Рішення № 140095086, 28.09.2026, Пустомитівський районний суд Львівської області

Справа № 450/4292/25 Провадження № 2/450/397/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 вересня 2026 року Пустомитівський районний суд Львівської області в складі:

головуючого-судді Мусієвського В.Є.

при секретарі Расяк С.М.

з участю представника ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Пустомити цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до Підберізцівської сільської ради Львівського району Львівської області, ОСОБА_3 , про визнання недійсними рішень органу місцевого самоврядування та скасування державної реєстрації на нерухоме майно,

в с т а н о в и в:

Позивач ОСОБА_2 звернулась в суд з позовом, у якому просила визнати недійсним рішення 18-тої сесії 8 скликання Підберізцівської сільської ради Пустомитівського району Львівської області № 906 від 03.09.2021 року «Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства та передачу її у власність ОСОБА_3 » і скасувати державну реєстрацію права власності ОСОБА_3 в державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень на земельну ділянку площею 0,1740 га для ведення особистого селянського господарства, кадастровий номер 4623685300:01:004:0173, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2461891146060, запис про реєстрацію 44095652, із закриттям Поземельної книги на вказану вище земельну ділянку.

Мотивувала позовні вимоги тим, що їй на праві власності належить житловий будинок АДРЕСА_1 , який успадковано після смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 , що підтверджується свідоцтвом про право на спадщину за законом, зареєстрованим 25.07.2023 року приватним нотаріусом Львівського районного нотаріального округу Львівської області Слиш Л.Т. в реєстрі за № 693. Право власності на вказаний вище будинок зареєстровано у державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 25.07.2023 року за реєстраційним номером 2726213746060. Згаданий житловий будинок знаходиться на земельній ділянці площею 0,25 га, що підтверджується довідкою Підберізцівської сільської ради Львівського району Львівської області № 36 від 28.02.2023 року та даними погосподарського обліку. На момент відкриття спадщини земельна ділянка не була приватизована, однак право користування такою перейшло їй в силу закону у зв`язку із прийняттям в спадщину житлового будинку, який на ній розташований. З метою оформлення права власності на згадану вище земельну ділянку нею замовлено документацію із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж вказаної ділянки в натурі (на місцевості), під час виготовлення якої стало відомо, що в межах земельної ділянки площею 0,25 га розташована інша частина земельної ділянки площею 0,1740 га з кадастровим номером 4623685300:01:004:0173, цільове призначення для ведення особистого селянського господарства, яка перебуває у власності ОСОБА_3 на підставі рішення 18-тої сесії 8 скликання Підберізцівської сільської ради Пустомитівського району Львівської області № 906 від 03.09.2021 року «Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства та передачу її у власність ОСОБА_3 ». Кадастровим реєстратором встановлено площу співпадіння (перетину) ділянок, яка становить 45,306%, а за обчисленням сертифікованого інженера-землевпорядника така складає 0,1133 га. Згідно інформаційної довідки з державного реєстру прав на нерухоме майно № 443542755 від 15.09.2025 року, право власності на земельну ділянку площею 0,1740 га з кадастровим номером 4623685300:01:004:0173 зареєстровано за реєстраційним номером об`єкта нерухомого майна 2461891146060. Таким чином, формування згаданої вище земельної ділянки за рахунок частини її присадибної ділянки, на якій розміщений житловий будинок АДРЕСА_1 , зменшило площу такої з 0,25 га до 0,1133 га. Відтак, рішення 18-тої сесії 8 скликання Підберізцівської сільської ради Пустомитівського району Львівської області № 906 від 03.09.2021 року, яке є чинним, а також стало підставою набуття і реєстрації відповідачем ОСОБА_3 права власності на спірну земельну ділянку, свідчить про породження таким рішенням відповідних правових наслідків, а тому може оспорюватись з точки зору законності. Відтак, вимога про визнання його недійсним є належним і самостійним способом захисту порушеного права. В свою чергу скасування державної реєстрації права власності ОСОБА_3 на спірну земельну ділянку відповідає вимогам законодавства та сприятиме їй в ефективному відновленні порушених прав. З огляду на викладене вище, просила позовні вимоги задовольнити.

22.09.2025 року до Пустомитівського районного суду Львівської області надійшла заява ОСОБА_2 , у якій вона просила вжити заходи забезпечення позову.

Ухвалою від 23.09.2025 року відкрито провадження по справі та призначено підготовче судове засідання.

Ухвалою від 23.09.2025 року заяву позивача ОСОБА_2 задоволено. Накладено арешт на земельну ділянку площею 0,174 га, кадастровий номер 4623685300:01:004:0173, яка розташована за адресою Львівська обл., Львівський р-н, с. Підберізці, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2461891146060. Заборонено органам та суб`єктам, які здійснюють повноваження у сфері державної реєстрації прав у відповідності до ЗУ «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», вчиняти будь-які дії, в тому числі реєстраційні та ті, що спрямовані на зміну власника, або такі, що можуть призвести до поділу, виділу часток, зміни опису, технічних характеристик, в тому числі площі земельної ділянки площею 0,174 га, кадастровий номер 4623685300:01:004:0173, яка розташована за адресою Львівська обл., Львівський р-н, с. Підберізці, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2461891146060. Заборонено ОСОБА_3 самостійно або за участі будь-яких фізичних чи юридичних осіб виконувати будь-які будівельні або інші інженерно-технічні роботи на земельній ділянці площею 0,174 га, кадастровий номер 4623685300:01:004:0173, яка розташована за адресою Львівська обл., Львівський р-н, с. Підберізці, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2461891146060, зводити на ній будь-які будинки та споруди.

24.10.2025 року представником відповідача Підберізцівської сільської ради Львівського району Львівської області Манчур М.І. подано відзив на позовну заяву, згідно мотивів якого просила відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі. Вказала, що будь-які картографічні або технічні матеріали, які б підтверджували фактичну конфігурацію та площу земельної ділянки будинковолодіння АДРЕСА_1 , на підставі яких здійснювалося внесення відомостей до погосподарського обліку, у Підберізцівській сільській раді Львівського району Львівської області відсутні. Крім того, погосподарський облік являє собою сукупний облік об?єктів погосподарського обліку, в тому числі землеволодінь, з огляду на що достовірно не відомо, чи в користуванні померлого ОСОБА_4 перебувала одна земельна ділянка площею 0,25 га, чи декілька земельних ділянок загальною площею 0,25 га. Таким чином, немає об?єктивного підтвердження, що земельна ділянка, яку позивач вважає своєю, без жодних підтверджуючих на це документів, і яка накладається на земельну ділянку загальною площею 0,1740 га з кадастровим номером 4623685300:01:004:0173, що передана у власність ОСОБА_3 , відповідає конфігурації земельної ділянки, що перебувала в користуванні померлого ОСОБА_4

24.11.2025 року представником позивача ОСОБА_2 ОСОБА_1 подано клопотання про долучення письмових доказів.

24.11.2025 року представником позивача ОСОБА_2 ОСОБА_1 подано клопотання про витребування доказів та про виклик і допит в якості свідків осіб ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 .

Протокольною ухвалою від 24.11.2025 року задоволено клопотання представника позивача ОСОБА_1 про виклик та допит свідків.

Ухвалою від 24.11.2025 року витребувано в ГУ Держгеокадастру у Львівській області належним чином засвідчені копії технічної документації з землеустрою на земельну ділянку з кадастровим номером 4623685300:01:004:0173, на підставі якої вказана ділянка зареєстрована у державному земельному кадастрі, без знеособлення в ній будь-яких даних; картографічних матеріалів 1956-1959 років (викопіювання) схеми села Підберізці (з розшифруванням щодо зазначеної частини села); викопіювання з проекту роздержавлення і приватизації земель Підберізцівської сільської ради (щодо зазначеної частини села); викопіювання з проекту формування території і встановлення меж Підберізцівської сільської ради Пустомитівського району 1992 року (щодо зазначеної частини села). Уповноважено позивача ОСОБА_2 та її представника ОСОБА_1 на отримання витребуваних доказів, які слід надати суду, а копії таких скерувати відповідачам, докази чого надати суду.

22.01.2026 року представником позивача ОСОБА_1 подано клопотання про долучення витребуваних судом доказів та підтвердження їх скерування відповідачам.

28.01.2026 року представником позивача ОСОБА_1 подано заяву про збільшення та уточнення позовних вимог, згідно мотивів якої просила: визнати недійсним рішення 4-ої сесії 8 скликання Підберізцівської сільської ради Пустомитівського району Львівської області № 200 від 12.01.2021 року «Про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства ОСОБА_3 »; визнати недійсним рішення 18-тої сесії 8 скликання Підберізцівської сільської ради Пустомитівського району Львівської області № 906 від 03.09.2021 року «Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства та передачу її у власність ОСОБА_3 »; скасувати державну реєстрацію в державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень земельної ділянки площею 0,1740 га кадастровий номер 4623685300:01:004:0173 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2461891146060, запис про реєстрацію 44095652), припинивши право власності ОСОБА_3 на цю ділянку; скасувати державну реєстрацію і закрити Поземельну книгу на земельну ділянку кадастровий номер 4623685300:01:004:0173 площею 0,1740 га.

29.01.2026 року представником позивача ОСОБА_1 подано клопотання про долучення письмових доказів.

02.02.2026 року представником позивача ОСОБА_1 подано клопотання про витребування доказів.

Протокольною ухвалою від 02.02.2026 року прийнято заяву представника позивача ОСОБА_1 про збільшення та уточнення позовних вимог.

Ухвалою від 02.02.2026 року витребувано в Підберізцівської сільської ради Львівського району Львівської області належним чином засвідчені копії картографічних матеріалів за 1956-1959 роки (викопіювання) схеми села Підберізці в районі спірної земельної ділянки з кадастровим номером 4623685300:01:004:0173 (з розшифруванням щодо ділянки по АДРЕСА_1 ). Витребувано в приватного підприємства «Укрземпроект» належним чином засвідчені копії технічної документації з землеустрою на земельну ділянку з кадастровим номером 4623685300:01:004:0173 на підставі якої ділянка зареєстрована у державному земельному кадастрі, без знеособлення в ній будь-яких даних. Уповноважено позивача ОСОБА_2 та її представника ОСОБА_1 на отримання витребуваних доказів, які слід надати суду, а копії таких скерувати відповідачам, докази чого надати суду.

06.02.2026 року представником відповідача Підберізцівської сільської ради Львівського району Львівської області Манчур М.І. подано заяву, згідно мотивів якої повідомила про відсутність витребуваних судом доказів.

24.02.2026 року представником позивача ОСОБА_1 подано клопотання про долучення витребуваних судом доказів та підтвердження скерування копій таких відповідачам.

05.03.2026 року представником позивача ОСОБА_1 подано клопотання про долучення письмових доказів.

11.03.2026 року представником позивача ОСОБА_1 подано клопотання про долучення паперового оригіналу плану земельної ділянки.

Протокольною ухвалою від 25.03.2026 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.

Допитані в судовому засіданні свідки ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_10 та ОСОБА_8 пояснили, що проживають у с. Підбірці, Львівського р-ну, Львівської обл., та були знайомі з двоюрідним дядьком позивача ОСОБА_4 , після смерті якого будинковолодіння успадковане ОСОБА_2 . Вказали, що померлий ОСОБА_4 все своє життя прожив у будинковолодінні АДРЕСА_1 , яке разом із земельною ділянкою під ним було придбано його батьками ще у минулому столітті.

Представник ОСОБА_1 , думку якої підтримала позивача ОСОБА_2 , в судовому засіданні надала пояснення аналогічні викладеним письмово, заявлені позовні вимоги підтримала та просила такі задовольнити. Відмовилась від допиту в якості свідків ОСОБА_5 та ОСОБА_9 у зв`язку із неможливістю забезпечення явки вказаних осіб.

Інші учасники розгляду справи, будучи належним чином повідомленими про дату, час і місце розгляду справи, в судове засідання не з`явились, причини неявки суду не повідомили, клопотань про відкладення розгляду справи або про розгляд такої у їх відсутності не подали.

Частиною четвертою статті 268 ЦПК України передбачено, що у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення.

У частині п`ятій статті 268 ЦПК України зазначено, що датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено повне чи скорочене. Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Отже, враховуючи наведені вище вимоги процесуального закону, датою ухвалення судового рішення в даній справі, призначеній до розгляду на 16.09.2026 року, є дата складення повного судового рішення - 25.09.2026 року, яке у зв`язку із перебуванням головуючого в нарадчій кімнаті відкладено на 28.09.2026 року.

Заслухавши пояснення та думку позивача і її представника, допитавши свідків, розглянувши матеріали справи та докази в їх сукупності, суд приходить до наступних висновків.

Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка є частиною національного законодавства, кожна людина при визначенні її громадянських прав і обов`язків має право на справедливий судовий розгляд.

Згідно з ч. 1 ст. 4, ч. 2 ст. 5 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленим цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи, законних інтересів, а суд, здійснюючи правосуддя, захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

В силу вимог ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Судом встановлено, що 25.07.2023 року за позивачем ОСОБА_2 зареєстровано право власності на житловий будинок АДРЕСА_1 .

Вказаний вище житловий будинок успадковано ОСОБА_2 після смерті її двоюрідного дядька ОСОБА_4 , що підтверджується свідоцтвом про право на спадщину за законом серії НСМ № 893361, виданим 25.07.2023 року приватним нотаріусом Львівського районного нотаріального округу Львівської області Слиш Л.Т., зареєстрованим в реєстрі за № 693.

Із копії виписки з нотаріального акту від 26.01.1939 року вбачається, що ОСОБА_11 , син ОСОБА_12 , на підставі цього документу продає за номером U.H. 27/32 місцевого суду його власну земельну ділянку 1229, призначення «Peredsilna» або «Сади», площею 34 ари 82 кв.м, розташовану в кадастровій гміні Підберізці, разом із будинком, що стоїть на цій ділянці, та усіма правами і майном в межах, в яких володіє сам цією нерухомістю і має право володіти, подружжю ОСОБА_13 і ОСОБА_14 , дівоче прізвище ОСОБА_15 , по половині кожному.

З довідки № 36, виданої 28.02.2023 року Підберізцівською сільською радою Львівського району Львівської області, вбачається, що згідно книг погосподарського обліку Підберізцівської сільської ради за ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , та проживав за адресою АДРЕСА_1 , рахується земельна ділянка площею 0,25 га, цільове призначення для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд. Земельна ділянка не приватизована.

Як вбачається з рішення № РВ-7100140992025 від 10.09.2025 року, державним кадастровим реєстратором відділу № 2 Управління забезпечення реалізації державної політики у сфері земельних відносин Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області Федірко М.В. відмовлено ОСОБА_2 у внесенні відомостей (змін до них) до Державного земельного кадастру та рекомендовано усунути перетин із земельною ділянкою з кадастровим номером 4623685300:01:004:0173, площа співпадіння з якою становить 45,306%.

Із інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна № 443542755 від 15.09.2025 року вбачається, що земельна ділянка площею 0,174 га, кадастровий номер 4623685300:01:004:0173 з 16.09.2021 року зареєстрована на праві приватної власності за ОСОБА_3 .

Вказана вище реєстрація проведена на підставі рішення 18-тої сесії 8 скликання Підберізцівської сільської ради Пустомитівського району Львівської області № 906 від 03.09.2021 року «Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства та передачу її у власність ОСОБА_3 ».

Відповідно до частин першої, другої статті 13 Конституції України земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об`єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією. Кожний громадянин має право користуватися природними об`єктами права власності народу відповідно до закону.

Земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону (стаття 14 Конституції України).

У статті 41 Конституції України проголошується, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності.

Відповідно до статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі Конвенція) кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Згідно з частинами першою-третьою, п`ятою статті 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону. При здійсненні своїх прав та виконанні обов`язків власник зобов`язаний додержуватися моральних засад суспільства. Усім власникам забезпечуються рівні умови здійснення своїх прав. Власник не може використовувати право власності на шкоду правам, свободам та гідності громадян, інтересам суспільства, погіршувати екологічну ситуацію та природні якості землі.

В силу вимог пунктів «г» та «е» частини першої статті 91 ЗК України власники земельних ділянок зобов`язані не порушувати прав власників суміжних земельних ділянок та землекористувачів, а також дотримуватися правил добросусідства та обмежень, пов`язаних з встановленням земельних сервітутів та охоронних зон.

Власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном (стаття 391 ЦК України).

Тлумачення наведеної вище норми права свідчить, що негаторний позов це вимога власника про усунення перешкод. Тобто негаторний позов подається з метою усунення перешкод у здійсненні власником права користування та розпоряджання своїм майном, тобто припинення неправомірних дій, не пов`язаних з порушенням володіння. Негаторний позов може вчинятися тоді, коли майно не вибуває з володіння власника, тобто при порушенні насамперед такої правомочностей власника, як користування та розпорядження своїм майном. Належним відповідачем у негаторному позові є особа, яка неправомірно перешкоджає власнику користуватися та розпоряджатися своїм майном. Тому для задоволення вимог власника необхідно встановити факт об`єктивно існуючих неправомірних перешкод у здійсненні власником своїх правомочностей.

Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Тобто спосіб захисту має бути дієвим (ефективним), а його реалізація повинна мати наслідком відновлення порушених майнових або немайнових прав та інтересів особи.

В постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 29 листопада 2021 року у справі № 947/30277/19 (провадження № 61-12547св21) вказано, що «у разі будь-яких обмежень у здійсненні права користування та розпорядження своїм майном власник має право вимагати усунення відповідних перешкод, у тому числі шляхом звернення до суду за захистом свого майнового права, зокрема, із позовом про усунення перешкод у користуванні власністю».

Шляхом вчинення провадження у справах суд здійснює захист осіб, права й охоронювані законом інтереси яких порушені або оспорюються. Розпорядження своїм правом на захист є приписом цивільного законодавства і полягає в наданні особі, яка вважає свої права порушеними, невизнаними або оспорюваними, можливості застосувати способи захисту, визначені законом або договором [пункти 51, 52 постанови Великої Палати Верховного Суду від 30.05.2018 у справі № 923/466/17 (провадження № 12-89гс19)].

Способами захисту суб`єктивних прав є закріплені законом матеріально-правові заходи охоронного характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав і вплив на правопорушника [постанови Великої Палати Верховного Суду від 22.08.2018 у справі № 925/1265/16 (пункт 5.5), від 11.09.2019 у справі № 487/10132/14-ц (пункт 90), від 15.09.2020 у справі № 469/1044/17 (пункт 68)].

Велика Палата Верховного Суду неодноразово зазначала, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від виду та змісту правовідносин, які виникли між сторонами, змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулась особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Таке право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам (близькі за змістом висновки викладені в постановах Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2018 року у справі № 338/180/17, від 11.09.2018 року у справі № 905/1926/16, від 30.01.2019 року у справі № 569/17272/15, від 11.09.2019 року у справі № 487/10132/14, від 16.06.2020 року у справі № 145/2047/16-ц, від 22.06.2021 року у справі № 334/3161/17.

В даній справі позивач ОСОБА_2 звернулась в суд за захистом свого права як володільця майна, зокрема земельної ділянки площею 0,25 га, на якій розташований житловий будинок АДРЕСА_1 , що успадкований нею після смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 , якому згідно даних погосподарського обліку належала згадана вище земельна ділянка, а саме із вимогами про: визнання недійсним рішення 4-ої сесії 8 скликання Підберізцівської сільської ради Пустомитівського району Львівської області № 200 від 12.01.2021 року «Про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства ОСОБА_3 »; недійсним рішення 18-тої сесії 8 скликання Підберізцівської сільської ради Пустомитівського району Львівської області № 906 від 03.09.2021 року «Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства та передачу її у власність ОСОБА_3 »; скасування державної реєстрації в державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень земельної ділянки площею 0,1740 га кадастровий номер 4623685300:01:004:0173 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2461891146060, запис про реєстрацію 44095652), припинивши право власності ОСОБА_3 на цю ділянку; скасування державної реєстрації і закрити Поземельної книги на земельну ділянку кадастровий номер 4623685300:01:004:0173 площею 0,1740 га.

Мотивувала позовні вимоги зокрема тим, що вона не може в повній мірі реалізувати своє право на спадщину, а саме оформити правовстановлюючі документи на земельну ділянку площею 0,25 га, на якій розташований житловий будинок АДРЕСА_1 , що успадкований нею після смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 , якому згідно даних погосподарського обліку належала згадана вище земельна ділянка, оскільки частина такої зареєстрована за відповідачем ОСОБА_3 на праві приватної власності.

Як встановлено судом, позивач ОСОБА_2 не може користуватись та розпоряджатись своєю земельною ділянкою, у зв`язку із накладенням на частину такої частини земельної ділянки відповідача ОСОБА_3 , що належить йому на підставі рішення 18-тої сесії 8 скликання Підберізцівської сільської ради Пустомитівського району Львівської області № 906 від 03.09.2021 року «Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства та передачу її у власність ОСОБА_3 », право власності на яку зареєстровано за останнім 16.09.2021 року у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та Реєстрі прав власності на нерухоме майно.

Таким чином, звернення ОСОБА_2 з позовом про усунення порушення (поновлення) її прав із наведеним вище переліком позовних вимог, у даному випадку не є належним способом захисту її прав, оскільки задоволення таких вимог не призведе до відновлення порушених прав та порушить права іншого власника земельної ділянки, а саме відповідача ОСОБА_3 , який згідно правовстановлюючих документів також є власником частини земельної ділянки (в межах накладки).

Так, за змістом ст. 387 ЦК України, власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.

Віндикаційний позов - це вимога про витребування власником свого майна з чужого незаконного володіння. Тобто позов неволодіючого власника до володіючого невласника. Віндикаційний позов заявляється власником при порушенні його правомочності володіння, тобто тоді, коли майно вибуло з володіння власника: (а) фізично - фізичне вибуття майна з володіння власника має місце у випадку, коли воно в нього викрадене, загублене ним тощо; (б) «юридично» - юридичне вибуття майна з володіння має місце, коли воно хоч і залишається у власника, але право на нього зареєстровано за іншим суб`єктом.

Враховуючи те, що позивач ОСОБА_2 не може зареєструвати у встановленому законом порядку із присвоєнням кадастрового номеру успадковану нею земельну ділянку площею 0,25 га, розташовану за адресою АДРЕСА_1 , що згідно копії виписки з нотаріального акту від 26.01.1939 рокута книг погосподарського обліку Підберізцівської сільської ради належала спадкодавцю ОСОБА_4 , у зв`язку із її перетином із суміжною земельною ділянкою площею 0,174 га, кадастровий номер 4623685300:01:004:0173,належним способом захисту прав ОСОБА_2 є звернення в суд із віндикаційним позовом.

За статтею 396 ЦК України особа, яка має речове право на чуже майно, має право на захист цього права, у тому числі і від власника майна, відповідно до положень глави 29 цього Кодексу.

Віндикаційний позов є позовом речовим і як такий належить до речових способів захисту права власності. Його зміст полягає у вимозі неволодіючого власника до володіючого невласника про повернення речі в натурі. При цьому відповідно до статті 396 ЦК України за допомогою віндикаційного позову може захищатися володіння також і носія іншого речового права (титульного володільця), а не тільки права власності. Безпосередня мета віндикації полягає у відновленні володіння власника (титульного володільця), що, у свою чергу, забезпечує можливість використання ним усього комплексу правомочностей, що складають належне йому речове право (пункт 141 постанови Великої Палати Верховного Суду від 13.02.2024 у справі № 910/2592/19).

Окрім наведеного, усталеною є практика Великої Палати Верховного Суду, коли позивач вважає, що його право порушене тим, що право власності зареєстроване за відповідачем, належним способом захисту є віндикаційний позов, оскільки його задоволення, тобто рішення суду про витребування нерухомого майна із чужого незаконного володіння, є підставою для внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. Натомість вимоги про скасування рішень, записів про державну реєстрацію права власності на це майно за незаконним володільцем не є необхідними для ефективного відновлення порушеного права [постанови Великої Палати Верховного Суду від 07.11.2018 у справі № 488/5027/14-ц (провадження № 14-256цс18), від 09.11.2021 у справі № 466/8649/16-ц (провадження № 14-93цс20)].

Велика Палата Верховного Суду неодноразово викладала висновки, відповідно до яких, якщо право власності на спірне нерухоме майно зареєстроване за іншою особою, то належному способу захисту права відповідає вимога про витребування від цієї особи (стягнення з неї) нерухомого майна. Задоволення віндикаційного позову щодо такого майна, тобто рішення суду про витребування нерухомого майна із чужого володіння, є підставою для внесення до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно запису про державну реєстрацію за позивачем права власності на нерухоме майно, зареєстроване у цьому реєстрі за кінцевим набувачем, який є відповідачем [постанови Великої Палати Верховного Суду від 07.11.2018 року у справі № 488/5027/14-ц (пункти 98, 123), від 14.11.2018 року у справі № 183/1617/16 (пункти 115, 116), від 19.05.2020 року у справі № 916/1608/18 (пункт 80), від 30.06.2020 року у справі № 19/028-10/13(пункт 10.29), від 22.06.2021 року у справі № 200/606/18 (пункти 63, 74), від 23.11.2021 року у справі № 359/3373/16-ц(пункт 146)].

У тих випадках, коли має бути застосована вимога про витребування майна з чужого незаконного володіння, вимога власника про визнання права власності чи інші його вимоги, спрямовані на уникнення застосування приписів статей 387 і 388 ЦК України, є неефективними. Такі висновки сформульовані, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 14.11.2018 року у справі № 183/1617/16 (пункти 85, 86), від 21.08.2019 року у справі № 911/3681/17 (пункт 38), від 22.01.2020 року у справі № 910/1809/18 (пункт 34), від 22.06.2021 року у справі № 200/606/18 (пункт 74), від 23.11.2021 року у справі № 359/3373/16-ц (пункт 148).

Отже, належним способом захисту права особи, яка позбавлена володіння земельною ділянкою, є віндикаційний позов.

Крім цього, усталеною є практика Великої Палати Верховного Суду про неефективність такого способу захисту прав особи, як визнання недійсним рішення органу місцевого самоврядування, яке виконано на час звернення з позовом до суду. Зазначене рішення вичерпало свою дію виконанням (близькі за змістом висновки викладені в постановах Великої Палати Верховного Суду від 28.09.2022 року у справі № 483/448/20, пункт 9.67; від 05.07.2023 року у справі № 912/2797/21, пункт 8.13; від 12.09.2023 року у справі № 910/8413/21, пункт 180; від 11.06.2024 року у справі № 925/1133/18, пункт 143).

Оскаржувані рішення 4-ої сесії 8 скликання Підберізцівської сільської ради Пустомитівського району Львівської області № 200 від 12.01.2021 року «Про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства ОСОБА_3 » та 18-тої сесії 8 скликання Підберізцівської сільської ради Пустомитівського району Львівської області № 906 від 03.09.2021 року «Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства та передачу її у власність ОСОБА_3 » вичерпали свою дію, оскільки на їх підставі ОСОБА_3 зареєстрував право власності на земельну ділянку площею 0,174 га, кадастровий номер 4623685300:01:004:0173.

Окрім наведеного, скасування державної реєстрації в державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень земельної ділянки площею 0,1740 га кадастровий номер 4623685300:01:004:0173 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2461891146060, запис про реєстрацію 44095652), припинення права власності ОСОБА_3 на цю ділянку, скасування державної реєстрації і закриття Поземельної книги щодо згаданої вище земельної ділянки, не є належним способом захисту прав ОСОБА_2 , оскільки при зверненні в суд із віндикаційним позовом та у випадку підставності такого, його задоволення, тобто рішення суду про витребування нерухомого майна із чужого незаконного володіння, є підставою для внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. Натомість вимоги про скасування рішень, записів про державну реєстрацію права власності на це майно за незаконним володільцем не є необхідними для ефективного відновлення порушеного права.

Згідно ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених ним Кодексом.

Відповідно до ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у спразі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

У рішенні від 31 липня 2003 року у справі «Дорани проти Ірландії» Європейський суд з прав людини зазначив, що поняття «ефективний засіб» передбачає не лише запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права. Таким чином, обов`язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права.

Згідно правової позиції, викладеної в постанові Великої Палати Верховного Суду від 06 квітня 2021 року у справі № 910/10011/19 та постанові від 15 березня 2023 року по справі №725/1824/20, обрання позивачем неналежного способу захисту своїх прав є самостійною та достатньою підставою для відмови в задоволенні позову.

Приймаючи до уваги встановлені обставини справи та враховуючи норми законодавства, що регулюють наявні між сторонами спірні правовідносини, суд прийшов до висновку про те, що обраний позивачем спосіб захисту не неналежним, а тому у задоволенні позовних вимог слід відмовити.

В силу вимог ст. 141 ЦПК України судові витрати не відшкодовуються у випадку відмови у задоволенні позовних вимог.

Відповідно до ч. 9 ст. 158 ЦПК України у випадку залишення позову без розгляду, закриття провадження у справі або у випадку ухвалення рішення щодо повної відмови у задоволенні позову суд у відповідному судовому рішенні зазначає про скасування заходів забезпечення позов

Відтак, згідно положень ч. 9 ст. 158 ЦПК України заходи забезпечення позову, вжиті ухвалою Пустомитівського районного суду Львівської області від 23.09.2025 року, слід скасувати.

Керуючись ст.ст. 5, 12, 13, 81, 82, 89, 137, 141, 158, 259, 263-265, 268 ЦПК України, ст.ст. 13, 14, 41 Конституції України, ст.ст. 319, 321, 387, 388, 391, 396 ЦК України, ст.ст. 78, 91, 152 ЗК України, суд,

у х в а л и в:

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 до Підберізцівської сільської ради Львівського району Львівської області, ОСОБА_3 , про визнання недійсними рішень органу місцевого самоврядування та скасування державної реєстрації на нерухоме майно відмовити.

Заходи забезпечення позову, вжиті ухвалою Пустомитівського районного суду Львівської області від 23.09.2025 року, скасувати.

На рішення суду може бути подана апеляційна скарга протягом тридцяти днів з часу складання повного судового рішення до Львівського апеляційного суду або через місцевий суд до Львівського апеляційного суду. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено в день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Мусієвський В.Є.