Рішення № 140074625, 24.09.2026, Дунаєвецький районний суд Хмельницької області

Справа № 674/1395/26

Провадження № 2/674/1156/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 вересня 2026 року м.Дунаївці

Дунаєвецький районний суд Хмельницької області у складі головуючої судді Шафікової Ю.Е., розглянувши в порядку спрощеного провадження без повідомлення сторін цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Факторингова компанія «Укрглобал-Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою «Факторингова компанія «Укрглобал-Фінанс» звернулось до суду із позовом до ОСОБА_1 в якому просить стягнути з останньої на свою користь заборгованість за кредитним договором в розмірі 45175,00 грн., з яких: 13000,00 грн. прострочена заборгованість за кредитом, 22425,00 грн. прострочена заборгованість за нарахованими процентами, 9750,00 грн. заборгованість за штрафами та судові витрати.

В обґрунтування позовних вимог позивач вказав, що 07 серпня 2024 року між ТОВ «Авентус Україна» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір №8162975 про надання споживчого кредиту за умовами якого відповідачка отримала кредит у розмірі 25000,00 грн. строком на 360 днів шляхом переказу на його платіжну картку № НОМЕР_1 , емітовану АТ «Перший Український міжнародний банк» зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 1,50 % від суми кредиту за кожен день користування. Кредитний договір був укладений в електронному вигляді за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем Кредитора. Кредитний договір підписано Відповідачем електронним підписом з одноразовим ідентифікатором, відповідно до Закону України «Про електронну комерцію». Підписавши кредитний договір електронним підписом з одноразовим ідентифікатором відповідачка погодилась з умовами Кредитного договору, Правилами надання грошових коштів у позику, у тому числі і на умовах фінансового кредиту, з якими вона ознайомиласть перед підписанням Кредитного договору та отриманням кредиту. Зразок кредитного договору, Правила надання грошових коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту, затвердженими директором ТОВ «Авентус Україна» (далі Правила), викладені для загального доступу в мережі Інтернет на сайті https://creditplus.ua/documents.

16 травня 2025 року між ТОВ «Авентус Україна» та ТОВ «ФК «Укрглобал-Фінанс» укладено Договір факторингу №16.05/25-Ф, відповідно до умов якого, право вимоги за договором №8162975 про надання споживчого кредиту від 07.08.2024 року перейшло до ТОВ «ФК «Укрглобал-Фінанс».

Фінансова установа належним чином виконала свої зобов`язання за договором, надавши позичальнику кредитні кошти. Відповідачка, всупереч умов Договору взяті на себе зобов`язання належним чином не виконувала, у зв`язку із чим, станом на 03.06.2026 року утворилась заборгованість у розмірі 45175,00 грн., з яких: 13000,00 грн. прострочена заборгованість за кредитом, 22425,00 грн. прострочена заборгованість за нарахованими процентами, 9750,00 грн. заборгованість за штрафами.

Неможливість в досудовому порядку врегулювати спір, наявність непогашеної заборгованості, зумовило звернення позивача до суду з даним позовом.

Ухвалою судді від 07 липня 2026 року відкрито провадження у справі за правилами спрощеного провадження без повідомлення сторін.

Відповідачка не скористалась своїм правом та не подала до суду відзиву на позовну заяву, заяв та клопотань до суду також не надходило.

Суд, дослідивши матеріали справи, всебічно та повно з`ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позовна заява, об`єктивно оцінивши докази, що мають істотне значення для її розгляду і вирішення по суті, вважає що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Судом встановлено, що між позивачем та відповідачкою склались відносини зобов`язального характеру, що підтверджується укладеним договором кредиту та договором факторингу.

Так, 07 серпня 2024 року між ТОВ «Авентус Україна» та ОСОБА_1 укладено договір №8162975 про надання споживчого кредиту у формі електронного документа з використанням електронного підпису, за яким відповідачка отримала кредит у розмірі 25000,00 грн., на умовах строковості, зворотності, платності, та зобов`язалася повернути Кредит та сплатити проценти за користування Кредитом відповідно до умов, зазначених у цьому Договорі, паспорті споживчого кредиту.

Відповідачка підписала кредитний договір та паспорт споживчого кредиту електронним підписом, створеним за допомогою одноразового персонального ідентифікатора.

Відповідно до п.п. 1.3, 1.4 Договору кредит надано у розмірі 25 000,00 грн., строком на 360 днів, зі сплатою процентів кожні 30 днів.

Відповідно до п. 1.5.1 Кредитного договору, стандартна процентна ставка становить 1,50 % в день та застосовується у межах строку кредиту, вказаного в п. 1.4 цього договору.

Відповідно до п. 1.5.2 Кредитного договору, знижена процентна ставка становить 0,75 % в день.

Згідно із п.1.2 Кредитного договору, відповідачка зобов`язувалась повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитом та виконати інші обов`язки, передбачені Договором.

Кредитні кошти у розмірі 25 000,00 грн. 07.08.2024 року 15:40:17 були перераховані ТОВ «Авентус Україна» на платіжну картку № НОМЕР_2 , що підтверджується копією листа вих. №150-25 від 16.05.2025 року про переказ коштів ТОВ «Пейтек Україна».

Згідно повідомлення АТ «Перший Український Банк» за вих. №КНО-07.8.5/12502БТ від 17.07.2026 банком на ім`я ОСОБА_1 емітовано платіжну картку № НОМЕР_3 , на яку 07.08.2024 року о 15:40:16 перераховані кошти в сумі 25000,00 грн.

Отже, ТОВ «Авентус Україна» свої зобов`язання перед відповідачкою ОСОБА_1 за кредитним договором виконало та надало кредит у сумі 25 000,00 грн., шляхом зарахування кредитних коштів на платіжну картку відповідача.

Відповідачка обов`язок по сплаті кредиту належним чином не виконувала, внаслідок чого виникла заборгованість, яка станом на 04.02.2025 року відповідно до наданого розрахунку, становить 45175,00 грн., з яких: 13000,00 грн. прострочена заборгованість за кредитом, 22425,00 грн. прострочена заборгованість за нарахованими процентами, 9750,00 грн. заборгованість за штрафами.

16 травня 2025 року між ТОВ «Авентус Україна» та ТОВ «ФК «Укрглобал-Фінанс» укладено Договір факторингу №16.05/25-Ф, у відповідності до умов якого, первісний кредитор відступив ТОВ «ФК «Укрглобал-Фінанс»права вимоги до боржників, вказані у Реєстрах боржників та є невід`ємною частиною договору, про що також був складений акт прийому передачі.

Відповідно до Акту прийому-передачі Реєстру боржників до договорів факторингу №16.05/25-Фвід 16 травня 2025 року Клієнт передав, а Фактор прийняв Реєстр боржників, після чого, з урахуванням пункту 1.2 Договору факторингу від клієнта до Фактора переходять Права вимоги заборгованості від боржників і Фактор стає кредитором по відношенню до боржників стосовно заборгованості.

Згідно витягів з Реєстру Боржників до Договору факторингу №16.05/25-Ф від 16 травня 2025 року, ТОВ «ФК «Укрглобал-Фінанс»набуло права грошової вимоги до відповідачки в сумі 45175,00 грн., з яких: 13000,00 грн. прострочена заборгованість за кредитом, 22425,00 грн. прострочена заборгованість за нарахованими процентами, 9750,00 грн. заборгованість за штрафами.

При застосуванні норм права до спірних правовідносин судом враховується наступне.

Підстави виникнення цивільних прав та обов`язків визначені в ст.11 ЦК України, зокрема з договорів та інших правочинів.

Статтею 1054 ЦК України передбачено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити відсотки.

Відповідно до ч. 1 ст. 1055 ЦК України кредитний договір укладається в письмовій формі.

Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статі 205, 207 ЦК України).

Частиною 2 статті 639 ЦК України також визначено, якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно - комунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.

Відповідно до висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 09 вересня 2020 року у справі № 732/670/19, від 23 березня 2020 року у справі № 404/502/18, від 07 жовтня 2020 року № 127/33824/19, будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексів України може мати електронну форму.

Верховний Суд у постанові від 12 січня 2021 року у справі № 524/5556/19 вказав, що важливо розуміти в якому конкретному випадку потрібно створювати електронний договір у вигляді окремого електронного документа, а коли досить висловити свою волю за допомогою засобів електронної комунікації. Метою підписання договору є необхідність ідентифікації підписанта, підтвердження згоди підписанта з умовами договору, а також підтвердження цілісності даних в електронній формі. Якщо є електронна форма договору, то і підписувати його потрібно електронним підписом. Електронним підписом одноразовим ідентифікатором є дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, і надсилаються іншій стороні цього договору. Це комбінація цифр і букв, або тільки цифр, або тільки літер, яку отримує заявник за допомогою електронної пошти у вигляді пароля, іноді в парі «логін-пароль», або смс-коду, надісланого на телефон, або іншим способом. При оформленні замовлення, зробленого під логіном і паролем, формується електронний документ, в якому за допомогою інформаційної системи (веб-сайту інтернет-магазину) вказується особа, яка створила замовлення.

Отже, ОСОБА_1 уклала кредитний договір шляхом підписання його електронним цифровим підписом за допомогою одноразового ідентифікатора, проте в порушення умов договору не виконала своїх зобов`язань щодо повернення кредиту, доказів зворотнього матеріали справи не містять.

Зазначений договір кредиту, за якими відповідачка отримала кредит, є чинними та недійсними у судовому порядку не визнавався.

Презумція правомірності правочину означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов`язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили. Таким чином, у разі неспростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а створені обов`язки підлягають виконанню.

Згідно ст. ст. 526, 529 ч. 1 ЦПК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться; якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Тобто, належним виконанням зобов`язання з боку відповідачки є повернення кредиту в строки, у розмірі та у валюті, визначеними договором кредиту та сплата процентів за користування ним.

Суду не надано належних та допустимих доказів, які б свідчили про наявність підстав звільнення відповідача від відповідальності за порушення зобов`язання, що відповідає положенням ст. 617 ЦК України.

За нормою ст. 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Відповідно ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав.

Згідно ч. 1 ст. 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Уклавши договір факторингу під №16.05/25-Ф, позивач у встановленому законом порядку набув право вимоги до відповідачки за кредитними зобов`язаннями за кредитним договором №8162975.

Відповідно до розрахунку заборгованості, наданої позивачем за період з 07.08.2024 по 15.05.2025, заборгованість відповідачки за кредитним договором за №8162975 становить 45175,00 грн., з яких: 13000,00 грн. прострочена заборгованість за кредитом, 22425,00 грн. прострочена заборгованість за нарахованими процентами, 9750,00 грн. заборгованість за штрафами.

Однак, відповідно до ч. 5 ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування» у редакції, яка набрала чинності 24 грудня 2023 року згідно із Законом № 3498-IX від 22 листопада 2023 року, максимальний розмір денної процентної ставки, розрахованої відповідно до частини четвертої цієї статті, не може перевищувати 1 %.

Пунктом 17 Прикінцевих та Перехідних положень Закону України «Про споживче кредитування» передбачено, що тимчасово, протягом 240 днів з дня набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг», установити, що максимальний розмір денної процентної ставки не може перевищувати: протягом перших 120 днів - 2,5 %; протягом наступних 120 днів - 1,5 %.

Частиною 2 розділу 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» встановлено, що дія п. 5 розділу І цього Закону (яким, зокрема, доповнено п. 17 розділ IV «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про споживче кредитування») поширюється на договори про споживчий кредит, укладені до набрання чинності цим Законом, якщо строк дії таких договорів продовжено після набрання чинності цим Законом.

Перехідні положення законопроекту застосовуються, у разі якщо потрібно врегулювати відносини, пов`язані з переходом від існуючого правового регулювання до бажаного, того, яке має запроваджуватися з прийняттям нового закону. При цьому перехідні положення повинні узгоджуватися з приписами прикінцевих положень, що стосуються особливостей набрання чинності законом чи окремими його нормами. Норми тимчасового та локального характеру, якщо вони присутні в законі, також включаються до перехідних положень законопроекту.

Договір №8162975 укладений 07 серпня 2024 року, тобто, після внесення змін до Закону України «Про споживче кредитування», а тому положення п. 17 Прикінцевих та Перехідних положень Закону «Про споживче кредитування» не поширюється на вказаний кредитний договір.

Разом з тим, зі змісту положень ч. 5 ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування» вбачається, що максимальний розмір денної процентної ставки, розрахованої відповідно до частини четвертої цієї статті, не може перевищувати 1 %.

Згідно розрахунку заборгованості вбачається, що з 07.08.2024 року по 07.09.2024 року нараховано проценти за зниженою процентною ставкою 0,75 % в день, тобто 25000,00 х 0,75% х 30 днів, що становить 5625,00 грн. З 08.09.2024 року по 04.02.2025 року проценти нараховано за стандартною процентною ставкою 1,50 % в день, що становить 29625,00 грн.

Судом встановлено, що відповідачка здійснила часткові платежі в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором: 07.09.2024 в розмірі 12000,00 грн. основного боргу та 6000,00 грн. процентів; 11.10.2024 року в розмірі 3400,00 грн. процентів; 12.10.2024 року в розмірі 3425,00 грн. процентів та 2750,00 грн. оплата штрафу.

Таким чином, з урахуванням положень ч. 5 ст. 12 Закону України «Про споживче кредитування», розрахунок заборгованості за відсотками за договором про надання споживчого кредиту слід проводити з урахуванням максимальної денної процентної ставки 1% визначеної ч. 5 ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування».

Отже, за умовами договору №8162975 відсотки за період з 08.09.2024 року по 04.02.2025 року мали становити 19500,00 грн. (13000,00 грн. х 1% х 150 днів), однак з врахуванням часткового погашення процентів відповідачкою в розмірі 6825,00 грн. (3400,00 грн. +3425,00 грн.), заборгованість за процентами мала становити 12675,00 грн..

З приводу стягнення з відповідачки на користь позивача за кредитним договором №8162975 - суми заборгованості за штрафами - 9750,00 грн., суд вважає за необхідне зазначити, що відповідно до п.18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, які чинні, як на день укладення кредитних договорів, так і на час ухвалення цього рішення, в період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Також, Верховний Суд у постанові від 31.01.2024 №183/7850/22 зазначив тлумачення п.18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, що свідчить про те, що законодавець передбачив особливості у регулюванні наслідків прострочення виконання (невиконання, часткового виконання) певних грошових зобов`язань: в періоді існування особливих правових наслідків. Таким є період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування; в договорах на які поширюються специфічні правові наслідки. Такими є договір позики, кредитний договір, і в тому числі договір про споживчий кредит; у встановленні спеціальних правових наслідків прострочення виконання (невиконання, часткового виконання). Такі наслідки полягають в тому, що позичальник звільняється від відповідальності, визначеної ч.2 ст.625 ЦК, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення.

Враховуючи вищевказане, у задоволенні позову в частині стягнення з відповідачки на користь позивача- 9750,00 грн. суми заборгованості за штрафами за кредитним договором №8162975 - слід відмовити.

Разом з тим, згідно розрахунку заборгованості вбачається, що відповідачка сплатила 2750,00 грн. штрафу, а тому даний штраф слід зарахувати в рахунок погашення процентів.

Таким чином, з відповідачки слід стянути заборгованість за договором №8162975 від 07 серпня 2024 року в сумі 22925,00 грн., з яких 13000,00 грн. заборгованість за тілом кредиту, 9925,00 грн. заборгованість за процентами (12675,00-2750,00).

Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Задовольняючи позовні вимоги частково, суд також враховує, що відповідачка не скористалась своїм правом та не подала до суду відзиву на позовну заяву, не спростувала розрахунок суми позовних вимог, не подала доказів на погашення заборгованості за кредитним договором, що є її процесуальним обов`язком. Отже сума заборгованості нею не заперечується.

Згідно ч.1 ст.133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Відповідно п.1 ч.3 ст.133 ЦПК України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Частиною 1 ст.141 ЦПК України передбачено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до ч.2 ст.141 ЦПК України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Так, згідно ст. 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено (пункти 138, 139 постанови Верховного Суду від 23 вересня 2021 року у справі № 904/1907/15).

На підтвердження понесення витрат на правничу допомогу представником позивача також було подано до суду наступні документи: договір №02/08/2024 про надання правової допомоги від 02 серпня 2024 року; платіжна інструкція; акт №144 прийому-передачі виконаних робіт (надання послуг) згідно договору про надання правової допомоги від 02 серпня 2024 року, витяг з реєстру №1 до акту приймання -передачі наданих послуг №144 до договору №02/08/2024 про надання правової допомоги від 02 серпня 2024 року, згідно якого вартість надання послуг становить 10000,00 грн.; свідоцтво про првао на зайняття адвокатською діяльністю.

При цьому, пунктом 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 року у справ №755/9215/15-ц, зазначено що, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальних адвокатських витрат (встановлення їхньої доцільності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи, фінансового стану обох сторін.

Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі ст. 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України", заява N 19336/04).

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Представником позивача належними доказами підтверджено факт понесення витрат на професійну правничу допомогу в сумі 10000,00 грн.

Однак, відповідно до п.3 ч.2 ст.141 ЦПК України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

У зв`язку з частковим задоволенням позовних вимог (50,74%), з відповідачки на корить позивача необхідно стягнути 5074,00 гривень (10000,00 х 50,74%:100) - витрат на професійну правничу допомогу.

Відповідно до ст.141 ЦПК України з відповідачки на користь позивача підлягають стягненню судові витрати пропорційно задоволених вимог, а тому судовий збір слід стягнути в розмірі 1350,90 грн. (2662,40 х 50,74 : 100).

Керуючись ст. ст. 259, 263-265, 293, 354, 355 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Факторингова компанія «Укрглобал-Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_4 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Факторингова компанія «Укрглобал-Фінанс» (місцезнаходження: м. Київ бульвар Вацлава Гавела, будинок 4, код ЄДРПОУ 41915308 на рахунок IBAN НОМЕР_5 в АТ «Сенс Банк» заборгованість за договором №8162975 від 07.08.2024 року в розмірі 22925 (двадцять дві тисячі дев`ятсот двадцять п`ять) гривень, з яких: 13000 (тринадцять тисяч) гривень прострочена заборгованість за кредитом, 9925 (дев`ять тисяч дев`ятсот двадцять п`ять) гривень прострочена заборгованість за нарахованими процентами, а також витрати по сплаті судового збору в сумі 1350 (одну тисячу триста п`ятдесят) гривень 90 (дев`яносто) копійок та витрати на правову допомогу в розмірі 5074 (п`ять тисяч сімдесят чотири) гривень.

В іншій частині позову відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Хмельницького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено 24 вересня 2026 року.

Суддя Ю. Е. Шафікова