Рішення № 140087807, 24.09.2026, Київський районний суд м. Полтави

КИЇВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД м. ПОЛТАВИ

Справа №552/5311/26

Провадження № 2/552/3332/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24.09.2026 року Київський районний суд м. Полтави в складі:

головуючого судді Кузіної Ж.В.

секретар судового засідання Гасанова Т.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Полтави цивільну справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, суд,-

В С Т А Н О В И В :

ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» звернулася до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитними договорами посилаючись на те, що 05.12.2025 року між ТОВ «Стар Файненс Груп» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 12433-12/2025. 28.04.2026 між ТОВ «Стар Файненс Груп» та ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» укладено договір факторингу № 28042026 у відповідності до умов якого ТОВ «Стар Файненс Груп» передає ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» за плату належні йому права вимоги до боржників, в тому числі і до відповідача.

Відповідно до Реєстру боржників до договору факторингу № 28042026 від 28.04.2026 ТОВ «ФК «ЄАПБ» набуло права грошової вимоги до відповідача в сумі 29 100 грн. 00 коп., з яких: 15000 грн. 00 коп. - сума заборгованості за основною сумою боргу, 12150 грн. 00 коп. - заборгованість за відсотками, 1950 грн. 00 коп. сума заборгованості за штрафом.

11.03.2025 року між ТОВ «Сіроко Фінанс» та ОСОБА_1 укладено договір позики № 123872.

26.08.2025 року між ТОВ «Сіроко Фінанс» та ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» укладено договір факторингу № 26082025 у відповідності до умов якого ТОВ «Сіроко Фінанс» передає ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» за плату належні йому права вимоги до боржників, в тому числі і до відповідача.

Відповідно до Реєстру боржників № 3 від 24.10.2025 року до договору факторингу № 26082025 від 26.08.2025, ТОВ «ФК «ЄАПБ» набуло права грошової вимоги до відповідача в сумі 11 296 грн. 30 коп., з яких: 3800 грн. 00 коп. - сума заборгованості за основною сумою боргу, 152 грн. 00 коп. - заборгованість за відсотками, 6470 грн. - сума заборгованості за пенею, 874 грн. сума заборгованості за комісією.

Таким чином, відповідач має непогашену заборгованості перед ТОВ «ФК «ЄАПБ» за кредитним договором № 12433-12/2025 в розмірі 29100 грн. 00 коп.; за договором позики № 123872 в розмірі 11 296 грн. 30 коп.

Посилаючись на викладене, позивач просить суд стягнути з ОСОБА_1 на його користь заборгованість за кредитним договором № 12433-12/2025 в сумі 29100 грн. 00 коп., за договором позики № 123872 в сумі 11 296 грн. 30 коп.

Ухвалою Київського районного суду м. Полтави від 13.07.2026 року відкрито провадження по справі та призначено справу до судового розгляду в порядку спрощеного провадження з викликом сторін.

Представник позивача в судове засідання не з`явився, надав суду заяву де просив розгляд справи провести без його участі, позов підтримує та просить його задовольнити.

У судове засідання відповідач ОСОБА_1 та представник відповідача ОСОБА_2 не з`явилися надали відзив на позовну заяву, позовні вимоги визнали частково в частині тіла кредиту та нарахованих відсотків, в іншій частині позову просили відмовити та стягнути витрати на правову допомогу у розмірі 8 000 грн.

Враховуючи наявність в справі достатніх матеріалів про права та правовідносини сторін, приймаючи до уваги відсутність підстав, передбачених ст.223 ЦПК України для відкладення розгляду справи, суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності сторін, які в судове засідання не з`явилися.

Суд, дослідивши докази по справі, дійшов до наступного висновку.

Судом встановлено, що 05.12.2025 року між ТОВ «Стар Файненс Груп» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 12433-12/2025. 28.04.2026 між ТОВ «Стар Файненс Груп» та ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» укладено договір факторингу № 28042026 у відповідності до умов якого ТОВ «Стар Файненс Груп» передає ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» за плату належні йому права вимоги до боржників, в тому числі і до відповідача.

Відповідно до Реєстру боржників до договору факторингу № 28042026 від 28.04.2026 ТОВ «ФК «ЄАПБ» набуло права грошової вимоги до відповідача в сумі 29 100 грн. 00 коп., з яких: 15000 грн. 00 коп. - сума заборгованості за основною сумою боргу, 12150 грн. 00 коп. - заборгованість за відсотками, 1950 грн. 00 коп. сума заборгованості за штрафом.

11.03.2025 року між ТОВ «Сіроко Фінанс» та ОСОБА_1 укладено договір позики № 123872.

26.08.2025 року між ТОВ «Сіроко Фінанс» та ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» укладено договір факторингу № 26082025 у відповідності до умов якого ТОВ «Сіроко Фінанс» передає ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» за плату належні йому права вимоги до боржників, в тому числі і до відповідача.

Відповідно до Реєстру боржників № 3 від 24.10.2025 року до договору факторингу № 26082025 від 26.08.2025, ТОВ «ФК «ЄАПБ» набуло права грошової вимоги до відповідача в сумі 11 296 грн. 30 коп., з яких: 3800 грн. 00 коп. - сума заборгованості за основною сумою боргу, 152 грн. 00 коп. - заборгованість за відсотками, 6470 грн. - сума заборгованості за пенею, 874 грн. сума заборгованості за комісією.

Таким чином, відповідач має непогашену заборгованості перед ТОВ «ФК «ЄАПБ» за кредитним договором № 12433-12/2025 в розмірі 29100 грн. 00 коп.; за договором позики № 123872 в розмірі 11 296 грн. 30 коп.

З матеріалів справи вбачається, що договір укладений в електронній формі.

Електронні правочини оформлюються шляхом фіксації волі сторін та його змісту. Така фіксація здійснюється за допомогою складання документу, який відтворює волю сторін. На відміну від традиційної письмової форми правочину воля сторін електронного правочину втілюється в електронному документі.

Відповідно до ч. 1 ст. 5 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг», електронний документ - документ, інформація в якому зафіксована у вигляді електронних даних, включаючи обов`язкові реквізити документа.

Враховуючи положення ч.1 ст. 5 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг», правочин вважається вчиненим у електронній формі у випадку, якщо в ньому наявні всі обов`язкові реквізити документа.

Згідно з ч. 1, 2 ст. 6 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг», електронний підпис є обов`язковим реквізитом електронного документа, який використовується для ідентифікації автора та/або підписувача електронного документа іншими суб`єктами електронного документообігу. Накладанням електронного підпису завершується створення електронного документа.

З врахуванням викладеного, наявність електронних підписів сторін підтверджує їх волю, спрямовану на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків, забезпечує ідентифікацію сторін та цілісність документа, в якому втілюється воля останніх.

Відповідно до ч. 1 ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: 1) припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; 2) зміна умов зобов`язання; 3) сплата неустойки; 4) відшкодування збитків та моральної шкоди. Відповідно до ч. 1 ст. 612 цього Кодексу боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

При цьому, розрахунком заборгованості підтверджується, що відповідач порушив графік погашення заборгованості, кредити вчасно не сплачував, внаслідок чого виникла заборгованість.

Частина 1 ст. 599 ЦК України передбачає, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до ч. 1 ст. 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Частиною 1 ст. 625 ЦК України встановлено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Частиною 1 ст.1077 ЦК України встановлено, що за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Згідно ч.1 ст.1078 ЦК України, предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).

Відповідно до ч.1 ст.1082 ЦК України, боржник зобов`язаний здійснити платіж факторові за умови, що він одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові і в цьому повідомленні визначена грошова вимога, яка підлягає виконанню, а також названий фактор, якому має бути здійснений платіж.

Враховуючи встановлені судом обставини та надані позивачем докази, позовні вимоги про стягнення з відповідача суми заборгованості, яка складається з тіла кредиту та нарахованих відсотків за кредитними договорами підлягають задоволенню.

Що стосується позовних вимог в частині стягнення пені, штрафу за договором кредиту № 12433-12/2025 в розмірі 1950 грн. , за договором позики №26082025 в розмірі 6470 грн. 30 коп. то суд виходить з наступного.

За п.18 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Таким чином, у суду відсутні підстави для стягнення з відповідача пені та штрафу на загальну суму 8420 грн. 30 коп. нараховану позивачем у період дії в Україні воєнного стану.

На підставі викладеного з відповідача на користь позивача підлягає до стягнення:

за кредитним договором № 12433-12/2025 від 05.12.2025 в розмірі 27150 грн. 00 коп., з яких: 15000 грн. 00 коп. сума заборгованості за основною сумою боргу, 12 150 грн. 00 коп. сума заборгованості за відсотками;

за договором позики № 123872 від 11.03.2025 в розмірі 4826 грн. 00 коп. з яких: 3800 грн. 00 коп. сума заборгованості за основною сумою боргу, 152 грн. 00 коп. сума заборгованості за відсотками; 874 грн. 00 коп. сума заборгованості за комісією.

Загальна сума стягнень складає 31 976 грн. 00 коп.

У ЦПК України визначено види судових витрат.

Судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати, зокрема, на професійну правничу допомогу (частини перша - друга статті 133 ЦПК України).

Відповідно до частини 2 статті 141 ЦПК України судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову на відповідача; 2) у разі відмови в позові на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

На підтвердження понесених витрат на правничу допомогу представником відповідачки Сарибекян М.С. надано такі докази: договір про наданя правової допомоги № 26/06 від 26.06.2026 року, акт № 2 прийому-передачі наданих послуг відповідно до Договору про наданя правової допомоги № 26/06 від 26.06.2026 року, квитанція на суму 8000 грн.

Таким чином вартість наданих адвокатом послуг відповідачці становить 8000 грн.

Відповідно до правової позиції викладеної у постанові Верховного Суду від 30.09.2020 року у справі № 379/1418/18, склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та інше), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження).

Стороною відповідача документально підтверджено понесені витрати на правову допомогу, тому в суду відсутні підстави для відмови у стягненні таких витрат з позивача на користь сторони відповідача.

Згідно з висновком зробленим у постанові Верховного Суду 13.03.2025 року у справі № 275/150/22, принцип змагальності знайшов свої втілення, зокрема, у положеннях частин п`ятої та шостої статті 137 ЦПК України, відповідно до яких саме на іншу сторону покладено обов`язок обґрунтування наявність підстав для зменшення розміру витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, а також обов`язок доведення їх неспівмірності.

Суд, розподіляючи витрати, понесені відповідачем на професійну правничу допомогу, дійшов висновку, що подані стороною відповідача докази не є безумовною підставою для відшкодування судом витрат на професійну правничу допомогу у вказаному розмірі з позивача, адже цей розмір має бути доведений, документально обґрунтований та відповідати критерію розумної необхідності таких витрат.

Такого висновку дійшов Верховний Суд у додатковій постанові від 14 листопада 2018 року у справі № 753/15687/15.

При цьому, суд звертає увагу на те, що предметом позову є стягнення заборгованості за кредитним договором. Справа є малозначною в силу вимог закону, та не є складною.

Керуючись зазначеними вище нормами закону та судовою практикою, зважаючи на наявність належних доказів, що підтверджують факт та розмір понесених ОСОБА_1 витрат на професійну правничу допомогу, пропорційності розміру задоволених позовних вимог, відсутності клопотання від сторони позивача щодо їх співмірності та обґрунтування, суд вважає, що відповідачем витрати на професійну правничу допомогу у загальному розмірі 8000 грн є завищеними, належним чином не обґрунтованими та становлять надмірний тягар для позивача, що суперечить принципу розумної необхідності судових витрат.

Враховуючи складність справи та виконані роботи, суд вважає розмір у сумі 1680 грн співмірним розміром витрат на правничу допомогу, які підлягають стягненню з позивача на користь відповідачки пропорційно розміру задоволених позовних вимог, що становить 31 976 грн. (21% (100% - 79 %).

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст.141 ЦПК України судові витрати підлягають стягненню з відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд бере до уваги, що позовні вимоги задоволено на 79 %, тому судові витрати підлягають відшкодуванню позивачу пропорційно до задоволених позовних вимог у розмірі 2103 грн. 29 коп.

Частиною 5 ст. 268 ЦПК України датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст.10,12,81,141, 209,259,263-265, 268 ЦПК України, суд,-

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» заборгованість за кредитним договором № 12433-12/2025 від 05.12.2025 року в розмірі 27 150 грн. 00 коп., за договором позики № 123872 від 11.03.2025 року в розмірі 4826 грн. 00 коп., судові витрати у розмірі 2103 грн. 29 коп., а всього 34 079 грн. 29 коп.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» на користь ОСОБА_1 витрати на правову допомогу у розмірі 1680 грн.

У задоволенні інших позовних вимог відмовити.

Рішення суду може бути оскаржено до Полтавського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» (місце знаходження м. Київ, вул. Симона Петлюри, 30, ідентифікаційний код ЄДРПОУ 35625014).

Відповідач: ОСОБА_1 (місце проживання АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ).

Головуючий Ж.В. Кузіна