Рішення № 140096049, 25.09.2026, Старокостянтинівський районний суд Хмельницької області

Справа № 683/2916/26

2/683/2069/2026

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 вересня 2026 року м.Старокостянтинів.

Старокостянтинівський районний суд Хмельницької області

в складі головуючого - судді Андрощука Є.М.

з участю секретаря Васічевої О.В.

представника позивача Кравчука В.М.

представника третьої особи Лук`яненко О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Старокостянтинові в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до акціонерного товариства «Українська залізниця», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору філія «Центр з будівництва та ремонту інженерних споруд» акціонерного товариства «Українська залізниця», про стягнення одноразової матеріальної допомоги у зв`язку з виходом на пенсію вперше, додаткової матеріальної допомоги за сумлінну працю на залізничному транспорті, грошової винагороди за довголітню добросовісну працю на залізничному транспорті, матеріальної допомоги на оздоровлення, середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, моральної шкоди,

В С Т А Н О В И В:

27 серпня 2026 року ОСОБА_1 звернулась до Старокостянтинівського районного суду Хмельницької області з позовом до АТ «Українська залізниця», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору філія «Центр з будівництва та ремонту інженерних споруд» АТ «Українська залізниця», в якому просила стягнути на її користь з АТ «Українська залізниця»: одноразову матеріальну допомогу у зв`язку з виходом на пенсію вперше в розмірі 5 (п`яти) середньомісячних заробітків у сумі 145039 грн; додаткову матеріальну допомогу за сумлінну працю на залізничному транспорті в розмірі 5 (п`яти) середньомісячних заробітків у сумі 145039 грн; грошову винагороду за довголітню добросовісну працю на залізничному транспорті в розмірі 2 (двох) середньомісячних заробітків у сумі 58015,6 грн; невиплачену матеріальну допомогу на оздоровлення до відпустки за 2023 рік у сумі 6700 грн; середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 29.05.2026 року по день ухвалення судом рішення; моральну шкоду у сумі 50 000 грн.

В обґрунтування позову позивач посилалась на те, що перебувала у трудових відносинах із філією «Центр з будівництва та ремонту інженерних споруд», який є структурним підрозділів АТ «Українська залізниця» у відділі «Бухгалтерія» на посаді начальника відділу необоротних активів та запасів.

Відповідно до наказу (розпорядження) № ЦБРІС-08-01/41 від 22.05.2026 філії «Центр з будівництва та ремонту інженерних споруд» АТ «Українська залізниця» ОСОБА_1 звільнено 29.05.2026 року за власним бажанням у зв`язку з виходом на пенсію за віком на підставі статті 38 КЗпП України, загальний трудовий стаж 41 рік.

При звільненні з позивачем здійснено розрахунок та проведені відповідні компенсації за невикористані дні основної та додаткової відпустки.

Вказаним наказом також передбачено виплату позивачу одноразової матеріальної допомоги у зв`язку з виходом на пенсію вперше відповідно до п. 8.12. Колективного договору у розмірі 5 середньомісячних заробітків та додаткової матеріальної допомоги за сумлінну працю на залізничному транспорті в розмірі 5 середньомісячних заробітків. Однак зазначена матеріальна допомога виплачена не була.

Крім того, не виплачена додаткова грошова винагорода за довголітню добросовісну працю на залізничному транспорті в розмірі 2 середньомісячних заробітків, передбачена пунктом 3.30. Колективного договору, а також матеріальна допомога на оздоровлення до відпустки за 2023 рік.

Оскільки роботодавець не здійснив з нею розрахунок при звільненні, відповідач також зобов`язаний виплатити їй середній заробіток за весь час затримки розрахунку.

Позивач вважає, що відповідачем порушено вимоги ч.1 ст.116 Кодексу законів про працю України, відповідно до якої при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться власником або уповноваженим ним органом в день звільнення. Про нараховані суми належні працівникові при звільненні власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.

Свою позицію позивач обґрунтовує тим, що одноразова матеріальна допомога у зв`язку з виходом на пенсію вперше та додаткова матеріальна допомога за сумлінну працю передбачені Колективним договором, укладеним між адміністрацією і профспілковою організацією Філії «Центр з будівництва та ремонту інженерних споруд» АТ «Укрзалізниця».

Відповідно до п. 8.12. Колективного договору при звільненні працівників вперше з роботи у зв`язку з виходом на пенсію виплачувати одноразову матеріальну допомогу в розмірі 5 середньомісячних заробітки за наявності стажу роботи на залізничному транспорті більше 15 років.

У разі звільнення працівників за власним бажанням у зв`язку з виходом на пенсію (за віком, за віком на пільгових умовах, за вислугу років) протягом двох місяців після настання цього права виплачувати їм додаткову матеріальну допомогу за сумлінну працю на залізничному транспорті при стажі роботи в галузі для жінок понад 35 років - 5 середньомісячних заробітків.

Пунктом 3.30. Колективного договору передбачено, що працівникам, які працюють на залізничному транспорті безперервний період часу (25, 30, 35, 40, 45 та 50 років), виплачувати грошову винагороду за довголітню добросовісну працю на залізничному транспорті в розміріпри настанні 35 та 40 років 2 середньомісячних заробітків.

Позивач вважає, що рішення № Ц-54/31 засідання правління АТ "Українська залізниця" від 14.03.2022 року, на яке посилається відповідач як на підставу відмови у проведенні вищезазначених виплат при звільненні, є протиправним, оскільки рішенням Довгинцівського районного суду м.Кривого Рогу Дніпропетровської області від 23.02.2024 у справі № 211/7338/23, залишеного в силі постановою Верховного Суду від 05.02.2025 року, скасовано пункт 1.1.4 цього рішення у частині призупинення додаткових виплат, що передбачені Галузевою угодою, Колективними договорами структурних підрозділів, зокрема матеріальної допомоги.

В судовому засіданні представник позивача адвокат Кравчук В.М. підтрима позов та просили його задовольнити в повному обсязі з підстав, зазначених у ньому.

Представник відповідача - АТ «Українська залізниця», будучи належним чином у встановленому законом порядку повідомленим про дату, час і місце судового засідання, в судове засідання не з`явивсь, причин неявки суду не повідомив, від нього не надійшло заяви про відкладення розгляду справи.

Представник третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору філії «Центр з будівництва та ремонту інженерних споруд» АТ «Українська залізниця» проти задоволення позову заперечила та просила відмовити позивачу у позові в повному обсязі, посилаючись на те, що відповідно до протоколу засідання правління АТ «Українська залізниця» № Ц-54/31 Ком.т. від 14 березня 2022 року, відповідно до якого на період дії правового режиму воєнного стану в Україні було призупинено здійснення окремих виплат, передбачених Галузевою угодою та колективними договорами. Зокрема, пунктом 1.1.4 зазначеного рішення передбачено призупинення додаткових виплат, установлених Галузевою угодою та колективними договорами структурних підрозділів, у тому числі матеріальної допомоги. Виняток становили матеріальна допомога на лікування та поховання, а також інші види матеріальної допомоги, виплата яких могла здійснюватися за окремими рішеннями правління. На період призупинення виплат передбачених Колективним договором за якими заявлено позовні вимоги діє графік погашення виплат в порядку черговості. Спільним листом з Профспілкою залізничників i транспортних будівельників України від 06.09.2022 №Ц/З-91/1459/Цпроф/30-22, роз`яснено право на отримання основної та додаткової матеріальної допомоги зберігається на весь період дії воєнного стану та протягом 2-ox місяців (aбo терміну передбаченого колективним договором) починаючи з дати припинення aбo скасування режиму воєнного стану. При стабілізації фінансового стану товариства зазначені виплати будуть відновлені першочергово.

Таким чином, виплати, зазначені в наказах Філії «ЦБРІС» АТ «Укрзалізниця» №ЦБРІС-08-01/4 від 22.05.2026 та № ЦБРІС-20/52 від 21.07.2026 року будуть здійснені після прийняття окремого рішення правління. Що стосується вимог Позивача про стягнення з Відповідача грошової винагороди за довголітню добросовісну працю на залізничному транспорті у розмірі: 2 середньомісячних заробітків та матеріальної допомоги на оздоровлення до відпустки за 2023 рік, (виплата якої було призупинена у 2023 році) то нарахування та виплата вказаних сум здійснюється гідно із окремими роз`ясненнями АТ «Укрзалізниця». Матеріальна допомога при звільненні працівників вперше у зв`язку з виходом на пенсію (включаючи додаткову матеріальну допомогу за сумлінну працю на залізничному транспорті) не входить до фонду оплати праці та є додатковою виплатою, яка передбачена колективним договором.

Відповідно до п. 3.6 Інструкції зі статистики заробітної плати, затвердженої наказом Держкомстату України від 13.01.2004 №5, одноразова допомога працівникам, які виходять на пенсію згідно з діючим законодавством та колективними договорами (включаючи грошову допомогу державним службовцям та науковим (науково-педагогічним) працівникам) входить до інших виплат, що не належать до фонду оплати праці, не належить до основної чи додаткової заробітної плати. Така виплата належить до інших заохочувальних та компенсаційних виплат.

Щодо позовної вимоги про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, то представник третьої особи вважає, що на момент звільнення позивача для АТ «Укрзалізниця» діяли обставин непереборної сили (форс-мажорні обставини), а саме військова агресія рф проти України, які об`єктивно унеможливлювали належне та своєчасне погашення вимог перед Позивачем і повністю виключають вину відповідача.

Суд, заслухавши сторони, дослідивши докази у справі, вважає, що позов підлягає задоволенню частково, з наступних підстав.

Так, згідно зі ст.43 Конституції України право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.

Держава створює умови для повного здійснення громадянами права на працю, гарантує рівні можливості у виборі професії та роду трудової діяльності, реалізовує програми професійно-технічного навчання, підготовки і перепідготовки кадрів відповідно до суспільних потреб. Кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Громадянам гарантується захист від незаконного звільнення. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.

Відповідно до ст.10 КЗпП України колективний договір укладається на основі законодавства, прийнятих сторонами зобов`язань з метою регулювання виробничих, трудових і соціально-економічних відносин, і узгодження інтересів працівників та роботодавців.

За змістом ст.13 КЗпП України у колективному договорі встановлюються взаємні зобов`язання сторін щодо регулювання виробничих, трудових, соціально-економічних відносин, зокрема нормування і оплати праці, встановлення форм, системи, розмірів заробітної плати та інших видів трудових виплат (доплат, надбавок, премій та ін.).

Аналогічні положення містяться у Законі України «Про колективні договори та угоди».

Зокрема згідно з ч.1 ст.5 Закону України «Про колективні договори і угоди» умови колективних договорів і угод, укладених відповідно до чинного законодавства, є обов`язковими для підприємств, на які вони поширюються, та сторін, які їх уклали.

Згідно ст.7 Закону України «Про колективні договори і угоди» зміст колективного договору визначається сторонами. У колективному договорі встановлюються взаємні обов`язки роботодавця та працівника, зокрема, щодо форм, системи, розмірів заробітної плати, інших видів трудових виплат (доплат, надбавок, премій та ін.) Колективним договором встановлюються додаткові, порівняно з чинним законодавством і угодами, гарантії.

За змістом ч.1 ст.9 цього Закону положення колективного договору поширюються на всіх працівників підприємства незалежно від того, чи є вони членами профспілки, і є обов`язковими як для роботодавця, так і для працівників підприємства.

В силу ч.2 ст.97 КЗпП України форми і системи оплати праці, норми праці, розцінки, тарифні сітки, ставки, схеми посадових окладів, умови запровадження та розміри надбавок, доплат, премій, винагород та інших заохочувальних, компенсаційних і гарантійних виплат встановлюються підприємствами, установами, організаціями самостійно у колективному договорі з дотриманням норм і гарантій, передбачених законодавством, генеральною та галузевими (регіональними) угодами. Якщо колективний договір на підприємстві, в установі, організації не укладено, роботодавець зобов`язаний погодити ці питання з виборним органом первинної профспілкової організації (профспілковим представником), що представляє інтереси більшості працівників, а у разі його відсутності з іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом.

Згідно зі ст.1,2 Закону України «Про оплату праці» заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку за трудовим договором роботодавець виплачує працівникові за виконану ним роботу. Розмір заробітної плати залежить від складності та умов виконуваної роботи, професійно-ділових якостей працівника, результатів його праці та господарської діяльності підприємства.

Основна заробітна плата це - винагорода за виконану роботу відповідно до встановлених норм праці (норми часу, виробітку, обслуговування, посадові обов`язки). Вона встановлюється у вигляді тарифних ставок (окладів) і відрядних розцінок для робітників та посадових окладів для службовців.

Додаткова заробітна плата це - винагорода за працю понад установлені норми, за трудові успіхи та винахідливість і за особливі умови праці. Вона включає доплати, надбавки, гарантійні і компенсаційні виплати, передбачені чинним законодавством; премії, пов`язані з виконанням виробничих завдань і функцій.

До інші заохочувальних та компенсаційних виплат належать виплати у формі винагород за підсумками роботи за рік, премії за спеціальними системами і положеннями, виплати в рамках грантів, компенсаційні та інші грошові і матеріальні виплати, які не передбачені актами чинного законодавства або які провадяться понад встановлені зазначеними актами норми.

Згідно з ч.1 ст.47 КЗпП України роботодавець зобов`язаний у день звільнення видати працівникові копію наказу (розпорядження) про звільнення, письмове повідомлення про нараховані та виплачені йому суми при звільненні (статті 116) та провести з ним розрахунок у строки, визначені статтею 116 цього Кодексу, а також на вимогу працівника внести належні записи про звільнення до трудової книжки, що зберігається у працівника.

Відповідно до ч.1 ст.116 Кодексу законів про працю України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться власником або уповноваженим ним органом в день звільнення. Про нараховані суми належні працівникові при звільненні власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.

Відповідно до змісту п. 8.12. Колективного договору, укладеного між адміністрацією і первинною профспілковою організацією апарату Філії «Центр з будівництва та ремонту інженерних споруд» АТ «Укрзалізниця» встановлено при звільненні працівників вперше з роботи у зв`язку з виходом на пенсію виплачувати одноразову матеріальну допомогу в розмірі в залежності від стажу роботи на залізничному транспорті: від 1 до 2 років - 1 середньомісячний заробіток; від 2 до 3 років - 2 середньомісячні заробітки; від 3 до 10 років - 3 середньомісячні заробітки;від 10 до 15 років - 4 середньомісячні заробітки; більше 15 років - 5 середньомісячних заробітків.

У разі звільнення працівників за власним бажанням у зв`язку з виходом на пенсію (за віком, за віком на пільгових умовах, за вислугу років) протягом двох місяців після настання цього права виплачувати їм додаткову матеріальну допомогу за сумлінну працю на залізничному транспорті в таких розмірах при стажі роботи в галузі: для чоловіків для жінок з 20 до 25 років з 15 до 20 років 1 середньомісячний заробіток; з 25 до 30 років з 20 до 25 років 2 середньомісячні заробітки; з 30 до 35 років 3 25 до 30 років 3 середньомісячні заробітки; з 35 до 40 років з 30 до 35 років 4 середньомісячні заробітки; Понад 40 років Понад 35 років 5 середньомісячних заробітків».

Пунктом 3.30. Колективного договору встановлено працівникам, які працюють на залізничному транспорті безперервний період часу (25, 30, 35, 40, 45 та 50 років), виплачувати грошову винагороду за довголітню добросовісну працю на залізничному транспорті в розмірі: при настанні 25 та 30 років 1 середньомісячний заробіток; при настанні 35 та 40 років 2 середньомісячних заробітків; при настанні 45 та 50 років 3 середньомісячних заробітків.

Зі змісту Листа філії «Центр з будівництва та ремонту інженерних споруд» Акціонерного товариства «Українська залізниця» від 19.08.2026 № ЦБРІС-32/9 вбачається, що підпунктами 1.1.2. та 1.1.4. пункту 1.1. рішення правління АТ «Укрзалізниця» від 14.03.2022 № Ц-54/31 Ком.т. на період дії правового режиму воєнного стану в Україні: нарахування премій за виконання основних показників преміювання здійснювати виключно працівникам Товариства, які безпосередньо зайняті на роботах пов`язаних з рухом поїздів, забезпеченням безпеки руху, забезпеченням безперебійної роботи компанії тощо за рішенням комісії з питань оплати праці відповідного рівня. Нарахування та виплату премії іншим працівникам Товариства, в тому числі і тим, хто працює дистанційно, відтермінувати до окремого рішення правління; інші додаткові виплати, що передбачені Галузевою угодою, колективними договорами структурних підрозділів, зокрема матеріальної допомоги, призупинити.

Тобто, на період дії правового режиму воєнного стану в Україні керівництвом АТ «Укрзалізниця» (далі - Товариство) призупинено вищезазначені виплати, у тому числі через проведення заходів оптимізації витрат для забезпечення фінансової стабільності Товариства.

Судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 тривалий час працювала у філії «Центр з будівництва та ремонту інженерних споруд» АТ «Українська залізниця» у відділі «Бухгалтерія» на посаді начальника відділу необоротних активів та запасів.

29 травня 2026 року наказом №ЦБРІС-08-01/41 від 22.05.2026 філії «Центр з будівництва та ремонту інженерних споруд» Акціонерного товариства «Українська залізниця» ОСОБА_1 була звільнена із займаної посади за власним бажанням у зв`язку з виходом на пенсію за віком на підставі статті 38 КЗпП України.

Загальний стаж роботи на залізничному транспорті, відповідно до записів трудової книжки,склав більше 41 року.

Відповідно до змісту вищевказаного наказу, позивачу при звільненні проведені наступні виплати: компенсація за невикористані 150 дні (в) відпустки: в тому числі додаткова відпустка за вислугу років за період 14.09.2020 13.09.2021 за 4 дні (передана відпустка); додаткова відпустка за ненормований робочий день за період 14.09.2020-13.09.2021 за 7 днів (передана відпустка); додаткова відпустка за вислугу років за період 14.09.2021-07.08.2022 за 4 дні (передана відпустка); додаткова відпустка за ненормований робочий день за період 14.09.2021-07.08.2022 за 6 днів (передана відпустка); додаткова відпустка за вислугу років за період 08.08.2022-07.08.2023 за 4 дні; додаткова відпустка за ненормований робочий день за період 08.08.2022-07.08.2023 за 7 днів; основна щорічна відпустка особам з інвалідністю І та ІІ групи за період 08.08.2022-07.08.2023 за 3 дні; основна щорічна відпустка особам з інвалідністю І та ІІ групи за період 08.08.2023-07.08.2024 за 30 днів; додаткова відпустка за вислугу років за період 08.08.2023-07.08.2024 за 4 дні; додаткова відпустка за ненормований робочий день за період 08.08.2023-07.08.2024 за 7 днів; основна щорічна відпустка особам з інвалідністю І та ІІ групи за період 08.08.2024-07.08.2025 за 30 днів; додаткова відпустка за вислугу років за період 08.08.2024-07.08.2025 за 4 дні; додаткова відпустка за ненормований робочий день за період 08.08.2024-07.08.2025 за 7 днів; основна щорічна відпустка особам з інвалідністю І та ІІ групи за період 08.08.2025-29.05.2026 за 24 дні; додаткова відпустка за вислугу років за період 08.08.2025-29.04.2026 за 3 дні; додаткова відпустка за ненормований робочий день за період 08.08.2025-29.05.2026 за 6 днів.

Крім того, зі змісту наказу передбачена виплата позивачу одноразової матеріальної допомоги у зв`язку з виходом на пенсію вперше відповідно до п. 8.12. Колективного договору у розмірі 5 середньомісячних заробітків та додаткової матеріальної допомоги за сумлінну працю на залізничному транспорті в розмірі 5 середньомісячних заробітків.

За таких підстав, виплата належної суми одноразової матеріальної допомоги ОСОБА_1 у зв`язку з виходом на пенсію за віком, передбаченої умовами пункту 8.12. Колективного договору між адміністрацією і комітетом профспілки апарату управління Філії у розмірі 5 середньомісячних заробітків, та додаткової матеріальної допомоги за сумлінну працю на залізничному транспорті в розмірі 5 середньомісячних заробітків, після відміни воєнного стану в країні та/або при стабілізації фінансового стану Товариства буде відновлена та виплачена відповідно до графіку погашення.

Виплата додаткової грошової винагороди за довголітню добросовісну працю на залізничному транспорті в розмірі 2 середньомісячних заробітки, яка передбачена п.3.30. Колективного договору апарату управління Філії, відповідно до рішення правління АТ «Укрзалізниця» від 14.03.2022 № Ц-54/31 Ком.т., призупинено на час дії воєнного стану та не виплачується до особливого розпорядження правління АТ «Укрзалізниця».

Разом з тим, слід зазначити, що постановою Верховного Суду від 05 лютого 2025 року у справі № 211/7338/23 залишено без змін рішення Довгинцівського районного суду м.Кривого Рогу Дніпропетровської області, яким визнано незаконним та скасовано пункт 1.1.4 протокольного рішення № Ц-54/31 Ком.т засідання правління АТ «Українська залізниця» від 14.03.2022 у частині призупинення додаткових виплат, що передбачені Галузевою угодою, Колективними договорами структурних підрозділів, зокрема матеріальної допомоги.

Зі змісту зазначеного рішення суду вбачається, що у порушення вимог Закону України «Про колективні договори і угоди» не ініціювали питання щодо підписання змін/доповнень до діючих колективних договорів в частині призупинення/зміни строків виплати щорічної матеріальної допомоги на оздоровлення, а такі зміни мають вноситись лише за взаємною згодою сторін, але не роботодавцем в односторонньому порядку без погодження з профспілковим органом. Крім того, товариство ухвалило відповідне оспорюване рішення 14 березня 2022 року, з посиланням на статтю 11 Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану», який набрав чинності 24 березня 2022 року.

Зважаючи на викладене, підпункт 1.1.4 пункту 1.1 протокольного рішення правління від 14.03.2022 № Ц-54/31 «Про деякі питання оплати праці працівників акціонерного товариства «Укрзалізниця», який скасовано рішенням суду, яке набрало законної сили, не є підставою для відтермінування виплати позивачу спірних матеріальних допомог.

Відповідно змісту довідки щодо середньомісячного заробітку ОСОБА_1 від 15.09.2026 № 1-09/2026, середньомісячний заробіток позивача складає 29007,98 грн.

Згідно наказу №ЦБРІС-08-01/41 від 22.05.2026 р., одноразова матеріальна допомога у розмірі 5 середньомісячних заробітків складає 145039.90 грн. та наказу від 21.07.2026р. №ЦБРІС-20/52, додаткова матеріальна допомога за сумлінну працю на залізничному транспорт в розмірі 5 середньомісячних заробітків складає 145039,90 грн.

Отже, з відповідача підлягає стягненню одноразова матеріальна допомога у зв`язку із виходом на пенсію вперше у розмірі 5 середньомісячних заробітків 145039,90 грн.; додаткова матеріальна допомога за сумлінну працю на залізничному транспорті у розмірі 5 середньомісячних заробітків 145039,90 грн.; грошова винагорода за довголітню добросовісну працю на залізничному транспорті в розмірі 2 середньомісячних заробітків 58015,96 грн.

Щодо вимоги про стягнення суми середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, то суд зазначає наступне.

Частиною першою статті 116 КЗпП України передбачено, що при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про суми, нараховані та виплачені працівникові при звільненні, із зазначенням окремо кожного виду виплати (основна та додаткова заробітна плата, заохочувальні та компенсаційні виплати, інші виплати, на які працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до законодавства, у тому числі при звільненні) роботодавець повинен письмово повідомити працівника в день їх виплати. У разі спору про розмір сум, нарахованих працівникові при звільненні, роботодавець у будь-якому разі повинен у визначений цією статтею строк виплатити не оспорювану ним суму.

Статтею 117 КЗпП України передбачено, що у разі невиплати з вини роботодавця належних звільненому працівникові сум у строки, визначені ст. 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку, але не більш як за шість місяців.

Оскільки ухвалення судового рішення про стягнення з роботодавця виплат, які передбачені після звільнення, за загальними правилами, встановленими ЦК України, не припиняє відповідний обов`язок роботодавця, то відшкодування, передбачене статтею 117 КЗпП України, спрямоване на компенсацію працівнику майнових втрат, яких він зазнає внаслідок несвоєчасного здійснення з ним розрахунку з боку роботодавця, у спосіб, який спеціально передбачений для трудових відносин, за весь період такого невиконання, у тому числі й після прийняття судового рішення.

Частиною першою ст. 27 Закону України «Про оплату праці» визначено, що порядок обчислення середньої заробітної плати працівника у випадках, передбачених законодавством, встановлюється Кабінетом Міністрів України. Для обчислення пенсій середня заробітна плата визначається відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення».

Постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 №100 затверджено Порядок обчислення середньої заробітної плати (надалі - Порядок №100).

Відповідно до п. 2 Порядку №100 обчислення середньої заробітної плати для оплати часу відпусток, надання матеріальної (грошової) допомоги або виплати компенсації за невикористані відпустки проводиться виходячи з виплат за останні 12 календарних місяців роботи, що передують місяцю надання відпустки, надання матеріальної (грошової) допомоги або виплати компенсації за невикористані відпустки. Працівникові, який пропрацював на підприємстві, в установі, організації чи у фізичної особи - підприємця або фізичної особи, які в межах трудових відносин використовують працю найманих працівників, менше року, середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за фактичний час роботи, тобто з першого числа місяця після оформлення на роботу до першого числа місяця, в якому надається відпустка або виплачується компенсація за невикористану відпустку, матеріальна (грошова) допомога. Якщо працівника прийнято (оформлено) на роботу не з першого числа місяця, проте дата прийняття на роботу є першим робочим днем місяця, то цей місяць враховується до розрахункового періоду як повний місяць. У всіх інших випадках середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні два календарні місяці роботи, що передують місяцю, в якому відбувається подія, з якою пов`язана відповідна виплата.

З урахуванням цих норм, зокрема абзацу 3 п.2 Порядку №100, середньомісячна заробітна плата за час затримки розрахунку при звільненні обчислюється виходячи з виплат за останні два календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов`язана виплата, тобто, що передують дню звільнення працівника з роботи.

Пунктом 5 розділу ІV Порядку №100 встановлено, що основою для визначення загальної суми заробітку, що підлягає виплаті за час вимушеного прогулу, є середньоденна (середньогодинна) заробітна плата працівника, яка згідно з п. 8 цього Порядку визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством - календарних днів за цей період.

Відповідно до довідки за формою ОК-5 Індивідуальні відомості про застраховану особу ОСОБА_1 , її заробітна плата за два місяці, що передували звільненню, була нарахована Філією «Центр з будівництва та ремонту інженерних споруд» Акціонерного товариства «Українська залізниця» (код 43348533) та становила: 28803,36 грн. у березні 2026 року та 23710,07 грн. в квітні 2026 року.

За період з 01.03.2026 по 30.04.2026 кількість робочих днів становила 44 дні.

Середньоденна заробітна плата ОСОБА_1 за останніх два місяці, що передували звільненню становила 28803,36 грн. + 23710,07 грн. = 26 256,71 грн. / 44 робочих відпрацьованих дні (у березні і квітні 2026) = 596,74 грн.

Кількість робочих днів з 30.05.2026 по 25.09.2026 становить 85 робочих днів (червень 2026 - 22 дні; липень 2026 - 23 дні; серпень 2026 - 21 день; вересень 2026 - 19 днів).

Отже, за період з 30.05.2026 по 25.09.2026 включно сума середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, яка підлягає стягненню з відповідача, становить 50722,90 грн. (596,74 грн. х 85 робочі дні).

Загальні підстави відповідальності за завдану майнову та моральну шкоду передбачені статтями 1166, 1167 ЦК України, відповідно до яких шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності вини.

Відповідно до ч.2 ст.23 ЦК України моральна шкода полягає, зокрема, у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї.

Згідно з п. 3 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» від 31.03.1995 № 4 під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру, заподіяні незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.

Згідно з п.9 Постанови розмір відшкодування моральної шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань, яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат та з урахуванням інших обставин із дотриманням засад розумності, виваженості та справедливості.

Згідно з п.13 Постанови у разі невиплати належних працівникові грошових сум обов`язок відшкодування моральної шкоди покладається на роботодавця. Відповідно до ч.ч. 3, 4 ст. 23 ЦК України моральна шкода відшкодовується грошима незалежно від розміру майнової шкоди.

Відповідно до статті 237-1 КЗпП України за наявності порушення прав працівника у сфері трудових відносин (незаконне звільнення або переведення, невиплати належних йому грошових сум, виконання робіт у небезпечних для життя і здоров`я умовах тощо), яке призвело до його моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків чи вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя, обов`язок по відшкодуванню моральної (немайнової) шкоди покладається на власника або уповноважений ним орган незалежно від форми власності, виду діяльності чи галузевої належності.

Таким чином, захист порушеного права у сфері трудових відносин забезпечується як відновленням становища, яке існувало до порушення цього права (наприклад, поновлення на роботі), так і механізмом компенсації моральної шкоди, як негативних наслідків (втрат) немайнового характеру, що виникли в результаті душевних страждань, яких особа зазнала у зв`язку з посяганням на її трудові права та інтереси. Конкретний спосіб, на підставі якого здійснюється відшкодування моральної шкоди обирається потерпілою особою, з урахуванням характеру правопорушення, його наслідків та інших обставин.

КЗпП України не містить будь-яких обмежень чи виключень для компенсації моральної шкоди в разі порушення трудових прав працівників, а стаття 237-1 цього Кодексу передбачає право працівника на відшкодування моральної шкоди у обраний ним спосіб, зокрема, повернення потерпілій особі вартісного (грошового) еквівалента завданої моральної шкоди, розмір якої суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань, їх тривалості, тяжкості вимушених змін у її житті та з урахуванням інших обставин.

Отже, компенсація завданої моральної шкоди не поглинається самим фактом відновлення становища, яке існувало до порушення трудових правовідносин, а має самостійне юридичне значення.

Зазначена правова позиція висловлена Верховним Судом України у постанові від 25 квітня 2012 року у справі №6-23цс12.

Так, позивачем зазначено, що моральна шкода, яка їй завдана, полягає в тому, що маючи важке онкологічне захворювання, яке потребує постійного медикаментозного лікування, позивач перебуває в постійному душевному хвилюванні через те, що була поставлена в скрутне матеріальне становище, у зв`язку з відсутністю достатніх коштів на лікування. Крім того була змушена докладати додаткових зусиль та часу для відновлення своїх порушених прав, шляхом звернення до суду за їх захистом.

З наведених підстав, суд дійшов висновку про необхідність стягнення із відповідача моральної шкоди у розмірі 5000 грн., виходячи з засад розумності та справедливості, що буде співмірним тривалості порушень прав позивача, характером завданої їй немайнової шкоди та відповідає засадам розумності, виваженості та справедливості.

Стягнення у такому розмірі не є надто надмірним, не призведе до порушення балансу прав та інтересів позивача і відповідача.

Щодо вимоги про стягнення невиплаченої матеріальної допомоги на оздоровлення до відпустки за 2023 рік суд зазначає наступне.

Відповідно до ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

У відповідності до ст.89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Обґрунтовуючи позовну вимогу про стягнення невиплаченої матеріальної допомоги на оздоровлення до відпустки за 2023 рік позивач посилається на вимоги Колективного договору щодо виплати такої допомоги.

Так, відповідно до п.3.26. Колективного договору визначено щорічно надавати працівникам апарату ЦБРІС одноразову матеріальну допомогу на оздоровлення, в тому числі працівникам, що знаходяться у відпустках для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку або у відпустках без збереження заробітної плати в разі, якщо дитина потребує домашнього догляду тривалістю, визначеною у медичному висновку, але не більше встановленої Законом, в розмірі 100% тарифної ставки (посадового окладу) за професією (посадою), котру вони обіймають, чинних на момент надання допомоги.

Натомість позивач, розраховуючи суму матеріальної допомоги на оздоровлення, визначила її відповідно до розміру мінімальної заробітної плати, встановленої з 01.01.2023 року Законом України «Про державний бюджет України на 2023 рік», а не відповідно до розміру тарифної ставки (посадового окладу) за професією (посадою), котру вона обіймала.

Оскільки позивачем не надано належного розрахунку матеріальної допомоги на оздоровлення до відпустки за 2023 рік відповідно до тарифної ставки (посадового окладу) за професією (посадою), котру вона обіймала, що підтверджувалося б належними та допустимими доказами, тому у вказаній позовній вимозі слід відмовити за її недоведеністю.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.76-80, 89, 141, 244-246, 263-265 ЦПК України, суд,

В И Р І Ш И В :

Позов ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Українська залізниця» про стягнення одноразової матеріальної допомоги у зв`язку з виходом на пенсію вперше, додаткової матеріальної допомоги за сумлінну працю на залізничному транспорті, грошової винагороди за довголітню добросовісну працю на залізничному транспорті, матеріальної допомоги на оздоровлення, середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, стягнення моральної шкоди задовольнити частково.

Стягнути з Акціонерного товариства «Українська залізниця» на користь ОСОБА_1 одноразову матеріальну допомогу у зв`язку з виходом на пенсію вперше в розмірі 5 (п`яти) середньомісячних заробітків у сумі 145039,90 грн..

Стягнути з Акціонерного товариства «Українська залізниця» на користь ОСОБА_1 додаткову матеріальну допомогу за сумлінну працю на залізничному транспорті в розмірі 5 (п`яти) середньомісячних заробітків у сумі 145039,90 грн.

Стягнути з Акціонерного товариства «Українська залізниця» на користь ОСОБА_1 грошову винагороду за довголітню добросовісну працю на залізничному транспорті в розмірі 2 (двох) середньомісячних заробітків у сумі 58015,96 грн.

Стягнути з Акціонерного товариства «Українська залізниця» на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 30.05.2026 року по 25.09.2026 у сумі 50722,90 грн.

Стягнути з Акціонерного товариства «Українська залізниця» на користь ОСОБА_1 моральну шкоду у сумі 5000 грн.

В решті позову відмовити.

Стягнути з Акціонерного товариства «Українська залізниця» на користь держави 1331,20 грн. судового збору.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів безпосередньо до Хмельницького апеляційного суду.

У разі проголошення в судовому засіданні лише вступної та резолютивної частини судового рішення, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження.

Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їх права, свободи чи обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , місце проживання зареєстроване за адресою: АДРЕСА_1 .

Відповідач: Акціонерне товариство «Українська Залізниця», код ЄДРПОУ 40075815, місце знаходження: вул. Єжи Гедройця, буд. 5, м. Київ, 03150.

Третя особа: Філія «Центр з будівництва та ремонту інженерних споруд» Акціонерного товариства «Українська залізниця», місце знаходження:вул. Залізничне шосе, 5-Б м. Київ, 01103, код ЄДРПОУ 43348533.

Повне судове рішення складено 25 вересня 2026 року.

Суддя Є.М. Андрощук