Рішення № 140081175, 25.09.2026, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25 вересня 2026 року м.Київ №320/56462/25

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Шевченко А.В., розглянувши у порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_1 до Міністерства оборони України про визнання протиправним та скасування рішення,

в с т а н о в и в:

ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 ), ОСОБА_1 (далі ОСОБА_1 ) (далі разом позивачі) засобами підсистеми «Електронний суд» через свого представника - адвоката Крохмальову Я.Е. звернулися до Київського окружного адміністративного суду із позовною заявою до Міністерства оборони України (далі відповідач та/або Міноборони), в якій просять суд:

визнати протиправним та скасувати рішення Комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум, оформлене протоколом №65/в від 18.07.2025, про відмову у призначенні одноразової грошової допомоги за загиблого військовослужбовця ОСОБА_2 його батьку ОСОБА_1 , його матері ОСОБА_1 .

Зобов`язати Міністерство оборони України повторно розглянути заяви ОСОБА_1 , ОСОБА_1 щодо призначення та виплати одноразової грошової допомоги батьку, матері, дружині, донькам, передбаченої статті 16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», за загиблого ОСОБА_2 , з урахуванням висновків суду, встановлених у судовому рішенні.

В обґрунтування позовних вимог позивачі зазначають про протиправність та безпідставність відмови відповідача у виплаті одноразової грошової допомоги членам сім`ї ОСОБА_2 у зв`язку з існуванням постанови про закриття кримінального провадження, що суперечить статті 62 Конституції України та статті 17 КПК України.

На думку позивачів, Міністерством оборони України, всупереч положенням Конституції України та Кримінального процесуального кодексу України, встановлено презумпцію вини ОСОБА_2 у вчиненні кримінального правопорушення та адміністративного правопорушення без вироку чи постанови суду, які набрали законної сили; самостійно, незважаючи на документи компетентних органів, якими встановлено причини смерті ОСОБА_2 , внаслідок чого протиправно відмовлено у виплаті одноразової грошової допомоги членам сім`ї загиблого військовослужбовця.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 15.12.2025 відкрито спрощене провадження в адміністративній справі без проведення судового засідання.

Представник відповідача щодо задоволення позовних вимог заперечив, зазначивши, що законодавцем чітко визначено підстави, за наявності яких спірна одноразова грошова допомога не призначається та не виплачується, зокрема у випадку, якщо загибель (смерть) військовослужбовця є наслідком вчинення ним кримінального або адміністративного правопорушення. Міністерство оборони України стверджує, що смерть ОСОБА_2 є наслідком дорожньо-транспортної пригоди. Відповідно до постанови про закриття кримінального провадження Дніпровської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Східного регіону від 30.09.2024 № 120240400000021138, водій автомобіля ОСОБА_2 , керуючи автомобілем, обрав небезпечну швидкість руху та в стані бокового занесення виїхав за межі проїзної частини дороги праворуч, а потім, перетнувши в стані бокового занесення проїзну частину дороги, виїхав ліворуч до лівого кювету, де відбулося перекидання вказаного транспортного засобу. Внаслідок даної

дорожньо-транспортної пригоди пасажир автомобіля ОСОБА_3 загинув на місці пригоди, а пасажир ОСОБА_4 отримав середньої тяжкості тілесні ушкодження. Дана дорожньо-транспортна пригода сталася через порушення водієм ОСОБА_2 вимог пункту 12.1 Правил дорожнього руху України.

Відповідач наполягає, що закриття кримінального провадження за фактом вчиненого ОСОБА_2 правопорушення не може породжувати у відповідача обов`язку нарахувати та виплатити позивачам одноразову грошову допомогу та не скасовує встановлених обставин скоєного ним адміністративного правопорушення та їх наслідків. При цьому посилається на постанову Верховного Суду від 21.04.2021 у справі

120/4628/18-а.

Своєю чергою представник позивачів щодо доводів відповідача заперечив, подавши відповідь на відзив на позовну заяву. У відповіді на відзив на позовну заяву представник позивачів звертає увагу, що відповідачем не враховано вимог чинного законодавства щодо імперативних положень законодавства про невинуватість особи у вчиненні адміністративного чи кримінального правопорушення, доки її вина не буде встановлена у порядку та спосіб, визначені законодавством. Також стверджує про неможливість застосування до спірних правовідносин висновків, які викладені у постанові Верховного Суду від 21.04.2021 у справі № 120/4628/18-а, з огляду на відмінність фактичних обставин справи.

Положеннями частини п`ятої статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України регламентовано, що суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Учасники справи з клопотанням про розгляд справи у судовому засіданні до суду не звертались.

З урахуванням викладеного, розгляд справи судом здійснено у порядку письмового провадження за наявними у ній матеріалами та доказами.

Розглянувши подані документи та матеріали, з`ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив таке.

Наказом командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) № 127 від 02.05.2024 лейтенанта ОСОБА_2 призначеного наказом командувача Сухопутних військ Збройних Сил України (по особовому складу) від 26.04.2024 № 403 на посаду заступника командира 1 мотопіхотної роти мотопіхотного батальйону військової частини НОМЕР_1 з 02.05.2024 зараховано до списків особового складу військової частини НОМЕР_1 .

Відповідно до бойового розпорядження командира мотопіхотного батальйону військової частини НОМЕР_1 від 25 липня 2024 року № 20, командиру 1 мотопіхотної роти визначено організувати марш техніки за основним маршрутом пересування підрозділу своїм ходом. Особовому складу підрозділу перевезти повзводно у три етапи за основним маршрутом руху батальйону, перший взвод, що вибуває повинен прибути на точку відправки з 09 годин ЗО хвилин 26 липня 2024 року. Вхідний пункт - південні Суми пройти о 21 годині 00 хвилин 27 липня 2024 року. Марш здійснити малими групами - по 5 машин в колоні основних сил з часовим проміжком між колонами 1 година.

Під час виконання вищезазначеного бойового розпорядження 28.07.2024 на автодорозі Т-04-22 Павлоград-Надеждівка-Голубівка, з боку с. Новостепанівка у напрямку с. Голубівка, Новомосковського району Дніпропетровської області, на розгалуженні проїзних частин у напрямку с. Голубівка та автодороги М-29 Харків- Красноград-Перещепине-Дніпро під`їзд до М-18 сталася дорожньо-транспортна пригода за участі військовослужбовців ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 .

Внаслідок дорожньо-транспортної пригоди ОСОБА_2 був доставлений до стаціонарного закладу із тяжкими травмами та 08.08.2024 ОСОБА_2 помер у стаціонарному закладі.

13.08.2024 складено лікарське свідоцтво про смерть №3624м, за яким встановлено смерть ОСОБА_2 08.08.2024 в м. Дніпро, Соборного району, Дніпропетровської області в стаціонарному закладі КП «ДОКЛМ`ДОР в результаті нещасного випадку у зв`язку з виробництвом.

Наказом командира військової частини НОМЕР_1 про результати розслідування причин та обставин дорожньо-транспортної пригоди за участі військовослужбовців мотопіхотного батальйону № 1132-00 від 28.09.2024 прийнято - смерть заступника командира 1 мотопіхотної роти мотопіхотного батальйону військової частини НОМЕР_1 лейтенанта ОСОБА_2 , яка сталася 08.08.2024 внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, що мала місце 28.07.2024 на автодорозі Т0422 поблизу населеного пункту Голубівка Новомосковського району Дніпропетровської області, вважати такою, що пов`язана із виконанням ним обов`язків військової служби.

Засіданням військово-лікарської комісії Центральної військово-лікарської комісії Збройних Сил України №1410 - встановлено, що травма лейтенанта ОСОБА_2 одержана в результаті нещасного випадку (дорожньо-транспортної пригоди на дорогах (шляхах) загального користування), яка призвела до смерті, та причина смерті, так пов`язані з проходженням військової служби.

14.05.2025 ІНФОРМАЦІЯ_1 подано до Департаменту соціального забезпечення Міністерства оборони України висновок щодо можливості виплати одноразової грошової допомоги членам сім`ї, батькам або утриманцям військовослужбовця ОСОБА_2 , який помер (загинув) ІНФОРМАЦІЯ_2 внаслідок (під час) травм, в результаті нещасного випадку (ДТП), пов`язаних з проходженням військової служби.

Згідно з протоколом засідання комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум №65/в від 18.07.2025, затвердженого Заступником Міністра оборони України генерал-лейтенантом ОСОБА_5 23.07.2025, вбачається, що батьку, матері, дружині та двом дочкам померлого ОСОБА_2 відмовлено у виплаті одноразової грошової допомоги у зв`язку із закриттям кримінального провадження щодо ОСОБА_2 за фактом порушення правил безпеки дорожнього транспорту, що призвело до тяжких наслідків, передбаченого частиною другою статті 286 Кримінального кодексу України, у зв`язку зі смертю ОСОБА_2 (далі оскаржуване та/або спірне рішення).

Окрім того, зазначено, що аварія сталася в результаті порушення правил безпеки дорожнього руху, що призвело до загибелі водія та пасажира автомобіля, тобто внаслідок вчинення водієм автомобіля адміністративного та кримінального правопорушення. Наведено норми частини другої статті 286 Кримінального кодексу України, статті 122 та статті 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Позивачі категорично не погоджуються зі спірним рішенням, вважають його протиправним та таким, що підлягає скасуванню, з огляду на що звернулися до суду з метою захисту своїх порушених прав та охоронюваних законом інтересів.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам суд виходить з такого.

Згідно із частиною другою статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Зазначена норма означає, що суб`єкт владних повноважень зобов`язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов`язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.

Згідно зі статтею 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом, кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Статтею 65 Конституції України визначено, що захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов`язком громадян України. Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.

Відповідно до частини першої статті 4 Закону України від 06.12.1991 № 1932-XII «Про оборону України» (далі Закон № 1932-ХІІ) у разі збройної агресії проти України або загрози нападу на Україну Президент України приймає рішення про загальну або часткову мобілізацію, введення воєнного стану в Україні або окремих її місцевостях, застосування Збройних Сил України, інших військових формувань, утворених відповідно до законів України, подає його Верховній Раді України на схвалення чи затвердження, а також вносить до Верховної Ради України подання про оголошення стану війни.

Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022 № 64/2022, затвердженого Законом України від 24.02.2022 №2102-IX, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб.

Надалі дія воєнного стану в Україні продовжувалася згідно з Указами Президента України.

Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також визначає загальні засади проходження в Україні військової служби регламентовано Законом України від 25.03.1992 №2232-ХІІ «Про військовий обов`язок і військову службу» (далі - Закон № 2232-ХІІ).

Відповідно до статті 41 Закону № 2232-XII виплата одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та резервістів під час виконання ними обов`язків служби у військовому резерві здійснюється в порядку і на умовах, встановлених Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».

Частиною першою статті 16 Закону України від 20.12.1991 № 2011-XII «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (далі Закон № 2011-XII) регламентовано, що одноразова грошова допомога у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві (далі - одноразова грошова допомога), - гарантована державою виплата, що здійснюється особам, які згідно з цим Законом мають право на її отримання.

Згідно з підпунктом 1 пункту другого статті 16 Закону № 2011-XII одноразова грошова допомога у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві (далі - одноразова грошова допомога), - гарантована державою виплата, що здійснюється особам, які згідно з цим Законом мають право на її отримання.

Звідси слідує, що подія смерті військовослужбовця під час виконання обов`язків військової служби й подія смерті військовослужбовця під час проходження військової служби є визначеними законом підставами для призначення допомоги.

Перелік осіб, які мають право на призначення та отримання одноразової грошової допомоги визначено у статті 16-1 Закону № 2011-XII. За приписами вказаної норми у випадках, зазначених у підпунктах 1-3 пункту 2 статті 16 цього Закону, право на призначення та отримання одноразової грошової допомоги мають особи, зазначені у пункті 4 цієї статті.

Відповідно до пункту 4 статті 16-1 Закону № 2011-XII до членів сімей загиблих (померлих) осіб, зазначених у підпунктах 1-3 пункту 2 статті 16 цього Закону, належать, зокрема, батьки (усиновлювачі) загиблої (померлої) особи, якщо вони не були позбавлені стосовно неї батьківських прав або їхні батьківські права були поновлені на час її загибелі (смерті).

Підпунктом «а» «б» пункту 1 статті 16-2 Закону № 2011-XII (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) одноразова грошова допомога призначається і виплачується у розмірі 750-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року, - у разі загибелі (смерті) військовослужбовця, військовозобов`язаного або резервіста у випадках, зазначених у підпункті 1 пункту 2 статті 16 цього Закону; 500-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року, - у разі загибелі (смерті) військовослужбовця, військовозобов`язаного або резервіста у випадках, зазначених у підпунктах 2-3 пункту 2 статті 16 цього Закону.

Виходячи з такого законодавчого врегулювання, вказана одноразова грошова допомога за своєю правовою природою є гарантованою державою соціальною допомогою, яка виплачується, зокрема, членам сім`ї військовослужбовця у разі, якщо смерть настала під час виконання військовослужбовцем обов`язків військової служби.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 17.03.2025 у справі № 280/2749/24.

Як вже було заначено вище, відповідно до лікарського свідоцтва про смерть від 13.08.2024 № 3624м смерть ОСОБА_2 08.08.2024 в м. Дніпро, Соборного району, Дніпропетровської області в стаціонарному закладі КП «ДОКЛМ» ДОР в результаті нещасного випадку у зв`язку з виробництвом.

Згідно з наказом командира військової частини НОМЕР_1 про результати розслідування причин та обставин дорожньо-транспортної пригоди за участі військовослужбовців мотопіхотного батальйону № 1132-00 від 28.09.2024 прийнято - смерть заступника командира 1 мотопіхотної роти мотопіхотного батальйону військової частини НОМЕР_1 лейтенанта ОСОБА_2 , яка сталася 08.08.2024 внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, що мала місце 28.07.2024 на автодорозі Т0422 поблизу населеного пункту Голубівка Новомосковського району Дніпропетровської області, вважати такою, що пов`язана із виконанням ним обов`язків військової служби.

Одночасно засіданням військово-лікарської комісії Центральноївійськово-лікарської комісії Збройних Сил України № 1410 встановлено, що травма лейтенанта ОСОБА_2 одержана в результаті нещасного випадку (дорожньо-транспортної пригоди на дорогах (шляхах) загального користування), яка призвела до смерті, та причина смерті, так пов`язані з проходженням військової служби.

Згідно з пунктом 3 статті 16-2 Закону № 2011-XII розмір одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті) військовослужбовця в період дії воєнного стану визначається Кабінетом Міністрів України з урахуванням такого:

розмір одноразової грошової допомоги, що виплачується у разі загибелі (смерті) військовослужбовця під час виконання ним обов`язків військової служби, не може становити менше 15 мільйонів гривень;

розмір одноразової грошової допомоги, що виплачується в інших випадках, передбачених підпунктами 2 і 3 пункту 2 статті 16 цього Закону, визначається відповідно до абзацу другого підпункту "а" пункту 1 цієї статті.

Відповідно до пунктів 1, 6 статті 16-3 Закону № 2011-XII одноразова грошова допомога у випадках, передбачених підпунктами 1-3 пункту 2 статті 16 цього Закону, за відсутності особистого розпорядження призначається і виплачується рівними частками всім особам, які мають право на її призначення та отримання, за їх особистою заявою або заявою їх законних представників.

Одноразова грошова допомога призначається і виплачується Міністерством оборони України, іншими центральними органами виконавчої влади, що здійснюють керівництво військовими формуваннями та правоохоронними органами, а також органами державної влади, військовими формуваннями та правоохоронними органами, в яких передбачено проходження військової служби військовослужбовцями, навчальних (або перевірочних) та спеціальних зборів - військовозобов`язаними, проходження служби у військовому резерві - резервістами.

Порядок призначення і виплати одноразової грошової допомоги визначається Кабінетом Міністрів України (пункт 9 статті 16-3 Закону №2011-XII).

На виконання пункту 2 статті 16-2 та пункту 9 статті 16-3 Закону №2011-XII Кабінетом Міністрів України прийнято постанову «Про затвердження Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві» від 25.12.2013 № 975, якою затверджено відповідний Порядок (далі Порядок № 975, у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).

Цей Порядок визначає механізм призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності (далі - одноразова грошова допомога) військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві (далі - військовослужбовець, військовозобов`язаний та резервіст).

Згідно з пунктом 3 Порядку №975 днем виникнення права на отримання одноразової грошової допомоги є у разі загибелі (смерті) військовослужбовця, військовозобов`язаного, резервіста або особи, звільненої з військової служби, смерть якої настала протягом року після звільнення її з військової служби, - дата складання актового запису про смерть.

Відповідно до підпункту 1 пункту 4 Порядку № 975 одноразова грошова допомога призначається у разі загибелі (смерті) військовослужбовця під час виконання ним обов`язків військової служби або внаслідок захворювання, пов`язаного з виконанням ним обов`язків військової служби, або смерті особи, звільненої з військової служби, протягом року після звільнення її з військової служби, якщо смерть настала внаслідок поранення, контузії, каліцтва, захворювання, пов`язаних з виконанням обов`язків військової служби.

Згідно з пунктом 11 Порядку № 975 одноразова грошова допомога у зв`язку із загибеллю (смертю) призначається і виплачується:

у разі загибелі (смерті) військовослужбовця, військовозобов`язаного, резервіста або смерті особи, звільненої з військової служби, протягом року після звільнення її з військової служби у випадках, передбачених підпунктом 1 пункту 4 цього Порядку, - у розмірі 750-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року, в якому настала загибель (смерть);

у разі смерті військовослужбовця або смерті особи, звільненої з військової служби, протягом року після звільнення її з військової служби у випадку, передбаченому підпунктом 2 пункту 4 цього Порядку, - у розмірі 500-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року, в якому настала смерть;

у разі загибелі (смерті) військовозобов`язаного або резервіста, призваного на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, у випадку, передбаченому підпунктом 3 пункту 4 цього Порядку, - у розмірі 500-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року, в якому настала загибель (смерть).

Розмір одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті) військовослужбовця в період воєнного стану визначається відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 р. № 168 Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану (Офіційний вісник України, 2022 р., № 25, ст. 1253).

Згідно з пунктом 1 (а) статті 16-4 Закону № 2011-XII призначення і виплата одноразової грошової допомоги не здійснюються, якщо загибель (смерть), поранення (контузія, травма або каліцтво), захворювання, інвалідність або часткова втрата працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовця, військовозобов`язаного або резервіста є наслідком вчинення ним кримінального або адміністративного правопорушення.

Рішення про відмову у призначенні грошової допомоги може бути оскаржено в установленому порядку (п. 25 Порядку № 975).

Судом встановлено та не заперечувалося сторонами, що підставою для прийняття спірного рішення є положення пункту 1 (а) статті 16-4 Закону № 2011-XII. Зі змісту оскаржуваного рішення судом вбачається висновок відповідача про те, що аварія сталася в результаті порушення правил безпеки дорожнього руху, що призвело до загибелі водія та пасажира автомобіля, тобто внаслідок вчинення водієм адміністративного та кримінального правопорушення. Формуючи такі висновки, відповідач послався на постанову про закриття провадження Дніпровської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Східного регіону від 30.09.2024 № 120240400000021138, відповідно до якої під час досудового розслідування було зібрано достатньо доказів про вчинення кримінального правопорушення ОСОБА_2 , передбаченого частиною другою статті 286 Кримінального кодексу України, однак у зв`язку з його смертю у дорожньо-транспортній пригоді кримінальне провадження закрито на підставі пункту 5 частини першої статті 284 Кримінального процесуального кодексу України

Надаючи оцінку таким підставам для відмови позивачам у призначенні одноразової грошової допомоги, суд, перш за все, зазначає, що згідно з абзацом дев`ятим підпункту 2.2 пункту 2 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 08.06.2022 № 3-р(ІІ)/2022, приписи статей 1, 3, 8, 62 Конституції України у їх взаємозв`язку вказують на позитивний обов`язок держави забезпечувати дотримання презумпції невинуватості особи на всіх стадіях кримінального провадження та після його завершення аж до спростування такої презумпції в законному порядку судом виключно в обвинувальному вироку. Це, зокрема, означає, що особу, підозрювану у вчиненні кримінального правопорушення, після закриття стосовно неї кримінального провадження з будь-яких підстав має сприймати вся публічна влада як таку, що не вчиняла кримінального правопорушення, поводження з нею має відповідати такому сприйняттю та не спричиняти жодного явного осуду чи натяку на нього, не формувати негативного сприйняття суспільством такої особи, не підривати її репутації тощо.

Відповідно до статті 62 Конституції України особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду.

Крім цього, суд ураховує також висновки Верховного Суду, викладені ним в постанові від 11.04.2023 у справі № 160/2379/21, предметом спору у якій була виплата одного з видів грошової допомоги, передбаченої Законом № 2011-XII, тою мірою, яка стосується питання врахування обставин спричинення смерті військовослужбовця у взаємозв`язку зі скоєнням адміністративного правопорушення.

Зокрема, у зазначеній справі Верховний Суд погодився з висновками судів попередніх інстанцій про те, що висновок відповідача у рішенні засідання комісії Міністерства оборони України про відмову в призначенні одноразової грошової допомоги у зв`язку з тим, що смерть військовослужбовця є наслідком вчиненням ним злочину або адміністративного правопорушення, є передчасним, оскільки зазначення про вчинення військовослужбовцем кримінального або адміністративного правопорушення на час настання смерті не визначається як підстава для відмови у призначенні одноразової грошової допомоги, оскільки смерть військовослужбовця повинна бути наслідком вчиненням військовослужбовцем кримінального або адміністративного правопорушення.

У справі № 160/2379/21 Верховний Суд указав, що висновок відповідача не підтверджений належними та допустимими доказами, оскільки в акті службового розслідування за фактом смерті не вказано, що смерть військовослужбовця є наслідком вчиненням військовослужбовцем кримінального або адміністративного правопорушення, а зазначено лише про те, що військовослужбовець самовільно залишив військову частину, що не є підставою для відмови у призначенні грошової допомоги батькам загиблого.

З наведеного слід зробити висновок, що саме лише посилання на вчинення військовослужбовцем кримінального або адміністративного правопорушення на час настання смерті не є підставою для відмови у виплаті спірної допомоги.

Також Верховний Суд у справі № 160/2379/21 вказав, що подання зазначених у пункті 10 Порядку № 975 документів при зверненні за призначенням одноразової грошової допомоги є необхідною умовою для призначення такої допомоги та ґрунтується на необхідності перевірити відсутність обмежень, встановлених у статті 16-4 Закону

№ 2011-XII, за наявності яких особа позбавляється права на отримання такої допомоги.

Спираючись на тлумачення вказаного питання, надане Верховним Судом у зазначеній вище справі, слід дійти висновку, що відповідна комісія при здійсненні перевірки поданих документів повинна не лише констатувати факт вчинення військовослужбовцем кримінального або адміністративного правопорушення на час настання смерті, проте перевірити докази, які свідчать про причинно-наслідковий зв`язок дій загиблого військовослужбовця із настанням смерті, та надати їм належну оцінку.

За фактичних обставин цієї справи суд звертає увагу на те, що матеріали справи містять копію листа Самарівського районного відділу поліції ГУНП в Дніпропетровській області від 28.07.2025 № 167960-2025, яким повідомлено, що згідно з даними обліків інформаційно-комунікаційної системи «Інформаційний портал Національної поліції України» гр. ОСОБА_2 до адміністративної відповідальності з 28.07.2024 по 28.07.2025 не притягувався. Разом з цим, листом Департаменту інформатизації МВС України від 28.07.2025 № 2274/16-2025 повідомлено, що станом на 25.07.2025 в інформаційно-аналітичній системі «Облік відомостей про притягнення особи до кримінальної відповідальності та наявності судимості» відомості про притягнення до кримінальної відповідальності чи засудження ОСОБА_2 в період з 28.07.2024 по 25.07.2025 відсутні. Тобто документально підтверджено відсутність відомостей про притягнення до кримінальної відповідальності та засудження ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , у вказаний період.

Крім того, суд звертає увагу, що ухвалою Індустріального районного суду м. Дніпра від 04.09.2025 у справі № 202/9489/24 (провадження № 1-кс/202/5843/2025) скасовано постанову прокурора від 30.09.2024 про закриття кримінального провадження

№ 12024040000001138 від 28.07.2024 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною другою статті 286 КК України.

Ба більше, матеріали справи підтверджують, що смерть заступника командира 1-ї мотопіхотної роти мотопіхотного батальйону військової частини НОМЕР_1 лейтенанта ОСОБА_2 , яка сталася 08.08.2024 внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, що мала місце 28.07.2024 на автодорозі Т-0422 поблизу населеного пункту Голубівка Новомосковського району Дніпропетровської області, пов`язана з виконанням ним обов`язків військової служби (наказ командира військової частини НОМЕР_1 від 28.09.2024 № 1132-00 про результати розслідування причин та обставин дорожньо-транспортної пригоди).

Одночасно постановою військово-лікарської комісії Центральної військово-лікарської комісії Збройних Сил України № 1410 встановлено, що травма лейтенанта ОСОБА_2 , одержана в результаті нещасного випадку (дорожньо-транспортної пригоди), яка призвела до смерті, та причина смерті пов`язані з проходженням військової служби.

Суд наголошує, що спірне рішення не містить оцінки зазначеним документам, що зумовлює висновок про формальний підхід Міністерства оборони України при розгляді питання щодо призначення та виплати позивачам одноразової грошової допомоги.

Згідно з частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Враховуючи відсутність належних та допустимих доказів на підтвердження вчинення військовослужбовцем ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , кримінального або адміністративного правопорушення, а також формальне дослідження відповідачем документів, суд вважає, що спірне рішення не відповідає критеріям, встановленим частиною другою статті 2 КАС України. Тому рішення Комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум, оформлене протоколом № 65/в від 18.07.2025, про відмову у призначенні одноразової грошової допомоги за загиблого військовослужбовця ОСОБА_2 його батьку ОСОБА_1 та матері ОСОБА_1 є протиправним і таким, що підлягає скасуванню.

Як наслідок, наявні правові підстави для зобов`язання відповідача вчинити певні дії у спосіб, визначений позивачами у прохальній частині позовних вимог.

При цьому суд при вирішенні цього спору по суті не враховує посилання відповідача на висновки, викладені у постанові Верховного Суду від 21.04.2021 у справі № 120/4628/18-а, оскільки у справі, що розглядається, матеріалами службового розслідування визначено, що смерть ОСОБА_2 пов`язана із виконанням обов`язків військової служби; скасовано постанову про закриття кримінального провадження. Тобто вбачається відмінність фактичних обставин справи Верховного Суду № 120/4628/18 від обставин цієї справи. Додатково стосовно клопотань представника позивачів про неврахування під час вирішення спору по суті наданих відповідачем документів, зокрема відзиву на позовну заяву, суд зауважує, що згідно з частиною першою статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Суд звертає увагу на те, що відзив на позовну заяву відповідач подав через підсистему «Електронний суд» 02.01.2026. Згідно з карткою руху ухвали Київського окружного адміністративного суду від 15.12.2025 у справі № 320/56462/25, дана ухвала була доставлена до Електронного кабінету Міністерства оборони України 16.12.2025 об 20:38. Пропуск відповідачем строку на подання відзиву на позовну заяву на 1 (один) календарний день, на переконання суду, не є суттєвим. Неврахування відзиву на позовну заяву за фактичних обставин справи, за висновком суду, створює надто формальний підхід до вирішення спору по суті та не забезпечує в такому випадку принципів адміністративного судочинства.

Частиною першою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Тобто, ці норми одночасно покладають обов`язок на сторін доводити суду обґрунтованість своїх тверджень або заперечень.

Положеннями частини першої статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Отже, виходячи із заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та доказів, зібраних у справі, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для задоволення адміністративного позову.

Інші доводи та заперечення сторін не мають визначального значення для вирішення спору по суті.

Відповідно до частини першої статті 143 Кодексу адміністративного судочинства України суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.

Згідно з частиною першою статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

ОСОБА_1 сплатив судовий збір у розмірі 968,96 грн.

ОСОБА_1 сплатила судовий збір у розмірі 968,96 грн.

Оскільки адміністративний позов підлягає до задоволення, то сума сплаченого позивачами судового збору підлягає стягненню на їх користь за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Керуючись статтями 9, 14, 73-78, 90, 242-246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

в и р і ш и в:

позов ОСОБА_1 та ОСОБА_1 задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати рішення Комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум, оформлене протоколом №65/в від 18.07.2025, про відмову у призначенні одноразової грошової допомоги за загиблого військовослужбовця ОСОБА_2 , його батьку ОСОБА_1 , його матері ОСОБА_1 .

Зобов`язати Міністерство оборони України повторно розглянути заяви ОСОБА_1 , ОСОБА_1 щодо призначення та виплати одноразової грошової допомоги батьку, матері, дружині, дочкам, передбаченої статті 16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», за загиблого ОСОБА_2 , з урахуванням висновків суду, встановлених у судовому рішенні.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань з Міністерства оборони України (03168, м. Київ, проспект Повітряних Сил, буд. 6, код ЄДРПОУ 00034022) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 ), сплачений ним судовий збір у сумі 968 гривень 96 копійок (дев`ятсот шістдесят вісім гривень 96 копійок).

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань з Міністерства оборони України (03168, м. Київ, проспект Повітряних Сил, буд. 6, код ЄДРПОУ 00034022) на користь ОСОБА_6 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_3 ), сплачений нею судовий збір у сумі 968 гривень 96 копійок (дев`ятсот шістдесят вісім гривень 96 копійок).

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Суддя Шевченко А.В.