Постанова № 140065496, 25.09.2026, Заводський районний суд м. Миколаєва

Справа № 487/5716/26

Провадження № 3/487/997/26

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25.09.2026 м. Миколаїв

Заводський районний суд м. Миколаєва у складі головуючої судді Скоринчук К.М., за участю секретаря судових засідань Карбівничої А.О., розглянувши матеріали адміністративної справи, які надійшли з Головного управління ДПС у Миколаївській області Державної податкової служби України про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , директора ТОВ «АГРИТЕК», відомості про притягнення до адміністративної відповідальності відсутні, зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 163-1 КУпАП,

ВСТАНОВИВ:

У Заводський районний суд м. Миколаєва з Головного управління ДПС у Миколаївській області Державної податкової служби України надійшов протокол № 455 про адміністративне правопорушення від 14.07.2026 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 163-1 КУпАП.

Відповідно до даних протоколу про адміністративне правопорушення № 455 від 14.07.2026, директор ТОВ «АГРИТЕК» ОСОБА_1 порушила порядок ведення податкового законодавства за квітень 2026 року, а саме порушено: 1) п. 200.1, п.п. «б» п. 200.4 ст. 200 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року №2755-VI, із змінами та доповненнями, в результаті чого виявлено відсутність права на отримання бюджетного відшкодування за період квітень 2026 року та відсутність права на врахування такої суми від`ємного значення при наданні бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника у банку, на суму 1 175,00 грн, у зв`язку з несплатою за отриману пшеницю від постачальника ТОВ «ЗЕРНОСТАЛЬ» (код ЄДРПОУ 45684956); 2) п. 198.1, п.198.3, пп. «г» п. 198.5, ст. 198, п. 200.1, п.п. «в» п.200.4 ст.200 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року №2755-VI, із змінами та доповненнями, в результаті чого завищено суму від`ємного значення з ПДВ, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного періоду, на суму 9571754 грн у зв`язку з розбіжністю між даними бухгалтерського обліку та даними складського обліку по пшениці та соняшнику в квітні 2026 року; 3) п. 198.5 ст. 198 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року №2755-VI, із змінами та доповненнями, в результаті чого не складено та не зареєстровано у Єдиному реєстрі податкових накладних податкову накладну за квітень 2026 року на обсяг постачання (без ПДВ) 67946983,19 грн, крім того ПДВ 9512577,65 гривень.

Дії ОСОБА_1 кваліфіковані особою, яка складала протокол № 455 від 14.07.2026 за ч. 1 ст. 163-1 КУпАП.

У судове засідання ОСОБА_1 повторно не з`явилася, про дату, час та місце розгляду справи повідомлена належним чином та своєчасно.

Відповідно до ч. 2 ст. 268 КУпАП, присутність особи, яка притягається до адміністративної відповідальності за ст. 163-1 КУпАП, під час розгляду справи не є обов`язковою, тому суд дійшов висновку про можливість розгляду справи за відсутності ОСОБА_1 .

Дослідивши матеріали справи, доходжу висновку, що провадження у цій справі слід закрити, з таких підстав.

Завданнями провадження у справах про адміністративні правопорушення, які визначені ст. 245 КУпАП, є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.

Орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати, зокрема, чи було вчинено адміністративне правопорушення (ст. 280 КУпАП).

Відповідно до ст. 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише за наявності факту адміністративного правопорушення та вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними доказами.

За змістом ч. 1 ст. 163-1 КУпАП адміністративна відповідальність настає в разі відсутності податкового обліку, порушення керівниками та іншими посадовими особами підприємств, установ, організацій встановленого законом порядку ведення податкового обліку, в тому числі неподання або несвоєчасне подання аудиторських висновків, подання яких передбачено законами України.

Протокол про адміністративне правопорушення № 455 від 14.07.2026 складений відносно ОСОБА_1 у зв`язку з порушенням порядку ведення податкового обліку на підставі акту про результати документальної позапланової виїзної перевірки № 11005/14-29-07-04/44745331 від 26.06.2026.

Будь-які інші докази, окрім акта перевірки та протоколу про адміністративне правопорушення, що складені інспектором ДПС, а також запрошення ОСОБА_1 для складання протоколу про адміністративне правопорушення у матеріалах справи відсутні.

Відповідно до правової позиції, яка зазначена у постанові КАС ВС від 08.09.2020 у справі № П/811/2893/14, висновки, викладені в акті перевірки, є відображенням дій працівників податкових органів і самі собою не породжують правових наслідків для платника податків. Податковий орган не позбавлений права викладати в акті перевірки власні суб`єктивні висновки щодо зафіксованих обставин, та в подальшому, у разі виникнення спору щодо рішень про визначення грошових зобов`язань, що приймаються на підставі такого акта, обґрунтовувати ними власну позицію щодо наявності певних допущених платником податків порушень, а оцінка акта перевірки, в тому числі і оцінка дій посадових осіб податкового органу щодо його складання, викладення у ньому висновків перевірки, а також щодо самих висновків перевірки, надається при вирішенні спору щодо оскарження рішення, прийнятого на підставі такого акту.

На підставі зазначеного вище акту перевірки, ГУ ДПС у Миколаївській області 14.07.2026 складено протокол про адміністративне правопорушення.

Відповідно до п.п. 54.3.2. п. 54.3. ст. 54 Податкового кодексу України, у випадку якщо дані перевірок результатів діяльності платника податків, крім електронної перевірки, свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов`язань та/або іншого зобов`язання, контроль за сплатою якого покладено на контролюючі органи, суми бюджетного відшкодування та/або від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток або від`ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, або завищення суми податку на доходи фізичних осіб, що підлягає поверненню з бюджету у зв`язку із використанням платником податку права на податкову знижку, заявлених у податкових (митних) деклараціях, уточнюючих розрахунках, контролюючий орган зобов`язаний самостійно визначити суму грошових зобов`язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення (збільшення) від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток або від`ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, або зменшення суми податку на доходи фізичних осіб, задекларовану до повернення з бюджету у зв`язку із використанням платником податку права на податкову знижку.

Пунктом 58.1. статті 58 ПК України визначено, що у випадку, якщо сума грошового зобов`язання платника податків, передбаченого податковим або іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, розраховується контролюючим органом відповідно до статті 54 цього Кодексу (крім декларування товарів, передбаченого для громадян), або якщо за результатами перевірки контролюючим органом встановлено факт завищення розміру задекларованого від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток або від`ємного значення суми податку на додану вартість, розрахованої платником податків відповідно до розділу V цього Кодексу, контролюючий орган надсилає (вручає) платнику податків податкове повідомлення-рішення.

Статтями 55-56 Податкового кодексу України передбачене право адміністративного та судового оскарження такого податкового повідомлення-рішення про визначення суми грошового зобов`язання платника податків, у разі якщо платник податків вважає, що контролюючий орган неправильно визначив суму грошового зобов`язання.

Під час процедури адміністративного оскарження обов`язок доведення того, що будь-яке нарахування, здійснене контролюючим органом у випадках, визначених цим Кодексом, або будь-яке інше рішення контролюючого органу є правомірним, покладається на контролюючий орган. Обов`язок доведення правомірності нарахування або прийняття будь-якого іншого рішення контролюючим органом у судовому оскарженні встановлюється процесуальним законом (п. 56.4 ст. 56 Податкового кодексу України).

Процедура адміністративного оскарження вважається досудовим порядком вирішення спору. При зверненні платника податків до суду з позовом щодо визнання протиправним та/або скасування рішення контролюючого органу грошове зобов`язання вважається неузгодженим до дня набрання судовим рішенням законної сили (п. 56.18 ст. 56 Податкового кодексу України).

Із аналізу вказаних норм слідує, що якщо за результатами податкової перевірки складено акт, який містить висновки про встановлення факту завищення розміру задекларованого від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток або від`ємного значення суми податку на додану вартість, розрахованої платником податків відповідно до розділу V Податкового кодексу України, контролюючим органом приймається повідомлення-рішення, у якому ним визначається сума грошового зобов`язання, яке платник податків має право оскаржити.

У матеріалах справи відсутні відомості про винесення контролюючим органом повідомлення-рішення на підставі акта документальної планової виїзної перевірки № 11005/14-29-07-04/44745331 від 26.06.2026.

Акт перевірки не може слугувати єдиним належним та допустимим доказом винуватості особи у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 163-1 КУпАП, оскільки у силу норм Податкового кодексу України акт перевірки не є юридичною формою рішення податкового органу і сам по собі не породжує певних правових наслідків для платника податків, не є актом індивідуальної дії та не підлягає оскарженню.

Отже, правовою підставою для складення протоколу про адміністративне правопорушення, передбачене ст. 163-1 КУпАП є наявність на момент складення такого узгодженого грошового зобов`язання згідно з податковим повідомленням-рішенням, а не актом перевірки.

Не прийняття податкового повідомлення-рішення із визначенням контролюючим органом суми бюджетного відшкодування, позбавляє платника податків права на оскарження такого рішення контролюючого органу, а за відсутності відомостей про узгоджену суму відшкодування немає підстав для притягнення платника податків за порушення порядку податкового обліку.

Складення протоколу про вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого частиною першою статті 163-1 КУпАП, на підставі самого тільки акта документальної планової виїзної перевірки, є передчасним.

Відповідно до статті 62 Конституції України, обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Згідно з ч. 1, 2 ст. 7 КУпАП, ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.

З огляду на викладене, суд доходить висновку, що наявні у матеріалах справи докази не доводять вину ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 163-1 КУпАП.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП, провадження у справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за відсутності події і складу адміністративного правопорушення.

На підставі викладеного, керуючись ст. 245, п. 1 ч. 1 ст. 247, 256, 278 КУпАП, суд

ПОСТАНОВИВ:

Закрити провадження у справі про вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 163-1 КУпАП, у зв`язку з відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.

Постанова може бути оскаржена до Миколаївського апеляційного суду через Заводський районний суд м. Миколаєва протягом 10 днів з дня її винесення.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги.

Суддя: К.М. Скоринчук