 грн, за 2022 рік - 12 317,49 грн. У примітках до довідки зазначено, що з 01.01.2016 базовим місяцем індексації був січень 2008 року, а з 01.03.2018 базовим місяцем індексації встановлено березень 2018 року.

Згідно з довідкою відповідача від 07 вересня 2026 року № 12/1496 про нараховані та виплачені суми індексації за період з 01.01.2024 по 01.09.2025 індексацію нараховано і виплачено: у 2024 році - у серпні, вересні, жовтні та листопаді по 130,20 грн і у грудні 254,35 грн, усього 775,15 грн; у 2025 році - у липні 133,23 грн, у серпні 133,23 грн і за 01 вересня 4,44 грн, усього 270,90 грн. У примітках зазначено, що базовим місяцем для нарахування індексації у 2024 році став грудень 2023 року, а у 2025 році - січень 2025 року.

Згідно з довідкою відповідача від 04 вересня 2026 року № 12/1495 про щомісячні види грошового забезпечення позивача за період з 12 червня 2025 року по 01 вересня 2025 року посадовий оклад позивача становив 2 820,00 грн на місяць (за 12-30 червня 2025 року нараховано 1 786,00 грн), індексацію нараховано у липні та серпні 2025 року по 133,23 грн і за 01 вересня 2025 року - 4,44 грн.

Згідно з інформацією відповідача від 04 вересня 2026 року № 12/1497 про виплату грошового забезпечення за період з 01.02.2018 по 31.03.2018 складовими грошового забезпечення позивача були: у лютому 2018 року - посадовий оклад 565,00 грн, оклад за спеціальним званням 30,00 грн, надбавка за вислугу років 59,50 грн, надбавка за особливості проходження служби 327,25 грн, доплата за роботу в нічний час 37,67 грн, надбавка за ризик 148,75 грн і премія 5 817,70 грн; у березні 2018 року - посадовий оклад 2 820,00 грн, оклад за спеціальним званням 530,00 грн, надбавка за вислугу років 837,50 грн, надбавка за особливості проходження служби 1 332,25 грн, доплата за роботу в нічний час 34,61 грн і премія 1 808,00 грн.

Згідно з довідкою відповідача від 17 вересня 2026 року № 12/528 за періоди з 01.03.2018 по 31.12.2022 та з 01.01.2024 по 01.09.2025 суми податку на доходи фізичних осіб, утримані з грошового забезпечення позивача, компенсовані йому в повному обсязі: утримано 371 125,74 грн, компенсовано 372 560,24 грн; військового збору утримано 43 077,39 грн.

Позов сформовано в системі «Електронний суд» 31 серпня 2026 року і доставлено до електронного кабінету відповідача, зареєстрованого в порядку частини шостої статті 18 Кодексу адміністративного судочинства України, що підтверджується квитанцією про доставку від 31.08.2026 № 8556361.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.

Згідно із частиною другою статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Наведена норма означає, що суб`єкт владних повноважень зобов`язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов`язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.

Відповідно до статті 1 Закону України від 03 липня 1991 року № 1282-XII «Про індексацію грошових доходів населення» (далі - Закон № 1282-XII) індексація грошових доходів населення - встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодовувати подорожчання споживчих товарів і послуг.

Частиною першою статті 2 Закону № 1282-XII визначено, що індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані в гривнях на території України, які не мають разового характеру, у тому числі оплата праці (грошове забезпечення).

Частиною першою статті 4 Закону № 1282-XII встановлено, що індексація грошових доходів населення проводиться у разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який установлюється в розмірі 103 відсотки.

Порядок проведення індексації грошових доходів населення затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року № 1078 (далі - Порядок № 1078). Пунктом 4 Порядку № 1078 визначено, що індексації підлягають грошові доходи населення у межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення.

Відповідно до абзаців першого - четвертого пункту 5 Порядку № 1078 у разі підвищення тарифних ставок (посадових окладів), стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, визначених у пункті 2 цього Порядку, значення індексу споживчих цін у місяці, в якому відбувається підвищення, приймається за 1 або 100 відсотків. Обчислення індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації здійснюється з місяця, наступного за місяцем підвищення зазначених грошових доходів населення. Сума індексації у місяці підвищення грошових доходів, зазначених у абзаці першому цього пункту, не нараховується, якщо розмір підвищення грошового доходу перевищує суму індексації, що склалася у місяці підвищення доходу. Якщо розмір підвищення грошового доходу не перевищує суму індексації, що склалась у місяці підвищення доходу, сума індексації у цьому місяці визначається з урахуванням розміру підвищення доходу і розраховується як різниця між сумою індексації і розміром підвищення доходу.

Згідно з абзацом шостим пункту 5 Порядку № 1078 до чергового підвищення тарифних ставок (посадових окладів), стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, крім щомісячних страхових виплат потерпілим на виробництві (з урахуванням виплат на необхідний догляд за потерпілим) та членам їх сімей, до визначеної суми індексації додається сума індексації, яка складається внаслідок перевищення величини індексу споживчих цін порогу індексації, зазначеного у пункті 1-1 цього Порядку.

Верховний Суд у постанові від 06 квітня 2023 року у справі № 400/9920/21 зазначив, що для застосування абзаців третього - шостого пункту 5 Порядку № 1078 суд повинен встановити розмір підвищення доходу у березні 2018 року (А), який визначається як різниця між сумою грошового забезпечення у березні 2018 року та сумою грошового забезпечення у лютому 2018 року з урахуванням складових, які не мають разового характеру, і суму можливої індексації у березні 2018 року (Б). Якщо розмір підвищення доходу (А) дорівнює або є меншим за суму можливої індексації (Б), це є підставою для нарахування й виплати індексації-різниці до чергового підвищення тарифних ставок (окладів) або до дати звільнення зі служби.

У цій справі суд встановив таке. Розмір грошового забезпечення позивача, що підлягає індексації, у лютому 2018 року становив 6 985,87 грн (565,00 + 30,00 + 59,50 + 327,25 + 37,67 + 148,75 + 5 817,70), а у березні 2018 року - 7 362,36 грн (2 820,00 + 530,00 + 837,50 + 1 332,25 + 34,61 + 1 808,00). Отже розмір підвищення грошового забезпечення у березні 2018 року становив 376,49 грн. Ці величини підтверджуються поданою відповідачем інформацією про виплату грошового забезпечення за лютий і березень 2018 року і відповідачем не оспорені.

Суд зазначає, що до розміру грошового забезпечення, який підлягає індексації, не включено зазначену в тих самих довідках складову «АСВ» (14,13 грн за лютий 2018 року і 7,06 грн за березень 2018 року). Як убачається з довідки відповідача від 09.06.2026 № 12/340, ця складова нараховувалася нерегулярно - лише в окремих місяцях 2016-2018 років, у незначних сумах, а з квітня 2018 року не нараховувалася взагалі, тобто постійною складовою грошового забезпечення позивача вона не є. За такою самою методикою здійснено і розрахунок самого позивача, наведений у позовній заяві.

Сума індексації, яка склалася у березні 2018 року, обчислюється як добуток прожиткового мінімуму для працездатних осіб, установленого законом на 01 січня 2018 року (1 762,00 грн), і величини приросту індексу споживчих цін, що на березень 2018 року для базового місяця січня 2008 року становила 253,3 відсотка, та дорівнює 4 463,15 грн. Цю величину підтверджено правовим висновком Верховного Суду, викладеним у постанові від 22 червня 2023 року у справі № 520/6243/22.

Оскільки розмір підвищення грошового забезпечення позивача у березні 2018 року (376,49 грн) не перевищує суми індексації, яка склалася у цьому ж місяці (4 463,15 грн), то відповідно до абзацу четвертого пункту 5 Порядку № 1078 сума індексації у березні 2018 року визначається як різниця між сумою індексації і розміром підвищення доходу: 4 463,15 - 376,49 = 4 086,66 грн. Водночас відповідно до абзаців першого і другого пункту 5 Порядку № 1078 березень 2018 року як місяць підвищення посадових окладів є базовим місяцем, з якого обчислюється індекс споживчих цін для проведення подальшої індексації, тому відповідач правильно визначив березень 2018 року базовим місяцем для нарахування поточної індексації. За абзацом шостим пункту 5 Порядку № 1078 до чергового підвищення посадових окладів до визначеної у березні 2018 року суми індексації (індексації-різниці) додається поточна індексація, яка складається внаслідок перевищення індексом споживчих цін порогу індексації. Отже, індексація-різниця у фіксованому розмірі 4 086,66 грн на місяць і поточна індексація є самостійними складовими, які виплачуються одночасно, а нарахування поточної індексації не заміщує і не зменшує індексації-різниці.

Як убачається з довідок відповідача від 09.06.2026 № 12/340 і від 04.09.2026 № 12/1495, посадовий оклад позивача з березня 2018 року по 01 вересня 2025 року не змінювався і становив 2 820,00 грн, тобто чергового підвищення посадових окладів після березня 2018 року не відбулося. Натомість, як убачається з довідки відповідача від 09.06.2026 № 12/342 і листа від 10.06.2026 № 50 0012-1360/50 0012 03, за період з 01.03.2018 по 31.12.2022 відповідач нараховував і виплачував позивачу лише поточну індексацію (усього 22 486,87 грн), а індексацію-різницю не нараховував. Отже, бездіяльність відповідача щодо ненарахування і невиплати позивачу індексації-різниці грошового забезпечення у фіксованому розмірі 4 086,66 грн на місяць за період з 01.03.2018 по 31.12.2022 є протиправною.

За період з 01.03.2018 по 31.12.2022 (58 місяців) позивачу належить індексація-різниця в сумі 4 086,66 х 58 = 237 026,28 грн. Ця сума не зменшується на суми поточної індексації, нараховані позивачу за той самий період, оскільки за абзацом шостим пункту 5 Порядку № 1078 поточна індексація додається до індексації-різниці, а не зараховується в її рахунок. Суд перевірив розрахунок позивача в цій частині і встановив, що він арифметично правильний.

Доводи відповідача про обмеженість бюджетних асигнувань, про залежність соціальних виплат від соціально-економічних можливостей держави і про те, що бюджетні призначення втрачають чинність після закінчення бюджетного періоду, суд відхиляє. Індексація грошового забезпечення є не додатковою виплатою, яка залежить від наявності коштів, а встановленою законом державною гарантією підтримання купівельної спроможності доходу. Обов`язок її нарахування виникає в силу Закону № 1282-XII і Порядку № 1078, а не в силу рішення розпорядника бюджетних коштів. Відсутність бюджетних асигнувань не є підставою для невиконання закону і не звільняє відповідача від обов`язку нарахувати належні позивачу суми, оскільки інакше реалізація права особи залежала б від дій самого зобов`язаного суб`єкта. Рішення Конституційного Суду України, на які посилається відповідач, стосуються дискреції законодавця у визначенні розмірів соціальних виплат, а не права органу влади не застосовувати чинний припис підзаконного акта.

Довід відповідача про те, що визначення базового місяця належить до його компетенції, суд також відхиляє: базовий місяць визначається не на розсуд органу, а за правилами пункту 5 Порядку № 1078, додержання яких перевіряється судом.

Довід відповідача, наведений у листі від 10.06.2026, про роз`яснення Міністерства соціальної політики України щодо ненарахування індексації суд відхиляє, оскільку роз`яснення міністерства не є нормативно-правовим актом і не може змінювати або скасовувати приписи Закону № 1282-XII і Порядку № 1078.

Суд зазначає, що відзив відповідача у частині заперечень щодо розрахунку не персоніфікований: у ньому наведено інформацію щодо розміру грошового забезпечення сторонньої особи, а власного контррозрахунку індексації-різниці саме для позивача відповідач не подав і арифметики позивача не спростував.

Разом з тим суд не може задовольнити позов у повному обсязі з таких підстав.

Щодо періоду з 01.01.2024 по 01.09.2025 суд зазначає таке. Пунктом 3 розділу «Прикінцеві положення» Закону України від 03 листопада 2022 року № 2710-IX «Про Державний бюджет України на 2023 рік» дію Закону № 1282-XII на 2023 рік зупинено. Статтею 39 Закону України від 09 листопада 2023 року № 3460-IX «Про Державний бюджет України на 2024 рік» установлено, що обчислення індексу споживчих цін для індексації грошових доходів населення провадиться наростаючим підсумком, починаючи з 1 січня 2024 року. Статтею 34 Закону України від 19 листопада 2024 року № 4059-IX «Про Державний бюджет України на 2025 рік» установлено, що обчислення індексу споживчих цін для індексації грошових доходів населення провадиться наростаючим підсумком починаючи з січня 2025 року, який приймається за 1 або 100 відсотків, а сума індексації, яка склалася у грудні 2024 року, у січні 2025 року не нараховується.

Наведені приписи законів мають вищу юридичну силу, ніж Порядок № 1078, і визначили нову точку відліку для індексації грошових доходів населення у 2024 і 2025 роках, не передбачивши збереження сум індексації, визначених до 01.01.2023. Саме з цих підстав, як зазначено в примітках до довідки відповідача від 07.09.2026 № 12/1496, базовим для індексації у 2024 році став грудень 2023 року, а у 2025 році - січень 2025 року. Отже, підстав для нарахування позивачу за період з 01.01.2024 по 01.09.2025 індексації-різниці у фіксованому розмірі 4 086,66 грн, визначеної у березні 2018 року, немає. Довід позивача про те, що зупинення дії Закону № 1282-XII мало місце лише у 2023 році, цього висновку не спростовує, оскільки з 01.01.2024 обчислення індексу споживчих цін здійснюється за спеціальними приписами законів про Державний бюджет України на відповідний рік. Тому позовні вимоги щодо періоду з 01.01.2024 по 01.09.2025 задоволенню не підлягають.

Щодо вимоги про одночасну компенсацію сум податку з доходів фізичних осіб суд зазначає таке. Пунктом 168.5 статті 168 Податкового кодексу України встановлено, що суми податку на доходи фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими, особами рядового і начальницького складу, зокрема органів і підрозділів цивільного захисту, у зв`язку з виконанням обов`язків під час проходження служби, спрямовуються виключно на виплату рівноцінної та повної компенсації втрат доходів цієї категорії громадян. Постановою Кабінету Міністрів України від 15 січня 2004 року № 44 затверджено Порядок виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу (далі - Порядок № 44). Пунктом 4 Порядку № 44 визначено, що виплата грошової компенсації військовослужбовцям, поліцейським та особам рядового і начальницького складу здійснюється одночасно з виплатою їм грошового забезпечення, а відповідно до пункту 5 Порядку № 44 грошова компенсація виплачується за місцем одержання грошового забезпечення у розмірі суми податку з доходів фізичних осіб, утриманого з грошового забезпечення.

Отже, обов`язок відповідача виплатити позивачу грошову компенсацію сум податку з доходів фізичних осіб виникає одночасно з виплатою нарахованого грошового забезпечення, тобто у майбутньому, після нарахування позивачу індексації-різниці на виконання цього рішення. Захист порушених прав, свобод та інтересів особи передбачає наявність встановленого факту їх порушення, і суд не здійснює превентивного захисту. Подібний підхід викладено у постанові Верховного Суду від 17.03.2020 у справі № 815/5826/16, у якій вимоги щодо компенсації податку, який буде утримано в майбутньому, визнано передчасними. Тому вимога позивача про одночасну компенсацію сум податку з доходів фізичних осіб є передчасною і задоволенню не підлягає. З цих самих підстав суд не надає оцінки доводам відповідача про оподаткування сум, що виплачуються на підставі рішення суду, без урахування пункту 168.5 статті 168 Податкового кодексу України, оскільки питання утримання і компенсації податку виникне лише під час виплати.

Щодо ставки військового збору суд погоджується з відповідачем. Відповідно до підпункту 1.4 пункту 16-1 підрозділу 10 розділу XX Податкового кодексу України нарахування, утримання та сплата (перерахування) військового збору з доходів фізичних осіб здійснюються в порядку, встановленому розділом IV цього Кодексу, за ставками, визначеними підпунктом 1.3 цього пункту, тобто утримується під час нарахування (виплати) доходу за ставкою, що діє на дату такого нарахування (виплати), а не за ставкою, чинною у періоді, за який дохід нараховується. Ставку військового збору підвищено до 5 відсотків Законом України від 10 жовтня 2024 року № 4015-IX з 01 грудня 2024 року. Отже вимога позивача про утримання військового збору за ставкою 1,5 відсотка з сум, які будуть нараховані за період з 01.03.2018 по 31.12.2022, законом не підтверджена. Посилання позивача на пункт 2 розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 4015-IX суд відхиляє, оскільки ця норма, як її наводить сам позивач, стосується доходів, нарахованих за наслідками податкових періодів до набрання чинності цим Законом, тоді як суми індексації-різниці за спірний період відповідачем не нараховувалися і будуть нараховані лише на виконання цього рішення. Тому в цій частині позов задоволенню не підлягає; військовий збір підлягає утриманню за ставкою, встановленою законом на дату нарахування відповідних сум.

Щодо вимоги про стягнення витрат на правову допомогу суд зазначає таке. Відповідно до частини сьомої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. За відсутності відповідної заяви або неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду. Частиною третьою статті 143 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що якщо сторона з поважних причин не може до закінчення судових дебатів у справі подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог. У позовній заяві позивач зазначив попередній розрахунок витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 5 000,00 грн і заявив, що повний розрахунок понесених витрат буде надано протягом п`яти днів з дня ухвалення рішення суду. Отже, питання про розподіл витрат на професійну правничу допомогу, у тому числі доводи відповідача про відсутність у представника позивача статусу адвоката, буде вирішено після подання позивачем відповідних доказів у порядку, встановленому частиною сьомою статті 139 та статтею 143 Кодексу адміністративного судочинства України.

Позивача звільнено від сплати судового збору на підставі пункту 13 частини 1 статті 5 Закону України «Про судовий збір». Судові витрати зі сплати судового збору позивачем не понесені, у зв`язку з чим розподілу не підлягають.

Завданням адміністративного судочинства відповідно до положень статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Згідно з нормами частини другої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з частиною першою статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Відповідно до частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Суб`єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.

Решта доводів та аргументів сторін не спростовують наведених висновків суду та не мають вирішального значення для вирішення спору по суті.

Ухвалюючи рішення, суд керується статтею 246 КАС України, статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, практикою Європейського суду з прав людини та Висновком №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів (пункт 41) щодо якості судових рішень.

Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний із належним здійсненням правосуддя, у рішенні судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (параграф 58 рішення у справі Серявін та інші проти України).

Пунктом 41 Висновку № 11(2008) Консультативної ради європейських суддів зазначено, що обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Наведене дає підстави для висновку, що доводи сторін у кожній справі повинні оцінюватись судами на предмет їх відповідності критеріям конкретності, доречності та важливості у рамках відповідних правовідносин з метою належного обґрунтування позиції суду. Відтак, решта доводів та аргументів сторін, що наведена у заявах по суті справи, не потребує окремої оцінки суду, оскільки зроблених судом висновків не спростовують.

Всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд доходить висновку, що позов належить задовольнити частково.

Керуючись статтями 2, 9, 72-77, 90, 139, 241-246, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до 12 державного пожежно-рятувального загону Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Донецькій області (адреса: 84313, Донецька область, м. Краматорськ, вул. Олекси Тихого, буд. 10-І, ЄДРПОУ 38355198) - задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність 12 державного пожежно-рятувального загону Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Донецькій області щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 індексації-різниці грошового забезпечення за період з 01 березня 2018 року по 31 грудня 2022 року у фіксованому розмірі 4 086,66 грн на місяць відповідно до абзаців четвертого і шостого пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року № 1078, без урахування фактично виплачених сум поточної індексації.

Зобов`язати 12 державний пожежно-рятувальний загін Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Донецькій області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) індексацію-різницю грошового забезпечення за період з 01 березня 2018 року по 31 грудня 2022 року у фіксованому розмірі 4 086,66 грн на місяць, а всього 237 026 грн 28 коп. (двісті тридцять сім тисяч двадцять шість гривень 28 копійок), без зменшення на суми поточної індексації, нарахованої за той самий період, з утриманням військового збору за ставкою, встановленою законом на дату нарахування відповідних сум.

В іншій частині позовних вимог у задоволенні відмовити.

Рішення ухвалене та повне судове рішення складено 28 вересня 2026 року.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) рішення (ухвалу) суду або якщо розгляд справи здійснювався в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається до Другого апеляційного адміністративного суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя С.В. Смагар