Рішення № 140108414, 28.09.2026, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28 вересня 2026 року м. Київ справа №320/20815/25

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Білоус А.Ю., розглянув у порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

Суть спору: до Київського окружного адміністративного суду звернулась фізична особа-підприємець ОСОБА_1 з позовом, відповідно до якого просив:

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення ГУ ДПС у м. Києві від 22.10.2024 року № 1204970707 форма «ПС»;

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення ГУ ДПС у м. Києві від 22.10.2024 року № 1204960707 форма «С»;

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив про протиправність оскаржуваних рішень з огляду на істотні процедурні порушення під час призначення і проведення перевірки, а також необґрунтованість висновків податкового органу по суті. Зокрема, позивач наголошує, що наказ Головного управління ДПС у Дніпропетровській області від 21.08.2024 № 3740-п про проведення фактичної перевірки прийнято за відсутності передбачених законом підстав, оскільки зазначений у ньому підпункт 80.2.6 пункту 80.2 статті 80 Податкового кодексу України передбачає проведення перевірки виключно у разі виявлення за результатами попередньої перевірки порушення законодавства, визначеного пунктом 75.1.3 ПКУ. Водночас будь-яких доказів проведення попередньої перевірки позивача протягом 12 місяців відповідачем надано не було. Крім того, позивач вказує на порушення статті 81 ПКУ при допуску до перевірки, оскільки сам позивач на момент перевірки був відсутній у м. Дніпро та перебував у м. Києві, копія наказу та направлення йому не вручалися, а фактичні дії проводилися за участю невстановленої особи «Євгеній», яка не є уповноваженим представником платника податків. Також позивач вважає неправомірним складання контролюючим органом опису товарів на суму 1 201 462,00 грн замість вимоги про проведення обов`язкової інвентаризації, порядок якої врегульовано нормами чинного законодавства, та посилається на безпідставність висновків щодо ненадання документів, які вимагалися не за місцем державної реєстрації підприємця.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 06.05.2025 прийнято до провадження адміністративну справу №320/20815/25, відкрито провадження в справі та вирішено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

Відповідач подав відзив на позовну заяву, в якому просив у задоволенні позовних вимог відмовити повністю. Позиція відповідача обґрунтована тим, що фактична перевірка магазину « ІНФОРМАЦІЯ_1 » за адресою: АДРЕСА_1 , була проведена у відповідності до норм податкового законодавства на підставі наказу ГУ ДПС у Дніпропетровській області від 21.08.2024 № 3740-п. За результатами перевірки складено акт від 02.09.2024 № 2476/04-36-07-08-РРО/3149122653, яким зафіксовано порушення пункту 12 статті 3 Закону № 265/95-ВР (неведення обліку товарних запасів за місцем їх реалізації на загальну суму 1 201 462,00 грн) та пункту 85.2 статті 85 ПКУ (ненадання документів, пов`язаних з предметом перевірки). Відповідач зазначає, що за змістом статті 20 Закону № 265/95-ВР ненадання на початок перевірки документів, які підтверджують облік товарів, що знаходяться у місці продажу, є самостійною підставою для застосування фінансової санкції, а фактична перевірка згідно з пунктом 80.1 статті 80 ПКУ здійснюється без обов`язку попереднього повідомлення платника податків.

Позивач через систему «Електронний суд» надіслав додаткові пояснення у справі, в яких наголосив на протиправності наказу про призначення перевірки за підпунктом 80.2.6 пункту 80.2 статті 80 ПК України за відсутності доказів проведення попередньої перевірки, а також на безпідставності застосування штрафу за статтею 20 Закону № 265/95-ВР без проведення належної інвентаризації активів.

Відповідно до частини п`ятої статті 262 КАС України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Учасники справи з клопотанням про розгляд справи у судовому засіданні до суду не звертались.

З урахуванням викладеного, розгляд справи судом здійснено у порядку письмового провадження за наявними у ній матеріалами та доказами.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши усі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

в с т а н о в и в:

ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) зареєстрований в якості фізичної особи-підприємця та перебуває на податковому обліку в Головному управлінні ДПС у м. Києві.

21.08.2024 Головним управлінням ДПС у Дніпропетровській області на підставі ст. 19, ст. 20, пп. 69.22 п. 69 підрозділу 10 розділу ХХ, пп. 75.1.3 п. 75.1 ст. 75, на підставі пп. 80.2.6 п. 80.2 ст. 80 ПК України прийнято наказ № 3740-п «Про проведення фактичної перевірки ФОП ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_1 )» за адресою: АДРЕСА_1 .

На підставі зазначеного наказу посадовими особами ГУ ДПС у Дніпропетровській області оформлено направлення на перевірку від 21.08.2024 № 7014 та № 7015.

21.08.2024 головними державними інспекторами складено Акт відмови від підпису у направленні № 000714/1, відповідно до якого особа, зазначена інспекторами як представник ФОП ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1 , відмовилася від підпису у направленнях.

Також матеріали перевірки містять письмову вимогу перевіряючих про надання платником податків документів, в якій зазначено про обов`язок надати документи до 11:00 год 22.08.2024.

У період з 21.08.2024 по 30.08.2024 посадовими особами ГУ ДПС у Дніпропетровській області проведено фактичну перевірку господарської одиниці магазину « ІНФОРМАЦІЯ_1 » за адресою: АДРЕСА_1 . У вступній частині акта перевірки зазначено, що перевірка здійснена у присутності «представника ФОП Євгеній», реквізити та посада якого контролюючим органом встановлені не були.

30.08.2024 інспекторами складено Акт № 000714/2, що засвідчує факт відмови від отримання примірника акта (довідки) фактичної перевірки або неможливості його вручення та підписання.

За результатами фактичної перевірки складено Акт (довідку) фактичної перевірки від 02.09.2024 № 2476/04-36-07-08-PPO/3149122653 (зареєстрований в органі ДПС за місцем здійснення діяльності 06.09.2024 № 101904/26/15/07/3149122653).

У висновках вказаного Акта зазначено про встановлення порушень ФОП ОСОБА_1 :

- пункту 12 статті 3 Закону № 265/95-ВР;

- пункту 85.2 статті 85 ПК України.

Означених висновків про порушення чинного законодавства контролюючий орган дійшов з тих підстав, що платником податків не було надано на письмову вимогу виписок банку по терміналу, договорів оренди та договорів про трудові відносини з найманими працівниками, а також у магазині складено опис товару, який на момент перевірки знаходився в магазині, щодо якого не надано документів про облік та походження товару на загальну суму 1 201 462,00 грн.

На підставі означеного Акта перевірки Головним управлінням ДПС у м. Києві 22.10.2024 прийнято:

- податкове повідомлення-рішення № 1204970707 форма «ПС», яким за порушення п. 85.2 ст. 85 ПК України на підставі п. 121.1 ст. 121 ПК України застосовано штрафну санкцію у сумі 2 040,00 грн;

- податкове повідомлення-рішення № 1204960707 форма «С», яким за порушення п. 12 ст. 3 Закону № 265/95-ВР на підставі ст. 20 Закону № 265/95-ВР застосовано штрафну санкцію у сумі 1 201 462,00 грн.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, виходячи з положень норм законодавства, які діяли на момент їх виникнення, суд виходить із такого.

Відповідно до частини другої статті 6, частини другої статті 19 Конституції України, органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених цією Конституцією межах і відповідно до законів України.

Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює та визначає Податковий кодекс України від 02.12.2010 № 2755-VI(далі ПК України), у редакції, яка діяла на момент виникнення спірних правовідносин.

Згідно з пунктом 61.1 статті 61 ПК України, податковий контроль - система заходів, що вживаються контролюючими органами та координуються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику, з метою контролю правильності нарахування, повноти і своєчасності сплати податків і зборів, а також дотримання законодавства з питань регулювання обігу готівки, проведення розрахункових та касових операцій, патентування, ліцензування та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

Також, підпунктом 62.1.3 пункту 62.1 статті 62 ПК України, визначено, що податковий контроль здійснюється шляхом перевірок та звірок відповідно до вимог цього Кодексу, а також перевірок щодо дотримання законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, у порядку, встановленому законами України, що регулюють відповідну сферу правовідносин.

У постанові від 21.02.2020 у справі № 826/17123/18, Верховний Суд сформував правовий висновок про те, що оскаржуючи наслідки проведеної контролюючим органом перевірки у вигляді податкових повідомлень-рішень та інших рішень, платник податків не позбавлений можливості посилатись на порушення контролюючим органом вимог законодавства щодо проведення такої перевірки, якщо вважає, що вони зумовлюють протиправність таких податкових повідомлень-рішень. При цьому, таким підставам позову, за їх наявності, суди повинні надавати правову оцінку в першу чергу, а у разі, якщо вони не визнані судом такими, що тягнуть протиправність рішень, прийнятих за наслідками такої перевірки, - переходити до перевірки підстав позову щодо наявності порушень податкового та/або іншого законодавства.

Крім того, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 08.09.2021 у справі № 816/228/17 сформувала правовий висновок, згідно з яким, неправомірність дій контролюючого органу при призначенні і проведенні перевірки не може бути предметом окремого позову, але може бути підставами позову про визнання протиправними рішень, прийнятих за наслідками такої перевірки. При цьому, підставами для скасування таких рішень є не будь-які порушення, допущені під час призначення і проведення такої перевірки, а лише ті, що вплинули або об`єктивно могли вплинути на правильність висновків контролюючого органу за результатами такої перевірки та, відповідно, на обґрунтованість і законність прийнятого за результатами перевірки рішення.

Отже, доводи щодо неналежного невиконання вимог норм Податкового кодексу України щодо процедури призначення та проведення перевірки, як підстави позову, можуть бути підставою для висновку про відсутність правових наслідків такої та визнання протиправними рішень прийнятих за її наслідками, при цьому, правову оцінку таким підставам суди повинні надавати в першу чергу, а у разі, якщо вони не визнані судом такими, що тягнуть протиправність рішень, переходити до перевірки підстав позову по суті встановлених під час перевірки порушень податкового та/або іншого законодавства.

Позивач, обґрунтовуючи позовні вимоги, вказує на те, що у контролюючого органу були відсутні підстави для проведення фактичної перевірки, а саме зазначає, що при призначенні перевірки на підставі підпункту 80.2.6 пункту 80.2 статті 80 ПК України контролюючий орган не надав доказів проведення попередньої перевірки позивача протягом 12 місяців та складання за її наслідками відповідного акта із встановленням порушень законодавства, контроль за усуненням яких зумовлював би необхідність здійснення повторного заходу податкового контролю.

Щодо підстав визначених у наказі про проведення перевірки, суд виходить з такого.

Згідно із підпунктом 75.1.3 пункту 75.1 статті 75 ПК України фактичною вважається перевірка, що здійснюється за місцем фактичного провадження платником податків діяльності, розташування господарських або інших об`єктів права власності такого платника. Така перевірка здійснюється контролюючим органом щодо дотримання норм законодавства з питань регулювання обігу готівки, порядку здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензій, свідоцтв, у тому числі про виробництво та обіг підакцизних товарів, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами).

Порядок проведення фактичної перевірки врегульований статтею 80 ПК України.

Фактична перевірка здійснюється без попередження платника податків (особи) (пункт 80.1 статті 80 ПК України).

Відповідно до пункту 80.2 статті 80 ПК України фактична перевірка може проводитися на підставі рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, оформленого наказом, копія якого вручається платнику податків або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції під розписку до початку проведення такої перевірки, та за наявності хоча б однієї з підстав, визначених підпунктами 80.2.1 80.2.7 даного пункту.

Із змісту наведених норм права слідує, що пункт 80.2 статті 80 ПК України виокремлює різні підстави для проведення контролюючим органом фактичної перевірки суб`єкта господарювання.

Суд звертає увагу, що у наказі Головного управління ДПС у Дніпропетровській області від 21.08.2024 № 3740-п єдиною матеріально-правовою підставою проведення перевірки зі статті 80 ПК України визначено: «на підставі пп. 80.2.6 п. 80.2 ст. 80 Податкового кодексу України». Жодних інших пунктів чи підпунктів статті 80 ПК України (зокрема пп. 80.2.2 чи 80.2.3) наказ податкового органу не містить.

Відповідно до підпункту 80.2.6 пункту 80.2 статті 80 ПК України фактична перевірка може проводитися: «у разі виявлення за результатами попередньої перевірки порушення законодавства з питань, визначених у пункті 75.1.3».

Під час судового розгляду справи податковим органом, окрім загальних посилань, взагалі не надано жодного документального доказу на підтвердження підстав проведення фактичної перевірки позивача, яка стала підставою для прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень.

При цьому, фактична перевірка, що здійснюється за наявності підстави, визначеної у пп. 80.2.6, може бути проведена для контролю щодо припинення порушення законодавства з питань, визначених у пп. 75.1.3, одноразово протягом 12 місяців з дати складання акта за результатами попередньої перевірки (п. 80.3 ст. 80 ПК України).

Як зазначив Верховний Суд у постанові від 04 березня 2021 року у справі №803/1171/17, підпунктом 80.2.6 пункту 80.2 статті 80 Податкового кодексу України закріплено таку підставу проведення фактичної перевірки як виявлення за результатами попередньої перевірки порушення законодавства з питань, визначених у пункті 75.1.3 пункту 75.1 статті 75 Податкового кодексу України, тобто фактична перевірка повинна проводитись лише щодо тих фактів (порушень), які встановлені попередньою перевіркою.

Тобто для законного проведення фактичної перевірки за підпунктом 80.2.6 пункту 80.2 статті 80 ПК України контролюючий орган повинен володіти беззаперечними доказами того, що:

- стосовно цього платника податків раніше вже проводилася фактична перевірка з аналогічних питань;

- за наслідками попередньої перевірки було складено акт, яким зафіксовані конкретні порушення;

- з дати складання такого попереднього акта не минуло 12 місяців;

- нова перевірка призначається виключно з метою контролю за припиненням саме тих порушень, які були встановлені раніше.

Однак, до матеріалів справи відповідачем не додано доказів на підтвердження порушення позивачем вимог законодавства з питань, визначених у підпункті 75.1.3, що зафіксовано результатами попередньої перевірки ( акт перевірки тощо), які слугували б підставою для призначення повторної фактичної перевірки.

У матеріалах справи відсутні будь-які докази проведення будь-якої попередньої перевірки ФОП ОСОБА_1 протягом останніх 12 місяців, відсутній акт попередньої перевірки, і навіть у відзиві на позов податковим органом не наведено жодної інформації про те, коли саме проводилась попередня перевірка, які порушення були виявлені та контроль за усуненням яких порушень покладався на інспекторів під час винесення наказу № 3740-п від 21.08.2024.

Наказ на перевірку не містить будь-які посилання на конкретні (фактичні) підстави призначення перевірки, крім посилання на норми, що їх регулюють, не відображено в рамках яких заходів контролюючого органу встановлено невідповідність діяльності підприємства вимогам чинного законодавства, на підставі яких відомостей або документів були встановлені такі факти та які саме порушення були встановлені попередньою перевіркою.

Видаючи наказ про проведення фактичної перевірки позивача, контролюючий орган лише обмежився посиланнями на норми чинного законодавства, в тому числі норми Податкового кодексу України, якими визначено підстави для проведення фактичної перевірки платника податків, зокрема, пп. 80.2.6 п. 80.2 ст. 80 Податкового кодексу України, однак не обґрунтував, які саме фактичні підстави (обставини) зумовлюють необхідність проведення фактичної перевірки ФОП ОСОБА_1 .

Крім того, суд звертає увагу й на допущені контролюючим органом порушення приписів статті 81 ПК України. Позивач на час перевірки був відсутній у м. Дніпро та постійно проживає і зареєстрований у м. Києві. Допуск до перевірки та вручення направлень намагалися здійснити особі «Євгеній», щодо якої відповідачем не надано жодних доказів перебування у правовідносинах із позивачем або наявності у неї статусу уповноваженого представника суб`єкта господарювання.

Щодо застосування штрафних санкцій за порушення пункту 12 статті 3 Закону № 265/95-ВР на загальну суму 1 201 462,00 грн суд зазначає, що зафіксована інспекторами вартість товарних залишків встановлена контролюючим органом в одноосібному порядку шляхом складання опису. Водночас відповідно до підпункту 20.1.9 пункту 20.1 статті 20 ПК України контролюючі органи мають право вимагати під час проведення перевірок від платників податків проведення інвентаризації основних засобів, товарно-матеріальних цінностей, коштів. Безпосереднє проведення інвентаризації активів згідно з вимогами чинного законодавства (зокрема Положення про інвентаризацію активів та зобов`язань № 879) покладається на платника податків. Матеріали справи підтверджують, що податковим органом перед складанням опису товару вимоги про проведення інвентаризації позивачу не висувалися і не вручалися, що позбавило процедуру встановлення залишків товару та їх належності критерію достовірності та об`єктивності.

Згідно з частиною першою статті 9, статті 72, частин першої, другої, п`ятої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Оскільки відповідачем у ході розгляду справи не надано жодних доказів на підтвердження порушення позивачем вимог законодавства, що було б зафіксовано результатами попередньої перевірки, тобто відповідачем не доведено наявності підстави (пп. 80.2.6 п. 80.2 ст. 80 ПК України) для призначення та проведення фактичної перевірки ФОП ОСОБА_1 , така перевірка проведена за відсутності встановлених законом підстав.

Проведення перевірки за відсутності передбачених законом підстав є істотним порушенням процедури здійснення заходів податкового контролю, що нівелює правові наслідки такої перевірки та зумовлює протиправність усіх прийнятих за її результатами рішень контролюючого органу.

А тому викладені в Акті фактичної перевірки висновки не можуть бути належним та допустимим доказом вчинення позивачем податкових правопорушень та слугувати правомірною підставою для винесення оскаржуваних податкових повідомлень-рішень.

За таких обставин, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд доходить висновку про наявність підстав для повного задоволення адміністративного позову та визнання протиправними і скасування податкових повідомлень-рішень від 22.10.2024 року № 1204970707 та № 1204960707.

Частиною першою статті 139 КАС України визначено, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Позивачем за подання позовної заяви сплачено судовий збір у загальному розмірі 12 035,02 грн., відповідні докази чого містяться в матеріалах справи.

З огляду на задоволення позовних вимог, зазначена сума підлягає стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань ГУ ДПС у м. Києві.

На підставі викладеного, керуючись статтями 243-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

в и р і ш и в:

1. Адміністративний позов задовольнити повністю.

2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у м. Києві від 22 жовтня 2024 року № 1204970707.

3. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у м. Києві від 22 жовтня 2024 року № 1204960707.

4. Стягнути на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , адреса реєстрації: АДРЕСА_2 ) судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 12 035 (дванадцять тисяч тридцять п`ять) грн 02 коп. за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у м. Києві (код ЄДРПОУ ВП 44116011, місцезнаходження: 04116, м. Київ, вул. Шолуденка, буд. 33/19).

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Суддя Білоус А.Ю.