Рішення № 140074626, 24.09.2026, Дунаєвецький районний суд Хмельницької області

Справа № 676/4087/26

Провадження № 2/674/1125/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 вересня 2026 року м.Дунаївці

Дунаєвецький районний суд Хмельницької області у складі головуючої судді Шафікової Ю.Е., розглянувши в порядку спрощеного провадження без повідомлення сторін цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія «Кредит Капітал" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія «Кредит Капітал"звернулось до суду з вказаним позовом, в якому просив стягнути з відповідачки на свою користь заборгованість за кредитним договором в розмірі 15015,00 грн. та судові витрати.

В обґрунтування позовних вимог вказує на те, що 24 грудня 2019 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Мілоан» та ОСОБА_1 було укладено Договорів про споживчий кредит №1176123, згідно з умовами якого відповідачка отримала кредит у сумі 5000,00 грн.

Позичальник зобов`язалась сплатити проценти за користування кредитними коштами та комісію. Кредитний договір підписаний електронним підписом, відтвореним шляхом використання одноразового ідентифікатора (електронного підпису), який був надісланий на номер мобільного телефону відповідача.

27 березня 2020 року між ТзОВ «Мілоан» і ТОВ "Фінансова компанія «Кредит Капітал"укладено договір відступлення прав вимоги №49-МЛ, відповідно до умов якого відбулось відступлення права вимоги за договором про споживчий кредит №1176123 від 24.12.2019 року, укладеним між ТзОВ «Мілоан» та ОСОБА_1 . Відповідачка не виконала свої зобов`язання за кредитним договором, тому заборгованість склала 15015,00 грн., з яких: 5000,00 грн. - прострочена заборгованість за кредитом, 75115,00 грн. - прострочена заборгованість за процентами, 2500,00 грн. заборгованість по штрафах/пені.

Таким чином, до ТОВ «Фінансова Компанія «Кредит Капітал» відповідно до укладеного договору факторингу перейшло право грошової вимоги до відповідачки за кредитним договором.

Відповідачка не виконувала належним чином зобов`язання за договором, в результаті чого виникла заборгованість за договором, яка становить 15015,00 грн.

Наявність непогашеної заборгованості, зумовило звернення позивача до суду з даним позовом.

Ухвалою судді від 01 липня 2026 року відкрито провадження в справі за правилами спрощеного провадження без повідомлення сторін.

Відповідачка не скористалась своїм правом та не подала до суду відзиву на позовну заяву, заяв та клопотань до суду також не надходило.

Суд, дослідивши матеріали справи, всебічно та повно з`ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позовна заява, об`єктивно оцінивши докази, що мають істотне значення для її розгляду і вирішення по суті, вважає що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 1055 ЦК України кредитний договір укладається в письмовій формі.

Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статі 205, 207 ЦК України).

Частиною 2 статті 639 ЦК України також визначено, якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно - комунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.

Відповідно до висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 09 вересня 2020 року у справі № 732/670/19, від 23 березня 2020 року у справі № 404/502/18, від 07 жовтня 2020 року №127/33824/19, будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексів України може мати електронну форму.

Згідно зі статтею 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію».

Згідно із п. 5 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Відповідно до ч. 3 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (частини 4, 5ст. 11 Закону).

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього (ч. 5 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Згідно із ч. 6 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

За правилом ч. 8 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію», вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

Положеннями ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Із матеріалів справи встановлено, що 24 грудня 2019 року між ТзОВ «Мілоан» та ОСОБА_1 був укладений договір про споживчий кредит №1176123. Згідно з умовами договору ТзОВ «Мілоан» надало відповідачці кредит у розмірі 5000,00 грн. строком на 30 днів до 23.01.2020 року зі сплатою процентів за користування кредитом в розмірі 2,50 % від фактичного залишку кредиту за кожен день строку користування кредитом.

Кредит надається з 24.12.2019 року.

Дата повернення кредиту: 23.01. 2020 року.

Тип процентної ставки за цим договором: фіксована.

Комісія за надання кредиту становить 0,00 грн.

Розрахунок сукупної вартості кредиту зазначений в Графіку розрахунків, який є невід`ємною частиною договору.

За змістом пункту 2.1. цього договору кредитні кошти надаються позичальнику шляхом безготівкового переказу на картковий рахунок.

Кредитний договір підписаний відповідачкою із використанням електронного підпису одноразовим ідентифікатором L43213 відповідно до Закону України «Про електронну комерцію», що підтверджується довідкою про ідентифікацію особи, виданої ТзОВ «Мілоан».

ТзОВ «Мілоан» виконало свої зобов`язання за кредитним договором, надало відповідачці кредитні кошті в сумі 5000,00 грн. 24.12.2019 року, що підтверджується платіжним дорученням №11857069 призначення платежу: кредитні кошти від ТОВ «Мілоан» згідно договору №1176123.

Відповідачка ОСОБА_1 свої зобов`язання за договором не виконала та не повернула у визначений строк отримані в борг грошові кошти, не сплатив проценти.

Згідно виписки з особового рахунка за кредитним договором №1176123 від 24.12.2019 року, витягу з реєстру боржників до договору відступлення прав вимог № 49-МЛ від 27 березня 2020 року заборгованість відповідачки ОСОБА_1 склала 18015,00 грн., з яких: 5000,00 грн. - прострочена заборгованість за кредитом, 7515,00 грн. - прострочена заборгованість за процентами, 2500,00 грн. заборгованість по штрафах/пені.

Зазначені обставини підтверджуються договором про споживчий кредит №1176123 від 24.12.2019 року, графіком розрахунків/платежів за кредитним договором, довідкою про ідентифікацію, анкетою-заявою на кредит №1176123, платіжним дорученням №11857069 від 24.12.2019 року, випискою з особового рахунка за кредитним договором №1176123 від 24.12.2019року.

27 березня 2020 року між ТзОВ «Мілоан» і ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» був укладений договір відступлення прав вимоги № 49-МЛ, відповідно до умов якого ТзОВ «Мілоан» відступило новому кредитору ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» за плату, а новий кредитор прийняв належні ТзОВ «Мілоан» права грошової вимоги до боржників за кредитними договорами, вказаними у Реєстрі боржників, укладеними між кредитором і боржниками (портфель заборгованості).

Відповідно до витягу з Реєстру боржників до договору відступлення прав вимоги № 49-МЛ від 27.03.2020 року ТОВ «ФК «Кредит Капітал» набуло права грошової вимоги до ОСОБА_1 за договором про споживчий кредит №1176123 від 24.12.2019 року.

Про відступлення права грошової вимоги за кредитним договором позивач повідомив відповідача, а також направив претензію щодо сплати заборгованості.

За нормою ст. 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Відповідно ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав.

Згідно ст. ст. 526, 529 ч. 1 ЦПК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться; якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до положень ч.1 ст.1077 ЦК України, за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Уклавши договір договір відступлення прав вимоги №49-МЛвід 27 березня 2020 року, позивач у встановленому законом порядку набув право вимоги до відповідачки за кредитними зобов`язаннями за договором №1176123 від 24.12.2019року.

Тобто, належним виконанням зобов`язання з боку відповідачки є повернення кредиту в строки, у розмірі та у валюті, визначеними кредитним договором.

Згідно з наданим позивачем розрахунком, заборгованість ОСОБА_1 за кредитним договором №1176123 від 24.12.2019року станом на дату звернення до суду становить 15015,00 грн., з яких: 5000,00 грн. - прострочена заборгованість за кредитом, 7515,00 грн. - прострочена заборгованість за процентами, 2500,00 грн. заборгованість по штрафах/пенею.

Разом з цим, суд приходить до висновку про обґрунтованість позовних вимог та наявна заборгованістьза кредитним договором за №1176123 від 24.12.2019року в розмірі 11250,00 грн., з яких: 5000,00 грн. - сума заборгованості за основною сумою боргу, 3750,00 грн. - сума заборгованості за відсотками, 2500,00 грн. заборгованість по штрафах/пенею.

Щодо розміру процентної ставки за кредитним договором суд зазначає таке. Відповідно до ч. 5 ст. 8 Закону України "Про споживче кредитування" максимальний розмір денної процентної ставки не може перевищувати 1%. Цю норму введено Законом України № 3498-IX від 22.11.2023, чинним з 24.12.2023.

У даному випадку кредитний договір укладено 24.12.2019 року, тобто до набрання чинності зазначеними обмеженнями, а тому вони на встановлену договором процентну ставку не поширюються. Встановлена договором процентна ставка у розмірі 2,50% в день була правомірною на момент укладення договору, а тому нарахування процентів за такою ставкою протягом строку кредитування є правомірним.

Разом з тим, як вбачається з кредитного договору №1176123 строк договору 30 днів.

Велика Палата Верховного Суду у постановах від 28 березня 2018 року в справі № 444/9519/12 (провадження № 14-10цс18), від 04 липня 2018 року в справі №310/11534/13-ц (провадження №14-154 цс 18) дійшла висновку, що право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти, а також обумовлену в договорі неустойку за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України. При цьому суд зазначив, що кредитор має право на отримання гарантій належного виконання зобов`язання, відповідно до частини другої статті 625 ЦК, а не у вигляді стягнення процентів та неустойки.

В постанові Великої Палати Верховного Суду від 05 квітня 2023 року (справа № 910/4518/16) зазначено: надання кредитодавцю можливості нарахування процентів відповідно до статті 1048 ЦК України поза межами строку кредитування чи після пред`явлення вимоги про дострокове погашення кредиту вочевидь порушить баланс інтересів сторін - на позичальника буде покладений обов`язок, який при цьому не кореспондується жодному праву кредитодавця. Отже, припис абзацу другого частини першої статті 1048 ЦК України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування. Право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно із частиною другою статті 1050 ЦК України. Велика Палата Верховного Суду підкреслює, що зазначене в цьому розділі постанови не означає, що боржник не повинен у повному обсязі виконувати свій обов`язок за кредитним договором. Боржник не звільняється від зобов`язань зі сплати нарахованих у межах строку кредитування, зокрема до пред`явлення вимоги про дострокове погашення кредиту, процентів за "користування кредитом". Установлений кредитним договором строк кредитування лише визначає часові межі, в яких проценти за "користування кредитом" можуть нараховуватись, не скасовуючи при цьому обов`язок боржника щодо їх сплати. Отже, якщо позичальник прострочив виконання зобов`язання з повернення кредиту та сплати процентів за "користування кредитом", сплив строку кредитування чи пред`явлення вимоги про дострокове погашення кредиту не може бути підставою для невиконання такого зобов`язання. Зазначене також є підставою для відповідальності позичальника за порушення грошового зобов`язання.

Отже, суд дійшов висновку, що за кредитним договором №1176123 проценти за користування кредитними коштами можуть бути нараховані лише протягом 30 днів відповідно, тобто терміну, на який були надані кредитні кошти. А тому розмір заборгованості по відсоткам за користування кредитними коштами за цим договором з врахуванням умов договору щодо розміру денного відсотку за користування коштами становить 3750,00 грн. (5000,00 грн. х 2,50% х 30 днів. Доказів того, що відбулася прологація кредитного договору позивач не надав.

Щодо заявленої до стягнення пені (штрафу) у сумі 2500,00 грн суд зазначає, що відповідно до п. 4.1 кредитного договору у разі прострочення позичальником зобов`язань з повернення кредиту та/або сплати процентів позичальник зобов`язаний сплатити пеню у розмірі 2,00 відсотки від суми невиконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення, але не більше 50 відсотків від загальної суми кредиту, одержаного позичальником за цим договором. Оскільки пеня була нарахована до введення в Україні воєнного стану (24.02.2022), у зв`язку з чим підстав для застосування пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України, яким передбачено звільнення позичальника від сплати неустойки (штрафу, пені) у період дії воєнного стану, суд не вбачає. Заявлена до стягнення пеня у сумі 2500,00 грн. нарахована відповідно до умов договору і підлягає стягненню в повному обсязі.

Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Задовольняючи позовні вимоги частково, суд також враховує, що відповідачка не скористалась своїм правом та не подала до суду відзиву на позовну заяву, не спростувала розрахунок суми позовних вимог, не подала доказів на погашення заборгованості за кредитним договором, що є її процесуальним обов`язком. Отже сума заборгованості нею не заперечується.

Щодо розподілу між сторонами судових витрат суд зазначає наступне.

Згідно ч.1 ст.133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Відповідно п.1 ч.3 ст.133 ЦПК України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Частиною 1 ст.141 ЦПК України передбачено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до ч.2 ст.141 ЦПК України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Так, згідно ст. 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено (пункти 138, 139 постанови Верховного Суду від 23 вересня 2021 року у справі № 904/1907/15).

На підтвердження понесення витрат на правничу допомогу представником позивача також було подано до суду наступні документи: договір про надання правової допомоги №0107 від 01.07.2025 року, акт №Д/23106 наданих послуг з якого вбачається, що вартість наданих щодо підготовки позовної заяви про стягнення заборгованості за кредитним договором становить 8 000,00 грн. та детальний опис наданих послуг до Акту №Д/23106 від 14.04.2026 року.

При цьому, пунктом 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 року у справ №755/9215/15-ц, зазначено що, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальних адвокатських витрат (встановлення їхньої доцільності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи, фінансового стану обох сторін.

Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі ст. 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України", заява № 19336/04).

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Представником позивача належними доказами підтверджено факт понесення витрат на професійну правничу допомогу в сумі 8000,00 грн.

Однак, відповідно до п.3 ч.2 ст.141 ЦПК України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

У зв`язку з частковим задоволенням позовних вимог (74,92%), з відповідачки на корить позивача необхідно стягнути 5993,60 гривень (8000,00 х 74,92:100) - витрат на професійну правничу допомогу.

Відповідно до ст.141 ЦПК України з відповідача на користь позивача підлягають стягненню судові витрати пропорційно задоволених вимог, а тому судовий збір слід стягнути в розмірі 1994,67 грн. (2662,40 х 74,92: 100).

Керуючись ст. ст. 259, 263-265, 293, 354, 355 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія «Кредит Капітал" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , (зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія «Кредит Капітал" (ЄДРПОУ 35234236, адреса: 79018, м. Львів, вул. Смаль-Стоцького, 1, корпус 28, IBAN: НОМЕР_2 в АТ «КРЕДІ АГРІКОЛЬ БАНК», МФО 300614) заборгованость за кредитним договором №1176123 від 24.12.2019року у розмірі 11250 (одинадцять тисяч двісті п`ятдесят) гривень, з яких 5000 (п`ять тисяч) заборгованість за тілом кредиту, 3750 (три тисячі сімсот п`ятдесят) гривень заборгованість за процентами, 2500(дві тисячі п`ятсот) гривень заборгованість по штрафах/пенею, а також судовий збір в розмірі 1994 (одну тисячу дев`ятсот дев`яносто чотири) гривні 67 (шістдесят сім) копійок, та витрати на правову допомогу в розмірі 5993 (п`ять тисяч дев`ятсот дев`яносто три) гривні 60 (шістдесят) копійок.

В іншій частині позову відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Хмельницького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено 24 вересня 2026 року.

Суддя Ю. Е. Шафікова