Рішення № 140106079, 28.09.2026, Вінницький окружний адміністративний суд

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Вінниця

28 вересня 2026 р. Справа № 120/12429/26

Суддя Вінницького окружного адміністративного суду Альчук М.П.,

за участі секретаря судового засідання Данильченко А.О.

позивача: фізичної особи-підприємця ОСОБА_1

представників позивача: Геращенко Т.В., Гриневич С.А.

представників відповідача: Стадник О.С., Федоришина Ю.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління Держпродспоживслужби у Вінницькій області про визнання протиправними та скасування рішень, -

ВСТАНОВИВ

Фізична особа-підприємця ОСОБА_1 (далі - позивач) звернулась до суду з адміністративним позовом до Головного управління Держпродспоживслужби у Вінницькій області (далі - відповідач, Головне управління) про визнання протиправними та скасування постанов.

Позовні вимоги обґрунтовано прийняттям відповідачем протиправними семи постанов про накладення штрафу від 24.06.2026 року у загальному розмірі 238000 грн. Вказується, зокрема, що загальний розмір фінансових санкцій у даному випадку є надзвичайно значним втручанням у право особи на здійснення підприємницької діяльності.

Особливу увагу позивач звертає на те, що остання взагалі не була завчасно та належним чином повідомлена про проведення заходу державного ринкового нагляду. Вказується, що єдиною підставою для притягнення позивача до відповідальності стала суб`єктивна оцінка працівників Головного управління недостатності наданих позивачем документів, що не є тотожним їх ненаданню (тобто - ототожнення понять "ненадання документів" та "надання документів, які, на думку органу, є недостатніми").

Відповідач скористався своїм правом на подання відзиву, у якому наголосив на правомірності оскаржуваних постанов, з огляду на що вони не підлягають скасуванню.

Ознайомившись з матеріалами справи, судом встановлено наступні обставини справи.

Головним управлінням 04.06.2026 року видано наказ №1213-А "Про проведення планового заходу державного ринкового нагляду (контролю)" та направлення на проведення перевірки №230.

Посадові особи Головного управління 05.06.2026 року прибули до магазину "MULTI БРЕНД", де пред`явили документи для початку перевірки, а також вручили копію направлення на проведення заходу позивачеві. Позивач допустила посадових осіб до перевірки.

В ході перевірки характеристик продукції посадовими особами відповідача виявлено продукцію, яка, на думку відповідача, не відповідала встановленим вимогам Технічного регламенту маркування матеріалів, що використовуються для виготовлення основних складових взуття, яке надходить для продажу споживачу, затвердженого наказом Міністерства економічного розвитку і торгівлі України від 06.03.2019 року № 358 та Технічного регламенту назв текстильних волокон і відповідного етикетування та маркування вмісту складників сировинного складу текстильних виробів затвердженого наказом Міністерства розвитку економіки торгівлі та сільського господарства України від 28.07.2020 року № 1408.

З огляду на вищенаведене, відповідач підготував письмову вимогу від 05.06.2026 року №Вих-7.2/3888-26 про надання до 16:30 год. 08.06.2026 року документів, що дають змогу ідентифікувати суб`єкта господарювання, якому поставлено продукцію (накладні, договори постачання); документів, що дають змогу відстежити походження продукції (товарно-супровідна документація (прибуткова накладна та/або договори з постачальником); а також інформацію про залишки продукції станом на початок перевірки.

Вказана вимога 05.06.2026 року о 16:38 год. направлена засобами електронної пошти на адресу ІНФОРМАЦІЯ_1.

Позивач 08.06.2026 року о 13:31 год. з електронної пошти ІНФОРМАЦІЯ_1 надіслала відповідь та копії документів.

Проаналізувавши зміст вищезазначених документів, посадові особи Головного управління дійшли висновку про відсутність змоги встановити суб`єкта господарювання, який постачав позивачу саме ту продукцію, характеристики якої були предметом перевірки та відносно якої виявлені порушення встановлених вимог.

Щодо позивача 16.06.2026 року складено протокол №0026 як щодо особи, яка відповідно ч. 7 ст. 8 Закону№2735-VI вважається такою, що ввела продукцію в обіг (у зв`язку з ненаданням запитуваних документів про походження продукції).

Так, в ході перевірки було виявлено та зафіксовано у відповідному Акті перевірки характеристик продукції від 10.06.2026 року №0028 що:

- майка ADIDAS Originals Rib IY5920, розмір S/8-10;

- шорти ADIDAS YUK24, розмір S,

не відповідають вимогам п. 5 розділу І, п. 1 підрозділу 9 розділу ІІ Технічного регламенту назв текстильних волокон і відповідного етикетування та маркування вмісту складників сировинного складу текстильних виробів, затвердженого наказом Міністерства розвитку економіки торгівлі та сільського господарства України від 28.07.2020 року № 1408, а саме: відсутнє маркування з умістом складників сировинного складу текстильного виробу;

- кросівки NIKE AIR MORE Uptempo 415082-009, розмір 37,5;

- босоніжки Adidas Terrex Sumra FV0845, розмір 37;

- босоніжки Adidas Terrex Sumra GY2928, розмір 40,5;

- кросівки Puma 365398 06, чорні, розмір 42;

- кросівки Puma 364249 03, оливкові, розмір 42,

не відповідають вимогам п.п. 5, 6, 9 Технічного регламенту маркування матеріалів, що використовуються для виготовлення основних складових взуття, яке надходить для продажу споживачу, затвердженого наказом Міністерства економічного розвитку і торгівлі України від 06.03.2019 року № 358, а саме: на маркуванні відсутня інформація про три основні складові взуття.

Примірник протоколу вручено позивачеві 16.06.2026 року під підпис. В поясненнях позивач зазначив, що "порушення виникли ненавмисно, в ході роботи".

Протокол, акт перевірки та інші матеріали 16.06.2026 року передані керівнику Головного управління для розгляду відповідно до ч. 7 ст. 44 Закону №2735-VI.

Оскільки за результатами перевірки та в протоколі від 16.06.2026 року №0026 зафіксована невідповідність встановленим вимогам семи одиниць продукції, що належить до різних моделей та артикулів, винесено сім постанов про накладення штрафу.

Вважаючи зазначені постанови незаконними, необґрунтованими, прийнятими з істотним порушенням норм матеріального та процесуального права, позивач звернувся до суду з цим позовом.

Надаючи правову оцінку обставин справи, суд керується наступними нормативно-правовими актами (якщо не зазначено інше, нормативні акти застосовуються в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

Частиною 2 ст. 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Правові та організаційні засади здійснення державного ринкового нагляду і контролю нехарчової продукції встановлює Закон України "Про державний ринковий нагляд та контроль нехарчової продукції" від 02.12.2010 року №2735- VI (далі - Закон №2735-VI).

Відповідно до абз. 10 ч. 1 ст. 1 Закону №2735-VI державний ринковий нагляд (далі - ринковий нагляд) - діяльність органів ринкового нагляду з метою забезпечення відповідності продукції встановленим вимогам, а також забезпечення відсутності загроз суспільним інтересам.

Згідно зі ч. 1 ст. 3 Закону №2735-VI законодавство України про державний ринковий нагляд і контроль продукції складається з цього Закону, Закону України "Про загальну безпечність нехарчової продукції", інших нормативно-правових актів, що регулюють відносини в цій сфері, у тому числі технічних регламентів.

Орган державного ринкового нагляду - центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державного ринкового нагляду у межах сфери своєї відповідальності, державний колегіальний орган, що визначається відповідно до цього Закону (далі - орган ринкового нагляду) (абз. 8 ч. 1 ст. 1 Закону №2735-VI).

Відповідно до п.1 Положення про Державну службу України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 02.09.2015 року №667 (далі - Положення №667) Державна служба України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів (Держпродспоживслужба) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України та який реалізує державну політику у сферах, зокрема, ринкового нагляду в межах сфери своєї відповідальності.

Держпродспоживслужба здійснює свої повноваження безпосередньо та через свої територіальні органи (п. 7 Положення № 667).

Згідно із ч. 1 ст. 20 Закону №2735-VI ринковий нагляд здійснюється відповідно до секторальних планів ринкового нагляду, які щорічно затверджуються органами ринкового нагляду відповідно до сфер їх відповідальності.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 22 Закону №2735-VI заходами ринкового нагляду, зокрема, є перевірки характеристик продукції, у тому числі відбір зразків продукції та їх експертиза (випробування).

Порядок перевірок характеристик продукції регламентований ст. 23 Закону №2735-VI, а вимоги до розпорядчих документів органів ринкового нагляду - ст. 23-1 цього ж Закону.

Так, згідно з ч. 5 ст. 23 Закону №2735-VI перевірки характеристик продукції проводяться на підставі наказів (рішень) органів ринкового нагляду та направлень на проведення перевірки, що видаються та оформлюються відповідно до цього Закону

Відповідно до ч. 2 ст. 23-1 Закону №2735-VI на підставі наказу оформляється направлення на проведення перевірки, яке підписується керівником органу ринкового нагляду або його заступником із зазначенням його прізвища, імені та по батькові і засвідчується печаткою відповідного органу.

Інформація про види (типи), категорії продукції, щодо яких здійснюватиметься впродовж року ринковий нагляд, а також про нормативно-правові акти, дія яких поширюється на відповідну продукцію, міститься в Секторальному плані, що завчасно затверджується та розміщується на сайті органу державного ринкового нагляду, згідно з вимогами ст. 20 Закону №2735-VI .

Відповідно до ч. 7 ст. 23 Закону №2735-VI під час перевірки характеристик продукції у випадках, передбачених цим Законом, перевірці підлягають такі документи (їх копії) та інформація:

(1) декларація про відповідність;

(2) супровідна документація, що додається до відповідної продукції (включаючи інструкцію щодо користування продукцією);

(3) загальний опис продукції, а також повний склад технічної документації на відповідну продукцію, передбачений технічним регламентом;

(4) документи щодо системи якості чи системи управління якістю;

(5) висновки експертиз та протоколи випробувань зразків відповідної продукції, відібраних (узятих) у межах здійснення ринкового нагляду і контролю продукції;

(6) документи, що дають змогу відстежити походження відповідної продукції та її подальший обіг (товарно-супровідна документація або договори).

Відповідно до абз. 2 ч. 1 ст. 1 Закону №2735-VI встановлені вимоги - вимоги щодо нехарчової продукції та її обігу на ринку України, встановлені технічними регламентами.

Згідно приписів ч. 12 ст. 23 Закону №2735-VI у разі якщо за результатами перевірки характеристик продукції встановлено, що продукція є небезпечною, становить ризик та/або не відповідає встановленим вимогам, орган ринкового нагляду на підставі наданих суб`єктом господарювання документів, передбачених пунктами 1 і 6 частини сьомої цієї статті, вживає заходів щодо визначення виробника такої продукції або особи, яка вважається такою, що ввела продукцію в обіг, особи, яка поставила відповідному суб`єкту господарювання цю продукцію, а також всіх осіб, яким відповідний суб`єкт господарювання поставив таку продукцію.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 15 Закону №2735-VI посадові особи, які здійснюють ринковий нагляд, мають право вимагати від суб`єктів господарювання надання документів і матеріалів, необхідних для здійснення ринкового нагляду, одержувати копії таких документів і матеріалів.

Відповідно до ч. 5 ст. 8 Закону №2735-VI суб`єкти господарювання зобов`язані надавати на запит органів ринкового нагляду документацію, що дає змогу ідентифікувати:

(1) суб`єкта господарювання, який поставив їм продукцію;

(2) суб`єкта господарювання, якому вони поставили продукцію.

Суб`єкти господарювання зобов`язані надавати документацію, визначену частиною п`ятою цієї статті, протягом строку, встановленого відповідним технічним регламентом, а якщо такий строк технічним регламентом не встановлено - протягом десяти років після того, як їм було поставлено відповідну продукцію, та протягом десяти років після того, як вони поставили відповідну продукцію (ч. 6 ст. 8 Закону №2735-VI ).

У разі якщо виробник продукції не може бути ідентифікований органом ринкового нагляду, для цілей цього Закону особою, що ввела таку продукцію в обіг, вважається кожен суб`єкт господарювання в ланцюгу постачання відповідної продукції, який протягом строку проведення перевірки не надав документацію, що дає змогу встановити найменування та місцезнаходження виробника або особи, яка поставила суб`єкту господарювання цю продукцію (ч. 7 ст. 8 Закону №2735-VI).

Згідно з ч. 1 ст. 1 Закону України "Про загальну безпечність нехарчової продукції" виробник - це:

(1) фізична чи юридична особа - резидент України, яка є виготовлювачем продукції, або будь-яка інша особа - резидент України, яка заявляє про себе як про виготовлювача, розміщуючи на продукції відповідно до законодавства своє найменування, торговельну марку чи інше позначення, або особа - резидент України, яка відновлює продукцію;

(2) уповноважений представник виготовлювача продукції в Україні (у разі якщо виготовлювачем продукції є фізична чи юридична особа - нерезидент України);

(3) імпортер продукції (у разі якщо виготовлювачем продукції є фізична чи юридична особа - нерезидент України, яка не має свого уповноваженого представника в Україні).

Стаття 44 Закону №2735-VI передбачає кілька типів суб`єктів відповідальності за порушення вимог цього Закону:

1) особа, яка ввела продукцію в обіг або відповідно до цього Закону вважається такою, що ввела продукцію в обіг;

2) розповсюджувач, який, залежно від системи оподаткування, розподіляється законом на два види;

3) суб`єкт господарювання.

Відповідно до абз. 2 ч. 7 ст. 44 Закону №2735-VI справи про накладення штрафів за порушення, визначені цією статтею, розглядаються керівниками органів ринкового нагляду або їх заступниками (головою та членами або уповноваженими посадовими особами державного колегіального органу) відповідно до їх компетенції.

Абзацом 8 ч. 7 ст. 44 Закону №2735-VI передбачено, що протокол разом з актом перевірки, поясненнями фізичної особи, у тому числі фізичної особи - підприємця, чи керівника юридичної особи або уповноваженої ним особи (у разі їх наявності) та документами, що стосуються справи, не пізніше наступного робочого дня за днем його складання передається керівнику чи заступнику керівника органу ринкового нагляду (голова та члени або уповноважені посадові особи державного колегіального органу), які розглядають справу протягом 15 календарних днів з дня отримання протоколу та відповідних документів і приймають рішення про накладення штрафу. Кожний штраф оформляється окремою постановою.

Частиною 6 ст. 44 Закону №2735-VI визначено, що адміністративно-господарські санкції накладаються на особу, яка ввела продукцію в обіг або відповідно до цього Закону вважається такою, що ввела продукцію в обіг, та/або на розповсюджувача за кожну модель, артикул чи партію продукції, яка є небезпечною, становить ризик та/або не відповідає встановленим вимогам, незалежно від кількості одиниць такої продукції та/або місць її реалізації.

Відповідно до ч. 2 ст. 3 Закону №2735-VI відносини щодо прийняття, набрання чинності, оскарження в адміністративному порядку, виконання, припинення дії адміністративних актів у сфері державного ринкового нагляду і контролю нехарчової продукції, які не врегульовані цим Законом, регулюються Законом України "Про адміністративну процедуру".

Частиною 2 ст. 32 Закону України "Про адміністративну процедуру" передбачено, що запрошення учасника адміністративного провадження, особи, яка сприяє розгляду справи, здійснюється не пізніше ніж за сім календарних днів до дня відповідної процедурної дії… Запрошення вручається особисто під підпис, надсилається поштовим відправленням або іншими засобами зв`язку (телефоном, електронною поштою тощо) за наявними у справі контактними даними, про що в матеріалах справи робиться відповідний запис.

Згідно з ч. 4 ст. 32 Закону України "Про адміністративну процедуру" відсутність запрошеного належним чином учасника адміністративного провадження, особи, яка сприяє розгляду справи, не перешкоджає вчиненню процедурних дій, якщо це не впливає на належний розгляд справи.

Санкцією п. 2 ч. 2 ст. 44 Закону №2735-VI передбачено штраф у розмірі від двох до трьох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Беручи до уваги вищевикладену нормативно-правову базу, суд зазначає наступне.

Насамперед, суд зазначає, що територіальним органом з реалізації державної політики у сфері державного ринкового нагляду (в межах сфери відповідальності) на території Вінницької області є Головне управління Держпродспоживслужби у Вінницькій області.

Отже, відповідач є органом, що уповноважений здійснювати державний ринковий нагляд.

Що стосується доводів позивача про те, що остання не була завчасно повідомлена про проведення заходу державного ринкового нагляду, суд наголошує на тому, що Законом №2735-VI не передбачено обов`язку органу ринкового нагляду завчасно повідомляти про дату, час, підстави проведення заходів ринкового нагляду, відповідно - не передбачено права суб`єктів господарювання бути завчасно повідомленими (проінформованими) про такі заходи.

Відтак, вищенаведеним спростовуються доводи позивача щодо порушення Головним управлінням принципів відкритості, прозорості та передбачуваності.

Суд повторно вказує, що за обставин даної справи, в ході перевірки характеристик продукції 05.06.2026 року, посадовими особами відповідача виявлено продукцію, яка, на думку відповідача, не відповідала встановленим вимогам Технічного регламенту маркування матеріалів, що використовуються для виготовлення основних складових взуття, яке надходить для продажу споживачу, затвердженого наказом Міністерства економічного розвитку і торгівлі України від 06.03.2019 року № 358 та Технічного регламенту назв текстильних волокон і відповідного етикетування та маркування вмісту складників сировинного складу текстильних виробів затвердженого наказом Міністерства розвитку економіки торгівлі та сільського господарства України від 28.07.2020 року № 1408.

Керуючись ч. 12 ст. 23 Закону №2735-VI та п. 3 ч. 1 ст. 15 Закону №2735-VI, відповідач підготував письмову вимогу від 05.06.2026 року № Вих-7.2/3888-26 про надання до 16:30 год. 08.06.2026 року документів, що дають змогу ідентифікувати суб`єкта господарювання, якому поставлено продукцію (накладні, договори постачання); документів, що дають змогу відстежити походження продукції (товарно-супровідна документація (прибуткова накладна та/або договори з постачальником); а також інформацію про залишки продукції станом на початок перевірки.

Вказана вимога 05.06.2026 року о 16:38 год. направлена засобами електронної пошти на адресу ІНФОРМАЦІЯ_1.

Матеріалами справи підтверджується, що саме цю адресу електронної пошти позивач надала через застосунок для дзвінків та обміну повідомленнями Viber головному спеціалісту відділу ринкового нагляду ОСОБА_2 , яка брала участь у перевірці, як електронну адресу, якою позивач постійно користується.

Відповідний факт зафіксовано на відео персональним мобільним відеореєстратором DMT10 (серійний номер DMTNC86079), файл cam032_USER32_05062026111357_0010_N.MP4 (запис у проміжку з 01 хв. 08 сек. до 02 хв. 12 сек.), а також підтверджується інформацією із застосунку Viber, з якої слідує, що повідомлення з адресою електронної пошти надіслано 05.06.2026 року о 11 год. 16 хв., що відповідає часу відеофіксації, який відображається у правому нижньому куті екрану при перегляді відеоматеріалів - 11:16:02.

Позивач отримала вимогу із вищезгаданої електронної адреси та 08.06.2026 року о 13:31 год. з цієї ж електронної скриньки надіслала відповідь та копії документів.

Отже, позивач самостійно вказала адресу електронної пошти, за якою вона веде листування, та використала її під час комунікації з відповідачем.

Що стосується доводів позивача про те, надані нею пояснення фактично не були належним чином досліджені, суд зазначає, що згідно з поясненнями позивача, викладених в листі від 08.06.2026 року, "товар був придбаний у 2023 році", "працювали без договору, документів не отримувала або не збереглись"; "документ, що засвідчує придбання переліченого товару, це банківська квитанція про оплату товару".

Тобто, в межах строку проведення перевірки (з 05.06.2026 року по 10.06.2026 року) позивач надала, як було вказано вище, відповідь на вимогу, в якій зазначила про відсутність документів, а також копії:

- платіжної інструкції МАВ4552076 від 05.06.2023, в якій отримувачем коштів зазначена ОСОБА_3 ; призначення платежу: "оплата за товар". Вказана копія надана двічі (файл IMG_2262.jpeg, файл IMG_2267.jpeg). Жодних ідентифікуючих ознак продукції не наведено;

- документа без назви, інформація в якому викладена у вигляді таблиці, із зазначенням унікального коду гуманітарної допомоги та дати митного оформлення, та в якому відсутні будь-які відомості про продукцію, характеристики якої були предметом перевірки відповідачем (файл IMG_2261.jpeg);

- платіжної інструкції МАВ7094652 від 25.01.2024, в якій отримувачем коштів зазначена ОСОБА_4 ; призначення платежу: "поповнення рахунку ОСОБА_5 оплата за товар". Жодних ідентифікуючих ознак продукції не наведено (файл IMG_2263.jpeg);

- платіжної інструкції МАВ6702655 від 21.12.2023, в якій отримувачем коштів зазначена ОСОБА_3 ; призначення платежу: "оплата за товар". Жодних ідентифікуючих ознак продукції не наведено (файл IMG_2264.jpeg);

- платіжної інструкції МАВ6287960 від 17.11.2023, в якій отримувачем коштів зазначений ОСОБА_6 , призначення платежу: "оплата за товар". Жодних ідентифікуючих ознак продукції не наведено (файл IMG_2265.jpeg);

- платіжної інструкції МАВ6075860 від 30.10.2023, в якій отримувачем коштів зазначена ОСОБА_4 ; призначення платежу: "поповнення рахунку ОСОБА_5 ". Про товар не йдеться (файл IMG_2268.jpeg);

- витягу з реєстру платників єдиного податку від 02.05.2018 року.

Проаналізувавши зміст вищезазначених документів, посадові особи Головного управління дійшли висновку про відсутність змоги встановити суб`єкта господарювання, який постачав позивачу саме ту продукцію, характеристики якої були предметом перевірки та відносно якої виявлені порушення встановлених вимог.

Суд наголошує на тому, що закон зобов`язує саме суб`єкта господарювання надати документи з відповідною інформацією.

Перекладення такого обов`язку на орган ринкового нагляду законодавством про ринковий нагляд не передбачено, а тому твердження позивача, що саме відповідач повинен був збирати інформацію з інших джерел вважаємо необґрунтованим.

Більше того, позивач під час судового розгляду не заперечували, що надані нею документи не дозволяють ідентифікувати постачальника відповідної продукції.

Оскільки позивач не пред`явила жодного документа, який давав би змогу ідентифікувати постачальника конкретної продукції (виробника) в розумінні приписів частини сьомої ст. 8 Закону №2735-VI, остання стала вважатися особою, яка ввела в обіг цю продукцію, а не розповсюджувачем.

Тобто, з моменту, коли орган ринкового нагляду дійшов висновку на підставі аналізу наданої інформації про неможливість ідентифікувати виробника конкретної продукції, щодо характеристик якої здійснювалась перевірка, статус суб`єкта господарювання з "розповсюджувача продукції" змінився на статус "особа, яка вважається такою, що ввела продукцію в обіг".

Щодо підстав для складення протоколу суд зазначає, що з огляду на факт невідповідності встановленим вимогам семи одиниць продукції та що така невідповідність не належить до формальної (ч. 3 ст. 29 Закону №2735-VI ), а також на факт ненадання протягом строку проведення перевірки документів, що дають змогу ідентифікувати виробника або особу, яка поставила таку продукцію, в зв`язку з чим позивач став вважатися особою яка ввела в обіг продукцію, 16.06.2026 року складено відповідний протокол за ознаками порушення, передбаченого п. 2 ч. 2 ст. 44 Закону №2735-VI.

З аналізу вищенаведених норм слідує, що на підставі одного протоколу може бути винесено більше ніж одну постанову, оскільки штраф як адміністративно-господарська санкція накладається за кожну модель, артикул чи партію продукції, а кожен штраф оформлюється окремою постановою.

Оскільки за результатами перевірки та в протоколі від 16.06.2026 року №0026 зафіксована невідповідність встановленим вимогам семи одиниць продукції, що належить до різних моделей та артикулів, винесено сім постанов про накладення штрафу, як того вимагають ч. ч. 6, 7 ст. 44 Закону №2735- VI.

Щодо належного повідомлення про розгляд справи судом вище зазначалось, що позивач особисто надала адресу електронної пошти, за якою в подальшому здійснювалась комунікація між нею та відповідачем.

Відтак, не пізніше ніж за сім календарних днів до розгляду справи, а саме - 16.06.2026 року, на надану позивачем адресу електронної пошти надіслано запрошення на розгляд справи 24.06.2026 року.

З огляду на викладене, відповідач належним чином повідомив позивача про заплановане слухання.

Документи, що дають змогу ідентифікувати виробника або особу, яка поставила продукцію, в межах строку перевірки (з 05.06.2026 року по 10.06.2026 року), як того вимагає ч. 7 ст. 8 Закону №2735-VI надані не були, а, отже, статус суб`єкта правопорушення у позивача не змінився.

На час перевірки було зафіксовано невідповідність продукції встановленим вимогам, з чим позивач при врученні акту перевірки і при врученні протоколу погодилась та не заперечувала.

Відтак, за наведених обставин, відсутність учасника адміністративного провадження, якого було належним чином повідомлено, не вплинула на розгляд справи та прийняття рішення про накладення штрафу.

Щодо розміру штрафу суд зазначає, що санкцією п. 2 ч. 2 ст. 44 Закону №2735-VI передбачено штраф у розмірі від двох до трьох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Інших видів санкцій, в тому числі, більш м`яких, Законом не передбачено.

В межах наданих законодавчих можливостей відповідачем прийнято рішення про застосування нижньої межі штрафу за всіма позиціями продукції, яка не відповідає встановленим вимогам.

Отже, розглянувши подані учасниками справи документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку, що позивачем не доведено обставин , які б свідчили про протиправність семи постанов про накладення штрафу від 24.06.2026 року.

Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010 року у справі "Серявін та інші проти України" зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

Згідно ч. 1 ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Кожна особа, яка звернулася за судовим захистом, розпоряджається своїми вимогами на свій розсуд, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Таким правом користуються й особи, в інтересах яких подано позовну заяву, за винятком тих, які не мають адміністративної процесуальної дієздатності (ч. 3 ст. 9 КАС України).

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідно до ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

З урахуванням вищенаведеного, у задоволенні адміністративного позову слід відмовити.

У силу приписів ст. 139 КАС України підстави для розподілу судових витрат відсутні.

Керуючись ст.ст. 73, 74, 75, 76, 77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, -

ВИРІШИВ

Відмовити у задоволенні адміністративного позову фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Держпродспоживслужби у Вінницькій області (вул. Праведників світу, 19, м. Вінниця, ЄДРПОУ 40310643) про визнання протиправними та скасування рішень.

Рішення суду набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.

Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) рішення (ухвалу) суду або якщо розгляд справи здійснювався в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя Альчук Максим Петрович