Рішення № 140074144, 25.09.2026, Бучацький районний суд Тернопільської області

Справа № 608/1747/26

Провадження № 2/595/618/2026

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25.09.2026 місто Бучач

Бучацький районний суд Тернопільської області в складі:

головуючого судді Созанської Л.І.,

за участю секретаря судового засідання Швидкої Н.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Абекор» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Абекор» (надалі - ТОВ «ФК «Абекор») звернулося в суд з позовом до відповідачки ОСОБА_1 про стягнення суми заборгованості за кредитним договором № 2436069 від 27.12.2025 у розмірі 17920,00 грн. Окрім того, просить стягнути з відповідачки на його користь судові витрати, пов`язані з розглядом справи.

Позовні вимоги мотивує тим, що 27.12.2025 ТОВ «ФК «Абекор» та ОСОБА_1 за допомогою інформаційно-телекомунікаційної системи ТОВ «ФК «Абекор» уклали електронний кредитний договір № 2436069. Згідно з пунктом 1.2 кредитного договору загальний розмір наданого кредиту складає 10000,00 грн. Позивач виконав свої зобов`язання перед позичальником за кредитним договором та надав кредит в сумі 10000,00 грн шляхом зарахування кредитних коштів на платіжну картку позичальника. Строк кредиту 80 днів з кінцевим терміном повернення до 16.03.2026 (включно). Детальні терміни (дати) повернення кредиту та сплати процентів, визначені в таблиці (графік платежів) обчислення загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит, що є додатком №1 до кредитного договору. Графік платежів розраховується з урахуванням періоду застосування акційної процентної ставки, виходячи з припущення, що позичальник виконає свої обов`язки на умовах та у строки, визначені в договорі. Відповідно до п. 2.1. вищевказаного договору кошти кредиту надаються кредитором у безготівковій формі шляхом їх перерахування на поточний рахунок позичальника, враховуючи використання реквізитів платіжної картки № НОМЕР_1 , що емітована банком України. Згідно з п. 4.1. Строк кредиту може бути продовжено за ініціативою Позичальника на кількість днів, запропоновану кредитором (умови продовження строку кредиту, що пропонуються Кредитором, публікуються на сайті), на підставі правочину, що укладається між сторонами. Кредитний договір та додаток №1 до договору підписано відповідачкою з використанням кваліфікованого електронного підпису одноразовим ідентифікатором «t19393». Відповідно до квитанції за сплату № 20449-1363-358071585 від 27.12.2025 року на банківську платіжну картку № НОМЕР_1 зараховано грошові кошти в сумі 10000,00 грн, що здійснювалось за допомогою системи EasyPay. 25.01.2026 відповідачка уклала Додаткову угоду до Кредитного договору №2436069 від 27.12.2025 на часткову зміну п. 1.3 Договору та Додатку 1 до Договору, сторони погодили, що строк кредиту складає загальну кількість днів користування кредитором (крім періоду прострочення), з кінцевим терміном повернення кредиту: 15.04.2026. У зв`язку з невиконанням умов договору у відповідачки виникла прострочена заборгованість перед позивачем в розмірі 10000,00 грн тіло кредиту та 7920,00 грн. нараховані проценти. З врахуванням вищезазначеного, позивач просить суд стягнути з ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором в розмірі 17920,00 грн, та сплачені витрати, понесені по справі у розмірі 2662,40 грн, і за відправку документів відповідачці у розмірі 133,38 грн.

Ухвалою судді Бучацького районного суду Тернопільської області від 14.07.2026 відкрито провадження у справі та призначено розгляд справи у порядку спрощеного провадження з викликом сторін.

18.08.2026 відповідачкою ОСОБА_1 подано до суду відзив на позовну заяву, у яких відповідачка з позовними вимогами про стягнення з неї заборгованості за кредитним договором №2436069 від 27.12.2025 в розмірі 17920,00 грн не погоджується. Зазначає, що позивач просить стягнути з неї заборгованість у загальному розмірі 17920,00 грн, яка складається з 10000,00 грн заборгованості за тілом кредиту та 7920,00 грн процентів за користування кредитом. Вона вважає, що позовні вимоги в частині стягнення процентів у розмірі 7920,00 грн є необґрунтованими та не доведеними належними і достатніми доказами. Сам по собі складений позивачем розрахунок заборгованості є одностороннім розрахунковим документом кредитора та не може підміняти собою докази існування відповідної договірної умови. Тому заявлена позивачем сума підлягає перевірці на відповідність умовам договору та доказам, наявним у матеріалах справи. Оскільки для вирішення спору необхідно встановити не лише сам факт кредитування, а й конкретний зміст погоджених сторонами умов щодо строку кредитування, порядку погашення кредиту та механізму нарахування процентів. Позивач посилається на додаткову угоду від 25 січня 2026 року до кредитного договору № 2436069, якою нібито було продовжено строк кредитування та визначено кінцевий строк повернення кредиту до 15 квітня 2026 року. Зазначену додаткову угоду відповідачка не підписувала та дій, спрямованих на її укладення, не вчиняла. Наявність у матеріалах справи паперової роздруківки додаткової угоди із зазначенням одноразового ідентифікатора сама по собі не доводить, що саме вона здійснила акцепт відповідного електронного правочину. При цьому, щодо первісного кредитного договору від 27.12.2025 позивачем долучено окремий Log file, у якому відображено послідовність дій в інформаційній системі під час його укладення. Натомість щодо додаткової угоди від 25.01.2026 матеріали позову не містять аналогічного технічного підтвердження процедури її укладення. Із поданих позивачем матеріалів неможливо достовірно встановити, коли і в який спосіб була сформована та надана мені пропозиція укласти додаткову угоду, на який номер телефону був направлений одноразовий ідентифікатор, факт його отримання, факт введення саме мною, факт входу саме мною до особистого кабінету та факт акцепту саме тієї редакції додаткової угоди, копія якої долучена до позову. Факт укладення первісного кредитного договору від 27.12.2025 не свідчить про автоматичне погодження нею будь-яких подальших змін до нього. Першочергово заперечення щодо стягнення 7920,00 грн процентів ґрунтуються на тому, що вона не укладала додаткової угоди від 25.01.2026, та матеріали справи не містять достатніх доказів її укладення саме нею. Якщо зміна строку кредитування не доведена, позивач не може обґрунтовувати заявлений розмір процентів умовами правочину, факт укладення якого вона заперечує. Разом із тим навіть у випадку, якщо суд дійде висновку про укладення зазначеної додаткової угоди, розмір процентів підлягає окремій перевірці на відповідність погодженим сторонами умовам. Позивач просить стягнути 7 920,00 грн процентів. Арифметично ця сума відповідає формулі: 10 000,00 грн * 0,99 % х 80 днів = 7 920,00 грн. Вона не заперечує арифметичну правильність цієї операції. Однак математичний результат сам по собі не доводить договірної підстави для застосування саме такого способу нарахування. Із таблиці обчислення загальної вартості кредиту, долученої позивачем у зв`язку з додатковою угодою, вбачається, що за перший період передбачено 2970,00 грн процентів, а за другий період 495,00 грн процентів. Загальний розмір процентів за відповідним графіком становить 3465,00 грн. Для стягнення саме 7920,00 грн позивач повинен довести, що сторонами було погоджено не лише ставку 0,99 % на день, а й саме такий порядок її застосування у випадку невиконання першого платежу. Навіть якщо суд визнає додаткову угоду від 25.01.2026 укладеною, позивач повинен окремо довести договірну підставу стягнення процентів саме у заявленому розмірі. Оскільки позивач пов`язує продовження строку кредиту до 15.04.2026 саме додатковою угодою від 25.01.2026, факт її належного укладення є необхідного передумовою для застосування відповідного строку для обчислення процентів. У разі недоведеності укладення цієї угоди не може вважатися доведеною і правові підстава для нарахування процентів за період, визначений позивачем, виходячи з такої пролонгації. У разі встановлення підстав для компенсації витрат на професійну правничу допомогу просить зменшити їх до розумного та співмірного розміру.

02.09.2026 ухвалою суду за клопотанням представника позивача витребувано з АТ КБ «ПриватБанк» письмові докази, а саме: інформацію чи емітована платіжна карта - маска карти НОМЕР_1 на ім`я відповідача ОСОБА_1 РНОКПП НОМЕР_2 ; виписку з карткового рахунку про рух грошових коштів, відкритого до платіжної картки НОМЕР_1 за період з 27.12.2025 року по 28.12.2025 року щодо здійснення надходження коштів у сумі 10 000,00 грн. (у разі проведення у вказаний період часу інших операцій, крім як на суму 10 000,00 грн. їх відображення у виписці не здійснювати для дотримання приписів законодавства щодо забезпечення охорони інформації, яка містить банківську таємницю).

22.09.2026 до Бучацького районного суду Тернопільської області АТ КБ «ПриватБанк», на виконання ухвали суду від 02.09.2026, надано запитувану інформацію.

В судове засідання представник позивача ТОВ «ФК «Абекор» не з`явилася, однак у прохальній частині позовної заяви просила здійснювати розгляд справи без її участі, задовольнити позовні вимоги.

Відповідачка ОСОБА_1 в судове засідання не з`явилася, однак згідно поданого відзиву на позовну заяву просила розглянути справу без її участі на підставі наявних у справі матеріалів.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання усіх осіб, які беруть участь у справі, чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши наявні у справі докази, надавши оцінку належності, допустимості, достовірності кожного доказу окремо, а також достатності і взаємного зв`язку доказів у їх сукупності, вважає, що позов підлягає до задоволення, виходячи із наступних підстав.

Згідно з ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутись до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Положеннями ст. 12 ЦПК України передбачено, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно з ч. ч. 1, 5-7 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.

Судом встановлено, що 27.12.2025 ТОВ «ФК «Абекор» та ОСОБА_1 за допомогою інформаційно-телекомунікаційної системи ТОВ «ФК «Абекор» укладено електронний кредитний договір № 2436069.

Згідно з пунктом 1.2 Договору сума наданого кредиту складає 10000,00 грн.

Строк кредиту 80 днів з кінцевим терміном повернення до 16.03.2026 (включно). Детальні терміни (дати) повернення кредиту та сплати процентів, визначені в таблиці (графік платежів) обчислення загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит, що є додатком №1 до цього договору. Графік платежів розраховується виходячи з припущення, що позичальник виконає свої обов`язки на умовах та у строки, визначені в договорі/графіку платежів (п. 1.3 Договору).

Відповідно до п. 2.1. Договору кошти кредиту надаються кредитором у безготівковій формі шляхом їх перерахування на поточний рахунок позичальника, ураховуючи використання реквізитів платіжної картки № НОМЕР_1 , що емітована банком України.

Кількість платежів 2 платежі. Періодичність сплати платежів: 1-й платіж через 30 дн. (період, що починається з моменту укладення Договору та закінчується останнім днем (включно), встановленим для сплати першого платежу, далі по тексту - перший період користування кредитом); 2-й платіж через 50 днів (період, що починається з наступного дня, що слідує за останнім днем першого періоду користування кредитом та закінчується останнім днем (включно), встановленим для сплати другого платежу, (далі по тексту - другий період користування кредитом) (п.п.1.3.1.,1.3.2 Договору).

Процентна ставка за користування коштами кредиту залежить від умов користування кредитом та становить: Базова процентна ставка 0.9900% в день, що застосовується протягом першого періоду користування кредитом (п.п.1.4, 1.4.1. Договору).

Також підпунктом 1.4.2. Договору основна процентна ставка 0.99% в день, що застосовується протягом другого періоду користування кредитом.

Згідно з п. 4.1. Договору строк кредиту може бути продовжено за ініціативою позичальника на кількість днів, запропоновану кредитором (умови продовження строку кредиту, що пропонуються кредитором, публікуються на сайті), на підставі правочину, що укладається між сторонами.

Кредитний договір та додаток №1 до договору підписано ОСОБА_1 з використанням кваліфікованого електронного підпису одноразовим ідентифікатором «t19393».

Окрім того, 27.12.2025 ОСОБА_1 ознайомилася та підписала таблицю (графік платежів), що є додатком № 1 до кредитного договору № 2436069 від 27.12.2025 та містить інформацію щодо розміру щомісячного платежу за кредитним договором, порядку його формування та обчислення тощо.

Додатково до цього 27.12.2025 ОСОБА_1 ознайомилася та підписала паспорт споживчого кредиту, який містить вичерпну інформацію щодо специфікації кредитного продукту одноразовим ідентифікатором «j73495».

27.12.2025 ТОВ «ФК «Абекор» перерахувало кошти в розмірі 10000,00 грн, згідно договору 2106165, на платіжну картку № НОМЕР_3 , що підтверджується долученими до позову квитанцією до платіжної інструкції №20449-1363-358071585 від 27.12.2025, а також інформаційним листом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Контрактовий дім» № 23766 від 10.06.2026 про виконання вищевказаного грошового переказу.

З отриманою відповіді АТ КБ «ПриватБанк» вбачається, що на ім`я ОСОБА_1 у банку емітовано картку № НОМЕР_4 . На вказану картку 27.12.2025 зараховано 10000,00 грн. Вказане також підтверджується наданою АТ КБ «ПриватБанк» випискою по рахунку за період з 27.12.2025 по 28.12.2025.

25.01.2026 між сторонами укладено додаткову угоду до кредитного договору № 2436069, якою сторони домовилися продовжити строк кредиту на 80 днів, у зв`язку з чим погодили внести наступні зміни до договору 1.1. На часткову зміну п.1.3 Договору та Додатку 1 до Договору, сторони погодили, що строк кредиту складає загальну кількість днів користування кредитором (крім періоду прострочення), з кінцевим терміном повернення кредиту: 15.04.2026. Детальні терміни (дати) повернення кредиту та сплати процентів в період пролонгації (продовження), визначені в Таблиці обчислення загальної вартості кредиту для позичальника та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит (далі іменується Графік платежів), що є Додатком №1 до цього Договору (з урахуванням всіх змін, що погоджені сторонами). Кількість платежів в період пролонгації 2 платежі. Періодичність сплати платежів в період пролонгації: 1-й платіж через 30 дн. (період, що починається з наступного дня, що слідує за днем укладення цієї додаткової угоди та закінчується останнім днем (включно), встановленим для сплати цього платежу). 2-й платіж через 50 днів (період, що починається з наступного дня, що слідує за останнім днем першого періоду користування кредитом та закінчується останнім днем (включно), встановленим для сплати цього платежу). У межах нового строку кредиту, застосовується наступний розмір процентної ставки: Основна процентна ставка 0.99% в день, застосовується протягом періоду пролонгації (продовження). На період продовження строку кредиту: Денна процентна ставка на дату укладення Договору складає: 0.43% в день. Розрахунок денної процентної ставки: (3465.00грн./10000.00грн.)/80дн. ? 100% = 0.43% в день. Загальні витрати за кредитом складуть: 3465.00 грн. Орієнтовна реальна річна процентна ставка за стандартною ставкою складає: 2206.39%. Орієнтовна загальна вартість кредиту за стандартною ставкою складе: 13465.00 грн.

Додаткову угоду підписано відповідачкою за допомогою одноразового ідентифікатора «f54089».

Додатково до цього 25.01.2026 ОСОБА_1 ознайомилася та підписала паспорт споживчого кредиту, який містить вичерпну інформацію щодо специфікації кредитного продукту одноразовим ідентифікатором w92429.

Додатком №1 до додаткового договору між сторонами погоджено таблицю обчислення загальної вартості кредиту, відповідно до якої строк повернення кредиту становить 15.04.2026.

Відповідачка у поданій до суду заяві визнала основну суму кредиту (тіла кредиту) та не погодилася із нарахованими відсотками.

За правилом ч. 1 ст. 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до вимог ч. ч. 1, 2, 3 ст. 207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-комунікаційної системи, що використовується сторонами, а також якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів.

Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно зі ст. 638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Стаття 629 ЦК України визначає, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Частиною 2 статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).

Абзац другий частини 2 статті 639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін вважається укладеним в письмовій формі.

Як вбачається із матеріалів справи, кредитний договір № 2436069 від 27.12.2025 та додаткова угода від 25.01.2026 до кредитного договору між ТОВ «ФК «Абекор» та ОСОБА_1 , укладені в електронній формі. Електронні правочини оформлюються шляхом фіксації волі сторін та його змісту. Така фіксація здійснюється за допомогою складання документу, який відтворює волю сторін. На відміну від традиційної письмової форми правочину воля сторін електронного правочину втілюється в електронному документі.

Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію», згідно із ст. 3 якого електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Відповідно до ч. 3 ст. 11 Закону електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною.

Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (ч. 4 ст. 11 Закону).

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього (ч. 5 ст. 11 Закону).

Згідно з ч. 6 ст. 11 Закону відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

За правилом ч. 8 ст. 11 Закону у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

Положеннями ст. 12 Закону визначено, що якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Укладання договору в електронному вигляді через інформаційно-комунікаційну систему можливе за допомогою електронного підпису лише за умови використання засобу електронного підпису усіма сторонами цього правочину.

В іншому випадку електронний правочин може бути підписаний сторонами електронним підписом одноразового ідентифікатора та/або аналогом власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

З урахуванням викладеного, слід дійти висновку про те, що будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексів України, може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статті 205, 207 ЦК України).

Згідно з пунктом 6 частини першої статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

При цьому одноразовий ідентифікатор - алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-комунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб`єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв`язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти договір (пункт 12 частини першої статті 3 Закону України «Про електронну комерцію»).

З огляду на вищевикладене, суд приходить до висновку про належне укладення кредитного договору, шляхом проставляння електронного цифрового підпису одноразового ідентифікатора сторін.

Аналогічна правова позиція сформована у цілому ряді постанов Верховного Суду. Так у постанові від 16.12.2020 у справі № 561/77/19, скасовуючи судові рішення про відмову у позові і ухвалюючи нове про стягнення боргу за кредитним договором, Верховний Суд зазначив, що матеріали справи містять достатньо доказів, з яких вбачається, що між сторонами був укладений кредитний договір в електронній формі, умови якого позивачем були виконані, однак відповідач у передбачений договором строк кредит не повернув.

Такі ж висновки щодо правомірності укладання сторонами кредитного договору в електронній формі та його відповідність вимогам закону, в тому числі Закону України «Про електронну комерцію», містять постанови Верховного Суду від 23.03.2020 у справі № 404/502/18, від 12.01.2021 у справі № 524/5556/19 та від 10.06.2021 у справі № 234/7159/20.

За таких підстав суд вважає, що відповідно до вимог чинного законодавства між ТОВ «ФК «Абекор» та ОСОБА_1 було укладено електронний кредитний договір та додаткову угоду до договору, які підписані відповідачкою електронним підписом одноразовим ідентифікатором та у яких сторонами було досягнуто згоди щодо всіх істотних умов договору.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Згідно статті 1049 ЦК України, позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до частини першої статті 1050 ЦК України, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.

Таким чином, в разі укладення кредитного договору проценти за користування позиченими коштами та неустойка поділяються на встановлені законом (розмір та підстави стягнення яких визначаються актами законодавства) та договірні (розмір та підстави стягнення яких визначаються сторонами в самому договорі).

Статтею 525 ЦК України визначає, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

За змістом ч. 1 ст. 526, ч. 1 ст. 527, ч. 1 ст. 530 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу у строк (термін), встановлений у зобов`язанні. Боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок, а кредитор прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов`язання чи звичаїв ділового обороту.

Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) (ст. 610 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: 1) припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; 2) зміна умов зобов`язання; 3) сплата неустойки; 4) відшкодування збитків та моральної шкоди.

Частини 1, 5 ст. 81 ЦПК України визначають, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Виходячи із принципу змагальності сторін, у спорі про стягнення кредитної заборгованості на позивача покладається тягар доведення надання позичальнику кредитних коштів та порушення боржником своїх зобов`язань щодо повернення кредиту, а на відповідача відповідно лежить тягар доведення відсутності у нього заборгованості (висновки ВС у постанові від 30.08.2023 у справі № 753/20537/18).

Згідно з ч. 1, 3 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Так, матеріалами справи підтверджено, що ТОВ «ФК «Абекор» свої зобов`язання за кредитним договором № 2436069 від 27.12.2025 виконало у повному обсязі, та надало відповідачці ОСОБА_1 кредит у розмірі 10000,00 грн, що не заперечується відповідачкою.

Разом з тим, відповідачка ОСОБА_1 взяті на себе зобов`язання своєчасно та в порядку, передбаченому кредитним договором № 2436069 від 27.12.2025, належним чином не виконала та кредитні кошти в розмірі 10000,00 грн не повернула, внаслідок чого утворилась заборгованість.

З огляду на вищевикладене, беручи до уваги встановлені судом факти і відповідні їм правовідносини, належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок у їх сукупності, суд дійшов висновку про порушення відповідачкою прав позивача щодо своєчасного погашення заборгованості за кредитним договором, а тому позов слід задовольнити частково шляхом стягнення з відповідачки на користь позивача заборгованість за кредитним договором № 2436069 від 27.12.2025, з урахуванням загальної вартості кредиту, в розмірі 13465,00 грн, яка складається із: 10000,00 грн заборгованості по тілу кредиту; 3465,00 грн заборгованості по нарахованих процентах.

Однак позивачем не доведено, що умовами вищенаведеного договору було передбачено нарахування позичальнику процентів в сумі 7920,00 грн та підстав для нарахування за ставкою 0,99 % в день, виходячи з фактичної суми заборгованості за кредитом. Натомість у додатковій угоді до договору пунктом 3 прямо передбачено розмір денної процентної ставки 0,43% в день та суму процентів 3465,00 грн, тому суд вважає даний розмір процентів доведеним наявними у справі доказами.

Такий висновок ґрунтується на тому, що у даному випадку договірні правовідносини виникли між кредитором та фізичною особою - споживачем фінансових послуг згідно Закону України «Про споживче кредитування», відповідно до якого споживач - фізична особа, яка придбаває, замовляє, використовує або має намір придбати чи замовити продукцію для особистих потреб, безпосередньо не пов`язаних з підприємницькою діяльністю або виконанням обов`язків найманого працівника.

У пункті 19 Резолюції Генеральної Асамблеї ООН «Керівні принципи для захисту інтересів споживачів», прийняті 09 квітня 1985 року №39/248 на 106-му пленарному засіданні Генеральної Асамблеї ООН зазначено, що споживачі повинні бути захищені від таких контрактних зловживань, як односторонні типові контракти, виключення основних прав в контрактах і незаконні умови кредитування продавцями.

Згідно з висновком об`єднаної палати КЦС ВС у постанові від 05.12.2022 в справі № 753/8945/19, якщо за допомогою загальних підходів до тлумачення змісту правочину, передбачених у частинах третій та четвертій статті 213 ЦК України, неможливо встановити порядок проведення розрахунків між сторонами, необхідно застосовувати тлумачення contra proferentem (лат. verba chartarum fortius accipiuntur contra proferentem - слова договору повинні тлумачитися проти того, хто їх написав). Особа, яка включила ту або іншу умову в договір, повинна нести ризик, пов`язаний з неясністю такої умови. У разі неясності умов договору тлумачення умов договору повинно здійснюватися на користь контрагента сторони, яка підготувала проект договору або запропонувала формулювання відповідної умови.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат по справі, суд зазначає наступне.

Згідно з ч. 1 ст. 134 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Частина 1 ст. 141 ЦПК України визначає, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

При зверненні до суду з даним позовом позивач сплатив судовий збір у сумі 2662,40 грн, що підтверджується платіжною інструкцією № 1118 від 09.06.2026.

Також позивач поніс витрати на поштові відправлення процесуальних документів у сумі 133,38 грн, про що свідчить квитанція № 2104727 від 11.06.2026.

Оскільки позовні вимоги підлягають частковому задоволенню (а саме 75,14%), отже з відповідачки підлягає стягненню судовий збір у сумі 2000,51 грн. та витрати, пов`язані з відправкою позивачем документів у сумі 100,21 грн.

Керуючись ст. ст. 4, 13, 76-81, 89, 133, 141, 223, 247, 258, 259, 263-265, 354 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Абекор» заборгованість за кредитним договором № № 2436069 від 27 грудня 2025 року у розмірі 13465 (тридцять тисяч чотириста шістдесят п`ять) грн 00 коп.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Абекор» судові витрати, пов`язані з оплатою судового збору в розмірі 2000 (дві тисячі) грн 51 коп, а також витрати, пов`язані з відправкою позивачем документів у сумі 100 (сто) грн 21 коп.

У задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційної скарги не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення суду, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до Тернопільського апеляційного суду.

Якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення суду або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Абекор», місцезнаходження: 04048, м. Київ, вул. Костянтинівська, 75, приміщення 601А Подільського району, код ЄДРПОУ 39287145.

Відповідачка: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 .

Суддя: Л. І. Созанська