Рішення № 140106407, 25.09.2026, Волинський окружний адміністративний суд

ВОЛИНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 вересня 2026 року ЛуцькСправа № 140/1521/26

Волинський окружний адміністративний суд у складі судді Шепелюка В.Л., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 до Адміністрації Державної прикордонної служби України про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 , ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 (далі позивачі) звернулися із позовом до Адміністрації Державної прикордонної служби України (далі відповідач) про визнання протиправним та скасування рішення №78 про призначення одноразової грошової допомоги, передбаченої статтею 16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», членам сім`ї померлого сержанта ОСОБА_5 , а саме ОСОБА_1 як дружині, ОСОБА_1 як законному представнику неповнолітнього сина ОСОБА_2 та доньки ОСОБА_3 (на момент прийняття рішення неповнолітньої) та матері ОСОБА_4 ; зобов`язання призначити ОСОБА_1 як дружині, ОСОБА_1 як законному представнику неповнолітнього сина ОСОБА_2 , повнолітній доньці ОСОБА_3 та матері ОСОБА_4 , одноразову грошову допомогу, як членам сім`ї померлого сержанта ОСОБА_5 , внаслідок захворювання та причини смерті, пов`язаних із захистом Батьківщини, відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України №168 від 28.02.2022 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» (далі Постанова №168) та Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» в розмірі 15000000 млн грн та здійснити виплату одноразової грошової допомоги, з урахуванням вже виплаченої допомоги.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що ОСОБА_1 є дружиною ОСОБА_5 , а також законним представником неповнолітнього сина ОСОБА_2 , ОСОБА_3 повнолітня донька та ОСОБА_4 матір загиблого військовослужбовця.

ОСОБА_5 інспектор прикордонної служби вищої категорії - начальник третього відділення інспекторів прикордонної служби третьої прикордонної застави третього відділу прикордонної служби прикордонної комендатури швидкого реагування ІНФОРМАЦІЯ_1 .

З 20.01.2024 сержанта ОСОБА_5 було направлено у службове відрядження до ІНФОРМАЦІЯ_2 з метою виконання бойових завдань.

З 11.03.2024 на виконання наказу оперативно-тактичного угрупування « ІНФОРМАЦІЯ_3 » від 05.02.2024 №9/Д/2/БР/401 (гриф) сержант ОСОБА_6 виконував бойові завдання в смузі відповідальності НОМЕР_1 окремої десантно-штурмової бригади Збройних Сил України в районі АДРЕСА_1 .

15.03.2024 противник проводив штурмові дії позиції відділення «Титан» в районі н.п. Новомихайлівка, внаслідок якого ОСОБА_5 отримав поранення, у зв`язку з чим проходив лікування з 16.03.2024 по 10.04.2024.

З 11.04.2024 виконував бойові завдання у складі бойового резерву командира НОМЕР_1 окремої десантно-штурмової бригади Збройних Сил України в пункті постійної дислокації третього відділу прикордонної служби прикордонної комендатури швидкого реагування ІНФОРМАЦІЯ_4 в населеному пункті Розлив Волноваського району Донецької області.

19.04.2024 ОСОБА_5 звернувся за медичною допомогою до начальника медичного пункту- лікаря відповідача в н.п. Костянтинопіль Волноваського району Донецької області зі скаргами на стан здоров`я (виражена слабкість та біль в грудній клітці), після чого був доставлений до НОМЕР_2 військового медичного госпіталю в АДРЕСА_2 , де встановлено діагноз - негоспітальна правобічна полісегментарна пневмонія, гіпотономія.

В подальшому був доставлений до КП «Новомосковська центральна регіональна лікарня інтенсивного лікування» в м. Новомосковськ Дніпропетровської області.

21.04.2024 у реанімаційному відділенні до КП «Новомосковська центральна регіональна лікарня інтенсивного лікування» було констатовано смерть ОСОБА_5 .

Згідно витягу із протоколу засідання Центральної військово-лікарської комісії по встановленню причинного зв`язку захворювання, поранень та травм протокол №372 від 26.06.2024р. захворювання сержанта ОСОБА_5 , 1986р.н., який проходив службу в ДПСУ з 12.01.2006 по 11.01.2009, 13.03.2023-21.04.2024 рік, яке за представленими документами призвело до смерті ІНФОРМАЦІЯ_5 , причина смерті «Легенева недостатність, правобічна тотальна пневмонія». Захворювання, яке призвело до смерті, так, пов`язане із захистом Батьківщини, що підтверджується копією витягу із протоколу №372 від 26.06.2024.

Враховуючи викладене, позивачами було подано заяву на призначення та виплату одноразової грошової допомоги.

Згідно рішення відповідача №78 про призначення одноразової грошової допомоги, передбаченої статтею 16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», членам сімей померлого сержанта ОСОБА_5 призначено виплату у розмірі 750-кратного прожиткового мінімуму, якому настала загибель (смерть) прожиткового мінімуму (станом на 01.01.2024 - 3028, 00 грн) загальна сума 2 271 000 грн, з них 1 703 250 грн дружині ОСОБА_1 , неповнолітній доньці ОСОБА_3 та неповнолітньому сину ОСОБА_2 через законного представника ОСОБА_7 та 567 750 грн матері ОСОБА_4 .

Позивачі вважають вказане рішення протиправним, оскільки, починаючи з 24.02.2022, дня введення в Україні правового режиму воєнного стану, особам, які мають право на отримання одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті) військовослужбовця виплачується така допомога у розмірі, визначеному пунктом 2 Постанови №168 - а саме 15 млн грн, а не у розмірах, визначених статтею 16, 16-1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей». Просять позов задовольнити.

Ухвалою судді Волинського окружного адміністративного суду від 10.04.2026 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, судовий розгляд справи ухвалено проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (а.с.150-151).

В поданому до суду відзиві на позовну заяву (а.с.154-158) представник відповідача позов не визнав, мотивуючи тим, що ОСОБА_5 проходив військову службу в ІНФОРМАЦІЯ_1 .

З 11.03.2024 сержант ОСОБА_5 виконував бойові завдання в смузі відповідальності НОМЕР_1 окремої десантно-штурмової бригади Збройних Сил України в районі АДРЕСА_1 відповідно до наказу оперативно-тактичного угрупування « ІНФОРМАЦІЯ_3 » від 05.02.2024 №9/Д/2/ БР/401(гриф).

15.03.2024 противник проводив штурмові дії позиції відділення «Титан» в районі н.п. Новомихайлівка, внаслідок якого ОСОБА_5 отримав поранення, у зв`язку з чим проходив лікування з 16.03.2024 по 10.04.2024. З 11.04.2024 виконував бойові завдання у складі бойового резерву командира НОМЕР_1 окремої десантно-штурмової бригади Збройних Сил України в пункті постійної дислокації третього відділу прикордонної служби прикордонної комендатури швидкого реагування ІНФОРМАЦІЯ_4 в населеному пункті Розлив Волноваського району Донецької області.

19.04.2024 ОСОБА_6 звернувся за медичною допомогою до начальника медичного пункту - лікаря відповідача в н.п. Костянтинопіль Волноваського району Донецької області зі скаргами на стан здоров`я (виражена слабкість та біль в грудній клітці), після чого був доставлений до НОМЕР_2 військового медичного госпіталю в АДРЕСА_2 , де встановлено діагноз негоспітальна правобічна полісегментарна пневмонія, гіпотономія.

В подальшому був доставлений до КП «Новомосковська центральна регіональна лікарня інтенсивного лікування» в м. Новомосковськ Дніпропетровської області. 21.04.2024 у реанімаційному відділенні до КП «Новомосковська центральна регіональна лікарня інтенсивного лікування» було констатовано смерть ОСОБА_5 .

Відповідно до акту розслідування нещасного випадку (випадку смерті), що стався з військовослужбовцем під час виконання ним військового обов`язку від 18.06.2024 №244/1-2024 встановлено, що нещасний випадок (випадок смерті) не є наслідком вчинення потерпілим дій у стані алкогольного, токсичного чи наркотичного сп`яніння, вчинення ним злочину, кримінального або адміністративного правопорушення, навмисного заподіяння шкоди своєму здоров`ю або самогубства.

Наказом начальника НОМЕР_3 прикордонного загону від 02.05.2024 № 434-ОС сержанта ОСОБА_5 виключено зі списків особового склад та всіх видів забезпечення у зв`язку зі у зв`язку зі смертю, що настала ІНФОРМАЦІЯ_5 .

Згідно витягу із протоколу засідання Центральної військово-лікарської комісії по встановленню причинного зв`язку захворювання, поранень та травм протокол №372 від 26.06.2024 захворювання сержанта ОСОБА_5 , 1986р.н., який проходив службу в ДПСУ з 12.01.2006р. по 11.01.2009, 13.03.2023 21.04.2024 рік, яке за представленими документами призвело до смерті ІНФОРМАЦІЯ_5 , причина смерті «Легенева недостатність, Правобічна тотальна пневмонія». Захворювання, яке призвело до смерті, Так, пов`язане із захистом Батьківщини, що підтверджується копією витягу із протоколу №372 від 26.06.2024.

17.08.2024 позивачами до НОМЕР_3 прикордонного загону Державної прикордонної служби України подано разом із документами заяву про призначення та виплату одноразової грошової допомоги, яка була надіслана до Адміністрації Державної прикордонної служби України. Комісією Адміністрації Державної прикордонної служби України з призначення одноразової грошової допомоги за результатом розгляду документів прийнято рішення №78, яке затверджено 13.03.2025 Головою Державної прикордонної служби України генерал-лейтенантом ОСОБА_8 про призначення одноразової грошової допомоги, передбаченої статтею 16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», членам сім`ї померлого сержанта ОСОБА_5 вдові померлого ОСОБА_1 у сумі 567 705,00 грн, неповнолітній дочці померлого ОСОБА_3 у сумі 567 750,00 грн (через законного представника, матір - ОСОБА_1 ), неповнолітній сину померлого - ОСОБА_2 у сумі 567 750,00 грн (через законного представника, матір - ОСОБА_1 ), матері померлого - ОСОБА_4 у сумі 567 750,00 грн.

Наказом НОМЕР_3 прикордонного загону Державної прикордонної служби України №371-ОС від 15.04.2025, з урахуванням наказу НОМЕР_3 прикордонного загону Державної прикордонної служби України №392-ОС від 18.04.2025 про внесення змін до наказу №371-ОС від 15.04.2025 вирішено забезпечити виплату одноразової грошової допомоги в установленому порядку вдові померлого ОСОБА_1 у сумі 567 750 грн, неповнолітній донці померлого ОСОБА_3 у сумі 567 750 грн (через законного представника, матір - ОСОБА_1 ), неповнолітньому сину померлого - ОСОБА_2 у сумі 567 750,00 грн (через законного представника, матір - ОСОБА_1 ), матері померлого - ОСОБА_4 у сумі 567 750,00 грн.

Представник відповідача вказує, що право на одноразову грошову допомогу членам сім`ї військовослужбовця виникає у разі загибелі військовослужбовця унаслідок поранення (контузії, травми, каліцтва) отриманих під час захисту Батьківщини. Натомість у даній справі смерть ОСОБА_5 настала у зв`язку із захворюванням, пов`язаним із захистом Батьківщини, що підтверджується висновком ЦВЛК.

Отже, у позивача відсутні підстави для призначення одноразової грошової допомоги, передбаченої пунктом 2 Постанови №168, оскільки до смерті ОСОБА_5 призвело захворювання, пов`язане із захистом Батьківщини.

Натомість у позивачів було право на призначення та виплату одноразової грошової допомоги, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2013 №975, яке ними реалізовано.

Станом на час звернення до суду з даним позовом одноразова грошова допомога відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 25.12.2013 №975 позивачам нарахована та виплачена (21.04.2025), грошові кошти отримані та не повернуті, що підтверджується платіжними інструкціями №2111, 2112 від 21.04.2025.

З огляду на викладене, представник відповідача просить в задоволенні позову відмовити.

Інших заяв по суті справи до суду не надходило.

Перевіривши письмовими доказами доводи сторін, викладені у заявах по суті справи, суд встановив такі обставини.

Судом встановлено, що 19.11.2006 між ОСОБА_5 та ОСОБА_9 (прізвище після одруження - ОСОБА_10 ) укладено шлюб, що підтверджується свідоцтвом про шлюб серії НОМЕР_4 , виданим Пулемецькою сільською радою Шацького району Волинської області 19.11.2006 (а.с.21).

У шлюбі у подружжя народилися дочка ОСОБА_3 та син ОСОБА_2 , що підтверджується свідоцтвами про народження серії НОМЕР_5 та серії НОМЕР_6 (а.с.39-40).

ОСОБА_4 є матір`ю ОСОБА_5 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_7 (а.с.38).

Відповідно до свідоцтва про смерть серії НОМЕР_8 , виданого Щацькою селищною радою, ОСОБА_5 помер ІНФОРМАЦІЯ_6 в місті Новомосковськ Дніпропетровської області (а.с.20, 57).

Згідно із висновками акту розслідування нещасного випадку (випадку смерті) №244 2024 нещасний випадок зі смертельним наслідком, що мав місце із сержантом ОСОБА_11 , відповідно до пункту 3 частини 4 статті 24 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» кваліфіковано як такий, що стався внаслідок різкого погіршення стану здоров`я під час виконання ним обов`язків військової служби, в районі ведення воєнних (бойових) дій, будучи включеним до складу угруповань військ (сил) Збройних Сил України з відсічі збройної агресії російської федерації проти України (а.с.7-11).

Відповідно до рішення №78 про призначення одноразової грошової допомоги, передбаченої статтею 16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», членам сім`ї померлого сержанта ОСОБА_5 , комісія дійшла висновку виплатити в установленому порядку одноразову грошову допомогу: вдові померлого - ОСОБА_1 у сумі 567 750,00 грн, неповнолітній дочці померлого - ОСОБА_3 у сумі 567 750,00 грн (через законного представника, матір - ОСОБА_1 ), неповнолітній сину померлого - ОСОБА_2 у сумі 567 750,00 грн (через законного представника, матір ОСОБА_1 ), матері померлого - ОСОБА_4 у сумі 567 750,00 грн. Вказане рішення затвердженого головою Державної прикордонної служби України 13.03.2025 (а.с.23-24, 42-23).

Згідно із наказом начальника НОМЕР_3 прикордонного загону Державної прикордонної служби України «Про виплату одноразової грошової допомоги» від 15.04.2025 №371-ОС (а.с.23, 45), з урахуванням наказу від 18.04.2025 №391-OC про внесення змін до вказаного наказу (а.с.27, 46), у зв`язку зі смертю сержанта ОСОБА_5 , наказано забезпечити виплату одноразової грошової допомоги в установленому порядку вдові померлого - ОСОБА_1 у сумі 567 750 грн, неповнолітній донці померлого ОСОБА_3 у сумі 567 750 грн (через законного представника, матір - ОСОБА_1 ), неповнолітньому сину померлого - ОСОБА_2 у сумі 567 750 грн (через законного представника, матір - ОСОБА_1 ), матері померлого - ОСОБА_4 у сумі 567 750 грн.

Вказана одноразова грошова допомога була виплачена ОСОБА_1 згідно із платіжною інструкцією №2111 від 21.04.2025 в сумі 1 703 250,00 грн (а.с.163) та ОСОБА_4 згідно із платіжною інструкцією №2112 від 21.04.2025 в сумі 567 750,00 грн (а.с.164).

Позивачі, вважаючи порушеними їх права на отримання одноразової грошової допомоги відповідно до пункту 2 Постанови №168, а саме у розмірі 15 000 000 грн, звернулися із даним з позовом до суду.

При вирішенні спору суд застосовує такі нормативно-правові акти.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини п`ятої статті 17 Конституції України держава забезпечує соціальний захист громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також членів їхніх сімей.

Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку із виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни здійснюється відповідно до Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» від 25.03.1992 № 2232-ХІІ (далі - Закон №2232-ХІІ).

Основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, визначені Законом України від 20.12.1991 №2011-ХІІ «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (далі - Закон №2011-ХІІ).

Відповідно до статті 1 Закону №2011-ХІІ соціальний захист військовослужбовців - діяльність (функція) держави, спрямована на встановлення системи правових і соціальних гарантій, що забезпечують реалізацію конституційних прав і свобод, задоволення матеріальних і духовних потреб військовослужбовців відповідно до особливого виду їх службової діяльності, статусу в суспільстві, підтримання соціальної стабільності у військовому середовищі. Це право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, у старості, а також в інших випадках, передбачених законом.

Згідно з пунктом 2 частини першої статті 3 Закону №2011-ХІІ його дія поширюється на військовослужбовців, які стали інвалідами внаслідок захворювання, пов`язаного з проходженням військової служби, чи внаслідок захворювання після звільнення їх з військової служби, пов`язаного з проходженням військової служби, та членів їх сімей, а також членів сімей військовослужбовців, які загинули, померли чи пропали безвісти.

Відповідно до пункту 1 статті 16 Закону №2011-XII (у редакції, чинній на час виникнення спірних відносин) одноразова грошова допомога у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві (далі - одноразова грошова допомога), - гарантована державою виплата, що здійснюється особам, які згідно з цим Законом мають право на її отримання.

Пунктом 2 цієї ж статті визначено, що одноразова грошова допомога призначається і виплачується у разі, зокрема:

1) загибелі (смерті) військовослужбовця під час виконання ним обов`язків військової служби або внаслідок захворювання, пов`язаного з виконанням ним обов`язків військової служби, або смерті особи, звільненої з військової служби, протягом року після звільнення її з військової служби, якщо смерть настала внаслідок поранення, контузії, каліцтва, захворювання, пов`язаних з виконанням обов`язків військової служби (підпункт 1);

2) смерті військовослужбовця, що настала в період проходження ним військової служби або внаслідок захворювання чи нещасного випадку, що мали місце в період проходження ним військової служби, або смерті особи, звільненої з військової служби, протягом року після звільнення її з військової служби, якщо смерть настала внаслідок поранення, контузії, каліцтва, захворювання, нещасного випадку, пов`язаних з проходженням військової служби (підпункт 2);

3) загибелі (смерті) військовозобов`язаного або резервіста, якого призвано на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, що настала під час виконання обов`язків військової служби або служби у військовому резерві (підпункт 3).

Підпунктом «а» пункту 1 статті 16-2 Закону №2011-XII передбачено, що одноразова грошова допомога призначається і виплачується у розмірі:

750-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року, - у разі загибелі (смерті) військовослужбовця, військовозобов`язаного або резервіста у випадках, зазначених у підпункті 1 пункту 2 статті 16 цього Закону;

500-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року, - у разі загибелі (смерті) військовослужбовця, військовозобов`язаного або резервіста у випадках, зазначених у підпунктах 2 - 3 пункту 2 статті 16 цього Закону.

Одноразова грошова допомога є гарантованою державою соціальною допомогою, яка виплачується, зокрема, членам сім`ї військовослужбовця у разі, якщо смерть настала під час виконання військовослужбовцем обов`язків військової служби.

Пунктом третім статті 16-2 Закону №2011-XII визначено, що розмір та порядок призначення і виплати такої допомоги встановлюються Кабінетом Міністрів України.

Кабінет Міністрів України постановою від 25.12.2013 №975 затвердив «Порядок призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві».

Цей Порядок визначає механізм призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності (далі - одноразова грошова допомога) військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві (далі - військовослужбовець, військовозобов`язаний та резервіст).

Згідно з пунктом 3 Порядку №975 днем виникнення права на отримання одноразової грошової допомоги є у разі загибелі (смерті) військовослужбовця, військовозобов`язаного та резервіста - дата смерті, що зазначена у свідоцтві про смерть.

У пунктах 4 та 5 Порядку №975 визначено аналогічні пункту 2 статті 16 Закону №2011-XII положення щодо категорій осіб, члени сімей яких набувають право на призначення та виплату одноразової грошової допомоги у разі смерті (загибелі) та аналогічні пункту 1 статті 16-2 Закону №2011-XII положення щодо розміру одноразової грошової допомоги, яка виплачується членам сім`ї, батькам та утриманцям загиблого (померлого) військовослужбовця, військовозобов`язаного та резервіста.

Отже, Закон №2011-XII та Порядок №975 є нормативно-правовими актами, що регулюють призначення і виплату одноразової грошової допомоги членам сім`ї, батькам та утриманцям загиблого (померлого) військовослужбовця, військовозобов`язаного та резервіста, у тому числі у випадках смерті, що настала внаслідок захворювання, пов`язаного з проходженням військової служби.

Суд також звертає увагу на те, що абзац другий пункту 3 статті 16-2 Закону №2011-XII викладено в новій редакції згідно із Законом України від 16.07.2025 №4546-IX «Про внесення змін до Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» щодо окремих питань виплати одноразової грошової допомоги» (далі - Закон №4546-IX), положення якого відповідно до розділу II «Прикінцеві положення» застосовуються з 24.02.2022. Однак ці положення не змінюють необхідності встановлення передбачених законом умов для призначення одноразової грошової допомоги у розмірі 15 000 000 грн у кожному випадку смерті військовослужбовця, пов`язаної з виконанням обов`язків військової служби.

Зазначеною нормою встановлено, що розмір одноразової грошової допомоги, яка виплачується у разі загибелі (смерті) військовослужбовця під час виконання ним обов`язків військової служби, у тому числі під час перебування в полоні (крім випадків добровільної здачі в полон), становить 15 000 000 грн.

Водночас предметом спору у цій справі є правомірність рішення №78 затвердженого головою Державної прикордонної служби України 13.03.2025, тобто прийнятого до набрання чинності Законом №4546-IX. Тому оцінка законності оскарженого рішення здійснюється з урахуванням правового регулювання, чинного на момент його прийняття, правових підстав позову та виняткового характеру зазначеної грошової допомоги.

Закон №4546-IX не слугував правовою підставою для прийняття оскаржуваного рішення Комісії. Як убачається з пояснювальної записки до цього Закону, його мета полягала в уніфікації підходів до обчислення розміру виплат членам сімей військовослужбовців, які загинули або померли під час перебування в полоні, а також у врегулюванні деяких питань призначення одноразової грошової допомоги. З огляду на це, зазначені законодавчі зміни не змінюють правового регулювання спірних відносин, оскільки обставини цієї справи не пов`язані з перебуванням військовослужбовця в полоні.

28.02.2022 Кабінет Міністрів України, на виконання Указів Президента України від 24 лютого 2022 року №64 «Про введення воєнного стану в Україні», №69 «Про загальну мобілізацію», прийняв Постанову №168.

Пунктом 1 Постанови №168 установлено, що на період дії воєнного стану військовослужбовцям Збройних Сил, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Головного управління розвідки Міністерства оборони, Національної гвардії, Державної прикордонної служби, Управління державної охорони, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації, Державної спеціальної служби транспорту, військовим прокурорам Офісу Генерального прокурора, особам рядового і начальницького складу Державної служби з надзвичайних ситуацій, співробітникам Служби судової охорони, особам начальницького складу управління спеціальних операцій Національного антикорупційного бюро та поліцейським, а також особам рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби, які несуть службу в органах і установах зазначеної Служби в межах територіальних громад, які розташовані в районі проведення воєнних (бойових) дій або перебувають в тимчасовій окупації, оточенні (блокуванні), виплачується додаткова винагорода в розмірі до 30 000 грн пропорційно в розрахунку на місяць (крім осіб рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби, яким така винагорода виплачується пропорційно часу проходження служби в розрахунку на місяць), а тим з них, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів (у тому числі військовослужбовцям строкової служби), - розмір цієї додаткової винагороди збільшується до 100 000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах.

Згідно з пунктом 2 Постанови №168 сім`ям загиблих осіб, зазначених у пункті 1 цієї постанови, виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 15 000 000 гривень, яка розподіляється рівними частками на всіх отримувачів, передбачених у статті 16-1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».

Особи, які мають право на отримання одноразової грошової допомоги, передбаченої цією постановою, можуть реалізувати це право з дня його виникнення. Днем виникнення такого права є дата загибелі особи, зазначеної у пункті 1 цієї постанови, у період дії воєнного стану, що зазначена у свідоцтві про смерть.

У разі відмови однієї або кількох осіб, які мають право на отримання одноразової грошової допомоги, передбаченої цією постановою, від її отримання або якщо зазначені особи протягом трьох років з дня виникнення у них такого права його не реалізували, їх частки розподіляються між іншими особами, які мають право на одноразову грошову допомогу. Особам, які мають право на одноразову грошову допомогу, виплата їх частки здійснюється незалежно від реалізації такого права іншими особами.

Якщо після призначення та виплати одноразової грошової допомоги у повному розмірі, зазначеному в абзаці першому цього пункту, за її отриманням звертаються інші особи, які мають на неї право, питання щодо перерозподілу суми такої допомоги вирішується за взаємною згодою осіб або в судовому порядку.

Державні органи, які зазначені у пункті 1 цієї постанови, мають право отримувати інформацію з державних реєстрів щодо осіб, які мають право на отримання одноразової грошової допомоги.

Виплата одноразової грошової допомоги, передбаченої у цьому пункті, здійснюється також сім`ям осіб, зазначених у пункті 1 цієї постанови, які померли внаслідок поранення (контузії, травми, каліцтва), отриманого у період дії воєнного стану під час захисту Батьківщини, участі у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів, не пізніше ніж через один рік після поранення (контузії, травми, каліцтва).

Якщо сім`я загиблої особи одночасно має право на отримання одноразової грошової допомоги, передбаченої цією постановою, та одноразової грошової допомоги або компенсаційної виплати, встановлених іншими актами законодавства, здійснюється одна з таких виплат за її вибором.

Аналіз пункту 2 Постанови №168 дає підстави вважати, що Кабінет Міністрів України установив дві самостійні альтернативні підстави для виплати одноразової грошової допомоги у розмірі 15 000 000 грн:

- загибель особи, зазначеної у пункті 1 цієї постанови, зокрема, військовослужбовця, у період дії воєнного стану;

- смерть військовослужбовця внаслідок поранення (контузії, травми, каліцтва), отриманого під час захисту Батьківщини, участі у бойових діях або забезпеченні заходів з національної безпеки і оборони, у період дії воєнного стану, не пізніше ніж через один рік після поранення (контузії, травми, каліцтва).

Такий висновок узгоджується зі змістом та структурою пункту 2 Постанови №168. Якщо абзац перший цього пункту встановлює право на виплату у разі загибелі особи у період дії воєнного стану, то абзац шостий окремо передбачає випадки смерті внаслідок поранення (контузії, травми, каліцтва), отриманого за визначених законодавцем обставин.

У цьому випадку юридично значущим є не лише безпосередня причина смерті, зазначена у медичних документах, а насамперед встановлений належними та допустимими доказами причинний зв`язок між смертю військовослужбовця та пораненням, контузією, травмою чи каліцтвом, отриманими за обставин, визначених абзацом шостим пункту 2 Постанови №168. Тому слід розмежовувати випадки, коли захворювання виступає самостійною причиною смерті, та випадки, коли смерть перебуває у прямому причинному зв`язку з документально підтвердженим пораненням, контузією, травмою чи каліцтвом, отриманими під час захисту Батьківщини, участі у бойових діях або забезпечення здійснення заходів з національної безпеки і оборони.

Наведене тлумачення узгоджується з висновками Верховного Суду, викладеними у постанові від 16.06.2026 у справі №620/10029/24, та відповідає принципу правової визначеності як складовій принципу верховенства права.

Отже, формальний зміст абзаців першого та шостого пункту 2 Постанови №168 вказує на те, що Кабінет Міністрів України установив виплату одноразової грошової допомоги в однаковому розмірі 15 000 000 грн при настанні одного і того ж наслідку - смерті особи, але залежно від її причин (загибель або в результаті поранення (контузії, травми, каліцтва)).

Такий підхід відповідає цільовому характеру підвищеної одноразової грошової допомоги у розмірі 15 000 000 грн, яка є винятковою соціальною гарантією воєнного часу та має застосовуватися лише за умов, прямо визначених законодавцем. Її розширене застосування без належної правової підстави призводило б до необґрунтованого навантаження на Державний бюджет України, у тому числі на видатки, пов`язані із забезпеченням обороноздатності держави.

При цьому пункт 2 Постанови №168 (у редакції, чинній станом на дату смерті ОСОБА_5 - ІНФОРМАЦІЯ_5 ), прямо не передбачав, що смерть військовослужбовця внаслідок захворювання є самостійною підставою для виплати одноразової грошової допомоги у розмірі 15 000 000 грн саме за абзацом шостим цього пункту, якщо не встановлено, що така смерть настала внаслідок поранення, контузії, травми чи каліцтва.

Водночас такий висновок не означає, що смерть військовослужбовця від захворювання, пов`язаного з виконанням обов`язків військової служби або із захистом Батьківщини, не породжує права членів його сім`ї на соціальний захист. Така смерть може бути підставою для призначення одноразової грошової допомоги за Законом №2011-XII та Порядком №975, якщо встановлено передбачені цими нормативно-правовими актами умови.

Аналіз наведених норм права дає підстави вважати, що останні свідчать про збереження диференційованого підходу до правового регулювання одноразової грошової допомоги залежно від характеру обставин, за яких настала смерть військовослужбовця. Разом із тим положення пункту 3 статті 16-2 Закону №2011-XII спрямовані насамперед на визначення розміру відповідної виплати та самі по собі не встановлюють вичерпних умов виникнення права на її отримання.

Аналогічний підхід викладений Судовою палатою з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду, у постанові від 16.06.2026 у справі №620/10029/24), де суд дійшов висновку, що такі законодавчі зміни не змінюють необхідності встановлення передбачених законом умов виникнення права на відповідний вид соціального забезпечення.

Судова палата виходила з того, що положення пункту 3 статті 16-2 Закону №2011-XII визначають розмір одноразової грошової допомоги, тоді як питання щодо наявності права на таку допомогу та умов його реалізації повинні вирішуватися з урахуванням усієї системи нормативного регулювання, зокрема положень статті 16 Закону №2011-XII, Порядку №975 та Постанови №168.

У зазначеній постанові Судова палата також наголосила, що законодавче визначення розміру одноразової грошової допомоги у сумі 15 000 000 грн саме по собі не означає автоматичного виникнення права на таку виплату в кожному випадку смерті військовослужбовця під час проходження військової служби та не усуває необхідності встановлення тих юридичних фактів і обставин, з якими законодавство пов`язує виникнення права на відповідний вид соціального забезпечення.

Інше тлумачення фактично призводило б до ототожнення підстав виникнення права на одноразову грошову допомогу з визначенням її розміру, хоча зазначені елементи механізму правового регулювання соціального забезпечення врегульовані різними нормами законодавства та мають самостійне юридичне значення.

Як вбачається зі змісту акту №244-2024 розслідування нещасного випадку (випадку смерті), що стався о 06 год. 00 хв 21.04.2024 внаслідок різкого погіршення стану здоров`я 19.04.2024 (а.с.7-11) та акту №244/1-2024 про нещасний випадок (випадок смерті), що стався з військовослужбовцем під час виконання ним обов`язків військової служби (а.с.12-15) на виконання наказу начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 від 19.01.2024 №39-BB «Про особовий склад», сержанта ОСОБА_5 з 20.01.2024 було направлено у службове відрядження до ІНФОРМАЦІЯ_7 , з метою виконання бойових завдань.

З інформації, вказаної у Витязі з Журналу бойових дій прикордонної комендатури швидкого реагування ІНФОРМАЦІЯ_1 (по номенклатурі №9-16 (гриф) від 21.01.2024), встановлено, що з 11.03.2024, на виконання наказу оперативно-тактичного угрупування « ІНФОРМАЦІЯ_3 » від 05.02.2024 №9/Д/2/БР/401(гриф), сержант ОСОБА_6 виконував бойові завдання в смузі відповідальності НОМЕР_1 окремої десантно-штурмової бригади Збройних Сил України в районі населеного пункту АДРЕСА_1 .

В період з 09 год 15 хв по 11 год 45 хв 15.03.2024 противник проводив штурмові дії позиції відділення «Титан» в районі населеного пункту Новомихайлівка Мар`їнського району Донецької області, внаслідок якого сержант ОСОБА_6 отримав поранення, у зв`язку з чим проходив лікування з 16.03.2024 по 10.04.2024.

З 11.04.2024 сержант ОСОБА_6 виконував бойові завдання у складі бойового резерву командира НОМЕР_1 окремої десантно-штурмової бригади Збройних Сил України в пункті постійної дислокації третього відділу прикордонної служби (тип С) прикордонної комендатури швидкого реагування ІНФОРМАЦІЯ_1 в населеному пункті Розлив Волноваського району Донецької області.

Близько 20 год 00 хв 19.04.2024 сержант ОСОБА_6 звернувся за медичною допомогою до начальника медичного пункту - лікаря прикордонної комендатури швидкого реагування ІНФОРМАЦІЯ_1 в населеному пункті Костянтинопіль Волноваського району Донецької області зі скаргами на стан здоров`я (виражена загальна слабкість та біль в грудній клітці), після чого близько 20 год 30 хв 19.04.2024 був доставлений до 66 військового медичного госпіталю в населеному пункті Курахове, де встановлено діагноз: негоспітальна правобічна полісегментарна пневмонія, гіпотономія.

В подальшому сержант ОСОБА_6 19.04.2024 був доставлений до 66 військового медичного госпіталю в населеному пункті Покровськ, 20.04.2024 до Комунального підприємства «Новомосковська центральна регіональна лікарня інтенсивного лікування» в м. Новомосковськ Дніпропетровської області.

О 06 год 00 хв 21.04.2024 у реанімаційному відділенні Комунального підприємства «Новомосковська центральна регіональна лікарня інтенсивного лікування» в м. Новомосковськ Дніпропетровської області було констатовано смерть сержанта ОСОБА_5 .

Згідно із довідкою про причину смерті від 22.04.2024 №70, виданої Комунальним підприємством «Новомосковська центральна регіональна лікарня інтенсивного лікування», причиною смерті сержанта ОСОБА_5 стало: «Легенева недостатність. Правобічна тотальна пневмонія».

Відповідно до витягу з протоколу засідання Центральної військово-лікарської комісії по встановленню причинного зв`язку захворювання, поранень та травм протокол №372 від 26.06.2024 захворювання сержанта ОСОБА_5 , 1986 року народження, який проходив військову службу в ДПСУ з 12.01.2006 по 11.01.2009 рік. з 13.03.2023 по 21.04.2024 рік, яке за представленими документами призвело до смерті ІНФОРМАЦІЯ_5 , причина смерті: «Легенева недостатність. Правобічна тотальна пневмонія» визнано таким, що пов`язане із захистом Батьківщини (а.с.19, 61).

Водночас зі змісту зазначеного висновку військово-лікарської комісії та встановлених судом обставин не вбачається, що смерть ОСОБА_5 настала внаслідок поранення, контузії, травми чи каліцтва, отриманих у період дії воєнного стану під час захисту Батьківщини, участі у бойових діях або забезпечення здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії.

Так само матеріали справи не містять висновків компетентних органів щодо наявності причинного зв`язку між смертю ОСОБА_5 та пораненням, контузією, травмою чи каліцтвом, про які йдеться в абзаці шостому пункту 2 Постанови №168.

Отже, встановлені судом обставини свідчать про те, що смерть військовослужбовця настала внаслідок захворювання, яке визнано пов`язаним із захистом Батьківщини, тоді як обставини отримання ним поранення, контузії, травми чи каліцтва та причинний зв`язок між такими ушкодженнями і смертю судом не встановлено та матеріалами справи не підтверджуються.

Оцінюючи наведені обставини з урахуванням викладеного вище правового регулювання, суд враховує, що Судова палата з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду у постанові від 16.06.2026 у справі №620/10029/24 здійснила комплексний аналіз співвідношення положень Закону №2011-XII, Порядку №975 та Постанови КМУ №168 і сформулювала правовий висновок щодо умов призначення одноразової грошової допомоги у розмірі 15 000 000 грн членам сімей померлих військовослужбовців під час дії воєнного стану, відступивши від висновків щодо застосування пункту 2 Постанови №168, викладених у постановах Верховного Суду від 17.07.2024 у справі №600/548/23-а та від 22.08.2024 у справі №380/9868/23, у яких право на отримання одноразової грошової допомоги пов`язувалося із встановленням військово-лікарською комісією факту того, що захворювання, яке призвело до смерті військовослужбовця, пов`язане із захистом Батьківщини.

Відступаючи від зазначеного підходу, Судова палата вказала, що положення пункту 2 Постанови №168 підлягають застосуванню у системному взаємозв`язку з положеннями Закону №2011-XII та не можуть тлумачитися відокремлено від нього.

Право на отримання одноразової грошової допомоги, передбаченої пунктом 2 Постанови №168, виникає у разі загибелі військовослужбовця в період дії воєнного стану, а також у разі смерті військовослужбовця, щодо якої встановлено причинний зв`язок із пораненням (контузією, травмою чи каліцтвом), отриманими під час захисту Батьківщини, участі у бойових діях або забезпеченні заходів з національної безпеки і оборони.

Сам по собі висновок військово-лікарської комісії про зв`язок захворювання із захистом Батьківщини або проходженням військової служби не є безумовною підставою для застосування пункту 2 Постанови №168, якщо матеріалами справи не підтверджено обставин, з якими зазначена постанова пов`язує виникнення права на відповідну виплату.

Смерть військовослужбовця внаслідок захворювання не виключає можливості призначення одноразової грошової допомоги, якщо за медичними документами встановлено, що така смерть, незалежно від безпосереднього клінічного механізму її настання, перебуває у причинному зв`язку з пораненням (контузією, травмою чи каліцтвом), отриманими за обставин, визначених пунктом 2 Постанови №168. За відсутності підстав для застосування пункту 2 Постанови № 168 питання призначення та виплати одноразової грошової допомоги вирішується відповідно до положень Закону №2011-XII та Порядку №975, з урахуванням установлених ними підстав та умов надання відповідних соціальних гарантій.

Таким чином, Верховний Суд у цій справі виклав правовий підхід про те, що визначальним для застосування абзацу шостого пункту 2 Постанови №168 є не сам факт встановлення військово-лікарською комісією зв`язку захворювання, яке призвело до смерті військовослужбовця, із захистом Батьківщини, а наявність належними та допустимими доказами підтвердженого причинного зв`язку між смертю військовослужбовця та пораненням (контузією, травмою чи каліцтвом), отриманими за обставин, пов`язаних із захистом Батьківщини, виконанням обов`язків військової служби та безпосередньою участю у бойових діях або забезпеченні заходів з національної безпеки і оборони, визначених зазначеною нормою.

Аналогічний підхід застосовано Верховним Судом у постанові від 21.07.2026 у справі №420/20374/24. У пунктах 40-50 цієї постанови Суд розмежував смерть унаслідок захворювання, пов`язаного із захистом Батьківщини, та смерть, яка перебуває у прямому причинному зв`язку з пораненням, контузією, травмою чи каліцтвом, і, пославшись на постанову Судової палати у справі №620/10029/24, відхилив застосування попередніх висновків у справах №600/548/23-а та №380/9868/23.

У постановах від 06.07.2026 у справі №160/4500/25 та від 30.07.2026 у справі №240/11064/24 Верховний Суд наголосив на необхідності встановлення у кожній конкретній справі всіх юридично значущих обставин, з якими пункт 2 Постанови №168 пов`язує виникнення права на одноразову грошову допомогу у підвищеному розмірі, зазначивши водночас, що відсутність підстав для застосування цієї норми не означає заперечення права членів сім`ї військовослужбовця на одноразову грошову допомогу як вид державної соціальної гарантії загалом.

Судом встановлено, що ОСОБА_5 помер ІНФОРМАЦІЯ_5 внаслідок захворювання, а захворювання «Легенева недостатність. Правобічна тотальна пневмонія», яке призвело до його смерті, та причина смерті відповідно до висновку військово-лікарської комісії визнані такими, що пов`язані із захистом Батьківщини. Разом із тим матеріали справи не містять доказів того, що смерть ОСОБА_5 настала внаслідок поранення, контузії, травми чи каліцтва, отриманих у період дії воєнного стану під час захисту Батьківщини, участі у бойових діях або забезпечення здійснення заходів з національної безпеки і оборони. Так само відсутні докази існування причинного зв`язку між смертю ОСОБА_5 та такими ушкодженнями.

Отже, встановлені у справі обставини підтверджують зв`язок захворювання, яке призвело до смерті ОСОБА_5 , із захистом Батьківщини, проте не підтверджують наявності тих юридичних фактів, з якими пункт 2 Постанови №168 пов`язує виникнення права на одноразову грошову допомогу у розмірі 15 000 000 грн.

За наведеного правового регулювання та встановлених обставин суд доходить висновку, що рішення Адміністрації Державної прикордонної служби України №78 про призначення членам сім`ї померлого сержанта ОСОБА_5 одноразової грошової допомоги, передбаченої статтею 16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» у розмірі 750-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 01.01.2024 (3028,00 грн) в загальній сумі 2 271 000,00 грн, ґрунтується на правильному застосуванні положень Закону №2011-XII, Порядку №975 та Постанови №168.

При цьому такий висновок не ставить під сумнів факт смерті ОСОБА_5 у період проходження військової служби та встановлений військово-лікарською комісією причинний зв`язок захворювання і причини смерті із захистом Батьківщини. Водночас зазначені обставини самі по собі не є достатніми для виникнення права на одноразову грошову допомогу у розмірі 15 000 000 грн, передбачену пунктом 2 Постанови №168.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 31.08.2026 у справі №500/270/25.

Суд бере до уваги, що смерть військовослужбовця від захворювання, пов`язаного із захистом Батьківщини або виконанням обов`язків військової служби, є обставиною, яка зумовлює особливо високий рівень соціального захисту членів його сім`ї. Водночас у межах цієї справи суд вирішує питання не про наявність у позивачів права на соціальний захист загалом, а про наявність спеціальних умов для виплати саме у розмірі 15 000 000 грн за тією правовою підставою, яка була покладена в основу заявлених вимог та оскарженого рішення суб`єкта владних повноважень.

Відповідно до вимог частин першої, другої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

З урахуванням встановлених обставин справи та наведених норм чинного законодавства України, суд дійшов висновку, що відповідач при прийнятті оскаржуваного рішення діяв у межах та спосіб, передбачений чинним законодавством України, натомість доводи позивача про протиправність вказаного рішення не знайшли свого підтвердження під час судового розгляду справи, у зв`язку із чим у задоволенні позовних вимог необхідно відмовити.

У зв`язку із відмовою у задоволенні позову судові витрати позивачу за рахунок відповідача відповідно до приписів статті 139 КАС України відшкодуванню не підлягають.

Керуючись статтями 2, 72-77, 244-246, 255, 262, 295 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_3 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_9 ), ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2 ( АДРЕСА_3 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_10 ), ОСОБА_3 ( АДРЕСА_3 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_11 ), ОСОБА_4 ( АДРЕСА_4 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_12 ) до Адміністрації Державної прикордонної служби України (01601, місто Київ, вулиця Володимирська, будинок 26, ідентифікаційний код юридичної особи 00034039) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії відмовити повністю.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене учасниками справи в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Суддя В. Л. Шепелюк