Рішення № 140106405, 25.09.2026, Волинський окружний адміністративний суд

ВОЛИНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 вересня 2026 року ЛуцькСправа № 140/6651/26

Волинський окружний адміністративний суд у складі судді Шепелюка В.Л., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Пакур Транс» до Волинської митниці про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Пакур Транс» (далі ТОВ «Пакур Транс», позивач) звернулося з позовом до Волинської митниці (далі митниця, відповідач) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 14.05.2025 №UA2050002025123, №UA205002025124.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що згідно із наказом 19.09.2025 №124, Волинською митницею проведена документальна невиїзна перевірка дотримання ТОВ «Пакур Транс» вимог законодавства з питань державної митної справи в частині обґрунтованості та законності надання (отримання) пільг і звільнення від оподаткування при митному оформленні товару за митними деклараціями наведеними у додатку до акту перевірки від 22.04.2025 №35/25/7.3-19/17/44574898.

Перевіркою встановлено порушення платником податків:

- частини першої статті 5, 16 Доповнення 1 до Регіональної конвенції, частини першої статті 257, частини п`ятої статті 280 Митного кодексу України (далі МК України) в результаті чого занижено податкове зобов`язання по сплаті ввізного мита на загальну суму 374 702, 38 грн;

- підпункту «в» пункту 185.1 статті 185, пункту 187.8 статті 187 Податкового кодексу України (далі ПК України) в результаті чого занижено податкове зобов`язання по сплаті податку на додану вартість в періоді, що перевірявся, на загальну суму 74 940, 48 грн;

На підставі висновків вказаного акту перевірки Волинською мтницею прийнято податкові повідомлення-рішення

- від 14.05.2025 №UA2050002025123, згідно із яким занижено податкове зобов`язання по сплаті ввізного мита на загальну суму 374 702,38 грн та застосовано штрафні (фінансові) санкції у розмірі 37 470,23 грн;

- від 14.05.2025 №UA205002025124, згідно із яким занижено податкове зобов`язання по сплаті податку на додану вартість в періоді, що перевірявся, на загальну суму 74 940,48 грн та застосовано штрафні (фінансові) санкції у розмірі 7494,06 грн.

Обґрунтовуючи протиправність вказаних податкових повідомлень-рішень позивач вказує, що разом з наведеними в акті перевірки митними деклараціями надав митному органу документи, які посвідчують походження товарів, серед яких були сертифікати з перевезення (походження) товару форми EUR.1. Країна походження товару у графі 34 митної декларації була заявлена декларантом на підставі відомостей наявних у сертифікаті з перевезення товару EUR.1.

Тоді як Волинська митниця в акті перевірки не навела обставин, які могли б викликати сумніви щодо походження товару, ввезеного позивачем. Крім того, акт перевірки не містить доведених обставин вчинення позивачем податкового правопорушення, як цього вимагає стаття 109 ПК України:

- здійснення митного контролю після завершення митного оформлення можливе виключно за умови обґрунтованої підозри, що під час пропуску товарів через митний кордон України було допущено порушення законодавства України;

- Волинською митницею не вказано та не надано будь-яких документів щодо подання позивачем під час здійснення митного контролю та митного оформлення недостовірних документів;

- долучені сертифікати EUR.1 які подавались до митного оформлення, не анульовані, не визнані недійсними, не відкликані. Також відсутні докази того, що вказані документи були підроблені або одержані незаконним шляхом;

- відповідальність за оформлення та видачу сертифікатів EUR.1 і правдивість інформації, що в них зазначена, покладена виключно на експортера (продавця), а у позивача відсутній обов`язок чи необхідність перевіряти законність дій експортера в момент оформлення та видачі відповідних сертифікатів;

- застосовуючи преференцію при митному оформленні товарів за спірними митними деклараціями позивач обґрунтовано сподівався на добросовісність дій свого контрагента-експортера та не мав підстав піддавати сумніву правомірність видачі сертифікатів. При цьому митним органом не надано доказів існування у позивача намірів фінансового характеру, спрямованих на ухиляння від сплати всіх необхідних платежів при митному оформленні;

- інформація, отримана від уповноважених органів Республіки Польща не може бути єдиним та беззаперечним доказом порушення позивачем митних правил;

- висновки проведеної відповідачем перевірки ґрунтуються на документах органу іноземної держави, які на момент подання позовної заяви у позивача

- під час проведення перевірки переклади документів уповноваженого митного органу Республіки Польща були відсутні, що надає підстави для висновку про неповне з`ясування усіх обставин, які були предметом дослідження працівників митного органу, які проводили перевірку, та надання висновків за результатами її проведення на підставі неналежних доказів;

- відповідачем не надано доказів, які б підтверджували факт офіційного звернення уповноваженого органу Польщі до експортера за наданням належних документів на підтвердження статусу походження товар чи відповіді експортера;

- акт перевірки не містить даних, з посилання на відповідні первинні документ або інші матеріали, щодо надання позивачем недостовірних документів чи недостовірної інформації; інших протиправних дій декларанта, які спричинили заниження обов`язкових платежів під час митного оформлення; невідповідності даних, які містяться в документах, поданих позивачем для здійснення митного оформлення, фактичним даним, виявленим під час перевірки.

З наведених підстав позивач вважає, що при розмитненні товару дотримався умов режиму вільної торгівлі між Україною та Європейським Союзом та правомірно застосував діючу на момент розмитнення преференційну ставку ввізного мита на товари, що ввозяться на територію України. Просить позов задовольнити.

Ухвалою судді Волинського окружного адміністративного суду від 17.06.2026 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, судовий розгляд справи ухвалено проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.

В поданому до суду відзиві на позовну заяву (а.с.52-62) представник відповідача позовних вимог не визнала та в обґрунтування такої позиції вказала, що у зв`язку з надходженням документально підтвердженої інформації від Регіонального офісу управління доходів Республіки Польщі у Вроцлаві від 24.05.2024 №0201-24-094003 про непідтвердження преференційного походження товарів, зазначену в сертифікатах з перевезення EUR.1 від 04.03.2024 №PL/MH/AV 0008981, 07.03.2024 №PL/MH/AV 0008963, від 06.03.2024 №PL/MH/AV0008954, на підставі наказу від 19.03.2025 №124 Волинською митницею проведено документальну невиїзну перевірку дотримання ТОВ «Пакур Транс» вимог законодавства України з питань митної справи щодо обґрунтованості та законності надання (отримання) пільг і звільнення від оподаткування, а саме правомірності застосування тарифної пільги (тарифної преференції) по сплаті ввізного мита за кодом митної преференції «410» в рамках Угоди про асоціацію між Україною, з однієї сторони та Європейським Союзом, Європейським співтовариством з атомної енергії і їхніми державами-членами, з іншої сторони, ратифікованої Законом України від 16.09.2014 №1678-VII при митному оформленні товарів за митними №24UA205140018044U3, від 15.03.2024 №24UA2051400180447U3, від 11.03.2024 №24UA205140016867U0, від 07.03.2024 №24UA205140016086U2.

Так, листами Державної митної служби від 06.06.2024 №15/15-03-01/7/3065 та від 27.09.2024 №15/15-03-01/7/5141 до Волинської митниці доведено лист Регіонального офісу управління доходів Республіки Польщі у Вроцлаві від 24.05.2024 №0201-IGC.4331.24-26.2024 (№0201-24-094003) щодо проведеної перевірки сертифікатів про походження товарів EUR.1 від 06.03.2024 №PL/MH/AV 0008954, від 07.03.2024 №PL/MH/AV 0008963, від 04.03.2024 №PL/MH/AV 0008981.

Листом Регіонального офісу управління доходів Республіки Польщі у Вроцлаві повідомлено, що вищезазначені сертифікати про походження товару. EUR.1 не автентичні, а саме: печатка та підпис у графі 11 сертифікатів не відповідають зразкам печаток та підписів посадових осіб, уповноважених на видачу сертифікатів.

Крім того, результат перевірки (графа 14 сертифіката) завізований відповідно до положень Додатку ІІІ Конвенції, а саме: проставлено дату перевірки та місце проведення 24.05.2024, Wroclaw; наявний підпис посадової особи; проставлено відбиток печатки уповноваженого органу Республіки Польща.

Дані сертифікати подавалися для застосування преференційного режиму оподаткування до вживаних транспортних засобів, митне оформлення яких здійснено за митними деклараціями від 15.03.2024 №24UA205140018044U3, від 11.03.2024, №24UA205140016867U0, від 07.03.2024 №24UA205140016086U2.

Враховуючи інформацію уповноваженого органу Республіки Польща, сертифікати з перевезення EUR.1 не можуть бути підставою для застосування преференційного режиму вільної торгівлі до товарів, оформлених за вищевказаними МД.

Отже, товари, оформлені за МД повинні бути оподатковані ввізним митом за ставками згідно з Митним тарифом України, встановленим відповідним законом України, що був чинним на дату митного оформлення зазначених товарів.

Встановлені порушення призвели до заниження ТОВ «Пакур Транс» податкових зобов`язань по сплаті митних платежів за МД згідно Додатку 1 на загальну суму 449 642, 86 грн, в тому числі: ввізне мито - на суму 374 702,38 грн та податок на додану вартість - на суму 74 940,48 грн.

Представник відповідача вказує, що формальна наявність поданих до митного оформлення сертифікат за видачу яких несе відповідальність експортер, не є достатньою підставою для висновків про вчинення ТОВ «Пакур Транс» всіх необхідних залежних від нього дій для здійснення декларування «преференційно походження» ввезеного товару та отримання пільги - тарифної преференції.

Діючи добросовісно та застосовуючи тарифну преференцію за зниженим рівнем ставки ввізного мита, суб`єкт господарювання безсумнівно повинен переконатися, що поставлені експортером товари дійсно є товарам «преференційного походження» відповідно до положень вищезазначеної Регіональної конвенції, а не покладатись лише на відповідальність експортера видачу сертифіката з перевезення EUR.1.

Таким чином, документальною невиїзною перевіркою встановлено порушення позивачем вимог:

1. частини першої статті 15,16 Доповнення 1 до Регіональної конвенції частини 1 статті 257, частини п`ятої статті 280 МК України, в результаті чого занижено податкове зобов`язання по сплаті ввізного мита на загальну суму 374 702,38 грн.

2. підпункту «в» пункту 185.1 статті 185, пункту 187.8 статті 187 ПК України, в результаті чого занижено податкове зобов`язання по сплаті податку на додану вартість в періоді, що перевірявся на загальну суму 74940,48 грн.

Враховуючи вищевикладене, Волинською митницею було прийняті податкові повідомлення рішення від 14.05.2025 №UA2050002025121, №UA205002025124.

Додатково представник відповідача повідомляє, що за результатами опрацювання отриманих документів від уповноважених органів Республіки Польща від 24.05.2024 №0201-IGC. 4331.24-26.2024, Волинською митницею було складено протокол про порушення митних правил №000320/UA205000/2024 від 05.08.2024 за ознаками статті 485 МК України, відносно ОСОБА_1 керівника ТОВ «Пакур Транс».

За результатами розгляду справи про порушення митних правил №163/2432/24 постановою Любомльського районного суду Волинської області від 12.03.2026 директора ТОВ «Пакур Транс» ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні правопорушення, передбаченого статтею 485 МК України, та накладено стягнення у вигляді штрафу в розмірі 100 відсотків несплаченої суми митних платежів.

Постановою Волинського апеляційного суду від 29.04.2026 провадження у справі було закрито, а справу за протоколом про порушення митних правил №000320/UA205000/2024 від 05.08.2024 стосовно ОСОБА_1 за ознаками адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 458 МК України передано Територіальному управлінню БЕБ у Волинській області для приєднання до кримінального провадження №72023020000000013 від 24.02.2023.

Враховуючи вищезазначене, представник вважає, що винесені Волинською митницею податкові повідомлення-рішення є підставними, обґрунтованими, а відтак такими, що прийняті у повній відповідності до вимог чинного законодавства. Просить в задоволенні позову відмовити.

Позивач подав додаткові пояснення від 09.07.2026, в яких зазначив, що в матеріалах справи міститься лише копія неофіційного перекладу листа уповноваженого органу Республіки Польща при цьому не можливо зробити висновок про належність цього перекладу, відповідності реальному змісту, фаховості перекладача на знання мови, підпис якого крім того, не посвідчений нотаріально (а.с.155-156).

У додаткових поясненнях від 31.07.2026 представник відповідача наголосив, що отримана Державною митною службою України в межах міжнародної взаємодії інформація (лист Республіки Польщі у Вроцлаві від 24.05.2024 №0201-IGC.4331.24-26.2024 (№0201-24-094003)) та документи, які стосуються здійснення імпорту товару, а саме сертифікати з перевезення товару EUR.1, є митними документами в розумінні як українського, так і міжнародного законодавства, адже стосуються питань здійснення митного контролю та митного оформлення, а тому не підлягають окремій легалізації. Наголошує, що на момент проведення документальної невиїзної перевірки переклад листа Регіонального офісу управління доходів Республіки Польщі у Вроцлаві від 24.05.2024 №0201-IGC.4331.24-26.2024 (№0201-24-094003) був наявний та використаний, а також згодом разом із відзивом наданий до суду (а.с.163-164).

Інших заяв по суті справи до суду не надходило.

Ухвалою Волинського окружного адміністративного суду від 03.07.2026 відмовлено у задоволенні клопотання Волинської митниці про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін (а.с.128).

Ухвалою Волинського окружного адміністративного суду від 25.09.2026 відмовлено у задоволенні клопотання Волинської митниці про залишення позову без розгляду.

Перевіривши письмовими доказами доводи сторін, викладені у заявах по суті справи, суд встановив такі обставини.

Судом встановлено, що на підставі наказу Волинської митниці від 19.03.2025 №124 (а.с.91) відповідачем проведено документальну невиїзну перевірку стосовно дотримання ТОВ «Пакур Транс» вимог законодавства України з питань митної справи щодо обґрунтованості та законності надання (отримання) пільг і звільнення від оподаткування, а саме правомірності застосування тарифної пільги (тарифної преференції) по сплаті ввізного мита за кодом митної преференції «410» в рамках Угоди про асоціацію між Україною, з однієї сторони та Європейським Союзом, Європейським співтовариством з атомної енергії і їхніми державами членами, з іншої сторони, ратифікованої Законом України від 16.09.2014 №1678-VII при митному оформленні товарів за митними деклараціями від 15.03.2024 №24UA205140018044U3, від 11.03.2024 №24UA205140016867U0, від 07.03.2024 №24UA205140016086U2.

Про призначення документальної невиїзної перевірки позивача було повідомлено листом Волинської митниці від 25.03.2026 №7.3-2/19/13/3569 (а.с.13, 92), який було отримано представником позивача 27.03.2026, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення (а.с.93).

За результатами вказаної перевірки складено акт від 22.04.2025 №35/25/7.3-19/17/44574898 (а.с.14-19, 94-99), згідно із висновками якого документальною невиїзною перевіркою встановлено порушення ТОВ «Пакур Транс» вимог:

1. частини першої статті 15,16 Доповнення 1 до Регіональної конвенції, частини першої статті 257, частини п`ятої статті 280 МК України в результаті чого занижено податкове зобов`язання по платі ввізного мита за МД типу ІМ , 40ДЕ згідно Додатку 1 на загальну суму 374 702,38 грн.

2. підпункту «в» пункту 185.1 статті 185, пункту 187.8 статті 187 ПК України в результаті чого занижено податкове зобов`язання по сплаті податку на додану вартість в періоді, що перевірявся, на загальну суму 74 940,48 грн.

На підставі вказаного акту перевірки відповідачем прийнято податкові повідомлення-рішення:

- від 14.05.2025 №UA205002025124, згідно із яким позивачу збільшено грошове зобов`язання за платежем податок на додану вартість з товарів, ввезених на митну територію України суб`єктами господарювання на загальну суму 82 434,54 грн, в тому числі: за податковим зобов`язанням 74 940,48 грн та за штрафними (фінансовими) санкціями 7494,06 грн (а.с.20 зворот.-21, 106-107);

- від 14.05.2025 №UA2050002025123, згідно із яким позивачу збільшено грошове зобов`язання за платежем мито нафтопродукти, транспортні засоби та шини до них, що ввозяться суб`єкта підприємницької діяльності (крім мита, яке сплачується при поміщенні суден митний режим тимчасового ввезення з умовним частковим звільненням в оподаткування митними платежами) на загальну суму 412 172,61 грн, в тому числі: за податковим зобов`язанням 374 702,38 грн та за штрафними (фінансовими) санкціями 37 470,23 грн (а.с. 22 зворот.23, 104-105);

Вважаючи вищевказані податкові повідомлення-рішення протиправними, позивач звернувся в суд з даним позовом.

При вирішенні спору суд застосовує такі нормативно-правові акти.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Відповідно до статті 49 МК України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Статтею 50 МК України передбачено, що відомості про митну вартість товарів використовуються для: нарахування митних платежів; застосування інших заходів державного регулювання зовнішньоекономічної діяльності України; ведення митної статистики; розрахунку податкового зобов`язання, визначеного за результатами документальної перевірки.

Частиною першою статті 51 МК України визначено, що митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу.

Згідно із частиною першою статті 52 МК України заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою.

Відповідно до частини першої статті 54 МК України контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

Частиною п`ятою статті 54 МК України передбачено, що митний орган з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право, зокрема, проводити в порядку, визначеному статтями 345-354 цього Кодексу, перевірки правильності визначення митної вартості товарів після їх випуску.

Частинами першою та другою статті 293 МК України передбачено, що особою, на яку покладається обов`язок із сплати митних платежів, є декларант. Особою, на яку покладається обов`язок із сплати донарахованих митних платежів - податкового зобов`язання, визначеного за результатами документальної перевірки, є відповідний платник податків.

Відповідно до пункту 7 частини першої статті 336 МК України митний контроль здійснюється безпосередньо посадовими особами митних органів шляхом проведення документальних перевірок дотримання вимог законодавства України з питань митної справи, у тому числі своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати митних платежів.

За правилами, наведеними у статті 345 МК України документальна перевірка - це сукупність заходів, за допомогою яких митні органи переконуються у правильності заповнення митних декларацій, декларацій митної вартості та в достовірності зазначених у них даних, законності ввезення (пересилання) товарів на митну територію України або на територію вільної митної зони, вивезення (пересилання) товарів за межі митної території України або за межі території вільної митної зони, а також своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати митних та інших платежів, а також пені, контроль за справлянням яких покладено на митні органи (частина перша).

Документальні перевірки дотримання вимог законодавства України з питань митної справи, у тому числі своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати митних платежів, проводяться митними органами з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 Податкового кодексу України (частина друга).

Митні органи мають право здійснювати митний контроль шляхом проведення документальних виїзних (планових або позапланових) та документальних невиїзних перевірок дотримання законодавства України з питань митної справи щодо:

1) правильності визначення бази оподаткування, своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати митних платежів;

2) обґрунтованості та законності надання (отримання) пільг і звільнення від оподаткування, застосування знижених ставок ввізного мита;

3) правильності класифікації згідно з УКТ ЗЕД товарів, щодо яких проведено митне оформлення;

4) відповідності фактичного використання переміщених через митний кордон України товарів заявленій меті такого переміщення та/або умовам процедури кінцевого використання, та/або відповідності фінансових і бухгалтерських документів, звітів, договорів (контрактів), калькуляцій, інших документів підприємства, що перевіряється, інформації, зазначеній у митній декларації, декларації митної вартості, за якими проведено митне оформлення товарів у відповідному митному режимі;

5) законності переміщення товарів через митний кордон України, у тому числі ввезення товарів на територію вільної митної зони або їх вивезення з цієї території (частина третя).

Згідно із частиною шостою статті 345 МК України результати перевірки оформлюються актом (довідкою) та є підставою для самостійного визначення органом доходів і зборів суми податкового зобов`язання підприємства щодо сплати митних платежів, застосування заходів, передбачених законами України.

Частиною другою статті 351 МК України визначено, що документальна невиїзна перевірка проводиться у разі: виявлення фактів або отримання документів, інформації (відомостей), що свідчать про порушення законодавства України з питань митної справи, під час здійснення доперевірочного аналізу митних декларацій, інформації, що стосується товарів, митне оформлення яких завершено, отриманої від суб`єктів зовнішньоекономічної діяльності та виробників таких товарів, з висновків акредитованих відповідно до законодавства експертів; надходження від уповноважених органів (організацій) іноземних держав документально підтвердженої інформації про не підтвердження дотримання критеріїв походження або автентичності поданих митному органу документів щодо товарів, митне оформлення яких завершено, недостовірність відомостей, що в них містяться, а також запитів стосовно надання інформації про зовнішньоекономічні операції, які здійснювалися за участю суб`єктів зовнішньоекономічної діяльності - резидентів України.

Відповідно до частини першої статті 352 МК України посадовими особами митних органів під час проведення перевірок можуть бути використані: 1) документи, визначені цим Кодексом; 2) податкова інформація; 3) експертні висновки; 4) судові рішення; 5) отримані від уповноважених органів іноземних держав документально підтверджені відомості щодо вартісних, кількісних або якісних характеристик, країни походження, складу та інших характеристик, які мають значення для оподаткування товарів, їх ввезення (пересилання) на митну територію України або на територію вільної митної зони чи вивезення (пересилання) за межі митної території України або території вільної митної зони, які відрізняються від задекларованих під час митного оформлення; 6) інші матеріали, отримані в порядку та спосіб, передбачені цим Кодексом або іншими законами України.

Таким чином, митний орган вправі проводити документальні перевірки платників податків після проведення митного оформлення товару та його випуску у вільний обіг з підстав виявлення фактів або отримання документів, інформації (відомостей), що свідчать про порушення законодавства України з питань митної справи.

Як встановлено судом, документальна невиїзна перевірка дотримання ТОВ «Пакур Транс» вимог законодавства України з питань митної справи була проведена відповідачем на підставі наказу Волинської митниці від 19.03.2025 №124 (а.с.91) у зв`язку з надходженням документально підтвердженої інформації від Регіонального офісу управління доходів Республіки Польщі у Вроцлаві від 24.05.2024 №0201-24-094003 про непідтвердження преференційного походження товарів, зазначених сертифікатах з перевезення EUR.1 від 04.03.2024 №PL/MH/AV 0008981, від 07.03.2024 №PL/MH/AV0008963, від 06.03.2024 №PL/MH/AV0008954 за МД від 15.03.2024 24UA205140018044U3, від 11.03.2024 №24UA20514001686700, від 07.03.2024 24UA205140016086U2.

Вирішуючи питання щодо правомірності прийнятого відповідачем за результатами проведеної перевірки податкових повідомлень-рішень від 14.05.2025 №UA2050002025123, №UA205002025124, суд враховує наступне.

Відповідно до частини першої статті 271 МК України мито - це загальнодержавний податок, встановлений ПК України та цим Кодексом, який нараховується та сплачується відповідно до цього Кодексу, законів України та міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Нормами підпункту «в» пункту 185.1. статті 185 ПК України об`єктом оподаткування є операції платників податку з ввезення товарів на митну територію України.

Згідно із пунктом 187.8. статті 187 ПК України датою виникнення податкових зобов`язань у разі ввезення товарів на митну територію України є дата подання митної декларації для митного оформлення.

Згідно з пунктом 190.1 статті 190 ПК України базою оподаткування податком на додану вартість для товарів, що ввозяться на митну територію України, є договірна (контрактна) вартість, але не нижче митної вартості цих товарів, визначеної відповідно до розділу III Митного кодексу України, з урахуванням мита та акцизного податку, що підлягають сплаті й включаються до ціни товарів.

Ввізне мито, відповідно до положень статті 272 МК України, встановлюється на товари, що ввозяться на митну територію України. Встановлення нових та зміна діючих ставок ввізного мита, визначених Митним тарифом України, здійснюються Верховною Радою України шляхом прийняття законів України.

Відповідно до частин першої, п`ятої статті 281 МК України допускається встановлення тарифних пільг (тарифних преференцій) щодо ставок Митного тарифу України у вигляді звільнення від оподаткування ввізним митом, зниження ставок ввізного мита або встановлення тарифних квот відповідно до законодавства України та для ввезення товарів, що походять з держав, з якими укладено відповідні міжнародні договори. У разі якщо імпорт товару є об`єктом антидемпінгових, компенсаційних або спеціальних заходів, тарифні пільги (тарифні преференції) не встановлюються або зупиняються чи припиняються, якщо інше не передбачено міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Верховна Рада Законом України №1678-VII від 16.09.2014 ратифікувала Угоду від 27.06.2014 про асоціацію між Україною, з однієї сторони та Європейським Союзом, Європейським співтовариством з атомної енергії і їхніми державами-членами, з іншої сторони, якою, серед іншого, передбачено поглиблену та всеохоплюючу зону вільної торгівлі між Україною та Європейським Союзом.

Стаття 26 частини 1 глави 1 розділу IV Угоди встановлює, що положення цієї Глави застосовуються до торгівлі товарами, що походять з територій Сторін. Для цілей цієї Глави «походження» означає, що товар підпадає під правила походження, викладені в Протоколі I «Щодо визначення концепції походження товарів і методів адміністративного співробітництва» (далі - Протокол I, до цієї Угоди).

Стаття 29 частини 1 глави 2 розділу IV Угоди визначає, що кожна Сторона зменшує або скасовує ввізне мито на товари, що походять з іншої Сторони, відповідно до Графіків, встановлених у Додатку I-A до цієї Угоди.

Пункт 1 статті 2 розділу 2 Протоколу I встановлює, що з метою впровадження цієї Угоди наступні товари мають вважатися як такі, що походять з Європейського Союзу:

1. товари, цілком вироблені в Європейському Союзі, як це визначається у статті 5 цього Протоколу;

2. товари, отримані в Європейському Союзі з матеріалів, які не були вироблені цілком у Європейському Союзі, за умови, що такі матеріали пройшли достатню обробку в ЄС відповідно до статті 6 цього Протоколу.

Відповідно до пункту 1 статті 16 розділу 5 Протоколу I товари, що походять з Європейського Союзу, товари, що походять з Європейського Союзу, і товари, що походять з України, після ввезення до України чи Європейського Союзу відповідно підпадають під дію цієї Угоди за умови подання одного з таких документів:

(a) сертифікат з перевезення товару EUR.1, зразок якого наведений у Додатку III до цього Протоколу; або

(b) у випадках, вказаних у статті 22 (1) цього Протоколу, - декларація, що надалі іменуватиметься «декларацією інвойс», надана експортером до інвойсу, повідомлення про доставку чи будь-якого іншого комерційного документа, який описує розглядувані товари достатньо детально для того, щоб їх можна було ідентифікувати; текст декларації інвойс наведений у Додатку IV до цього Протоколу.

За змістом пунктів 1-6 статті 22 розділу 5 Протоколу 1 декларація інвойс, зазначена в статті 16 (1) (b) цього Протоколу, може бути складена:

(a) затвердженим експортером у розумінні статті 23 цього Протоколу,

Або (b) експортером будь-якої партії товару, що складається з одного чи декількох місць товарів, що походять з певної країни, сукупна вартість яких не перевищує 6000 євро.

Декларація інвойс може бути складена, якщо розглядувані товари можуть бути визнані такими, що походять з Європейського Союзу або України і відповідають іншим вимогам цього Протоколу. Експортер, який складає декларацію інвойс, повинен бути готовим у будь-який час на вимогу митних органів країни експорту надати всі належні документи на підтвердження статусу походження розглядуваних товарів, а також виконання інших умов цього Протоколу. Складання декларації інвойс здійснюється експортером шляхом штампування, машинописного чи поліграфічного друкування на інвойсі, повідомленні про доставку чи іншім комерційнім документі декларації, текст якої наведено у Додатку IV до цього Протоколу, з використанням однієї з мовних версій, викладених у цьому Додатку, і згідно з чинним законодавством країни експорту. Якщо декларація складена від руки, це має бути зроблено чорнилом і друкованими літерами. Декларації інвойс мають бути власноручно підписані експортером, що їх склав. Проте затверджений експортер у розумінні статті 23 цього Протоколу не повинен підписувати такі декларації, якщо він надав митним органам країни експорту письмове зобов`язання нести повну відповідальність за всі декларації інвойс, у яких він зазначений, так, ніби вони підписані ним власноручно. Декларація інвойс може бути складена експортером тоді, коли товари, яких вона стосується, експортуються, або після експортування за умови подання цієї декларації в країні імпорту не пізніше ніж протягом двох років після імпортування товарів, яких вона стосується.

Статтею 33 Протоколу І регулюються питання щодо перевірки підтверджень походження. Так, пунктом 1 цієї статті встановлено, що подальші перевірки підтверджень походження мають здійснюватися у довільному порядку або тоді, коли митні органи країни імпорту мають обґрунтовані сумніви в достовірності таких документів, статусі походження відповідних товарів або виконанні інших вимог цього Протоколу.

З метою реалізації положень пункту 1 цієї статті митні органи країни імпорту повинні повернути сертифікат з перевезення товару EUR.1 та інвойс, якщо він був поданий, декларацію інвойс або копії цих документів митним органам країни експорту, вказавши, якщо це доречно, причини запиту. Будь-які отримані документи й інформація, що вказують на недостовірність інформації, наведеної в підтвердженні походження, повинні бути передані на підтримку запита про перевірку (пункт 2 статті 33 Протоколу I).

Перевірка має бути здійснена митними органами країни експорту. Для виконання цього завдання вони мають право вимагати будь-яких доказів і здійснювати будь-яку перевірку рахунків експортера та інші перевірки, які вважатимуть належними (пункт 3 статті 33 Протоколу І).

Митні органи, на запит яких була здійснена перевірка, мають бути повідомлені про її результати якомога раніше. Ці результати повинні чітко вказувати на те, чи є перевірені документи достовірними та, чи розглядувані товари можуть бути визнані такими, що походять з Європейського Союзу або України й відповідають іншим вимогам цього Протоколу (пункт 5 статті 33 Протоколу I).

Якщо у випадку обґрунтованих сумнівів відповідь на запит про перевірку не надійшла протягом десяти місяців з дати подання цього запита, або якщо відповідь не містить достатньої інформації для визначення достовірності розглядуваного документа або справжнього походження товарів, митні органи, що подали запит, повинні за відсутності виняткових обставин відмовити у наданні права на преференції (пункт 6 статті 33 Протоколу I).

Законом України №1100-IX від 16.12.2020 ратифіковано Угоду про політичне співробітництво, вільну торгівлю і стратегічне партнерство між Україною та Сполученим Королівством Великої Британії і Північної Ірландії (далі Угода2).

Статтею 26 Глави 1 Розділу IV Угоди визначено, що Положення цієї Глави застосовуються до торгівлі товарами-2, що походять з територій Сторін.

Відповідно до частин 1, 2 статті 29 Глави 1 Розділу IV Угоди сторони скасовують усі ввізні мита на продукцію походженням з іншої Сторони, за винятком передбачених Графіками, зазначених у Додатку I-A до цієї Угоди (далі - Графіки).

Для кожного товару базова ставка ввізного мита, стосовно якої повинно застосовуватися поступове зменшення відповідно до пункту 1 цієї статті, зазначається у Додатку I до цієї Угоди.

Пунктом 1 статті 2 Протоколу I «Щодо визначення концепції поняття «походження товарів» та методів адміністративного співробітництва» до Угоди (далі Протокол І) визначено, що з метою впровадження цієї Угоди перелічені далі товари мають вважатися як такі, що походять зі Сполученого Королівства:

(a) товари, цілком вироблені в Сполученому Королівстві, як це визначається в статті 5 цього Протоколу;

(b) товари, отримані в Сполученому Королівстві з матеріалів, які не були вироблені цілком на його території, за умови, що такі матеріали пройшли достатню обробку чи переробку в Сполученому Королівстві відповідно до статті 6 цього Протоколу.

Згідно із пунктом 3 статті 17 Протоколу I експортер, який подає заявку про видачу сертифіката з перевезення товару EUR.1, повинен бути готовим у будь-який час на вимогу митних органів Сполученого Королівства або України, у якій видається сертифікат з перевезення товару EUR.1, надати всі належні документи на підтвердження статусу походження розглядуваних товарів, а також виконання інших умов цього Протоколу.

Згідно з частинами першою, другою, шостою статті 36 МК України країна походження товару визначається з метою оподаткування товарів, що переміщуються через митний кордон України, застосування до них заходів нетарифного регулювання зовнішньоекономічної діяльності, заборон та/або обмежень щодо переміщення через митний кордон України, а також забезпечення обліку цих товарів у статистиці зовнішньої торгівлі. Країною походження товару вважається країна, в якій товар був повністю вироблений або підданий достатній переробці відповідно до критеріїв, встановлених цим Кодексом. Положення цього Кодексу застосовуються для визначення походження товарів, на які при ввезенні їх на митну територію України поширюється режим найбільшого сприяння (непреференційне походження), з метою застосування до таких товарів передбачених законом заходів тарифного та нетарифного регулювання зовнішньоекономічної діяльності.

Відповідно до частини першої статті 43 МК України документами, що підтверджують країну походження товару, є сертифікат про походження товару, засвідчена декларація про походження товару, декларація про походження товару, сертифікат про регіональне найменування товару.

Частина третя статті 43 МК України встановлює, що сертифікат про походження товару - це документ, який однозначно свідчить про країну походження товару і виданий компетентним органом даної країни або країни вивезення, якщо у країні вивезення сертифікат видається на підставі сертифіката, виданого компетентним органом у країні походження товару.

Відповідно до частини восьмої статті 43 МК України у разі якщо в документах про походження товару є розбіжності у відомостях про країну походження товару або органом доходів і зборів встановлено інші відомості про країну походження товару, ніж ті, що зазначені у документах, декларант або уповноважена ним особа має право надати органу доходів і зборів для підтвердження відомостей про заявлену країну походження товару додаткові відомості.

Частиною дев`ятою цієї статті Кодексу передбачено, що додатковими відомостями про країну походження товару є відомості, що містяться в товарних накладних, пакувальних листах, відвантажувальних специфікаціях, сертифікатах (відповідності, якості, фітосанітарних, ветеринарних тощо), митній декларації країни експорту, паспортах, технічній документації, висновках-експертизах відповідних органів, інших матеріалах, що можуть бути використані для підтвердження країни походження товару.

Згідно з частинами першою, другою статті 44 МК України для підтвердження країни походження товару орган доходів і зборів у передбачених законом випадках має право вимагати та отримувати документи про походження такого товару. У разі ввезення товару на митну територію України документ, що підтверджує країну походження товару, обов`язково подається у разі, якщо це необхідно для застосування митно-тарифних заходів регулювання зовнішньоекономічної діяльності, кількісних обмежень (квот), інших заходів економічного або торговельного характеру, що здійснюються в односторонньому порядку або відповідно до двосторонніх чи багатосторонніх міжнародних договорів, укладених відповідно до закону, або заходів, що здійснюються відповідно до закону для забезпечення здоров`я населення чи суспільного порядку, а також у разі, якщо в органу доходів і зборів є підстави для підозри в тому, що товар походить з країни, товари якої заборонені до переміщення через митний кордон України згідно із законодавством України.

Відповідно до частини першої статті 45 МК України у разі виникнення сумнівів з приводу дійсності документів про походження товару чи достовірності відомостей, що в них містяться, включаючи відомості про країну походження товару, орган доходів і зборів може звернутися до компетентного органу, що видав документ, або до компетентних організацій країни, зазначеної як країна походження товару, із запитом про проведення перевірки цих документів про походження товару чи надання додаткових відомостей.

За змістом частини першої статті 289 МК України обов`язок із сплати митних платежів виникає, зокрема, після завершення митного оформлення товарів та їх випуску, якщо внаслідок перевірки митної декларації чи за результатами документальної перевірки митний орган самостійно визначає платнику податків додаткові податкові зобов`язання; в інших випадках, встановлених Податковим кодексом України.

Згідно з пунктом 54.4 статті 54 ПК України у разі надходження від уповноважених органів іноземних держав документально підтверджених відомостей щодо країни походження, вартісних, кількісних або якісних характеристик, які мають значення для оподаткування товарів і предметів при ввезенні (пересиланні) на митну територію України або територію вільної митної зони або вивезенні (пересиланні) товарів і предметів з митної території України або території вільної митної зони, які відрізняються від задекларованих під час митного оформлення, контролюючий орган має право самостійно визначити базу оподаткування та податкові зобов`язання платника податків шляхом проведення дій, визначених пунктом 54.3 цієї статті, на підставі відомостей, зазначених у таких документах.

Вирішуючи спірні правовідносини, суд зазначає, що основним спірним питанням наявності у платника податків права на митне оформлення товару, що імпортується за преференційною ставкою ввізного мита є підтвердження походження цих товарів.

Країна походження товару визначається з метою оподаткування товарів, що переміщуються через митний кордон України. Країною походження товару вважається країна, в якій товар був повністю вироблений або підданий достатній переробці відповідно до критеріїв, встановлених Митним кодексом України. Сертифікат про походження товару - це документ, який однозначно свідчить про країну походження товару і виданий компетентним органом.

У разі виникнення сумнівів з приводу дійсності документів про походження товару чи достовірності відомостей, що в них містяться, включаючи відомості про країну походження товару, орган доходів і зборів може звернутися до компетентного органу, що видав документ, або до компетентних організацій країни, зазначеної як країна походження товару, із запитом про проведення перевірки цих документів про походження товару чи надання додаткових відомостей.

Угода про асоціацію з ЄС та, зокрема, Протокол I до цієї угоди передбачає чіткий алгоритм дій митного органу у випадку виникнення сумнівів з приводу дійсності документів про походження товару чи достовірності відомостей, що в них містяться, включаючи відомості про країну походження товару. У разі надходження від уповноважених органів іноземних держав документально підтверджених відомостей, зокрема, щодо країни походження, при ввезенні (пересиланні) на митну територію України товарів, які відрізняються від задекларованих під час митного оформлення, контролюючий орган самостійно визначає базу оподаткування та податкові зобов`язання платника податків на підставі відомостей, зазначених у таких документах. Податкове зобов`язання може визначатися контролюючим органом і після завершення митного оформлення товарів та їх випуску, за результатами документальної перевірки.

Матеріалами справи підтверджується, що за МД від 15.03.2024 №24UA205140018044U3, від 11.03.2024 №24UA205140016867U0, від 07.03.2024 №24UA205140016086U2 ТОВ «Пакур Транс» ввезено на митну територію України транспортні засоби згідно з додатком 1 до акту перевірки (а.с.20, 100). Країна походження товару EU. Загальна фактурна вартість товару відповідно до фактур, які були підставою для здійснення митного оформлення товару становить 76 000,00 EUR. Митна вартість товару становить - 3 282 731,45 грн.

Як вбачається із акту перевірки митне оформлення товарів здійснено із застосуванням преференції за кодом «410» товари, що ввозяться в Україну та походять з країн ЄС (абзац перший частини першої ст. 29 додатка І-А «Тарифний графік України» до глави 1 розділу IV «Торгівля та питання, пов`язані з торгівлею» (скасування мит) Угоди про асоціацію між Україною, з однієї сторони та Європейським Союзом, Європейським співтовариством з атомної енергії і їхніми державами членами, з іншої сторони)». Відповідно з нарахуванням та сплатою ввізного мита за преференційними ставками від митної вартості в рамках дії норм статті 1 Протоколу 1 «Щодо визнання концепції «Походження товарів» і методів адміністративного співробітництва» до економічної частини Угоди про асоціацію між Україною. з однієї сторони та Європейським Союзом, Європейським співтовариством з атомної енергії і їхніми державами членами, з іншої сторони, ратифікованої Законом України від 16.09.2014 №1678-VII та в рамках дії норм статті 15 Доповнення 1 «Підтвердження походження» до Регіональної конвенції про пан-євро-середземноморські преференції правил походження.

Застосування вищезазначеної пільги зі сплати ввізного мита ТОВ «ПАКУР ТРАНС» було здійснено на підставі наданих при митному оформленні сертифікатів з перевезення (походження) товару форми EUR.1 від 04.03.2024 №PL/MH/AV0008981, виданий експортером Firma WORA Inh. Wladimir Belz (а.с.83, 173), від 07.03.2024 №PL/MH/AV0008963, виданий експортером Alekon Import-Export (а.с.84, 174), від 06.03.2024 №PL/MH/AV0008954, виданий експортером DIJENU IN BOTTEGE LTD (а.с.85, 175 ).

В подальшому Державною митною службою України звернулася до Регіонального управління податкової адміністрації Республіки Польща із листом від 03.04.2024 №15/15-03-01/11/1824, в якому посилаючись на статті 31 та 32 Доповнення І до Регіональної конвенції про пан-євро-середземноморські преференційні правила походження, переконливо просила перевірити підтвердження походження товарів та автентичність сертифікатів EUR.1 №PL/MH/AV0008981 від 04.03.2024, №PL/MH/AV0008963 від 07.03.2024, №PL/MH/AV0008954 від 06.03.2024. Причиною цього запиту вказано триваюче досудове розслідування у відповідному кримінальному провадженні (а.с.172, переклад а.с.176).

У відповідь на вказаний запит Регіональний офіс управління доходів Республіки Польщі у Вроцлаві листом від 24.05.2024 №0201-ІGC.4331.24+26.2024 повідомив, що процедура перевірки не підтвердила справжність отриманих від сертифікатів перевезення EUR. 1 EUR.1 №PL/MH/AV 0008981 від 04.03.2024, №PL/MH/AV 0008963 від 07.03.2024 та №PL/MH/AV 0008954 від 06.03.2024. Печатка та підпис у графі 11 не відповідають зразкам печаток та підписів посадових, осіб, уповноважених до легалізації сертифікатів на митниці Польщі (а.с.82, переклад а.с.86).

Листами від 06.06.2024 №15/15-03-01/7/3065 (а.с.87) та від 27.09.2024 №15/15-03-01/7/5141 (а.с.88) Державна митна служба України направила вказаний лист відповідачу для проведення перевірки позивача.

Таким чином, спірні правовідносини виникли у зв`язку з наявністю відповіді компетентного органу, що видав документ, або компетентної організації країни, зазначеної як країна походження товару, щодо проведення перевірки документів про походження товару.

Суд зазначає, що сертифікати з перевезення товарів EUR.1 видаються експортеру на декларативній основі шляхом повідомлення компетентних органів про заявлене походження товарів з території Європейського Союзу. Водночас сам факт їх видачі не є безумовним підтвердженням походження товарів, оскільки у разі проведення перевірки експортер зобов`язаний документально підтвердити заявлений статус походження.

Саме тому декларативне зазначення експортером у комерційних документах походження товарів з території Європейського Союзу не є достатнім саме по собі, а у разі проведення перевірки експортер зобов`язаний документально підтвердити заявлений статус походження товарів, у тому числі щодо походження матеріалів, використаних у їх виготовленні.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 31.07.2024 у справі №260/6407/21, в якій суд виходив із того, що компанія-експортер, зазначивши декларативно в інвойсі про походження товарів з території Європейського Союзу повинна у подальшому в ході перевірки документально підтвердити походження вказаних товарів, в тому числі й обставини, що матеріали, використані при виготовленні товару, також здебільшого походять з Європейського Союзу.

За висновками, наведеними Верховним Судом у постановах від 31.07.2024 у справі №260/6407/21, від 01.03.2021 у справі №240/7093/19 та від 11.04.2022 у справі №260/2805/20 митний орган не наділений повноваженнями діяти на власний розсуд за вказаних обставин та проводити додаткову перевірку документів про походження товару після отримання результатів такої перевірки компетентним органом заявленої декларантом країни походження товару.

Верховний Суд в постанові від 11.02.2026 вирішуючи подібні правовідносини, виходив із того, що оскільки у відповідь на запит митного органу листом уповноваженого органу Республіки Польща не підтверджено преференційне походження товару, щодо якого виник спір, відтак у позивача були відсутні підстави для застосування права на преференції при його розмитненні.

При цьому, суд відхиляє доводи позивача що відповідальність за оформлення та видачу сертифікатів EUR.1 і правдивість інформації, що в них зазначена, покладена виключно на експортера (продавця).

Як вбачається із матеріалів справи, у спірних правовідносинах контролюючим органом встановлено факт несплати митних платежів у належному розмірі внаслідок застосування тарифних преференцій за відсутності підтвердженого походження товарів з Європейського Союзу. За таких обставин контролюючий орган, діючи на підставі статті 54 ПК України, правомірно самостійно визначив суму податкових зобов`язань, що виникли після завершення митного оформлення.

Суд зазначає, що обов`язок зі сплати податків і зборів у встановлених законом розмірах є безумовним обов`язком платника податків та не залежить від встановлення його вини. Водночас посилання скаржника на відсутність вини має правове значення лише у правовідносинах, пов`язаних із притягненням до відповідальності за порушення митних правил, зокрема за статтею 485 МК України, що не є предметом цього спору.

Факт того, що непідтвердження походження товарів зумовлено неналежними діями іноземного експортера, не спростовує встановленої обставини сплати митних платежів у меншому розмірі, ніж передбачено законодавством, та не звільняє платника податків від обов`язку їх сплати разом із передбаченими ПК України штрафними санкціями.

Крім того, суд звертає увагу, що у разі самостійного визначення контролюючим органом суми податкових зобов`язань, контролюючий орган зобов`язаний був самостійно визначити суму грошових зобов`язань і донарахувати штрафні санкції.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 24.12.2025 у справі № 380/21022/24.

При цьому, суд враховує, що у справі №163/2432/24 постановою Любомльського районного суду Волинської області директора «Пакур Транс» визнано винною у вчиненні правопорушення, передбаченого ст.485 МК України та накладено на неї стягнення у вигляді штрафу в розмірі 100 відсотків несплаченої суми митних платежів, що становить 449642, 86 грн.

Постановою Восьмого апеляційного суду від 29.04.2026 постанову судді Любомльського районного суду Волинської області від 12.03.2026 скасовано; провадження у справі про адміністративне правопорушення за ст.485 МК України стосовно директора «Пакур Транс» закрито; справу за протоколом про порушення митних правил №0320/20500/24 від 05.08.2024 стосовно директора «Пакур Транс» за ознаками адміністративного правопорушення, передбаченого ст.485 МК України передати Територіальному управлінню БЕБ у Волинській області для приєднання до кримінального провадження №72023020000000013 від 24.02.2023 (а.с.113-114).

Враховуючи вищезазначене, зокрема інформацію уповноважених органів Республіки Польща, суд приходить висновку, що статус походження товару, зазначеного у спірних сертифікатах про походження товару форми EUR.1 не може бути застосований преференційний режим із застосуванням зменшеної ставки мита та оподаткування такого товару повинно здійснюватися зі сплатою ввізного мита за ставкою на дату здійснення митного оформлення, згідно із Законом України від 19.09.2013 №584-VIII «Про Митний тариф України».

Згідно із розрахунком сума заниження податкових зобов`язань ТОВ «Пакур Транс», які виникли через порушення умов преференційного режиму оподаткування товарів на умовах Угоди про асоціацію між Україною, з однієї сторони та Європейським союзом, Європейським співтовариством з атомної енергії і їхніми державами членами з іншої сторони, становить 449 642,86 грн, в тому числі: ввізне мито на суму 374 702,38 грн, та податку на додану вартість - на суму 74 940,48 грн (а.с.20, 100).

Відповідно до частин першої, другої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

З урахуванням встановлених обставин та проведеного аналізу чинного законодавства, суд доходить висновку, що відповідач при прийнятті оскаржуваних податкових повідомлень-рішень від 14.05.2025 №UA2050002025123, №UA205002025124 діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачений Конституцією та законами України, а тому в задоволенні позову слід відмовити повністю.

У зв`язку із відмовою у задоволенні позову судові витрати позивачу за рахунок відповідачів відповідно до приписів статті 139 КАС України відшкодуванню не підлягають.

Керуючись статтями 2, 72-77, 244-246, 255, 262, 295 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Пакур Транс» (61012, Харківська область, місто Харків, вулиця Полтавський Шлях, будинок 31, код ЄДРПОУ 44574898) до Волинської митниці (44350, Волинська область, Любомльський район, село Римачі, вулиця Призалізнична, будинок 13, код ЄДРПОУ ВП 43958385) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо таку апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Суддя В. Л. Шепелюк