Постанова № 140056121, 25.09.2026, Дунаєвецький районний суд Хмельницької області

Справа № 674/1404/26

Провадження № 3/674/431/26

ПОСТАНОВА

іменем України

25 вересня 2026 року м. Дунаївці

Дунаєвецький районний суд Хмельницької області у складі судді Барателі Д.Т., за участю секретаря судового засідання Калянової І.Ю., захисника адвоката Кубрак Ю.В. (у режимі відеоконференції), розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Дунаївці справу про адміністративне правопорушення, що надійшла від Батальйону патрульної поліції з обслуговування Кам`янець-Подільського району Управління патрульної поліції в Хмельницькій області Департаменту патрульної поліції, про притягнення до адміністративної відповідальності

ОСОБА_1 ,

ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, мешканця АДРЕСА_1 , працюючого водієм Філії "Птахофабрика "Авіс" Товариства з обмеженою відповідальністю "Аграрний холдинг "Авангард", РНОКПП НОМЕР_1 ,

за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення,

в с т а н о в и в :

11.06.2026 о 04 год 45 хв по вул. Грушевського (Жовтнева), 91-А, у с-щі Смотрич Кам`янець-Подільського району Хмельницької області ОСОБА_1 керував транспортним засобом автобусом ПАЗ 32054-07, державний номерний знак НОМЕР_2 , перебуваючи в стані алкогольного сп`яніння. Огляд на стан сп`яніння проведено на місці зупинки транспортного засобу зі згоди водія із застосуванням спеціального технічного засобу газоаналізатора Drager Alcotest 7510 (прилад № ARLM-0330, принтер № ARMA-0092), тест № 1014, результат позитивний 0,46 проміле, з результатом огляду ОСОБА_1 погодився, чим порушив вимоги п. 2.9 "а" Правил дорожнього руху та вчинив адміністративне правопорушення, Дії ОСОБА_1 кваліфіковано за ч. 1 ст. 130 КУпАП.

ОСОБА_1 у судове засідання не з`явився, про дату, час і місце розгляду справи повідомлений належним чином. Захисник повідомила, що ОСОБА_1 не може з`явитися в судове засідання, оскільки не має бронювання, та не заперечувала проти розгляду справи за його відсутності. Його інтереси в судовому засіданні представляла захисник адвокат Кубрак Ю.В. Відповідно до ч. 1 ст. 268 КУпАП справу розглянуто за відсутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, за участю її захисника.

Захисник Кубрак Ю.В. вину ОСОБА_1 у вчиненні правопорушення не визнала, заявила клопотання про визнання результатів огляду на стан сп`яніння недійсними, про визнання причини зупинки транспортного засобу безпідставною та про закриття провадження у справі на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП у зв`язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення, а також клопотання про застосування принципу індивідуалізації юридичної відповідальності і незастосування до ОСОБА_1 у разі визнання його винним позбавлення права керування транспортними засобами. Клопотання про закриття провадження у справі та про застосування принципу індивідуалізації подано 25.09.2026, у судовому засіданні того ж дня захисник їх оголосила і підтримала.

За клопотанням захисника в судовому засіданні в режимі відеоконференції допитано як свідка інспектора патрульної поліції ОСОБА_2 , який складав матеріали справи. Свідок пояснив, що автобус було зупинено під час дії комендантської години; водій пред`явив посвідчення водія і пояснив, що їде за працівниками, яких має доставити на підприємство. Під час спілкування з водієм свідок виявив ознаки алкогольного сп`яніння запах алкоголю з порожнини рота, тремтіння пальців рук і поведінку, що не відповідала обстановці, і неодноразово пропонував пройти огляд на місці зупинки або в найближчому закладі охорони здоров`я; водій тривалий час однозначної відповіді не давав, після роз`яснень погодився пройти огляд на місці, результат якого становив 0,46 проміле. Свідок також повідомив, що на автобусі не горіли верхні задні габаритні вогні, проте основною причиною зупинки це не було. Чи пред`являв водій перепустку і в якій послідовності після оголошення результату огляду він з`ясовував у водія його позицію щодо цього результату, свідок за давністю подій точно пригадати не зміг.

Ознайомившись з матеріалами справи, встановивши обставини, визначені ст. 280 КУпАП, суд доходить висновку, що вина ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, підтверджується дослідженими доказами, а саме:

протоколом про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 689767 від 11.06.2026, у якому зафіксовано обставини правопорушення та який підписано ОСОБА_1 із зазначенням, що зі змістом протоколу він ознайомлений, копію протоколу отримав, а внесені про нього дані є правильними;

актом огляду на стан алкогольного сп`яніння з використанням спеціальних технічних засобів від 11.06.2026, у якому зафіксовано виявлені ознаки сп`яніння запах алкоголю з порожнини рота, виражене тремтіння пальців рук, поведінку, що не відповідає обстановці, результат огляду 0,46 проміле, а також власноручний запис ОСОБА_1 у графі "З результатами згоден" із зазначенням його прізвища, імені та по батькові і його підпис;

показаннями технічного засобу роздруками газоаналізатора Drager Alcotest 7510 (прилад № ARLM-0330, принтер № ARMA-0092), тест № 1014 від 11.06.2026, час 05 год 06 хв 17 с, результат 0,46 проміле, при результаті перевірки чистоти 0,00 проміле і даті останнього градуювання приладу 28.05.2026, на яких ОСОБА_1 власноручно зазначив своє прізвище, ім`я та дату народження і які підписав під застереженням про підтвердження ідентичності показань на екрані та у роздруківці;

направленням на медичний огляд водія транспортного засобу від 11.06.2026;

рапортом інспектора взводу № 2 роти № 2 батальйону патрульної поліції з обслуговування Кам`янець-Подільського району лейтенанта поліції Цаплюка М.Д. від 11.06.2026, у якому викладено обставини зупинки транспортного засобу та проведення огляду;

відеозаписами, здійсненими портативними відеореєстраторами VB400 № 476331 і № 476332, та відеозаписом відеореєстратора службового автомобіля;

довідкою старшого інспектора відділу адміністративної практики батальйону патрульної поліції, відомостями про посвідчення водія та транспортний засіб;

показаннями свідка ОСОБА_2 в судовому засіданні.

Факт керування ОСОБА_1 автобусом підтверджується протоколом, рапортом поліцейського, показаннями свідка, відстороненням ОСОБА_1 від керування з передачею транспортного засобу іншому водієві, а також відеозаписами. На записі відеореєстратора службового автомобіля зафіксовано, як автобус з державним номерним знаком НОМЕР_2 рухається попереду патрульного автомобіля і зупиняється, після чого поліцейський підходить до дверей водія. Запис портативного відеореєстратора № 476332 розпочато о 04 год 46 хв 02 с, одразу після зупинки: поліцейський виходить з патрульного автомобіля і прямує до щойно зупиненого автобуса, на місці водія якого перебуває ОСОБА_1 ; на запитання поліцейського водій називає напрямок руху, пояснює, що працює водієм і їде за працівниками, яких має доставити на підприємство, і передає посвідчення водія та свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу. Сам ОСОБА_1 факту керування на місці зупинки не заперечував.

Щодо клопотання про визнання результатів огляду недійсними. Захисник посилалася на те, що на відеозаписі водій не висловив чіткої та однозначної згоди з результатом огляду, а поліцейський не роз`яснив йому права пройти огляд у закладі охорони здоров`я та самостійно констатував стан сп`яніння.

Суд виходить з такого.

Відповідно до ч. 2 ст. 266 КУпАП огляд особи, яка керувала транспортним засобом, на стан алкогольного сп`яніння проводиться поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів; під час проведення огляду поліцейський застосовує технічні засоби відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів огляд проводиться у присутності двох свідків. Згідно з ч. 3 ст. 266 КУпАП огляд у закладі охорони здоров`я проводиться у разі незгоди особи на проведення огляду поліцейським або в разі незгоди з його результатами.

Отже, підставою для проведення огляду в закладі охорони здоров`я є незгода водія або з самим проведенням огляду на місці, або з його результатами. Такої незгоди ОСОБА_1 не висловив.

Навпаки, його згода з результатом огляду зафіксована в матеріалах справи тричі й у письмовій формі: власноручним записом прізвища, імені та по батькові і підписом у графі акта огляду "З результатами згоден"; власноручним записом прізвища, імені та дати народження і підписом на роздруку показань газоаналізатора під застереженням про підтвердження ідентичності показань; підписом у протоколі про адміністративне правопорушення про те, що внесені про нього дані є правильними. Жодних зауважень чи заперечень до змісту цих документів ОСОБА_1 не вніс, хоча мав таку можливість.

Довід клопотання про те, що право пройти огляд у закладі охорони здоров`я не було роз`яснено, спростовується самим відеозаписом, на який посилається захист.

Дослідженням відеозапису встановлено, що після виявлення ознак сп`яніння поліцейський протягом п`ятнадцяти хвилин, з 04 год 51 хв до 05 год 06 хв, неодноразово пропонував ОСОБА_1 пройти огляд і роз`яснював порядок його проведення. Зокрема, поліцейський послався на спільний наказ Міністерства внутрішніх справ України та Міністерства охорони здоров`я України № 1452/735 і повідомив, що водій зобов`язаний на вимогу поліцейського пройти огляд на стан сп`яніння "на місці зупинки або в найближчому закладі"; згодом перелічив можливі варіанти пройти огляд на місці за допомогою газоаналізатора, "або ми їдемо в найближчий медзаклад, найближчу лікарню, проходити там", або відмовитися від огляду; ще пізніше повторив ці варіанти як "варіант А проходимо на місці, варіант Б їдемо в лікарню, варіант В відмовляєтесь" і запитав, чи чує його водій, на що ОСОБА_1 відповів ствердно.

Отже, право пройти огляд у закладі охорони здоров`я було роз`яснене ОСОБА_1 неодноразово і завчасно, ще до застосування газоаналізатора, він підтвердив, що чує роз`яснення, проте бажання скористатися цим правом не висловив, погодившись пройти огляд на місці зупинки.

Відеозаписом підтверджується й дотримання порядку самого огляду: поліцейський запропонував ОСОБА_1 самостійно обрати мундштук і перевірити цілісність його упаковки, роз`яснив порядок видиху, а перед проведенням тесту прилад здійснив перевірку чистоти, яка дала нульовий показник.

Не знаходить підтвердження й довід про те, що поліцейський підмінив з`ясування позиції водія власними припущеннями. Після оголошення результату огляду поліцейський прямо і двічі запитав ОСОБА_1 , чи згоден той з результатом. Таке запитання за своїм змістом є саме з`ясуванням позиції особи щодо результату огляду, як цього і вимагає ст. 266 КУпАП. Те, що свідок ОСОБА_2 у судовому засіданні, через три місяці після події, не зміг точно пригадати послідовність своїх запитань, цього висновку не змінює: послідовність дій поліцейського об`єктивно зафіксована відеозаписом, а позиція водія щодо результату огляду його власноручними записами й підписами в акті огляду та на роздруку показань приладу.

Крім того, у матеріалах справи наявне направлення на медичний огляд водія транспортного засобу від 11.06.2026, складене поліцейським, у графах якого щодо проведення огляду та доставлення особи до закладу охорони здоров`я зазначено, що огляд не проводився і особа не доставлялася, саме внаслідок згоди водія з результатом огляду на місці зупинки.

Процедуру огляду дотримано і в іншій частині: огляд проведено на місці зупинки транспортного засобу із застосуванням технічних засобів відеозапису, у зв`язку з чим залучення двох свідків за ч. 2 ст. 266 КУпАП не вимагалося; застосований газоаналізатор пройшов градуювання 28.05.2026, тобто до дня проведення огляду; перевірка чистоти приладу дала нульовий показник; координати, зафіксовані в роздруку показань приладу, збігаються з координатами відеозапису, що підтверджує проведення огляду на місці зупинки транспортного засобу.

За таких обставин суд не вбачає порушень порядку проведення огляду на стан алкогольного сп`яніння, а тому клопотання захисника про визнання результатів огляду недійсними задоволенню не підлягає.

Щодо клопотання про визнання причини зупинки транспортного засобу безпідставною. Захисник вважає, що єдиною причиною зупинки було перебування транспортного засобу на дорозі під час комендантської години, що не є підставою для зупинки за ч. 1 ст. 35 Закону України "Про Національну поліцію"; що зупинку здійснено поза блокпостом чи контрольним пунктом; що водій мав перепустку, яка дозволяла йому рух під час комендантської години, а поліцейський не повідомив йому підстави зупинки. На думку захисника, всі докази, отримані після такої зупинки, є недопустимими. До клопотання долучено копію перепустки № 16191, виданої комендатурою Хмельницької обласної військової адміністрації на ім`я ОСОБА_1 як водія ТОВ "Аграрний холдинг "Авангард" філії "Птахофабрика Авіс".

Суд не погоджується з цими доводами.

Відповідно до п. 7 ч. 1 ст. 35 Закону України "Про Національну поліцію" поліцейський може зупиняти транспортні засоби, якщо уповноваженим органом прийнято рішення про обмеження або заборону руху. Комендантська година, запроваджена в умовах воєнного стану на підставі п. 5 ч. 1 ст. 8 Закону України "Про правовий режим воєнного стану", є саме таким обмеженням: вона забороняє перебування в установлений час доби на вулицях та в інших громадських місцях без спеціально виданих перепусток. Саме цю підставу п. 7 ч. 1 ст. 35 Закону зазначено в рапорті поліцейського.

Зупинка транспортного засобу, що рухався під час дії комендантської години, для перевірки наявності у водія права на такий рух є звичайним заходом забезпечення режиму комендантської години. Наявність у водія перепустки не робить зупинку незаконною: перепустка, як зазначено в самому її тексті, видається для пред`явлення на вимогу, а отже, передбачає, що уповноважена особа може зупинити її власника й перевірити документи. Перепустка підтверджує право ОСОБА_1 пересуватися під час комендантської години у зв`язку з виконанням службових обов`язків, і порушення режиму комендантської години йому не ставиться за провину, проте вона ніяк не стосується заборони керувати транспортним засобом у стані сп`яніння.

Закон не пов`язує право поліцейського зупинити транспортний засіб з підстав, визначених ч. 1 ст. 35 Закону, з наявністю блокпоста чи контрольного пункту. Посилаючись на постанову Кабінету Міністрів України від 29.12.2021 № 1456, захисник не зазначила конкретного положення, яке встановлювало б таке обмеження.

Крім того, дослідженим відеозаписом зафіксовано, що вже в перші хвилини спілкування поліцейський з`ясовував у водія, чому на автобусі не працюють задні габаритні вогні, і водій підтвердив, що справа і зверху вогні не горять. Несправність зовнішніх світлових приладів, виявлена в темну пору доби, є очевидною ознакою технічної несправності транспортного засобу, що саме по собі є підставою для зупинки за п. 2 ч. 1 ст. 35 Закону України "Про Національну поліцію".

Не відповідає дійсності й довід про те, що водію не повідомили підстави зупинки. На відеозаписі поліцейський прямо повідомив ОСОБА_1 , що його зупинено у зв`язку з комендантською годиною, яка на той час ще тривала, а також послався на технічну несправність транспортного засобу.

Висновок про недопустимість доказів, на який посилається захисник, стосується випадків, коли підстава зупинки не задокументована і не доведена. У цій справі підставу зупинки зафіксовано і в рапорті поліцейського, і на відеозаписі, а тому підстав вважати докази, отримані після зупинки, здобутими з порушенням закону суд не вбачає. Постанови Сарненського районного суду Рівненської області та Талалаївського районного суду Чернігівської області, на які посилається захисник, ухвалено за інших фактичних обставин, і обов`язкової сили для суду вони не мають.

З огляду на викладене клопотання захисника про визнання причини зупинки транспортного засобу безпідставною задоволенню не підлягає.

Щодо клопотання про закриття провадження у справі. Захисник просить закрити провадження на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП, посилаючись, крім уже розглянутих доводів про безпідставність зупинки та порушення порядку огляду, на таке: запис відеореєстратора "70MAI" службового автомобіля не зазначено у протоколі про адміністративне правопорушення, а тому він є недопустимим доказом; жоден відеозапис не фіксує руху автобуса під керуванням ОСОБА_1 , а запис нагрудної камери починається тоді, коли транспортний засіб уже стояв; ознаки сп`яніння поліцейський назвав лише після того, як запитав водія про вживання алкоголю, не провівши жодної перевірки; результат огляду 0,46 проміле не перевищує межі, встановленої Конвенцією про дорожній рух 1968 року.

Суд ці доводи відхиляє. Стаття 251 КУпАП не обмежує кола доказів лише тими відеозаписами, технічний засіб яких зазначено у протоколі про адміністративне правопорушення. Доказами у справі є будь-які фактичні дані, отримані у визначеному законом порядку, зокрема показання технічних засобів, що мають функції відеозапису. Запис відеореєстратора службового автомобіля надійшов до суду разом з іншими матеріалами справи, одночасно із записами портативних відеореєстраторів, і ідентифікується за своїм змістом: на ньому зафіксовано той самий автобус з державним номерним знаком НОМЕР_2 у тому самому місці географічні координати, відображені на записі, збігаються з координатами, зафіксованими портативними відеореєстраторами поліцейських і роздруком показань газоаналізатора, а події на ньому безпосередньо передують подіям, зафіксованим портативним відеореєстратором № 476332. Захисник не навела, у чому саме полягає суперечність цього запису іншим матеріалам справи щодо часу події, і таких суперечностей суд не встановив. Крім того, факт керування підтверджується й іншими наведеними вище доказами, тож висновок суду не ґрунтується на цьому записі одноосібно.

Довід про те, що на відеозаписах не зафіксовано руху автобуса, спростовується записом відеореєстратора службового автомобіля, на якому автобус рухається і зупиняється, та записом портативного відеореєстратора № 476332, розпочатим одразу після зупинки. Цей довід суперечить і змісту самого клопотання, в якому захисник зазначає, що транспортний засіб під керуванням ОСОБА_1 був зупинений працівниками поліції безпосередньо під час руху о 04 год 45 хв.

Не підтверджується й довід про те, що ознаки сп`яніння поліцейський назвав без будь-якої перевірки, лише після запитання про вживання алкоголю. Ознаки алкогольного сп`яніння, визначені Інструкцією № 1452/735, запах алкоголю з порожнини рота, тремтіння пальців рук, поведінка, що не відповідає обстановці, виявляються поліцейським під час спілкування з водієм і попередньої перевірки технічними засобами не потребують. На відеозаписі о 04 год 51 хв поліцейський, вислухавши відповідь водія про те, що той нічого не вживав, одразу назвав виявлені ним ознаки сп`яніння і лише після цього запропонував пройти огляд. Ці самі ознаки зазначено в акті огляду, про них у судовому засіданні показав і свідок ОСОБА_2 .

Посилання захисника на Конвенцію про дорожній рух 1968 року є безпідставним. Ця Конвенція не встановлює обов`язкового для держав мінімального порогу відповідальності за керування в стані сп`яніння і не перешкоджає державам встановлювати суворіші вимоги. Відповідно до Інструкції № 1452/735 стан алкогольного сп`яніння встановлюється, якщо показник спеціального технічного засобу перевищує 0,2 проміле алкоголю в крові. Показник газоаналізатора Drager Alcotest 7510, зафіксований у роздруку, наведено саме в проміле, і він більш ніж удвічі перевищує цю межу. Висновку щодо результатів медичного огляду від 19.08.2025, на який посилається захисник, у матеріалах справи немає, а медичний огляд ОСОБА_1 не проводився.

Доводи про те, що суд не вправі змінювати на шкоду особі фабулу правопорушення, до цієї справи не стосуються: суд розглядає справу в межах обставин, викладених у протоколі про адміністративне правопорушення, і їх не змінює.

За таких обставин підстав для закриття провадження у справі на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП немає, а клопотання захисника про закриття провадження задоволенню не підлягає.

Диспозицією ч. 1 ст. 130 КУпАП передбачено відповідальність, зокрема, за керування транспортними засобами особами в стані алкогольного сп`яніння. Згідно з п. 2.9 "а" Правил дорожнього руху водієві забороняється керувати транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Таким чином, докази, здобуті згідно зі встановленим законом порядком і перевірені під час розгляду справи в суді, у їх сукупності дають належні підстави вважати, що ОСОБА_1 вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП. Вина ОСОБА_1 у керуванні транспортним засобом у стані алкогольного сп`яніння доведена.

При накладенні стягнення суд враховує характер вчиненого правопорушення, яке становить значну суспільну небезпеку, особу порушника та ступінь його вини. Суд зважає й на те, що ОСОБА_1 керував у стані сп`яніння автобусом, тобто транспортним засобом, призначеним для перевезення пасажирів, прямуючи ним за працівниками для перевезення їх до місця роботи, що підвищує ступінь небезпеки вчиненого. Водночас суд враховує, що на момент зупинки пасажирів у салоні не було, а також те, що раніше до адміністративної відповідальності у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху ОСОБА_1 не притягався.

Обставин, що пом`якшують чи обтяжують відповідальність ОСОБА_1 , передбачених ст. 34, 35 КУпАП, не встановлено.

Захисник просить у разі визнання ОСОБА_1 винним застосувати принцип індивідуалізації юридичної відповідальності, врахувати його особу, майновий стан і працевлаштування та за аналогією закону зі ст. 69 Кримінального кодексу України не застосовувати до нього позбавлення права керування транспортними засобами, оскільки він працює водієм, і позбавлення цього права призведе до втрати ним роботи та єдиного джерела доходу.

Суд вважає, що це клопотання підлягає частковому задоволенню. Принцип індивідуалізації адміністративної відповідальності, закріплений у ст. 33 КУпАП, суд при накладенні стягнення враховує: особу ОСОБА_1 , його майновий стан, працевлаштування водієм, ступінь його вини, те, що раніше до адміністративної відповідальності у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху він не притягався, та інші обставини справи. Водночас застосування аналогії зі ст. 69 Кримінального кодексу України суд вважає недоречним. Санкція ч. 1 ст. 130 КУпАП для водіїв передбачає накладення штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік. Позбавлення права керування в цій санкції є обов`язковим і застосовується разом зі штрафом, а його строк визначено законом без альтернативи. Вимоги ст. 33 КУпАП про врахування особи правопорушника, його майнового стану та інших обставин справи реалізуються в межах санкції статті, а не дають суду права виходити за ці межі. Провадження у справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності (ч. 2 ст. 7 КУпАП), а норми, аналогічної ст. 69 Кримінального кодексу України, яка дозволяла б не застосовувати передбачене санкцією обов`язкове стягнення, КУпАП не містить.

Та обставина, що ОСОБА_1 працює водієм автобуса, яким перевозить працівників підприємства, не може бути підставою для незастосування обов`язкового стягнення: керування в стані сп`яніння саме автобусом, на якому він прямував за людьми, суд уже врахував як таке, що підвищує ступінь небезпеки вчиненого. Можлива втрата роботи є наслідком власної протиправної поведінки ОСОБА_1 .

Враховуючи викладене, суд вважає за необхідне накласти на ОСОБА_1 стягнення в межах санкції ч. 1 ст. 130 КУпАП у виді штрафу з позбавленням права керування транспортними засобами, що буде достатнім для його виховання та запобігання вчиненню нових правопорушень.

Відповідно до ст. 40-1 КУпАП судовий збір у провадженні у справі про адміністративне правопорушення у разі постановлення судом постанови про накладення адміністративного стягнення сплачується особою, на яку накладено таке стягнення. Тому з ОСОБА_1 слід стягнути на користь держави 665,60 грн судового збору.

Керуючись ст. 7, 33, 40-1, ч. 1 ст. 130, 245, 247, 251, 252, 266, 268, 280, 283-284 КУпАП,

п о с т а н о в и в :

Визнати ОСОБА_1 винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення, та застосувати до нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що складає 17000,00 (сімнадцять тисяч) гривень, з позбавленням права керування транспортними засобами строком на один рік.

Реквізити для сплати штрафу: номер рахунку (IBAN): UA748999980313060149000022001; код отримувача 37971775; код класифікації доходів бюджету 21081300; отримувач коштів ГУК у Хмельницькій області/21081300; банк отримувача Казначейство України (ЕАП); код банку отримувача (МФО) 899998; призначення платежу: адміністративний штраф за порушення правил дорожнього руху, протокол серії ЕПР1 № 689767 від 11.06.2026.

Стягувач: Дунаєвецький районний суд Хмельницької області, адреса місцезнаходження: м. Дунаївці, вул. Красінських, 4, Кам`янець-Подільського району Хмельницької області, ідентифікаційний код юридичної особи 02886999.

Боржник: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 .

Штраф має бути сплачений порушником не пізніш як через п`ятнадцять днів з дня вручення йому постанови про накладення штрафу, а в разі оскарження такої постанови не пізніш як через п`ятнадцять днів з дня повідомлення про залишення скарги без задоволення.

У разі несплати правопорушником штрафу у вказаний строк постанова надсилається для примусового виконання до органу державної виконавчої служби. У порядку примусового виконання постанови з правопорушника стягується подвійний розмір штрафу та витрати на облік зазначених правопорушень.

Стягнути з ОСОБА_1 в дохід держави судовий збір у розмірі 665,60 грн (шістсот шістдесят п`ять гривень 60 копійок).

Реквізити для зарахування судового збору: отримувач коштів: ГУК у м. Києві/м. Київ/22030106; банк отримувача: Казначейство України (ЕАП); код банку отримувача (МФО): 899998; номер рахунку (IBAN): UA908999980313111256000026001; код отримувача (ЄДРПОУ): 37993783; код класифікації доходів бюджету: 22030106.

Стягувач: Державна судова адміністрація України, адреса місцезнаходження: 01601, м. Київ, вул. Липська, 18/5, ідентифікаційний код юридичної особи 26255795.

Боржник: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 .

Строк пред`явлення постанови до виконання три місяці з наступного дня після набрання постановою законної сили.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Хмельницького апеляційного суду в десятиденний строк з дня постановлення постанови.

Суддя Давид БАРАТЕЛІ