Ухвала суду № 140085496, 23.09.2026, Оболонський районний суд міста Києва

23.09.2026 Справа № 756/14010/26

Унікальний номер 756/14010/26

Номер провадження 2-з/756/148/26

УХВАЛА

про забезпечення позову

23 вересня 2026 року суддя Оболонського районного суду міста Києва Белоконна І.В., розглянувши заяву позивача ОСОБА_1 про забезпечення позову у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ спільного майна подружжя,

ВСТАНОВИЛА:

Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про поділ спільного майна подружжя, в якому просить у порядку поділу спільного майна подружжя визнати за кожним із подружжя право власності на 1/2 частку квартири АДРЕСА_1 .

Разом із позовною заявою позивач подав заяву про забезпечення позову, у якій просив накласти арешт на зазначену квартиру та заборонити органам державної реєстрації прав на нерухоме майно й нотаріусам вчиняти реєстраційні дії щодо її відчуження, обтяження чи зміни власника.

14 вересня 2026 року позивач подав заяву про забезпечення позову в новій редакції, в якій просить суд: вжити заходи забезпечення позову шляхом накладення арешту на квартиру АДРЕСА_2 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1780805880000); заборонити органам державної реєстрації прав на нерухоме майно та нотаріусам вчиняти будь-які реєстраційні дії щодо відчуження, обтяження чи зміни власника квартири до набрання рішенням суду законної сили; заборонити органам, уповноваженим на реєстрацію (декларування) місця проживання, реєструвати в квартирі будь-яких осіб, крім сторін; заборонити відповідачу та уповноваженим нею особам укладати договори оренди квартири та видавати довіреності будь-яким особам, крім позивача, на розпорядження або користування спірною квартирою; заборонити відповідачу та іншим особам чинити позивачу перешкоди в користуванні квартирою, зокрема шляхом заміни замків у вхідних дверях до квартири, встановленням засобів пультової охорони (сигналізації), або у здійсненні йому інших перешкод у користуванні спільним майном іншими способами, які б ускладнювали або унеможливлювали позивачу доступ до спірної квартири.

Заяву обґрунтовано тим, що під час перебування у зареєстрованому шлюбі відповідач набула право власності на трикімнатну квартиру АДРЕСА_2 . Відповідач тривалий час проживає за кордоном, між сторонами триває гострий конфлікт, у провадженні суду перебуває справа № 756/12025/26 про розірвання шлюбу. Відповідач заявила, що вважає себе єдиною власницею квартири, а 10.08.2026 на сайті olx.ua було розміщено оголошення про продаж квартири у зв`язку з переїздом за кордон. Позивач стверджує, що відчуження квартири або передання її в користування третім особам унеможливить виконання рішення суду. Підстав для зустрічного забезпечення позивач не вбачає.

Суд розглядає вимоги позивача про забезпечення позову в сукупності, з урахуванням заяви в новій редакції від 14 вересня 2026 року.

Дослідивши заяву та додані до позову матеріали, суд установив наступне.

Відповідно до частини другої статті 149 ЦПК України забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Відповідно до положень п. 1 частини 1 статті 150 ЦПК України позов забезпечується накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб.

Згідно з частиною третьою статті 150 ЦПК України заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

В пункті 4 постанови Пленуму Верховного Суду України "Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову" № 9 від 2 грудня 2006 року, міститься роз`яснення, що розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

При цьому ЄСПЛ у рішенні від 29 червня 2006 року у справі "Пантелеєнко проти України" зазначив, що засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом.

У рішенні від 31 липня 2003 року у справі "Дорани проти Ірландії" ЄСПЛ зазначив, що поняття "ефективний засіб" передбачає запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права. При чому, як наголошується у рішенні ЄСПЛ, ефективний засіб - це запобігання тому, щоб відбулося виконання заходів, які суперечать Конвенції, або настала подія, наслідки якої будуть незворотними.

У вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Адекватність заходу забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 лютого 2020 року у справі № 381/4019/18 (провадження № 14-729цс19) вказано, що співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії. Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу. Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд повинен співвідносити негативні наслідки від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів. Необхідність застосування заходів забезпечення випливає з фактичних обставин справи, які свідчать про наявність підстав вважати, що незастосування цього заходу призведе до утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду в разі задоволення позову.

У постанові Верховного Суду від 15 липня 2020 року у справі № 909/835/18 зазначено, що повинен бути наявним зв`язок між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги. Обранням належного, відповідно до предмета спору, заходу до забезпечення позову дотримується принцип співвіднесення виду заходу до забезпечення позову із заявленими позивачем вимогами, чим врешті досягаються: збалансованість інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору, наслідок ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження при цьому прав та охоронюваних інтересів інших учасників провадження у справі або осіб, що не є учасниками цього судового процесу.

Так, відповідно до поданої позовної заяви вбачається, що позивач ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом про поділ спільного майна подружжя, до складу якого входить квартира АДРЕСА_2 , яка придбана час проживання у шлюбі, однак право власності на квартиру зареєстроване за відповідачем ОСОБА_2

24.07.2026 у справі № 756/12025/26 відкрито провадження за позовом ОСОБА_1 про розірвання шлюбу.

Позивач надав відомості про оголошення, розміщене 10.08.2026 на сайті olx.ua, про продаж спірної квартири у зв`язку з переїздом на постійне місце проживання за кордон. Відповідач проживає за межами України, позивач звернувся до суду з позовом про розірвання шлюбі між сторонами.

Судом встановлено, що між сторонами існує спір щодо майна, набутого під час проживання у шлюбі, наразі існує ризик відчуження відповідачем спірного майна, що в подальшому може ускладнити або ж зробити неможливим виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог.

Згідно з інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 11.08.2026, квартира загальною площею 93,5 кв.м, житловою площею 49,2 кв.м (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1780805880000) належить ОСОБА_2 на праві власності. Номер запису про право власності 38888698, дата державної реєстрації 22.10.2020. Підставою реєстрації є свідоцтво про право власності від 17.08.2011, видане Головним управлінням житлового забезпечення виконавчого органу Київської міської ради (КМДА) на підставі наказу від 03.08.2011 № 932-С/КІ.

Щодо квартири в Державному реєстрі також зареєстровано іпотеку (запис № 30592908 від 10.03.2008) на підставі договору іпотеки № 2178 від 07.03.2008, посвідченого приватним нотаріусом Ковальчук С.П. Іпотекодержатель: АКБ «Укрсоцбанк» (код ЄДРПОУ 00039019). Боржник: ОСОБА_2 . Розмір основного зобов`язання становить 148110,00 доларів США, строк його виконання спливає 06.03.2033; заборону на нерухоме майно (запис про обтяження № 30593053 від 10.03.2008) на підставі того самого договору іпотеки, встановлену в інтересах АТ «Укрсоцбанк»; арешт нерухомого майна (запис про обтяження № 31103530 від 05.04.2019), накладений ухвалою Оболонського районного суду міста Києва від 04.04.2019 про забезпечення позову у справі № 756/4067/19 (провадження № 2-з/756/99/19). За відомостями реєстру, особою, в інтересах якої встановлено це обтяження, є ОСОБА_2 , а особою, майно (права) якої обтяжуються, є АТ «Укрсоцбанк».

Згідно з ч. 1 ст. 23 Закону України «Про іпотеку», у разі переходу права власності (права господарського відання) на предмет іпотеки від іпотекодавця до іншої особи, у тому числі в порядку спадкування чи правонаступництва, іпотека є дійсною для набувача відповідного нерухомого майна.

Об`єднана палата Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду в постанові від 05.05.2025 у справі № 466/2651/23 (провадження № 61-6083сво24) дійшла такого висновку. Якщо право іпотекодержателя на майно виникло до постановлення ухвали про забезпечення позову, а іпотекодержатель не є учасником справи, його права та інтереси захищаються правилом пріоритетності іпотеки, що виключає необхідність оскарження ним ухвали про забезпечення позову. Заходи забезпечення позову спрямовані на обмеження суб`єктивних прав відповідача як власника нерухомого майна й суті іпотеки не змінюють та прав іпотекодержателя не обмежують.

З наданих доказів вбачається, що квартиру набуто в період шлюбу сторін, іпотеку зареєстровано 10.03.2008, а свідоцтво про право власності видано 17.08.2011. Тому щодо квартири діє презумпція спільності майна подружжя (ст. 60 СК України). Реєстрація права власності лише за одним із подружжя цю презумпцію сама собою не спростовує. Між сторонами існує спір щодо правового режиму квартири. Предмет позову (визнання права власності на 1/2 частку) безпосередньо стосується квартири, щодо якої заявлено заходи забезпечення.

Наявність зареєстрованої в інтересах іпотекодержателя заборони відчуження не усуває зазначеної загрози. Ця заборона встановлена виключно в інтересах банку. Згідно зі статтею 9 Закону України «Про іпотеку», за згодою іпотекодержателя іпотекодавець може відчужити предмет іпотеки, зокрема з погашенням кредиту за рахунок ціни продажу. Отже, така заборона не гарантує збереження квартири для виконання рішення в цій справі.

Так само не забезпечує інтересів позивача арешт, накладений ухвалою суду від 04.04.2019 у справі № 756/4067/19. Цей захід вжито в іншій справі, за іншим спором і в інтересах самого відповідача, а не позивача. Його можуть скасувати за заявою відповідача або за результатами розгляду тієї справи (ст. 158 ЦПК України), і позивач не має процесуальних можливостей на це вплинути. Чинне процесуальне законодавство не забороняє вживати заходи забезпечення позову щодо майна, на яке вже накладено арешт в іншій справі. Кожен такий захід має самостійну підставу і діє в межах тієї справи, у якій його вжито.

Водночас вжиття заходів забезпечення в цій справі не може порушувати права іпотекодержателя, який не є учасником справи. Його права на предмет іпотеки виникли у 2008 році, тобто раніше за заходи забезпечення в цій справі, і захищаються правилом пріоритетності іпотеки (постанова ОП КЦС ВС від 05.05.2025 у справі № 466/2651/23). Поділ майна подружжя не припиняє іпотеки (стаття 23 Закону України «Про іпотеку»).

Суд зауважує, що обраний позивачем спосіб забезпечення позову у вигляді накладення арешту на квартиру, не позбавляє відповідача права володіння та користування майном, а лише обмежує його право розпорядження вказаним майном до часу ухвалення судом рішення у вказаній справі, що є справедливим по відношенню і до позивача. Обраний позивачем вид забезпечення позову у вигляді арешту майна не призведе до невиправданого обмеження майнових прав відповідача, оскільки спірне майно фактично перебуває у її володінні, а обмежується лише можливість розпоряджатися ним.

Щодо вимог заявника про заборону органам державної реєстрації прав на нерухоме майно та нотаріусам здійснювати будь-які реєстраційні дії щодо спірного майна суд зазначає, що накладення арешту на майно, яке підлягає державній реєстрації здійснюється шляхом внесення запису до відповідних реєстрів про заборону відчуження такого майна. Практична реалізація застосування арешту майна відповідача відбувається шляхом проведення державної реєстрації публічного обтяження на підставі ст. 37 закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень» від 18.11.2003 № 1255-IV, що саме по собі унеможливлює в подальшому здійснення будь-яких реєстраційних дій щодо обтяженого майна.

Щодо заборони реєстрації (декларування) місця проживання осіб у квартирі. Цей захід не пов`язаний із предметом позову. Реєстрація (декларування) місця проживання має повідомчий характер і не створює для зареєстрованої особи права власності на житло. Вона не може перешкодити виконанню рішення суду про визнання за позивачем права власності на частку квартири. Крім того, такий захід обмежував би гарантоване ст. 33 Конституції України право на вільний вибір місця проживання невизначеного кола осіб, які не є учасниками справи, зокрема неповнолітнього сина сторін. Тому в цій частині заява задоволенню не підлягає.

Щодо заборони укладати договори оренди та видавати довіреності на розпорядження або користування спірним майном. Передання квартири в найм (оренду) чи інше користування третім особам є формою розпорядження майном. У разі зміни власника наймач зберігає свої права. Отже, укладення таких договорів однією стороною до вирішення спору може істотно обмежити позивача у здійсненні права власності, якщо позов буде задоволено. Заборона укладати такі договори не позбавляє відповідача права особисто володіти й користуватися квартирою і є співмірною. Тому в цій частині заява підлягає задоволенню.

Щодо заборони чинити перешкоди в користуванні квартирою. За змістом цей захід є самостійною матеріально-правовою вимогою про усунення перешкод у користуванні майном (ст. 391 ЦК України) або про визначення порядку користування спільним майном (ст. 358 ЦК України). Позивач такої вимоги в цій справі не заявляв. Захід не пов`язаний із виконанням можливого рішення про поділ майна, а також адресований невизначеному колу «інших осіб». Тому в цій частині заява задоволенню не підлягає. Позивач не позбавлений права звернутися до суду з відповідним позовом.

З урахуванням наведено, суд дійшов висновку про часткове задоволення заяви про забезпечення позову.

Керуючись статтями 149154, 157, 158, 258261, 353 ЦПК України, суддя

ПОСТАНОВИЛА:

Заяву - задовольнити частково.

Вжити заходи забезпечення позову шляхом накладення арешту на квартиру АДРЕСА_3 , що на праві власності належить ОСОБА_2 .

Заборонити ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_1 ) особисто або через представників укладати договори найму (оренди) квартири АДРЕСА_3 .

У задоволенні решти заявлених вимог заяви про забезпечення позову відмовити.

Ухвала підлягає негайному виконанню та набирає законної сили з моменту її підписання суддею.

Ухвала суду може бути оскаржена до Київського апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня отримання копії ухвали.

Оскарження ухвали не зупиняє її виконання, а також не перешкоджає подальшому розгляду справи.

Суддя І.В. Белоконна