Ухвала суду № 140077204, 25.09.2026, Петропавлівський районний суд Дніпропетровської області

Єдиний державний реєстр судових рішень

Справа № 415/5874/15-ц

Провадження № 2-в/188/41/2026

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 вересня 2026 року с-ще Петропавлівка

Петропавлівський районний суд Дніпропетровської області в складі:

головуючої судді Курочкіної О.М.

секретар судового засідання Сахно А.А.

справа №415/5874/15-ц

заявник: Публічне акціонерне товариство акціонерний банк «Укргазбанк»

представник заявника: Ніценко Олександр Сергійович

Боржник: ОСОБА_1

Боржник: ОСОБА_2

про відновлення втраченого судового провадження

в спрощеному провадженні

ВСТАНОВИВ:

ПАТ АБ «Укргазбанк» звернулось до суду із заявою про відновлення судового провадження по справі №415/5874/15-ц.

В обґрунтування зазначено, що рішенням рішенням Лисичанського міського суду Луганської області від 16.03.2016 року по цивільній справі № 415/5874/15-ц за позовом Публічного акціонерного товариства акціонерний банк «УКРГАЗБАНК» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором було задоволено частково.

Апеляційним судом Луганської області від 28.07.2016 року по цивільній справі № 415/5874/15-ц Апеляційні скарги ОСОБА_2 та Публічного акціонерного товариства «Укргазбанк» задовольнені частково. Рішення Лисичанського міського суду Луганської області від 16 березня 2016 року скасувати. Ухвалено по справі нове рішення, яким позов Публічного акціонерного товариства «Укргазбанк» задоволено частково.

Постановою Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 25.09.2019 року по цивільній справі № 415/5874/15-ц касаційну скаргу представника публічного акціонерного товариства акціонерного банку «Укргазбанк» було задоволено частково. Рішення апеляційного суду Луганської області від 28 липня 2016 року скасовано в частині позовних вимог про дострокове стягнення кредитної заборгованості, а рішення Лисичанського міського суду Луганської області від 16 березня 2016 року в цій частині залишено в силі.

Після касаційного перегляду судових рішень по даній цивільній справі АБ «УКРГАЗБАНК» звернувся до Лисичанського міського суду Луганської області із Заявою від 15.04.2020 року, в якій просив видати йому виконавчі листи, але до припинення функціонування цього суду у березні 2022 року виконавчі листи не були видані Позивачу, в тому числі по пошті на адресу останнього не направлялись, згідно службової записки служби корпоративного управління АБ «УКРГАЗБАНК» від 24.12.2025 р. № 108/142436/2025 .

Отже, виконавчі листи у справі №415/5874/15-ц Позивачем не отримувалися.

Враховуючи, що іншого способу примусового виконання судового рішення, ніж напідставі виконавчого листа законодавством не передбачено, наявна необхідність отримання виконавчого листа за зазначеним рішенням суду.

Однак, для отримання виконавчого документа необхідним є відновлення втраченого судового провадження у справі №415/5874/15-ц, з метою чого ПАТ АБ «УКРГАЗБАНК» і звертається до суду з даною заявою.

З 24.02.2022 року в Україні введено воєнний стан у зв`язку з військовою агресією РФ, а місто Лисичанськ Луганської області перебуває під окупацією ворожими військами.

Відповідно до частини сьомої статті 147 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", враховуючи неможливість судами здійснювати правосуддя під час воєнного стану, Верховний суд розпорядженням від 06.03.2022 № 1/0/9-22 змінив територіальну підсудність судових справ Лисичанського міського суду Луганської області на Петропавлівський районний суд Дніпропетровської області.

Матеріали судових справ Лисичанського міського суду Луганської області не передані до Петропавлівського районного суду Дніпропетровської області про що є відповідне офіційне оголошення на сайті Петропавлівського районного суду Дніпропетровської області.

Просить суд відновити втрачене судове провадження у справі №415/5874/15-ц.

Заявник надав заяву про розгляд справи у їх відсутність, просить заяву задовольнити.

Боржники належним чином повідомлені про розгляд справи до суду не з`явилися, до суду не надійшло заяв про перенесення розгляду справи, або про приєднання до справи інших документів.

Суд вважає можливим розглянути питання про відновлення втраченого судового провадження.

На підставі залучених до справи №415/5874/15-ц відомостей з Єдиного державного реєстру судових рішень та даних, що містяться в Єдиній судовій інформаційно-комунікаційній системі Лисичанського міського суду Луганської області по справі №415/5874/15-ц, суду частково надано документи і матеріали судового провадження а саме:

Ухвала Лисичанського міського суду Луганської області від 28.09.2015;

Рішення Лисичанського міського суду Луганської області від 16.06.16;

Ухвала Апеляційного суду Луганської області від 24.04.2016

Ухвала Апеляційного суду Луганської області від 20.04.2016

Ухвала Апеляційного суду Луганської області від 06.06.2016

Ухвала колегії суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Луганської області від 09.06.2016

Рішення колегії суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Луганської області від 28.07.2016 (вступна та резолютивна частини)

Ухвала колегії суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Луганської області від 28.07.2016

Рішення колегії суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Луганської області від 28.07.2016 (повний текст)

Ухвала колегії суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Луганської області від 29.07.2016

Ухвала Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 18.01.2017

Ухвала Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 22.03.2017

Ухвала Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 28.08.2019

Постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 25.09.2019.

Судом встановлено, втрачене судове провадження для виконання судового рішення підлягає відновленню в частині змісту рішення Лисичанського міського суду Луганської області від 16.03.2016, рішення колегії суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Луганської області від 28.07.2016, постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 25.09.2019.

Доказів того, що заявник отримував виконавчі листи суд не отримав.

Відповідно до ч.5 ст.491 ЦПК України заява про відновлення втраченого судового провадження для виконання судового рішення може бути подана до закінчення строку пред`явлення виконавчого документа до виконання.

Вивчивши отримані матеріали справи № 415/5874/15-ц суд приходить до висновку про часткове відновлення втраченого судового провадження.

Відповідно до ст. 489 ЦПК втрачене судове провадження у цивільній справі може бути відновлене за заявою учасника справи або за ініціативою суду.

Розгляд заяви про відновлення втраченого судового провадження здійснюється за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням учасників справи з урахуванням особливостей, передбачених цим розділом(ст.493 ЦПК).

Судом залучено до провадження відомості з Єдиного державного реєстру судових рішень по справі № 415/5874/15-ц в кількості 26 аркушів.

При розгляді справи суд використовує ту частину провадження, що збереглася, документи, видані зі справи фізичним чи юридичним особам до втрати провадження, копії цих документів, інші довідки, папери, відомості, що стосуються справи, виконавчого провадження; частину справи, що збереглася в архіві суду, відомості з Єдиного державного реєстру судових рішень, Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, інших офіційних джерел.

Відповідно до ст.494 ЦПК України на підставі зібраних і перевірених матеріалів суд постановляє ухвалу про відновлення втраченого провадження повністю або в частині, яку, на його думку, необхідно відновити.

На підставі зібраних і перевірених матеріалів відновленню підлягає: рішення Лисичанського міського суду Луганської області від 16.03.2016, рішення колегії суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Луганської області від 28.07.2016, постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 25.09.2019.

Враховуючи зазначене суд приходить до висновку, про часткове відновлення втраченого судового провадження.

Відповідно до ч.5 ст.491 ЦПК заява про відновлення втраченого судового провадження для виконання судового рішення може бути подана до закінчення строку пред`явлення виконавчого документа до виконання. Суд може поновити зазначений строк, якщо за клопотанням заявника визнає причини його пропуску поважними.

30.03.2020 року ЦК України було доповнено п. 12 Перехідних та прикінцевих положень, відповідно до якого під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.

Відповідно до п.19 Перехідних та прикінцевих ЦК України у період дії воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року № 64/2022, затвердженим Законом України "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року № 2102-IX, перебіг позовної давності, визначений цим Кодексом, зупиняється на строк дії такого стану.

Позиція Верховного Суду стосовно строку позовної давності станом на вересень 2025 року полягає в тому, що з 4 вересня 2025 року набрав чинності Закон України № 4434-IX, який відновлює перебіг строків позовної давності, що були призупинені на період карантину (з 2 квітня 2020 року) та воєнного стану (з 17 березня 2022 року). Це означає, що невикористана частина строку позовної давності на момент призупинення продовжить відраховуватися з 4 вересня 2025 року.

Таким чином заяву подано до закінчення строку пред`явлення виконавчого документа до виконання.

Керуючись ст.258, 260-261, ст. 488-495 ЦПК України, суд

П О С Т А Н О В И В :

Відновити втрачене судове провадження за заявою Публічного акціонерного товариства акціонерний банк «Укргазбанк» в частині змісту рішення Лисичанського міського суду Луганської області від 16.03.2016 року по справі № 415/5874/15-ц.

Вважати встановленим зміст рішення Лисичанського міського суду Луганської області від 16.03.2016 року по справі № 415/5874/15-ц за змістом:

«

Справа № 415/5874/15-ц

Провадження № 2/415/92/16

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16.03.16 року Лисичанський міський суд Луганської області

в складі: головуючого судді Чернобривко Л.Б.

при секретарі судового засідання Дьоміновій О.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Лисичанську цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства акціонерний банк «УКРГАЗБАНК» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

В С Т А Н О В И В :

Позивач звернувся до суду з позовом про стягнення заборгованості, в якому просив стягнути борг за кредитним договором у сумі 108 859,17 грн., посилаючись на те, що відповідач ОСОБА_1 не виконала зобов`язань за кредитним договором № Ф-702 від 15 травня 2008 року з урахуванням додаткової угоди № 1 від 13.02.2009 року , відповідно до якого банк ПАТ АБ «Укргазбанк»», надав їй кредит в сумі 129 200,00 грн. на строк з 15.05.2008 року по 14.05.2028 року із сплатою процентів за користування кредитом , виходячи із 18.5 % річних на задоволення споживчих потреб позичальника.

Пунктом 3.1.1 кредитного договору визначено, що банк зобов`язується відкрити позичальнику позичковий рахунок № НОМЕР_1 та видати позичальнику кредит в сумі зазначеній в п.1.1, з позичкового рахунка, шляхом видачі готівки через касу банку.

Згідно з п.п.3.1.2 надання кредиту здійснюється в день укладення цього договору. Банк належним чином виконав свої зобов`язання за кредитним договором , що підтверджується випискою по особовому рахунку з 15.05.2008 року по 07.04.2015 року.

Згідно з п.п.3.3.1 кредитного договору позичальник зобов`язується здійснювати повернення кредиту, сплату процентів за його використання та всіх комісійних платежів у передбачені цим договором строки.

Відповідно до п.п. 3.3.3. кредитного договору , позичальник зобов`язується здійснювати повернення суми кредиту на рахунок № НОМЕР_2 відкритий у луганській філії ВАТ АБ «Укргазбанк» , МФО 304621, щомісячно з 1 по 10 число кожного місяця, починаючи з місяця наступного за місяцем отримання кредиту, в розмірі не менше 1/240 від суми отриманого кредиту, що становить 538,33 грн.

П.п. 3.3.4 кредитного договору позичальник зобов`язується щомісячно, один раз на місяць, не пізніше 10 числа наступного місяця та в день закінчення строку, на який надано кредит, у відповідності з п.1.1 цього договору , а також в день дострокового погашення заборгованості по кредиту, або в день дострокового розірвання цього договору, сплачувати проценти за користування кредитом, виходячи з процентної ставки 18,5 % зазначеної в п.1.1 цього договору, на рахунок № НОМЕР_3 , відкритий в Луганській філії АБ «Укргазбанк», МФО 304621. У разі виникнення простроченої заборгованості за кредитом сплачувати проценти за користування кредитом виходячи з дня виникнення простроченої заборгованості за кредитом та пеню у розмірі 0,1% від суми простроченої заборгованості за кожен день прострочення. Позивач порушує строки виконання зобов`язань визначені умовами кредитного договору.

Станом на 07.04.2015 року прострочена заборгованість по кредиту складає 5381,07 грн., заборгованість про простроченим процентам складає 13 953,04 грн.

Пунктом 5.3. кредитного договору встановлено, що за порушення строків повернення кредиту та/або сплати процентів за користування кредитом, позичальник зобов`язаний сплати банку пеню в розмірі 01,% від суми невиконаного зобов`язання за кожен день прострочення платежу від дня виникнення такої прострочки до повного погашення заборгованості, але в межах строків позовної давності.

Позичальник порушує строки повернення кредитних коштів, сплати відсотків за користування кредитними коштами, що надає банку право вимагати дострокового виконання позичальником зобов`язань за кредитним договором.

Загальна сума заборгованості позичальника за кредитним договором складає 108 859,17 грн. , з яких: 85 056,94 грн.- заборгованість по кредиту строкова;5 381,07 грн заборгованість по кредиту прострочена; 1 747,31 грн. поточна заборгованість по процентах; 13 953,04 грн. прострочена заборгованість по процентах;752,42 грн. пеня за несвоєчасне погашення кредиту в межах строку позовної давності; 1 968,39 грн. заборгованість по пені за несвоєчасну сплату процентів.

Виконання позичальником зобов`язань за кредитним договором № Ф-702 від 15. 05.2008 року забезпечується порукою відповідно до укладеного договору поруки № Ф-702/П від 15.08.2008 року між банком та ОСОБА_2 . п.1.1 договору поруки визначено, що поручитель зобов`язується перед кредитором відповідати за виконання позичальником зобов`язань по кредитному договору № Ф-702 від 15.08.2008 року , укладеному кредитором з позичальником згідно з яким позичальнику надається кредит в сумі 129 200,00 грн. на строк з 15.05.2008 року по 14.05.2028 року зі сплатою процентів за користування кредитом, виходячи із 18,5 % річних з врахування змін та доповнень, якщо такі будуть прийняті сторонами договору поруки. Поручитель і боржник несуть перед кредитором солідарну відповідальність, а поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі що ї боржник.

Крім того , в забезпечення виконання зобов`язань по кредитному договору між банком та ОСОБА_1 15.05.2008 року було укладено договір іпотеки, посвідчений приватним нотаріусом Лисичанського міського нотаріального округу Луганської області. Відповідно до п.п.2.2.1 договору іпотеки, предмет іпотеки: нерухоме майно квартира трикімнатна, загальною площею 64,20 кв.м., житловою 37,80 кв.м., яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 та зареєстрована в КП БТІ 01.06.2006 року за № 13592653. Предмет іпотеки належить ОСОБА_1 на підставі договору купівлі-продажу квартири, посвідченого приватним нотаріусом Лисичанського міського нотаріального округу Луганської області Скриннік І.В. 26.01.2006 року. Крім того банк зазначає, що положенням п.3.3.12 кредитного договору та п. 3.3.4 договору іпотеки встановлено обов`язок позичальника здійснити страхування предмета іпотеки на його повну вартість.

Відповідно до п.4.2 договору іпотеки, за невиконання, чи неналежне виконання п.п. 3.3.1 -3 .3.13 даного договору іпотекодавець сплачує на користь іпотекодержателя штраф у розмірі 5% від заставної вартості предмета іпотеки згідно п.2.3 дійсного договору. При цьому сума штрафу не звільняє іпотекодавця від виконання своїх зобов`язань за вказаними пунктами.

Пунктом 2.3 договору іпотеки встановлено, що предмет іпотеки оцінено сторонами в 190 000,00 грн. (заставна вартість) . Іпотекодавець не надав банку чинну копію договору страхування та платіжний документ про оплату страхового платежу, тобто порушив умови договору іпотеки. Отже позичальник зобов`язаний сплатити штраф в сумі 9 500,00 грн. ( 190 000,00 х 5%=9500,00). Тому просить стягнути солідарно з відповідачів на користь банка 108 859, 17 грн. заборгованість за кредитним договором, штраф з ОСОБА_1 за невиконання умов договору іпотеки в сумі 9500,00 грн. та судові витрати 1 088,60 грн.

Представник позивача Легезін О.Г. в судовому засіданні не був присутнім, надіслав до суду заяву в які просить розглядати справу без участі представника АБ «Укргазбанк» та розглядати позов у межах заявлених первісних позовних вимог, які підтримує у повному обсязі.

Відповідач ОСОБА_1 у судовому засіданні не була присутня, подала до суду клопотання про розгляд справи без її участі. В запереченнях на позов, які надійшли до суду 14.01.2016 року, відповідач зазначає, що позовні вимоги вона не визнає, посилаючись на те, що 29.10.2015 року за попередньою домовленістю з представником банку нею було погашено прострочену заборгованість по кредиту у повному обсязі у розмірі 9 149,38 грн., прострочену заборгованість по процентам в повному обсязі в розмірі 23 802,34 грн., компенсовано у добровільному порядку судовий збір в сумі 1088,60 грн. Щодо стягнення пені та штрафу, посилається на те, що в цій частині слід застосувати ст. 2 Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» на нарахування пені та штрафів на суму заборгованості за кредитними договорами з 14 квітня 2014 року громадянам України, які зареєстровані та постійно проживають або переселилися у період з 14.04.2014 року з населених пунктів де проводилась антитерористична операція. Вона є мешканкою м. Лисичанська, з початку травня 2014 року була вимушена переселитися до іншого міста. Крім того, нею до банку направлялися повідомлення про настання форс-мажорних обставини та прохання внести зміни до кредитного договору шляхом відстрочення платежів та внесення відповідних змін до графіку погашення кредиту. 30.10.2015 року між позивачем, нею та страховою компанією ПАТ «Страхова компанія «Країна» на виконання умов п.3.3.12 кредитного договору та п. 3.3.12 договору іпотеки від 15.05.2008 року було укладено договори страхування предмету іпотеки № УА 116783 та договір добровільного страхування від нещасних випадків № УА 116782, за якими 30.10.205 року було здійснено відповідні страхові платежі. Суми 85 056,94 грн. та поточна заборгованість по процентах в розмірі 1747,31 грн. не є простроченим грошовим зобов`язанням, оскільки строки їх виконання не настали і доказів зворотного позивачем в позові не наведено. Тому просила позовні вимоги залишити без задоволення за необгртунтованістю.

Відповідач ОСОБА_2 у судове засідання не з`явився, про день і час розгляду справи повідомлявся належним чином, про причину неявки суд не повідомив, клопотання про розгляд справи без його участі до суду не надходило.

Дослідивши наявні в матеріалах письмові докази, встановивши на їх підставі фактичні обставини та характер спірних правовідносин між сторонами спору, визначивши правові норми, що підлягають застосуванню, суд вважає позов таким, що підлягає задоволенню частково з огляду на наступне.

Судом встановлено такі факти та відповідні їм правовідносини.

Відповідно до ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов і вимог, відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 536 ЦК України за користування чужими грошовими коштами боржник зобов`язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами.

Відповідно до ст.1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку , що встановлені договором.

Відповідно до ч.2 ст. 1050 ЦУ України , якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позивачу частинами ( з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилась, та сплати процентів, належних йому.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання.

Відповідно до ст. 553 ЦК України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов`язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов`язання боржником.

Відповідно до ст.554 ЦК України у разі порушення боржником зобов`язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановленого договором поруки.

У судовому засіданні матеріалами справи встановлено, що за кредитним договором № Ф-702 від 15 травня 2008 року з урахуванням додаткової угоди № 1 від 13.02.2009 року , відповідно до якого банк ПАТ АБ «Укргазбанк»», надав ОСОБА_1 кредит в сумі 129 200,00 грн. на строк з 15.05.2008 року по 14.05.2028 року із сплатою процентів за користування кредитом, виходячи із 18.5 % річних на задоволення споживчих потреб позичальника.

Виконання позичальником зобов`язань за кредитним договором № Ф-702 від 15. 05.2008 року забезпечується порукою відповідно до укладеного договору поруки № Ф-702/П від 15.08.2008 року між банком та ОСОБА_2 . п.1.1 договору поруки визначено, що поручитель зобов`язується перед кредитором відповідати за виконання позичальником зобов`язань по кредитному договору № Ф-702 від 15.08.2008 року , укладеному кредитором з позичальником згідно з яким позичальнику надається кредит в сумі 129 200,00 грн. на строк з 15.05.2008 року по 14.05.2028 року зі сплатою процентів за користування кредитом, виходячи із 18,5 % річних з врахування змін та доповнень, якщо такі будуть прийняті сторонами договору поруки.

Сторони цього факту не оспорюють, одже позовні вимоги в частині стягнення з відповідачів у солідарному порядку заборгованості по кредиту строкової в сумі 85 056,94 грн. та поточної заборгованості по процентах в сумі 1747грн.31 коп. підлягають задоволенню в повному обсязі, оскільки відповідачкою порушені виконання зобов`язань за кредитним договором, а саме строки повернення кредитних коштів, сплати відсотків за користування кредитом, а відповідач по справі ОСОБА_2 є поручителем і відповідає разом з відповідачем по кредитним зобов`язанням. Тому у позивача виникає право звертатися до суду та вимагати дострокового повернення частини позики , що залишилась та сплати процентів.

Стосовно інших позовних вимог судом встановлено наступне.

Погашення відповідачкою заборгованості по кредиту простроченої в сумі 5381,07 грн. та погашення прострочених відсотків згідно кредитного договору № Ф-702 від 15.05.20908 року підтверджується наданими нею квитанціями № 8604_17 від 29.10.2015 року на суму 9 149,38 грн. та квитанції. № 8604_18 від 29.10.2015 року на суму 23 802, 34 грн. відповідно. (а.с.84). Оплата судового збору відповідачкою добровільно підтверджується копією квитанції № 8604_19 від 29.10.2015 року на суму 1088,60 грн. ( а.с.85) Суд вважає за необхідне в цій частині позовних вимог позивачу відмовити.

Суд вважає, що позивачу також слід відмовити у задоволені позовних вимог в частині стягнення з відповідачки ОСОБА_1 штрафу за невиконання умов договору іпотеки в сумі 9500грн., оскільки на час розгляду справи відповідачкою суду надано копії договорів № УА 116782 добровільного страхування від нещасних випадків від 30.10.2015 року укладеного між ПАТ «Страхова компанія «Країна», ОСОБА_1 за погодженням з представником ПАТ АБ «Укргазбанк» Шмаковим А.В. та договору № УА 11783 від 30.10.2015 року добровільного страхування майна, що передається в заставу, укладеного між ПАТ «Страхова компанія «Країна», ОСОБА_1 , узгодженого з вигодонабувачем ПАТ АБ «Укргазбанк» , представник ОСОБА_3 , предметом якого є нерухоме майно трикімнатна квартира, загальною площею 64,20 кв.м., вартістю 129 200,00грн. п.3.1.2 нерухоме майно - однокімнатна квартира, загальна площа 64,20 кв.м. вартістю 129 200,00 грн. , яке перебуває в заставі у Вигодонабувача відповідно до Договору застави/іпотеки № ф-702 від 15.05.2008 року , укладеного з метою забезпеченні зобо`вязань Страхувальника за договором про надання кредитної лінії № Ф-702 від 15.05.2008 року . Зазначене майно знаходиться за адресою АДРЕСА_1 ( а.с.88-89)

Позивач нарахував відповідачці пеню в сумі 752,42 грн. за несвоєчасне погашення кредиту в межах строку позовної давності та суму 1968,39 грн. - заборгованість по пені за несвоєчасну сплату процентів без застосування мораторію відповідно до ст. 2 Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» від 02.09.2014 року, який набрав чинності 14.10.2014 року, оскільки відповідачка зареєстрована в АДРЕСА_2 , яке відповідно до розпорядження КМУ від 02.12.2015 року № 1275-р визначено , як місто на території якого здійснювалася антитерористична операція. Тому суд вважає, що позовні вимоги в цій частині також не підлягають задоволенню в сумі 2720,81грн.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 526, 536, 553, 554, 1049,1050 ЦК України, ст.ст. 10, 11, 60,88, 212-215 ,218 ЦПК України, -

В И Р І Ш И В:

Позов Публічного акціонерного товариства акціонерний банк «УКРГАЗБАНК» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково.

Стягнути солідарно з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ідн. НОМЕР_4 та ОСОБА_2 , 1973 р.н., ідн. НОМЕР_5 на користь Публічного акціонерного товариства акціонерний банк «УКРГАЗБАНК» (03087, м. Київ, вул.. Єреванська, код ЄДРПОУ 23697280) заборгованість за кредитним договором № від 15.05.2008 року № Ф-702заборгованість по кредиту строкова 85 056,94 грн., поточна заборгованість по процентах в сумі 1747, 31 грн., а всього заборгованість у сумі 86 804( вісімдесят шість тисяч вісімсот чотири ) грн. 25 коп.

В іншій частині позовних вимог відмовити за необгртунтованістю.

Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Луганської області шляхом подання до Лисичанського міського суду апеляційної скарги у 10-тиденний строк з моменту його проголошення, а особами, що брали участь у справі але не були присутні на його проголошенні, в тому самому порядку та в той самий строк з моменту отримання копії рішення.

Суддя Л.Б.Чернобривко ».

Вважати встановленим зміст рішення Апеляційного суду Луганської області від 28.07.2016 року по справі № 415/5874/15-ц за змістом:

«

Головуючий суду 1 інстанції - Чернобривко Л.Б.

Доповідач - Стахова Н.В.

Справа № 415/5874/15-ц

Провадження № 22ц/782/366/16

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

«28» липня 2016 року м.Сєвєродонецьк

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Луганської області у складі:

головуючого Стахової Н.В.

суддів: Авалян Н.М., Орлова І.В.

за участю секретаря Коротенка С.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі Апеляційного суду Луганської області в м. Сєвєродонецьку Луганської області апеляційні скарги Публічного акціонерного товариства «Укргазбанк» та ОСОБА_1 на рішення Лисичанського міського суду Луганської області від 16 березня 2016 року у цивільній справі за позовом Публічного акціонерного товариства «Укргазбанк» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитними договором,

ВСТАНОВИЛА:

У вересні 2015 року ПАТ АБ «Укргазбанк» звернувся до суду із вказаним позовом, вказавши, що 15.05.2008 року між банком та ОСОБА_1 укладено кредитний договір, за яким вона одержала кредит в сумі 129200,00 грн. на строк з 15.05.2008 по 14.05.2028 із сплатою процентів за користування кредитом 18,5 % річних на задоволення споживчих потреб. Повернення кредиту та процентів відбуваються згідно з погодженим сторонами графіком, проте позичальник свої обов`язки за договором належним чином не виконує: порушує графік повернення кредиту та сплати процентів, не застрахував іпотечне майно, а тому банк має право достроково одержати від позичальника ОСОБА_1 та поручителя ОСОБА_2 всю суму кредиту, а також вимагати сплати процентів і пені.

Посилаючись на вказані обставини, банк просив суд стягнути з відповідачів ОСОБА_1 та ОСОБА_2 солідарно 108859,17 грн., з яких:

85056,94 грн. - заборгованість по кредиту строкова;

5381,07 грн. - заборгованість по кредиту прострочена;

1747,31 грн. - поточна заборгованість по процентах;

13953,04 грн. - прострочена заборгованість по процентах;

752,42 грн. - пеня за несвоєчасне погашення кредиту в межах строку позовної давності;

1968,39 грн. - заборгованість по пені за несвоєчасну сплату процентів.

Крім того, просить стягнути з відповідачки ОСОБА_1 штраф за невиконання умов договору іпотеки в сумі 9500 грн.

Рішенням Лисичанського міського суду Луганської області від 16.03.2016 позовні вимоги ПАТ АБ «Укргазбанк» задоволені частково. Стягнуто солідарно з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 заборгованість по кредиту у розмірі 85056,94 грн. та заборгованість по процентах у розмірі 1747,31 грн. В іншій частині позовних вимог відмовлено за необґрунтованістю.

З рішенням суду частково не погоджуються позивач ПАТ АБ «Укргазбанк» та відповідач ОСОБА_1 .

Позивач ПАТ АБ «Укргазбанк» не погоджується з рішенням в частині відмови в задоволенні позову про стягнення штрафу та пені, посилаючись на порушення судом норм матеріального права. Вказує на те, що норми Цивільного кодексу України мають пріоритет над розпорядженням Кабінету Міністрів України, а також на те, що відповідачі не надали суду доказів реєстрації, проживання та здійснення господарської діяльності на території, яка віднесена Розпорядженням до території проведення антитерористичної операції. Крім того, відповідач не надала доказів набрання чинності договорами страхування. До того ж, сам факт укладення таких договорів не скасовує того, що позичальник порушила умови договору іпотеки щодо необхідності страхування.

Відповідач ОСОБА_1 не погоджується з рішенням в частині стягнення поточної заборгованості за кредитом та процентів за користування кредитом, посилаючись на відсутність правових підстав для такого стягнення, адже після погашення всієї поточної заборгованості права банку не можна вважати порушеними. А крім того, оскільки банк письмово не звертався до неї з пропозицією повернути кредит достроково, вимога про таке стягнення не може вважатись її заборгованістю перед банком.

Заслухавши доповідача, представника відповідача ОСОБА_1 , дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду та обговоривши доводи апеляційних скарг, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до вимог ч.1,ч.3 ст.303 ЦПК України, під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції у межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, але апеляційний суд не обмежений доводами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення.

Згідно з ст.ст.213, 214 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим; законним є рішення, яким суд виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно з законом; обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень підтверджених тими доказами, які були досліджені судовому засіданні.

Зазначеним вимогам рішення суду першої інстанції у повній мірі не відповідає.

Судом встановлені наступні факти, якы визнаються сторонами та підтверджені матеріалами справи.

За кредитним договором №Ф-702 від 15.05.2008 з урахуванням додаткової угоди №1 від 13.02.2009 ПАТ АБ «Укргазбанк» (Банк) надав ОСОБА_1 (Позичальник) кредит в сумі 129200,00 грн. на строк з 15.05.2008 по 14.05.2028, із сплатою процентів за користування кредитом, виходячи із 18.5 % річних на задоволення споживчих потреб позичальника.

Виконання позичальником зобов`язань за кредитним договором забезпечене порукою відповідно до укладеного договору поруки №Ф-702/П від 15.08.2008 між ПАТ АБ «Укргазбанк» (Банк) та ОСОБА_2 (Поручитель). За вказаним договором поручитель зобов`язується перед банком відповідати за виконання позичальником зобов`язань по кредитному договору.

Позичальник ОСОБА_1 допустила прострочення повернення кредитних коштів та сплати процентів за користування кредитом, але після пред`явлення позову вона здійснила погашення простроченої заборгованості по кредиту, процентам за користування кредитом, що підтвердила в суді платіжними документами.

Після погашення простроченої заборгованості поточна (дострокова) заборгованість складає: по кредиту - 85056,94 грн., по процентам за користування кредитом - 1747 грн.31 коп.

Відмовляючи в задоволенні позову в частині стягнення поточної заборгованості та задовольняючи позов в частині дострокового стягнення заборгованості за кредитним договором, суд виходив з того, що поточна заборгованість погашена відповідачкою на момент ухвалення рішення, а банк має право на дострокове стягнення кредиту та процентів за користування кредитом у разі порушення позичальником строків виконання кредитних зобов`язань.

Проте, повністю погодитись з такими висновками суду погодитись не можна, оскільки суд не звернув уваги на умови кредитного договору щодо підстав для дострокового стягнення кредиту та процентів за користування кредитом та не обґрунтував свій висновок з посиланням на умови договору та/або норми матеріального права. Зокрема, суд не навів в своєму рішенні висновків відносно того, чи є підстави, обумовлені договором та законом, для дострокового стягнення кредиту, оскільки позивач просив стягнути не тільки поточну заборгованість, але й достроково повернути кредит з нарахованими процентами. Також судом не надано правова оцінка запереченням відповідача про те, що позивач ніколи не звертався до неї з вимогою про дострокове повернення кредиту та процентів, а тому вона вважає, що суми дострокового повернення кредиту не є її заборгованістю перед банком. З вказаних підстав рішення суду в зазначеній частині не можна вважати законним та обґрунтованим.

Відмовляючи в задоволені позову в частині стягнення з позичальника ОСОБА_1 штрафних санкцій (штрафу та пені), суд першої інстанції виходив з положення ст. 2 Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» від 02.09.2014, який набрав чинності 14.10.2014, оскільки відповідачка зареєстрована в м.Лисичанську, яке відповідно до Розпорядження Кабінету Міністрів України від 02.12.2015 року № 1275-р визначено, як місто, на території якого здійснювалася антитерористична операція, а також з того, що на час розгляду справи відповідачкою суду надано копію договору добровільного страхування від нещасних випадків.

Проте, повністю погодитись з такими висновками не можна, оскільки суд не дав оцінки запереченням відповідача ОСОБА_1 , яка посилалась на форс-мажорні обставини. Крім того, свій висновок суд не обґрунтував з посиланням на норми матеріального права, на підставі яких позичальник звільняється від відповідальності, встановленої договором іпотеки, а договір іпотеки суд взагалі не прийняв до уваги. З вказаних підстав рішення суду в зазначеній частині не можна вважати законним та обґрунтованим.

У зв`язку з порушення судом норм матеріального та процесуального права рішення суду підлягає скасуванню відповідно до п.4 ч.1, ч.2, ч.3 ст.309 ЦПК України з ухваленням нового рішення.

Для ухвалення нового рішення не потребується встановлення нових обставин, оскільки вони встановлені судом першої інстанції правильно та сторонами не оспорюються.

Позивачем заявлено декілька позовних вимог з підстав невиконання позичальником ОСОБА_1 зобов`язань за кредитним договором та договором іпотеки:

1) про стягнення простроченої заборгованості за кредитним договором (тіла кредиту та процентів за користування кредитом);

2) про дострокове стягнення заборгованості за кредитним договором (тіла кредиту та процентів за користування кредитом);

3) про стягнення штрафних санкцій (пені та штрафа) за неналежне виконання зобов`язань за кредитним договором та договором іпотеки.

Надаючи оцінку щодо обґрунтованості кожної із заявлених позовних вимог, колегія суддів вважає, що позов підлягає частковому задоволенню.

В частині стягнення простроченої заборгованості за кредитним договором (тіла кредиту та процентів) колегія суддів вважає, що позов не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Суд приймає до уваги, що на момент звернення до суду права позивача ПАТ АБ «Укргазбанк» були порушеними, оскільки у відповідача ОСОБА_1 внаслідок порушення строків повернення кредиту та сплати процентів за користування кредитом утворилась заборгованість, тобто мало місце не погашене зобов`язання за кредитним договором, а тому позивач мав право на судовий захист шляхом стягнення простроченої заборгованості відповідно до норм цивільного матеріального права, що регулюють зобов`язальні (договірні) правові відносини сторін.

Відповідно до ст.629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Порушенням зобов`язання, у відповідності зі ст.ст.610, 611 ЦК України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання, тобто неналежне виконання. У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Згідно з ч.1 ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив виконання зобов`язання, якщо він не приступив до його виконання або не виконав його в строк, встановлений договором або законом.

Разом з тим, на момент вирішення справи відповідач ОСОБА_1 , визнавши позов в зазначеній частині, усунула порушення прав позивача, сплативши повністю строкову заборгованість та відшкодувала позивачу понесені ним витрати по сплаті судового збору, а тому на момент вирішення справи права позивача не можна вважати порушеними, виходячи з системного аналізу нищенаведених норм матеріального та процесуального права.

Відповідно до частини першої статті 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно із частиною першою статті 3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Положення цих статей ґрунтуються на нормах Конституції України, які закріплюють обов`язок держави забезпечувати захист прав і свобод людини і громадянина судом (стаття 55).

За статтею 1 ЦПК України завданнями цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Отже, право на звернення до суду (право на захист у процесуальному розумінні) гарантується Конституцією та законами України, у тому числі статтями 15, 16 ЦК України та статтями 1, 3, 15 ЦПК України, і може бути реалізоване, зокрема, коли особа вважає, що її право порушене. У разі доведення в установленому законодавством порядку обставин, якими обґрунтовувалися вимоги, особа має суб`єктивне матеріальне право на їх задоволення.

У зв`язку з частковим задоволенням позову відповідачем до ухвалення рішення позивач мав право відповідно до ч.2 ст.31 ЦПК України зменшити розмір позовних вимог, але не користався цим правом.

В частині стягнення достроково заборгованості за кредитним договором (тіла кредиту та процентів за користування кредитом) колегія суддів вважає, що позов не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

У відповідності до ст.ст. 525, 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться, і одностороння відмова від виконання зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається

Згідно ст. 3 ЦК України однією із засад цивільного законодавства є свобода договору.

Статтею 627 ЦК України визначено, що відповідно до ст.6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Частиною 3 ст.6 ЦК України визначено, що сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд. Сторони в договорі не можуть відступити від положень актів цивільного законодавства, якщо в цих актах прямо вказано про це, а також у разі, якщо обов`язковість для сторін положень актів цивільного законодавства випливає з їх змісту або із суті відносин між сторонами.

Звернення до суду з вимогою про дострокове повернення всіх сум за кредитним договором у зв`язку з порушенням умов договору згідно з ч. 2 ст. 1050 ЦК України є наслідком невиконання чи неналежного виконання боржником своїх договірних зобов`язань. Це спосіб цивільно-правової відповідальності боржника.

Право вибору способу судового захисту, передбаченого законом або договором, в тому числі дострокове стягнення кредиту та/або стягнення заборгованості належить виключно позивачеві (ч.1 ст. 20 ЦК України, ст.3, ст.4 ЦПК України).

Відповідно до ч. 2 ст. 1050 Цивільного кодексу України, позикодавець у праві вимагати дострокового повернення частини позики та сплати процентів у разі прострочення позичальником повернення чергової частини позики (якщо договором передбачено обов`язок позичальника повертати позику частинами ).

Аналогічне право вимагати дострокового повернення кредиту передбачено ст. 1052 Цивільного кодексу України у разі невиконання позичальником обов`язків, встановлених договором позики, щодо забезпечення повернення позики, а також у разі втрати забезпечення виконання зобов`язань або погіршення його умов за обставинами, за які позикодавець не несе відповідальності.

Судом проаналізовано умови укладеного сторонами кредитного договору, якими сторони передбачили право банку вимагати дострокового виконання зобов`язань позичальника за цим договором виключно у разі:

1) передання іпотекодавцем предмета іпотеки іншій особі без згоди банку, якщо одержання такої згоди необхідне;

2) порушення іпотекодавцем правил про зміну предмета іпотеки;

3) втрати/пошкодження предмета іпотеки за обставин, за які банк не відповідає, якщо іпотекодавець не змінив або не відновив предмет застави;

4) неналежної сплати страхових платежів до договору страхування майна, яке береться в іпотеку за ризиками від вогню, стихійних лих та впливу рідини з водопроводі них і каналізаційних труб, опалюваних та протипожежних систем, та договору страхування власного життя;

5) порушення іпотекодавцем правил про наступну іпотеку;

6) порушення іпотекодавцем правил про розпорядження предмета іпотеки;

7) не виконання письмової вимоги банку щодо часткового погашення кредиту при настанні події, визначеної п.3.3.11 договору (безперечно виконувати умови і змін і доповнень до договору, внесених банком в односторонньому порядку у відповідності з розділом «Порядок внесення змін (доповнень) та розірвання договору в односторонньому порядку».

Про це зазначено в пунктах 3.2.5, 3.2.6 кредитного договору.

За порушення позичальником зобов`язання по поверненню кредиту або порушення строків повернення кредитних коштів кредитним договором передбачено;

1) право банку відмовитись від виконання своїх зобов`язань та/або розірвати договір та зобов`язання позичальника повернути заборгованість по кредиту, сплатити проценти за користування кредитом, неустойку та інші понесені банком видатки, а також відшкодувати банку збитки;

2) сплата позичальником пені в розмірі 0,1% від суми невиконаного зобов`язання;

3) право банку на розірвання або зміну договору в односторонньому порядку, включаючи зміну процентної ставки за користування кредитом на рівні 19% річних.

Про це зазначено в пунктах 4,1, 5.1, 5.2, кредитного договору.

Таким чином, кредитним договором сторони обумовили право банку вимагати дострокового повернення кредиту та сплату процентів за користування кредитом виключно у разі порушення іпотекодавцем договору іпотеки.

Враховуючи, що ч. 2 ст. 1050 ЦК України, яка передбачає право банку вимагати дострокового повернення кредиту у разі порушення позичальником строків сплати тіла кредиту да процентів не носить імперативного характеру, а договором сторони передбачили, за порушення якого саме зобов`язання позичальником банк вправі вимагати дострокового повернення кредиту, колегія суддів вважає, що банк вправі вимагати дострокового повернення кредитних коштів у випадку, передбаченому договором.

Виходячи з умов договору, вимога про дострокове стягнення кредиту за порушення строків повернення кредиту та сплати процентів за користування кредитом свідчить про зміну умов договору. В такому випадку банку слід було дотриматись положення розділу ІV договору, яким передбачено наступне.

У випадку невиконання та/або неналежного виконання позичальником умов цього договору (в тому числі несвоєчасного виконання грошових зобов`язань з простроченням їх виконання більше, ніж на один робочий день, а саме: несплати процентів та/або несвоєчасне повернення кредиту або його частини) банк має право на свій розсуд: припинити свої зобов`язання в односторонньому порядку, розірвати договір або внести зміни/доповнення до договору в односторонньому порядку, включаючи зміну процентної ставки за користування кредитом на рівні 19% річних. У випадку внесення відповідних односторонніх змін до договору, банк попереджає позичальника на менше, ніж за сім календарних днів письмово рекомендованим листом з описом вкладення.

У зв`язку з вищевикладеним колегія суддів вважає, що у позивача не виникло право вимагати в судовому порядку дострокового стягнення заборгованості за кредитним договором за порушення строків повернення кредиту та процентів, оскільки дотримання умов договору є обов`язковим не тільки для позичальника, але й для банку відповідно до ст.ст.14, 526, 629 ЦК України.

Однак, на момент звернення до суду з позовом позивач мав право вимагати дострокового повернення кредиту за порушення умов договору іпотеки про обов`язковість страхування предмету іпотеки.

З матеріалів справи вбачається, що відповідач ОСОБА_1 15.05.2008 уклала з ПАТ АБ «Укргазбанк» (Банк) договір іпотеки, відповідно до якого в забезпечення своїх зобов`язань за кредитним договором передала в іпотеку банку належне їй на праві власності нерухоме майно (квартиру) заставною вартістю 190000,00 грн.

Цим договором (п.3.3.4, 3.3.4.1, 3.3.4.2, 3.3.4.3) іпотекодавець ОСОБА_1 зобов`язалась на період дії договору застрахувати предмет іпотеки на його повну вартість за власний рахунок від всіх ризиків по даному виду страхування (в тому числі від ризиків випадкового знищення, пошкодження або псування) вчиняти всі необхідні дії для дійсності договору страхування.

Пунктом 4.2 цього договору сторони передбачили відповідальність іпотекодавця за невиконання чи неналежне виконання умов договору у вигляді сплати штрафі у розмірі 5% від заставної вартості предмета іпотеки. В сумарному виразі розмір такого штрафа становить 9500 грн.

Це своє зобов`язання іпотекодавець (вона ж позичальник) ОСОБА_1 порушила.

Однак, на момент вирішення справи відповідач усунула допущене нею порушення - 30.10.2015 вона уклала договір №УА11783 добровільного страхування майна, що передається у заставу з ПАТ «Страхова компанія «Країна». Умови договору погоджені з банком (вигодонабувачем), про що свідчить підпис його представника на договорі.

У зв`язку з цим, виходячи з системного аналізу вищезазначених норм матеріального права, право банку не можна вважати порушеним. До того ж, позичальник ОСОБА_1 погасила заборгованість та виконує зобов`язання по щомісячному поверненню тіла кредиту та сплати процентів за користування кредитом, що підтверджується платіжними документами.

Доводи апеляційної скарги позивача про те, що відповідач не надала суду доказів того, що договір страхування не набрав чинності, колегія суддів не приймає до уваги, оскільки відповідачем ОСОБА_1 представлена суду квитанція, з якої вбачається, що на виконання договору страхування вона здійснила страховий платіж.

В частині стягнення штрафних санкцій (пені та штрафа) за неналежне виконання зобов`язань, колегія суддів вважає, що позов підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.

З особового рахунку позичальника ОСОБА_1 та розрахунку заборгованості за кредитним договором вбачається, що пеня та штраф були нараховані банком у зв`язку із зверненням до суду.

До правовідносин сторін в частині стягнення пені підлягають застосуванню положення Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» №1669- VII від 02.09.2014 .

Вказаним Законом з 14 квітня 2014 року був введений мораторій на нарахування пені та/або штрафів на основну суму заборгованості із зобов`язань за кредитними договорами та договорами позики.

Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 30 жовтня 2014 року №1053-р затверджено перелік населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція. Згідно з додатком до вказаного розпорядження до зазначених населених пунктів належить м. Лисичанськ Луганської області, в якому проживає та зареєстрована позичальник ОСОБА_1 .

За таких обставин нарахування банком пені слід визнати необґрунтованим, а тому позов в зазначеній частині задоволенню не підлягає.

Доводи апеляційної скарги позивача про те, що Розпорядження Кабінету Міністрів України має підзаконну силу по відношенню до норм Цивільного кодексу України про зобов`язання, колегія суддів не приймає до уваги, виходячи з наступного.

Дійсно, акт Кабінету Міністрів України є підзаконним актом, але він застосовується до правовідносин сторін у взаємозв`язку із Законом України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції», норми якого про мораторій на нарахування штрафних санкцій по кредитним договорам є імперативними та підлягають застосуванню.

Також не заслуговують на увагу доводи апеляційної скарги позивача про те, що відповідачем не представлено доказів реєстрації, проживання або роботи (здійснення господарської діяльності) в зоні проведення антитерористичної операції, оскільки цей довод спростовується матеріалами справи, з яких вбачається, що з моменту укладання кредитного договору по сьогоднішній час постійним зареєстрованим місцем проживання позичальника ОСОБА_1 є м.Лисичанськ. Це підтверджується виданою на запит суду довідкою про реєстрацію, а також паспортними даними, відображеними в укладеному ОСОБА_1 договорі страхування від 30.10.2015.

Разом з тим, колегія суддів вважає, що Закон України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» не підлягає застосуванню до правовідносин сторін в частині стягнення штрафу, оскільки, як зазначено вище, стягнення такого штрафу передбачено договором про іпотеку, який розраховується, виходячи з оцінки іпотечного майна, а мораторій застосовується на основну суму заборгованості із зобов`язань за кредитним договором.

Тому слід визнати обґрунтованим нарахування банком штрафу за невиконання умов договору іпотеки іпотекодавцем ОСОБА_1 , а позов в зазначеній частині підлягає задоволенню.

Доводи відповідача про те, що штрафні санкції не підлягають застосуванню з підстав форс-мажору (проведення антитерористичної операції), не заслуговують на увагу, виходячи з наступного.

Правовий режим антитерористичної операції визначений в Законі України «Про боротьбу з тероризмом» № 638-ІV від 20.03.2003. В ст.14 цього Закону передбачені обмеження, які можуть вводитись в зоні проведення антитерористичної операції, в тому числі заборона на перебування в зоні антитерористичної операції, зупинення діяльності підприємств та інші. Такі обставини безумовно можуть привести до неможливості виконання зобов`язань по договорам. Таким чином, події в зоні антитерористичної операції в певних випадках можуть бути кваліфіковані як форс-мажор. Але про обставини форс-мажора можна говорити виключно до конкретного випадку невиконання зобов`язань, а сама по собі ця обставина не є підставою для звільнення від відповідальності за невиконання договору.

Належними доказом форс-мажору може бути сертифікат Торгово-промислової палати України, що передбачено ст.14-1 Закону «Про торгово-промислові палати в Україні» №671/97-ВР від 02.12.1997 та про що сторони домовились в п.5.6 кредитного договору.

Заявлені до відповідача ОСОБА_2 позовні вимоги є похідними від вимог, які пред`явлені до відповідача ОСОБА_1 , а тому в задоволенні позову до вказаного відповідача слід відмовити з підстав, зазначених вище.

Вирішуючи питання про відшкодування позивачу витрат на сплату судового збору за подання позову в розмірі 1088,60 грн. та за подання апеляційної скарги в розмірі 1197,46 грн., колегія суддів виходить із пропорційності задоволених позовних вимог, виходячи із змісту ст.88 ЦПК України, а також враховує, що відповідач ОСОБА_1 до ухвалення рішення судом першої інстанції відшкодувала позивачу витрати по сплаті судового збору в розмірі 1088,60 грн.

Не підлягає відшкодуванню судовий збір в частині позову про стягнення пені в загальному розмірі 2729,81 грн. (2% від ціни позову), оскільки в цій частині в задоволенні позову відмовлено за необґрунтованістю. В іншій частині в задоволенні позову було відмовлено у зв`язку з усуненням відповідачем порушень прав позивача після пред`явлення позову, а тому вони підлягають задоволенню у повному обсязі, виходячи з вимог ч.1 ст.89 ЦПК України.

В сумарному виразі судові витрати, які підлягають стягненню з відповідача ОСОБА_1 на користь позивача розподіляються з наступного розрахунку: (1088,60 + 1197,46) - (45,00 грн. + 1088,60).

Понесені відповідачем ОСОБА_1 судові витрати відшкодуванню не підлягають.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 309, 314, 315, 317, 319 ЦПК України, судова колегія,

ВИРІШИЛА:

Апеляційні скарги ОСОБА_1 та Публічного акціонерного товариства «Укргазбанк» задовольнити частково.

Рішення Лисичанського міського суду Луганської області від 16 березня 2016 року скасувати.

Ухвалити по справі нове рішення, яким позов Публічного акціонерного товариства «Укргазбанк» задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Публічного акціонерного товариства «Укргазбанк» штраф у сумі 9500 грн. за невиконання умов договору.

В задоволенні інших позовних вимог Публічного акціонерного товариства "Укргазбанк" відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Публічного акціонерного товариства «Укргазбанк» судовий збір у сумі 2241 грн.06 коп.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення але може бути оскаржене шляхом подання касаційної скарги протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий

Судді: ».

Вважати встановленим зміст ухвали Апеляційного суду Луганської області від 29.07.2016 року по справі № 415/5874/15-ц за змістом:

«

Головуючий суду 1 інстанції - Чернобривко Л.Б.

Доповідач - Стахова Н.В.

Справа № 415/5874/15-ц

Провадження № 22ц/782/366/16

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

«29» липня 2016 року м.Сєвєродонецьк

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Луганської області у складі:

головуючого Стахової Н.В.

суддів: Авалян Н.М., Орлова І.Г.

за участю секретаря Коротенка С.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі Апеляційного суду Луганської області в м. Сєвєродонецьку Луганської області питання про виправлення арифметичної помилки в рішенні суду у цивільній справі за позовом Публічного акціонерного товариства «Укргазбанк» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитними договором,

ВСТАНОВИЛА :

28 липня 2016 року Апеляційним судом Луганської області по вказаній справі за результатами розгляду апеляційних скарг Публічного акціонерного товариства «Укргазбанк» та ОСОБА_1 скасоване рішення Лисичанського міського суду Луганської області від 16 березня 2016 року і ухвалене нове рішення наступного змісту:

«Позов Публічного акціонерного товариства «Укргазбанк» задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Публічного акціонерного товариства «Укргазбанк» штраф у сумі 9500 грн. за невиконання умов договору.

В задоволенні інших позовних вимог Публічного акціонерного товариства "Укргазбанк" відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Публічного акціонерного товариства «Укргазбанк» судовий збір у сумі 2241 грн.06 коп.».

Під час проголошення рішення виявлено, що була допущена арифметична помилка при проведенні розрахунку розміру судового збору, який підлягає стягненню.

Відповідно до ч.1 ст.219 ЦПК України допущена в рішенні суду арифметична помилка підлягає виправленню за ініціативою суду.

Керуючись ст.219 ЦПК України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА :

Виправити арифметичну помилку, допущену в абзаці шостому резолютивної частини рішення Апеляційного суду Луганської області від 28 липня 2016 року - помилково зазначене «2 241 грн.06 коп.» замінити на правильне «1 152 грн. 46 коп.»

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення але може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий

Судді:»

Вважати встановленим зміст постанови Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 25.09.2019 року по справі № 415/5874/15-ц за змістом:

«

Постанова

Іменем України

25 вересня 2019 року

м. Київ

справа № 415/5874/15-ц

провадження № 61-28686св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого Сімоненко В. М.,

суддів: Калараш А. А., Мартєва С. Ю., Петрова Є. В., Штелик С. П. (суддя-доповідач),

учасники справи:

позивач публічне акціонерне товариство акціонерний банк «Укргазбанк»,

відповідачі: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 ,

розглянув в порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу представника публічного акціонерного товариства акціонерного банку «Укргазбанк» Легезіна Олексія Геннадійовича, на рішення апеляційного суду Луганської області в складі суддів: Стахової Н. В., Авалян Н. М., Орлова І. В., від 28 липня 2016 року,

В С Т А Н О В И В :

Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу XIII «Перехідні положення» ЦПК України (далі Цивільний процесуальний кодекс України), у редакції Закону України № 2147-VIII від 03 жовтня 2017 року «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів», касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У вересні 2015 року ПАТ АБ «Укргазбанк» звернувся до суду із позовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитними договором.

Позов обґрунтовано тим, що 15 травня 2008 року між банком та ОСОБА_1 укладено кредитний договір, за яким позичальник одержала кредит в сумі 129 200 грн на строк до 14 травня 2028 року зі сплатою процентів за користування кредитом 18,5 % річних на задоволення споживчих потреб. Повернення кредиту та процентів визначено згідно з погодженим сторонами графіком, проте позичальник свої обов`язки за договором належним чином не виконала: порушила графік повернення кредиту та сплати процентів, не застрахувала іпотечне майно, а тому банк має право достроково одержати від позичальника ОСОБА_1 та поручителя ОСОБА_2 всю суму кредиту, а також вимагати сплати процентів і пені.

Посилаючись на вказані обставини, банк просив суд стягнути з відповідачів ОСОБА_1 та ОСОБА_2 солідарно 108 859,17 грн, з яких: 85 056,94 грн строкова заборгованість за кредитом; 5 381,07 грн - прострочена заборгованість за кредитом; 1 747,31 грн - поточна заборгованість за процентами; 13 953,04 грн - прострочена заборгованість за процентами; 752,42 грн - пеня за несвоєчасне погашення кредиту в межах строку позовної давності; 1 968,39 грн - заборгованість з пені за несвоєчасну сплату процентів. Крім того, позивач просив також стягнути з відповідача ОСОБА_1 штраф за невиконання умов договору іпотеки в сумі 9 500 грн.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Лисичанського міського суду Луганської області в складі судді Чернобривко Л. Б. від 16 березня 2016 року позовні вимоги ПАТ АБ «Укргазбанк» задоволені частково. Стягнуто солідарно з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 заборгованість за кредитом у розмірі 85 056,94 грн та заборгованість за процентами у розмірі 1 747,31 грн. В іншій частині позовних вимог відмовлено за необґрунтованістю.

Рішення суду першої інстанції в частині вимог про стягнення кредитної заборгованості мотивовано тим, що позичальник свої обов`язки за договором належним чином не виконувала та порушила графік повернення кредиту і сплати процентів за договором, у зв`язку із чим у банку виникло право вимагати дострокового погашення боргових зобов`язань. Разом з тим, після пред`явлення позову у даній справі позичальниця здійснила погашення простроченої заборгованості за кредитом і простроченими процентами за користування кредитом, що підтвердила в суді відповідними платіжними документами. Після погашення простроченої заборгованості поточна заборгованість складає: за кредитом 85 056,94 грн, за процентами за користування кредитом 1 747,31 грн, які підлягають стягненню солідарно з боржника та поручителя достроково згідно положень частини другої статті 1050 ЦК України. При цьому, нараховані банком суми пені за кредитним договором стягненню не підлягають, так як відповідно до статті 2 Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» від 02 вересня 2014 року встановлено мораторій на задоволення указаних вимог, оскільки відповідачка зареєстрована в АДРЕСА_2 , тобто в місті, на території якого здійснювалася антитерористична операція.

Рішення суду першої інстанції в частині вимог про стягнення штрафу за порушення договору іпотеки мотивовано тим, що указані банком порушення договору іпотеки щодо обов`язкового страхування предмета іпотеки, оскільки на час розгляду справи позичальницею суду надано копії договорів № УА 116782 добровільного страхування від нещасних випадків від 30 жовтня 2015 року укладеного між ПАТ «Страхова компанія «Країна», ОСОБА_1 , за погодженням з представником ПАТ АБ «Укргазбанк» Шмаковим А. В., та договору № УА 11783 від 30 жовтня 2015 року добровільного страхування майна, що передається в заставу, укладеного між ПАТ «Страхова компанія «Країна», ОСОБА_1 , узгодженого з вигодонабувачем ПАТ АБ «Укргазбанк», предметом якого є іпотечне майно. яке знаходиться за адресою АДРЕСА_1 .

Короткий зміст судового рішення суду апеляційної інстанції

Рішенням апеляційного суду Луганської області від 28 липня 2016 року апеляційні скарги ОСОБА_1 та ПАТ АБ «Укргазбанк» задоволено частково.

Рішення Лисичанського міського суду Луганської області від 16 березня 2016 року скасовано.

Ухвалено у справі нове рішення, яким позов ПАТ АБ «Укргазбанк» задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ПАТ АБ «Укргазбанк» штраф у сумі 9 500 грн за невиконання умов договору.

В задоволенні інших позовних вимог ПАТ АБ «Укргазбанк» відмовлено.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ПАТ АБ «Укргазбанк» судовий збір у сумі 1 152,46 грн.

Рішення суду апеляційної інстанції в частині вимог про стягнення кредитної заборгованості мотивовано тим, що позичальник свої обов`язки за договором належним чином не виконувала та порушила графік повернення кредиту і сплати процентів за договором, однак станом на момент розгляду справи судом першої інстанції усунула ті порушення, які стали підставою для звернення до суду із даним позовом, у зв`язку із чим відсутні підстави для дострокового стягнення кредитної заборгованості.

Рішення суду апеляційної інстанції в частині вимог про стягнення штрафу за порушення договору іпотеки мотивовано тим, що іпотекодавець ОСОБА_1 зобов`язалась на період дії іпотечного договору застрахувати предмет іпотеки на його повну вартість за власний рахунок від всіх ризиків по даному виду страхування (в тому числі від ризиків випадкового знищення, пошкодження або псування) вчиняти всі необхідні дії для дійсності договору страхування. Пунктом 4.2 цього договору сторони передбачили відповідальність іпотекодавця за невиконання чи неналежне виконання умов договору у вигляді сплати штрафі у розмірі 5% від заставної вартості предмета іпотеки. В сумарному виразі розмір такого штрафа становить 9 500 грн. Оскільки указане вище зобов`язання іпотекодавець ОСОБА_1 порушила, банк має право на стягнення з останньої відповідної суми штрафу.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У касаційній скарзі, поданій у грудні 2016 року до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, представник ПАТ АБ «Укргазбанк» Легезін О. Г., посилаючись на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати оскаржене судове рішення в частині стягнення з відповідачів строкової заборгованості в розмірі 85 056,94 грн, поточної заборгованості за процентами в розмірі 1 747,31 грн, що разом складає 86 804,25 грн та ухвалити в указаній частині нове рішення, яким зазначені позовні вимоги задовольнити.

Касаційна скарга не містить доводів про незаконність та необґрунтованість оскарженого рішення в частині вирішення вимог позову про стягнення нарахованих сум пені за кредитним договором та стягнення штрафу за договором іпотеки, у зв`язку із чим справа в указаних частинах Верховним Судом не переглядається в силу вимог статті 400 ЦПК України.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга мотивована тим, що суд апеляційної інстанції в частині вимог позову про дострокове стягнення поточної заборгованості за кредитом та процентами, на думку скаржника, не повно дослідив зібрані у справі докази та дійшов помилкових висновків про відмову у задоволенні позову в цій частині. Вимогами частини другої статті 1050 ЦК України установлено, що якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу. У кредитному договорі відсутні умови, які обмежують застосування до вирішення даного спору указаних положень закону. Крім того умови пункту 5.1 кредитного договору передбачають право банку відмовитись від своїх зобов`язань за договором та/або розірвати договір у випадку порушень позичальником договірних зобов`язань, при цьому неповернута сума кредиту, процентів та інших витрат банку підлягає поверненню позичальником. Право банку на дострокове виконання боргових зобов`язань у зв`язку із, зокрема, неналежною сплатою страхових платежів за договором страхування майна, переданого в заставу, та за договором страхування власного життя передбачено також пунктом 3.2.5 кредитного договору.

Доводи інших учасників справи

У квітні 2017 року ОСОБА_1 подала відзив на касаційну скаргу та просила відмовити у задоволенні касаційної скарги і залишити оскаржуване рішення без змін, посилаючись на його законність та обґрунтованість.

Обставини справи, встановлені судами в частині, яка переглядається

Судами встановлено, що за кредитним договором № Ф-702 від 15 травня 2008 року з урахуванням додаткової угоди № 1 від 13 лютого 2009 року ПАТ АБ «Укргазбанк» надав ОСОБА_1 кредит в сумі 129 200 грн на строк з 15 травня 2008 року по 14 травня 2028 року, із сплатою процентів за користування кредитом, виходячи із 18,5 % річних на задоволення споживчих потреб позичальника.

Виконання позичальником зобов`язань за кредитним договором забезпечене порукою відповідно до укладеного договору поруки №Ф-702/П від 15 серпня 2008 року між ПАТ АБ «Укргазбанк» та ОСОБА_2 . За вказаним договором поручитель зобов`язується перед банком відповідати за виконання позичальником зобов`язань по кредитному договору.

Позичальник ОСОБА_1 допустила прострочення повернення кредитних коштів та сплати процентів за користування кредитом.

Після пред`явлення позову позичальниця здійснила погашення простроченої заборгованості за кредитом та процентами за користування кредитом.

Після погашення простроченої заборгованості поточна заборгованість складає: за кредитом 85 056,94 грн, за процентами за користування кредитом 1747,31 грн.

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Згідно частини третьої статті 3 ЦПК України провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Згідно статті 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

Відповідно до частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції . Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

За частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.

Касаційна скарга не підлягає частковому задоволенню.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд та застосовані норми права

Обов`язком суду при розгляді справи є дотримання вимог щодо всебічності, повноти й об`єктивності з`ясування обставин справи та оцінки доказів.

Усебічність та повнота розгляду передбачає з`ясування усіх юридично значущих обставин та наданих доказів з усіма притаманними їм властивостями, якостями та ознаками, їх зв`язків, відносин і залежностей. Усебічне, повне та об`єктивне з`ясування обставин справи забезпечує, як наслідок, постановлення законного й обґрунтованого рішення.

Відповідно до частини першої, другої, третьої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам закону судове рішення апеляційного суду в частині, яка переглядається, не відповідає.

Відповідно до статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 цього Кодексу).

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).

Відповідно до статті 509 ЦК України зобов`язання це правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: зміна умов зобов`язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди (стаття 611 ЦК України).

Згідно зі статтями 526, 530, 610, частиною першою статті 612 ЦК України зобов`язання повинне виконуватись належним чином у встановлений термін відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства. Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Якщо в зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню в цей строк (термін).

Одним з видів порушення зобов`язання є прострочення невиконання зобов`язання в обумовлений сторонами строк.

Відповідно до вимог частини другої статті 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

При цьому право дострокового повернення означає, що кредитор вимагає виконання зобов`язання до настання строку виконання, визначеного договором.

За договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов`язку.

Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов`язання боржником (частина перша статті 553 ЦК України).

Вимога статті 526 ЦК України щодо обов`язку виконувати зобов`язання належним чином поширюється і на акцесорні (забезпечувальні) договори та сторін таких договорів.

У разі порушення боржником зобов`язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя.

Аналіз змісту статей 1054, 1050 і 559 ЦК України свідчить, що у разі, якщо кредитор за кредитним договором, у якому згідно із його умовами позичальник зобов`язаний щомісячно повертати кредит рівними частинами відповідно до умов кредитного договору, щомісяця сплачувати проценти за користування кредитними коштами, а також сплатити неустойку (пеню, штраф) за порушення строків повернення кредиту та процентів за користування ним, змінив строк виконання основного зобов`язання (дострокове виконання основного зобов`язання), направивши повідомлення (вимогу) про дострокове повернення кредиту, при цьому договорами поруки не визначено строк, після закінчення якого порука припиняється, то відповідний строк для пред`явлення вимоги як до боржника, так і поручителів обчислюється з наступного дня, зазначеного кредитором у повідомленні (вимозі) про дострокове повернення кредиту як дата дострокового добровільного повернення всієї суми кредиту й пов`язаних із ним платежів, або після закінчення терміну, визначеного кредитором у повідомленні (вимозі) для його дострокового добровільного повернення.

Повідомлення (вимога) про дострокове повернення кредиту, яка направляється позичальнику та/або поручителю є формою досудового вирішення спору між контрагентами та вимогою сторони, права або законні інтереси якої порушено, про добровільне/безпосереднє врегулювання спору, вказує на зміну строку виконання основного зобов`язання й встановлює обов`язок кредитора пред`явити позов до боржника протягом трьох років, якщо інше не визначено кредитним договором (статті 257, 259 ЦК України). До поручителя протягом шести місяців, якщо закінчення строку поруки не встановлено самим договором (частина четверта статті 559 ЦК України), від дати порушення боржником встановленого банком строку для дострокового повернення кредиту, недотримання яких може нести ризик лише для кредитора про втрату в майбутньому права на задоволення своїх вимог у примусовому порядку через суд.

За змістом статей 526, 527 ЦК України боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок відповідно до умов договору, тобто, як особа, яка порушила права або законні інтереси іншого суб`єкта кредитора, зобов`язаний поновити їх, не чекаючи на повідомлення (вимогу) про дострокове повернення кредиту чи звернення до суду із відповідним позовом.

Направлення повідомлення (вимоги) про дострокове повернення кредиту стосується загального порядку досудового врегулювання спорів. Ненаправлення такого повідомлення кредитором не може свідчити про відсутність порушення його прав, а як наслідок, кредитор може вимагати їх захисту через суд виконати боржником обов`язок з дострокового повернення кредиту.

Такий правовий висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 березня 2019 року у справі № 521/21255/13-ц (провадження № 14-600цс18).

Із прийняттям такого висновку внесена правова визначеність щодо застосування відповідних норм права у подібних правовідносинах.

Однакове застосування закону забезпечує загальнообов`язковість закону, рівність перед законом та правову визначеність у державі, яка керується верховенством права. Єдина практика застосування законів поліпшує громадське сприйняття справедливості та правосуддя, а також довіру до відправлення правосуддя.

Неодноразове ухвалення протилежних і суперечливих судових рішень, особливо судами вищих інстанцій, може спричинити порушення права на справедливий суд, закріплене в пункті 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Загальновизнаний принцип правової визначеності передбачає стабільність правового регулювання і виконуваність судових рішень.

Вирішуючи справу в частині, яка переглядається, суд апеляційної інстанції на вищевказані вимоги закону уваги не звернув, не врахував, що право кредитора на дострокове погашення спірного зобов`язання передбачено умовами укладеного між сторонами кредитного договору (пункти 3.2.5, 5.1 договору) та положеннями чинного законодавства.

Повно та всебічно дослідивши обставини справи в частині, яка переглядається, перевіривши їх доказами, які оцінено на предмет належності, допустимості, достовірності, достатності та взаємного зв`язку, установивши в цій частині, що позичальниця належним чином не виконувала свої кредитні зобов`язання, визначене сплатою щомісячних платежів, у зв`язку із чим згідно вимог частини другої статті 1050 ЦК України банк мав право вимагати дострокового виконання кредитного зобов`язання та реалізував своє право пред`явленням позову у даній справі, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про стягнення спірної заборгованості, забезпеченої договором поруки, із боржниці та поручителя солідарно.

Згідно вимог статті 413 ЦПК України суд касаційної інстанції скасовує постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишає в силі судове рішення суду першої інстанції у відповідній частині, якщо встановить, що судом апеляційної інстанції скасовано судове рішення, яке відповідає закону.

Враховуючи те, що в частині вимог позову про дострокове стягнення поточної заборгованості апеляційний суд скасував судове рішення, яке відповідає закону, суд касаційної інстанції скасовує рішення апеляційного суду у відповідній частині та залишає в цій частині в силі рішення суду першої інстанції на підставі статті 413 ЦПК України.

З урахуванням викладеного та керуючись статтями 400, 409, 413, 415 ЦПК України,

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду,

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу представника публічного акціонерного товариства акціонерного банку «Укргазбанк» Легезіна Олексія Геннадійовича, задовольнити частково.

Рішення апеляційного суду Луганської області від 28 липня 2016 року скасувати в частині позовних вимог про дострокове стягнення кредитної заборгованості, а рішення Лисичанського міського суду Луганської області від 16 березня 2016 року в цій частині залишити в силі.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий В. М. Сімоненко

Судді: А. А. Калараш

С. Ю. Мартєв

Є. В. Петров

С. П. Штелик ».

Апеляційна скарга на ухвалу суду подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення.

Ухвала суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

У відповідності до п.п.15 п. 1 Розділу ХІІІ Перехідних Положень ЦПК України апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, тобто до Дніпровського апеляційного суду через Петропавлівський районний суд Дніпропетровської області, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу. У разі порушення порядку подання апеляційної чи касаційної скарги відповідний суд повертає таку скаргу без розгляду.

Суддя О. М. Курочкіна