Ухвала суду № 14010523, 02.03.2011, Апеляційний суд Кіровоградської області

Апеляційний суд Кіровоградської області

Справа № 22-ц-314/11 Головуючий у суді І-ї інстанції Регеша В.О.

категорія 27 Доповідач Фомічов С. Є.

УХВАЛА

Іменем України

23 лютого 2011 року колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Кіровоградської області у складі:

головуючого - Бубличенко В.П.

суддів - Сукач Т.О.

Фомічова С.Є.

при секретарі - Савченко Н.В.

розглянула у відкритому судовому засіданні в місті Кіровограді цивільну справу за позовом ОСОБА_3, ОСОБА_4 до публічного акціонерного товариства „УкрСиббанк” про визнання договору споживчого кредиту і додаткової угоди до нього та договору поруки недійсними, за апеляційною скаргою ОСОБА_3, ОСОБА_4 на рішення Світловодського міськрайонного суду Кіровоградської області від 22 листопада 2010 року і

В С Т А Н О В И Л А :

Позивачі звернулися в суд з позовом до публічного акціонерного товариства „УкрСиббанк” про визнання договору про надання споживчого кредиту і додаткової угоди до ньогота договору поруки недійсними.

В обґрунтування позовних вимог зазначали, що 13 липня 2007 року між відповідачем і ОСОБА_3 був укладений договір про надання споживчого кредиту № 11183329000 на суму 18080 швейцарських франків, що еквівалентно 75956,29 грн. В той же день між відповідачем та ОСОБА_4 був укладений договір поруки № 127207 на забезпечення виконання вказаного кредитного договору. 28 січня 2009 року між відповідачем і ОСОБА_3 була укладена додаткова угода до зазначеного кредитного договору про зміну його умов, передбачених пунктом. 1.3.4. На думку позивачів при укладенні вказаних договорів працівники банку не надали достатнього часу для ознайомлення з їх змістом, тому вони фактично умов договору не знали, а самі договори були складені таким чином, що навіть при ознайомленні з ними було важко щось зрозуміти. Крім того, банком не було вручено позивачам екземпляри вказаних договорів, що є порушенням вимог ст.56 ЗУ „Про банки і банківську діяльність”, яка передбачає, що клієнт банку має право доступу до інформації щодо діяльності банку, а банки зобовязані на вимогу клієнта надати серед переліку обовязкової інформації також і консультації з питань банківських послуг.

Крим того, при укладенні вказаних договорів відповідачу було відомо, що у позивачів є неповнолітні діти і даний кредит отримується для придбання житла не тільки для позивачів, а і для їх дітей. За таких обставин їх діти фактично є заручниками негативних наслідків вказаних порушень банку при укладенні зазначених договорів на вкрай невигідних і фактично кабальних умовах, а банком відверто порушено вимогу ст. 17 ЗУ „Про охорону дитинства”. За зазначених обставин просили суд визнати недійсними договір про надання споживчого кредиту, додаткову угоду до ньогота договір поруки.

Рішенням Світловодського міськрайонного суду Кіровоградської області від 22 листопада 2010 року в задоволенні позовних вимог було відмовлено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_3, ОСОБА_4 ставиться питання про скасування судового рішення, так як воно, на думку позивачів, постановлено з порушенням норм матеріального та процесуального права. Суд при ухваленні рішення не провів ретельної перевірки обставин справи, не надав обєктивної оцінки зібраним доказам по справі. Просили скасувати вказане рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким задовольнити їх позовні вимоги в повному обсязі.

Заслухавши доповідача, пояснення ОСОБА_3, ОСОБА_4 та їх представника, які підтримали доводи апеляційної скарги, заперечення на апеляційну скаргу представника відповідача, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах позовних вимог та доводів апеляційної скарги відповідно до ст. 303 ЦПК України, колегія суддів дійшла до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Суд першої інстанції при ухваленні вказаного рішення відповідно до вимог ст.ст. 212-213 ЦПК України повно зясував всі обставини справи та дав їм належну оцінку.

Судом встановлено, що у липні 2007 року позивачі звернулися до банку із проханням надати кредит для купівлі нерухомості. При цьому працівниками банку їм було розяснено умови кредитування та умови забезпечення виконання кредитних обовязків. 10 липня 2007 року позивачі, визначившись із сумою кредиту, валютою кредитування та іншими умовами, подали письмову заявку про отримання кредиту у розмірі 18080 швейцарських франків на строк 180 місяців зі сплатою 8,99 % річних для купівлі квартири за адресою АДРЕСА_1. У вказаній заяві вони зазначили своє місце реєстрації, місце роботи, доходи, однак не зазначили що мають неповнолітню дитину. Підписуючи вказану заяву, позивачі підтвердили та гарантували банку, що вся інформація, як усна так і письмова, що надана для отримання кредиту, є правдивою та повною настільки, наскільки відома клієнту та те, що вони попереджені про кримінальну відповідальність за шахрайство з фінансовими ресурсами (стаття 222 КК України).

Відповідно до умов кредитного договору за №11183329000 від 3 липня 2007 року укладеного між сторонами, банк надав ОСОБА_3 кредит у сумі 18080 швейцарських франків на поточні потреби, а позичальник зобовязався прийняти, належним чином використати і повернути банку кредит та сплатити проценти, комісію в порядку і на умовах, визначених договором. Відповідно до п.1.2.2. кредитного договору позичальник зобовязаний повернути кредит у повному обсязі в терміни, встановлені графіком погашення кредиту (додаток 1 до договору), а саме здійснювати погашення кредиту частками щомісячно та сплачувати проценти за кредит до 10 числа кожного місяця у розмірі та на умовах, передбачених кредитним договором.

Згідно п.9.13 кредитного договору підписанням даного договору позичальник свідчить про те, що всі умови договору йому цілком зрозумілі і він вважає їх справедливими по відношенню до нього, перед підписанням даного договору позичальником отримано інформаційний лист відповідно до вимог чинного законодавства України, зокрема п.2 ст.11 Закону України „Про захист прав споживачів”.

В забезпечення виконання кредитних зобовязань позичальника була надана в іпотеку квартира, що належить на праві власності ОСОБА_3, та укладено договір поруки № 127207 від 13 липня 2007 року з ОСОБА_4, чоловіком позичальниці, за яким він погодився на те, що у разі неповернення позичальником кредиту, він як поручитель зобовязаний сплатити банку заборгованість (п.2.2. договору поруки) і засвідчив, що уклавши договір поруки, повністю розуміє всі умови кредитного договору та договору поруки, розуміє також свої права та обовязки та погоджується з ними (п.5.1. договору поруки).

Укладення кредитного договору, договору поруки, договору іпотеки та договору купівлі-продажу квартири відбувалося в один день 13 липня 2007 року. При цьому на момент укладення договорів в іпотечній квартирі неповнолітня дитина не проживала та не була зареєстрована, а тому право на житло неповнолітньої дитини не порушено при укладенні договору.

Кредитний договір та договір поруки не підлягають нотаріальному посвідченню та спеціальній реєстрації. Правовідносини, що виникають із кредитного договору та договору поруки не створюють для неповнолітньої дитини ні прав, ні зобовязань, та не порушують права дитини. Тому посилання позивачів на вказані у позові обставини не відповідають фактичним обставинам надання кредиту, а вимоги щодо визнання недійсним кредитного договору та договору поруки є безпідставними.

Статтею 60 ЦПК України передбачено, що кожна сторона зобовязана довести ті обставина, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Позивачами в судовому засіданні не було надано жодного доказу на підтвердження своїх вимог.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції і вважає їх правильними.

Крім того, кредитний договір № 11183329000 був укладений між сторонами 13 липня 2007 року, позивачі звернулися за захистом своїх цивільних прав до суду 15 вересня 2010 року, причини пропущення строку не зазначили.

Згідно ст.267 ЦК України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові. Представник відповідача в судовому засіданні наполягала на застосуванні строку позовної давності.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог суд першої інстанції дійшов висновку, що строк позовної давності сплив, а причини пропущення цього строку суд не визнає поважними.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що рішення суду відповідає обставинам справи та постановлено відповідно до вимог чинного законодавства, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду, тому підстав для скасування рішення суду немає.

Керуючись ст.ст. 209, 303, 304, 307, 308, 313-315 ЦПК України, колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Кіровоградської області

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну ОСОБА_3, ОСОБА_4 відхилити.

Рішення Світловодського міськрайонного суду Кіровоградської області від 22 листопада 2010 року залишити без змін.

Стягнути з ОСОБА_3, ОСОБА_4 37 грн. витрат з інформаційно-технічного забезпечення розгляду справи, отримувач коштів: УДК у м. Кіровограді , банк отримувача: ГУДКУ у Кіровоградській області, МФО:823016, № рахунку:31215263700002, ідентифікаційний код: 24145329, код бюджетної класифікації: 22050002 "Оплата витрат з інформаційно-технічного забезпечення розгляду справ у судах".

Ухвала апеляційного суду набирає чинності з моменту її проголошення і може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий

Судді