Рішення № 140108839, 28.09.2026, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28 вересня 2026 року № 640/10363/21

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Діски А. Б., розглянувши в спрощеному позовному провадженні в приміщенні суду в місті Києві адміністративну справу за позовом Приватного підприємства "ДУБЕКСПО" до Головного управління ДПС у м. Києві, третя особа - Головне управління Державної казначейської служби України у м. Києві, про стягнення пені, інфляційних витрат та суми боргових за користування коштами,

в с т а н о в и в:

Приватне підприємство «Дубекспо» звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Головного управління Державної податкової служби у м. Києві, у якому просило суд:

- стягнути з Державного бюджету України на користь позивача пені за порушення строків бюджетного відшкодування податку на додану вартість за період з 01.02.2021 по 31.03.2021 включно у розмірі 55069,05 грн., інфляційних витрат на суму 35061,79 грн., 6257,84 грн. за користування чужими грошовими коштами;

- зобов`язати відповідача протягом десяти днів з моменту набрання рішенням законної сили подати звіт про виконання судового рішення.

Позовні вимоги обґрунтовані тривалим порушення строків бюджетного відшкодування податку на додану вартість, що призвело до додаткового нарахування пені, що підлягає стягненню з бюджету на користь позивача. Також, позивач зазначає про наявне в нього право на компенсацію по грошовому зобов`язанню, та як наслідок застосування декількох елементів відповідальності, таких як інфляційні витрати, 3 % боргових за користування коштів. У зв`язку з тим, що стягнення пені за невиконання постанови Київського апеляційного адміністративного суду у справі № 826/7041/16 від 24.11.2016 за попередні періоди було предметом спору в інших судових провадженнях, позивач просить стягнути пеню, інфляційні витрати та компенсацію саме за період з 01.02.2021 по 31.03.2021.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва відкрито провадження в адміністративній справі, розгляд якої вирішено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи. Цією ж ухвалою було залучено до розгляду справи в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - Головне управління Державної казначейської служби України у м. Києві.

Законом України «Про ліквідацію Окружного адміністративного суду міста Києва та утворення Київського міського окружного адміністративного суду» від 13 грудня 2022 року №2825-ІХ було постановлено ліквідувати Окружний адміністративний суд міста Києва. Крім того установлено, що з дня набрання чинності цим Законом Окружний адміністративний суд міста Києва припиняє здійснення правосуддя. До початку роботи Київського міського окружного адміністративного суду справи, підсудні окружному адміністративному суду, територіальна юрисдикція якого поширюється на місто Київ, розглядаються та вирішуються Київським окружним адміністративним судом. Окружний адміністративний суд міста Києва невідкладно, протягом десяти робочих днів, передає судові справи, які перебувають у його володінні, до Київського окружного адміністративного суду.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями справу передано на розгляд судді Київського окружного адміністративного суду Дісці А. Б.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду прийнято справу до свого провадження, ухвалено її розгляд проводити в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

Ухвалою суду було відмовлено в задоволенні клопотання відповідача про залишення позовної заяви без розгляду.

Від відповідача до суду відзив на позовну заяву не надходив.

Відповідно до ч. 6 ст. 162 КАС України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Третя особа своїм правом на подання письмових пояснень не скористалась.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд зазначає наступне.

Як вбачається судом з Єдиного державного реєстру судових рішень за посиланням https://reyestr.court.gov.ua/Review/63089731, Київським апеляційним адміністративним судом у постанові від 24.11.2016 по справі № 826/7041/16 було встановлено наступне.

ПП «Дубекспо» 20.10.2015 за № 9215911353 до ДПІ у Голосіївському районі ГУ ДФС у м. Києві подано податкову декларацію з податку на додану вартість за вересень 2015 року із сумою податку на додану вартість, задекларованою до бюджетного відшкодування на рахунок платника у банку в розмірі 600 002 гривень.

Листом ГУ ДФС у м. Києві від 06.11.2015 № 24931/7/26-15-28-02-13 з урахуванням листа ДФС України від 04.11.2015 №40735/7/99-99-15-01-01-17 до ДПІ у Голосіївському районі ГУ ДФС у м. Києві доведено перелік платників податку, що відповідають критеріям, визначеним в п.200.19 ст.200 Податкового кодексі України (далі - ПКУ), та мають право на автоматичне бюджетне відшкодування по деклараціях з податку на додану вартість за вересень 2015 року, в тому числі ПП «Дубекспо».

Листом ДФС України від 09.11.2015 № 41259/7/99-99-15-01-01-17, доведеного до ДПІ у Голосіївському районі ГУ ДФС у м. Києві листом ГУ ДФС у м. Києві від 10.11.2015 №25183/7/26-15-28-02-13, надано застереження щодо отримання ПП «Дубекспо» бюджетного відшкодування податку на додану вартість в автоматичному режимі по податковій декларації з ПДВ за вересень 2015 року № 9215911353 від 20.10.2015 року в розмірі 600 002 гривень.

Також, ПП «Дубекспо» 20.11.2015 за № 9238217687 до ДПІ у Голосіївському районі ГУ ДФС у м. Києві подано податкову декларацію з податку на додану вартість за жовтень 2015 року із сумою податку на додану вартість, задекларованою до бюджетного відшкодування на рахунок платника у банку в розмірі 98 765 гривень.

Листом ДФС України від 04.12.2015 № 44733/7/99-99-15-01-01-17 до ДПІ у Голосіївському районі ГУ ДФС у м. Києві доведено перелік платників податку, що не відповідають критеріям, визначеним в п.200.19 ст.200 ПКУ та не мають право на автоматичне бюджетне відшкодування по декларації з податку на додану вартість за жовтень 2015 року, в тому числі ПП «Дубекспо».

Листом від 07.12.2015 №00048/26-50-28-01 податковим органом повідомлено позивача щодо відмови від автоматичного відшкодування з ПДВ за жовтень 2015 року.

Крім того, ПП «Дубекспо» 21.12.2015 за № 9258176159 до ДПІ у Голосіївському районі ГУ ДФС у м. Києві подано податкову декларацію з податку на додану вартість за листопад 2015 року із сумою податку на додану вартість, задекларованою до бюджетного відшкодування на рахунок платника у банку в розмірі 599 434 гривень.

Листом ГУ ДФС у м. Києві від 05.01.2016 № 138/7/26-15-26-13 з урахуванням листа ДФС України від 05.01.2016 №199/7/99-99-15-01-01-17 до ДПІ у Голосіївському районі Гу ДФС у м. Києві до ДПІ у Голосіївському районі ГУ ДФС у м. Києві доведено перелік платників податку, що відповідають критеріям, визначеним в п.200.19 ст.200 ПКУ та мають право на автоматичне бюджетне відшкодування по деклараціях з податку на додану вартість за листопад 2015 року, в тому числі ПП «Дубекспо».

Листом ДФС України від 05.01.2016 № 257/7/99-99-15-01-01-17, доведеного до ДПІ у Голосіївському районі ГУ ДФС у м. Києві листом ГУ ДФС у м. Києві від 06.01.2016 №244/7/26-15-26-13, надано застереження щодо отримання ПП «Дубекспо» бюджетного відшкодування податку на додану вартість в автоматичному режимі по податковій декларації з ПДВ за листопад 2015 року № 9258176159 від 21.12.2015 року в розмірі 599 434 гривень.

Позивач вважаючи, що він має право на автоматичне бюджетне відшкодування сум податку на додану вартість за вересень-листопад 2015 року відповідно до п. 200.19 ст. 200 ПК України, а відповідачем в порушення згадуваної норми ПКК України не подано до Головного управління Державної казначейської служби України у місті Києві висновків із зазначенням сум бюджетного відшкодування з ПДВ звернувся з позовом до суду.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 05 вересня 2016 року в задоволенні адміністративного позову в справі № 826/7041/16 було відмовлено.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 24.11.2016 по справі №826/7041/16 апеляційну скаргу Приватного підприємства "Дубекспо" було задоволено. Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 05 вересня 2016 року - скасовано та ухвалено нову постанову, якою позовні вимоги задоволено.

Визнано протиправною бездіяльність Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління ДФС у м. Києві стосовно неподання до Головного управління Державної казначейської служби України у місті Києві висновків із зазначенням суми згідно декларацій із податком на додану вартість:

- за вересень 2015 року у розмірі 592 226 грн., яка підлягає відшкодуванню з бюджету на користь Приватного підприємства «Дубекспо» (код ЄДРПОУ 36203336);

- за жовтень 2015 року у розмірі 98 800 грн., яка підлягає відшкодуванню з бюджету на користь Приватного підприємства «Дубекспо» (код ЄДРПОУ 36203336);

- за листопад 2015 року у розмірі 599 434 грн., яка підлягає відшкодуванню з бюджету на користь Приватного підприємства «Дубекспо» (код ЄДРПОУ 36203336);

Зобов`язано Державну податкову інспекцію у Голосіївському районі Головного управління ДФС у місті Києві подати до Головного управління Державної казначейської служби України у місті Києві висновків із зазначенням суми згідно декларацій із податком на додану вартість:

- за вересень 2015 року у розмірі 592 226 грн., яка підлягає відшкодуванню з бюджету на користь Приватного підприємства «Дубекспо» (код ЄДРПОУ 36203336);

- за жовтень 2015 року у розмірі 98 800 грн., яка підлягає відшкодуванню з бюджету на користь Приватного підприємства «Дубекспо» (код ЄДРПОУ 36203336);

- за листопад 2015 року у розмірі 599 434 грн., яка підлягає відшкодуванню з бюджету на користь Приватного підприємства «Дубекспо» (код ЄДРПОУ 36203336).

Постановою Верховного Суду від 27.09.2022 у справі № 826/7041/16 постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 24.11.2016 скасовано в частині задоволених позовних вимог про зобов`язання Державної податкової інспекції у Голосіївському районі ГУ ДФС у місті Києві подати до Головного управління Державної казначейської служби у місті Києві висновки із зазначенням сум згідно декларацій із податком на додану вартість: за вересень 2015 року у розмірі 592226,00 грн, за жовтень 2015 року у розмірі 98800,00 грн, за листопад 2015 року у розмірі 599434,00 грн., які підлягають відшкодуванню з бюджету на користь Приватного підприємства Дубекспо, із ухваленням в цій частині нового рішення про стягнення з Державного бюджету України на користь Приватного підприємства Дубекспо бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за вересень 2015 року у розмірі 592226,00 грн, за жовтень 2015 року у розмірі 98800,00 грн, за листопад 2015 року у розмірі 599434,00 грн.

В іншій частині постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 24.11.2016 залишено без змін.

Судом встановлено, що у зв`язку із тим, що відповідачем не здійснювалось відшкодування ПДВ позивач неодноразово звертався до суду з метою стягнення пені, нарахованої на суми невідшкодованого бюджетного відшкодування (справи № 826/18845/16 (період з 07.12.2016 по 28.02.2018); № 826/18845/16 (період з 07.12.2016 по 28.02.2016); 826/11992/18 (період з 02.03.2018 по 12.07.2018); №826/11826/18 (період з 13.07.2018 по 30.09.2018); 826/16497/18 (період з 01.10.2018 по 31.10.2018); №826/19198/18 (період з 01.11.2018 по 31.10.2018); №640/22051/18 (період з 01.12.2018 по 31.12.2018); №640/312/19 (період з 01.01.2019 по 28.01.2019); (період з 29.01.2019 по 31.03.2019); № 640/20609/19 (період з 01.04.2019 по 31.08.2019); №640/20609/19 (період з 01.09.2019 по 31.10.2019); № 640/12803/19 (період з 01.11.2019 по 30.11.2019); № 640/5165/20 (період з 01.12.2019 по 29.02.2020); № 640/19030/20 (період з 01.03.2020 по 30.07.2020); № 640/2467/20 (період з 01.08.2020 по 30.09.2020); № 826/32017/20 (період з 01.10.2020 по 30.11.2020), № 640/4189/21 (період з 01.12.2020 по 31.01.2021).

Разом з тим, у межах розгляду цієї адміністративної справи позивачем заявлено період стягнення пені, нарахування інфляційних витрат та боргових за користування коштами з 01.02.2021 по 31.03.2021.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час адміністрування податків та зборів, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює Податковий кодексу України (далі ПК України).

Згідно із підпунктом 14.1.18 пункту 14.1 статті 14 ПК України бюджетне відшкодування - відшкодування від`ємного значення податку на додану вартість на підставі підтвердження правомірності сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість за результатами перевірки платника.

Відповідно до підпункту 14.1.162 пункту 14.1 статті 14 ПК України пеня - сума коштів у вигляді відсотків, нарахована на суми податкових зобов`язань та/або на суми штрафних (фінансових) санкцій, не сплачених у встановлені законодавством строки, а також нарахована в інших випадках та порядку, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

Порядок визначення суми податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або відшкодуванню з Державного бюджету України (бюджетному відшкодуванню), та строки проведення розрахунків врегульовано статтею 200 ПК України.

Так, відповідно до пункту 200.7 статті 200 ПК України платник податку, який має право на отримання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення суми бюджетного відшкодування, подає відповідному контролюючому органу податкову декларацію та заяву про повернення суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації.

На підставі пункту 200.8 статті 200 ПК України до податкової декларації платником податків додаються розрахунок суми бюджетного відшкодування та оригінали митних декларацій. У разі якщо митне оформлення товарів, вивезених за межі митної території України, здійснювалося з використанням електронної митної декларації, така електронна митна декларація надається контролюючим органом за місцем митного оформлення контролюючому органу за місцем обліку такого платника податків в порядку, затвердженому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації електронного підпису відповідно до закону.

Пунктом 200.10 статті 200 ПК України визначено, що протягом 30 календарних днів, що настають за граничним терміном отримання податкової декларації, контролюючий орган проводить камеральну перевірку заявлених у ній даних.

За наявності достатніх підстав, які свідчать, що розрахунок суми бюджетного відшкодування було зроблено з порушенням норм податкового законодавства, контролюючий орган має право провести документальну позапланову виїзну перевірку платника для визначення достовірності нарахування такого бюджетного відшкодування протягом 30 календарних днів, що настають за граничним терміном проведення камеральної перевірки (пункт 200.11 статті 200 ПК України).

Відповідно до пункту 200.12 статті 200 ПК України контролюючий орган зобов`язаний у п`ятиденний строк після закінчення перевірки подати органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів висновок із зазначенням суми, що підлягає відшкодуванню з бюджету.

Згідно з пунктом 200.13 статті 200 ПК України на підставі отриманого висновку відповідного контролюючого органу орган, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, видає платнику податку зазначену в ньому суму бюджетного відшкодування шляхом перерахування коштів з бюджетного рахунка на поточний банківський рахунок платника податку в обслуговуючому банку протягом п`яти операційних днів після отримання висновку контролюючого органу.

Приписами пункту 200.17 статті 200 КП України (у редакції, чинній до 01.01.2017) встановлено, що джерелом сплати бюджетного відшкодування (у тому числі заборгованості бюджету) є доходи бюджету, до якого сплачується податок. Забороняється обумовлювати або обмежувати виплату бюджетного відшкодування наявністю або відсутністю доходів, отриманих від цього податку в окремих регіонах України.

Згідно з пунктом 200.23 статті 200 ПК України (у редакції, чинній до 01.01.2017) суми податку, не відшкодовані платникам протягом визначеного цією статтею строку, вважаються заборгованістю бюджету з відшкодування податку на додану вартість. На суму такої заборгованості нараховується пеня на рівні 120 відсотків облікової ставки Національного банку України, встановленої на момент виникнення пені, протягом строку її дії, включаючи день погашення.

Законом України від 21.12.2016 № 1797-VIII Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо покращення інвестиційного клімату в Україні, який набрав чинності з 01.01.2017, був змінений порядок здійснення бюджетного відшкодування.

В той же час, оскільки подання декларації позивачем за вересень, жовтень, листопад 2015 року відбулося до набрання Законом України від 21.12.2016 № 1797-VIII чинності, застосуванню підлягають норми, що регулюють спірні правовідносини, які діяли до набрання змін цим Законом.

Постановою Кабінету Міністрів України від 25.01.2017 № 26 був затверджений Порядок ведення Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість, який згідно з п. 3 цієї постанови набирає чинності з 01.04.2017. При цьому пунктом 2 постанови установлено, що до набрання чинності п.п. 1 і 3 цієї постанови бюджетне відшкодування сум податку на додану вартість за заявами, включеними до Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість, сформованого згідно з пунктом 52 підрозділу 2 розділу XX Перехідні положення Податкового кодексу України, здійснюється у порядку, що діяв до 1 січня 2017 року.

Пунктом 2 Порядку ведення реєстрів заяв про повернення суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 22.02.2016 № 68 (який діяв до 01.01.2017), було передбачено, що реєстри формуються ДФС за даними: прийнятих територіальними органами ДФС податкових декларацій з податку на додану вартість (далі - податкові декларації) або уточнюючих розрахунків з податку на додану вартість (далі - уточнюючі розрахунки), передбачених абзацом 4 пункту 50.1 статті 50 Кодексу, та заяв, поданих у складі податкових декларацій або уточнюючих розрахунків; податкової інформації, зібраної та отриманої органами доходів і зборів, відповідно до глави 7 Кодексу.

Згідно з положеннями пунктів 4-6 Порядку ведення Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 25.01.2017 № 26 (який набрав чинності з 01.04.2017), орган ДФС вносить до Реєстру такі дані, зокрема, суму податку, заявленого до бюджетного відшкодування, зазначену в кожній заяві, поданій у складі податкової декларації або уточнюючого розрахунку (в разі їх подання), у тому числі окремо, яка підлягає перерахуванню на рахунок платника податку у банку та/або в рахунок сплати грошових зобов`язань, та/або погашення податкового боргу такого платника податку з інших платежів, що сплачуються до державного бюджету. Заяви автоматично вносяться до Реєстру протягом операційного дня їх отримання у хронологічному порядку їх надходження. Повернення узгоджених сум бюджетного відшкодування здійснюється у хронологічному порядку відповідно до черговості внесення заяв до Реєстру. Інформація про узгодженість бюджетного відшкодування та його суму відображається в Реєстрі органом ДФС на наступний робочий день після виникнення такого випадку.

У зв`язку з набранням чинності Порядком №26, з 01.04.2017 втратив чинність Порядок ведення реєстрів заяв про повернення суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 22.02.2016 № 68, який передбачав, що реєстри формуються ДФС за даними: прийнятих територіальними органами ДФС податкових декларацій з податку на додану вартість (далі - податкові декларації) або уточнюючих розрахунків з податку на додану вартість (далі - уточнюючі розрахунки), передбачених абзацом 4 пункту 50.1 статті 50 Кодексу, та заяв, поданих у складі податкових декларацій або уточнюючих розрахунків; податкової інформації, зібраної та отриманої органами доходів і зборів, відповідно до глави 7 Кодексу.

Пунктом 10 Порядку № 68 було передбачено, що друга частина реєстрів містить інформацію, зокрема, про: зазначену у заяві суму податку, заявлену до бюджетного відшкодування на рахунок платника податку в банку; дату початку оскарження податкового повідомлення-рішення; неузгоджену суму податку, заявлену до бюджетного відшкодування, що оскаржується; дату закінчення оскарження податкового повідомлення-рішення; суму податку, що підлягає бюджетному відшкодуванню, узгоджену за результатами оскарження.

Таким чином, Реєстри заяв про повернення суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість, які діяли як до 01.04.2017, так і після цієї дати, передбачають його інформаційне наповнення саме контролюючими органами, зокрема, внесення інформації про узгоджену за результатом судового оскарження суму бюджетного відшкодування, яка підлягає перерахуванню платнику податків.

У разі внесення заяви про бюджетне відшкодування до Реєстру відповідно до Порядку №68, який діяв до 01.04.2017, така інформація мала бути включена у сформований до 10.01.2017 єдиний Реєстр заяв про повернення суми бюджетного відшкодування та у Тимчасовий реєстр заяв про повернення суми бюджетного відшкодування, поданих до 01.02.2016, за якими станом на 01.01.2017 суми податку на додану вартість не відшкодовані з бюджету.

Бюджетне відшкодування за такими заявами до 01.04.2017 мало здійснюватися у раніше визначеному порядку, тобто зі складанням контролюючим органом відповідного висновку та його наданням територіальному органу Державної казначейської служби України.

Виходячи з аналізу наведених вище правових норм, до 01.04.2017 контролюючий орган мав скласти та подати до територіального органу Державної казначейської служби висновок із зазначенням суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість, а з 01.04.2017 передумовою для отримання платником податків належної йому суми бюджетного відшкодування є відображення органом ДФС в Реєстрі заяв про повернення суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість інформації про її узгодження.

Суд зазначає, що у рішенні Окружного адміністративного суду м. Києва від 19.11.2018, залишеного без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 13.03.2019, у справі №826/11992/18, ПП «ДУБЕКСПО» було заявлено до відшкодування ПДВ за вересень 2015 року (декларація №9215911353 від 20.10.2015) в сумі 600002,00 грн, яка зменшена на суму 7936,58 грн за рахунок погашення залишку несплаченої пені в сумі 7766,58 грн, яка обліковувалась за ПП ДУБЕКСПО станом на 20.10.2015, як заборгованість перед бюджетом та донарахованого штрафу відповідно до податкового повідомлення-рішення №00000184302 від 25.10.2017 на суму 170,00 грн., граничний термін сплати 04.11.2017.

Відповідно до частини 4 статті 78 КАС України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Отже, наведені обставини не підлягають доказуванню в межах даної адміністративної справи.

Таким чином, аналізуючи викладене, суд дійшов висновку, що сума заборгованості бюджету за порушення строків відшкодування ПДВ за вересень 2015 року (декларація №9215911353 від 20.10.2015) складає 592 065,42 гривні.

Зазначений позивачем розмір заборгованості бюджету за порушення строків відшкодування ПДВ за жовтень 2015 року в сумі 98800,00 грн складає - 98765,00 грн (декларація № 9238217687 від 20.11.2015 сума 98765,00 грн ), за листопад - 599434,00 грн.

Відповідно до пункту 200.23 статті 200 ПК України суми податку не відшкодовані платникам протягом визначеного цією статтею строку вважаються заборгованістю бюджету з відшкодування податку на додану вартість. На суму такої заборгованості нараховується пеня на рівні 120 % облікової ставки Національного банку України, встановленої на момент виникнення пені, протягом строку її дії, включаючи день погашення.

Аналіз вказаної норми свідчить, що конкретний розмір облікової ставки Національного банку України застосовується для розрахунку пені виключно протягом дії такої ставки, при зміні розміру облікової ставки в період нарахування пені, обрахунок останньої має проводитись з урахуванням відповідних змін.

Вищевикладене узгоджується з висновками Верховного Суду, викладеними в постановах від 02.02.2021 у справі №810/1506/17, від 16.12.2021 у справі №816/3945/15, від 25.04.2023 у справі №140/9357/21.

Таким чином, оскільки позивачу не було відшкодовано відповідні суми бюджетного відшкодування у встановлені законом строки, а відповідачем вказані обставини не були спростовані, суд дійшов висновку, що позивач набув право на нарахування пені у порядку, встановленому пунктом 200.23 статті 200 ПК України.

При цьому, в контексті періоду нарахування пені, при обчисленні пені має враховуватися облікова ставка Національного банку України, встановлена на момент виникнення пені, протягом строку дії такої пені, включаючи день погашення. Облікова ставка фіксується на момент виникнення пені та у разі зміни ставки протягом строку нарахування, такі зміни при обчисленні не враховується.

Розмір пені в порядку пункту 200.23 статті 200 ПК України розраховується за таким алгоритмом:

У= (СхК днів:100% хUНБУх1,2)/R, де:

У- сума пені (завжди округлюється до другого знаку після коми);

С - заборгованість бюджету з відшкодування податку на додану вартість;

К днів - кількість днів затримки відшкодування податку на додану вартість;

U НБУ - облікова ставка Національного банку України, встановлена на момент виникнення пені, протягом строку її дії включаючи день погашення заборгованості бюджету з відшкодування податку на додану вартість (його частини);

1,2 - коефіцієнт, що дозволяє розрахувати 120 % річних U НБУ;

R - кількість днів в календарному році.

Відповідно до даних з офіційного сайту Національного банку України (доступ до якого надано за посиланням: https://bank.gov.ua/ua/monetary/archive-rish) у період з 01.02.2021 по 04.03.2021 (32дні) облікова ставка Національного банку України була встановлена на рівні 6% річних, а в період з 05.03.2021 по 31.03.2021 (27 днів) 6,5%.

А тому при розрахунку пені застосовується ставка - 6%.

Виходячи з того, що періодом порушення строків відшкодування позивачу ПДВ є період 01.02.2021 по 31.03.2021, а розмір бюджетної заборгованості становить 1 290 264,42 грн, то розмір пені, що стягується за вказаний період має розраховуватися наступним чином:

1 290 264,42 грн х (6% х 120%) х 59 дні/365 днів = 15016,56 грн., де:

- сума заборгованості - 1 290 264,42 грн.;

- період заборгованості з 01.02.2021 по 31.03.2021 (кількість днів затримки відшкодування податку на додану вартість) - 59 днів;

- облікова ставка Національного банку України, встановлена на момент виникнення пені, протягом строку її дії включаючи день погашення заборгованості бюджету з відшкодування податку на додану вартість (його частини) - 6%;

- розмір пені - 120%.

Таким чином, загальна сума пені за період з 01.02.2021 по 31.03.2021, яка підлягає стягненню на користь позивача становить 15016,56 грн.

При цьому, суд не приймає до уваги наведений позивачем у тексті позовної заяви розрахунок пені, оскільки він є помилковим. Позивачем було не вірно визначено розмір бюджетної заборгованості (зазначено 1 290 460,00 грн. замість 1 290 264,42 грн.) та розмір облікової ставки НБУ (зазначено «22%» замість «6%» та 6,5%). Відтак розрахунок пені позивачем на рівні 57 869,18 грн є необґрунтованим.

Положеннями частини другої статті 625 ЦК України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Суд враховує, що в постанові від 07.04.2020 у справі №910/4590/19 Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що вимога про сплату інфляційних та річних процентів є додатковою, а основною - вимога про сплату заборгованості бюджету з відшкодування ПДВ, яка розглядається за правилами адміністративного судочинства.

Тобто, такий спір щодо вимоги про стягнення з бюджету інфляційних та річних процентів, нарахованих на прострочену суму заборгованості бюджету з відшкодування ПДВ не може бути розглянутий судами в межах господарського судочинства, а належить розглядати - за правилами адміністративного судочинства, оскільки такі вимоги є акцесорними (додатковими до основного) та залежать від основного.

Крім того, у вказаній постанові Велика Палата Верховного Суду також дійшла висновку, що за змістом статті 1192, частини другої статті 22 ЦК України відшкодування шкоди здійснюється лише за умови доведення розміру заподіяної шкоди, натомість відповідно до частини другої статті 625 ЦК України кредитор вправі вимагати сплати суми боргу з урахуванням установленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також процентів річних від простроченої суми. Ці правила мають на меті компенсацію постраждалій стороні за рахунок правопорушника в певному заздалегідь визначеному розмірі (встановленому законом або договором) майнових втрат у спрощеному порівняно з відшкодуванням шкоди (зокрема, зі стягненням збитків) порядку.

Отже, стягнення інфляційних і процентів річних, передбачених частиною другою статті 625 ЦК України, є способом компенсації майнових втрат кредитора, а не способом відшкодування шкоди. Таку ж природу має і пеня, визначена на рівні 120 відсотків облікової ставки НБУ, що нараховується на суму заборгованості бюджету з відшкодування ПДВ відповідно до пункту 200.23 статті 200 ПК України, і є способом компенсації майнових втрат.

При цьому, у статті 625 ЦК України визначені загальні правила відповідальності за порушення будь-якого грошового зобов`язання незалежно від підстав його виникнення. Приписи цієї статті поширюються на всі види грошових зобов`язань, якщо інше не передбачено договором або спеціальними нормами закону, який регулює, зокрема, окремі види зобов`язань.

Відтак, з метою запровадження дієвого механізму контролю за повним та своєчасним виконанням державними органами комплексу дій, спрямованих на повернення платнику сум бюджетного відшкодування, законодавцем було закріплено на рівні закону забезпечувальний засіб, а саме нарахування пені за кожен день прострочення зобов`язання протягом усього строку існування заборгованості бюджету (пункт 200.23 статті 200 ПК України).

Відповідні положення ПК України є тою спеціальною нормою, якою врегульовано компенсаційний механізм для платника податків у разі невиконання контролюючим органом своїх обов`язків своєчасно та в повному обсязі.

Тобто, цей механізм/інструмент одночасно є істотною мірою майнової відповідальності держави в разі невиконання означеного комплексу дій та запобіжником від можливих зловживань, а також компенсаційним механізмом для платника податків.

Суд звертає увагу, що такий компенсаційний механізм (нарахування пені) не є та не може бути джерелом збагачення для платника податків, а є мірою відповідальності відповідного контролюючого органу та компенсацією у майновому вираженні за невиконання контролюючим органом своїх обов`язків своєчасно та в повному обсязі.

Враховуючи названі норми законодавства, суд вважає, що положення статті 625 ЦК України не можуть бути застосовані до спірних правовідносин.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 02.05.2023 у справі № 420/11860/20.

З огляду на вказане, відсутні підстави для задоволення позовних вимог про стягнення з Державного бюджету України на користь позивача суму інфляційних втрат у розмірі 35 061,79 грн та стягнення з Державного бюджету України на користь ПП «Дубекспо» суму за користування чужими грошовими коштами в розмірі 6257,84 грн.

Висновки суду узгоджуються з практикою Шостого апеляційного адміністративного суду, викладеною в постановах від 30.07.2026 у справі № 320/9678/24 та від 22.09.2026 у справі №320/10120/23.

Таким чином, з огляду на викладене, позовні вимоги підлягають задоволенню частково.

Крім цього позивачем у позовній заяві заявлено клопотання про зобов`язання ГУ ДПС у м. Києві подати звіт про виконання судового рішення з моменту набрання рішенням законної сили.

Відповідно до частини 1 статті 382 КАС України суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов`язати суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.

Наведена норма процесуального закону не є імперативною та передбачає право суду на власний розсуд, виходячи з фактичних обставин справи, приймати рішення про необхідність чи недоцільність у зобов`язанні суб`єкта владних повноважень подати звіт про виконання судового рішення.

Вирішуючи питання щодо встановлення судового контролю суд враховує надані позивачем докази, особливості покладених на суб`єкта владних повноважень обов`язків згідно з судовим рішенням та його можливості ці обов`язки виконати без достатніх зволікань. У цій справі позивачем не обґрунтовано необхідність застосування заходів судового контролю, а у суду відсутні підстави вважати, що відповідач буде ухилятись від виконання судового рішення після набрання ним законної сили.

Щодо стягнення витрат на правничу допомогу, суд зазначає наступне.

Згідно з ч. 1 ст. 16 КАС України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою.

Частиною 1 ст. 132 КАС України передбачено, що судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Відповідно до п. 1 ч. 3 ст. 132 КАС України витрати на професійну правничу допомогу належать до витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Компенсація витрат на професійну правничу допомогу здійснюється у порядку, передбаченому статтею 134 КАС України, яка не обмежує розмір таких витрат.

За змістом пункту першого частини третьої статті 134 КАС України розмір витрат на правничу допомогу адвоката, серед іншого, складає гонорар адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, які визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи (ч. 4, 5 статі 134 КАС України).

Відповідно до частини третьої статті 134 КАС України розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

З матеріалів адміністративної справи вбачається, що 12.04.2021 між ПП Дубекспо та адвокатом Гошко Віктором Івановичем був укладений договір про надання правової (адвокатської) допомоги №12.

На підтвердження виконання умов даного договору позивачем надано: акт № 1 від 12.04.2021 виконаних робіт та сплачених коштів, звіт про виконану роботу № 1, виконаних робіт на сплачених послуг, квитанцію до прибуткового касового ордеру № 12 від 12.04.2021 на суму 6 000 грн.

Також до матеріалів справи додано ордер на надання правничої (правової) допомоги серії КС № 805858.

Аналіз вищевикладених норм права дає підстави для висновку, що на підтвердження обставин щодо складу та розміру витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Такий висновок щодо застосування норм права наведено у постановах Верховного Суду від 20.09.2021 у справі № 815/390/18 та від 28.12.2020 у справі № 640/18402/19, при цьому, у останній справі відзначено, що вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, повинен бути співрозмірним з ціною позову, тобто не має бути явно завищеним порівняно з ціною позову. Також судом мають бути враховані критерії об`єктивного визначення розміру суми послуг адвоката. У зв`язку з цим суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Питання щодо застосування вищенаведених норм процесуального права вирішувалось Верховним Судом й у справі №200/14113/18-а (постанова від 26.06.2019), у якій викладено правові висновки про те, що суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої було ухвалено рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір витрат, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору. При визначенні суми компенсації витрат, понесених на професійну правничу допомогу, необхідно досліджувати на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категоріям складності справи, витраченого адвокатом часу, об`єму наданих послуг, ціни позову та (або) значенню справи.

Беручи до уваги положення вищенаведених норм права, а також сформовану Верховним Судом практику щодо їх застосування, виходячи із встановлених законом критеріїв визначення розміру витрат на правову допомогу, які підлягають відшкодуванню, суд враховує складність справи та обсяг наданих адвокатом послуг позивачу, час, витрачений адвокатом на виконання відповідних робіт (послуг) та значення справи для сторін.

Варто зазначити, що відповідно до ч. 7 ст. 134 КАС України обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Отже, відповідач, як особа, яка заперечує зазначений позивачем розмір витрат на оплату правничої допомоги, зобов`язаний навести обґрунтування та надати відповідні докази на підтвердження його доводів щодо неспівмірності заявлених судових витрат із заявленими позовними вимогами, подавши відповідне клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги, а суд, керуючись принципом співмірності, обґрунтованості та фактичності, вирішує питання розподілу судових витрат, керуючись критеріями, закріпленими у статті 139 КАС України.

Законодавцем при цьому визначено роль суду при вирішенні питання розподілу судових витрат, як арбітра, що надає оцінку тим доказам та доводам, що наводяться сторонами, та не може діяти на користь будь-якої із сторін. При цьому оцінку співмірності заявлених витрат на професійну правничу допомогу, суд має здійснювати в межах заперечень відповідача.

Аналогічні висновки викладені також у постанові Верховного Суду від 28.10.2021 у справі № 160/15983/20.

Суд зазначає, що заперечення відповідача щодо стягнення витрат на правову допомогу до суду не надходили.

З огляду на викладене, вирішуючи питання про визначення розміру витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, суд виходить з оцінки складності справи та обсягу наданих адвокатом послуг позивачу, часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (послуг), а також обсягу задоволених позовних вимог.

Дослідивши надані позивачем документи та матеріали справи, суд зазначає, що позовна заява була складена та підписана директором ПП «ДУБЕКСПО» та адвокатом Гошко В. І. Інших процесуальних документів по справі представник позивача до суду не подавав.

Також, суд враховує ту обставину, що справа є не складною, а спірні правовідносини не новими у судовій практиці, у тому числі, відносно позивача. Отже, підготовка до вказаної справи не вимагала великого обсягу юридичної та технічної роботи, а також не потребувала значних витрат часу та коштів, які заявлені позивачем як витрати на правову допомогу, про що свідчать зміст та обсяг позовної заяви.

З огляду на часткове задоволення позовних вимог, з урахуванням досліджених судом доказів щодо витрат на професійну правничу допомогу, суд вважає заявлені витрати неспівмірними зі складністю справи та обсягом наданих адвокатом послуг, тому, враховуючи критерії необхідності та доцільності понесених витрат, обсяг наданих послуг, а також значення справи для позивача, суд дійшов висновку про можливість відшкодування за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь позивача витрат на правову допомогу в сумі 935,00 грн.

Відповідно до частини 3 статті 139 КАС України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

Згідно з платіжним дорученням № 97 від 10.04.2021 підприємством сплачено судовий збір у розмірі 2270,00 грн. Загальна сума заявлених позовних вимог ПП ДУБЕКСПО становить 96388,68 грн.

Загальна сума задоволених майнових вимог - 15016,56 грн.

Отже сума судового збору, яка підлягає стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача становить 354,00 грн (15016,56 *2270/96388,68).

Керуючись ст.ст. 90, 139, 143, 241-246, 250, 255, 295 КАС України, суд

в и р і ш и в:

Адміністративний позов Приватного підприємства "Дубеско" до Головного управління ДПС у м. Києві, третя особа - Головне управління Державної казначейської служби України у м. Києві, про стягнення пені, інфляційних витрат та суми боргових за користування коштами - задовольнити частково.

Стягнути з Державного бюджету України через Головне управління Державної казначейської служби України у м. Києві на користь приватного підприємства "ДУБЕКСПО" (місцезнаходження: 01004, м. Київ, вул. Горького, б. 5, корпус Б, код ЄДРПОУ 36203336) пеню, нараховану на суму заборгованості бюджету з відшкодування податку на додану вартість за період з 01.02.2021 по 31.03.2021 в розмірі 15016,56 грн.

В іншій частині позовних вимог - відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у м. Києві (місцезнаходження: 04116, м. Київ, вул. Шолуденка, б. 33/19, код ЄДРПОУ ВП: 44116011) на користь Приватного підприємства "ДУБЕКСПО" (місцезнаходження: 01004, м. Київ, вул. Горького, б. 5, корпус Б, код ЄДРПОУ 36203336) судовий збір в розмірі 367,00 грн. та 935,00 грн. витрат на правову допомогу.

Рішення може бути оскаржено до Шостого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Діска А.Б.