Рішення № 140085302, 25.09.2026, Тисменицький районний суд Івано-Франківської області

Справа № 342/817/26

Провадження № 2/352/1724/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 вересня 2026 рокум. Івано-Франківськ

Тисменицький районний суд Івано-Франківської області у складі:

головуючої Гриньків Д.В.,

секретар судового засідання Івасів В.В.,

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Фінансова компанія "Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитними договорами,-

В С Т А Н О В И В :

І. Короткий зміст позовних вимог.

19.08.2026 з Городенківського районного суду Івано-Франківської області до Тисменицького районного суду Івано-Франківської області за підсудністю надійшла цивільна справа за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення кредитної заборгованості.

Позовні вимоги мотивовані тим, 29.10.2025 року між ТОВ«МІЛОАН» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № 101740215, за умовами якого відповідач отримала кредит у сумі 9000 грн строком на 360 днів, комісія за надання кредиту: 2025 грн, комісія за обслуговування кредиту (кредитної заборгованості) 14652 грн, що нараховується за ставкою 7.40 відсотків, проценти за користування кредитом протягом першого розрахункового періоду, нараховуються за ставкою 90.00 відсотків річних, проценти за користування кредитом протягом решти строку кредитування нараховуються за стандартною процентною ставкою 180.00 відсотків річних.

20.10.2025 року між ТОВ«МІЛОАН» та ОСОБА_1 було укладено Договір про споживчий кредит № 9846757, за умовами якого відповідач отримав в борг кошти в сумі 7000 грн, на строк 360 днів, комісія за надання кредиту: 1890 грн., яка нараховується за ставкою 27.00 відсотків, Комісія за обслуговування кредиту за весь строк 22484 грн., що нараховується за ставкою 14.60 відсотків, проценти за користування кредитом 0,0010% в день.

24.04.2026 року ТОВ «Мілоан та ТОВ ФК ЄАПБ уклали договір факторингу №24042026, у відповідності до умов якого до ТОВ ФК ЄАПБ перейшло про вимоги до боржників, в тому числі і до відповідача за кредитними договорами № 101740215 в сумі 25 314,81 грн та №9846757 в сумі 26 213,00 грн.

Крім цього, 16.12.2025 року між ТОВ «Стар файненс груп» та відповідачем був укладений кредитний договір № 38026-12/2025, який підписано електронним підписом позичальника на суму 6500 грн строком на 120 днів з процентною ставкою 0,90% в день та комісія за видачу кредиту 650 грн. Кредит надавався у безготівковій формі шляхом його перерахування за реквізитами платіжної карти 5225 - 31xx - xxxx - 8667, реквізити якої надані відповідачем кредитору з метою отримання кредиту.

13.11.2025 року між ТОВ «Стар файненс груп» та відповідачем був укладений кредитний договір № 29268-11/2025, який підписано електронним підписом позичальника на суму 10000 грн строком на 120 днів з процентною ставкою 0,90% в день та комісія за видачу кредиту 1000 грн. Кредит надавався у безготівковій формі шляхом його перерахування за реквізитами платіжної карти 5225 - 31xx - xxxx - 8667, реквізити якої надані відповідачем кредитору з метою отримання кредиту.

В подальшому 28.04.2026 року між ТОВ «Стар файненс груп» та ТОВ Фінансова компанія Європейська агенція з повернення боргів було укладено договір факторингу № 28042026, у відповідності до умов якого позивач набув право вимоги до боржників у вказаних у реєстрі боржників, зокрема, до боржника ОСОБА_1 за кредитними договорами №38026-12/2025 в загальній сумі 21 424,00 грн та № 29268-11/2025 в розмірі 19 049,90 грн.

17.12.2025 року між ТОВ «СІРОКО ФІНАНС» та відповідачем був укладений договір надання коштів у кредит № 7974583, за умовами якого позикодавець зобов`язується передати позичальнику у власність грошові кошти в сумі 4500 грн на строк 30 днів з процентною ставкою 0,01% в день, комісія за надання кредиту 28,81 % від суми кредиту, що становить 1134,45 грн, шляхом їх перерахування на банківський картковий рахунок позичальника, а позичальник зобов`язується повернути таку ж саму суму грошей у день закінчення строку та сплатити відсотки за користування кредитом.

27.04.2026 року ТОВ «СІРОКО ФІНАНС» та ТОВ ФК ЄАПБ уклали договір факторингу №27042026 у відповідності до умов якого до ТОВ ФК ЄАПБ перейшло про вимоги до боржників, в тому числі і до відповідача в сумі 14 647,50 грн.

Відповідач свої зобов`язання за вказаними договорами не виконав, тому позивач просить стягнути з відповідача загальну заборгованість за договорами в розмірі 106 649,21 грн та понесені судові витрати.

ІІ.Стислий виклад позиції учасників справи.

Відповідач скористалася правом на подання відзиву на позовну заяву, у якому зазначила таке. Так відповідач зазначає, що у матеріалах справи відсутній протокол перевірки електронного підпису або підтвердження верифікації одноразового ідентифікатора ( смс- коду) на ім`я Відповідача- ОСОБА_1 за договором №101740215 від 29.10.2025 року, укладеним між ТОВ Мілоан та ОСОБА_1 . Крім того, додане до матеріалів справи платіжне доручення про перерахування коштів у розмірі 9000 грн не містить підписів відповідальних осіб, мокрої печатки, або сертифікованого ЕЦП банків, установ, тобто факт реального отримання коштів Відповідачем є юридично недоведеними.

Щодо незаконності нарахування процентів та комісії поза межами строку кредитування відповідач вказала, що Згідно з Анкетою -заявою, яка міститься в матеріалах справи, строк кредитування за Договором №101740215 було визначено терміном на 30 днів - з 29.10.2025 року по 28.11.2025 року. Проте Позивач здійснював нарахування щоденних процентів та комісій у період з 29.10.2025 року по 24.04.2026 року, протягом 177 днів, попри помилкове зазначення в Реєстрі 117 днів, що є протиправним. Крім того вважає, що нарахування неустойки під час дії воєнного стану теж є неправомірним. Також відповідачем заперечується право отримання прав вимоги позивачем, оскільки наданий тільки витяг з договору факторингу, а реєстр боржників, на думку відповідача, є одностороннім документом, створеним позивачем.

Щодо Кредитного договору №9846757 від 20.10.2025 року (ТОВ Мілоан ), відповідач категорично не погоджується із заборгованістю в розмірі 26213.00 грн, зокрема вказує, що згідно з матеріалами позову, остання дата погашення кредиту була визначена графіком до 15.10.2026 року. Проте, за Акт прийому- передачі Реєстру боржників №1 від 24.04.2026 року строк дії договору не закінчився, однак в Реєстрі боржників станом на дату відступлення вже нараховано комісію за обслуговування на весь строк кредитування наперед. Крім цього В Анкеті -заяві (яка є основою договору та виражає реальну волю позичальника) чітко визначено строк кредитування - 30 днів (з 20.10.2025 року по 19.11.2025 року). Проте в індивідуальній частині Позивач вказує строк кредитування 360 днів та нараховує комісії та відсотки за весь цей період. Вважає комісію за обслуговування кредитної заборгованості нікчемною, а неустойку за договором незаконною. Крім того, зазначає про недопустимість як доказу у справі платіжного доручення№164532266, яка не містить відміток банку про проведення платежу.

Щодо Кредитного договору №38026-12/25 від 16.12.2025 року ( ТОВ Стар Файненс Груп) відповідач зазначає, що будь-які нарахування відсотків поза межами цього строку ( після 14.04.2026 року) є незаконними, стягнення пені також неправомірне. Вважає, що оскільки сума тіла кредиту становить 6500 грн, сукупно всі нараховані відсотки, комісії за цим договором в силу ст. 21 Закону України Про споживче кредитування не можуть перевищувати 6500 грн. Позивач зобов`язаний обмежити свої вимоги цим лімітом.

Щодо Кредитного договору №29268-11/25 від 13.11.2025 року (ТОВ Стар Файненс Груп), позовні вимоги ТОВ"ФК"ЄАПБ " в частині стягнення заборгованості за Кредитним договором відповідач не визнає в повному обсязі з наступних підстав: щодо припинення нарахування відсотків після закінчення строку договору: Строк дії договору закінчився 12.03.2026 року. Проте Позивач нараховує відсотки ( 0.90% на день на залишок заборгованості) за період прострочення (92 дні) поза межами строку договору. заперечує також щодо штрафів та пені під час дії воєнного стану. Щодо порушення ліміту нарахувань та недоведеності вимог: Вказана в договорі орієнтована реальна річна ставка у розмірі 2816.67% річних є, на думку відповідача, грабіжницькою та суперечить ч.3. ст.21 Закону України Про споживче кредитування, яке обмежує граничний розмір усіх нарахувань. Договір факторингу та Акт прийому - передачі від 28.04.2026 року є лише внутрішніми документами колекторів.

Щодо Кредитного договору №7974583 від 17.12.2025 року ( ТОВ Сіроко Фінанс) відповідач зауважує, що Позивач вимагає стягнення заборгованості за договором №7974583 від 17.12.2025 року, за якими сума отриманого тіла кредиту становить 4500 грн, а строк кредитування був визначений з 17.12.2025 року по 15.01.2026 року. Однак, відповідач із таким категорично не погоджується , зокрема, нарахованими Позивачем сумами , а саме: пені (5%) та штрафів під час воєнного стану, незаконності прихованої комісії 25.21%, (1134.45 грн). Щодо припинення нарахування відсотків після закінчення строку договору: Строк дії договору закінчився 15.01.2026 року, в право вимоги відступленно 27.04.2026 року. На підставі правової позиції Великої Палати Верховного Суду ( справа №444/9519/12), право кредитора нараховувати відсотки за ставкою 0.88% на день припинилося 15.01.2026 року. Нарахування відсотків за наступні місяці прострочення є незаконними.

Просила у задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі.

У відповіді на відзив представник позивача зазначила таке. Так, для укладання кредитного договору необхідно здійснити певну послідовність дій направлених на реальне укладення договору та отримання коштів, нездійснення чи не завершення дії унеможливлює укладення договору. У відповідності до Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» електронний підпис є обов`язковим реквізитом електронного документа, який використовується для ідентифікації автора та/або підписувача електронного документа іншими суб`єктами електронного документообігу. Накладанням електронного підпису завершується створення електронного документа. З врахуванням викладеного, лише наявність електронних підписів сторін підтверджує їх волю, спрямовану на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків, забезпечує ідентифікацію сторін та цілісність документа, в якому втілюється воля останніх.

Саме у Договорі оферти Первісним кредитором було чітко визначено, що всі документи щодо надання Кредиту підписуються Клієнтом з використанням електронного підпису одноразовим ідентифікатором. Саме Відповідач ініціював укладення такого договору, оформивши заявку на сайті Первісного кредитора, підписавши договір з використанням одноразового ідентифікатора. Електронний підпис призначений для ідентифікації особи, яка підписує електронний документ. Наведене вище, у свою чергу свідчить про належне укладення кредитних договорів, шляхом проставляння електронного цифрового підпису сторін.

Крім того зауважила, що для укладення Кредитного договору в електронному вигляді дані вносились шляхом заповнення відповідних форм на сайті товариства позичальником власноруч! Таким чином, Кредитний договір підписаний відповідачем за допомогою одноразового паролю-ідентифікатора, а тому укладання між сторонами спірного правочину підтверджено належними та допустимими доказами. Без отримання листа на адресу електронної пошти та/або смс-повідомлення на мобільний телефон, без здійснення входу на сайт Первісного кредитора за допомогою логіна особистого кабінету і пароля особистого кабінету кредитний договір між Відповідачем та Первісним кредитором не були би укладені. Доказів протилежного відзив на позовну заяву не містить.

Звернула увагу суду на те, що у даній справі договір факторингу у встановленому законом порядку Відповідачем не визнавався недійсним. Враховуючи, що Відповідач не оспорив, не надав суду належних, допустимих і достовірних доказів, які б свідчили про недійсність переданих вимог, в силу прямого припису статті 204 ЦК України їх правомірність презюмується. З урахуванням принципу тлумачення favor contractus (тлумачення договору на користь дійсності) сумніви щодо дійсності, чинності та виконуваності договору (правочину) повинні тлумачитися судом на користь його дійсності, чинності та виконуваності. Просила позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

Крім того, щодо перерахування кредитних коштів представник позивача вказала, що Відповідач у відзиві на позовну заяву вказує, що наведена позивачем теза про отримання відповідачем грошових коштів за умовами кредитних договорів стороною захисту не доведена, при цьому сам Відповідач не визнає і одночасно не заперечує факт отримання грошових коштів, виносячи свою версію подій відносно отримання коштів «за дужки». Відповідач, як власник карткового рахунку, на який було перераховано кредитні кошти, може власноруч отримати виписки по рахунку для підтвердження або спростування факту перерахування/ отримання кредитних коштів. Відповідачем не надано суду належних і допустимих доказів на спростування позовних вимог ТОВ «ФК «ЄАПБ», а саме того, що відповідні кошти не були зараховані на картковий рахунок Позичальника, вказаний у договорі, або доказів того, що вказаний картковий рахунок йому не належить.

Зазначила про законність нарахування неустойки за кредитними договорами, а також вважає, що відповідно до ст. 8 ЗУ « Про споживче кредитування», до загальних витрат за споживчим кредитом включаються також нарахування комісії пов`язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо.

Повідомила, що вся інформація та умови надання споживчого кредиту були доведені до відома Позичальника безоплатно, що підтверджується змістом підписаного ним кредитного договору, згідно з яким підписання свідчить про те, що Відповідач з всіма Умовами ознайомлений та погоджується, перед підписанням повідомлено у встановленій законом формі про всі істотні умови договору. Підкреслила, що Жодних заперечень з приводу того, що Відповідач не погодився з Правилами надання коштів, Відповідачем при укладенні Кредитного договору висловлено не було.

У запереченні на відповідь на відзив Відповідач просить суд відхилити вимогу позивача про залишення відзиву без розгляду, оскільки це порушує його процесуальні права. Він не погоджується з позовом, зокрема через незаконне нарахування відсотків поза межами строку дії договору, що суперечить позиції Верховного Суду та нормам Закону про споживче кредитування. Відповідач також звертає увагу на несправедливість умов договору і відсутність доказів реального переказу коштів з боку позивача. Крім того, права нового кредитора не можуть бути ширшими за права первісного кредитора. Деякі посилання позивача є нерелевантними і не обґрунтовують позов.

Представник позивача в судове засідання не з`явилася, у заяві просив розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження, в разі проведення розгляду справи за правилами загального позовного провадження здійснювати такий розгляд без участі представника позивача, не заперечував проти ухвалення судом заочного рішення.

Відповідач ОСОБА_1 в судове засідання не з`явилася, була повідомлена про дату, час та місце судового засідання в електронному кабінеті підсистеми «Електронний суд». У поданому суду запереченні просила розгляд справи проводити без її участі.

ІІІ. Відомості про рух справи. Процесуальні дії у справі.

Ухвалою від 24.08.2026 року провадження у справі відкрито та призначено розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження.

Судом на підставі частини другої статті 247 ЦПК, у зв`язку із неявкою в судове засідання всіх учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Оскільки сторони в судове засідання, призначене на 21.09.2026 року не з`явилися, суд, з дотриманням положень ч. 5 ст.268 ЦПК України зазначив датою ухвалення рішення дату його складання і на виконання вимог ч. 4 ст.268 ЦПК України підписав судове рішення без його проголошення.

ІV. Фактичні обставини справи.

Судом встановлено, що 29.10.2025 року ОСОБА_1 та ТОВ «Мілоан» уклали договір про споживчий кредит №101740215, у відповідності до умов якого відповідач отримала кредит у сумі 9000 грн, строком 360 днів. При цьому, відповідно до п.1.4 договору Повернення кредиту, сплата комісії за надання кредиту, комісії за обслуговування кредиту (кредитної заборгованості) та процентів за користування кредитом має здійснюватися Позичальником зі встановленою періодичністю відповідно до Графіку платежів, наведеному у додатку №1 до Договору. Остаточний термін (дата) повернення кредиту, сплати комісій та процентів за користування кредитом (за умови дотримання Графіку платежів): 24.10.2026 (доказ в електронному вигляді).

Комісія за надання кредиту 2025 грн, яка нараховується за ставкою 22,50% від суми кредиту одноразово в момент видачі кредиту (п. 1.5.1. договору).

Пунктом 1.5.2. договору передбачено, що комісія за обслуговування кредиту за весь строк кредитування 14652 грн, що нараховується за ставкою 7,4% від суми кредиту в перший день кожного наступного розрахункового періоду, що встановлені в графіку платежів.

Комісія за обслуговування кредиту встановлена п.1.5.2 цього договору кредитування, що включає цілодобове кредиту (кредитної заборгованості) кредитодавцем протягом всього строку розміщення її в особистому надання позичальнику актуальної облікової інформації шляхом заборгованості кабінеті позичальника, зокрема про розмір нарахованої та сплаченої погашення за цим договором, її складові, розрахунок поточного платежу, розрахунок суми для повного заборгованості, графік платежів, негайне оновлення інформації при настанні змін, цілодобове забезпечення переказ можливості через особистий кабінет здійснювати миттєвий безкоштовний для позичальника з автоматичним додаванням всіх необхідних реквізитів для погашення заборгованості за цим інформування договором, надсилання позичальнику текстових повідомлень з нагадуваннями про дати платежів, повідомлення, про зарахування платежів, згенеровані одноразові ідентифікатори/паролі, інші сервісні виконанням консультування та надання інформації з питань пов`язаних з обслуговуванням кредиту та цього договору службами підтримки кредитодавця, тощо, яка нараховується кредитодавцем та сплачується позичальником за кожний визначений Графіком платежів розрахунковий період (крім останнього).

Проценти за користування кредитом протягом першого розрахункового періоду, визначеного Графіком платежів, нараховуються за ставкою 90.00 відсотків річних на фактичну заборгованість за кредитом. Проценти за користування кредитом протягом решти строку кредитування нараховуються за стандартною процентною ставкою 180.00 відсотків річних від фактичного залишку кредиту починаючи з другого розрахункового періоду, визначеного Графіком платежів. (п. 1.5.3 та п. 1.5.4. договору).

Згідно п. 2.1 договору кредитні кошти надаються позичальнику безготівково на рахунок з використанням картки НОМЕР_1 .

У п. 4.1. договору визначено, що разі прострочення позичальником зобов`язань з повернення кредиту (частини кредиту згідно графіку платежів) та/або сплати процентів за його користування та/або комісій та/або інших платежів згідно з умовами цього договору та графіку платежів, позичальник зобов`язаний сплатити на користь кредитодавця штраф у розмірі 1000 гривень за кожний випадок порушення (невиконання або неналежного виконання) зобов`язання зі сплати платежів у визначені графіком платежів дати платежів, якщо порушення відповідної дати платежу триває більш ніж 2 днів.

Згідно п. 4.2. договору у разі прострочення позичальником зобов`язань з повернення кредиту (частини кредиту згідно графіку платежів), кредитодавець починаючи з дня наступного за датою спливу строку сплати чергового платежу, згідно Графіку платежів, має право (не обов`язок) нарахувати проценти за ставкою 220 відсотків річних в якості процентів за порушення грошового зобов`язання, передбачених ст.625 Цивільного кодексу України. У випадку нарахування процентів, вважається, що ця умова Договору встановлює інший розмір процентів в розумінні ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України. Нарахування процентів відбувається (якщо кредитодавець скористався правом) щоденно на суму простроченої заборгованості за кредитом. Обов`язок Позичальника по сплаті таких процентів настає після відповідної вимоги кредитодавця.

У відповідності до п.п. 6.1, 6.2 договору такий укладається в електронній формі в Особистому кабінеті Позичальника, що створений в інформаційно-комунікаційній системі Товариства та доступний зокрема через сайт Товариства та/або відповідний мобільний додаток чи інші засоби. Розміщені в Особистому кабінеті Позичальника проект цього Кредитного оговору або інформація з посиланням на нього є пропозицію Товариства про укладення Кредитного договору (офертою). Відповідь про прийняття пропозиції про укладання цього Кредитного договору (акцепт) надається Позичальником шляхом відправлення Товариству електронного повідомлення та відбувається із застосуванням електронного підпису одноразовим ідентифікатором, який генерується та надсилається Товариством електронним повідомленням на 11 мобільний телефонний номер Позичальника (SMS) або у месенджери, а Позичальник використовує одноразовий ідентифікатор (отриману алфавітно-цифрову послідовність n комбінацію цифр і літер або тільки цифр, або тільки літер) для підписання цього Кредитного договору/електронного повідомлення про прийняття пропозиції про його укладення (акцепту). Електронне повідомлення (акцепт) може бути відправлене Позичальником через сайт Товариства, мобільний додаток, месенджери. На Договір накладається електронний підпис уповноваженого працівника Кредитодавця з кваліфікованою електронною позначкою часу, що визначає дату та час укладення Договору. Після укладення цей Кредитний договір надається (надсилається) Позичальнику шляхом розміщення в Особистому кабінеті Позичальника.

Договір підписано 29.10.2025 року о 12:28 год. ОСОБА_1 одноразовим ідентифікатором 804425 (доказ в електронному вигляді).

На підтвердження видачі відповідачу кредиту в сумі 9000 грн за договором № 101740215 позивач надав платіжне доручення №111253507 від 29.10.2025 року, де платником є ТОВ «Мілоан», отримувачем ОСОБА_1 , картка отримувача № НОМЕР_1 , Призначення платежу: Кошти згідно договору 101740215 (доказ в електронному вигляді).

У відомості про щоденні нарахування та погашення за кредитним договором № 101740215 від 29.10.2025 року, укладеним з відповідачем, зазначено, що 29.10.2025 року було надано кредит в сумі 9000 грн, того ж дня нараховано комісію за надання кредиту 2025 грн. Нарахування відсотків за користування кредитом здійснювалось за період з 30.10.2025 по 23.04.2026 року. При цьому первісний кредитор здійснював нарахування штрафів, передбачених п. 4.1 договору в розмірі 1000 грн. Позичальником здійснювалось погашення заборгованості за кредитом, які первісний кредитор зарахував на погашення зокрема: 9 грн за тілом кредиту, 1331,32 грн відсотків за користування кредитом, 666 грн комісії за обслуговування кредиту та 2025 грн комісії за надання кредиту (доказ в електронному вигляді).

20.10.2025 року ОСОБА_1 та ТОВ «Мілоан» уклали договір про споживчий кредит №9846757, у відповідності до умов якого відповідач отримав кредит у сумі 7000 грн, строком 360 днів. При цьому, відповідно до п.1.4 договору Повернення кредиту, сплата комісії за надання кредиту, комісії за обслуговування кредиту (кредитної заборгованості) та процентів за користування кредитом має здійснюватися Позичальником зі встановленою періодичністю відповідно до Графіку платежів, наведеному у додатку №1 до Договору. Остаточний термін (дата) повернення кредиту, сплати комісій та процентів за користування кредитом (за умови дотримання Графіку платежів): 27.07.2026 (доказ в електронному вигляді).

Комісія за надання кредиту 1890 грн, яка нараховується за ставкою 27% від суми кредиту одноразово в момент видачі кредиту (п. 1.5.1. договору).

Пунктом 1.5.2. договору передбачено, що комісія за обслуговування кредиту за весь строк кредитування 224884 грн, що нараховується за ставкою 14,60% від суми кредиту в перший день кожного наступного розрахункового періоду, що встановлені в графіку платежів.

Комісія за обслуговування кредиту встановлена п.1.5.2 цього договору кредитування, що включає цілодобове кредиту (кредитної заборгованості) кредитодавцем протягом всього строку розміщення її в особистому надання позичальнику актуальної облікової інформації шляхом заборгованості кабінеті позичальника, зокрема про розмір нарахованої та сплаченої погашення за цим договором, її складові, розрахунок поточного платежу, розрахунок суми для повного заборгованості, графік платежів, негайне оновлення інформації при настанні змін, цілодобове забезпечення переказ можливості через особистий кабінет здійснювати миттєвий безкоштовний для позичальника з автоматичним додаванням всіх необхідних реквізитів для погашення заборгованості за цим інформування договором, надсилання позичальнику текстових повідомлень з нагадуваннями про дати платежів, повідомлення, про зарахування платежів, згенеровані одноразові ідентифікатори/паролі, інші сервісні виконанням консультування та надання інформації з питань пов`язаних з обслуговуванням кредиту та цього договору службами підтримки кредитодавця, тощо, яка нараховується кредитодавцем та сплачується позичальником за кожний визначений Графіком платежів розрахунковий період (крім останнього).

Проценти за користування кредитом нараховуються за ставкою 0,0010% річних на фактичну заборгованість за кредитом (п. 1.5.3 та п. 1.5.4. договору).

Згідно п. 2.1 договору кредитні кошти надаються позичальнику безготівково на рахунок з використанням картки НОМЕР_1 .

У п. 4.1. договору визначено, що разі прострочення позичальником зобов`язань з повернення кредиту (частини кредиту згідно графіку платежів) та/або сплати процентів за його користування та/або комісій та/або інших платежів згідно з умовами цього договору та графіку платежів, позичальник зобов`язаний сплатити на користь кредитодавця штраф у розмірі 1000 гривень за кожний випадок порушення (невиконання або неналежного виконання) зобов`язання зі сплати платежів у визначені графіком платежів дати платежів, якщо порушення відповідної дати платежу триває більш ніж 2 днів.

Згідно п. 4.2. договору у разі прострочення позичальником зобов`язань з повернення кредиту (частини кредиту згідно графіку платежів), кредитодавець починаючи з дня наступного за датою спливу строку сплати чергового платежу, згідно Графіку платежів, має право (не обов`язок) нарахувати проценти за ставкою 220 відсотків річних в якості процентів за порушення грошового зобов`язання, передбачених ст.625 Цивільного кодексу України. У випадку нарахування процентів, вважається, що ця умова Договору встановлює інший розмір процентів в розумінні ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України. Нарахування процентів відбувається (якщо кредитодавець скористався правом) щоденно на суму простроченої заборгованості за кредитом. Обов`язок Позичальника по сплаті таких процентів настає після відповідної вимоги кредитодавця.

Договір підписано 20.10.2025 року о 16:41 год. ОСОБА_1 одноразовим ідентифікатором 619999 (доказ в електронному вигляді).

На підтвердження видачі відповідачу кредиту в сумі 7000 грн за договором № 101740215 позивач надав платіжне доручення № 164532266 від 20.10.2025 року, де платником є ТОВ «Мілоан», отримувачем ОСОБА_1 , картка отримувача № НОМЕР_1 , Призначення платежу: Кошти згідно договору 9846757 (доказ в електронному вигляді).

У відомості про щоденні нарахування та погашення за кредитним договором № 9846757 від 20.10.2025 року, укладеним з відповідачем, зазначено, що 20.10.2025 року було надано кредит в сумі 7000 грн, того ж дня нараховано комісію за надання кредиту 1890 грн. За даним кредитом боржнику було нараховано комісію за обслуговування кредиту в сумі 1022 грн протягом 10 періодів, та нараховано штрафів, передбачених п. 4.1 договору в розмірі 1000 грн на загальну суму 9000 грн. Боржником було сплачено тіла кредиту 7 грн, комісії за надання кредиту 1890 грн, комісії за обслуговування кредиту в загальному 1022 грн(доказ в електронному вигляді).

24.04.2026 року між позивачем та ТОВ «Мілоан» укладено договір факторингу № 24042026, у відповідності до умов якого до позивача перейшло право грошової вимоги за договором № 101740215 від 29.10.2025 року, боржником за яким є відповідач у сумі 25 314,81 грн, з яких: 8991 грн - сума заборгованості за основним зобов`язанням, 72 грн сума простроченої заборгованості по кредиту, 5 829,81 грн сума заборгованості по процентам за користування кредитом, 5 302,05 грн - сума простроченої заборгованості по процентам за користування кредитом, 5994 грн заборгованість по комісії за обслуговування кредиту, 5328 грн сума простроченої заборгованості по комісії за обслуговування кредиту, 4500 грн сума заборгованості за неустойкою, що підтверджується витягом з реєстру боржників №2; та за договором 9846757 від 20.10.2025 року в сумі 26213 грн, з яких: 6993 грн тіло кредиту, 63грн прострочена заборгованість по тілу кредиту, 10220 грн - сума заборгованості по комісії за обслуговування кредиту (кредитної заборгованості), 9198 грн - сума простроченої заборгованості по комісії за обслуговування кредиту (кредитної заборгованості), 9000 грн штрафи (реєстр боржників №1 ).

Згідно п.1.1., п. 1.2. договору, Фактор зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження Клієнта (ціна продажу) за плату, а Клієнт відступити Факторові Право грошової Вимоги, строк виконання зобов`язань за якою настав або виникне в майбутньому до третіх осіб Боржників, включаючи суму основного зобов`язання по кредиту, комісію за надання кредиту, проценти за користування кредитом, комісію за обслуговування кредиту (кредитної заборгованості), неустойку (штраф, пеня) та/або проценти за порушення грошового зобов`язання та інші платежі (за наявності) згідно кредитних договорів, право на одержання яких належить Клієнту. Перелік Боржників, підстави виникнення Права грошової Вимоги до Боржників, сума грошових вимог та інші дані зазначені в Реєстрі Боржників, який формується згідно Додатку №1 та є невід`ємною частиною Договору. Перехід від Клієнта до Фактора Прав Вимоги Заборгованості до Боржників відбувається в момент підписання Сторонами Акту прийому-передачі Реєстру Боржників згідно Додатку №2, після чого Фактор стає кредитором по відношенню до Боржників стосовно їх Заборгованостей та набуває відповідні Права Вимоги. Підписаний Сторонами та скріплений їх печатками Акт прийому-передачі Реєстру Боржників підтверджує факт переходу від Клієнта до Фактора Прав Вимоги Заборгованості та є невід`ємною частиною цього Договору (докази в електронному вигляді).

Згідно акту прийому-передачі Реєстру Боржників №2 від «24» квітня 2026 року за Договором факторингу № 24042026 від «24» квітня 2026 року Клієнт передав, а Фактор прийняв Реєстр Боржників №2 від «24» квітня 2026 року кількістю 3290, після чого, з урахуванням пункту 1.2. Договору факторингу № 24042026 від «24» квітня 2026 року, від Клієнта до Фактора переходять Права Вимоги Заборгованості від Боржників і Фактор стає кредитором по відношенню до Боржників стосовно Заборгованостей. 2. Загальна сума заборгованості складає 55 484 577,55 грн. 3. Реєстр Боржників №2 від «24» квітня 2026 року передано в повному об`ємі відповідно до умов Договору факторингу № 24042026 від «24» квітня 2026 року, будь-яких зауважень до зазначеного Реєстру немає (доказ в електронному вигляді).

У відповідності до акту прийому-передачі Реєстру Боржників №1 від «24» квітня 2026 року за Договором факторингу № 24042026 від «24» квітня 2026 року Клієнт передав, а Фактор прийняв Реєстр Боржників №1 від «24» квітня 2026 року кількістю 3132, після чого, з урахуванням пункту 1.2. Договору факторингу № 24042026 від «24» квітня 2026 року, від Клієнта до Фактора переходять Права Вимоги Заборгованості від Боржників і Фактор стає кредитором по відношенню до Боржників стосовно Заборгованостей. 2. Загальна сума заборгованості складає 54 420 549,32 грн. 3. Реєстр Боржників №1 від «24» квітня 2026 року передано в повному об`ємі відповідно до умов Договору факторингу № 24042026 від «24» квітня 2026 року, будь-яких зауважень до зазначеного Реєстру немає (доказ в електронному вигляді).

Згідно платіжної інструкції №85 від 28.04.2026 року ТОВ "ФК "ЄАПБ" здійснив перерахування коштів в розмірі 11 367 879,25 грн ТОВ "МІЛОАН" згідно договору факторингу №24042026 від 24.04. 2026 року (доказ в електронному вигляді).

16.12.2025 року між ТОВ «Стар файненс груп» та ОСОБА_1 укладено договір про надання фінансового кредиту №38026-12/2025, за умовами якого відповідач отримала у безготівковій формі на рахунок платіжної картки №5225 - 31xx - xxxx 8667 кредит у сумі 6500 грн на строк 120 днів, з процентною ставкою 0,90% в день, фіксована, яка застосовується в межах строку кредиту та комісія за видачу кредиту в сумі 650 грн. Вказаний договір підписаний ОСОБА_1 електронним підписом Y393.

При цьому як зазначено у п. 1.4 договору тип комісії одноразова комісія (нараховується одноразово при видачі Кредиту в дату видачі Кредиту, якщо умови цього Договору передбачають сплату комісії за видачу Кредиту). Сутність комісії - плата за надання кредиту, комісія розраховується шляхом множення суми Кредиту (база розрахунку) на розмір Комісії у відсотковому значенні, зазначена комісія включається до складу загальної вартості кредиту.

Згідно п. 1.2. кінцева дата погашення кредиту 14.04.2026 року.

Згідно п. 3.2. договору сума кредиту, проценти за користування кредитом, комісія за видачу кредиту, нарахована неустойка (у разі наявності) складають заборгованість за договором.

Відповідно до п. 3.3 договору, нарахування процентів за цим Договором здійснюється в межах строку кредитування, зазначеного в п.1.2. Договору, починаючи з дня надання кредиту Клієнту (перерахування грошових коштів на рахунок, вказаний Клієнтом). При цьому проценти за користування кредитом нараховуються на залишок фактичної заборгованості за кредитом станом на початок кожного календарного дня. Комісія за видачу кредиту нараховується в процентному відношенні від суми виданого кредиту та підлягає сплаті Позичальником в перший платіжний період, відповідно до Графіку платежів.

Згідно п. 5.3. у випадку прострочення клієнтом сплати платежів відповідно до термінів, встановлених в графіку платежів товариство нараховує неустойку у вигляді штрафу в розмірі 100% від суми простроченої заборгованості.

В Додатку №1 до договору зазначений графік платежів, в якому вказано інформацію про дату видачі кредиту 16.12.2025 року, дати платежу 14.04.2026 року, сума кредиту 6500 грн, процент за користування кредитом в загальній сумі 7020 грн (доказ в електронному вигляді).

Паспорт споживчого кредиту підписаний відповідачем електронним підписом W246 та містить ідентичну договору інформацію про умови кредитування (доказ в електронному вигляді).

В підтвердження перерахування суми кредиту до матеріалів справи наданий лист ТОВ «Універсальні платіжні рішення», яке надає послуги з переказу коштів в національній валюті без відкриття рахунків на підставі договору між ТОВ «Стар файненс груп» та ТОВ «УПР» ПУ-П-2026/01-1 від 2026-01-15 року, згідно якого успішно перераховано кошти в 16-12-2025 року о 11:25:05 год. на суму 6500,00 грн, на картку № НОМЕР_1 , номер транзакції в системі iPay.ua 950711614, призначення платежу: Зарахування 6500,00 грн на карту № НОМЕР_2 , код авторизації на боці банку №C58D22. ПІБ клієнта: ОСОБА_1 » (доказ в електронному вигляді).

Згідно розрахунку заборгованості ТОВ «Стар файненс груп» за кредитним договором №38026-12/2025 вiд 16.12.2025року за боржником ОСОБА_1 рахується заборгованість в розмірі 21424 грн, з яких: 6500 грн - сума за основною сумою боргу, 4329 грн - прострочені відсотки, 10595 штраф, оплат всього за договором 1500 грн, з яких 1500 грн сплачено в рахунок погашення заборгованості за відсотками за користування кредитом. Нарахування відсотків здійснено за період з 16.12.2025 року по 14.04.2026 року (доказ в електронному вигляді).

30.11.2025 року між ТОВ «Стар файненс груп» та ОСОБА_1 укладено договір про надання кредиту №29268-11/2025, за умовами якого відповідач отримала у безготівковій формі на рахунок платіжної картки №5225 - 31xx - xxxx 8667 кредит у сумі 10000 грн на строк 120 днів, з процентною ставкою 0,90% в день, фіксована, яка застосовується в межах строку кредиту та комісія за видачу кредиту в сумі 1000 грн. Вказаний договір підписаний ОСОБА_1 електронним підписом Y245.

При цьому як зазначено у п. 1.4 договору тип комісії одноразова комісія (нараховується одноразово при видачі Кредиту в дату видачі Кредиту, якщо умови цього Договору передбачають сплату комісії за видачу Кредиту). Сутність комісії - плата за надання кредиту, комісія розраховується шляхом множення суми Кредиту (база розрахунку) на розмір Комісії у відсотковому значенні, зазначена комісія включається до складу загальної вартості кредиту.

Згідно п. 1.2. кінцева дата погашення кредиту 12.03.2026 року.

Згідно п. 3.2. договору сума кредиту, проценти за користування кредитом, комісія за видачу кредиту, нарахована неустойка (у разі наявності) складають заборгованість за договором.

Відповідно до п. 3.3 договору, нарахування процентів за цим Договором здійснюється в межах строку кредитування, зазначеного в п.1.2. Договору, починаючи з дня надання кредиту Клієнту (перерахування грошових коштів на рахунок, вказаний Клієнтом). При цьому проценти за користування кредитом нараховуються на залишок фактичної заборгованості за кредитом станом на початок кожного календарного дня. Комісія за видачу кредиту нараховується в процентному відношенні від суми виданого кредиту та підлягає сплаті Позичальником в перший платіжний період, відповідно до Графіку платежів.

Згідно п. 5.3. у випадку прострочення клієнтом сплати платежів відповідно до термінів, встановлених в графіку платежів товариство нараховує неустойку у вигляді штрафу в розмірі 100% від суми простроченої заборгованості.

В Додатку №1 до договору зазначений графік платежів, в якому вказано інформацію про дату видачі кредиту 13.11.2025 року, дати платежу 12.03.2026 року, сума кредиту 10000 грн, процент за користування кредитом в загальній сумі 10800 грн, комісія за надання кредиту 1000 грн (доказ в електронному вигляді).

Паспорт споживчого кредиту підписаний відповідачем електронним підписом W236 та містить ідентичну договору інформацію про умови кредитування (доказ в електронному вигляді).

В підтвердження перерахування суми кредиту до матеріалів справи наданий лист ТОВ «Універсальні платіжні рішення», яке надає послуги з переказу коштів в національній валюті без відкриття рахунків на підставі договору між ТОВ «Стар файненс груп» та ТОВ «УПР» ПУ-П-2026/01-1 від 2026-01-15 року, згідно якого 13-11-2025 року о 13:40:05 год. кошти в сумі 10000,00 грн, успішно перераховано на картку № НОМЕР_1 , номер транзакції в системі iPay.ua 919117538, призначення платежу: Зарахування 10000,00 грн на карту № НОМЕР_2 , код авторизації на боці банку №48F478. ПІБ клієнта: ОСОБА_1 (доказ в електронному вигляді).

Згідно розрахунку заборгованості ТОВ «Стар файненс груп» за кредитним договором №29268-11/2025 вiд 13.11.2025 року за боржником ОСОБА_1 рахується заборгованість в розмірі 19049,90 грн, з яких: 9999,90 грн - сума за основною сумою боргу, 6300 грн - прострочені відсотки, 2750 штраф, оплат всього за договором 7389 грн, з яких: 10 коп. зараховано на тіло кредиту, 4250 грн сплачено в рахунок погашення заборгованості за відсотками за користування кредитом, 888,90 грн сплачена на комісію, 2250 грн в оплату штрафу. Нарахування відсотків здійснено за період з 13.11.2025 року по 12.03.2026 року (доказ в електронному вигляді).

28.04.2026 року між ТОВ «Стар файненс груп» та ТОВ ФК ЄАПБ було укладено договір факторингу №28042026 .

Згідно п.1.1., п. 1.2. договору фактор зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження клієнта (ціна продажу) за плату, а клієнт відступити факторові право грошової вимоги, строк виконання зобов`язань за якою настав або виникне в майбутньому до третіх осіб боржників, включаючи суму основного зобов`язання (кредиту), плату за кредитом, пеню та інші платежі, право на одержання яких належить клієнту. Перелік боржників, підстави виникнення права грошової вимоги до боржників, сума грошових вимог та інші дані зазначені в реєстрі боржників, який формується згідно додатку №1 та є невід`ємною частиною договору. Перехід від Клієнта до Фактора Прав Вимоги Заборгованості до Боржників відбувається в момент підписання Сторонами Акту прийому-передачі Реєстру Боржників згідно Додатку №2, після чого Фактор стає кредитором по відношенню до Боржників стосовно Заборгованостей та набуває відповідні Права Вимоги. (доказ в електронному вигляді).

Згідно витягу реєстрів боржників, які є додатком №1 до Договору факторингу до Договору факторингу № 28042026 від «28» квітня 2026 року, клієнт ТОВ «Стар файненс груп» відступив позивачу право вимоги заборгованостей до боржників, зокрема ОСОБА_1 за договором №38026-12/2025 від 05.11.2025 року в розмірі 21424 грн та за договором №29268-11/2025 в загальному розмірі 19049,90 грн (докази в електронному вигляді).

Крім цього, 17.12.2025 року між відповідачем та ТОВ «СІРОКО ФІНАНС» укладено договір позики № 7974583, за яким відповідач отримала кредитні кошти в розмірі 4500 грн на строк 30 днів, з процентною ставкою 0,01 % в день, комісія за надання кредиту 25,21 % 1134,25грн), дата повернення кредиту 15.012.2026 року.

Проценти за понадстрокове користування Позикою/ залишком Позики за день 5%, пеня 5% в день, Орієнтовна реальна річна процентна ставка - 1644.02%, Орієнтовна загальна вартість позики 5647.50 грн.

Договір підписаний ОСОБА_1 за допомогою Електронного підпису одноразовим ідентифікатором D056PJ, вказані номер електронного платіжного засобу: НОМЕР_1 , НОМЕР_3 , НОМЕР_4 (доказ в електронному вигляді).

Згідно квитанції про виплату ТОВ "ПрофітГід» Квитанція №:46595-71354-98244, сума коштів 4500 грн зарахована на номер картки НОМЕР_1 , 17.12.2025 року від платника ТОВ «Сіроко фінанс», Унікальний номер транзакції в МПС: 535109826264 (доказ в електронному вигляді).

Згідно розрахунку заборгованості ТОВ «Сіроко фінанс» за договором 7974583 від 17.12.2025 року, відсотки в сумі 0,01% (0,45 грн) нараховані на тіло кредиту 4500 грн за період з 17.12.2025 по 15.01.2026 року, пеня нарахована за період з 16.01.2026 року по 24.02.2026 в розмірі по 225 грн в день. Загальний розмір заборгованості 14647.50 грн, з яких: 4500 грн - грн тіло кредиту, 13,05 грн - відсотки, 9000 грн - пеня, 1134,45 грн - комісія за надання кредиту (доказ в електронному вигляді).

27.04.2026 року ТОВ «СІРОКО ФІНАНС» та ТОВ ФК ЄАПБ уклали договір факторингу №27042026 у відповідності до умов якого до ТОВ ФК ЄАПБ перейшло про вимоги до боржників, в тому числі і до відповідача в сумі 14 647,50 грн, що підтверджується витягом з реєстру боржників №1 від 27.04.2026 року до договору факторингу №27042026 (доказ в електронному вигляді).

V.Мотиви з яких виходить суд та норми права.

Відповідно до статті 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

За правилами ч. 1 ст. 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Згідно з положеннями ч. 2 ст. 639 ЦК України якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася. Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.

Згідно положень статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (стаття 628 ЦК України).

Статті 6 та 627 ЦК України визначають, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до частини 2статті 639 ЦК України якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася.

Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем він вважається укладеним в письмовій формі.

З огляду на зазначені норми права Верховний Суд в своїх постановах дійшов висновку про те, що будь-який вид договору, який укладається на підставі ЦК України може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статі 205,207 ЦК України).

Такі висновки викладені у постановах Верховного Суду від 09 вересня 2020 року у справі №732/670/19, від 23 березня 2020 року у справі №404/502/18, від 07 жовтня 2020 року №127/33824/19, від 16 грудня 2020 року у справі №561/77/19.

Згідно з частиною першою статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Частиною 1, 3 ст. 1056-1 ЦК України визначено, що процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором. Фіксована процентна ставка є незмінною протягом усього строку кредитного договору.

Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

В п. 1ст. 629 ЦК України вказано, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до п. 1ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

В п. 1ст. 612 ЦК України зазначено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Статтею 526 ЦК України презюмується, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом. Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) (статті 610, 611 ЦК України).

У постанові Верховного Суду від 30 січня 2018 року у справі № 161/16891/15-ц (провадження №61-517св18) зроблено правовий висновок про те, що: «доказами, які підтверджують наявність заборгованості та її розмір є первинні документи, оформлені відповідно до статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність».

Згідно з вказаною нормою підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це не можливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

У постанові Верховного Суду від 14 листопада 2018 року в справі № 2-383/2010 (провадження № 14-308цс18) зроблено висновок, що: «у разі неспростування презумпції правомірності договору усі права, набуті за ним сторонами правочину, повинні безперешкодно здійснюватися, а обов`язки, що виникли внаслідок укладення договору, підлягають виконанню».

Дії учасників цивільних правовідносин мають відповідати певному стандарту поведінки та характеризуватися чесністю, відкритістю та повагою до інтересів іншої сторони чи сторін договору.

У частинах першій, третій статті 509 ЦК України вказано, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (у тому числі сплатити гроші), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Отже, спростувати розрахунок боргу за кредитом можливо лише в призмі оцінки доводів сторони, яка заперечує такий розрахунок.

Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи та покладає тягар доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов`язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний (постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 2 жовтня 2018 року у справі № 910/18036/17, від 23 жовтня 2019 року у справі № 917/1307/18(пункт 41)). Тобто, певна обставина не може вважатися доведеною, допоки інша сторона її не спростує (концепція негативного доказу), оскільки за такого підходу принцип змагальності втрачає сенс (див. пункт 43 постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 23 жовтня 2019 року у справі № 917/1307/18).

Суд з дотриманням вимог щодо всебічного, повного, об`єктивного та безпосереднього дослідження наявних у справі доказів визначає певну сукупність доказів з урахуванням їх вірогідності та взаємного зв`язку, які, за його внутрішнім переконанням, дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, що входять до предмета доказування. Сторона судового спору, яка не погоджується з доводами опонента, має їх спростовувати шляхом подання відповідних доказів, наведення аргументів, надання пояснень тощо. Інакше принцип змагальності втрачає сенс (постанова Великої Палати Верховного Суду від 21 червня 2023 року у справі № 916/3027/21).

Згідно ч.1 ст. 527 ЦК України боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок, а кредитор прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 530 ЦК України визначено, що якщо у зобов`язанні встановлено строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Щодо кредитного договору, то сторони вправі встановити строк кредитування, протягом якого боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок за договором із повернення кредиту та сплати процентів. У свою чергу, впродовж цього строку кредитодавець вправі реалізувати своє право на проценти за користування кредитними коштами.

При цьому право кредитора нараховувати передбачені договором проценти за користування кредитом і комісії припиняється після спливу визначеного цим договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України.

Саме таку правову позицію висловила Велика Палата Верховного Суду у постановах від 28.03.2018 року (справа №444/9519/12) та від 31.10.2018 року (№202/4494/16-ц), яка в силу частини четвертої статті 263ЦПК України має бути врахована судами при виборі і застосуванні норм права.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 05.04.2023 року (справа №910/4518/16) не знайшла підстав для відступу від цього правового висновку. Одночасно Велика Палата Верховного Суду зазначила, що припис абзацу другого частини першої статті 1048 ЦК України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування. Право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно із частиною другою статті 1050 ЦК України.

У цій же постанові Велика Палата Верховного Суду, уточняючи свій правовий висновок, який викладений у постанові від 18.01.2022 року (справа 910/17048/17), щодо нарахування процентів до дня фактичного повернення кредиту відповідно до умов кредитного договору, незалежно від закінчення строку дії кредитних договорів, вказала на те, що можливість нарахування процентів поза межами строку кредитування чи після пред`явлення вимоги про дострокове погашення кредиту та розмір таких процентів залежать від підстави їх нарахування згідно з частиною другою статті 625 ЦК України. У подібних спорах судам необхідно здійснити тлумачення умов відповідних договорів та дійти висновку, чи мали на увазі сторони встановити нарахування процентів як міри відповідальності у певному розмірі за період після закінчення строку кредитування або після пред`явлення вимоги про дострокове погашення кредиту, чи у відповідному розділі договору передбачили тільки проценти за правомірну поведінку позичальника (за «користування кредитом»). У разі сумніву слід застосовувати принцип contra proferentem (лат. verba chartarum fortius accipiuntur contra proferentem, тобто слова договору тлумачаться проти того, хто їх написав).

Щодо відступлення прав вимоги новому кредитору

Відповідно до статті 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок: 1) передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги); 2) правонаступництва; 3) виконання обов`язку боржника поручителем або заставодавцем (майновим поручителем); 4) виконання обов`язку боржника третьою особою. Кредитор у зобов`язанні може бути замінений також в інших випадках, встановлених законом. Кредитор у зобов`язанні не може бути замінений, якщо це встановлено договором або законом.

Згідно зі статтею 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора; зобов`язання в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Положеннями статті 516 ЦК України визначено, що заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.

Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов`язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов`язку первісному кредиторові є належним виконанням.

За приписами статті 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Відповідно до статті 1078 ЦК України предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).

Щодо подання електронних доказів.

Частиною шостою статті 81 ЦПК України передбачено, що доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно із частиною першою статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (частина перша статті 77 ЦПК України).

Відповідно до частини першої статті 78 ЦПК України суд не бере до уваги докази, що одержані з порушенням порядку, встановленого законом.

У частині першій статті 89 ЦПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Положеннями статті 95 ЦПК України встановлено, що письмовими доказами є документи (крім електронних документів), які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.

Письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії, якщо інше не передбачено цим Кодексом. Якщо для вирішення спору має значення лише частина документа, подається засвідчений витяг з нього.

Копії документів вважаються засвідченими належним чином, якщо їх засвідчено в порядку, встановленому чинним законодавством.

Учасник справи, який подає письмові докази в копіях (електронних копіях), повинен зазначити про наявність у нього або іншої особи оригіналу письмового доказу.

Учасник справи підтверджує відповідність копії письмового доказу оригіналу, який знаходиться у нього, своїм підписом із зазначенням дати такого засвідчення.

Якщо подано копію (електронну копію) письмового доказу, суд за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи може витребувати у відповідної особи оригінал письмового доказу. Якщо оригінал письмового доказу не подано, а учасник справи або суд ставить під сумнів відповідність поданої копії (електронної копії) оригіналу, такий доказ не береться судом до уваги.

Відповідно до статті 5 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» електронний документ - це документ, інформація в якому зафіксована у вигляді електронних даних, включаючи обов`язкові реквізити документа. Склад та порядок розміщення обов`язкових реквізитів електронних документів визначається законодавством. Електронний документ може бути створений, переданий, збережений і перетворений електронними засобами у візуальну форму. Візуальною формою подання електронного документа є відображення даних, які він містить, електронними засобами або на папері у формі, придатній для приймання його змісту людиною.

Згідно зі статтею 7 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» оригіналом електронного документа вважається електронний примірник документа з обов`язковими реквізитами, у тому числі з електронним підписом автора або підписом, прирівняним до власноручного підпису відповідно до Закону України «Про електронні довірчі послуги».

Якщо автором створюються ідентичні за документарною інформацією та реквізитами електронний документ та документ на папері, кожен з документів є оригіналом і має однакову юридичну силу. Оригінал електронного документа повинен давати змогу довести його цілісність та справжність у порядку, визначеному законодавством; у визначених законодавством випадках може бути пред`явлений у візуальній формі відображення, в тому числі у паперовій копії. Електронна копія електронного документа засвідчується у порядку, встановленому законом. Копією документа на папері для електронного документа є візуальне подання електронного документа на папері, яке засвідчене в порядку, встановленому законодавством.

У частинах першій та другій статті 8 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» передбачено, що юридична сила електронного документа не може бути заперечена виключно через те, що він має електронну форму. Допустимість електронного документа як доказу не може заперечуватися виключно на підставі того, що він має електронну форму.

У пункті 1 частини першої статті 1 Закону України «Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги» зазначено, що автентифікація - це електронний процес, що дає змогу підтвердити електронну ідентифікацію фізичної, юридичної особи, інформаційної або інформаційно-комунікаційної системи та/або походження та цілісність електронних даних.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 21 червня 2023 року у справі № 916/3027/21 (провадження № 12-8гс23) зауважувала, що процесуальний закон чітко регламентує можливість та порядок використання інформації в електронній формі (у тому числі текстових документів, фотографій тощо, які зберігаються на мобільних телефонах або на серверах, в мережі Інтернет) як доказу у судовій справі. Паперова копія електронного доказу не вважається письмовим доказом, однак є однією з форм, у якій учасник справи має право подати електронний доказ (частина третя статті 96 ГПК України), який, у свою чергу, є засобом встановлення даних, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (пункт 1 частини другої статті 73 ГПК України).

Аналогічні процесуальні положення закріплені у пункті 1 частини другої статті 76 ЦПК України та частині третій статті 100 ЦПК України.

Подання електронного доказу в паперовій копії саме собою не робить такий доказ недопустимим. Суд може не взяти до уваги копію (паперову копію) електронного доказу у випадку, якщо оригінал електронного доказу не поданий, а учасник справи або суд ставить під сумнів відповідність поданої копії (паперової копії) оригіналу (див.: постанови Верховного Суду від 29 січня 2021 року у справі № 922/51/20, від 15 липня 2022 року у справі № 914/1003/21).

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).

Щодо підпису одноразовим ідентифікатором.

Згідно з пунктом 6 частини першої статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний підпис одноразовим ідентифікатором - це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

Водночас згідно з пунктом 12 частини першої статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» одноразовий ідентифікатор - алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-комунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб`єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв`язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти договір.

За своїм змістом такий підпис є пін-кодом - алфавітно-цифровою послідовністю, яку отримує особа, що авторизувалася в інформаційно- телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції.

Підпис одноразовим ідентифікатором - це комбінація цифр і букв, або тільки цифр, або тільки літер, яку отримує заявник за допомогою електронної пошти у вигляді пароля, іноді в парі «логін-пароль», або смс-коду, надісланого на телефон, або іншим способом. Після отримання ця комбінація має бути введена особою в спеціальне поле на веб-сторінці, і фактично її введення прирівнюється до підписання договору з боку авторизованої особи.

Загалом підпис одноразовим ідентифікатором є одним із видів електронних підписів. У свою чергу, поняття «електронний підпис» визначається в чинному Законі України «Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги (станом на момент укладення спірного договору Закон мав назву «Про електронні довірчі послуги»). Електронний підпис - електронні дані, які додаються підписувачем до інших електронних даних або логічно з ними пов`язуються і використовуються ним як підпис (пункт 12 частини першої статті 1 Закону України «Про електронні довірчі послуги» (у редакції закону, чинного станом на момент укладення спірного договору) та пункт 15 частини першої статті 1 чинного Закону України «Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги»).

Отже, загалом електронний підпис не обов`язково має бути нанесений чи інакше вбудований у документ, який ним підписується, достатньо того, щоб він будь-яким способом додавався до підписуваного електронного документа або принаймні логічно з ним пов`язувався.

Про те саме зазначається і у визначенні підпису одноразовим ідентифікатором, що міститься в Законі Україні «Про електронну комерцію»: це дані, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору. При цьому спосіб такого додавання Законом не визначений, так само, як не визначено того, що саме, крім ідентифікації підпису, має забезпечувати електронний підпис одноразовим ідентифікатором.

Крім цього, варто враховувати те, що поняття електронного підпису є родовим і визначає фактично будь-який вид підпису, що може використовуватися в електронному документообігу. Водночас електронні підписи існують різних видів, частина яких передбачена законодавством, а частина є фактично непойменованими видами підписів (такі як підпис за допомогою біометричних даних або підпис шляхом простої вказівки свого ім`я в електронному документі).

Так, Закон України «Про електронну комерцію» називає і визначає такий вид підпису, як електронний підпис одноразовим ідентифікатором. Водночас Закон України «Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги» (у редакції, чинній станом на момент укладення спірного договору - Закон України «Про електронні довірчі послуги») спеціально передбачає такі види електронних підписів, як кваліфікований електронний підпис (далі - КЕП) та удосконалений електронний підпис (далі - УЕП). Ці підписи найчастіше створюються за допомогою технології криптографічного шифрування і виконують найбільш широке коло функцій з технічної точки зору: вони і ідентифікують підписувачів, і підтверджують їхню згоду зі змістом підписуваного документу, і забезпечують цілісність і незмінюваність підписаного документу. Фактично, терміни КЕП і УЕП є аналогами терміну «електронний цифровий підпис», яке раніше використовувалося в законодавстві і було передбачено Законом України «Про електронний цифровий підпис», що на сьогодні втратив чинність.

Водночас, вимоги законодавства до КЕП і УЕП є вищими, порівняно з вимогами до інших видів підписів, зокрема, й електронного підпису одноразовим ідентифікатором, і вказують на спосіб взаємозв`язку цих підписів із документами, які підписуються за їх допомогою.

Так, згідно з пунктом 44 частини першої статті 1 Закону України «Про електронні довірчі послуги» (у редакції, чинній станом на момент укладення спірного договору) УЕП - це електронний підпис, створений за результатом криптографічного перетворення електронних даних, з якими пов`язаний цей електронний підпис, з використанням засобу удосконаленого електронного підпису та особистого ключа, однозначно пов`язаного з підписувачем, і який дає змогу здійснити електронну ідентифікацію підписувача та виявити порушення цілісності електронних даних, з якими пов`язаний цей електронний підпис. В свою чергу, КЕП є різновидом УЕП, а тому так само повинен пов`язуватися з підписуваними даними так, щоб забезпечувати можливість виявити порушення цілісності цих даних. Вимоги до УЕП наразі містяться у статті 17-1 Законі України «Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги», а до КЕП - у статті 19 цього Закону.

Отже, якщо порівнювати електронний підпис одноразовим ідентифікатором із КЕП та УЕП, то основною і єдиною вимогою до першого є забезпечення ідентифікації особи підписувача, тоді як вимоги до КЕП і УЕП стосуються також забезпечення цілісності і незмінюваності даних, що ними підписуються. Тому КЕП і УЕП з технічної точки зору прикріплюються до підписуваних ними даних так, що факт їх використання є очевидним - таке використання змінює формат підписуваного файлу і вимагає застосування спеціальних програмних засобів для перевірки цих підписів і відкриття підписаного з їх допомогою файлу. Натомість електронний підпис одноразовим ідентифікатором не обов`язково повинен поєднуватися із підписуваними ним даними певним чином - він може додаватися до них у будь-який спосіб. Головне, щоб спосіб його додавання до підписаних даних надавав можливість установити, що за його допомогою були підписані ті чи інші дані особою, яка в них указана в якості підписувача.

У разі використання електронного підпису одноразовим ідентифікатором цей ідентифікатор може бути прикріплений до даних, які ним підписуються, в будь-якій формі і в будь-який спосіб, який надає змогу установити, що за його допомогою були підписані ті чи інші дані саме тією особою, яка в них указана в якості підписувача. Цей ідентифікатор технічно може існувати окремо від підписуваних за його допомогою даних, однак логічно з ними поєднуватися, що може бути встановлено при огляді інформаційно-комунікаційної системи особи, яка згенерувала і надіслала одноразовий ідентифікатор підписувача. Факт поєднання одноразового ідентифікатора з підписаними за його допомогою даними може підтверджуватися тим, що: (а) особа, яка підписала ті чи інші дані, певним чином ідентифікувалася в інформаційно-комунікаційній системі суб`єкта елеткронної комерції, і залишила там свої контактні дані; (б) особа отримала цей ідентифікатор за тими контактними даними, які лишила, і ввела цей ідентифікатор у спеціально відведене поле; (в) ці дії особи були пов`язані саме з її наміром укласти певний договір, що може підтверджуватися тим, що текст договору або посилання на нього візуально розміщувалися поряд із тими полями, в які мав бути введений одноразовий ідентифікатор.

Верховний Суд вважає, що питання достовірності, цілісності і незмінюваності змісту електронного кредитного договору є ключовим у цій справі, оскільки від нього залежить те, чи може цей договір уважатися укладеним у письмовій формі або щонайменше чи можуть окремі його положення вважатися такими, що оформлені саме письмово.

Фактично, оскільки законодавство не вимагає, щоб електронні договори підписувалися тими видами підпису, які забезпечують незмінюваність їхнього змісту (КЕП або УЕП), питання щодо дотримання письмової форми при їх вчиненні зводиться до того, чи можна вважати зміст цих договорів зафіксованим (вимога частини першої статті 207 ЦК України).

Однак відсутність матеріально-правових вимог до фіксації змісту електронного договору не означає, що це питання може ігноруватися в ході судового розгляду.

Воно стає питанням доказування цілісності і незмінюваності електронного документа, в якому міститься відповідний електронний договір, тобто переходить у площину процесуального права. Тому, якщо сторона, яка посилається як на підставу своїх вимог або заперечень на певний електронний договір або окремі його положення, не може довести цілісність і незмінюваність цих положень після укладення відповідного договору, в той час, як інша сторона заперечує факт цілісності і незмінюваності, то відповідні положення договору не можуть бути застосовані, тобто, фактично, є нікчемними.

Подібні висновки містяться у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 липня 2019 року у справі № 342/180/17.

Щодо стягнення неустойки.

Пунктом 18 розділу Прикінцевих та перехідних положень ЦК України передбачено, що у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Тобто, в даному випадку законодавством звільнено позичальника від сплати неустойки(штрафу, пені) за прострочення своїх кредитних(боргових) зобов`язань

У постанові Верховного Суду від 06 вересня 2023 року у справі № 910/8349/22 суд виснував щодо застосування пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України до зобов`язань, які виникли на підставі окремих договорів. Зокрема, вказувалося, що на договір про надання поворотної фінансової допомоги (позики) розповсюджується дія пункту 18 Прикінцеві та перехідні положення ЦК України.

Тлумачення пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України свідчить, що законодавець передбачив особливості у регулюванні наслідків прострочення виконання (невиконання, часткового виконання) певних грошових зобов`язань. Така особливість проявляється: 1) в періоді існування особливих правових наслідків. Таким є період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування; 2) в договорах, на які поширюються специфічні правові наслідки. Такими є договір позики, кредитний договір, і в тому числі договір про споживчий кредит; 3) у встановленні спеціальних правових наслідків прострочення виконання (невиконання, часткового виконання). Такі наслідки полягають в тому, що позичальник звільняється від відповідальності, визначеної частиною 2 статті 625 ЦК України, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. У разі якщо неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Аналогічна правова позиція висловлена у постанові Верховного Суду від 31.01.2024 у справі №183/7850/22.

Указом Президента України №64/2022 від 24 лютого 2022 року на території України з 24 лютого 2022 року строком на 90 днів введено воєнний стан, який неодноразово продовжувався та діє на даний час.

Щодо одноразової комісії за надання та обслуговування кредиту.

Так, Велика Палата Верховного Суду в постанові від 13 липня 2022 року у справі № 363/1834/17 (провадження 14-53цс21) зазначила про таке.

Закон № 1734-VIII (ЗУ Про споживче кредитування) у редакції, чинній до 19 жовтня 2019 року (дати набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо захисту прав споживачів фінансових послуг» від 20 вересня 2019 року), до загальних витрат за споживчим кредитом відносив витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та супутні послуги кредитодавця та кредитного посередника (за наявності), для отримання, обслуговування і повернення кредиту (пункт 4 частини першої статті 1). Цей же пункт з 19 жовтня 2019 року визначив, що до загальних витрат за споживчим кредитом належать витрати споживача, пов`язані з отриманням, обслуговуванням та поверненням кредиту, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за супровідні послуги кредитодавця, кредитного посередника (за наявності) та третіх осіб.

В цьому висновку Велика Палата Верховного Суду зауважує, що згідно п. 8 Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо захисту прав споживачів фінансових послуг» від 20 вересня 2019 року, що набрав чинності 19 жовтня 2019 року і положення якого зберігають свою чинність на день перегляду рішення суду першої інстанції), пункт 4 частини першої статті 1 Закону України «Про споживче кредитування» виклали в такій редакції, згідно якої до загальних витрат за споживчим кредитом відносять витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та супутні послуги кредитодавця та кредитного посередника (за наявності), для отримання, обслуговування і повернення кредиту (пункт 4 частини першої статті 1). Цими ж змінами починаючи з 19 жовтня 2019 року визначено у частині другій статті 8 Закону України «Про споживче кредитування», що до загальних витрат за споживчим кредитом належать витрати споживача, пов`язані з отриманням, обслуговуванням та поверненням кредиту, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за супровідні послуги кредитодавця, кредитного посередника (за наявності) та третіх осіб.

VІ. Висновки суду.

Розглянувши матеріали цивільної справи, дослідивши наявні в матеріалах справи письмові докази, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку про часткову обґрунтованість позовних вимог з огляду на нижчевикладене.

Так, судом встановлено, що 29.10.2025 року між ТОВ «Мілоан» та відповідачем укладено договір №101740215, за умовами якого відповідач отримала кредитні кошти у власність в розмірі 9000 грн на строк 360 днів, зі сплатою комісії за надання кредиту в розмірі 2025 грн, комісії за обслуговування кредиту в розмірі 7,40% від суми кредиту, що сплачується відповідно до графіку платежів та відсотками за користування кредитом в розмірі 0,90 % річних протягом першого розрахункового періоду та в розмірі 180 % річних протягом решти періоду.

Даний договір був укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, а саме прийняття позичальником пропозиції кредитора про укладення кредитного договору (оферти).

За таких обставин та враховуючи положення законодавства, договір про споживчий кредит №101740215 був підписаний відповідачем відповідно до Закону України «Про електронну комерцію».

Посилання відповідача на не укладення кредитного договору в електронній формі, спростовується наявними у матеріалах справи доказами, натомість доказів протилежного стороною відповідача не надано. В свою чергу матеріали справи і не містять відомостей щодо визнання недійсності спірного кредитного договору, відповідач не оспорював факт його укладання в судовому порядку та не звертався до банку із заявами щодо несанкціонованого використання кредитних коштів.

20.10.2025 року між ТОВ «Мілоан» та відповідачем в електронній формі укладено договір № 9846757 за умовами якого відповідач отримала кредитні кошти у власність в розмірі 7000 грн на строк 360 днів, зі сплатою комісії за надання кредиту в розмірі 1890 грн, комісії за обслуговування кредиту в розмірі 14,60% від суми кредиту, що сплачується відповідно до графіку платежів та відсотками за користування кредитом в розмірі 0,010 % річних від фактичного залишку кредиту.

Однак, відповідач заперечувала факт отримання коштів за вказаними договорами кредиту, посилаючись на те, що платіжні доручення, не є первинними бухгалтерськими документами, відповідно до ст.9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні, оскільки не містять жодних обов`язкових відміток банку про проведення платежу відсутній штамп фінансової установи, печатки чи підпис відповідального касира).

Так, визначення платіжного доручення, тобто розрахункового документу, що містить письмове доручення платника обслуговуючому банку про списання зі свого рахунку зазначеної суми коштів та її перерахування на рахунок отримувача міститься у законі України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні», який втратив чинність на підставі Закону № 1591-IX від 30.06.2021 року. Відповідно до пункту 11 Положення про порядок здійснення безготівкових розрахунків в Україні в національній валюті в особливий період, затвердженого постановою Правління Національного банку України за № 577 від 23.12.2003 року, яке втратило чинність 19.10.2024 року, платіжне доручення, оформлене в довільній формі, обов`язково повинно містити такі реквізити: номер, дату складання; найменування платника, код платника та номер його рахунку; найменування банку платника; найменування отримувача, код отримувача та номер його рахунку; найменування банку отримувача; суму словами та цифрами; призначення платежу; підпис платника.

Тобто на момент укладення договору №101740215від 29.10.2025 року, такий розрахунковий документ як платіжне доручення не існував.

Однак, згідно з п. 2.14 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, що затверджена постановою Правління Національного банку України від 21.01.2004 року за № 22 банк платника на всіх примірниках прийнятих розрахункових документів і на реєстрах обов`язково заповнює реквізити «Дата надходження» і «Дата виконання», а банк стягувача «Дата надходження в банк стягувача» (якщо ці реквізити передбачені формою документа), засвідчуючи їх підписом відповідального виконавця та відбитком штампа банку. На документах, прийнятих банком після закінчення операційного часу, крім того, ставиться штамп «Вечірня».

Отже, належним, допустимим та достовірним доказом проведення безготівкового розрахунку був відповідний платіжний документ, передбачений положеннями Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, що затверджена постановою Правління Національного банку України від 21.01.2004 року за № 22, заповнений відповідно до вимог цього нормативного документу (Додаток 3), а саме за наявності на платіжному доручення заповнених банком відміток «одержано банком», «проведено банком» (із зазначенням відповідних дат ).

Натомість у Законі України «Про платіжні послуги» № 1591-IX, який набрав чинності 01.08.2021 року, на заміну терміну «платіжне доручення» введено новий «платіжна інструкція», яка є розпорядженням ініціатора надавачу платіжних послуг щодо виконання платіжної операції.

В інструкції про безготівкові розрахунки в національній валюті користувачів платіжних послуг, яка затверджена постановою Правління Національного банку України 29.07.2022 № 163зазначені обов`язкові реквізити платіжної інструкції, на підставі якої ініціюється платіжна операція з рахунку користувача, та вимоги щодо їх заповнення. Зокрема надавач платіжних послуг платника в платіжній інструкції, оформленій ініціатором у паперовій формі заповнює реквізити "Дата прийняття до виконання" і "Дата виконання" та засвідчує їх власноручним підписом уповноваженого працівника надавача платіжних послуг платника.

В той же час, незважаючи на те, що в якості доказів перерахування коштів відповідачу ОСОБА_1 за кредитними договорами, укладеними останньою з ТОВ «Мілоан», позивачем надані платіжні доручення №111253507 від 29.10.2025 року на суму 9000 грн та №164532266 від 20.10.2025 року на суму 7000 грн, а не платіжні інструкції, такі не містять обов`язкових реквізитів, а саме відміток «одержано банком», «проведено банком» (із зазначенням відповідних дат).

Відповідно до ч. 2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов`язкові реквізити, якщо інше не передбачено окремими законодавчими актами України: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

З наведеної норми законодавства вбачається, що доказом надання кредитодавцем позичальнику кредитних коштів є саме первинні документи, вимоги до яких встановлені Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні». Аналогічні за змістом висновки викладені у постанові Верховного Суду від 11.09.2018 року у справі за №755/2284/16-ц.

А отже, сам лише факт підписання договорів не свідчить про видачу кредиту відповідачу.

Тому у задоволенні позовних вимог в частині стягнення заборгованості за кредитними договорами №101740215 від 29.10.2025 року та №9846757 від 20.10.2025 року слід відмовити.

Крім цього, 16.12.2025 року ОСОБА_1 уклала з ТОВ «Стар файненс груп» договір про споживчий кредит № 38026-12/2025 в електронній формі, в порядку передбаченому Законом України «Про електронну комерцію» на суму 6500 грн строком на 120 днів, шляхом переказу на її банківську картку та зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 0,90% від суми кредиту за кожен день користування.

Отримання відповідачем кредитних коштів в розмірі 6500 грн підтверджено інформацією ТОВ «Універсальні платіжні рішення».

Суд вважає, що оскільки відповідач частково (в розмірі 1500 грн, які зараховані на погашення заборгованості за відсотками) здійснювала погашення заборгованості за кредитом, то позовні вимоги в частині стягнення тіла кредиту в розмірі 6500 грн та відсотків за користування кредитом, що нараховані за ставкою 0,90% в день в межах строку кредитування за 120 днів в розмірі 4329 грн підлягають до задоволення.

Стосовно вимоги позивача про стягнення із відповідача неустойки у виді штрафу в розмірі 10595 грн, то суд вважає, що остання до задоволення не підлягає, оскільки суперечить п.18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, які передбачають особливості у регулюванні наслідків прострочення виконання (невиконання, часткового виконання) певних грошових зобов`язань, зокрема, списання сум неустойки в період дії на території України воєнного стану з 24.02.2022 року по даний час.

Відтак в цій частині позовні вимоги підлягають до часткового задоволення в розмірі 10829 грн.

За умовами договору № 29268-11/2025 від 13.11.2025 року, який ОСОБА_1 уклала з ТОВ «Стар файненс груп» в електронній формі, в порядку передбаченому Законом України «Про електронну комерцію», остання отримала в позику кошти в розмірі 10000 грн строком на 120 днів, шляхом переказу на її банківську картку та зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 0,90% від суми кредиту за кожен день користування. комісія за надання кредиту 1000 грн.

Отримання відповідачем кредитних коштів в розмірі 10000 грн підтверджено інформацією ТОВ «Універсальні платіжні рішення».

При цьому судом враховано, що відповідачем здійснювалось часткове погашення заборгованості за даним кредитним договором в загальному розмірі 7389 грн, з яких: 10 коп. тіло кредиту, 4250 грн відсотки, 888,90 грн комісія та 2250 грн штраф.

В той же час, позивач просить стягнути з відповідача 2750 грн штрафу, нарахованого за невиконання умов договору.

Однак, стосовно вимоги позивача про стягнення із відповідача неустойки у виді штрафу в розмірі 2750 грн, суд вважає, що остання до задоволення не підлягає, оскільки суперечить п.18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, які передбачають особливості у регулюванні наслідків прострочення виконання (невиконання, часткового виконання) певних грошових зобов`язань, зокрема, списання сум неустойки в період дії на території України воєнного стану з 24.02.2022 року по даний час.

При цьому сплачену суму штрафу слід пропорційно зарахувати на погашення заборгованості за тілом кредиту та відсотками за його користування. Тому тіло кредиту слід стягнути в розмірі 8874,90 грн (9999,90-2250/2), а відсотки за користування кредитом - 5175 грн (6300-2250/2).

Відтак в цій частині позовні вимоги підлягають до часткового задоволення в розмірі 14049,90 грн.

Крім цього, 17.12.2025 року між відповідачем та ТОВ «СІРОКО ФІНАНС» укладено договір позики № 7974583, за яким відповідач отримала кредитні кошти в розмірі 4500 грн на строк 30 днів, з процентною ставкою 0,01 % в день, комісія за надання кредиту 25,21 % (1134,45 грн), дата повернення кредиту 15.01.2026 року.

Відповідач отримала кредитні кошти, користувалася ними, однак суму кредиту, відсотки за користування кредитом не повернула. Відтак, слушними є вимоги позивача, який правомірно набув право грошової вимоги до боржника, щодо стягнення тіла кредиту в розмірі 4500 грн та відсотків за користування кредитом в розмірі 13,05 грн.

Також, кредитний договір передбачає одноразову сплату комісії за надання кредиту у розмірі 1134,45 грн, яка відповідачем не була погашена. Наведені приписи ЦК України, ЗУ «Про споживче кредитування» прямо не вказують на недійсність умови кредитного договору про встановлення комісії за надання кредиту. Тому суд вважає, що сума комісії за надання кредиту в розмірі 1134,45 грн відповідає умовах договору та підлягає стягненню з відповідача.

Стосовно вимоги позивача про стягнення із відповідача пені в розмірі 9000 грн, то суд вважає, що така до задоволення не підлягає, оскільки суперечить п.18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, які передбачають особливості у регулюванні наслідків прострочення виконання (невиконання, часткового виконання) певних грошових зобов`язань, зокрема, списання сум неустойки (штрафу, пені) в період дії на території України воєнного стану з 24.02.2022 року по даний час.

Отже загальний розмір заборгованості за даним кредитним договором - 5647,50 грн.

Відтак позов слід задовольнити частково у загальному розмірі 30526,40 грн.

VІІ. Судові витрати.

Згідно із ч. 1ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Тому пропорційно до суми задоволених позовних вимог з відповідача слід стягнути 762,06 гривень судового збору на користь позивача.

На підставі вищевикладеного, ст.625, 626, 628, 638, 639, 1048, 1049, 1050,1054, ст.3,11,12 Закону України "Про електронну комерцію", та керуючись ст.258, 259, 264,265,268 ЦПК України, суд,-

У Х В А Л И В:

Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю Фінансова компанія "Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитними договорами, задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» заборгованість в загальній сумі 30 526 (тридцять тисяч п`ятсот двадцять шість) грн 40 коп., з яких: за кредитним договором № 38026-12/2025 від 16.12.2025 року в розмірі 10 829 (десять тисяч вісімсот двадцять дев`ять) грн, з яких: за основною сумою боргу 6 500 (шість тисяч п`ятсот) грн, заборгованість за відсотками 4 329 (чотири тисячі триста двадцять дев`ять) грн; за кредитним договором №29268-11/2025 від 13.11.2025 року заборгованість в сумі 14 049 (чотирнадцять тисяч сорок дев`ять) грн 90 коп., з яких: 8 874 (вісім тисяч вісімсот сімдесят чотири) грн 90 коп. - заборгованість за тілом кредиту, 5 175 (п`ять тисяч сто сімдесят п`ять) грн - заборгованість за відсотками та за кредитним договором №7974583 від 17.12.2025 року в розмірі 5 647 (п`ять тисяч шістсот сорок сім) грн 50 коп., з яких: 4 500 (чотири тисячі п`ятсот) грн - тіло кредиту, 13 (тринадцять) грн 05 коп. відсотки за кредитом та 1 134 (одна тисяча сто тридцять чотири) грн 45 коп. комісія за надання кредиту.

В задоволенні позову в іншій частині відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» понесені судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 762 (сімсот шістдесят дві) грн 06 коп.

Згідно ст.273 ЦПК України рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене до Івано-Франківського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне найменування учасників справи:

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія "Європейська агенція з повернення боргів», вул. Лісова,2, м. Бровари, Броварський район, Київська область, 07400, ЄДРПОУ: 35625014;

Відповідач: ОСОБА_1 , останнє відоме місце реєстрації АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_5 .

Рішення складене у повному обсязі 25.09.2026 року.

Суддя Тисменицького районного суду

Івано-Франківської області Гриньків Д.В.