Рішення № 140085160, 25.09.2026, Вінницький міський суд Вінницької області

Справа № 128/2081/26

Провадження № 2/127/6827/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 вересня 2026 рокум. Вінниця

Вінницький міський суд Вінницької області у складі судді Іщук Т. П., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) осіб в місті Вінниці цивільну справу за позовом Акціонерного товариства «Кредобанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

ВСТАНОВИВ:

АТ «Кредобанк» звернулося до суду з позовною заявою до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором №CL-342254 від 09 грудня 2021 року в загальному розмірі 91115,10 грн. Свої вимоги мотивувало тим, що 09 грудня 2021 року між АТ ««Кредобанк» та ОСОБА_1 був укладений кредитний договір №CL-342254, відповідно до умов якого відповідачці було надано у власність грошові кошти у розмірі 145000,00 грн із процентною ставкою 29,99% річних, строком на 60 місяців, а саме до 08 грудня 2026 року. Грошові кошти в сумі 7150,00 грн надано на поточні потреби, а решту - на погашення (рефінансування) кредитної заборгованості позичальника по кредитних договорах: №26205113693245 від 26 листопада 2020 року в сумі 50450,00 грн, №26204659725074 від 14 квітня 2011 в сумі 21100,00 грн, №26208303367399 від 08 травня 2019 року в сумі 14100,00 грн, №267-008-855-2-19-Г від 10 жовтня 2019 року в сумі 44600,00 грн та №4323357024026201 від 10 жовтня 2019 року в сумі 7600,00 грн. Кредит був наданий в безготівковій формі шляхом перерахування кредитних коштів. Банк свої зобов`язання по видачі відповідних сум кредиту виконав повністю. Натомість позичальник свої зобов`язання за кредитним договором належним чином не виконує тривалий час. Згідно розрахунку заборгованості за кредитним договором №CL-342254 від 09 грудня 2021 року станом на 20 березня 2026 року заборгованість відповідачки перед банком становить 91115,10 грн з яких: 73386,42 грн - заборгованість за тілом кредиту, 17728,68 грн заборгованість за відсотками. За викладених обставин позивач просить стягнути з відповідача заборгованості за кредитним договором №CL-342254 від 09 грудня 2021 року у розмірі 91115,10 грн, а також судовий збір та витрати на професійну правову допомогу.

Ухвалою Вінницького районного суду Вінницької області від 28 травня 2026 року справа передана за підсудністю до Вінницького міського суду Вінницької області.

Ухвалою Вінницького міського суду Вінницької області від 17 липня 2026 року було відкрите спрощене позовне провадження у справі без повідомлення (виклику) осіб, з роз`ясненням процесуальних прав учасників справи, зокрема, щодо надання у визначені строки відповідачем відзиву на позов, а позивачем письмової відповіді на такий відзив.

Відповідач правом подання відзиву на позовну заяву не скористалася.

Враховуючи вищевикладене та положення ст.178, 279 ЦПК України, суд розглядає справу за наявними у справі матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши докази в їх сукупності, суд дійшов такого висновку.

Судом установлено наступні фактичні обставини справи, яким відповідають правовідносини, врегульовані нормами ст. 207, 526, 527, 530, 536, 546, 549, 610-611, 625, 628, 629, 639, 1048, 1049, 1054, 1055 ЦК України.

Відповідно до ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Згідно ч. 1 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку.

Статтею 628 ЦК України передбачено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір ). До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору.

Відповідно до ст. 639 ЦК України якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.

Закон України «Про електронну комерцію» визначає організаційно-правові засади діяльності у сфері електронної комерції в Україні, встановлює порядок вчинення електронних правочинів із застосуванням інформаційно-телекомунікаційних систем та визначає права і обов`язки учасників відносин у сфері електронної комерції.

Статтею 3 цього Закону визначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Відповідно до ч. 7, 12 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

Статтею 12 зазначеного Закону встановлено, що якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис» є використання електронного підпису або електронного цифрового підпису за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису визначеним цим Законом одноразовим ідентифікатором; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Електронний підпис призначений для ідентифікації особи, яка підписує електронний документ.

Норми статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис» передбачають використання як електронного підпису або електронного цифрового підпису, так і електронного підпису визначеним цим Законом одноразовим ідентифікатором. Електронний цифровий підпис як вид електронного підпису накладається за допомогою особистого ключа та перевіряється за допомогою відкритого ключа і не може визнаватися недійсним лише через його електронну форму.

Відповідно до ст. 1054-1055 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. Кредитний договір укладається у письмовій формі.

Згідно ст. 526, 530 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу. Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Відповідно до ст. 536 ЦК України за користування чужими грошовими коштами боржник зобов`язаний сплачувати проценти. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Згідно зі ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно ст.81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Такими обставинами (предметом доказування) у даній справі є наявність між сторонами договірних правовідносин, що випливають з кредитних договорів, та належне (неналежне) виконання сторонами своїх зобов`язань відповідно до їх умов та вимог ЦК України.

Судом установлено, що 09 грудня 2021 року між АТ ««Кредобанк» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір №CL-342254, відповідно до умов якого, банк надав у власність позичальнику грошові кошти у сумі 145000,00 грн, на умовах поворотності, строковості, платності та цільового характеру використання на строк кредитування 60 місяців терміном з 09 грудня 2021 року до 08 грудня 2026 року.

Для обліку виданих кредитних коштів банк відкриває позичковий рахунок № НОМЕР_1 , а також відкриває транзитний рахунок для повернення кредитних коштів (при достроковому погашені кредиту або його частини) № НОМЕР_2 . Дата погашення щомісячного платежу це дата, в яку банк здійснює договірне списання щомісячного платежу, в порядку, передбаченому п.6.6.3. кредитного договору, та яка зазначається в Графіку платежів за кредитним договором та розрахунку сукупної вартості кредиту, який є додатком № 1 до кредитного договору та є його невід`ємною частиною. Для запобігання прострочення погашення заборгованості за кредитним договором, банк рекомендує позичальнику перерахувати кошти на свій поточний рахунок для обслуговування кредиту з «02» по «09» число кожного місяця включно. Перший щомісячний платіж має бути сплачений не пізніше 09 січня 2022 року.

Кредит видається позичальнику в безготівковій формі шляхом перерахування кредитних коштів за дорученням позичальника, яке міститься в п.2.4 кредитного договору ( п.3.1 Договору).

Відповідно до п. 4.1-4.6 договору за користування кредитом позичальник сплачує банку відсотки за процентною ставкою 29,99% річних. Проценти за користування кредитом нараховуються щомісячно на суму заборгованості по кредиту за методом факт/360 (фактична кількість днів у місяці, але умовно в році 360 днів), за ставкою, визначеною п.4.1 кредитного договору, з дня видачі кредиту до дня повернення кредиту в повному обсязі, якщо інше не випливає з умов цього кредитного договору. Загальні витрати позичальника по кредиту за цим кредитним договором становлять 138698,94 грн. Орієнтовна реальна річна процентна ставка 34,47% річних. Орієнтовна загальна вартість кредиту для позичальника за цим кредитним договором становить 283698,94 грн.

Відповідно до умов п. 6.1-6.3.2, 6.3.4 договору позичальник зобов`язаний повернути банку кредит у повному обсязі в порядку і строки (терміни), передбачені кредитним договором та/або додатками до нього. Позичальник здійснює погашення заборгованості за цим кредитним договором відповідно до Графіку платежі (додаток №1 до цього кредитного договору). Всього позичальник зобов`язаний здійснити 60 щомісячних платежів по 4728,00 грн щомісячно, кожного останнього числа відповідного місяця, впродовж 60 місяців з дати укладання кредитного договору. Перший та останній платежі можуть відрізнятися за розміром суми щомісячного платежу. Щомісячні платежі з 09 грудня 2021 року до 18 грудня 2026 року погашаються в однаковому порядку. Якщо будь-який термін здійснення платежів за договором про споживчий кредит припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, то платежі повинні бути здійснені у перший за ним робочий день. Позичальник щомісячно, здійснює повернення суми заборгованості за кредитом, сплачує проценти за користування кредитом, у вигляді рівних сум ануїтетного платежу (розмір якого визначається п.6.2 кредитного договору). Повернення кредиту здійснюється у порядку передбаченому п.п.6.3.1-6.3.5 кредитного договору. Для здійснення належного погашення кредиту позичальник зобов`язаний щомісячно не пізніше дати погашення щомісячного платежу, встановленої Графіком платежів, забезпечити наявність на поточному рахунку для обслуговування кредиту суму коштів, що відповідає розміру щомісячного платежу, з врахуванням рекомендацій банку, передбачених п.2.9 кредитного договору. Зарахування коштів на поточний рахунок для обслуговування кредиту здійснюється позичальником шляхом перерахування коштів у безготівковій формі та/або внесенням готівкою. Останній щомісячний платіж дорівнює залишку заборгованості по кредиту, процентах та комісіях, неустойки, що передбачені кредитним договором.

Відповідно до п. 10.4 договору, шляхом підписання цього кредитного договору, позичальник підтверджує, що він: до видачі кредиту ознайомився з діючими Тарифами Банку та ознайомився з орієнтовною реальною річною процентною ставкою та орієнтовною загальною вартістю кредиту, а також з іншою інформацією про споживчий кредит, надання якої передбачено ч.3 ст. 9 Закону України «Про споживче кредитування», до видачі кредиту, ця інформація (паспорт споживчого кредиту) надана позичальнику в письмовій (електронній) формі, встановленій додатком №1 до Закону України «Про споживче кредитування»; беззастережно приєднується (підтверджує своє беззастережне приєднання) до договору про порядок підписання правочинів (який розміщений із публічною пропозицією банку щодо його укладення на сайті банку, яким передбачено можливість використання банком під час укладення договорів про надання банківських послуг (зокрема, але не виключно, цього кредитного договору)/вчинення інших правочинів аналогів власноручного підпису та печатки банку. Відповідно, зазначений договір про порядок підписання правочинів вважається сторонами належно укладеним між банком та позичальником.

Інформація стосовно розміру кредиту, строку його повернення, відсотків за користування кредитом була доведена відповідачу у паспорті споживчого кредиту, який підписаний нею.

Як слідує з Графіка платежів за кредитним договором № CL-342254 від 09 грудня 2021 року, підписаного сторонами, до відома ОСОБА_1 було доведено графік погашення заборгованості, інформацію про загальну вартість кредиту для споживача, реальну річну процентну ставку, а також загальну суму процентів за користування кредитом.

Підписавши зазначений графік, відповідачка підтвердила факт ознайомлення з наведеними умовами кредитування та погодилася з порядком і строками виконання своїх зобов`язань за кредитним договором.

З огляду на викладені обставини, суд, дослідивши надані докази в їх сукупності, дійшов висновку про доведення укладення кредитного договору між сторонами та погодження ними всіх істотних умов договору. В суду відсутні підстави стверджувати про неналежність поданих доказів та сумніви щодо них не виникають. Таким чином, підстав для висновку про відсутність між сторонами договірних правовідносин або про неукладеність кредитного договору судом не встановлено.

АТ «Кредобанк» свої зобов`язання за кредитним договором виконало в повному обсязі, а саме надало відповідачці кредит у розмірі, встановленому договором, що підтверджується випискою по рахунку відповідачки та меморіальними ордерами №72069417, №72069429, №72069400, №72069411, №72069406 та №72069423 від 09 грудня 2021 року.

Доказів, що відповідач виконала свої зобов`язання за договором матеріали справи не містять.

Відповідно до розрахунку АТ «Кредобанк», заборгованість відповідачки за кредитним договором № CL-342254 від 09 грудня 2021 року станом на 20 березня 2026 року становить 91115,10 грн, з яких: 73386,42 грн сума заборгованості за тілом кредиту, 17728,68 грн сума заборгованості за відсотками.

Визначаючись з вказаними вимогами, суд враховує, що строк кредитування за кредитним договором становить 60 місяців, тобто з 09 грудня 2021 року по 08 грудня 2026 року.

Позивач направив до суду позовну заяву, яка була зареєстрована судом 19 березня 2026 року. Тобто на момент пред`явлення позову строк кредитування не закінчився.

При цьому за умовами кредитного договору № CL-342254 від 09 грудня 2021 року позичальник здійснює погашення заборгованості за цим кредитним договором відповідно до Графіку платежі (Додаток №1 до Кредитного договору). Всього позичальник зобов`язаний здійснити 60 щомісячних платежів по 4728,00 грн щомісячно, кожного останнього числа відповідного місяця, впродовж 60 місяців з дати укладання кредитного договору. Перший та останній платежі можуть відрізнятися за розміром суми щомісячного платежу. Щомісячні платежі з 09 грудня 2021 року до 08 грудня 2026 року погашаються в однаковому порядку. Позичальник щомісячно, здійснює повернення суми заборгованості за кредитом, сплачує проценти за користування кредитом, у вигляді рівних сум ануїтетного платежу (розмір якого визначається п.6.2. кредитного договору). Останній щомісячний платіж дорівнює залишку заборгованості по кредиту, процентах та комісіях, неустойки, що передбачені кредитним договором.

Відповідно до п. 6.9 кредитного договору, банк у випадках, передбачених п.3.3. кредитного договору, вправі вимагати дострокового повернення кредиту, процентів, комісій та інших належних до сплати платежів за кредитним договором, про що письмово повідомляє позичальника. Позичальник зобов`язаний після отримання повідомлення банку, передбаченого п.6.9. кредитного договору, усунути порушення умов кредитного договору, вказаних у повідомленні (згідно п.п.3.3.2., 3.3.3. кредитного договору) протягом 30 календарних днів із дня отримання такого повідомлення. Якщо позичальник не усунув вказані порушення, то він зобов`язаний достроково повернути кредит, проценти, комісії та інші належні до сплати платежі за кредитним договором не пізніше 31-го календарного дня після отримання письмового повідомлення банку (п.6.9. кредитного договору).

Згідно п. 10.5 кредитного договору, сторони погодили, що будь-які повідомлення банку, які передбачені цим кредитним договором, за винятком повідомлень передбачених останнім абзацом п. 10.4 та п. 10.8, 10.12 кредитного договору на розсуд банку направляються на адресу електронної пошти (Е-mail) позичальника у вигляді електронного документа з накладенням кваліфікованого електронного підпису банку (уповноваженої особи банку) або направляються/надаються банком позичальнику у письмовій формі поштою за його адресою (місцем проживанням), або особисто позичальнику під час його візиту у відділення банку. Направлення банком повідомлень, передбачених кредитним договором, за адресою (місцем проживанням), (Е-mail) для електронних документів) позичальника, які вказані в розділі 11 кредитного договору, або за останньою повідомленою банку позичальником, після укладення сторонами кредитного договору, адресою (місцем проживанням), (Е-mail) для електронних документів) вважається належним.

Відповідно до ч.2 ст.1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

У договорах за участю фізичної особи-споживача враховуються норми законодавства про захист прав споживачів (ч.2 ст. 627 ЦК України у редакції Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо врегулювання відносин між кредиторами та споживачами фінансових послуг», який набрав чинності 16 жовтня 2011 року).

Особливості регулювання відносин за договором про надання споживчого кредиту встановлені законом (ч. 3 ст. 1054 ЦК України у вказаній редакції).

За змістом п. 22 ч.1 ст. 1 Закону України «Про захист прав споживачів» споживач - фізична особа, яка придбаває, замовляє, використовує або має намір придбати чи замовити продукцію для особистих потреб, безпосередньо не пов`язаних з підприємницькою діяльністю або виконанням обов`язків найманого працівника.

Споживчий кредит (кредит) - грошові кошти, що надаються споживачу (позичальникові) на придбання товарів (робіт, послуг) для задоволення потреб, не пов`язаних з підприємницькою, незалежною професійною діяльністю або виконанням обов`язків найманого працівника (п.11 ч.1 ст.1 Закону України «Про споживче кредитування»).

Відповідно до положень ч. 4 ст. 16 Закону України «Про споживче кредитування» передбачено, що у разі затримання споживачем сплати частини споживчого кредиту та/або процентів щонайменше на один календарний місяць, а за споживчим кредитом, забезпеченим іпотекою, та за споживчим кредитом на придбання житла - щонайменше на три календарні місяці кредитодавець має право вимагати повернення споживчого кредиту, строк виплати якого ще не настав, в повному обсязі, якщо таке право передбачене договором про споживчий кредит.

Кредитодавець зобов`язаний у письмовій формі повідомити споживача про таку затримку із зазначенням дій, необхідних для усунення порушення, та строку, протягом якого вони мають бути здійснені.

Якщо кредитодавець відповідно до умов договору про споживчий кредит вимагає здійснення платежів, строк сплати яких не настав, або повернення споживчого кредиту, такі платежі або повернення споживчого кредиту здійснюються споживачем протягом 30 календарних днів, а за споживчим кредитом, забезпеченим іпотекою, та за споживчим кредитом на придбання житла - 60 календарних днів з дня одержання від кредитодавця повідомлення про таку вимогу. Якщо протягом цього періоду споживач усуне порушення умов договору про споживчий кредит, вимога кредитодавця втрачає чинність.

У постанові від 27 березня 2019 року у справі № 521/21255/13-ц (провадження № 14-600цс18) Велика Палата Верховного Суду виснувала, що боржник зобов`язаний виконати його обов`язок відповідно до умов договору. Тобто, порушивши права або законні інтереси кредитора, боржник зобов`язаний поновити їх, не чекаючи на повідомлення (вимогу) про дострокове повернення кредиту чи на звернення до суду з відповідним позовом.

Враховуючи приписи ст. 526, 527 і 530 ЦК України, направлення повідомлення (вимоги) про дострокове повернення кредиту стосується загального порядку досудового врегулювання відповідних спорів. Невиконання кредитором обов`язку з направлення такого повідомлення (вимоги) не означає відсутність порушення його прав, а тому він може вимагати у суді виконання боржником обов`язку з дострокового повернення кредиту.

У постанові від 26 травня 2020 року у справі № 638/13683/15-ц Велика Палата Верховного Суду зазначила, що висновок, наведений у постанові від 27 березня 2019 року у справі № 521/21255/13-ц, не враховує спеціальний порядок, передбачений Законом України «Про захист прав споживачів» в редакції до 2017 року, заявлення кредитодавцем вимоги про дострокове повернення коштів у разі неналежного виконання позичальником умов договору про надання споживчого кредиту, і вважала за необхідне відступити від зазначеного висновку, конкретизувавши його так: «суд, установивши, що кредитування відбулося для задоволення споживчих потреб позичальника, має застосувати до встановлених правовідносин приписи, які регулюють відносини споживчого кредитування, зокрема частини десятої статті 11 Закону України «Про захист прав споживачів» у редакції, чинній до 10 червня 2017 року, у якій був встановлений обов`язковий досудовий порядок врегулювання питання дострокового повернення коштів за договором про надання споживчого кредиту.

Звернення до суду з позовом про дострокове повернення коштів за договором про надання споживчого кредиту не замінює визначений Законом про захист прав споживачів порядок.

Якщо кредитодавець звертається до суду з таким позовом, не виконавши вимоги ч. 10 ст. 11 Закону про захист прав споживачів у редакції, чинній до 10 червня 2017 року, не дотримавши передбаченого зазначеним договором порядку, який не має погіршувати порівняно із цим Законом становище споживача, то в останнього, як у позичальника відсутній обов`язок достроково повернути кошти за договором про надання споживчого кредиту, а суд немає підстав для задоволення відповідного позову у частині, яка стосується дострокового стягнення коштів за таким договором.

Як слідує з умов договору, укладеного між сторонами справи, кредит є споживчим.

Відтак, кредитні правовідносини, які виникли між сторонами за цим кредитним договором, мають споживчий характер, а тому на них поширюються вимоги законодавства про захист прав споживачів.

Враховуючи, що ч. 10 ст. 11 Закону України «Про захист прав споживачів» у редакції, чинній до 10 червня 2017 року, містила положення про застосування обов`язкового досудового врегулювання питання дострокового повернення коштів за договором про надання споживчого кредиту, а після 10 червня 2017 року на ці правовідносини почала поширюватися ч. 4 ст. 16 Закону України «Про споживче кредитування», суд вважає, що правова позиція Великої Палати Верховного Суду, викладена у постанові від 26 травня 2020 року у справі № 638/13683/15-ц (провадження № 14-680цс19), є релевантною для даних правовідносин та може бути застосована в частині наслідків для кредитора у разі невиконання передбаченого законодавством досудового врегулювання спору.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 26 травня 2020 року у справі №638/13683/15-ц виснувала, що порушення позивачем визначеного кредитними договорами порядку направлення юридично значимих повідомлень, факт отримання яких адресатами суди не встановили, не може мати наслідком покладення на відповідачів тягаря дострокового погашення заборгованості за кредитними договорами.

Як слідує із позовної заяви та підтверджується матеріалами справи, підставою звернення до суду стало прострочення виконання відповідачем зобов`язань за щомісячними платежами, визначеними у графіку платежів.

Водночас із умов кредитного договору та графіку платежів, узгодженого сторонами цього договору слідує, що строк кредитування ще не сплинув.

Позивач надав досудову вимогу від 02 лютого 2026 року, у якій повідомив відповідачку про наявність прострочення щодо оплати за договором та вимагав погасити заборгованість за договором. В підтвердження надав опис вкладення до листа, список згрупованих відправлень, а також інформацією про статус відправлення, отриманою з офіційного сайту АТ «Укрпошта», відповідно до якої поштове відправлення було повернуто відправнику у зв`язку із закінченням строку його зберігання.

Однак, сторонами кредитного договору погоджено, що будь-яке повідомлення яке надійшло від банку вважається таким, що отримане позичальником з третього дня від моменту надходження повідомлення банку до установи пошти, яка обслуговує позичальника за вказаною ним адресою (місцем проживання), якщо не встановлено ранішу дату фактичного отримання позичальником цього повідомлення (п. 10.5 кредитного договору).

З огляду на викладене наявні підстави для дострокового стягнення коштів за договором, укладеним сторонами в справі.

Суд погоджується із визначеним позивачем розміром заборгованості. Дана сума заборгованості встановлена судом на підставі наданих доказів.

При цьому суд звертає увагу, що проценти за користування кредитом нараховані в межах погодженого сторонами строку кредитування, виходячи із суми кредиту, погодженої договором процентної ставки та умов договору. Станом на 20 березня 2026 року сума непогашених процентів за користування кредитом становить 17728,68 грн.

Відповідачка не подала власного розрахунку заборгованості, не спростувала розрахунок позивача та не довела наявність інших обставин, які б впливали на розмір заявленої заборгованості.

Отже з відповідача підлягає стягненню заборгованість в розмірі 91115,10 грн, з яких: 73386,42 грн - заборгованість за тілом кредиту, 17728,68 грн заборгованість за відсотками, яка підлягає стягненню з відповідачки.

Окрім того, згідно положень ст. 141 ЦПК України, суд вважає за необхідне стягнути з відповідачки на користь позивача 3328,00 грн судового збору.

Щодо стягнення витрат на правничу допомогу, то суд зазначає наступне.

Відповідно до положень ч. 1 , п. 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору. Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правничої допомоги клієнту.

Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата ), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються у договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (ст. 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»). Розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися у ці правовідносини.

Разом з тим законом визначено критерії, які слід застосовувати при визначенні розміру витрат на професійну правничу допомогу.

Згідно зі ст. 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат враховується: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, у тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

За змістом ст.137, 141 ЦПК України витрати на правничу допомогу мають бути дійсними (реальними), необхідними, а їх розмір розумним з огляду на складність справи.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини наведеної, зокрема, у пункті 95 рішення від 26 лютого 2015 року у справі «Баришевський проти України», пункті 80 рішення від 12.10.2006 у справі «Двойних проти України», пункті 88 рішення від 30 березня 2004 року в справі «Меріт проти України» заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим. При цьому, зважаючи на практику Європейського суду з прав людини (рішення від 23 січня 2014 року у справі «East|West Aliance Limited» проти України», заява № 19336/04), обґрунтованим слід вважати розмір витрат, що є співмірним до складності справи, виконаних адвокатом робіт (наданих послуг) та часом, витраченим на виконання таких робіт (надання послуг), обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт, а також з ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

З огляду на правову позицію Верховного Суду, наведену у додатковій постанові від 05 вересня 2019 року у справі № 826/841/17, суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою. Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої постановлено рішення, всі її витрати на правничу допомогу, якщо, керуючись принципом справедливості як одним з основних елементів верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, зважаючи на складність справи, якість та кількість підготовлених документів, витрачений адвокатом час тощо, є неспівмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

У додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі №755/9215/15-ц (провадження №14-382цс19) зазначено, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи.

Суд повинен оцінити витрати сторони у справі на оплату правничої допомоги у сукупності з критеріями, на які звертає увагу Європейський суд з прав людини, ураховуючи реальні обставини їх понесення та необхідності таких трат. Витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено (п.1 ч.2 ст.137 та ч.8 ст.141 ЦПК України). Аналогічна позиція висловлена Об`єднаною палатою Верховного Суду у складі Касаційного господарського суду у постановах від 03 жовтня 2019 року у справі № 922/445/19, від 22 січня 2021 року в справі №925/1137/19, постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 02 грудня 2020 року в справі № 317/1209/19, від 03 лютого 2021 року в справі № 554/2586/ 16-ц.

Оскільки в матеріалах справи містять лише договір про надання правової допомоги від 11 лютого 2019 року, без додатків, тобто відсутній детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснення ним витрат, необхідних для надання допомоги, суд не може визначити розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, а тому відсутні підстави для їх стягнення.

На підставі викладеного, керуючись ст. 526, 527, 530, 536, 610-611, 625, 628, 629, 634, 638, 639, 642, 1048, 1049, 1054, 1055 ЦК України, Законами України «Про електронну комерцію», «Про електронні документи та електронний документообіг», ст. 81, 141, 263-265, 279, 354 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позов задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , на користь Акціонерного товариства «Кредобанк» (ЄДРПОУ 09807862, 79026, м. Львів, вул. Сахарова,78) заборгованість за кредитним договором №GL-342254 від 09 грудня 2021 року в розмірі 91115,10 грн, з яких: 73386,42 грн - тіло кредиту, 17728,68 грн - грн нараховані відсотки, а також 3328,00 грн судового збору.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня його складення. Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження , якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Учасники справи:

Позивач: Акціонерне товариство «Кредобанк», місцезнаходження: 79026, м. Львів, вул. Сахарова,78, код ЄДРПОУ 09807862,

Відповідач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 .

Суддя: