Рішення № 140108413, 28.09.2026, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28 вересня 2026 року м. Київ справа №320/20226/25

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Білоус А.Ю., розглянув у порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «РІДО ГРУП» до Головного управління ДПС у м. Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення та розпорядження.

Суть спору: до Київського окружного адміністративного суду звернулося Товариство з обмеженою відповідальністю «РІДО ГРУП» з позовом до Головного управління ДПС у м. Києві, у якому просить суд:

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у м. Києві від 01.02.2024 № 00065690901, яким до Товариства з обмеженою відповідальністю «Рідо Груп» застосовано штрафну санкцію в сумі 17 000, 00 грн.;

- визнати протиправним та скасувати розпорядження Головного управління ДПС у м. Києві від 29.12.2023 № 497-рл, яким Товариству з обмеженою відповідальністю «Рідо Груп» анульовано ліцензію на право Роздрібної торгівлі алкогольними напоями № 26540308202301097 та ліцензію на право Роздрібної торгівлі алкогольними напоями № 26540308202301098;

На обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що фактична перевірка була проведена з грубими процедурними порушеннями, що свідчить про протиправність прийнятих за її результатами рішень. Зокрема, у наказі ГУ ДПС у м. Києві від 28.12.2023 № 6499-п не наведено конкретних фактичних підстав для призначення перевірки згідно з вимогами підпункту 80.2.5 пункту 80.2 статті 80 Податкового кодексу України, а наявне лише формальне посилання на доповідну записку управління контролю за підакцизними товарами від 27.12.2023 № 5179/26-15-09-07-08. Крім того, наказ містить неконкретизовану адресу перевірки: «м. Київ, вул. Автозаводська, 27», у той час як за вказаною адресою розташовано два самостійні об`єкти оподаткування (магазин «Пчілка Маркет» та кафе «Пчілка Маркет»), на кожен з яких видано окрему ліцензію та подано окремі повідомлення за формою № 20-ОПП. Також позивач звернув увагу на дефекти самого акта перевірки: відсутність підпису посадової особи відповідача Безсмертного І. у зв`язку з перебуванням у відпустці, суперечності щодо дат проведення та закінчення перевірки (28.12.2023 та 29.12.2023), ненадання акта на підпис представнику платника за місцем перевірки.

По суті встановлених перевіркою порушень позивач наголосив, що висновок податкового органу про реалізацію немаркованого алкоголю є безпідставним. Контролюючий орган обмежився виключно даними електронних систем щодо повторного зазначення реквізитів марок акцизного податку у фіскальних чеках, не проводячи жодних контрольних розрахункових операцій, хронометражу чи зняття залишків, що може свідчити лише про можливе порушення порядку оформлення розрахункових документів за Законом України від 06.07.1995 № 265/95-ВР, а не про обіг немаркованого товару. До того ж частина зазначеної у додатку до акта продукції становить звичайні (неігристі) вина, які згідно з пунктом 226.10 статті 226 ПК України взагалі не підлягають маркуванню марками акцизного податку.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 29.04.2025 прийнято до провадження адміністративну справу №320/20226/25, відкрито провадження в справі та вирішено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

Відповідач правом на надання відзиву на позовну заяву не скористався, про відкриття провадження у справі був проінформований належним чином.

Відповідно до частини шостої статті 162 Кодексу адміністративного судочинства України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Згідно з частиною другою статті 175 КАС України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Відповідно до частини п`ятої статті 262 КАС України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Учасники справи з клопотанням про розгляд справи у судовому засіданні до суду не звертались.

З урахуванням викладеного, розгляд справи судом здійснено у порядку письмового провадження за наявними у ній матеріалами та доказами.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши усі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

в с т а н о в и в:

ТОВ «РІДО ГРУП» (код ЄДРПОУ 41744911, місцезнаходження: 03049, м. Київ, пр-т Повітрофлотський, буд. 19-А/1) є зареєстрованою юридичною особою.

ГУ ДПС у м. Києві видано позивачу:

- ліцензію на право роздрібної торгівлі алкогольними напоями реєстраційний номер 26540308202301097, термін дії з 18.03.2023 до 18.03.2024, адреса місця торгівлі: м. Київ, Оболонський район, вул. Автозаводська, буд. 27, магазин «Пчілка Маркет»;

- ліцензію на право роздрібної торгівлі алкогольними напоями реєстраційний номер 26540308202301098, термін дії з 18.03.2023 до 18.03.2024, адреса місця торгівлі: м. Київ, Оболонський район, вул. Автозаводська, буд. 27, кафе «Пчілка Маркет».

28 грудня 2023 року в.о. начальника ГУ ДПС у м. Києві видано наказ № 6499-п «Про проведення фактичних перевірок суб`єктів господарювання», згідно з яким на підставі статей 19-1, 20, підпункту 75.1.3 пункту 75.1 статті 75, підпункту 80.2.5 пункту 80.2 статті 80 ПК України, Закону України № 481/95-ВР та відповідно до доповідної записки управління контролю за підакцизними товарами від 27.12.2023 № 5179/26-15-09-07-08 призначено проведення фактичних перевірок суб`єктів господарювання тривалістю 10 діб.

Згідно з Додатком 1 до вказаного наказу до переліку суб`єктів господарювання для проведення фактичної перевірки включено ТОВ «РІДО ГРУП», адреса об`єкта: м. Київ, Оболонський р-н, вул. Автозаводська, 27.

На підставі наказу від 28.12.2023 № 6499-п та направлень від 28.12.2023 № 24511/26-15-09-01, № 24512/26-15-09-01 посадовими особами ГУ ДПС у м. Києві розпочато фактичну перевірку об`єкта за вказаною адресою, за результатами якої складено акт фактичної перевірки від 29.12.2023 № 86830/Ж5/26-15-09-01/41744911.

Згідно зі змістом акта перевірки, відповідно до електронних ресурсів ДПС України встановлено факт здійснення позивачем реалізації алкогольних напоїв із неодноразовим зазначенням погашення однакових марок акцизного податку (ABRX564604, ABXR564607, ABXR567604, ADET165356, ADXO115858, AETG652747, AGXR564604, AEYV919662) на загальну суму 1 294,50 грн, що контролюючим органом кваліфіковано як реалізацію алкогольних напоїв з порушенням правил маркування (немаркованих), чим порушено вимоги статті 11 Закону України від 19.12.1995 № 481/95-ВР.

29 грудня 2023 року в.о. начальника ГУ ДПС у м. Києві винесено розпорядження № 497-рл про анулювання позивачу ліцензій на право роздрібної торгівлі алкогольними напоями № 26540308202301097 (магазин) та № 26540308202301098 (кафе) на підставі встановлення факту торгівлі алкогольними напоями без марок акцизного податку.

01 лютого 2024 року на підставі акта перевірки ГУ ДПС у м. Києві прийнято податкове повідомлення-рішення № 00065690901, яким до ТОВ «РІДО ГРУП» згідно з абзацом 20 частини другої статті 17 Закону України № 481/95-ВР застосовано штрафні (фінансові) санкції у розмірі 17 000,00 грн.

Результати адміністративного оскарження залишили вказані рішення без змін (рішення ДПС України від 13.03.2024 № 6992/6/99-00-06-03-03-06 та від 23.04.2024 № 11840/6/99-00-06-03-02-06).

Не погоджуючись з правомірністю прийняття спірних розпорядження та податкового повідомлення-рішення, позивач звернувся до суду.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи, суд зазначає наступне.

Згідно із частиною другою статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, регулює Податковий кодекс України (далі також - ПК України), який, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Статтею 62 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на час проведення перевірки позивача) передбачено, що податковий контроль здійснюється, зокрема, шляхом: ведення обліку платників податків; інформаційно-аналітичного забезпечення діяльності контролюючих органів; перевірок та звірок відповідно до вимог цього Кодексу, а також перевірок щодо дотримання законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, у порядку, встановленому законами України, що регулюють відповідну сферу правовідносин.

Відповідно до підпункту 20.1.4 пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України контролюючі органи мають право, зокрема, проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення.

Контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки (п. 75.1 ст. 75 Податкового кодексу України).

Згідно з положеннями підпункту 75.1.3 пункту 75.1 статті 75 Податкового кодексу України фактичною вважається перевірка, що здійснюється за місцем фактичного провадження платником податків діяльності, розташування господарських або інших об`єктів права власності такого платника. Така перевірка здійснюється контролюючим органом щодо дотримання норм законодавства з питань регулювання обігу готівки, порядку здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензій, свідоцтв, у тому числі про виробництво та обіг підакцизних товарів, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами).

Порядок проведення фактичної перевірки врегульований статтею 80 Податкового кодексу України, пунктом 80.1 якої встановлено, що фактична перевірка здійснюється без попередження платника податків (особи).

Відповідно до пункту 81.1 статті 81 Податкового кодексу України посадові особи контролюючого органу мають право приступити до проведення документальної виїзної перевірки, фактичної перевірки за наявності підстав для їх проведення, визначених цим Кодексом, та за умови пред`явлення або надіслання у випадках, визначених цим Кодексом, зокрема, таких документів: копії наказу про проведення перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування контролюючого органу, найменування та реквізити суб`єкта (прізвище, ім`я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється) та у разі проведення перевірки в іншому місці - адреса об`єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична перевірка), підстави для проведення перевірки, визначені цим Кодексом, дата початку і тривалість перевірки, період діяльності, який буде перевірятися. Наказ про проведення перевірки є дійсним за наявності підпису керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу та скріплення печаткою контролюючого органу.

Абзацами п`ятим і шостим пункту 81.1 статті 81 Податкового кодексу України встановлено, що непред`явлення або ненадіслання у випадках, визначених цим Кодексом, платнику податків (його посадовим (службовим) особам або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції) цих документів або пред`явлення зазначених документів, що оформлені з порушенням вимог, встановлених цим пунктом, є підставою для недопущення посадових (службових) осіб контролюючого органу до проведення документальної виїзної або фактичної перевірки. Відмова платника податків та/або посадових (службових) осіб платника податків (його представників або осіб, які фактично проводять розрахункові операції) від допуску до перевірки на інших підставах, ніж визначені в абзаці п`ятому цього пункту, не дозволяється.

Як вбачається з копії наказу ГУ ДПС у м. Києві від 28.12.2023 № 6499-п та наведених в акті фактичної перевірки відомостей, посадовими особами контролюючого органу на підставі направлень на перевірку від 28.12.2023 № 24511/26-15-09-01, № 24512/26-15-09-01 було розпочато фактичну перевірку об`єкта суб`єкта господарювання ТОВ «РІДО ГРУП» за адресою: м. Київ, вул. Автозаводська, 27, у присутності керуючої магазином Кіріліної О.М.

Статтею 80 Податкового кодексу України визначені підстави для призначення фактичної перевірки, порядок її проведення та оформлення результатів.

Так, відповідно до підпункту 80.2.5 пункту 80.2 статті 80 Податкового кодексу України фактична перевірка може проводитися на підставі рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, оформленого наказом, копія якого вручається платнику податків або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції під розписку до початку проведення такої перевірки, та за наявності хоча б однієї з таких підстав, зокрема, у разі наявності та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації про порушення вимог законодавства в частині виробництва, обліку, зберігання та транспортування спирту, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та рідин, що використовуються в електронних сигаретах і пального, та цільового використання спирту платниками податків, обладнання акцизних складів витратомірами-лічильниками та/або рівномірами-лічильниками, та/або масовими витратомірами, а також здійснення функцій, визначених законодавством у сфері регулювання виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, пального.

Варто зазначити, що в постанові Верховного Суду від 28.05.2024 у справі №280/1431/23 Судова палата з розгляду справ щодо податків, зборів та інших обов`язкових платежів Касаційного адміністративного суду акцентувала на тому, що підпункт 80.2.5 пункту 80.2 статті 80 Податкового кодексу України встановлює дві передумови для призначення фактичної перевірки: (1) наявність та/або отримання певної інформації; (2) здійснення контролюючим органом функцій, визначених законодавством у відповідній сфері.

Саме тому цей підпункт пункту 80.2 статті 80 Податкового кодексу України має істотну особливість у його застосуванні порівняно з іншими підпунктами цієї норми, яка і зумовлює висновок про те, що саме лише посилання на підпункт 80.2.5 пункту 80.2 статті 80 Податкового кодексу України у рішенні про проведення перевірки не є мінімально достатнім обсягом інформації, яка має відображатися у наказі відповідно до абзацу третього пункту 81.1 статті 81 Податкового кодексу України щодо зазначення у наказі підстави для проведення перевірки.

Судова палата наголосила на тому, що оскільки підпункт 80.2.5 пункту 80.2 статті 80 Податкового кодексу України встановлює в одному підпункті статті дві самостійні (окремі) підстави для проведення перевірки, то у наказі про призначення перевірки контролюючий орган поряд з юридичною підставою у вигляді нумераційного позначення зобов`язаний відобразити конкретну з таких двох фактичних підстав, яка і зумовила прийняття рішення про проведення перевірки, або ж обидві, в обсязі, достатньому для ідентифікації однієї з двох (або обох в сукупності у разі їх наявності). Відображення такої фактичної підстави не обов`язково має бути сформульоване тотожно до змісту правової норми, якою ця підстава встановлена, проте, повинна бути чітко визначена та змістовно відповідати правовій нормі.

Тобто, у разі, якщо фактичною підставою для призначення фактичної перевірки стала наявність (отримання) певної інформації, то контролюючий орган у рішенні про проведення перевірки поряд із посиланням на підпункт 80.2.5 пункту 80.2 статті 80 Податкового кодексу України повинен щонайменше зазначити про «наявність (отримання) інформації щодо можливого порушення» або ж зазначити реквізити документа, який слугував приводом для призначення перевірки і містить таку інформацію. Аналогічно, якщо фактичною підставою для призначення фактичної перевірки стало здійснення відповідних функцій, то контролюючий орган у рішенні про проведення перевірки поряд із посиланням на підпункт 80.2.5 пункту 80.2 статті 80 Податкового кодексу України повинен саме про це зазначити. Відповідно, якщо підставою для призначення перевірки відповідно до підпункту 80.2.5 пункту 80.2 статті 80 Податкового кодексу України стала сукупність фактичних підстав, передбачених цією нормою, то контролюючий орган у рішенні про проведення перевірки поряд із посиланням на підпункт 80.2.5 пункту 80.2 статті 80 Податкового кодексу України має це відобразити у вищезазначений спосіб.

Судова палата з розгляду справ щодо податків, зборів та інших обов`язкових платежів Касаційного адміністративного суду у постанові від 28.05.2024 (справа №280/1431/23) дійшла висновку, що саме такий обсяг інформації у наказі, прийнятому відповідно до підпункту 80.2.5 пункту 80.2 статті 80 Податкового кодексу України, можна вважати мінімально достатнім в розумінні абзацу третього пункту 81.1 статті 81 Податкового кодексу України щодо зазначення у наказі підстави для проведення перевірки, оскільки надає платнику податків загальне розуміння про підставу її призначення та відповідний предмет перевірки. Таке інформування про фактичну обставину має бути наведено саме серед підстав для проведення перевірки, тобто перед резолютивною частиною наказу.

Дослідивши наказ ГУ ДПС у м. Києві від 28.12.2023 № 6499-п «Про проведення фактичних перевірок суб`єктів господарювання», на підставі якого проведено перевірку позивача, суд зазначає, що поряд із посиланням на статті 19-1, 20, 75, підпункт 80.2.5 пункту 80.2 статті 80 ПК України, Закон України від 19.12.1995 № 481/95-ВР, тобто юридичної підстави для проведення перевірки, не вказано конкретної фактичної підстави її проведення з числа встановлених підпунктом 80.2.5 пункту 80.2 статті 80 ПК України.

Водночас наведення у наказі про проведення перевірки поряд із підпунктом 80.2.5 пункту 80.2 статті 80 ПК України реквізитів доповідної записки управління контролю за підакцизними товарами від 27.12.2023 № 5179/26-15-09-07-08, яка слугувала приводом для її призначення, відповідає мінімально допустимому обсягу інформації щодо підстави перевірки в розумінні абзацу третього пункту 81.1 статті 81 ПК України.

Разом з тим, відповідачем не надано до суду копії зазначеної доповідної записки від 27.12.2023 № 5179/26-15-09-07-08, що позбавляє суд можливості перевірити реальне існування на момент винесення наказу будь-якої інформації про порушення позивачем законодавства. За таких умов саме лише формальне зазначення реквізитів недолученого документа за відсутності будь-яких належних доказів у матеріалах справи не підтверджує наявності дійсних фактичних підстав для призначення перевірки.

Крім того, всупереч вимогам статті 77 КАС України, контролюючий орган не надав жодних доказів на підтвердження здійснення ним заходів контролю саме в межах реалізації функцій у сфері обігу підакцизної продукції щодо конкретно визначеного об`єкта перевірки позивача, що свідчить про безпідставність проведення зазначеного контрольного заходу.

З огляду на викладене, а також враховуючи положення статті 77 КАС України та висновки Верховного Суду щодо обов`язку контролюючого органу довести існування обставин, що слугували підставою для втручання, суд дійшов висновку про недоведеність відповідачем наявності передбачених підпунктом 80.2.5 пункту 80.2 статті 80 ПК України дійсних фактичних підстав для призначення перевірки позивача, що свідчить про безпідставність проведення зазначеного контрольного заходу.

Крім того, згідно з висновком, сформульованим Верховним Судом у складі судової палати з розгляду справи щодо податків, зборів та інших обов`язкових платежів Касаційного адміністративного суду у справі №826/17123/18 (постанова від 21.02.2020), «оскаржуючи наслідки проведеної контролюючим органом перевірки у вигляді податкових повідомлень-рішень та інших рішень, платник податків не позбавлений можливості посилатись на порушення контролюючим органом вимог законодавства про проведення такої перевірки, якщо вважає, що вони зумовлюють протиправність таких податкових повідомлень-рішень. При цьому, таким підставам позову, за їх наявності, суди повинні надавати правову оцінку в першу чергу, а у разі, якщо вони не визнані судом такими, що тягнуть протиправність рішень, прийнятих за наслідками такої перевірки, - переходити до перевірки підстав позову щодо наявності порушень податкового та/або іншого законодавства».

У спірному випадку фактичну перевірку ТОВ «РІДО ГРУП» проведено контролюючим органом за недоведеності існування реальних фактичних підстав для її призначення, визначених підпунктом 80.2.5 пункту 80.2 статті 80 ПК України. До того ж контролюючим органом не враховано, що за вказаною у додатку до наказу адресою знаходяться два окремі місця торгівлі та самостійні об`єкти оподаткування (магазин та кафе), кожному з яких присвоєно окрему ліцензію, що вносить правову невизначеність щодо предмета та меж проведеної перевірки

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень.

Згідно з частиною першою статті 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Відповідно до статті 73 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Статтею 77 КАС України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Таким чином, оскільки фактичну перевірку проведено за відсутності належним чином визначених фактичних підстав, результати такої перевірки не можуть породжувати правових наслідків. Відтак, прийняті на підставі акта перевірки від 29.12.2023 № 86830/Ж5/26-15-09-01/41744911 податкове повідомлення-рішення ГУ ДПС у м. Києві від 01.02.2024 № 00065690901 та розпорядження від 29.12.2023 № 497-рл в частині анулювання ліцензій позивача є протиправними та підлягають скасуванню.

Частиною першою статті 139 КАС України визначено, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Позивачем за подання позовної заяви сплачено судовий збір у загальному розмірі 6 056,00 грн, що підтверджується платіжною інструкцією від 27.05.2024 № 15274.

З огляду на задоволення позовних вимог, зазначена сума підлягає стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань ГУ ДПС у м. Києві.

На підставі викладеного, керуючись статтями 243-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

в и р і ш и в:

1. Адміністративний позов задовольнити повністю.

2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у м. Києві від 01 лютого 2024 року № 00065690901.

3. Визнати протиправним та скасувати розпорядження Головного управління ДПС у м. Києві від 29 грудня 2023 року № 497-рл в частині анулювання Товариству з обмеженою відповідальністю «РІДО ГРУП» ліцензії на право роздрібної торгівлі алкогольними напоями реєстраційний номер 26540308202301097 та ліцензії на право роздрібної торгівлі алкогольними напоями реєстраційний номер 26540308202301098.

4. Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «РІДО ГРУП» (код ЄДРПОУ 41744911, адреса: 03049, м. Київ, пр-т Повітрофлотський, буд. 19-А/1) судові витрати зі сплати судового збору в сумі 6 056,00 грн (шість тисяч п`ятдесят шість гривень 00 копійок) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у м. Києві (код ЄДРПОУ ВП: 44116011, адреса: 04116, м. Київ, вул. Шолуденка, 33/19).

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Суддя Білоус А.Ю.