Постанова № 140103340, 16.09.2026, Калинівський районний суд Вінницької області

Справа № 132/2479/26

3/132/1066/26

ПОСТАНОВА

Іменем України

16 вересня 2026 року місто Калинівка

Суддя Калинівського районного суду Вінницької області СЄЛІН Є.В., розглянувши матеріал, який надійшов з відділення поліції № 1 Хмільницького районного відділу поліції Головного управління Національної поліції у Вінницькій області про притягнення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця села Стара Прилука Вінницької області, українця, громадянина України, із вищою освітою, неодруженого, непрацевлаштованого, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП документально не підтверджений, до відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_2 - 09 травня 2026 року о 00 годині 30 хвилин, рухаючись по вулиці Дорошенка в селі Лісова Лисіївка Хмільницького району Вінницької області, керував транспортним засобом марки (моделі) «ВАЗ-21104», державний номерний знак « НОМЕР_1 », у стані алкогольного сп`яніння, чим порушив вимоги підпункту «а» пункту 2.9 Правил дорожнього руху України та вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Розглянувши справу про адміністративне правопорушення, приходжу до наступних висновків:

Як убачається з витягу з Єдиного реєстру досудових розслідувань № 12026020220000159, 09 травня 2026 року до відділення поліції № 1 Хмільницького районного відділу поліції ГУНП у Вінницькій області надійшло повідомлення зі служби «102» про дорожньо-транспортну пригоду, що сталася в селі Лісова Лисіївка Хмільницького району Вінницької області.

Під час виїзду на місце події слідчо-оперативною групою встановлено, що водій транспортного засобу «ВАЗ-21104», державний номерний знак « НОМЕР_1 », ОСОБА_2 , рухаючись ґрунтовою дорогою наприкінці вулиці Дорошенка в селі Лісова Лисіївка, не впорався з керуванням, здійснив виїзд за межі проїзної частини дороги ліворуч та допустив зіткнення з електричною опорою, внаслідок чого пасажир транспортного засобу ОСОБА_3 отримала тілесні ушкодження та була доставлена до закладу охорони здоров`я.

У зв`язку з указаною подією було внесено відомості до ЄРДР за № 12026020220000159 від 09 травня 2026 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.286-1 КК України.

Постановою заступника начальника слідчого відділу відділення поліції № 1 Хмільницького районного відділу поліції ГУНП у Вінницькій області капітана поліції Сарата А.О. від 17 липня 2026 року, кримінальне провадження № 12026020220000159 від 09 травня 2026 року закрито у зв`язку з відсутністю складу кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.286-1 КК України, оскільки потерпілій ОСОБА_3 заподіяно легкі тілесні ушкодження, що спричинили короткочасний розлад здоров`я, що виключає склад кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.286-1 КК України.

Цією ж постановою матеріали кримінального провадження направлено начальнику відділення поліції № 1 Хмільницького районного відділу поліції ГУНП у Вінницькій області для вирішення питання щодо притягнення ОСОБА_2 до адміністративної відповідальності за керування транспортним засобом у стані алкогольного сп`яніння.

До протоколу про адміністративне правопорушення долучено матеріали вказаного кримінального провадження, зокрема висновок щодо результатів медичного огляду з метою виявлення стану алкогольного сп`яніння № 107, складений лікарем КП «Калинівська центральна районна лікарня» Калинівської міської ради ОСОБА_4 ; протокол допиту ОСОБА_2 від 09 травня 2026 року; протокол допиту неповнолітньої потерпілої ОСОБА_3 від 09 червня 2026 року; висновок експерта № 1488 від 19 травня 2026 року.

Згідно з висновком щодо результатів медичного огляду № 107, ОСОБА_2 був направлений слідчим слідчого відділу відділення поліції № 1 Хмільницького районного відділу поліції ГУНП у Вінницькій області капітаном поліції Мазур І.В. до КП «Калинівська центральна районна лікарня» Калинівської міської ради для проведення медичного огляду з метою виявлення стану алкогольного сп`яніння. За результатами огляду лікарем ОСОБА_4 встановлено стан алкогольного сп`яніння, при цьому зазначено результати 1,22 та 1,25 проміле.

З протоколу допиту ОСОБА_2 від 09 травня 2026 року вбачається, що 08 травня 2026 року приблизно з 15 години він разом із знайомими відпочивав біля ставка в селі Лісова Лисіївка, де вживав алкоголь, а саме пиво. Близько 00 години 30 хвилин 09 травня 2026 року він сів за кермо автомобіля марки «ВАЗ-21104», державний номерний знак « НОМЕР_1 », під час руху якого потрапив у дорожньо-транспортну пригоду.

З протоколу допиту неповнолітньої потерпілої ОСОБА_3 від 09 червня 2026 року вбачається, що ОСОБА_2 під час відпочинку вживав алкоголь, після чого у темну пору доби сів за кермо автомобіля марки «ВАЗ-21104», державний номерний знак « НОМЕР_1 », та під час руху допустив дорожньо-транспортну пригоду.

Крім того, згідно з висновком експерта № 1488 від 19 травня 2026 року, складеним судово-медичним експертом ДСУ «Вінницьке обласне бюро судово-медичної експертизи» ОСОБА_5 , при судово-медичному дослідженні крові ОСОБА_2 методом газово-рідинної хроматографії виявлено етиловий спирт у концентрації 1,4 проміле.

ОСОБА_2 у судове засідання не з`явився, подав письмову заяву, в якій просить розглянути справу без його участі та зазначає, що вини не визнає. На обґрунтування своєї позиції послався на те, що медичний огляд було проведено поза межами двох годин із моменту виникнення підстав для його проведення, а також що в матеріалах справи відсутні відеозаписи з портативних відеореєстраторів працівників поліції.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши надані докази у їх сукупності та взаємозв`язку, суд приходить до наступного висновку.

Відповідно до статті 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу у зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом.

Згідно зі статтею 9 КУпАП адміністративним правопорушенням визнається протиправна, винна, умисна або необережна дія чи бездіяльність, яка посягає на встановлений законом порядок і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Частина перша статті 130 КУпАП передбачає відповідальність, зокрема, за керування транспортними засобами особами в стані алкогольного сп`яніння.

Підпункт «а» пункту 2.9 Правил дорожнього руху України забороняє водієві керувати транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебуваючи під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Зі змісту частини 1 статті 130 КУпАП у взаємозв`язку з пунктом 27 постанови Пленуму Верховного Суду України від 23 грудня 2005 року № 14 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» вбачається, що для притягнення особи до відповідальності за відповідною нормою необхідно встановити факт керування транспортним засобом та перебування водія у стані відповідного сп`яніння під час керування.

У цій справі факт керування ОСОБА_2 транспортним засобом марки «ВАЗ-21104», державний номерний знак « НОМЕР_1 », - 09 травня 2026 року близько 00 години 30 хвилин підтверджується не лише змістом протоколу про адміністративне правопорушення, а й безпосередньо поясненнями самого ОСОБА_2 , наданими ним під час досудового розслідування, а також показаннями потерпілої ОСОБА_3 та обставинами дорожньо-транспортної пригоди.

При цьому суд бере до уваги, що ОСОБА_2 під час допиту не заперечував факту керування транспортним засобом, а навпаки, прямо зазначив, що близько 00 години 30 хвилин сів за кермо автомобіля марки «ВАЗ-21104» та під час руху потрапив у дорожньо-транспортну пригоду.

Таким чином, факт керування транспортним засобом саме ОСОБА_2 у зазначений час та за зазначених обставин підтверджений доказами, які узгоджуються між собою.

Щодо стану алкогольного сп`яніння суд зазначає, що він підтверджується кількома самостійними джерелами доказів.

Так, відповідно до висновку щодо результатів медичного огляду № 107, складеного лікарем КП «Калинівська центральна районна лікарня» Калинівської міської ради встановлено перебування ОСОБА_2 у стані алкогольного сп`яніння, із зазначенням результатів 1,22 та 1,25 проміле.

Водночас доказове значення для цієї справи має не лише зазначений медичний висновок. Висновком експерта № 1488 від 19 травня 2026 року, складеним судово-медичним експертом ДСУ «Вінницьке обласне бюро судово-медичної експертизи», за результатами дослідження крові методом газово-рідинної хроматографії встановлено наявність у крові ОСОБА_2 етилового спирту в концентрації 1,4 проміле.

Зазначений висновок експерта є самостійним доказом, отриманим у межах кримінального провадження, та за своїм змістом узгоджується з висновком медичного огляду, показаннями самого ОСОБА_2 про вживання ним алкоголю перед керуванням транспортним засобом та показаннями потерпілої ОСОБА_3 про вживання ним алкогольних напоїв перед тим, як він сів за кермо.

Отже, наявні у справі докази не є одиничним чи ізольованим підтвердженням стану алкогольного сп`яніння, а утворюють взаємопов`язану сукупність.

Суд при цьому враховує положення статті 251 КУпАП, відповідно до якої доказами у справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на підставі яких у визначеному законом порядку орган або посадова особа встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність особи та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються, зокрема, протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, потерпілих, свідків, висновком експерта, іншими документами, а також іншими документами і матеріалами.

Відповідно до статті 252 КУпАП докази оцінюються органом або посадовою особою за внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності та керуючись законом.

Згідно зі статтею 280 КУпАП при розгляді справи суд зобов`язаний з`ясувати, чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна особа в його вчиненні, а також інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

При цьому суд не може обмежитися формальним посиланням на протокол, а повинен перевірити його зміст у сукупності з іншими доказами. Саме такий підхід відповідає пункту 24 постанови Пленуму Верховного Суду України № 14, відповідно до якого у постанові мають бути наведені докази, на яких ґрунтується висновок про вчинення адміністративного правопорушення, а також мотиви відхилення інших доказів, на які посилався правопорушник.

Суд також враховує стандарт доказування «поза розумним сумнівом», сформульований Європейським судом з прав людини, зокрема у пункті 43 рішення у справі «Кобець проти України», відповідно до якого доведення має випливати із сукупності достатньо вагомих, чітких та узгоджених між собою висновків або подібних неспростовних презумпцій факту.

Оцінюючи доводи ОСОБА_2 щодо проведення медичного огляду поза межами двох годин, суд виходить із такого.

Частиною четвертою статті 266 КУпАП передбачено, що огляд осіб на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів у закладах охорони здоров`я здійснюється не пізніше двох годин з моменту встановлення підстав для його здійснення.

Аналогічні приписи містяться у відповідних положеннях Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння, затвердженої наказом МВС України, МОЗ України від 09 листопада 2015 року № 1452/735.

Разом із тим особливістю цієї справи є те, що медичний огляд проводився не після звичайної зупинки транспортного засобу патрульним поліцейським у межах первинного оформлення адміністративного правопорушення за статтею 130 КУпАП, а безпосередньо після дорожньо-транспортної пригоди, яка на момент проведення огляду була предметом досудового розслідування у кримінальному провадженні за ч.1 ст.286-1 КК України.

Матеріали справи свідчать, що огляд був ініційований слідчим у межах розслідування обставин ДТП, а його результати надалі були використані після закриття кримінального провадження для вирішення питання про адміністративну відповідальність за ч.1 ст.130 КУпАП.

Тому саме по собі посилання особи на відлік двох годин від моменту дорожньо-транспортної пригоди не дає достатніх підстав для висновку про недопустимість усіх отриманих результатів дослідження, оскільки суд повинен встановити не лише часовий проміжок між ДТП та медичним оглядом, а й момент, коли уповноваженою службовою особою були встановлені достатні підстави для проведення відповідного медичного огляду, обставини направлення особи до закладу охорони здоров`я та правову природу проведеної медичної процедури.

Із матеріалів справи не вбачається, що ОСОБА_2 відмовлявся від проходження медичного огляду, ухилявся від його проведення або що затримка була спричинена його поведінкою. Навпаки, він пройшов медичний огляд, за результатами якого лікарем встановлено стан алкогольного сп`яніння.

При цьому суд не встановлює порушення вимог статті 266 КУпАП лише виходячи з різниці між часом ДТП та часом медичного огляду, оскільки вирішальним для цієї справи є питання доведеності факту перебування ОСОБА_2 у стані алкогольного сп`яніння саме в момент керування транспортним засобом.

Цей висновок підтверджується сукупністю інших доказів, зокрема висновком судово-медичної експертизи № 1488, показаннями самого ОСОБА_2 про вживання алкоголю до керування транспортним засобом та показаннями потерпілої.

Окремо суд звертає увагу, що результати медичного огляду не є єдиним доказом, покладеним в основу висновку про винуватість ОСОБА_2 , а тому довід про часовий проміжок проведення огляду не спростовує інших доказів, які підтверджують факт перебування особи у стані алкогольного сп`яніння під час керування транспортним засобом.

Щодо доводу про відсутність відеозаписів з портативних відеореєстраторів працівників поліції суд зазначає, що відповідно до ч.2 ст.266 КУпАП під час проведення огляду водія поліцейським із використанням спеціальних технічних засобів застосовуються технічні засоби відеозапису, а в разі неможливості їх застосування огляд проводиться у присутності двох свідків.

Однак у цій справі відсутні обставини, які б свідчили про те, що ОСОБА_2 проходив огляд на місці зупинки транспортного засобу за допомогою спеціального технічного засобу та що саме результати такого огляду покладені в основу протоколу.

Навпаки, із матеріалів справи вбачається, що після ДТП особа була направлена слідчим до закладу охорони здоров`я, де медичний огляд проведено лікарем, а результати цього огляду оформлено відповідним медичним документом. Таким чином, відсутність відеозапису проведення саме цієї медичної процедури не може розглядатися як безумовна підстава для автоматичного виключення з доказової бази висновку лікаря, тим більше за наявності інших доказів, які його підтверджують.

Іншими словами, вимога щодо відеофіксації не може бути механічно поширена на всі дії працівників поліції, які мали місце після ДТП у межах кримінального провадження, незалежно від їх правової природи.

Суд також враховує, що вимоги статті 266 КУпАП щодо відеофіксації спрямовані на забезпечення контролю за дотриманням процедури адміністративного огляду та не означають, що за відсутності відеозапису всі інші допустимі докази стану сп`яніння втрачають доказове значення.

У цій справі доказове значення мають не лише результати медичного огляду, а й висновок судово-медичного експерта № 1488, складений за результатами дослідження крові методом газово-рідинної хроматографії, а також пояснення самого ОСОБА_2 та потерпілої.

Суд не бере до уваги посилання особи на відсутність відеозапису як на самостійну підставу для закриття провадження, оскільки відеозапис не є єдиним передбаченим законом джерелом доказів у справах цієї категорії, а відповідно до статті 251 КУпАП доказами можуть бути, зокрема, висновки експертів, пояснення особи, потерпілих, свідків, документи та інші фактичні дані.

Суд також враховує, що відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Європейський суд з прав людини у своїй практиці виходить із того, що право особи на справедливий судовий розгляд передбачає реальну можливість викласти свою позицію та надати суду свої доводи. Водночас це право не означає обов`язку суду безмежно відкладати розгляд справи, якщо особа належним чином повідомлена про судовий розгляд та мала можливість реалізувати свої процесуальні права.

У цій справі ОСОБА_2 був належним чином повідомлений про розгляд справи, у судове засідання не з`явився, однак подав письмову заяву, в якій виклав свою позицію та просив фактично розглянути справу за його відсутності. Клопотання про відкладення розгляду справи у зв`язку з необхідністю особистої участі або з інших поважних причин суду не подавав.

Відповідно до статті 268 КУпАП особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, має право брати участь у розгляді справи, давати пояснення, подавати докази, заявляти клопотання та користуватися правовою допомогою. Водночас явка особи у справах за ч.1 ст.130 КУпАП не віднесена законом до безумовно обов`язкової.

Пунктом 13 постанови Пленуму Верховного Суду України від 23 грудня 2005 року № 14 роз`яснено, що можливість розгляду справи за відсутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, залежить, зокрема, від належного повідомлення її про час і місце розгляду справи та відсутності клопотання про відкладення.

З огляду на те, що ОСОБА_2 належним чином повідомлений про розгляд справи, скористався правом подати письмові пояснення, виклав у них свої заперечення та не заявив клопотання про відкладення розгляду справи, суд вважає можливим розглянути справу за його відсутності.

Такий розгляд не порушує права особи на захист, оскільки його письмові доводи судом досліджені та отримали оцінку у цій постанові.

Оцінюючи докази у їх сукупності, суд виходить із того, що протокол про адміністративне правопорушення узгоджується з іншими матеріалами справи, а саме з поясненнями самого ОСОБА_2 , показаннями потерпілої ОСОБА_3 , висновком лікаря № 107 та висновком судово-медичного експерта №1488.

Особливо важливим є те, що факт вживання ОСОБА_2 алкоголю перед керуванням транспортним засобом не є припущенням працівників поліції, а підтверджується його власними поясненнями. Факт керування ним транспортним засобом також ним не заперечувався. Результати медичного огляду та судово-медичної експертизи об`єктивно підтверджують наявність алкоголю в його організмі.

У своїй сукупності ці докази є достатньо вагомими, чіткими та взаємоузгодженими для висновку про те, що ОСОБА_2 - 09 травня 2026 року близько 00 години 30 хвилин керував транспортним засобом марки «ВАЗ-21104», державний номерний знак « НОМЕР_1 », перебуваючи у стані алкогольного сп`яніння.

Суд не встановив обставин, які б свідчили про те, що ОСОБА_2 вживав алкоголь уже після припинення керування транспортним засобом, або що стан алкогольного сп`яніння виник лише після дорожньо-транспортної пригоди.

Навпаки, із його власних пояснень вбачається, що алкоголь вживався до керування, після чого він сів за кермо автомобіля та здійснював його керування.

Отже, у діях ОСОБА_2 наявний склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, а саме керування транспортним засобом у стані алкогольного сп`яніння.

При визначенні виду та розміру адміністративного стягнення суд враховує характер вчиненого правопорушення, його суспільну небезпечність, особу правопорушника та інші обставини, передбачені ст.ст.3335 КУпАП.

Обставин, що пом`якшують або обтяжують відповідальність, судом не встановлено.

Санкція частини 1 статті 130 КУпАП за вчинене водієм правопорушення передбачає накладення штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян із позбавленням права керування транспортними засобами строком на один рік.

Таким чином, з урахуванням установлених обставин та вимог санкції ч.1 ст.130 КУпАП на ОСОБА_2 підлягає накладенню адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 17 000 (сімнадцять тисяч) гривень із позбавленням права керування транспортними засобами строком на один рік.

Відповідно до статті 40-1 КУпАП та пункту 5 частини 2 статті 4 Закону України «Про судовий збір» у разі винесення судом постанови про накладення адміністративного стягнення з особи стягується судовий збір у розмірі 0,2 прожиткового мінімуму для працездатних осіб, установленого законом на 1 січня відповідного календарного року.

З 01 січня 2026 року прожитковий мінімум для працездатних осіб становить 3328 гривень, тому розмір судового збору становить 665 гривень 60 копійок.

Керуючись ст.ст. 7, 9, 23, 24, 25, 27, 30, 33, 38, 40-1, 130, 245, 251, 252, 268, 280, 283, 284, 285, 287, 289, 294 КУпАП, ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», суддя

ПОСТАНОВИВ:

ОСОБА_2 визнати винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП та накласти адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17000грн.00коп. в дохід держави на рахунок (IBAN) UA418999980313080149000002001, отримувач: ГУК у Вінницькій обл./Він.обл/21081300, ЄДРПОУ 37979858, з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь держави судовий збір в сумі 665грн.60коп. на номер рахунку (IBAN) UA908999980313111256000026001, отримувач: ГУК у м.Києві/м.Київ/22030106, код ЄДРПОУ 37993783, Казначейство України (ЕАП).

Штраф має бути сплачений порушником не пізніш як через п`ятнадцять днів з дня вручення йому постанови про накладення штрафу, а в разі оскарження такої постанови - не пізніш як через п`ятнадцять днів з дня повідомлення про залишення скарги без задоволення.

У разі несплати правопорушником штрафу у зазначений строк, постанова про накладення штрафу надсилається для примусового виконання до органу державної виконавчої служби за місцем проживання порушника, роботи або за місцезнаходженням його майна в порядку, встановленому законом.

У порядку примусового виконання постанови про стягнення штрафу за вчинення адміністративного правопорушення з правопорушника стягується подвійний розмір штрафу, визначеного у відповідній статті КУпАП, та зазначеного у постанові про стягнення штрафу.

Постанова може бути оскаржена до Вінницького апеляційного суду протягом десяти днів з дня її винесення шляхом подання апеляційної скарги.

Суддя