Рішення № 140074143, 25.09.2026, Бучацький районний суд Тернопільської області

Справа № 595/814/26

Провадження № 2/595/535/2026

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25.09.2026 місто Бучач

Бучацький районний суд Тернопільської області в складі:

головуючого - судді Созанської Л.І.,

з участю секретаря судового засідання Швидкої Н.В.,

представника позивачки, адвоката Ковалівського Б.В.,

прокурора Гриньків М.М.,

представника третьої особи

органу опіки та піклування

Бучацької міської ради Мельник Н.Б.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань у порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 , в інтересах якої діє представник - адвокат Ковалівський Богдан Володимирович, до ОСОБА_2 , третя особа - Орган опіки та піклування Бучацької міської ради, про позбавлення батьківських прав, -

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_1 , в інтересах якої діє представник - адвокат Ковалівський Б.В., звернулася до суду із позовом до відповідачки ОСОБА_2 , третя особа Орган опіки та піклування Бучацької міської ради, про позбавлення батьківських прав.

В обґрунтування позовних вимог позивачка зазначила, що з вересня 2022 року вона фактично проживає у жіночому монастирі Згромадження Сестер Непорочного Зачатгя Пресвятої Діви Марії у с. Язловець Чортківського району Тернопільської області. Зазначене проживання відбулося за згодою її матері ОСОБА_2 , яка надала нотаріально посвідчену заяву на відвідування її дітьми навчальних закладів та тимчасове проживання дітей у даному жіночому монастирі. Також мати підписала лист-згоду, де підтвердила усвідомлення нею, що передача дітей на тимчасове виховання та проживання до монастиря не звільняє її від обов`язку батьківського піклування щодо дітей. Однак фактично після передачі позивачки на проживання до монастиря відповідачка самоусунулася від виконання батьківських обов`язків. Вона не забезпечує належного утримання дитини, не бере участі у її вихованні, не цікавиться її навчанням, станом здоров`я, побутом, розвитком та щоденними потребами. Позивачка ОСОБА_1 перебуває на повному забезпеченні монастиря, а саме забезпечується проживанням, харчуванням, необхідним одягом, взуттям, шкільним приладдям, освітою, лікуванням, дозвіллям та іншими необхідними потребами. Сестри монастиря, у якому вона проживає, спілкуються з педагогами, цікавляться її шкільним життям, харчуванням та здоров`ям, систематично відвідують класні та загальношкільні батьківські збори, беруть активну участь у її повсякденному житті, приводять та забирають її зі школи, натомість мати ОСОБА_2 контакту зі школою, де вона навчається, не підтримує, з учителями не спілкується, участі у шкільному житті дитини не приймає. Крім того зауважує, що відповідачка ОСОБА_2 притягалася до адміністративної відповідальності за ухилення від виконання батьківських обов`язків, а також позбавлена батьківських прав щодо двох своїх дітей, які на час ухвалення рішення були неповнолітніми, а саме: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Отже неналежне виконання відповідачкою батьківських обов`язків має тривалий, системний та свідомий характер. Відповідачка свідомо ухиляється від виконання обов`язку по вихованню дитини, не піклується про її фізичний і духовний розвиток, не забезпечує необхідним харчуванням, ліками, не цікавиться навчанням, не спілкується з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального розвитку, та не виявляє інтересу до її внутрішнього світу, не створює належних умов для життя та виховання. З урахуванням викладеного, позивачка просить суд позбавити ОСОБА_2 батьківських прав щодо неї.

Ухвалою судді від 16 червня 2026 року відкрито провадження у даній справі, постановлено розгляд справи проводити за правилами загального позовного провадження, справу призначено до підготовчого судового засідання. За клопотанням представника позивачки, адвоката Ковалівського Б.В. витребувано із Органу опіки та піклування Бучацької міської ради письмовий висновок щодо розв`язання спору на підставі відомостей, одержаних у результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, інших осіб, які бажають проживати з дитиною, брати участь у її вихованні, а також на підставі інших документів, які стосуються справи про позбавлення батьківських прав відповідачки ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , відносно дитини ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 .

14 липня 2026 року представником Органу опіки та піклування Бучацької міської ради Пастушак І.В. подано рішення виконавчого комітету Бучацької міської ради Тернопільської області № 242 від 10 липня 2026 року, яким затверджено висновок щодо доцільності позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 відносно її неповнолітньої дочки.

Ухвалою Бучацького районного суду Тернопільської області від 24 липня 2026 року закрито підготовче провадження у вказаній цивільній справі, справу призначено до судового розгляду по суті.

Присутній у судовому засіданні представник позивача, адвокат Ковалівський Б.В. позовні вимоги підтримав у повному обсязі з підстав, викладених у позовній заяві, просив суд їх задовольнити. Додатково зазначив, що позивачка по справі неповнолітня дівчинка ОСОБА_5 звернулася до суду із вказаним позовом, оскільки, починаючи із 2022 року, мати дитини не цікавиться її побутом та життям. З моменту позбавлення батьківських прав дитина отримає певні гарантії від держави, зокрема буде мати можливість безоплатно навчатися у вищому навчальному закладі.

Присутня у судовому засіданні прокурор Гриньків М.М. заперечила щодо позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 щодо дочки ОСОБА_1 .

Присутня у судовому засіданні представник третьої особи - Органу опіки та піклування Бучацької міської ради Мельник Н.Б. висновок, складений Службою у справах дітей Бучацької міської ради щодо доцільності позбавлення відповідачки батьківських прав стосовно дочки ОСОБА_5 підтримала. Додатково зазначила, що сім`я ОСОБА_6 перебувала на обліку у Службі у справах дітей як така, що опинилася у складних життєвих обставинах. Мати, маючи на утриманні п`ятеро дітей, виховувала їх одна. Серед тих дітей дівчинка ОСОБА_5 , позивачка по справі. Сім`я проживала в орендованому будинку. Мама спершу не зловживала алкоголем, але не мала стабільного доходу, перебивалася тимчасовими заробітками. Були випадки коли вона залишала дітей на сторонніх осіб, тому ця сім`я потрапила у поле зору Служби у справах дітей. Мамі неодноразово виносилися попередження, проводилися з нею профілактичні бесіди. Згодом відповідачка влаштувалася на роботу до фермера. Служба у справах дітей провела відповідну роботу із сім`єю, ситуація покращилася, відповідачка припинила зловживання алкоголем, піклувалася про дітей, однак коли вона почала проживати із біологічним батьком молодших дітей ОСОБА_6 , то знову все погіршилося, почалися непорозуміння, вони вчиняли вдвох сварки у присутності дітей. Був випадок, коли чоловік забрав дітей до себе додому, після чого відповідачка поїхала забирати їх і знову між ними виник конфлікт. Коли відповідачка забрала дітей і переїхала проживати з ними в орендований будинок, то певний період часу все було добре: вона піклувалася про дітей, заробляла кошти у селі в людей, допомогаючи їм у господарстві. Працівники соціальної служби здійснювали супровід сім`ї. В результаті сім`я була знята з обліку, оскільки ситуація налагодилася і був позитивний результат. Згодом мама повідомила Службі у справах дітей, що їй потрібно виїхати за кордон для того, щоб заробити кошти для дітей. Відтак, вона за нотаріально посвідченою заявою віддала дітей на проживання у монастир і виїхала за кордон. Претензій тоді у соціальних служб до сім`ї не було, оскільки дітьми піклувалися сестри-монахині, діти були забезпечені усім необхідним: доглядом, їжею, одягом. При спілкуванні працівників Служби із сестрами-монахинями було встановлено, що мама частково усунулася від виконання обов`язків стосовно своїх дітей: спочатку вона телефонувала, цікавилася їхнім життям, а згодом припинила це робити. Пізніше коли вона приїхала, працівники Служби у справах дітей спілкувалися з нею, зокрема запитували чому вона не забирає дітей із монастиря, на що вона відповідала, що дітям у монастирі добре, закінчиться навчальний рік і вона їх забере, однак вона того не робила. Сьогодні перед судовим засіданням представник телефонувала до відповідачки, повідомляла про призначене судове засідання, на що відповідачка відповіла, що їй відомо про судове засідання, однак вона на нього не прибуде. Також представник повідомила, що коли дитина самостійно звертається до суду із позовом про позбавлення батьківських прав матері, це свідчить про те, що мати належно не виконує свої обов`язки протягом кількох років, не допомагає їй, не цікавиться нею, не дає кишенькові кошти. Коли матір позбавлять батьківських прав мати, то дитина отримає відповідні гарантії від держави.

Відповідачка ОСОБА_2 в судове засідання не з`явилася, про дату, час та місце розгляду справ повідомлялася належним чином, відзиву на позовну заяву до суду не подала.

Відповідно до ч. 1 ст. 280 ЦПК України, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; відповідач не з`явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; відповідач не подав відзив; позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

Таким чином, з урахуванням змісту статей 223, 280 ЦПК України, суд дійшов висновку про можливість ухвалення заочного рішення.

Допитана у судовому засіданні свідок ОСОБА_7 , яка є сестрою-монахинею, суду показала, що позивачка проживає у монастирі з 2022 року, а з 2023 року вона навчається у школі. До 2022 року сестри-милосердя забирали дітей сім`ї ОСОБА_6 на вихідні до себе у монастир, де їх купали, годували, доглядали. Інша сестра-монахиня з монастиря була присутня у будинку, де проживали діти сім`ї ОСОБА_6 , там були погані умови проживання, діти були голодні, занедбані, недоглянуті. У дівчинки ОСОБА_8 була висипка на обличчі від тих умов, які були в помешканні. Найстарша дитина із сім`ї - дівчинка ОСОБА_9 доглядала за меншими дітьми, готувала дітям їсти. Коли розпочалася війна, сестри-монахині забрали маму до дітей у монастир. З дітьми вона пожила разом близько року і вони змушені були попросити її покинути монастир через її поведінку, зокрема вона таємно з іншими жінками, які там проживали, розпивали алкоголь. Також монастир отримував гуманітарну допомогу, а відповідачка разом з іншими жінками викрадали дану допомогу і виносили за межі монастиря з метою продажу. Позивачка має проблеми із здоров`ям, сестри-монахині зверталися з цього приводу з нею у лікарні. Коли дівчинка була у лікарні в м. Бучачі, то мати один раз її навідувала. Станом на зараз мати не цікавиться станом здоров`я дитини. Відповідачка через нотаріуса дала свою згоду на проживання дітей у монастирі. Мати нічого не робить щоб покращити умови проживання дітей, ті кошти, які вона заробляє, не йдуть на потреби дітей. Вона спілкується із сестрами-монахинями, однак тепер коли дізналася, що уже третя її дитина звертається із позовом про позбавлення її батьківських прав, то була ображена. Водночас, жодних дій відповідачка не вчиняє для того, щоб з 2022 року забрати дітей до себе. В неї інші погляди на життя, інші цінності. Мати дуже рідко відвідує своїх дітей, не забирає їх до себе ні на вихідні, ні на літні канікули. Один раз на кілька місяців мати могла навідуватися до своїх дітей. Навчанням дітей відповідачка також не цікавиться, були випадки коли вона при зустрічі у селі давала їм дрібні кишенькові кошти. Окрім позивачки, у монастирі є ще двоє дітей із сім`ї ОСОБА_6 : дівчинка ОСОБА_10 , яка навчається у 5-му класі, та хлопчик ОСОБА_11 , який навчається у 3-му класі. З моменту звернення до суду із позовом, можливо, і відбулася розмова між відповідачкою та її дочкою відповідачкою по справі, однак свідку це невідомо. Старші сестри дівчинки ОСОБА_8 навчаються у вищих навчальних закладах. Дівчинка уже у 9-му класі, дивиться на старших сестер і також хоче іти здобувати освіту, водночас відповідачка ніколи нічого не обіцяла доньці з приводу допомоги їй. Також відповідачка ніколи не давала відповідальним особам монастиря жодних коштів на утримання дітей, зокрема позивачки. Раніше відповідачка приходила до дітей на свято першого та останнього дзвоника, цього року на свято першого дзвоника вона не приходила.

Заслухавши пояснення представника позивачки, представника Органу опіки та піклування Бучацької міської ради, покази свідка, дослідивши та оцінивши зібрані по справі докази, суд вважає, що позов підлягає до задоволення.

Судом встановлено, що відповідачка ОСОБА_12 є матір`ю позивачки ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , про що свідчить свідоцтво про народження серії НОМЕР_1 , видане 15 лютого 2012 року Передмістянською сільською радою Бучацького району Тернопільської області.

Згідно заяви, посвідченої приватним нотаріусом Чортківського районного нотаріального округу Тернопільської області Іванів Л.І. 30 січня 2023 року, ОСОБА_12 дала свою згоду на відвідування її дітьми, зокрема малолітньою дочкою ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , Язловецької ЗОШ І-ІІІ ступенів Чортківського району Тернопільської області. Також дала згоду на тимчасове проживання своїх дітей, зокрема ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , у жіночому монастирі «Згромадження Непорочного Зачаття Пресвятої Діви Марії» за адресою: АДРЕСА_1 .

Відповідно до листа-згоди від 01 лютого 2023 року ОСОБА_12 надала добровільну згоду на перебування її неповнолітніх дітей, серед яких ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , в монастирі «Згромадження Непорочного Зачаття Пресвятої Діви Марії» за адресою: АДРЕСА_1 . Вказаним листом-згодою відповідачка передала своїх дітей сестрі-монахині ОСОБА_13 , настоятельниці монастиря, яка нестиме відповідальність за них і тимчасово виконуватиме обов`язки довіреного вихователя. У зазначеному листі-заяві відповідачка підтвердила, що, відповідно до ст. 151 Сімейного кодексу України, передаючи дітей на тимчасове виховання і проживання в монастир, усвідомлює, що ці дії не звільняють її від батьківського обов`язку піклування щодо дітей.

Як слідує із довідки релігійної організації «Жіночий Монастир Згромадження Непорочного Зачаття Пресвятої Діви Марії» за вих. № 01/26 від 25 травня 2026 року, їх спільнота сестер монахинь від вересня 2022 року прийняла на проживання і опікується неповнолітньою дитиною ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , за згодою її матері ОСОБА_2 (лист - згода від 01 лютого 2023 року). Дитина на повному їхньому забезпеченні (проживання, харчування, придбання необхідного одягу, взуття, шкільного приладдя, освіта, лікування, дозвілля та інше). Крім неї під їхньою опікою (також на повному забезпеченні) перебувають малолітні діти ОСОБА_2 : ОСОБА_14 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , та ОСОБА_15 , ІНФОРМАЦІЯ_7 . Мати дуже рідко відвідує своїх дітей, майже не цікавиться їхнім побутом, станом здоров`я та навчання. Перед тим, як діти замешкали з ними на постійній основі, вони часто брали їх на вихідні дні, так як у родинному домі не було відповідних умов для дітей: ні санітарних, ні моральних. Діти часто були голодні, хворі, брудні та перелякані.

З довідки за вих. № 115/01-12 від 25 травня 2026 року, виданої Язловецькою загальноосвітньою школою І-ІІІ ступенів відділу освіти Бучацької міської ради Тернопільської області, вбачається, що відповідно до інформації класного керівника ОСОБА_16 та вчителів-предметників, ОСОБА_1 проживає у жіночому монастирі згромадження сестер непорочного зачаття ОСОБА_17 у с. Язловець. ОСОБА_18 відвідує регулярно. Дівчинка завжди охайна, доглянута. Сестри монастиря, в якому проживає дана дитина, спілкуються з педагогами, які її навчають, цікавляться шкільним життям, харчуванням та здоров`ям учениці. Систематично відвідують класні та загальношкільні батьківські збори. Беруть активну участь у її повсякденному житті, приводять і забирають зі школи. Мати ОСОБА_12 контакту зі школою, де навчається учениця, не підтримує, із вчителями не спілкується.

За даними характеристики вих. № 114/01-12 від 25 травня 2026 року, наданої директором Язловецької загальноосвітньої школою І-ІІІ ступенів відділу освіти Бучацької міської ради Тернопільської області Л.Півторак, ОСОБА_1 навчається у 8 класі Язловецькій ЗОШ І-ІІІ ст. з 15 січня 2023 року. Учениця за час навчання зарекомендувала себе як старанна, відповідальна та вихована учениця. До навчальних обов`язків ставиться сумлінно, виконує вимоги вчителів, навчається в міру своїх можливостей, прагне досягати позитивних результатів у навчанні. У спілкуванні з однокласниками та педагогами ввічлива, доброзичлива, тактовна. Дотримується правил поведінки в школі, має належний рівень культури поведінки. У колективі користується повагою серед однолітків, підтримує дружні стосунки з однокласниками, уміє працювати в команді. Учениця бере участь у громадському житті класу та школи, відповідально ставиться до доручень. Проявляє дисциплінованість, охайність та організованість. У конфліктних ситуаціях поводиться стримано, намагається знаходити компромісні рішення. Виховується і проживає у жіночому монастирі згромадження сестер непорочного зачаття ОСОБА_17 у селі Язловець, де приділяється належна увага її навчанню та вихованню. Має сформовані моральні якості, поважає старших, дотримується загальнолюдських норм поведінки.

Постановами Бучацького районного суду Тернопільської області № 595/1199/20 від 14 вересня 2020 року, № 595/650/22 від 06 липня 2022 року ОСОБА_19 визнано винною у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 184, ч. 2 ст. 184 КУпАП (невиконання батьками або особами, що їх замінюють, обов`язків щодо виховання дітей) та накладено адміністративні стягнення у виді штрафу. Зокрема, як вбачається із постанови Бучацького районного суду Тернопільської області у справі № 595/1199/20 від 14 вересня 2020 року, 09 серпня 2020 року о 16 год. 22 хв. ОСОБА_2 за місцем проживання в с. Передмістя Бучацького району Тернопільської області ухилилася від виконання батьківських обов`язків щодо належного виховання своїх малолітніх дітей, що виразилося в тому, що остання залишила без догляду дорослих своїх п`ятьох малолітніх дітей, чим вчинила адміністративне правопорушення, передбачене ч.2 ст.184 КУпАП. Також, з постанови Бучацького районного суду Тернопільської області у справі № 595/650/22 від 06 липня 2022 року встановлено наступне: «05 червня 2022 року приблизно о 10 год. 00 хв. ОСОБА_2 ухилялась від виконання передбачених законодавством обов`язків щодо забезпечення необхідних умов життя та виховання своїх малолітніх дітей, яких залишила без нагляду, чим своїми діями вчинила адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст.184 КУпАП. 06.06.2022 року приблизно о 10 год. 00 хв. ОСОБА_2 ухилялась від виконання передбачених законодавством обов`язків щодо забезпечення необхідних умов життя та виховання своїх малолітніх дітей, яких залишила без нагляду, чим своїми діями вчинила адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст.184 КУпАП». Постанови суду набрали законної сили.

Обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом (ч. 4 ст. 82 ЦПК України).

Рішенням Бучацького районного суду Тернопільської області № 595/1968/24 від 06 березня 2025 року позбавлено ОСОБА_19 батьківських прав стосовно неповнолітніх дітей: дочки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та дочки ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (рішення суду набрало законної сили 11 квітня 2025 року).

Згідно з ч. ч. 4, 5 ст. 19 СК України, участь органу опіки та піклування при розгляді справ щодо позбавлення батьківських справ є обов`язковою. Орган опіки та піклування подає суду письмовий висновок щодо розв`язання спору на підставі відомостей, одержаних у результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, інших осіб, які бажають проживати з дитиною, брати участь у її вихованні, а також на підставі інших документів, які стосуються справи.

Рішенням виконавчого комітету Бучацької міської ради Тернопільської області від 10 липня 2026 року № 242 затверджено висновок органу опіки та піклування Бучацької міської ради про доцільність позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 щодо неповнолітньої дочки ОСОБА_1 .

Згідно висновку, органом опіки та піклування при розгляді матеріалів про позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 встановлено, що позивачка у справі - неповнолітня ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 та проживає за адресою: АДРЕСА_1 . Фактично догляд за дитиною на теперішній час здійснюють сестри-монахині релігійної організації «Жіночий Монастир Згромадження Сестер Непорочного Зачаття Пресвятої Діви Марії у с. Язловець». Неповнолітня ОСОБА_20 з вересня 2022 року проживає та виховується в монастирі разом зі своїми сестрами та братом, а з матір`ю ОСОБА_2 спілкується вкрай рідко, епізодично. На час влаштування дитини до сестер-монахинь їй виповнилось лише 10 років, тобто дитина вкрай гостро потребувала підтримки і турботи матері, але була змушена життєвими обставинами швидко подорослішати. Під час обстеження умов проживання дитини ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1 , працівники служби у справах дітей зафіксували наступне: дівчинка живе в монастирі під наглядом сестер-монахинь в просторій, світлій і чистій кімнаті з окремим санвузлом. Дівчинка забезпечена одягом і взуттям посезонно, має достатньо канцелярського приладдя, книги для навчання, речі першої необхідності, засоби гігієни тощо. Батьки дівчинки фактично самоусунулися від утримання та виховання дитини. Спосіб життя ОСОБА_2 ніколи не був зразковим, а служба у справах дітей та фахівці з соціальної роботи працювали з сім`єю, яка опинилася в складних життєвих обставинах. Ситуація в сім`ї періодично покращувалася, та після укладення шлюбу з ОСОБА_21 свою поведінку змінила і ОСОБА_2 . Сім`я деякий час проживала в селі Заліщики, в упорядкованому будинку, батьки піклувалися про дітей. Після досягнення позитивного результату соціального супроводу сім`ї дітей зняли з обліку як таких, що перебувають у складних життєвих обставинах. Відповідно до матеріалів справи ОСОБА_2 не бере участі в житті своєї неповнолітньої доньки ОСОБА_1 , не піклується про неї, не забезпечує її потреби, не турбується про емоційно-психологічний стан дівчинки, про фізичний та духовний розвитої дитини, не забезпечує необхідного харчування та медичного догляду, не бачиться донькою не здійснює підготовку до дорослого життя та не проявляє інтересу до її внутрішнього світу. Враховуючи наведене, а також рішення комісії з питань захисту прав дитини, з метою захисту прав та інтересів неповнолітньої ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , орган опіки та піклування вважає за доцільне позбавити батьківських прав ОСОБА_19 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , відносно її неповнолітньої доньки ОСОБА_1 .

Звертаючись до суду із позовом про позбавлення батьківських прав, позивачка покликалася на положення пункту 2 частини першої статті 164 Сімейного кодексу України (далі - СК України) згідно якої мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона/він ухиляються від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини.

Стаття 9 Конвенції Організації Об`єднаних Націй про права дитини від 20 листопада 1989 року (далі - Конвенція про права дитини), ратифікованої Україною згідно з постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року № 789-ХІІ, зобов`язує держави-учасниці забезпечувати, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням, визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають роздільно і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини.

Відповідно до частини першої, другої статті 12 Закону України від 26 квітня 2001 року № 2402-III "Про охорону дитинства" (далі - Закон № 2402-III) виховання в сім`ї є першоосновою розвитку особистості дитини. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці. Виховання дитини має спрямовуватися на розвиток її особистості, поваги до прав, свобод людини і громадянина, мови, національних історичних і культурних цінностей українського та інших народів, підготовку дитини до свідомого життя у суспільстві в дусі взаєморозуміння, миру, милосердя, забезпечення рівноправності всіх членів суспільства, злагоди та дружби між народами, етнічними, національними, релігійними групами.

Батьки, які проживають окремо від дитини, зобов`язані брати участь у її вихованні і мають право спілкуватися з нею, якщо судом визнано, що таке спілкування не перешкоджатиме нормальному вихованню дитини (частина друга статті 15 Закону № 2402-III).

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 164 Сімейного кодексу України (далі - СК України) мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона/він ухиляються від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини.

Тлумачення наведених положень статті 164 СК України свідчить, що ухилення від виконання обов`язків по вихованню дитини може бути підставою для позбавлення батьківських прав лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

Ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

Позбавлення батьківських прав допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращу сторону неможливо і лише за наявності вини у діях батьків. Такий правовий висновок неодноразово викладений Верховним Судом у постановах, зокрема від 24 жовтня 2024 року в справі № 199/3287/23, від 20 березня 2024 року в справі № 204/2097/22, від 07 лютого 2024 року в справі № 455/307/22 та інших.

Відповідно до частини 1 статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді цієї категорії справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Європейський суд з прав людини у справі «Хант проти України» від 07 грудня 2006 року (заява № 31111/04) наголошував на тому, що питання сімейних відносин має ґрунтуватися на оцінці особистості заявника та його поведінці.

У справі «Мамчур проти України» від 16 липня 2015 року (заява № 10383/09) Європейський суд з прав людини зауважував, що оцінка загальної пропорційності будь-якого вжитого заходу, що може спричинити розрив сімейних зв`язків, вимагатиме від судів ретельної оцінки низки факторів та залежно від обставин відповідної справи вони можуть відрізнятися.

Пунктами 1, 2 статті 3 Конвенції про права дитини передбачено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Дитині забезпечується такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов`язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом.

При вирішенні питання щодо позбавлення батьківських прав необхідно впевнитися не лише в невиконанні батьками обов`язків по вихованню, а також встановити, що батько чи мати ухиляються від їх виконання свідомо, тобто, що систематично продовжують не виконувати свої батьківські обов`язки.

У частинах п`ятій, шостій статті 19 СК України встановлено, що орган опіки та піклування подає суду письмовий висновок щодо розв`язання спору на підставі відомостей, одержаних у результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, інших осіб, які бажають проживати з дитиною, брати участь у її вихованні, а також на підставі інших документів, які стосуються справи.

Висновок органу опіки та піклування має рекомендаційний характер для суду та як доказ підлягає дослідженню й оцінці судом на основі всіх наявних в матеріалах справи доказів у їх сукупності та взаємозв`язку (постанови Верховного Суду від 23 жовтня 2024 року в справі № 464/2040/23, від 15 листопада 2023 року в справі № 932/2483/21, від 10 листопада 2023 року у справі № 401/1944/22, від 07 лютого 2022 року в справі № 759/3554/20, від 26 липня 2021 року в справі № 638/15336/18).

За положенням частини шостої статі 19 СК України суд може не погодитися з висновком органу опіки та піклування (про доцільність чи недоцільність позбавлення батьківських прав), якщо він є недостатньо обґрунтованим, суперечить інтересам дитини.

Висновком органу опіки та піклування, який затверджений рішенням виконавчого комітету Бучацької міської ради Тернопільської області від 10 липня 2026 року № 242, визнано за доцільне позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 щодо неповнолітньої дочки ОСОБА_1 , оскільки встановлено, що мати не піклується про фізичний та духовний розвиток дитини, не забезпечує необхідного харчування та медичного догляду, не бачиться з із донькою, не здійснює підготовку до дорослого життя та не проявляє інтересу до її внутрішнього світу.

Суд звертає увагу, що долученими до справи копіями постанов суду, які набрали законної сили, підтверджується факт неналежного виконання ОСОБА_22 батьківських обов`язків стосовно своїх неповнолітніх дітей.

Також суд приймає до уваги й те, що ОСОБА_2 позбавлена батьківських прав щодо двох своїх дітей, які на час ухвалення рішення були неповнолітніми, а саме: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Згідно отриманих у судовому засіданні показів свідка ОСОБА_7 , яка є сестрою-монахинею у жіночому монастирі Згромадження Сестер Непорочного Зачатгя Пресвятої Діви Марії у с. Язловець Чортківського району Тернопільської області, де на даний час проживає позивачка, встановлено, що дівчинка проживає у монастирі на підставі заяви відповідачки. Фактично після передачі позивачки на проживання до монастиря відповідачка самоусунулася від виконання батьківських обов`язків.

Позивачка ОСОБА_1 перебуває на повному забезпеченні монастиря, де їй забезпечено проживання, харчування, необхідний одяг, взуття, шкільне приладдя, освіта, лікування, дозвілля та інші необхідні потреби.

Мати ж позивачки, у свою чергу, не забезпечує належного утримання дитини, не бере участі у її вихованні, не цікавиться її навчанням, станом здоров`я, побутом, розвитком та щоденними потребами.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених ЦПК України (ч. 1 ст. 81 ЦПК України).

Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (ч. 2 ст. 77 ЦПК України).

Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (ч. 2 ст. 80 ЦПК України). Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування (ч. 4 ст. 77 ЦПК України). Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (ч. 6 ст. 81 ЦПК України).

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності (ч. 1 та ч. 2 ст. 89 ЦПК України).

Суд враховує, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом впливу, який застосовується лише за наявності доведеного винного, свідомого та систематичного ухилення одного з батьків від виконання своїх обов`язків щодо виховання дитини.

Разом з тим, оцінюючи характер поведінки відповідачки, її ставлення до дитини та тривалість невиконання нею батьківських обов`язків, суд доходить висновку, що у даному випадку має місце не тимчасове чи ситуативне невиконання окремих батьківських обов`язків, а свідоме та тривале самоусунення відповідачки від виховання та участі у житті дочки.

Як встановлено судом, відповідачка протягом тривалого часу не цікавиться життям та станом здоров`я дитини, її навчанням, розвитком та потребами, не підтримує з нею належного спілкування, не бере участі у її вихованні та фактично не здійснює батьківського піклування. При цьому будь-яких об`єктивних обставин, які б перешкоджали відповідачці виконувати свої батьківські обов`язки, судом не встановлено.

Така поведінка відповідачки свідчить про її свідоме нехтування батьківськими обов`язками та небажання змінювати своє ставлення до дитини. За своїм характером і тривалістю вона є систематичною, а не одиничним випадком неналежного виконання батьківських обов`язків.

Суд також враховує, що відповідно до частини другої статті 164 СК України у виняткових випадках при доведеності винної поведінки одного з батьків суд може відмовити у позбавленні батьківських прав, попередивши такого з батьків про необхідність змінити ставлення до виховання дитини та поклавши на орган опіки та піклування контроль за виконанням ним батьківських обов`язків.

Разом з тим, зазначене положення не передбачає обов`язкового застосування судом попередження перед вирішенням питання про позбавлення батьківських прав. Вирішуючи питання про можливість застосування такого заходу, суд має виходити передусім із конкретних обставин справи, характеру поведінки батька чи матері та найкращих інтересів дитини.

У даній справі суд не вбачає підстав для застосування до відповідачки такого заходу, як попередження, оскільки тривалість та систематичність її самоусунення від виконання батьківських обов`язків, відсутність інтересу до життя дитини та фактичне невиконання нею материнських функцій свідчать про те, що попередження саме по собі не може забезпечити належної зміни її поведінки та не відповідає потребі у реальному захисті прав та інтересів дитини.

Застосування попередження за встановлених судом обставин фактично означало б надання відповідачці додаткового часу для зміни поведінки за відсутності будь-яких об`єктивних даних про її намір таку поведінку змінити. Водночас дитина має право на належне батьківське піклування вже на час розгляду справи, а не лише на потенційну можливість такого піклування в майбутньому.

Суд бере до уваги також вік дитини (дівчинка є підлітком), її потребу у стабільному, безпечному і належному середовищі для її фізичного, психологічного та морального розвитку. З огляду на встановлену поведінку відповідачки суд вважає, що збереження за нею батьківського статусу за таких обставин не забезпечуватиме належного захисту інтересів дитини.

Також суд зважає на те, що із позовом про позбавлення матів батьківських прав звернулася сама дитина, яка просить позбавити її матір батьківських прав відносно неї.

Таким чином, враховуючи характер, тривалість та систематичність ухилення відповідачки від виконання батьківських обов`язків, її свідоме самоусунення від виховання дитини, відсутність належного інтересу до її життя та потреб, а також відсутність обставин, які б перешкоджали відповідачці виконувати свої обов`язки, суд доходить висновку, що зміна її поведінки у кращу сторону є малоймовірною, а застосування попередження не забезпечить належного захисту прав та найкращих інтересів дитини.

Зібраними у справі доказами підтверджується винна поведінка відповідачки ОСОБА_2 стосовно доньки ОСОБА_1 , яка полягає в свідомому нехтуванні своїми батьківськими обов`язками, а саме: вона добровільно, на підстави особисто написаної заяви, передала своїх неповнолітніх дітей, серед яких позивачка, проживати у монастирі; маючи можливість забрати дочку на проживання себе, зокрема на вихідні дні чи на літні канікули, такого не зробила; не піклується про фізичний і духовний розвиток дитини; не забезпечує необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини; неодноразово притягувалася судом до адміністративної відповідальності за невиконання батьківських обов`язків.

Окрім того, поведінка відповідачки ОСОБА_2 під час розгляду судом про позбавлення її батьківських прав свідчить про відсутність у неї інтересу до збереження правового зв`язку з дитиною.

За таких обставин суд вважає необхідним застосувати до відповідачки саме такий винятковий захід впливу, як позбавлення батьківських прав щодо неповнолітньої дочки.

Разом з цим, суд вважає за необхідне роз`яснити ОСОБА_2 положення ст. 169 Сімейного кодексу України про те, що вона має право на звернення до суду із позовом про поновлення батьківських прав після усунення умов, які стали підставою для позбавлення її батьківських прав.

Таким чином, позбавлення батьківських прав не тягне невідворотних наслідків, оскільки не позбавляє особу права на звернення до суду з позовом про поновлення батьківських прав.

Вказана правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 29 вересня 2021 року у справі № 459/3411/17.

Частиною третьою статті 166 Сімейного кодексу України, встановлено, що при задоволенні позову щодо позбавлення батьківських прав, суд одночасно приймає рішення про стягнення аліментів на дитину.

Судом встановлено, що відповідачка ОСОБА_2 не сплачує аліменти на утримання дочки ОСОБА_1 .

В матеріалах справи відсутні відомості про доходи та працевлаштування відповідачки, однак вона є працездатного віку. Також суду не надано доказів того, що за станом здоров`я чи у зв`язку з наявністю на її утриманні інших осіб відповідачка не може сплачувати аліменти на утримання дочки ОСОБА_5 .

За наведених обставин, на виконання вимог частини 3 статті 166 СК України, суд вважає, що з відповідачки слід стягувати аліменти на утримання дитини ОСОБА_23 .

Згідно з частини 3 статті 181 СК України, кошти на утримання дитини присуджуються у частці від доходу її матері, батька і (або) у твердій грошовій сумі.

При визначенні розміру аліментів суд враховує обставини, визначені статтею 182 СК України, і вважає, що розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

Вирішуючи питання щодо часу, з якого підлягають стягненню аліменти, суд виходить із положень частини першої статті 191 СК України, відповідно до якої аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред`явлення позову.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України з відповідачки на користь держави підлягає стягненню судовий збір.

Керуючись статтями 2, 4, 12, 13, 76-78, 141, 258-268, 273, 280-282, 352-355 Цивільного процесуального кодексу України, суд -

У Х В АЛ И В :

Позов задовольнити.

Позбавити ОСОБА_19 батьківських прав стосовно неповнолітньої дочки ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 .

Стягувати з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , аліменти на її утримання у розмірі 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щомісячно, починаючи з 12 червня 2026 року і до досягнення дитиною повноліття.

Допустити негайне виконання рішення суду в частині стягнення аліментів в межах суми платежу за один місяць.

Стягнути із ОСОБА_2 у дохід держави судовий збір в розмірі 1331 (одна тисяча триста тридцять одна) грн 20 коп.

Відповідачці направити копію заочного рішення суду.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Рішення суду може бути оскаржене позивачем у загальному порядку безпосередньо до Тернопільського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Відомості про учасників справи:

Позивачка: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_2 , місце проживання: АДРЕСА_1 .

Відповідачка: ОСОБА_12 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , місце реєстрації: АДРЕСА_2 .

Третя особа: Орган опіки та піклування Бучацької міської ради, місцезнаходження: майдан Волі, 1 м. Бучач Тернопільської області, 48400, код ЄДРПОУ: 04058479.

Суддя: Л. І. Созанська